| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Зійшла на світ зірка ясна,
Маленьке сонечко – дитина,
Пташа безгрішне і прекрасне,
А ось уже й труна – могила.
Життя летить як сон чарівний,
Коротка мить, одна-єдина.
Вік одній секунді рівний,
Лиш мить одна – вже домовина.
Встигайте, люди, за життя
До істини дійти, й до пізнання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287438
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2011
Коли мене біда підстерігає,
Я до грудей знайомих пригорнуся.
Ця людина мене любить й оберігає,
Це моя рідна бабуся.
Люба бабко і друга матусю,
Я люблю тебе, рідненька,
За тебе Богу я молюся,
Ти моя подруга й друга ненька.
Коли сльоза котиться по твоїй щоці,
Моє дитяче серце зжимається у тузі.
Ти даєш мені поради, як дочці,
Й ділишся переживаннями, як подрузі.
Твої ясні очі закарбуються назавжди
У пам’яті й в серці дитячім.
Твої груди оборонять від лиха й біди,
Ти розкажеш як? і зачім?.
Роки летять, проте ти вічно молода,
Бо в тебе думки світлі.
Із уст твоїх ллється джерельна вода,
Слова твої щирі й нетлінні.
Живи, бабусю, ще сто літ,
Не знай буремних ти віків.
Хай душа твоя рветься в політ,
Щастя, здоров’я і довгих років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2011
Сучасність лине в майбуття,
Прогрес не зупинити.
Любити квіти закликаю я,
Давайте з квітами дружити.
Природа – неоціненний скарб,
Ще не прочитана до краю книга.
Її краса врятує світ,
Від неї розтає весною крига.
…Десь первоцвіт розкрив свій пуп’янок-перлину,
Плекаймо квіти, мов малу дитину.
Віночок квітів – символ волі,
Наш оберіг, провісник долі.
У ньому наша сила,
Віра і надія,
Прекрасний оберіг
Й дівоча мрія…
Хай мальви квітнуть за вікном,
Жоржини і ромашки.
Планета – наш великий дім,
А ми – його комашки.
Вберемо землю у вінок
З любовю, як дитина.
Цінуймо квіти і життя,
Природи ми – частина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287016
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.10.2011
Боже Великий,
Матір Свята!
Земля – хаос, страшний, жахливий,
Такий безмежний і не має дна.
Чому ж світ такий несправедливий?
Про мир і спокій, про добро і правду
Невже я думаю одна?
Війни, хвороби, голод страшний,
Лиха стихійні - морок сліпий.
Шторми, лавини і тайфуни,
Скільки на світі цієї біди?
Боже Великий, Боже Єдиний,
Допоможи, бо ми – не одні.
Кривді, насильству, війнам усім,
З надією в серці ми скажемо – «НІ!».
Щастя, здоров’я, мир і надію
Ми разом з Тобою відновимо вміло.
Людству допоможем, відвернемо біду,
Щоб зустріти змогли ми вечірню зорю.
Благаєм, Спасителю, людей врозуми,
Врятуй наші душі, серця і уми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287015
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.10.2011
Не жив, а існував,
І думав лиш про себе.
Крізь сірість скорено снував
І сірим було небо.
Не гріло сонце ясне
І птахи не співали,
Текло життя прекрасне,
Та думи твої до цього не сягали.
Для себе тільки жив,
Про завтра не гадав,
За вчора не тужив,
Лише земного ти жадав.
Зерна істини у розум ти не сіяв,
І серце сірістю жило,
Не поспішав в майбутнє і не мріяв,
Кригу мав у грудях, не тепло.
Та ось життя пройшло,
І ти над прірвою завис.
Життя безглузде перед очима проплило,
І смуток сірий над душею навис.
Що залишив ти по собі?
Який ти слід залишив?
Що зробив ти у житті?
Не жив ти, тільки вижив.
Б’ється серце у тривозі,
І думки рвуться на частини,
Повернути час не в змозі,
Потрібно жити істиною Людини.
Одне життя дано нам Богом,
Його краса нас зве в політ.
З насолодою потрібно жити, не прожогом,
І залишити після себе слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286818
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.10.2011
Шануйте, діти, матерів,
Віддайте серце й душу.
Ніхто дорожчий за батьків,
Любіть їх, я вас прошу.
Вони подарували нам життя,
Вселили в серце віру,
Посіяли в ум знання,
Дали про мир надію.
Батьки живуть для нас
І дихають для нас повітрям,
Для нас оберігають кожен час,
Про щастя живуть в надіях.
Своєю любовю батьки оберігають
Від зла й неправди, сірого життя,
Скарби дитячі вічно зберігають
У щирих душах повних пізнання.
За недоспані темнії ночі
І нестерпнії, довгії муки,
За прозорії, яснії очі
Цілую натруджені руки.
Літа швидкоплинні в далечі зникають,
Вже дитинство махає нам крилом.
І голуб’ята із гніздечка відлітають,
Та молодість ваша б’є дзвінким струмком.
Далеко від дому спогади нахлинають,
В яких живуть вічно молоді батьки,
Та діти дуже часто забувають
Утрачені ті молоді роки.
Ми народилися із чистої любові
І цим повинні ми батькам віддарувати,
І всім, що маєм на своїй ми долі,
Їх щохвилини маєм чарувать.
У самі люті морози й холоди
Нас біля серця гріє джерело –
Це струмінь чистої води,
Це батьківська любов й тепло.
Вклоняюсь, таточку, перед тобою,
І руки твої я цілую, ненько,
Своєю вірою і добротою
Ви вічно грієте моє серденько.
Усім на світі ми завдячуємо вам,
Й за це вам поцілунок ревний.
За любов неопалиму даровану нам
Низький уклін, доземний..!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286817
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.10.2011
Гордімося, люди, що ми українці,
Народ ми незламний і гордий,
Перлини народні зберіть по пір’їнці,
Бо істина в слові народнім.
Прибоями б’є спіле колосся,
Пахощі духмяні летять навкруги,
І сонце сходить, як здавна велося,
І валка чумацька повзе до гори.
України душа у пісні народній,
В родючій землі її серце,
Не здамося ніколи загарбниці жодній,
Бо воля в умі не померкне.
Україна – наша матінка рідна,
Життєдайне дзвінке джерело.
В наших душах її кров погідна,
В нашій пам'яті прекрасне українське село.
Ми – українці, і цим ви гордіться,
Цим ви дихайте, і цим ви живіть.
В безмежному морі життя ви знайдіться.
Живіть, щоб жити, любіть і творіть.
Україна співоча, незалежна держава,
Збудуйте фундамент для цвітіння її.
Перед міцністю нашою не страшна навала.
Це край твоєї минувшини й твоєї сім'ї.
Україна – край дзеркальних озер,
Вишневих садів й швидкоплинних річок.
Це земля, за яку Шевченко помер,
Де несе свої води стрімкий потічок.
Ми не вічні, а лише тимчасові
І виконавши свою місію відійдем в забуття,
Та віра й надія житиме в слові,
Продовжуючи славне українське життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286627
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.10.2011
Мій край чарівний й неозорий,
Поля, гаї, луги й ліси…
Несуть води свої прозорі
Дзвінки ріки, ставки і струмки.
Я люблю своє рідне Поділля -
Батьківщину маленьку свою.
Люблю шум зеленого гілля,
Дзвінкі співи рясного дощу.
Люблю тата і маму рідненьку.
Дали вони віру й надію мені.
Щире дякую, татку і ненько,
Що зростили мене на цій родючій землі.
Я люблю щиру пісню троїсту,
Що не вмерла в буремних роках.
Люблю матінку - Україну барвисту,
Що не згине в століттях й віках.
Я люблю своє рідне село
І людей, що проживають у ньому.
Люблю сонця проміння й тепло,
Люблю стіни рідного дому.
Я люблю, отже живу,
Я люблю, отже співаю,
Я люблю Україну свою
Й рідну пісню рідного краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286626
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.10.2011