Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Відгомоніла осінь золота,
І вітру в полі більше вже нема.
А серце, оповите самотою,
Ніколи не розкаже свою казку до кінця.
Не розкаже про хвилини щастя й болі,
Про миті радості й журби,
Про те, як стомлене воно корилось долі,
Щоб спокій свій навік у тиші віднайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2010
Відлунали вже останнії акорди жалю,
І серце ні за чим вже більше не болить.
Залишилась остання мить – прощання,
А потім все зупиниться, навіки замовчить...
Світ казки раптом став таким реальним,
І мрії розлетілися, мов дим...
Все начебто можливе стало неможливим,
Оповитим смутком самоти.
Я вдячна долі за той час, коли була щаслива –
Келих радості я випила до дна.
Моя любов, немов та птиця сизокрила,
Що б’є крилом, та все ж небес не досяга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2010