| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Нам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328630
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.04.2012
Прокинешся осіннім ранком, у вікні побачиш небо,
Усміхнись, потри разочок очі, а потім поцілуй.
Цілуй її вуста, цілуй, коли ще спить – так треба,
Вона ще сонно дихає, ти ж подих затамуй.
Збираєшся поспішно і кава розливається в долоні.
Отямся, подивись за спину – візьми і поцілуй
Цілуй – ще є одна хвилина, швидко і по волі,
Коли немає часу, коли він є, жагу свою втамуй.
Повернешся з ніг збитий. Куди ж поділась панна?
Згадай – присяде поруч, вона навік твоя
Цілуй її, як вперше, цілуй, неначе це востаннє,
Цілуй її так палко, цілуй, бо то уже не я.
Побачиш світлофор червоний, чимдуж вперед за руки
І обережно, за секунду, на пішоході поцілуй
Цілуй, якщо кохаєш, ніжно і без зайвих рухів
Кохай, якщо цілуєш, трильйони раз цілуй!
Коли метуть сніги, а м’язи пробирає мінусова спека
Ти своїм шарфом огорни її малесеньке плече
І поцілуй негадано, цілуй, лишаючи на серці треки,
Як у моїм залишив, але не будемо про це!
Почуєш шерхіт листя, коли подує вітер пізній
Зробись ти теплим вітром у її житті. Наперекір!
Цілуй, коли погано, цілуй же часом ненавмисно
Але цілуй, щоб я не бачила, цілуй, уже не мій!
Цілуй сьогодні, завтра, і через цілих сорок років
Хай фото зберігають моменти й де жавю.
Цілуй її, а я вже винесла із поцілунків тих уроки
Цілуй її, і як мені, колись, кажи : люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012
Здається може, я багато думаю про Вас,
(Сьогодні я звертаюсь так до тебе)
Відверто не було ще зустрічі в анфас,
Але я розбиваю вже її на схеми.
Я бачу Ваше місто у сяєві вогнів
Нічну стихію із шумом і мовчанням
І, дивно, пам’ятаю як місяць золотів
В гірській ріці до самого світання.
Чомусь в уяві, що є реальною сповна
Малюють сузір’я блискавичні зорі
Тоді, здається, вже давно цвіла весна
Жаріло літо і було найбільше волі.
Я знала Вас так добре, наче вже давно
Так само як і Ви знаходили гірські доріжки
Коли рука в руці… між нами щось жило́,
Коли летіли по шосе, й коли ходили пішки.
І бачила найкращі очі, таких немає на Землі
Вони єдині зачаровують, немов те зілля.
Такі лякливі, гарні, чимось дивні, і такі живі,
І загадкові, як липневе пізнє надвечір’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2011
Ти просто забудь.....Забудь мене.
Так треба.
Не будь ти тінью за моїм плечем,
Я жду того,кого мені подарить небо.
А ти? -Ти колиш в серце,як ножем.
Коли підходиш,і радієш мною,
А я не знаю,що відповісти.
Ти думаєш,що хочу буть з тобою,
Та що там..Ні!!!Це лише твої думки.
Ти віриш в те,що я лише соромлюсь.
Насправді ж хочу закричать...
І все,здається, я вже зломлюсь.
Та сили є,їх треба відшукать...
Ох,ні, я була не права.
Звучить ця музика і я боюсь твоїх очей,
Куди тікать?Чому раніше я не знала
Таких простих і нелегких речей!
Твій погляд...Він мене збиває з пантелику
А ти смієшся:впевнений,що я уже твоя,
Повір,що я для тебе зникну,
Бо я на світі не одна.
Ти не шукай мій голос серед інших
Кажу ж - ти втратиш тільки час.
І не вподоблюй ти надій тих вічних,
Бо знай - ніхто НІЧОГО не почує щось про нас.
Тому забудь,бо я для тебе мара,
Яка приносить тільки біль і страх.
Ти,вибач, виходить серце я твоє забрала,
Що потонуло у моїх чомусь очах.
Ти можеш ненавидіти.Та знай,що дуже важко,
тікать від долі і шукати вірний шлях
Ти думаєш любити я не хочу?Все навпаки
Я лиш чекаю якийсь знак...
Пробач,ти віриш,зараз плачу?
Чому? - Не знаю..просто не люблю.
На жаль...Для тебе так багато значу..
А ти для мене?Пробач, та я тобою не живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2010
Нехай ти будеш дарувати мені біль.
Нестерпний біль, несправжній і
пекучий
в ту мить, коли я не побачу
красномовних слів,
коли фальшивість, як на жаль,
та надокучить.
Нехай ми будем вірити у казку
В легенду, повість і в роман
І не знімаючи із себе маску,
Будь ласка,
Вічно залишайся там!
Нехай ти зможеш жити у моїй уяві,
при цьому інші будуть чути
мій обман,
Я лиш шкодую, що цей обман
не з нами,
І створювати правду вже не нам!
Нехай не буду чути в голосі
тих ноток,
а відстань віддаляє коливання
хвиль
А мрія малюватиме малюнок
І хоч далекий десь за сотні миль.
Нехай твоє життя зостанеться чужим
І разом з тим таким знайомим,
щодо тебе.
І навіть, якщо все закінчиться
нічим
Це буде розкішшю для мене.
Нехай даруєш посмішки на вибір,
Запалюючи безліч нездійсненних
мрій
Нехай вже ти, то нереальний вимір
Нехай…
Та все одно ти мій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2010
Не поспішаючи так слова прочитає,
І рідко розносить в долонях листи
Поглядом близьким в вікно заглядає,
Може, це осінь,а, може, це ти.
Ніжно шепоче нетривку ностальгію
І часом приносить з собою тепло
Любить по-іншому : я так не вмію,
Бува повторяє : «мені все одно»
Грає на нервах очима святими,
А очі ховає за комір завжди
В гості приходить снами моїми,
Може, це осінь,а, може, це ти.
Не знає мене. І чи хоче пізнати?
Зоставляє лиш ознаки зміни життя.
На ключ закриває двері кімнати
Хоча в них немає й самого замка.
Серйозно сміється, нечутно для мене,
Як дощ, що не встиг із неба піти
Відгадує настрій, коли воно треба,
Може, це осінь,а, може, це ти.
Часто підносить до щастя, до болю
Подібно вітру з листками легкими
Як не крути, але зостається собою,
Без вад, без підколів, без гриму.
Здержано шле свої прощавання
Певно, намагається час зберегти
Боїться втілювати плани зарання,
Може, це осінь,а, може, це ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2010