| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
"Не треба слів,
Не відчувай провину:
Це я тебе -
Не ти мене покинув.
Чого до ніг
дитиною прилинув?
Не треба слів,
Не відчувай провину."
"Не треба сліз, -
рукою по волоссю, -
Іще кохаєш?
Це тобі здалося..."
Йому? Собі?...
Шепочу вперто в осінь:
"Не треба сліз,
Це все тобі здалося."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2010
Сірий, похмурий ранок,
Хмари заклякли над містом.
Лиш горобці на березі,
Наче живе намисто.
Пожухле, вологе листя
Пахне іранською хною.
Як я втомилась шукати
Зустрічі із тобою.
Як я втомилась бачити
Твій іронічний подив;
Я ж, ідучИ́ повз тебе,
Знов затамовую подих.
Сірий, похмурий ранок.
Пройшов ти так близько,
так близько!
Я йду босоніж по калюжах,
Закохана, як дівчисько!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2010
Як чорні ріки білими схилами
Сльози солоні течуть.
Боляче ляснув по серцю крилами,
Сказавши: "Минуле забудь".
Кохання отруєне зрадою-зіллям,
Немає йому вороття.
Останні мої незграбні зусилля
Почати нове життя
Тебе сполохнули, і ти полетів...
Мій вільний, вродливий птах.
Від бурі та сказу моїх почуттів
Летів геть зрадливий птах.
Знаю він з іншою...
Жити прокльонами?
Серце не витерпить болю.
Кохання живе за своїми законами:
Тебе відпускаю на волю.
Як чорні ріки білими схилами
Сльози течуть із очей.
Перегорнули, забули, закрили ми
Книгу щасливих ночей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2010
Скуйовджені, сиві пасма
Хустку десь загубила.
Надія у серці згасла,
Бо все вона зрозуміла.
На пошту летіла старенька,
У місто, доньці дзвонити.
Ох, сива моя ти ненько,
Хто зможе тебе пожаліти,
Як рідна донька не жаліє!
"Зима швидко так налетіла,
Не встигли оговтатись люди,
Я, доню, просити хотіла,
Доколи вугілля прибуде,
Трошки у вас пожити.
Я заважати не буду
Мені б лише тиждень прожити,
А там і вугілля вже буде".
Доньки роздратований голос
У відповідь чує мати:
"Мамо, тобі, якщо чесно
Не знаю, що і сказати -
Кімната сина маленька
(квартира-то сміх, та й годі),
А в залі, ти ж знаєш, рідненька -
Щовечора друзі заходять".
Щоб люди не бачили
(лишенько-лихо!),
Вже вийшовши з пошти
Поплакала тихо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2010