| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
з тобою почуваю себе живою
з тобою дерева не стіною
з тобою люди стають до бою
з тобою. тільки з тобою
"без тебе" вже співав оторвальд
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2013
ТИ зрадив мене, як Іуда зрадив Ісуса. Поцілувавши, обеззброїв і вказав людям на мене. А люди злі. Це була зрада століття, тисячоліття...
Наш час. Газетні публікації. У заголовках світиться твоя "голівудська посмішка". ВОНА знає про це??? Та....яка різниця?! Квіти викинуто, і вони потроу гниють у смітнику. Кінець. Слово виписане великими рівними літерами. Це фатум чи доля?
Віра? Та хіба ти знаєш, що таке віра?! Твої грязні обряди не мають до святого ніякого відоншення.
Мій Майстре! До кінця не зрозумілий, вільний від Бога, Майстре! Чи гідна я бути твоєю Маргаритою? У мене прості, звичні релігійні канони. У тебе ж замість канонів гидке болото, що поволі сповзає по білосніжномі одязі.
Цього не було. І ніколи не буде.
Наша ера. Рік Божий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2012
Подивилася виступ Ліни Костенко у Харкові на підтримку книги " Записки українського самошедшого" і думаю: " Розумна жінка, правду каже!"
Чесно кажучи - ситуація у сучасному українському суспільстві жахлива. І більшість людей кажуть: " Наше суспільство забруднюється через культуру поведінки підлітків. Вони виховані на американській культурі." Незгодна!!! ПРо що можуть говорити ці люди? А навчив нас цього хто? НЕ з неба ж ми це взяли! До того ж вони самі виховувалися взагалі в СРСР. Про який патріотизм може йтися від людей які більшу частину свідомого життя провели в іншій державі і стверджують, що в нас все погано, а СРСР - ідеально! А коли ідеш по вулиці і стоять дядьки 50-ти літні і матюжаться невідомо як - це нормально???
Так, справді, Україна ще тільки розвивається, адже їй тільки 20 незалежних років. Справжня Україна з українською атрибутикою, з людьми, які співають українських пісень, ходять щодня в вишиванках, слухають і читають українське, постане тільки тоді, коли виросте покоління дітей, що народилися в вже незалежній Україні. От тоді, на мою думку, все буде добре. Якщо до того часу наші батьки зуміють донести українські національні звичаї і традиції. Потрібно розвивати національну самосвідомість молоді, рушити сучасний устрій, стереотипи, що склалися у сучасній державі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268209
рубрика: Проза, Громадянська лірика
дата поступления 02.07.2011
Істеричний сміх.
" Невже вони такі передбачувані???? Завжди вибирають тупих дівок модельної зовнішності?! Ха.... Ні... Вони напевно просто боягузи. Адже таку /курку набагато легше ....Та все з нею робити легше. Контролювати, зваблювати, перероблювати під себе....Але не завжди. Інколи трапляються стерви. Тоді в них просинається справжня "любов". Тоді наші вельмишановні юні особи готові бігти від красунь світ за очі. А ті ж просто усміхаються своїми майже наївними награними посмішками. Ось і все. Happy end. Самі отримали те, чого хотіли. Щастячка, здоровЛячка, багато племінничків вам, дорогі мої хлопчаки.
P.S. : Вчіться робити правильний вибір з поглядом на майбутнє! "
Задоволена усмішка. Стало легше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268208
рубрика: Проза,
дата поступления 02.07.2011
Вечір.... Місто покрила пелена дощу... Міст окутаний вечірнім мороком.
На мості стоїть маленьке дитятко. Воно дивиться на світ з такою неприхованою цікавістю! Дитя заглядає за перила, оглядається навкруги.
Весь світ здається таким великим і не пізнаним... Таким гарним і цікавим....
Десь позаду стоїть стомлена жінка. В страрій, потертій куртці не по розміру... Вона втомлено вдихає холодне повітря, спостерігаючи за своім малям...
Повз них проходять люди.... Десятки темних, черствих людей... Без емоцій на обличчі... Без емоцій в душі...
Вони посто ідуть/біжать кудись... Подалі звідси... Лиш би втікти від дощу... Вони розучилися любити його... А дарма...
Дитя підняло руки до неба і весело засміялось ловлячи маленькі крапельки дощу сухими губами....
Мама підійшла ближче і легенько обійняла малечу. На її обличчі зявився вираз щастя...
Люди здивовано оглядалися на цю картину ... Дехто подумки усміхався, дехто картав себе за зроблене, або навпаки не зроблене, хтось жалів цю пару, хтось відчував радість...
Ті ж, хто нічого не відчували, просто недостойні... вони недостойні спостерігати це...
А мати з сином все стояли і стояли на мості, а дощ збільшувався...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225327
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2010
Вони пройшли цей шлях через руїни,
Через повстанські замахи й бійки
І поки буде жити Україна
Аж доти будуть жити і вони.
У серці кожного із нас буде горіти
Вогонь очей тих, що кидалися у бій
У серці патріота буде тліти
Вічна пам*ять про тих, хто уже не живий.
Тих, хто боролися за волю України
За честь народу свого до кінця
Невже це ми, їхні діти,
Забудем рідного отця?
А слава про безсмертний подвиг лине
Туди, в степи далекі і ліси
Далеко вже за межами Вкраїни
Чутки про них нам долітають звідусіль.
А ми, безчестя роду, вже й забули
Кому завдячуєм країною своєю
І що її ніколи вже не буде,
Як зараз попрощаємося з нею.
Тому, вас, браття, закликаю
Боротися за правду, волю й честь
І памятати ті традиції й звичаї,
Які були до нас, ніби тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224432
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.11.2010
Якщо ти підеш - я тебе зупиню
І за руку тримати я буду.
Обійму, поцілую, скажу що люблю,
Що ніколи тебе не забуду.
Ти пробачиш мені; у цій сірій пітьмі
Ми з тобою загубимось в ночах.
Буде ясний молодик світити мені
І як зі'рки світитимуть очі....
І продовжилась казка на віки віків.
І хоч чвари маленькі повсюду,
Не забуду як ти пробачить зумів
І з тобою до смерті я буду....♥
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2010
І чого він пручається? Я ж все одно не відпущу.
Я затисну його у своїх лещатах і буду тримати доти, доки він не зрозуміє, що він мій шматок, моя відірвана частина.
Я всерівно буду нагадувати про себе. У будь-якому контексті.
Я буду музикою, я буду світлом, я буду фоткою, я буду вітром...
У кожній з найменших частинок світобудови він буде бачити мене.
І він про мене не забуде. Та і як він зможе забути?
Якщо тільки спробує, я почну стискати його все сильніше і сильніше. Поки не почнуть хрускотіти кістки. А тоді він точно зрозуміє.
А якщо йому/сердешному і тоді не дійде, отоді я візьмуся до серйозніших мір.
Я буду грати на нервах і на струнах серця. Я БУДУ!
І це буде продовжуватись до тих пір поки я не дістану того чого хочу.
Доки він не поверне до мене свою голову і не скаже: "І я тебе".
31.10.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219423
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2010
Як боляче - доводиться ховати очі.
У землю, вниз, подалі від бажаннь.
А інколи тікати хочеться щоночі,
Туди, де символ пориваннь.
В останній раз ковзнуть рукою
Волоссям русим, легко золотим
І кришталевою сльозою,
Із щастям попрощатись назавжди.
Як хочеться відчуть той жар багаття,
Той тонкий запах лісу відусіль
І знов побачити у голубих очах бажання.
Ну доклади хоч трошечки зусилль!
Хіба тобі всерівно зовсім?
Невже все остогидло назавжди?
Та розумію - скоро прийде осінь.
І ти поїдеш. Та куди?
Кому ти там потрібен?Хто тебе шукає?
Чиє ще серце б*ється в такт?
Можливо десь там інша вже блукає.
Не може дочекатися ніяк.
І їй потрібне щастя. Так я згодна.
Та як же я? Та як же я?
Чи можу я відчути ще твій погляд7
Чи вже погас для мене твій маяк?
Чи може ти хоч на останок,
В останню мить ти спробуй все сказать!
Бувай, приходить вже світанок.
і треба спатоньки лягать.
12.08.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2010
Люблю я каву і конфетки.
Ти любиш чай й обманувать дівок.
Ми всі для тебе лиш маріонетки.
Запам*ятай, хлопчино, ти - не Бог!
Ти ходиш весь такий мажорний,хлопчик,
Та що казати - "справжній неформал"
А може ти не хлопчик зовсім?
Мужчина, мачо! О, наш генерал!
Ми знаєм, ти нас сильно "любиш",
В біді не кинеш, приголубиш.
Багато інформації про тебе маєм,
І ще про себе нагадаєм.
Дівчат ти мав уже багато,
Одна гарніша іншої була,
Але ВОНА зуміла обламати,
хоч може й не була права.
Ти пам*ятаєш, як писав нам вірші?
Ну от і нам схотілось написать
Хоча усе давно скінчилось,
Ми будем довго пам*ятать.
31.10.10.
Написано в спіавторстві з Лілією Джем
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219347
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.10.2010