| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Він із металу.. красень і гігант
Долав моря немов якісь калюжі,
Безпеки людям був завжди гарант
Крізь шторм, хурделиці і через стужі.
Знаходив порт там, де його чекали,
Там, де надія може й не жила,
Там, де найближчих слізно проводжали
І де любов розулукой відцвіла.
Через дорогу та, що кригой вкрита
Він йшов вперед, здолавши океани, Боліли сіллю вже давно розмиті
Хоч металеві, а все рівно рани.
Він бачив радість, біль і каяття І де злились два серця у єдине, Де розтавання через все життя І де секунди йшли немов години.
І навіть у металу є душа,
Хоча нікому він давно не треба, Байдужість ріже навіть без ножа І хочеться вже полетіть до неба.
Та ось настав самотності кінець
Нема давно ні смутку, ні печалі Лишився літній ніжний вітерець
І тільки клекіт чайок на причалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023
До чого докотились ті пани:
Що землю батьківську вимінюють за сало,
Кишені рвуться – в золоті вони,
А їм бездушним і того вже стало мало.
В газетах намальовані портрети –
Підписані “герої України”,
Хоч узаконені вже всі авторитети
І від держави вже залишили руїни.
А в груди б’ють себе: “ми патріоти,
З опікою відносимось ми до людей
І кожному дамо ми по роботі,
Ми – допомога, втілення ідей”
Не буде злиднів і не буде плачу,
Лиш тільки посмішки і вічне процвітання…
Збудує кожен в Кончезаспі дачу,
Розвієм геть всі сумніви й питання:
Де взяти коштів, щоб сім’ю прогодувати?
Як зиму не замерзнуть – пережить?
Дитині щось з собою в школу дати
Й до пенсії ще спробувать дожить?
І люди знов поставили ідею –
Маленьку галочку напроти обіцянок.
В йдучи до хати вірять в нову мрію:
Що завтра знову буде новий ранок,
Що легше буде жити в цьому світі
І щоб була аби яка стабільність.
Що будуть краще жити наші діти
Й забудем взагалі ми слово бідність…
І знову стало, що було раніше,
І переможець потирає руки,
Бо він зайняв вже саму вищу нішу
Й плювать йому, як всім, на людські муки.
Зайде у церкву він – гріхи замолить,
Хреста на грудях намалює тричі
Й поклони перед храмом буде бити
З усмішкой на єхидному обличчі…
І знову не життя, а існування,
Хоч промінь тих надій ще не згасає
І вірим, що ще буде процвітання,
І незалежної країни гімн заграє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261616
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.05.2011
Синочку мій, тебе нема зі мною,
Вже десять літ тяжких давно пройшли,
І розлучила та війна з тобою,
Коли ви захищали нас і в бій ішли.
Моя кровинка, ти моя надія,
Залишив молодим жорстокий світ,
Без тебе сердце не горить, а тільки тліє,
Й душою вирушив в самотній ти політ.
А тіло тут, під чорним п'єдесталом,
Мене з собою не схотів ти брати,
Життя нема, коли тебе не стало.
Біля могили невідомого солдата,
Стояла жінка, вся в тяжких сльозах,
Хоч молода, а зовніі вже стеренька,
І з тугой в серці, й болем у очах.
Ніхто не скаже їй: "не плачте ненька".
За руку вже ніколи не візьме,
І не подивиться блакитними очима,
І не підтримає, коли на сердці зле,
Не заховає вже за мужніми плечима.
Хоч обіцяв, коли ще був малий,
Що захищати Вас я буду мамо,
За них все вирішив цей світ лихий,
А горе те, було не за горами.
Життя бентежна річ, воно пливе,
І рана що на сердці запечеться,
Ніколи вже вона, не заживе,
Душа розірвана ніколи не зростеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2010
Згадай мене і я тебе згадаю,
Лиш спогади лишилися у нас,
І як казали один одному кохаю,
То був казковий, ніжний, світлий час.
Перше кохання - незабутнє почуття,
Коли у тебе виростають крила,
І ти летиш у небо забуття,
До зірки, що для тебе засвітила.
Й коли на сердці інколи журба,
Ти згадуєш чарівні ті хвилини,
Й радієш, що вона в тебе була,
перша любов, хоча і швидкоплинна...
І зразу тепло стане на душі,
І посміхнешся ти собі тихенько,
А може зі сльозою на щоці,
Прижмеш до себе фотокартку ту близенько.
Де, на якій ви разом стоїте,
Щасливі, безтурботні, наче діти,
І вірите, що літо золоте,
Не відцвіте, немов весняні квіти.
І думаєш, що це завжди з тобою
Що вогник цей ніколи не погасне,
І мрієш ти п'янкою головою...
Це перше почуття - воно прекрасне.
Проходить все і все колись минає,
Та все одно хвилює нашу кров,
Рідненьке сердце вічно пам'ятає...
Той перший поцілунок і любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2010
Когда горит на небе свет,
Рожденный чтобы стать звездою…
Я словно он возле тебя..
Люблю тебя живу тобою..
Ты словно утренний рассвет,
Бодрящий, нежный и весёлый,
И только им я на всю жизнь,
Чуством любви весь окрыленный,
Хочу с тобою быть всегда,
Не росставаться не на миг,
Делить всегда между собою,
Счастье и горе на двоих,
Поставить мир весь на колени,
Перед твоей лиш красотой,
И восхищать свою Богиню,
И только с ею быть одной.
Хоть может быть ето банально,
Достану с неба я звезду,
И пронесу любовь земную,
Сквозь нашу светлую судьбу,
И выпивать вместе с Грааля,
Любви нектар, светлее слез,
И жизнь свою прожить с тобою,
Под звездопад любовных грез….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221614
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.11.2010
Я знаю молодість – прекрасную пору,
Вона як мить, як та секунда, як хвилина,
Хотів би її мати не одну,
Але вона одна вона єдина,
І ти не всчуєшся, як пролетить той час,
Її Величність старість не буде чекать нас,
Вона прийде в лиху годину,
Вона не спізниться ні на хвилину,
І може десь розквітнуть,
Прекрасні квіти в полі,
А молодість не розквіта…
Не розквіта ніколи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2010
Стоїть народ відстоює ідею,
Та не народ, а наче та юрба,
І кожен голосно так піниться за неї,
І водночас усі кричать ганьба-ганьба.
Народе мій - не ту стежину вибрав,
Що по якій сміливо можеш йти,
Твій голос в тебе клятий уряд видрав,
Тепер нікуди ти не зможеш утікти.
Ти може трохи вирівнявся в зрості,
І на коліна вже не хочеться ставать,
Та ще не раз промиють твої кості,
Аж так, що краще всім нам повмирать.
О мій народе мені тебе шкода,
До чого нас ця влада довела,
А так хотілося щоб ненька Україна,
Хоч трішечки... та й розцвіла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221399
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.11.2010
Растаял снег, отчаянной надежды,
И сердце охладело словно лёд,
Зачем слова?... Давай вернем как прежде,
Вернем назад любовный переплет.
Ушло то время, как мы были в месте,
Исчез огонь кипящий нашу кровь,
Но есть надежда на разбитом сердце,
Что возродит его еще любовь,
Но верить, ждать надеяться и думать,
А может лутше всё назад вернем?"...
За ето нас пусть Бог святой осудит,
Но ето там, а мы сейчас живем,
Живем ли мы - ,а может доживаем,
Те дни что у судьбы пытаемся забрать,
И про любимых мы всё чаще забываем,
Которые нас день и ночь готовы ждать,
Но так нельзя прожить на белом свете,
Что б не почувствовать её запретный аромат,
И с ним становимся как маленькие дети,
И с ней прожить, я был бы очень рад,
Она светлее солнца в ясном небе,
Она пьянит, дурманит и кружит,
Я раб её - она мой покровитель,
И без любви на свете нам не жить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2010
Печаль, тоска, розлука безмятежность,
За ними я не знал как дальше быть,
Но я старался жить как прежде,
Но мог, лиш за теченьем просто плыть,
Но я пытался розорвать те цепи ,
Что сковывали душу и меня,
Но получал кровавые лишь плети,
Что мне бросала скверная судьба,
Увидел я - й глазам своим не верил,
Как ты прекрасна, ты мой идеал
Розрушить етот миг я не осмелил,
Ведь лишь тебя одну всю жизнь я ждал,
Твоя улыбка ласковые руки,
Глаза твои как будто берюза,
И голос твой любовной арфы звуки,
ТЫ словно ярче всех в небе звезда,
Но жаль что мы не можем вместе быть,
В твой мир мне дверь, еще пока закрыта,
Я смертный и хочу еще пожить,
А ты любви богиня Афродита....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221207
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.11.2010
Ні в чому ти не винна тільки я,
Що закохався як хлопчак малий у тебе,
Але на жаль була ти не моя,
І ми не наче зорі в темнім небі,
Немов і поряд, але знову в тую мить,
Один від одного були ми так не близько,
У тебе сердце про кохання не дзвенить
А моє плаче - як дитя мале в колисці,
Я намагався що до тебе відчував,
Закинути в далеке забуття,
Але на жаль щебільш тебе кохав,
І ще сильнішими ставали почуття,
І ось наважився до тебе підійшов,
Й сказав що лиш тебе одну кохаю,
З тобой одною спокій я знайшов,
Без тебе моє сердце помирає,
Що серед тисячі людей лиш тільки ти,
Одну єдину тільки помічаю,
З тобой душа - не наче соловей,
В саду квітковім ніжно так співає,
І погляд твій ,й солодкі ті вуста,
І посмішка не наче ніжне сонце,
В душі моїй як осінь золота,
Що щастя відчинила ти віконце,
І я затих у очі подивився,
Ти посміхнулась розвернулась і пішла,
Весь світ для мене в мить ту зупинився,
Що в цих словах нас разом не знайшла,
І я нічого вдіяти не можу,
Я все одно тебе одну люблю,
Мені ніхто ніяк не допоможе,
Тебе кохатиму аж доки не помру!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2010
Голубки рідні, ви мої єдині.
Вели мене ви по тренистому шляху,
Крізь перепони через злі години,
Ростили в мені ласку й доброту,
Мої рідненькі ви садівники,
Що сіяли на добродушнім полі,
І це святе зі мною на віки,
Я пронесу крізь перепони долі,
Пробачте ви що у душі я завинив,
За ті не доспаніїї довгі ночі,
Що сердце словом гірким прохромив,
Пробачте за заплаканіїї очі,
Низький уклін за все вам дуже вдячний
За те що ви, у мене рідні є,
Пробачте що такий я не обачний,
Прийміть до ніг покаяння моє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2010
Пройшли літа, як розлучились ми з тобою,
Неначе відлетіли в вирій журавлі,
І вже нема тієї ніжності й любові,
Й кохання цвіту квітів по весні,
За тебе я віддав би все на світі,
За твою ласку ніжність й доброту,
З тобою я міг світ весь облетіти,
А би не бачив в твоїх очах пустоту.
Для мене ти була одна, єдина,
Кому хотів кохання дарувать,
Моя ти муза пісня с́олов'їна,
Тебе я міг усе життя чекать,
Не розпрощавшись ти пішла й мене забула,
І мрії розчинила наче дим,
На жаль душі моєй ти пісню не почула,
В любовнім світлі з серденьком сумним...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2010