| Сторінки (1/37): | « | 1 | » |
Можна я буду поруч
Щодень щодень щогодини
Долі твоєї стежини
Щоб не звернули ліворуч
Можна я буду оком
Силою думки живою
Щоб не була німою
Мрія твоя глибока
Можна я сяду близько
Трішечки-трішечки ближче...
Чуєш минуле нас кличе
Шкода що це лише бризки
Можна я буду кимось
Другом, сусідом, братом
З мене вже нічого брати
Може хоч вдвох залишімось
Двері прочину – можна?...
Можна я двері прочину?!!!
Ну Дай же ж мені хоч причину
Бути не «так як кожен»….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2016
[img]https://pp.vk.me/c627329/v627329226/42227/tDg_XCNQ7Vk.jpg[/img]
[i]... і настає день, коли весь твій "широкий всесвіт виняткової особистості" звужується до кількох примітивних речей та понять, які "зрозумілі лише тобі". - а більшого й не треба. Прості речі, проста картина світу, прості слова, питання та відповіді. Ось тільки всередині таке страхіття накоїлося, так дійсність перекрутилася, що, здавалося б, от-от придушить як жабу на морозі, а воно не душить. Воно звивається стрічкою навколо шиї духовної рівноваги, сипить, шкварчить, мов та пательня з містеріумом протиріч замість смальцю - і біжи собі, стрибай по тому всьому, поки п`яти не порозпухали до розмірів трьохголової собаки. І хай гризе тебе той цербер за всі боки. Прокидайся - ж бо, а може й не варто, ще грудень лишилося пережити, а там видно буде...[/i]
-------------------------------------------------------------------------------------------------
Ти це відчуваєш зараз? Як я посилаю тобі ці кляті імпульси, намагаюся наче щось сказати, за допомогою кінетичних зв`язків. Та ж бо знаю, що це все вигадки, але ж якби можна було б так, то і впівсили на хвильку отих імпульсів вистачило, щоб голова твоя на відстані кількадцяти кілометрів вибухнула від нерозуміння. Це я зараз така імпульсивна стала. А як згадати.. Та! Що з мене можна було витягти окрім декількох пудів веселощів та ще в половину того – самовпевненості. Смішно аж.
От як нап`юся горя то так і тягне написати якусь шаленість. Дай Боже щоб завжди так моглося як хотілося. Але ж хочеться зовсім не так. Хочеться щоб сьогодні так, а завтра позаяк. От як хочеться. І сиди і вгадуй – кожен день нова хвиля тих імпульсів. А вони, не поціливши туди куди треба, облітають кулю земну і назад до скроні просяться. І що вже з ними поробиш. Доводиться приймати. Тому й питання я щосезонно собі одні й ті самі ставлю. Чому я тут? Хто я, чи вже що? «Банальщина!» - заспівує тут дехто. А ти що скажеш? Та вже краще й мовчи. І голови не висовуй своєї, бо як піднімеш, то нам обидвом не жить буде. Ти ж знаєш. І я знаю.
А ще складніше закрутити, мабуть сам чорт не зможе як оце я накрутила. Ну.. вибачай, розхльобуй хоча б оцю суспензію. А то все сама да сама. Досить! Нав`язала, понавирішувала, позмішувала та поперевертала перевертнів. Тепер вони вже моєї плоті хотять. А я їм віршів поскладаю і скатертинами позастеляю перед ногами. І як випрямлюсь, як плечі свої заточу гостріше і своїх чортів дам. Хіба я не зможу? Я – ота несамовита, ота невдала пародія на твою найнеспокійнішу частку душі. А я знаю.. болить правда? Ой болить… Де б не ховалась, все-рівно знайду колись. А поки - приймай імпульси, може долетять.
-------------------------------------------------------------------------------------------------
Іноді здається що все навкруги якесь непереконливе. Хочеться стати посеред площі і закричати що є сили: «Не вірю!!! НЕ-Е-Е В-І-І-І-Р-Ю-Ю!!!» І хай забирають тоді куди хочуть. Забрали б ще крім паспорту та пожитків – думки з голови хворої, бо так же ж давлять на очі, що набігались вже. І плитка у супермаркеті не так постелена – нудить, і кава не так смакує. І повітря вже не те. Та що ж це? Дихай – не дихай, все-рівно в повні груди не виходить. І лікаря такого немає щоб оглянув і одразу – легше. Не знаю коли так трапилось, але таке ж буває, щоб раз – прокинувся – і ти вже не ти і твоє не твоє. І як заціпить.
Почалося…. метушня з кута у кут, пошуки, ходіння, сидіння лежання – на руках, на спині, на (вибачте) дупі. Дайте хоч олівця погризти чи що…
Цікава, до речі, річ. Завжди думала – передумала звідки з`являються оці жести руками, коли розмірковуєш, або думаєш про щось суттєве, обов`язково в руках має бути якась безглузда річ і сиди собі – дряпай, метушись та ніяковій разом з нею. Стримуй своє тіло щоб не накинутись на самого себе. Бували ж випадки. Але ні, не самокаліцтвом ми тут любимо займатися.. нііі не самогубством… - самобичуванням ( хіба є таке слово?) . Саможалкуванням, самозаспокоєнням та саморозпачуванням.
«Ділом займись!» - знов дехто заспівав. І то правда. А яким ділом не підкажете? Я зараз хороша у всьому гострому - ножі, виделки, приправи. Ще стусани, був час, гарно роздавала, але щось зовсім розм`якла останнім часом. Хоч бери та під голову на ніч підкладай. Хто б мене підклав під свою голову. Так щоб назавжди – там мені і місце…
-------------------------------------------------------------------------------------------------
А голова все пухне, вирує і вирує фонтанами як Медуза Горгона. «Що ж ти така бідна, Аню, - бо дурна, а чого ж дурна – бо бідна»
Щодня з сусідкою перегортала б таким чином сторінку денну біля хвіртки. Та нема вже тої сусідки давно. І хвіртки тої нема. Що ж поробиш… Життя-буття. Як роботу з «Категорії вибору» написала, так мене ця «категорія» і переслідує на кожному кроці.
Не питатиму більше «Чому?» - відповідь очевидна: «За що купила, за те й продаю!» а чи продам вже? Не сезон, та й товар не в моді. Всі ж хочуть зараз щоб солідна обгортка була така сучасна щоб нічого зайвого. Щоб от як впаде камінь гранітний з гори далекосхідної і ХВорму яку прийме то так і буде. Без втручання зайвих рук і очей. Ото можна дорожче штовхати. І плювати що то граніт. Глина то вже вся розібрана. Нема з чого ліпити.
З пелюшок треба було глиняний шмат собі придивлятись. Щоб як з`являться перші звивини одразу за ліпку взятись. « І мене щоб по полях шовкових на руках носив і масажі, дренажі, колажі з обличчям моїм пречудесним на всі стіни власного простору. А я? Що я? Я женщіна, значіт я – загадка!» Тьфу на тебе тричі!
І з такими ведуться ж. Ну ведуться же! І носять по тих полях клятих босоніж, ноги у кров роздираючи. І піддаються ліпці найгрубішій, і зайве – на смітник. А як же самоствердження? Як же твоє таке звабливе, жорстке та холодне чоловіче «Я»? Мабуть вигадка все це. Бо ж бігають недогарки і благають цієї ліпки грубої. На колінЯх благають. А що ж я зроблю як поважаю у тОбі оте чоловіче «Я»? Що ж я зроблю як воно тобі не потрібне? Не можу ж я віками уособлювати в сОбі те твоє чоловіче «Я»? Свого вродженого вистачає. На тому й конХВлікт інтересів, знаєш, будується вагомий…
-------------------------------------------------------------------------------------------------
Ну і нашо все це? Як написала б зараз правду всю, як запалила б цей вир кількома фактами з голосів головатих то понеслося б усе це, рознеслося б і по тим полям (див. вище) і по тим площам (див. ще вище) і, найголовніше, по головах тих імпульсонепроникних ( хай їм грець!) Мабуть, живого місця б до вечора не лишила.
Залишки здорового глузду, крихти розуму б розпатлались по вітру разом з каштановим волоссям, а карі оці ці, мабуть, вже б не сяяли тією таїною, про яку всі так часто кажуть ( ну й де там) . Єдине, що знаю точно ( що є то є) – посмішка ота хитра під тим незрозумілим носом була б найщирішим з усіх моїх вчинків останніх років. Бо це була б яка не яка, а правда - кисло-солодка, хрумка та пікантна. Подати серветку, чи рукавом витрешся?...
В ніч на 5 грудня 2015 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644646
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2016
Я без тебе звичайне створіння
Голоси в голові не мої
Вже не чую твого тупотіння
І чужі, наче, очі твої.
Я без тебе звичайна істота
Нащо бути хоч "ЧИМОСЬ" для всіх,
Коли більше не знаю я хто ти,
А навколо дзвенить хижий сміх.
"Ти ніхто, твоє слово не варте
Навіть думки" - так було завжди
Проти мене зійшлися на варті
Найгостіші "байдужі ножі"
Ну а ти так далеко від мене
Хоч знаходишся поряд отут
Правду кажуть - розлука збагнена
Найстрашніша за сотні отрут
Хто сказав, що так буде і має
Бути так, як сказав отой "ХТОСЬ"
В цілім світі "НІХТО" і не знає
Що у нас дещо більше за "ЩОСЬ"....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
[1 куплет]
Складай но натомлені крила
І йди но до вогнища грітись
Цей вечір вже зариво вкрило
Й від ночі нікуди не дітись
Сідай но поближче до мене
Запалимо новий сценарій
Дивись ондо над Борисфеном
Відкрився новий планетарій
[приспів]
А там вчорашнє небо відкриває двері всім світам
А там самотні голоси блукають сОбі сам-на-сам
В очах твоїх я бачу, що тримаєш всесвіт на плечах
Скажи, чи відкривав ці двері ти?
[2 куплет]
Скидай но свої обладунки
Кобальтові лати із часу
Складай історичні пакунки
Із тонкого срібла й фаянсу
Скажи, чи ходив ти за обрій
Туди де ховаються зорі?
Чи правда, що всесвіт прозорий,
Й простори його неозорі?
[приспів]
[3 куплет]
Росою умився світанок
Сценарій на згарищі тліє
А в небі блакитний серпанок
Під куполом сонця біліє
Зібрав всі свої обладунки
Й повільною рушив ходою,
А я не натішусь від думки,
Що візьмеш мене із собою.
[приспів]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2014
Все сомненья оправданы тайной
все неловкости сжаты в кулак
Раньше был, вроде, птицею стайной
А теперь одинокий гусак.
Непонятливый сам и с собою
неуверенно клонишься вниз
то ли правою взяться рукою,
то ли левой повесить карниз
Распластал вроде плечи пошире
подбородок повыше поднял
и все так же не дышится в мире
и все так же стоишь как стоял.
Но заметила нечто, однажды
Раньше было того не видать
как наклонишься к плинтусу дважды
то и легче получится встать.
И вот так, наклоняясь до пола
раз так тысячу двести ноль три
во главе своего ореола
появился (казалось бы!) ты
Что за ужас с тобою ворвался
что за буря поднялась с земли
с потолка словно гром разгулялся
и ромашки вокруг зацвели
И запахло все это душею
самой чистой и самой живой
Зазвучало как дым над водою
Нет иллюзии здесь никакой!
Просто что-то продолжило биться
Начиная по-новому жить
Ну а мы - то что может случиться
и все то, чего может не быть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447246
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.09.2013
Розійшлися струмками веснянки
розпустився квітковий версаль
березові смарагдові ганки
із бруньок розплели пектораль
покотилося зілля додолу
загасились біляві вогні
Від тепла льодові частоколи
відійшли на зеленім човні
Розвиднілось. На синій тарелі
натянулась прозора струна
І на тій пересічній купелі
нагодилась з"явитись вона
Розляглася сорочка білява
На прозорому рідкому склі
А волосся пряме та русяве
Потонуло у тім кришталі.
Ти стояв і на неї дивився
Мов примара, мов тінь крижана
підступаючи враз оступився
і шубовснув в купелю до дна.
Визираєш - немає дівчини
І з води вже ніщо не зрина
А навколо вже квітли жоржини
Почалася барвиста весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
Ну сколько еще воскресений?
Ну сколько все тех же суббот?
Чудесно быть в санях оленьих,
а я - заблудившийся крот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400460
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.02.2013
Не писем, ни звонка уже давно
Натянутый от бури потолок
Как холодно, как грустно и темно
Мне познается жизненный урок.
По камешкам по маленькой тропе
идешь себе и думаешь сорваться
Как холодно, как грустно же во мгле
безудержно в сомнениях купаться
Надежд растает самый снежный ком
вода уйдет не в горы, а в болото
и те с кем ты уже давно знаком
забудут кем ты был для них и кто ты.
И на распутье смотришь не вперед
оглядываешься до поворота
"А может кто-то все-таки придет?
А может быть он вспомнит где ты, кто ты?"
Но нет ни писем ни звонка давно
И потолок все ниже, тяжелее
Не страшно когда грустно и темно,
Оставленным быть в сотни раз страшнее.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400455
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.02.2013
від понеділка до неділі
сприймаю твою хибну хвилю
вірші, написані в суботу
уже не лізуть більше в рота.
до телепатії вдавайся
не залишайся - залишайся -
що хочеш, тільки щезни, люба!
коріння прогнило у дуба.
ти не самотня та красива
така моя, така можлива.
не треба вища, краща, більша
така як ти, та тільки... інша.
така як ти, ти чуєш, мила?
та тільки ззовні надто біла!
занадто біла та голодна
смакує пістна страва жодна.
а я не вільна та самотня
така як сімдесят на сотню
не ідеальна, чуєш, мила?
збери до купи свої крила...
31.05.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2012
(поток мыслей)
Вот они -
люди-корабли
все в своих водах
на проводах
в глубине
на дне
океана
застыли
заплыли
далеко
на окне
тирана
Слишком высоко
Слишком нелегко
Мы же птицы
садимся на ресницы
каплями
воплями
сыпятся камнями
белые От части
причины мести
словами лести
здесь не обойдешься
запнешься
забьешься
в угол
в уголь
накалом
зальешся
водой
седой
простой
как дивнось-дивная
сытость-сытная
старость – глупая?
Юность – липкая
Слишком липкая
Пыль взьерошится
Клеясь цепкими
Запорошится
Срастет ветками
Грязи
В масках
В противогазах
Надо
Жить
Тогда
Если строги с нами года
И тогда
Тогда – то
Стремленьем куда-то
Затаит мгновение
Серое давление
Кораблями синими
Кабелями сильными
Затянет
Забряжчет
Завянет
И..
И на дно
Утянет…
Все-равно
Утянет…
Все-равно… утянет
Все-равно-утянет…..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295587
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.11.2011
Залипнув на месте
Не всхлыпнув
Не вскрикнув
Идешь по тончайшему льду
Задержавшись прилипнешь
Задержавшись привыкнешь
Незаметно примерзнешь у всех на виду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266046
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 20.06.2011
Що я хотіла цим сказати?
Не зрозуміла я сама.
Емоції не подолати.
Я знаю те, що не права.
В собі я бачу протиріччя
Лише тоді, коли одна.
Минають дні - ідуть сторіччя,
Від цього пухне голова.
А вчора ввечері до тебе
Я йшла неначе не своя.
Так не хотілося, та треба
булО сказати, що твоя.
А ти дивився так безсило
Від моїх тихих "відпусти".
Поцілував у очі... Милий,
Що ти хотів цим донестИ?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2011
Я є людина - прототип!
Я на землі долаю долю!
До поки голос не охрип,
Борюся за примарну волю.
Тримаю всесвіт у руках -
Вогняну кулю на долоні,
та не збагну, що значить страх,
який пульсує лиш на скроні.
Я не така як більшість всіх,
Вся більшість - не одноманітна.
Майбутнє - лине за поріг,
Минуле - спогадами квітне.
Дістану досвід з схилу літ,
що перейде до мог сина.
Я є людина! Прототип!
Я на землі така єдина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2011
Вже справдилися всі бажАні мрії
І хочеться нового, так, але...
Немає іскри бо нема надії.
Я вередую, мов дитя мале.
Чого мені найбільше бракувало
Було у мене.. Все! Без зайвих слів!
Здавалося б, а світу так замало
коли зробив вже все що ти хотів.
Це забаганка чи жахлива доля?
Чи є у цьому хоч найменша суть?
У вікнах дощ, та в серці більше злива
Я розлюбила мАбуть... так... мабУть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2011
Посвящается последнему дню зимы...
1)
Белый асфальт от холодного сна
Скоро очнется - наступит весна
В городе солнца проснется немая вода...
А пока...
Дрогнут потухшие звезды луны
скрасятся звуком гитарной струны
белый асфальт наблюдает холодные сны.
[припев]:
Проснемся!
Взглянем на кончики пальцев луны
Заснимем
Новые фильмы грядущей весны
Оставим
все перестрелки за зимней чертой
До завтра!
Мы засыпаем чтоб сбыться весной.
2)
Свет ослепительно меркнул сейчас
Носятся фуры и давят на газ
Лишь бы никто до рассвета опять не угас...
Скользкие ноги болтаются вслух,
Свист от колес - слепит таящий пух
Лишь бы никто безпричинно опять не потух...
[припев]:
Ведь завтра
Взглянем на кончики пальцев луны
Заснимем
Новые фильмы грядущей весны
Оставим
все перестрелки за зимней чертой
До завтра!
Мы засыпаем чтоб сбыться весной
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249254
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.03.2011
Розміряні секунди відділяють нас
Від подиху весни
Від ревнощів й образ
За те, що хтось у очі тихо шепотів «Люблю».
За гомін голосів минулого життя
За помилки душі,
Відсутність каяття
За те, що хтось колись сказав тобі своє «Люблю».
Повернеться тепло минулої весни
Безжальний сум тогО
Що було восени
Ти пам`ятатимеш завждИ оте мале «Люблю».
І жаль твоє шалене серце осягне
Та хтось тебе візьме
І тихо присягне
Своїм жаданим тихим словом про своє «Люблю».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2011
Забувайте найбільші образи
Бог пробачив і ти пробачай,
пробачай без упину - одразу,
світ любов"ю й добром увінчай.
Не забудь ти прощЕння просити,
Про спасибі своє не забудь!
Пам"ятай, в світі праведно жити -
лише твій власний праведний путь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2011
Я звикла бути сильною в усьому
Приймати всі слова такі як є,
боротися крізь сльози, біль і втому.
Не загасало прагнення моє!
Крізь всі сміливі вчинки й добру вдачу
Я почуття душила у собі.
Я думала, кохання не побачу,
самотньо бУло й холодно мені.
Але одного разу взяв за руку,
рішуче змусив принцип перейти.
Не дав мені ні шороху, ні звуку.
У сірій суєті з`явився Ти.
І мрія, наче, давнішня збулася.
Я звикла відбиватись, та повір
без бою я беззахисно здалася,
не залишивши шансів на відпір.
Ти запалив на серці насолоду
від тих хвилин, що я в тобі гублю,
Як в спрагу квіти потребують воду,
я зрозуміла, що тебе люблю.
Невдачі ніжно приберу рукою,
з Тобою дійду кожної мети!
Для тебе, милий, буду я слабкою,
лише кохай, як вмієш тільки Ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2010
Время придет
Разольется река
В самые странные русла
Я знаю гранично что солнце взойдет
И снова пробудятся чувства.
Без слов загремит
Под забытыми письмами
Слог от заветных свиданий
И снова без музыки, нот, зазвучит
Прозрачный стих воспоминаний
Покатится камнем
На верх колыбаний
Прощальная строчка рассудка
И сносятся буквы – забвенным молчаньем,
Забудется белая шутка.
Под серой толпою
За гранью вселенной
Мы снова на точке сойдемся.
И выбьемся с линий , и фразой немою
Возвысимся но разобьемся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228444
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.12.2010
Все життя на роман наче схоже
у відлунні гудить сторінок
епілогом закінчиться може
бо контрасно відсутній пролог
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227742
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 10.12.2010
Присвячується ****
Я сьогодні була не в собі.
Трохи грубо і навіть пихато,
Відмовляла у слові тобі
Бо втомилася відповідати.
Я сьогодні сама не своя.
Подивилась у дзеркало двічі,
Трохи дивно всміхалася я
Та дивИлася сОбі у вічі.
Я сьогодні дивуюсь собі
Чи то злість чи гординя заграла,
Я холОдно мовчала тобі
Незворушно про те що кохала.
Я сьогодні – на серці печаль
Я сьогодні – у відчаї хожу
Надягнула на себе вуаль
Відцуратись від неї не можу.
Я сьогодні поринула в тінь
І тебе зачепила рукою
Я поринула у височінь,
Не покликавши тЕбе з собою.
Я сьогодні забула про те,
Що без тебе політ неможливий,
Бачиш сніг? Він усе замете,
Ти же знаєш, мій вітер мінливий.
Я сьогодні збагнула одне,
Що мовчу я, бо не вистачає
Мені слів. Та повір це мине!
Я тебе неймовірно кохаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2010
Ти можеш кричати
Ходити
Ковтати
Таблетки. Любити
Ситіти
На пробці
Від спирту.
Та є ще на світі
І іншії хлопці.
Тож йди ти до біса.
The End, dude! Завіса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225259
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.11.2010
Година, як морок, туманом накрила,
туманом накрила і серденько спить.
Душа від зневіри моя побіліла,
душа побіліла й до низу летить
Летить крізь бурани і в синії шати,
і в синії шати імгла одягла.
Кому зрозуміти? О,рідная Мати,
о рідная Мати, якби ж ти змогла.
Від рОзчарування в очах потемніло,
в очах помарніло і попіл в очах.
Мені б тії крила - була б полетіла
і вмить полетіла б забутись в горах.
У сніжних буранах я б спокій шукала,
я б спокій шукала хоча би на мить.
Та нікуди дітись, бо світу замало,
мені так замало і серденько спить...
2008р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2010
Скажи, идет ли дождь в раю?
Зачем ты с неба плачешь горько?
Стоишь на облачном краю,
где пустота и звезды только.
Скажи мне, что ты видишь там?
Куда свой взгляд направил грустно?
Сквозь дождь ты шлешь посланье нам,
но мы не слышим.... в сердце пусто...
[........................................................]
24.11.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224221
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.11.2010
Волшебный мир постигнут мною,
закрыт тот путь, что вел назад.
Рука в руке и я с тобою
спускаюсь в лунный снежный сад.
Ступаешь нежно, осторожно
из за собой меня ведешь,
ведь в этом месте все возможно.
По коже мелко бьется дрожь.
Глаза прозрачные застыли -
их лунный шар околдовал,
вот облака под ним проплыли -
начался звездно-снежный бал.
Ты улыбаешься наивно,
восторгом сытится душа,
а спящий месяц так невинно
по небу бродит неспеша.
На черном мягком покрывале
огни танцуют вальс на бис
и мимо нас с тобой промчали,
шедевр в воздухе завис.
Я насладилась тишиною
и ты безумно сильно рад.
Как хорошо, что мы с тобою
пришли вот в этот зимний сад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224220
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 24.11.2010
На верховині вітер віє,
гуде Дніпро, шумить ріка -
Плекає вічную надію,
плете пошану на віка!
Про мужність скажуть нам бурани
і Чорне море загуде.
Десна загоїть старі рани
й на шлях свободи поведе.
Поділля. Красо ліс зростає.
Та де там ліс - там зелен гай!
Там сонце затишок свій має
й плете з барвінків каравай.
Повітря волею нагріте
й свавілля більше не закон.
Чутно наш сміх - сміються діти
й калина квітне за вікном.
Цвітуть волошки, квітне поле,
красою світиться стожар.
Ба, дуже гарно тут, о, доле,
тобі спасибі за цей дар!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2010
Душа моя мрачна. Скорей, певец, скорей!
Вот арфа золотая:
Пускай персты твои, промчавшися по ней,
Пробудят в струнах звуки рая.
И если не навек надежды рок унес,
Они в груди моей проснутся,
И если есть в очах застывших капля слез -
Они растают и прольются.
Пусть будет песнь твоя дика. - Как мой венец,
Мне тягостны веселья звуки!
Я говорю тебе: я слез хочу, певец,
Иль разорвется грудь от муки.
Страданьями была упитана она,
Томилась долго и безмолвно;
И грозный час настал - теперь она полна,
Как кубок смерти, яда полный
/Лорд Джордж Ноэл Гордон Байрон/
Печаль таится вновь в душе моей,
ведь сердце рвется снова на куски.
Прошу тебя, играй, певец, скорей!
Спаси мое сознанье от тоски.
Играй свое либретто поскорей!
Печальнее, больнее и нежнее.
Пускай средь знойных вЕтров и полей
Звук эхом отбивается сильнее
Чтоб в душу влить молчанье и покой,
ведь от любви душевно я страдаю.
Прошу, певец, безжалостнее пой!
И громче - от молчанья умираю.
Хочу от песни слезы я сронить,
Ведь рвется сердце и кричу от боли!
Играй певец! Хочу я просто жить!
Ведь полюбить не суждено мне более.
9.02.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223752
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.11.2010
"SILENTIUM! *
Молчи, скрывайся и таи
И чувства и мечты свои -
Пускай в душевной глубине
Встают и заходят оне
Безмолвно, как звезды в ночи,-
Любуйся ими - и молчи.
Как сердцу высказать себя?
Другому как понять тебя?
Поймёт ли он, чем ты живёшь?
Мысль изречённая есть ложь.
Взрывая, возмутишь ключи,-
Питайся ими - и молчи.
Лишь жить в себе самом умей -
Есть целый мир в душе твоей
Таинственно-волшебных дум;
Их оглушит наружный шум,
Дневные разгонят лучи,-
Внимай их пенью - и молчи!..
/Ф. Тютчев/
* Молчание! (лат.)"
*Федор Иванович, приймите мой ответ*
Молчание - простое слово.
Оно несет лишь гордость, злость.
Оно не каждому знакомо,
вот так уж в мире повелось.
Не каждый может заблудиться
в своих загадочных словах
и погрузиться словно птица -
в молчаньи виться - в облаках.
Мы все рождаемся в молчаньи -
не долго длиться этот миг!
В молчаньи держится признанье,
в молчаньи бьет безумный крик!
Во всех настойчивых блужданьях
никто не может биться век!
Не может вечно жить в молчаньи
простой, обычный человек!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223145
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 19.11.2010
І
Світанком славлені Карпати!
Весна. Джерела гомонять.
Додому доньку кличе мати,
ліси карпатськії шумлять.
Гаї наповнені піснями,
що їх дівчата заспіва.
Чутно їх спів і вечорами,
шумить зеленая трава.
Під тином хлопці споглядають
на тих дівчат, що гомонять.
Вітри тополю колихають,
дуби від вітру теж скриплять.
Вже вечоріє, мати кличе
Оксану в хату ночувать.
Цвіркун в кущах пісні цвіріче,
в садку дерева тихо сплять.
Оксана тихо похилила
свою голівоньку набік.
Пішла, якщо би не любила
додому. Вітру дме потік.
"Івась в садочку приголубить,
а що там вдома? Мати ждуть?
Івась мене хоча би любить,
а Мати лИше б`ють та б`ють!
Не піду в хату ночувати,
залишусь тута на плечі!"
Ой, бідолашная та Мати.
Не спить, сердешная, вночі.
Оксану в хату споглядає,
та не іде вона ніде.
Вже й Батько з хати визирає
і по околицях піде.
Оксана тихо задрімає
в Івася того на плечі,
а місяць в небі вже палає
і зорі світяться вночі...
ІІ
Світанком славлені Карпати!
Поріг. ДівчИна там сидить,
боїться, що насварить Мати
і Батько також буде бить.
Тихенько двері відчинила,
тихенько в хату і зайшла.
На Мати погляд свій зронила,
ним очі батьківські знайшла.
Батьки нічого не сказали,
лиш тільки мовчки підійшли,
донькУ свою нагодували
і на розмову перейшли.
"Оксано, донечко кохАна,
ось знову рік вже пролетів,
а ти ще й досі незаймАна.
Ох, пан вже свататься хотів!"
Оксана з столу підскочила:
"То дайте йОму гарбуза!
Його я завжди так любила,
як з вовком водиться коза!"
І знов запала мертва тиша,
сльоза упала на рушник.
ДівчИна ледве-ледве дише
і сліз з очей тече потік.
"Навіщо й що ви наробили?
Чому покинули мене?
Кохання в серці заганьбили!
Вже біль ніколи не мине..."
* * *
В церквах дзвенять весільні дзвони,
пан наречену вигляда.
В Оксани очі аж червоні
від сліз, в ночі що пролила.
Вінок із синіх трав дівочих
уже ніколи не вдягне.
Хустина сіра, чорні очі -
дружина панська в сад іде.
Свого Івася виглядає,
щоб попрощатися на вік.
СердЕнько дівиче ридає,
ридає й поруч чоловік.
Отой хлопчина, що голубив
в тому садочку те дівча.
Й казав, ніколи не забуде,
і обіймав її, мовчА.
Та зараз він лише всміхнувся
Й сказав Оксанці ті слова:
"В твоїм коханні захлибнувся!"
і знов ридається вона.
Вночі виходить до ставочка,
перехрестившись підійшла.
Пірнула враз батьківська дочка
і спокій в озері знайшла.
Івась на берег споглядає
і вмить про сонячне забув.
В ставок отой також пірнає.
Вода холодна... Потонув...
ІІІ
Світанком славлені Карпати!
Синіє хвилями вода.
Не жде доньку удома мати,
вона з коханим спочива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223135
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 19.11.2010
Ви - найпрекрасніше натхнення,
Ви - муза в вирі почуттів,
Ви - золота богиня вчення,
Ви - ангел, в небо що злетів.
Перлина в морі благоденна.
Ви - радість, щирість, Ви - любов,
Ви - мрія досі нездійсненна,
Ви - почуття, що гріє кров.
Ви - золотиста біла свита
у бога сонця на плечі,
творіння майстра - афродіта,
зоря, що світиться вночі.
Ви - загадкова Персефона,
що дарувала нам весну.
Не варта Вас царя корона.
Ви - спокій, Ви - богиня сну.
Ви - розум мудрої Феміди,
Ви - Stella - раннішня зоря,
Ви - України краєвиди -
кохана й рідная земля.
Ви - Моцарт, що бажає грати,
Ви - ангел, в небо що злетів.
Ви - щира посмішка, Ви - мати
і не потрібно зайвих слів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2010
Туман упал плащем на плечи
и шумом катится прибой.
Бушует море, бьется, плещет,
в душе скрывается покой.
Морозный зной щипает руки
и колет сердце кутерьма.
Там, в небесах витают звуки,
танцует синяя волна.
Пройдусь по лунному сплетенью,
что вьет свой путь передо мной.
Я прикоснусь рукой к мгновенью
и проведу ясной чертой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222979
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 18.11.2010
Ти ніколи мене не кохав,
ти не вірив в мої сподівання.
Без очей моїх ти не страждав.
Не приймав моє щире кохання
Ти, цілуючи, рук не стискав,
Обіймаючи, не божеволів.
Ти ніколи мене не кохав
і за мене не рвав перепонів.
Вечорами приймав те тепло,
що шалено тобі дарувала.
Ти байдужий! Тобі все-одно!
Та тоді ще того я не знала.
Я брехню твою в серці несла,
собі очі сама затуляла.
Та байдужість твоя проросла
у коріння. Вже й листя опало.
Я хотіла лише, щоб ти знав
про моє щиросердне зізнання!
Ти ніколи мене не кохав...
Ти не знаєш, що значить кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2010
Моя родная суета,
давно тебя не наблюдала!
Мы распрощались в час когда
я безразличье потеряла.
Ты не оставила письма,
на холодильнике заметку.
Я озадачена весьма,
ведь я закрыла прочно клетку!
Кормила четко каждый день
упреком в сердце безразличном,
дарила солнечную тень,
не баловала фронтом личным.
Куда же держишь ты свой путь?
Нашла ли новую обитель?
А в голове лишь мысли - жуть!
А вдруг виновен похититель?!
Он, словно зверь, забрался в дом
и, смело взяв тебя на руки,
прошел сквозь мой спокойный сон,
не проронив из уст ни звука.
И, не смотря на мой запрет,
он захватил с собой тревогу,
что в протяженьи долгих лет
со мной везде шагала в ногу.
Но знай, родная суета,
за то что ты была жестока,
вернись ко мне лишь в час, когда
я буду снова одинокой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222305
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.11.2010
Волошки у полі синіють
і маки червоним горять.
Там батько і син розмовляють,
вже третю годину стоять.
Говорять про сонце і долю,
згадають минулий потік,
про те, як кохає він Олю,
і те, як він з дому утік.
"Чому ж ти ховаєшся, сину?"
питається батько завчас,
а хлопець, неначе калина,
у соромі й страху зав`яз.
"Та, батьку, не бийте Вас прошу!
Соромлюся слів я своїх.
Кохаю я дуже хорошу -
дівчИна у дУмках моїх.
І знову запало мовчання,
бо батько чудово те знав,
що в серці у сина кохання
і сам він не гірше кохав.
"Яке нас майбутнє чекає?"
питається син тоді в тата -
"Бо, знаєш, в житті як буває...
Чи будемо вічно кохати?"
"Не знаю я, синку отого,
хто буде тягар весь нести.
Для мене, старого й сідого,
єдине майбутнє - це ти..."
(с)2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2010
Зупинись невідомий прохожий!
Обійняти тебе я жадаю!
Погляд твій... він на спогади схожий!
Зупинись перехожий, благаю!
Зупинись! Подивись мені в вічі!
Знаю я, віднайдеш в них минуле.
Не ввійти в одну ріку нам двічі,
Та й кохання у серці поснуло.
Але всесвіт твій добре відомий.
Поцілую тебе і згадаєш!
Зупинись перехожий знайомий!
Поцілую тебе - покохаєш!
Та пройшов він крізь простір у вирій
Своїм поглядом лиш потривожив,
І для мене у пам`яті сірій
Залишився лише перехожим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221703
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.11.2010
Відійди!
Ти страждаєш інакше, я знаю!
Нову власність покірну знайди!
Відійди у минуле, благаю!
Відпусти!
Моє серце самотнім не буде!
Знаю будеш щасливим і ти.
Відпусти мене знову у люди!
Прощавай!
Вдячна я за жорстокі уроки.
Винен ти, та простила я, знай!
Прощавай на майбутнії роки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2010
Паперове небо
Сині фарби
Та мені не треба
Ці короткі дні
Все заполонили
Матові чорнила
Я спізнюсь на потяг –
Він на глибині.
Більше треба взяти
Сині фарби
Будуть дні минати
В образі очей
Де ми запалили
Вогники із глини?
Я спізнюсь на потяг –
Він серед людей.
Не повернуть в очі
Сині фарби
Чорно-білі ночі
і ванільний дим
Паперове небо
Більшого не треба
Запізнилась… потяг…
Був лише один…
(с) 29.09.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2010