| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Суперечка
Нарешті, свобода!
І слова розливаються, наче повінь, змиваючи усі палаци чеснот, скромності та здорового глузду. Починаєш скаженіти, захлинатися від власної нахабності , бризкаючи нею , як навіжений собака слиною. І жодні перепони тобі не завадять – ти тепер стихія.
Лихо, що визнає свою правоту, бо не хоче бачити інших. Біда, від якої сам же жахатимешся, а при спогадах відхрещуватися. А заперечення твоїх опонентів тепер із криками та стогоном тонуть , залишаючи по собі глухе булькання із мілини твоєї поваги.
Але найстрашніше те , що тут ти не один. На цьому полі битви знайдеш ураган, пожежу, посуху, зливу… і кожен вибухає своїми амбіціями, як феєрверками, в уже сп`янілий від галасу вечір.
Кожен характер зі своїми черв`яками у суцвітті, і б`є себе у «непорочні» груди, істерично промовляючи «невинними» устами «настанови праведника».
А замовкнути? Ні! Тож мовчання свербить, а злість скрегоче душу.
І ось ти такий правильний і всемогутній стоїш, задерши гребінь і випнувши груди, а подивишся збоку – нікчемна мавпочка, що брязкає музичними тарелями , безглуздо стрибаючи на одному місці.
А тепер спробуй розібратися що це: війна титанів чи базарний цирк з дешевими акторами?
29.05.2012 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340778
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.05.2012
Нас всіх навчають жити по книжці і по схемі,
Нав`язують страждання через життя святих.
Ми пишемо зізнання у під диктовку церкви,
А потім мовим віршик зі слів для нас чужих.
А ти молись не словом, а серцем і душею,
Дістань свої зізнання із глибини думок
І не вронивши слова, хай котяться щокою
Великі щирі сльози, жалю тонкий струмок.
Ти уяви що Богу самотньо там - на небі.
Він править цілим світом, але у самоті.
Побудь його розрадою й тоді проси для себе
Усе що ти бажаєш здобути у житті .
Залиш свої вагання, бо він і допоможе,
І до мети направить, як холодно в душі,
А у кінці життя свою картину зложить
І приведе у приклад в наступному житті.
(11.09.2009року)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224325
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2010
Мій янгол, я вірю і я відчуваю
Ти поряд зі мною і ти у мені.
Мої всі секрети давно вже ти знаєш,
В моїй ти усмішці і ти у сльозі.
Я знаю, що робиш мене ти щасливой
І кожну миттєвість життя зберіга
Ти віддаєш мені свої крила,
Звільняєш від болю і від гріха.
Я знаю, що крила твої – це свобода,
Свобода терпінню, любові й добра.
Ти в тяжку хвилину тримаєш за руку
І шепчеш на вушко ласкаві слова......
.......Мій янгол. Я дякую богу за те, що ти поряд,
За те, що ті сльози біжать по щоці
Бо ти їх збираєш своєю рукою
І в музику щастя вертаєш мені.
........Мій янгол
(6.02.2009р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2010
Дитинство – це коли не знаєш що робити,
Це коли на все, крім навчання знайдеться час.
І до зорі у ігри грають діти
Й розваги не покинуть нас у снах.
А сни дитячі завжди кольорові,
Лиш сни батьків, як те старе кіно
У снах вони пригадують минуле,
Своє життя й яке воно було.
В дитинстві ти щомиті полко мрієш,
Ти квапиш час, щоб стати доросліш
Та лиш тоді, коли ти зрозумієш,
Що час летить – його вже не спиниш.
Дитинство – це веселка на світанні
Яка веде в казковії світи,
Які з`являються в смарагдовій уяві,
В яких все дмуть пурпурові вітри.
Та згодом всі вітри вщухають,
Тоді і гасне галактика в очах,
Лиш залишаючи ту зоряну пилинку
Яку ми згодом бачимо у снах.
( 11.2008року)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2010
ЖИТТЯ КОРОТКЕ
Іди вперед! Не зупиняйся!
Живи у задоволення собі.
Забудь про принципи і закохайся
В свободу тіла і душі.
Дивись уверх, забудь про сльози.
Їх й так багато у житті.
Байдужість розуму не шкодить,
А серце в нас не назавжди.
Живи сьогодні, а не вчора
За нього думають зірки.
Не проклинайте свого Бога,
Біду ж накликали самі.
Не слухай шум, не бійся програвати.
Банальна втома є доказам життя.
Воно коротке, а може й безрозмірне
Вирішуй сам, це воля є твоя.
Життя коротке? Тоді цілуй повільно,
Порушуй правила й відразу пробачай,
Бо час іде, й залишить анонімно
В очах твоїх пульсуючу печаль.
Кохай до сліз, а смійся так нестримно,
Щоб заздрив людському майбуттю.
Й ніколи не шкодуй за тим, що все це зникло,
А дякуй, що було й за молодість свою.
12.03.09р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2010
Сенс життя
Так багато у світі несказаних слів, а вони, наче в`язні, стогнуть у кайданах людської гордині.
Так багато у світі забутих думок, а вони, наче птахи, відлітають, залишивши після себе холод і порожнечу.
Так багато у світі незрілих почуттів, а вони, наче покинуті немовлята, плачуть над своїм приреченим майбутнім.
Так багато у світі байдужих поглядів, а вони, наче стріли, пронизують твою душу, вселяючи страх і недовіру.
Так багато у світі нездійснених мрій, а вони, наче ненароджені діти, що помирають у тих, хто втратив надію.
А що ж людина?
Вона живе у світі, в якому душа її зв`язана тенетами розуму, а внутрішній голос тіла придушений соціальними правилами.
Ми не здатні керувати часом, проте нам під силу змінити життя людини нужденної в любові, розумінні чи підтримці.
У цьому і полягає сенс життя і сутність добра.
(весна 2010)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220298
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2010
І хто сказав , що осінь – не митець
Що опадає листя і життя.
Хтось вигукнув про себе : «це кінець»,
Закреслив літній день календаря.
Надівши чоботи від гидкості калюж,
Старе пальто у сірому півтоні,
Крокує тінь й незграбно капелюх
Зриває через вітер на пероні.
Він лає день, роботу і погоду,
Гнівиться сам, що осінь наступає,
І очі втупивши в асфальтную дорогу,
Бурмоче так, що й Бога дорікає.
Сковало серце від вітру і морозу.
Він вже не бачить ні сонця, ні життя,
А все біжить за димом паровозу,
Що з часом вже зникає в забуття.
А я люблю і осінь, і цю зливу,
Я йду і чую крапельки доща –
Вони не падають, а створюють поему,
Відстукуючи ритм серцебиття.
А я люблю гуляти в листопаді,
Де в листі, наче в мріях – я живу;
Від соку захлинатись в винограді,
Що не програє терпкому вину.
А я люблю стрибати у калюжі
Й від бризів утікати в той же час ,
Та кожен день чекаю в насторожі:
Чи може дощ залишить трохи нас?
А коли сонце – рай небесний в парку,
Це золотаве листя навкруги.
І він, укритий казкою, готовий
Прийняти у обійми золоті.
Я мрію вітром, дихаю повітрям,
Що все просякнуте романтикою дня.
Він переповнений і радістю , і світлом,
Бо є початком нового життя.
(22.10.2010року)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2010
Ароматним сонцем розовіє небо
Тепло так і ніжно ейфоріє сон
Кольоровим сяйвом, усмішкой безмежной
Простягає руки й огортає сном.
Ти не віриш в щастя? Так воно вже поруч
Під покровом ночі пестить небеса.
Щоб поринуть в казку варто лиш власноруч
Перевести всесвіт в вічне забуття.
Там ти будеш жити в спогадах й бажаннях,
Будеш зустрічати тих, кого нема.
У рожевих барвах, чи покритим мрякой
Повернеться світ твій у нове життя.
Та світанок поруч – хочеш, чи є сумнів
Розверне свідомість в іншу карусель
І з нового кроку й чистої сторінки
Розпочнеш ти знову Богом даний день.
(16.09.2010року)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2010