| Сторінки (4/322): | « | 1 2 3 4 | » |
Сітки твоєї білосніжної шкіри
виблискують надміру,
виміряти розмір твоїх грудей язиком
це не в моїх силах.
Спокуса кусати твоє тіло
і щипати за сідниці -
це план евакуації індіанських дітей
з сектору газу,
Гітлер вибивав євреїв зі своїх домівок
чадним гасом,
а виб’ю тебе солодкими поцілунками
від них тобі не вистачить повітря
і ти задихнешся від солодкої невагомості,
і вже не прокинешся рівно о шість тридцять
в штаті Айдахо.
Рівноправ’я твоїм губам, моїм - запах хмелю,
ти як пиво яким не можливо напитися,
ти як гаряча чи холодна вода з під кранів,
віршів,
непроглядних хащів білоруських лісів,
з-під насуплених брів я хочу побачити посмішку
твою - не чужу.
вічну, живу.
Рівноправ’я протегують газети, статті,
білі не є рабами чорношкірих,
тобто я не твій раб моя чорношкіра дитино
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2012
Я біжу по маленьких слизьких тілах і
ріже в грудях твоє серце
це війна – невелика гра з купою посмертних проблем і
інфернальних тем.
Це війна, що забирає життя
смерть нервово курить приму
ми закопуємо тіла маленьких дівчаток
подалі
від старезних педофілів,
що старанно ховаються в тіні вбитого місяця,
місяця квітня,
коли всі квіти завмирають під ногами, котрі скачуть через
скакалки вічності,
задирки,
кусачки,
немає контакту,
потрібен струм
і трішки ніжності,
але на війні не має ніжності
на війні чути запах крові і запах бензину,
він впивається в тіло гнійним відчуттям
і не виводиться звичайним відбілювачом
через посвяти, памфлети, пиво, сусідські мінети,
потрощені резервуари з водою, гігантські комети
до літа, все і всі згорять - напевно
залишені тобі вірші,
не посвячені рукою священика
це звичайний папір,
якому не має місця серед сторінок Біблії.
А зараз я хочу більше убивств, більше крові, більше війни,
хочу щоб ви всі померли.
Заради прокази всі кохаються без презервативів, бо від неї
легше вмирати аніж від глибокого кульового поранення в голову
66 см мозку вилетіло назовні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328744
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.04.2012
Вчора я був на тусовці психопатів,
мені сподобалась офіціантка з відрізаними
вказівними пальцями, я замовив дешевий
коктейль і почав спостерігати за психами
кожен з них взяв виделку у руки і почав рубати
свого опонента.
Ці неврівноважені рвали один одному пельки, мозок
Все це дійство відбувалось під електронний індастріел,
хтось витяг з когось кишечник і грав на ньому як на баяні,
хтось виколов очі і показував їх англійським туристам,
а хтось випорожнився зі страху на мій столик,
я простудився і пішов спати,
та проте я довго не міг заснути.
На другий день я завітав на другу вечірку:
це був вечір хардкору, дівчата роздягались
і видрізали вказівні пальці рук
до мене дійшло звідки взялась та симпатична
офіціантка.
я затягнув її у кювет і ми *рахались добрячих півгодини
допоки я не почув криків,
хтось відрізав собі руки, щоб відчути себе сильним,
хтось знов витягнув чужий кишечник
і грав на ньому як на баяні
я знов приплентався додому і не міг спати
На третій день я відвідав вечір християнського року,
тут я зустрів монахів і монашок з гітарами
коли я трахав котрусь з монашок,
сивий чоловік за столиком ліворуч
подумав напевно що в житті не має нічого святого
я вистругав щойно випите мартіні тричі
і пішов додому спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328429
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.04.2012
Ти біжиш у двері з простріляними гільзами в потертих
кишенях,
ти біжиш, а між тобою і повітрям лише твоя посічена часом
голова
затримана словами гроза, що має випасти величезними краплями
на будинки, села, міста, райони, інші країни,
І в твоєму капюшоні субкультура води, що має затопити усі
мости, під’їзди, концертні зали, крематорії, будинки для престарілих,
місця для божевільних, пенітарні зони, засрані підвали, майданчики
для гелікоптерів, дитсадки, школи, нотаріуси, дрібні крамнички,
військові бази,
та одного разу ти прокинешся вже не тут,
і космос ковтатиме пил з твоїх срібних очей.
І час покаже отвір, як німа проститутка,
Отвір,
в якому ти
ріс, виростав, грабував банки, поливав кактуси, доглядав за своєю
жінкою, тамував вітер з горла, писав написані вірші, ходив у туалет,
випорожнявся, підтирався, хворів, нервувався.
все це забуте дитинство, як п’яна мойра,
котра стріляє з дробовика і перетворює старого сторожа турбази
на решето,
на подрібнену зелень,
цибулю чи то моркву.
А час все сильніше розсуває ноги,
розтинає ножові і кульові поранення,
Вічність крадькома вбиває сонце ножем у спину,
і пітьма вкриває усі цехи, базари, крамниці з випічками, воєнкомати,
альтанки,сади, меморіали, усі пентхаузи, усі парламентські будинки.
Пітьма закриває усі ножові і кульові поранення, які жінка нанесла тобі
під час першого сексу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327493
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2012
О жінко неба, ваше волосся заплуталось в сонячному пилі
І старий лісоруб візьме пилу і зріже дерево, що посадити нове
а шкіра ваших рук потріскає, щоб вказати ваш вік
о жінко ви станете дорослішою і ваші перси округляться
до замкнутого кола,
нескінченність замкнутої кімнати прирівняється
до поламаної лампади,
зламаного коліна, білої стерилізованої краватки
а поки що нюхайте кокс з містером Дрінкінсом,
паліть килими і тільки якісну маріхуанну
бо коли прийде цей чорний чоловік вам стане боляче
він глибоко ввійде в вашу плоть своїм прутнем,
виверне вам пипки і з них потече чорне молоко вечірнього
заходу сонця,
і це небо більше не буде належати вам,
цей чорний чоловік,
чоловік з чорною шкірою відійме у вас спокій і цноту
відійме в вас серце, виверне вам душу, зламає мої вірші,
які я дарував вам кожної весни,
кожного дня осені,
кожного вечора літа,
кожної зимової ночі,
о жінко ваша плоть стигне, під східнооким сонцем наче
персидські яблука,
наче сталевий механізм любові,
прошу жінко відкрийте двері в ваші солодкі сни
ця невагомість для мене безпечна
а можливо впасти простіше,
зламати ноги,
переламати хребет собі-усім морським мешканцям
нафтових кошмарів наших окупантів,
німих та сліпих окупантів наших тіл,
та проте я вірю що мої вірші врятують ваш світ,
він іще не порожній,
як банка з під риби рибної
зіпсованої хижої риби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326930
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2012
На вулиці вже весна, бо розтанув весь сніг,
а твоя голова розрізана навпіл підсніжниками
і вивернувши її, ти побачив жінку,
котра читала білі вірші,
біла гарячка в дітей, що жили в садку і
раптом померли від йогурту, що купили
в місцевому продуктовому
скільки горя, і на їхньому похороні звучатиме Моцарт
а потім усіх дівчаток з округу роздягнуть і закопають
разом з цими дітьми,
бо вони були друзями- щирими друзями,
а як відомо друзі завжди помирають разом,
разом з музикою класичною та
разом з підсніжниками.
І цей полісмен, що купує йогурт в продуктовому
теж незабаром помре,
його жінка й його діти поки що про це ще не знають
але як відомо- лягаві теж не безсмертні,
інколи Бог плаче я знаю,
коли люди купують зіпсуті йогурти і помирають,
коли люди давляться чадним гасом і помирають,
коли люди дивляться триллери по ТВ і вбивають одне одного,
коли люди займаються сексом двічі на рік,
коли люди напиваються як свині і стають божевільними,
коли люди нюхають кокс і ламають хребти об Нью-Йоркські мости
і знов ж таки помирають.
Виходить що Бог постійно плаче
і волога з підсніжників це його сльози,
які стікають його обличчям і падають у вигляді
злив та метеоритних дощів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326618
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2012
Дев’ять довгих років поспіль я працював касиром в міському гіпермаркеті Горлівки
За цей час я встиг нафігачити з дружиною двох дітей,
придбав собі невеличкий
будиночок з садком, де колись вирощували гербарій,
придбав машину ладу, «Путник Ада»
того з нею мені не було страшно і в пекло спускатись
я влаштувався на нову роботу охоронцем магазину побутової техніки.
Вночі я курив ганджу розмовляв по дві години зі св.Петром, молився по півгодини,
грав з пінгвіном фіфу сьому, так звали мого меншого брата, колись на зоні,
бо він був низький, грізний і волохатий як пінгвін, крім того він
мені колись розповідав що він королівської крові,
бо його дідо був принцем австрійським
отак я проводив будні. Інколи я ловив на гарячому малих засранців,
котрі хотіли викрасти пральні машини «Invesid», потім я ставав лагідним
і разом з цими малими гавнюками бив ці машини битами і ключками для хокею,
«ТаК Вам Ган донам, Пролетаріям»- кричав я гразно в пітьму.
Рівно о 23.00 я знову курив ганджу цього разу я говорив з Матвієм.
Я казав ; «Матвєй ти свій чувак, хочеш я тобі жінку віддам, кота і двох дітей?»-
Але Матвій чомусь у відповідь тільки мовчки заперечно хитав головою.
Я не вшарив що Матвій в такий спосію хотів сказати. Напевно це було заперечення.
По п’ятницях я дивився хокей і молився цілі години. Я просив Бозю, що Він дав мені здоров’ячка, здоров’я моїй сім’ї дав, і щоб завезли нову партію пральнх машин, щоя я їх зміг *издити.
По понеділках я читав газету « Життя і Слово» і довго вилягав з неї,
бо якийсь розумник завжди писав кумедні статі. Наприклад цього разу я зачитав собі
статтю про те що, бульдог виграв з свого господаря у сраку, і його госпіталізували з внутрішнім очковим крововиливом. Це мені розвеселило, я взагалі
дуже по характеру весела людина і дуже благодійна,
пам’ятаю, одного разу прийшли цигани та просять щось попоїсти. Я так подумав і
мені прийшла геніальна чи то генітальна ідея, я взяв пачку прокладок моєї дружини Катерини і виніс їм,
«Тримайте кажу» - це дуже дорогий подарунок, бо як завжди каже моя дружина, «Прокладки нині дорогі» а особливо «Always».
Принципі я ні на що не нарікаю. Я маю дружину. Кожної п’ятницю маю з нею секс.
Вона просто секс-машина. Діти он вже дорослі. Хлопця назвав Майкл.
Дівчинку Жустін. Всі кажуть що це дебеле ім’я для дівчини. Краще б назвав Маруся,-
Каже моя сусідка Стефаніда. *ляяяяяяяяя думаю я *урва, так в тебе тоже ж модне ім.’я
Сусіда моя дорога.
Ну якось так я люблю курити гашиш чи ганджу, 5 днів поспіль я говорю з різноманітними Святими, а точніше з Дванадцятьма апостолами, мені дуже добре і їм напевно теж, бо вони ж святі.
Я люблю свою роботу, бо тут від мене нічого не вимагається тільки стерегти техніку,
Котру і так ніхто й не купляє,( доречі за ті прокладки знову скажу, моя дружина мені відрізала праве вухо. Тепер
я «Always» із відрізаним вухом. Недавно мому Сусіду Зенику зробили операцію на ліве яєчко, тепер він ходить криво, як розпердолена в анус тітка із американського порно.
Все це дуже круто, але я поспішаю на роботу, я пізніше іще вам щось цікаве про себе розкажу,
А зараз до зустрічі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326470
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2012
Я бачив невимовно красиву жінку в чорному
вона плакала, я бачив її сльози, вони були схожі
на шкіру вагітних бегемотів,
вони були схожі на бракованих голодних тер’єрів
вона ходила боса стелажами дешевих книг про пригоди
християн на Ямайці,
вона ходила дивними стежками правди
і там де вона піднімалась угору,
всі падали вниз і розбивались об каміння
червоного схилу Чорного моря
вона несла з собою квіти чи то квітень
а всі казали вона несла обгортки місцевих газет,
де кожного зустрічного засудили до страти за єресь
я бачив її голову чи то голе тіло,її чорний плащ,
який спокушав цілувати її ноги й руки,
її тіло,
на голові несла гніздо з маленькими яструбами
а в руках тримала серце мертвого старого
в очах її був смуток але поміж рядками я міг зустріти
іспанського колонізатора чи англійське немовля,
по чому я судив? Воно розмовляло до мене живою
ангійською
я зрозумів, вона була живою, живим смутком моїм,
сотні загиблих солдат В’єтнаму, вона була смертю,
моєю, англійського немовляти і ще багатьох людей,
та проте за таку вишукану смерть я готовий був помирати
довго, проте безболісно.
я пригорнув би її до себе, я закохав її, закохався в неї до смерті.
хоча це і була смерть, вона не мала ніякої коси,
старі легенди брешуть.
вона несла у руках квіти і її перси наповнювались правдою
життя, останніми хвилинами цього життя
і навіть цинік сказав би поруч неї: «Я готовий померти».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2012
Коли я дивився на небо, усі мої янголи грахи у шахи
із смертниками,
коли я грав у шахи із янголами,бізнесмени України перераховували
усі свої золоті статки, а їхні жінки вішались на проводах від пральних машинок,
тоді смертники Зеленої Милі втішались побаченим і нюхали пил зі своїх
загратованих камер
Коли я дивився на сонце, небо кидало дощами і зливами
небо плювалось немовлятами і самотні матері не здатні народити
були надзвичайно раді, тепер у кожної своя дитина, свій пасинок,
а бізнесмени України грали у бізнес-шахи з янголами у вигляді окупантів
з інших компаній,
НАФта!-кричали вони
НАФта!-кричали вони
НАФТА!-кричали вони
і давились тільки щойно випраними речима, купленими в брендових
магазинах, а янголи плювались золотими зливками і були зодягнуті в дешевий
секондовий одяг
і тоді всім стало зрозуміло, щоб Бог є торгівцем в цьому секондовому магазинчику.
Коли я дивився на зорі, комети падали тихо мені до ніг і палили траву, яку усі президенти та прем’єри приватизовували собі,
і тоді я купив дешевий одяг і став янголом.
Я щодня грав у шахи із смертниками Зеленої милі
за це ув’язені мені дарували пил із подертого взуття,
пізніше я став розігрувати партії із бізнес-кланами,
нічого не змінилось вони й надалі давились золотими статками, а їхні жінки вішались на провідниках від провідних брендів пральних машин,
одне було зовсім інше, моїм тренером став Бог і тепер я вигравав ледь не кожну партію
і на моєму одязі назбиралось стільки пилюки і трави, що я перестав ходити.
Мені купили інвалідний візок, щоб я й надалі міг рухатись,
Руки мої часто загорялись як газетні універмаги,
погляд мій притупився, і мені довелось купити окуляри.
Через щоденні баталії, я став частіше пітніти, а згодом й зовсім перестав митись.
Мені приносили тричі на день пити молоко й давали скоринку хліба.
Через місяць я перетворився на дерево з могутніми кронами, на якому білочки побудували собі безліч будинків, і атракціон розваг,
Через кілька років, я став смерековим гаєм із пишною приватизованою травою,
тоді бог змилосердився над усіма і закрив турнір із шахів на довгий період:допоки я не стану знов людиною, а всі янголи бізнес-партнерами.
Сьогодні останнього гравця-смертника, що програв ведуть на електричний стілець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326091
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2012
Він не вдрізав собі прутня, допоки не став політиком
бо навіщо політику !уй, коли рано чи пізно його відірве народ
а президент української комуни надірве собі рот,
коли його
виберуть президентом подвійно
і ось вона не давала йому ніколи, допоки він не став політичним
окупантом
а тоді промовила: «Миколо, коханий, прийди і ви*би мене, я хочу анального блуду.
Я хочу анального місива.» І так незабаром якихось бідних дезертирів
засудили до 20 років позбавлення волі, нє ну нормально?»- Говорив Петрович,
«Нє ну нормально»- запитали в Миколи голі тьоли, нє ну нормально?:»- запитав народ?
і тільки тоді Миколи привів наряд омону і порішав всі проблеми, дезертирів відсіяли
як зерно в Мукачево і вони пішли спати голодні, втомлені проте щасливі.
І ось кар’єра молодого посадовця стрімко пішла вгору- йому давали усі сорокарічні тьолки з району, всі гопніки вишивали йому рушники, всі лазні топилися спеціально для Миколи, і наш пацанчік вже чисто геть забув про сільський народ.
Але тут прийшов коваль Петрович і швидко начистив негіднику пику,
мовляв: «Срав я на тебе й твої нафтові озера, океани золота і чистого туалетного паперу»- Ти, Миколо, хліб і сіль нам подавай та про народ не забувай»
зрозумів усю провину Микола і пішов у відставку, казали пізніш що знюхайся і став наркодилером та панком, їв тільки з мусорників, їбався без презервативів, очкував
молодих повій зі села, насаджав дагестанцям малоліттніх тольок.
І закінчив тим що підцепив снід чи іншу заразу, розклалась мармиза,
повипадало волосся, помер у сорок, лишив постамент леніну, який, кіровоградські студенти обмотали туалетним папером, а пролетарські дезертири прийшли і ви*бали
кам’яного Леніна у дупу, ви*бали серце вождю, ви*бали душу, згадали Миколу
і пішли чистити взуття елітному класу, розпалась комуна, поспивалось нато,
мені мої друзі чомусь мовляли що якщо багато говорити про політику то відпаде *уй,
чи упаде сталактитова ?урва на голову, чувачок попадеш під кримінал і розірвуть
жопу банкомати.
Я їм повірив і перестав писати і читати всяку політичну !уйню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325609
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2012
Покрученные веревки,
Ночи без нормального сна,
у меня и у тебя до последного
комнатная война
принесите мне вина,
сделайте музику погромче,
мне нужен мрак, а не тьма.
сделайте мою любовь елитарной
и я отблагадарю сполна,
если бы бил, бил, час пробил
мой - твой ночные красовки
рибок и в твоїх легких никотина гора
я не бросал вашу женщину как куклу,
она сама выпала и с окна
но нужно учесть что я не виноват
сдесь пахнет жареным
кто-то сгорел а я горю каждый день
как фугасная лампа
моя боль это лепестки
лотоса, мои стихы
это легкий ветер в легких
мои стихи это гниющое в твоїх рукавах
сонце
мои стихи это все неба и земля
удела нет есть только растительная полоса
от никотина и нашей комнатной войны
заберите меня мне отсюда домой не далеко идти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
Ти тримаєш сонце на руках
так незаймано повітря потрапляє
в твої дихальні шляхи і твої легені
стають вагітними ним.
твої руки легкі наче ранні птахи
вони тихо тремтять між
вулицями Відня, коханцями березня
між соло п’яних журалів, піснями неба
звуками дощу та блискавок
Твій мозок усвідомлює як і ти
що мої вірші це всього лише купа
пожмаканого паперу
де присвячені тобі герої цілують
твої вуста, кохають тебе серед ночі
піклуються про тебе й твоє серце
хворіють з тобою
хвилі твого радіоприймача налаштовані
на український ефір:
і я з тобою чуємо тільки звуки і слова:
понтанцюй зі мною, не дивись крізь ці пальці
і я відповідаю на твої безглузді запитання
телефонними дзвінками, в яких давно вже
відбулась кремація метеликів. Я все ще досі
кохаю тебе й твої зламані долею ребра
вагітні повітрям легені і дике серце,
яке важко тримати у холодних долонях
Твій голос бринить немов електронна гітара
і я радію йому як і кожній весняній грозі
люблю тишу, яку даруєш мені коли танцюєш
з примарами минулого
все це стане незаперечним актом вандалізму в
моїх віршах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322829
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2012
Зайчик з посмішкою типового американця,
котрий харчується тільки в фаст-фудах
і їсть понадміру,
лущить насіння і б’є дітей пострадянського простору
він справжній гопник,
така собі альтернатива злого козака
закоханий у сонячне проміння на асфальті,
він малює сцени сексуального насилля,
і за це він пізніше сяде на десять років,
їсть тільки з ложки, як всі справжні мудаки
підтирає свою задницю по горизонталі
і нюхає вагіну Джастіна Бібера
справжній допотопний маргінальний *уй,
що не читає газет,
зовсім не цікавиться телебаченням
а тільки мастурбує та й маси турбує
своєю поведінкою
своїм настроєвим еквалайзером творить міні
революції,
влаштовує курс молодого педагога
з предмету аскетизму,
або « як любить людей раком на зупинках
а в автобусах їх ненавидіти»
і ось він виходить з в’язниці цепляє якусь кралю,
знову іде в фаст-фуд попоїсти
життя налагоджується після тюремних душів,
де йожик голу дупу фарширує колючим дротом
кричить «Де мої яблука, *ука, де мої яблука?»,
на що зайчик у відповідь тільки показує американську
посмішку,
життя налагоджується в кишені 300 баксів можна і
повій зняти і футбол подивитись у якомусь засраному пабі
можна і газету почитати,
можна і маніфестантом стати
можна голосувати за Єдину Росію,
можна і в Нато попхатись
але до чого тут політика взагалі?
Коли ти маєш 300 баксів ти на рівні божка
А коли ти маєш дірку в трусах
і туди лізуть скажені араби це до біди
бути великому переполоху і дощу
синоптики *уки,міліціонери *андони
бідони з водою, термоядерні *льондри
і баночка кока-коли
це все на сьогодні
*лядь хепі-енд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320917
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.03.2012
Ми заснули разом із снігом
лежачим на головах круків
бритва,
десять центів,
сто кораблів,
і цнота бракованих людей
і ці птахи- вони не знають
що таке безсоння
вони не вміють літати високо
хоча якимось дивом
постачають каву богу
через електричні стовпи
пости, котрі стежать
за наркодиллерами
палаючі ляльки
і з мітингом «Ми проти»:
Проти круків
Чому Господь
сам не спуститься по каву?
дурні маніпулятори думок,
дурні голови напроти
них стільки свіжих дірок
від куль гієн,
квітневі молитви разом із кавою
та нашим богом -
це вища гігієна слів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320429
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2012
Cік з водкою ллється твоїм підборіддям
Сік із кров’ю віконних рам двох світів
я бачу цей музичний інструмент в твоїй
пілотці, він нагадує мені барабанний
акомпонент
і що я бачу далі: німе кіно Далі,
в якому індійські общини знімають
допотопне анальне порно
присутні білочки
в якості кінорежисерів
бухі єноти – в якості гримерів
їм сняться чудові жіночі печери,
в яких американські діти розводять вогонь
щоб зігрітись і поковбаситись під Бітлз
цих музичних маніяків двадцятого століття
і ці діти кричать: «Дайте волю німецьких дилетантам,
китайським барменам, іспанським клеркам
котрі не звикли чистити своє взуття травою
і сонячним промінням
дайте місіс Старк волю,
хай на свої 50 вона ще зніметься в своєму
останньому
порно
Хай буде живий Муаммар Кадаффі і хай живе будда
і його трьохциліндровий буддизм
вуличний меркантилізм з голими
розтраханими в самі хрестовини феміністками Півдня»:
« Ми трахаємось за цноту,- кричать вони
Ми трахаємось за ваше здоров’я і здоров’я
ваших дітей
увімкніть свої телеекрани
нас там зараз пожуть»
Єноти блюють із бодуна
і продовжують свої сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320325
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2012
Поміж березневих апокаліпсисів
Літав твій янгол-охоронець
Під виглядом комуніста чи то ліберала
і його коршуни правди літали
так низько як і він
і щоразу піднімаючи крила він кричав:
«Радість вознесіння, Радість вознесіння»
і на екранах телевізорів
виднілась розіп’ята рука Ісуса Христа
і падав сніг білий
наче кров Ісуса Христа
чистий як сльоза Ісуса Христа
і впали на восьмий день усі янголи
і поламали собі ребра
і воскрес тоді Месія
і став падати рясний дощ
рясний як сльози Ісуса Христа
і чистий як його кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319550
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2012
Нам не відомі мости
спалені китайськими садівниками
нам невідомі гроби
закопані глибоко в землі Китаю
нам невідомі губи покусані
кожною персоною туристичного агентства
нам невідомі домівки сховку нашого бога
я знаю він боїться зробити щось не так,
а тому переховується від нас людей
нам невідомі наші стежки
посипані електричними головами
сибірських драконів
закоркованими в нашій підсвідомості
ста мудрецями
нам не відомі пози кохання
нам не зрозуміти що таке плоть
і статеві органи- бо ми дикі,
нам не зрозуміти нічого,
бо ми надзвичайно бухі
і все пливе перед очима
все не людське – це абстракція
а все що людське від Бога?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318684
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2012
Вона любить облизувати губи,
нанизувати сльози наче намисто
на шию
вона любить сни та кольоровий дисбаланс
піаніно
вона любить дешеве бухло,
особливо сидіти на тротуарі,
розпиваючи його зі своїми друзями:
жебраками, наркоманами та пияками
вона любить космос і космонавтів,
а ще п’яних поетів, котрі без сорому
лізуть їй у трусики
Вона має чудового хлопчика
хлопчика-поета
хлопчика-сонця,
котрий кожну ніч гріє її тіло й губи
своїми віршами,
наче стиглими плодами.
Вона й начебто його кохає
до безтями, проте не любить його
недоримованих, недосоціальних віршів.
Вона любить цю музику музику сонця
Й нічних проституток, що лине з навушників
його плеєра. Їй здається, що він вічно накурений
йому – що вона німа бездушна *^ондра
і у них це навзаєм
та проте вони разом їдять, дискутують,
разом рахують дні до Пасхи
разом трахаються
та курять золотаве волосся Будди
вони взаємозалежні
їх вбиває музика сонця й нічних проституток,
вітер ґвалтує попіл їх тіл
вони – чекають літа запашного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318592
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2012
Я слухав польське радіо,
а ти грала у бадмінтон
коли навесні витікали з своїх
широчезних гирл ріки
я нюхав кокс і вітав свого
покійного діда,
з народженням Ісуса Христа
а ти трахалась із Сергієм-
братом місцевого священика
і щоразу під час надходження
нової хвилі оргазму
ти кричала:
Слава Богу! Слава Ісусу Христу
Слава апостолам
О світе ти такий прекрасний
неначе вранішня кава
неначе осінній ранок,
особливо коли нюхаєш кокс,
попиваючи віскі,
особливо коли вбиваєш час
розмовляючи з покійними родичами
в загадковій тиші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318417
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2012
Залипание клавиш Ctrl + alt delete и я уже не вижу ничего
хорошого в том, что твой парень обоссал твой автомобиль
надворе ночь а в моей голови все рифми да рифми
рифи, тихоокеанские корабли
где торчки едять праздичный торт
проклятые и c не отчества да отчества
вырос кожи комок
а ты все мусор да мусор
подбрось под колеса моей нервной системы уксус
вокруг журналисты бегают и снимают нас
и нашу любовь
а ты все насилуешь мот стихи не спросив разрешенья
могла ли ты думать о последствиях
случайного кибер секса
то ли мы не довольны развивающейся ситуацией
я еще незнаком с твоими родителями
папа вроде военный, а мама простая учительница да
я угадал?
ты как крошка хлеба
как самонаводящяя кукла
до боли стеснительна
а у меня кончились деньги и эфир
и не попадем в рай а только чистилище
потому что твой парень обоссал твой автомобиль
я не знаю что он еще плохого наделал
и я решыл бегать пустыми улицами сочинять
новые стихи чтоб потом тебе не было больно
когда я приду и скажу извини это был просто случайный секс крошка
больше ничего береги свой рот и свои гланды
ты хорошо поешь
и с тебе выйдет отличная рок-звезда
а мне нужно на поезд Питер – Москва
я уезжаю в свой родной город и оставляю тебя с моими
размишлениями в одиночку
спасай своих братьев от скуки
уезжай где-нибудь
на какой-то розовой остров
и вспоминай меня з горечью и желтизной
сожги все мои фотографии и выбрось мои стихи на мусарку
там им и место и ничего они не заслуживают как я как и моя длинная рука
рука поета, ничтожного человечка,
с смешной недопрофесией,
с ничтожной зарплатой,
доходами
минусовыми дивидентами и прочей херней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317581
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.02.2012
Ми здавались подорожнім великими
пиріжками з м’ясною начинкою
ми здавали подорожнім наше спільне
ліжко разом з кілометровими вулицями
суворими лесбійками та годівними лісорубами
ми здавали і здавалися в полон
від цього нам було солодко і ми купили
торт, в якому заховали вбивцю Кеннеді,
в якому заховали наші стосунки,
наче вогнетривкі подушки,
ми не хворіли
ми не тримали лісових білочок в своїх
будинках, не тримали неба у своїх руках
ми хапали мовчання за руки,
вдихали повітря, що здавалось ще веселішим
у протигазах,
ми били веслом сусідських собак
нюхали кокс і засинали під Плейсебо
і Курта Кобейна, того що багато курив,
що закінчив життя самогубством,
а можливо забагато драпу скурив
і його забрав божив верблюд
це залишиться таємницею
для нас
для всіх
від невідомої дози любові
всім зриває водонапірні вежі
і наші руки схожі на величезний
оберемок ромашок
сплетуться у колір весни
колір, від якого всі повії роблять мінети
безоплатно в подарунок
колір, від якого всі клерки
танцюють вальс зі своїми жінками
поруч своїх готелів
колір величезних потреб і утробних слів
«кохаю сонце, кохаю єдину,
на весь світ божий»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317003
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2012
В картонних домівках
ми зустрічались на 43 ому дні весні
і твої губи пахли мелісою
і свіжою м’ятою
і твої руки я цілував
наче пив живу воду
і я кричав від знемоги
а потім від щастя
мені зривало дах і туди
залітали шпаки
усі кохались і ми
й собі купили пачку
дорогих презервативів
Ми кохалися, а березень
чіпляв своїм сонцем твоє
волосся
я тонув у ньому так як
тонули у чорному морі кораблі
тонув у ньому так
як тонуть риби
в штучних водоймах
мого міського акваріуму
я тонув у ньому так,
як тонули мої ноги у твоїй сечі
я тонув у ньому так,
як тонули в англійських портах кити
я кохав тебе 43 дні
весни
і зірки світили нам ще яскравіше
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2012
В стенах моей квартиры чай
В стеклопакете вата
Закосить бы под пирата
или накосячить косяков
фуячить легкими от наркотиков
одни проблемы
когда осенью все деревья особенно
красивы
желтый цвет и все блеют от любви
а я страдаю от передоза
стихами
дырами
космосом
обдиреным
одареними
дарами
любить и чувствовать
что время что-то уносит
например тебя
например меня
и это плоское общество
утрирует
на цветных картинках осень
и у меня в голове сухо
грустно
Тосно
Пробежала черепаха
Скурил гидропонику
И солнце светит так ярко
Что и дерьмо роспалзается
Потише обичного дела
А Света Минеткина
апять залетела
депо, ночной вокзал
и радио звучит громко
ты дышишь, я дышу
мы все дышим.
тесно
контраста
мало контраста
нет фальша
есть паранойя
и море прошлогоднего спама
кто- то громко пукнул
и мы все вышли на своей остановке
наша смерть сделает звук моей музыки
потише
Каждый из нас получил то что хотел
Кто самокат,
кто бешеный струс мозка
коловорот мозков
поднакасячили косяков
подожгли дом
под мои стихи
потусили забыли
только вырубить свет как
без него
на память циклоны
планета андромеды
и получитель письма
мокрый от пота мудак
война во Вьетнаме
шлюхи дают бомжам у метра
метрополитена
тут тускло
душно
не весело без тебя
Я на своей планете,
а ты пахнешь дерьмом
от другого мужика
и я решил написать стих
чтоб посвятить его твоим домашним котам
пока тебя нет дома
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2012
Дети убивают меня мокрыми потолками
Тебя кто-то ебет темными ночами
Темными магистралями
Проклалась паутина
Пули-дуры не летят
А дурят всех подряд
В поисках жилья
Бегают бомжи
а твой хахоль на зеленом
кабриолете
силаботаника растянута
потустороннего мира
назови меня дерзким потрошителем детского имбира
любов не убивает,
она все лишь уничтожает свободу,
не убивай почтовый индекс моего друга-котенка
ты кусок хлеба не отдала б мне
даже если я б подыхал с голоду
сука ты
сука ты
сука ты
а я невесомое озеро
обид
кратер красти давно потух
как фонари большого города
и на прощание скажу тебе:
cука ты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2012
Жінка, котру я кохаю сходить
вранішнім сонцем
носить місяць у лоні своєму
соєвому
п’є зелений чай з моїми гландами
та грає зі мною хокей у першій ночі
жінка, котру я кохаю
кохає мене щовечора
у ванній ми робимо крутий пікет
під тісним тиском тіста душу
віддаємо одне одному
свої коротко тривкі невагомі душі
жінка, котру я кохаю
носить гірлянди на голові
ховає попід руками спиці
щоб в разі моєї зради
вбити мене
і посадити евкаліптове дерево
на моїй могилі
жінка, котру я кохаю
бездарно тратить життя
на мене віддаючи мені
свої груди і тіло
віддаючи мені свої засипані
оцтом і оливковим маслом губи
жінка, котру я кохаю
носить пігментні плями
і сходить червоними родимками
читає Гете і курить зі мною
бамбукові книги Гоголя
жінка, котру я кохаю
є живою натурщицею
натуральною курвою
й мізковийобщицею
та все ж навіть таку
я її все однаково кохаю
жінка, котру я кохаю
зветься Жустін
і я готовий півстоліття
чекати дощу
щоб кохати її ніжно під краплі дощу
її одну, і її груди,
сповнені молоками правди
насущної,
всеоблягаючої,
примхливої
правди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2012
Моя зима мой карантин
220 дней 220 вольт в сердце
Корабли, шлюхи сентябирьские
У окна
детвора у деда
инфаркт
дед аут ну что чел
ты попал на крупный кувш гавна,
соленной протухшей рыбы,
потухшые фонары
кто- то громко орет у двери
«Помоги»
Помоги ему,
Помоги себе
И всем ближним своим
Помоги африканским детям
ООН
Помоги другим соц службам
Помоги милиционерам
Ловить преступником
Нет?
Да
Ти похож на огромного птенца,
Что вылетел
Позабыв что крилья давно сломаны
Расбросанны картины Ван гога
Тетя говорила не надо много курить а то будет
Рак а то будет бронхит
Тетя говорила
А ты все стучал стучал в дверь кричал впустите ублюдки
Впустите меня брата родного
Пришлось продать за кусок хлеба
Уже зима
А она все ждет тебя
Как и раньше
у сентябрьского окна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312826
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.02.2012
И никто Богу не прочтет, никто не расскажет
Как падали с неба ее ресницы
как падал снег и бился о лед моего сердца
моих кратких как сон дистрибьюторских стихов
моего времени, вагон носорогов и полупустого
«подожди»
Я жил на луне
Марс пренебрегал
Да потому что там кто-то насрал,
Наклал вето любовное,
накал
Кошка пробежала
Я убился через автомобиль
Прошел я путь через клиники
И больницы
Какой-то человек застрелил свою жену прямо на
Глазах сидения черного автомобиля
тогда
я кинув паводку
наводку
не стрелять
всем стоять
здесь пусто
нас с вами нету
только картонные помосты
только пустые фм ефиры
да полости
челюсти
прости что не смог сберечь
память о тебе о нас
прости но я на чувства
как и на всех забил
я не могу больше любить и надеяться
дожидаться тебя у кафе
или твоего подъезда
хватить с меня и одной сигареты и мятной баночки пепси
я готов к окончанию лета
и прихода венерической осени
я полон я плен в ненависти
я полон вопросов к тебе к себе и всей окружающей среде
но это на потом ведь сейчас главное не то,
главное страна и сильные морозы что бьют убивают и воруют людей
на улице -30 согрей меня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312807
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.02.2012
Зелено-брилиантовая осень
Увидеть бы мне будду
и обдолбиться до потери сознания
раскаляя кал
накалять трудности - бежать -
и тариться коксом
словно солнцем
вспомнить твои гидротехнически-
грязные сны
и увидеть в них пошлость
былую проблему подчинить
сухогрузу
ароматизировать воздух
убить собаку президента
и заодно его жену
чтоб потом вольно провозгласить
демократию
надеть пиджак
оббежать августовский сад
трижды сварить макароны
позабыть пароли системы
в канун Рождества одни проблемы
с тепловизором, телевизором и трубами
с водою, коммунальными службами
ФБР и в сердце 2 патроны 3 выстрела
одна пачка героина на двоих
бутылка Жан-Жака и полусухого
сладкое мороженое течет по твоим губам
как будто по ремонтным трубам
техроботы любви
парка развлечений,
где парень какой-то сломал себе ногу,
дом алкоголем, наполнены стены
увеличить обойму пара гидроструктуры
сердце старика то же, что старая осень,
дозы-алюзии чтобы тебе ничего
не было приятно
зарисовать цветные картинки черным мелом
на попутках похоронить брата
и снова пойти
встречать уставшую от зимних гангрен весну
на причале корабля – гибели человечества
все лишь бильярдный шар и звонко-красный гроб
сароматизировать окна- руки в суп
окна в чай - детонировать твое холодное «не скучай»
рвотины- надел цвета рвотины боты я
словно ямайский флаг
двигаюсь в такт линий
двигаюсь в такт линий
ну что ж восем утра
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012
Знаєш я так люблю коли ти
прокидаєшся вранці і їси моє серце
цілуєш мої губи,
торкаєшся мого прутня
витягуєш мій кишечник
назовні
рубаєш мене сокирою,
яку я подарував тобі
на твій вісімнадцятий
день народження
знаєш я люблю каву,
каву з твого шлунку
люблю твої нутрощі
люблю твій отвір
і тебе
більше за будь-які гроші
за будь-яку розмову
якби я міг бути з тобою
вічність
бо іншого цікавішого
співрозмовника мені
не знайти
Я хочу щоб ти відчувала те,
що відчуваю я
хочу щоб твої тазові кістки тріщали
під натиском мого прутня,
щоб він тонув у твоєму роті,
наче у безодні Білого моря
у тебе, в роті не холодно
там тепло я знаю
там течії прокладають
шлях назовні,
там течії впадають в
повноводні річки
там тонуть кораблі
і очні периферії дітей
зірки зірок.
Моя любов до тебе безмежна
її міра прирівняна до крука у
небі, що сцить на людей злих,
не добрих,
самотніх людей
Прошу будь зі мною поруч
будь зі мною зараз
залиши свою руку,
а я залишу
тобі свої очі і збірку
трешових віршів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312270
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2012
Відбійні молотки
відбійні молотки
Чотири херувими
співають осанну
а зверху підносяться
діти з відбійними молотками
рятуйся хто може
рятуйся хто хоче
рятуйся хто не хоче
стати відбивною для неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312058
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2012
Одного дня вона зустріла продавця своєї мрії
Він ніжно мовив їй на вушко: є трусики жіночі,
мережані.
вона з радістю підійшла до стінки щоб їх приміряти
але ненароком зустріла погляд хтивого продавця
Вона все зрозуміла скинула чорні трусики і закрутилась
у сексуальному танці з цим творчим чоловіком
чоловіком, що вмів продавати трусики та чудесні панчохи
завойовник усіх жіночих сердець
Він грубо взяв її прямо на своєму робочому столі;
дівчина стогнала так наче їй до рота потрапив
не член, а ванільний пряник.
Після цієї ванільної оргії
продавець віддав їй здачу
й дівчина попрямувала до дверей з табличкою
«Exit».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312013
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2012
Ось уже сороковий день ми мандруємо з тобою
повоєнною Німеччиною,
насолоджуємось її музеями та напівзруйнованим
Берліном,
раніше ці території були забудовані німецько-італійськими гето
де проживали кумедні та малоговіркі слов’яни,
ми як і вони куримо нюрнберзький гашиш
дотла згораємо під сонцем Баварії та
з насолодою п’ємо рейнські дощі
закопуємо труни із тілами померлих солдат рейхстагу далеко вглиб землі
катаємось на старому кадилаці нічним Франкфуртом-на-Майні
читаємо «Фауста» Гете
слухаємо Моцарта й Баха й задихаємось чадним гасом,
випарами старого Берліна,
ми вдруге повертаємось сюди
щоб надовго забухати
на Октобер фесті,
захопитись масними пост-індустріальними краєвидами
щоб колись сірим літом померти тут,
розкинувши важкі від вологи крила,
наче метелики підбиті німецькою
невагомістю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311835
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2012
Станції метро
Фабричні листівки
Закордонні автоклани
Бідні броварські в’язниці
Брудні обклеєні сечею
перуанські фантоми
Зрубані, застережені
девятиповерхівки
Застрелені пішоходи
Міжгірські тусовки
з кіровоградським беркутом і
Нарядом міліції
з п’яними укурками
в шотландських спідницях
з растафаріанськими проповідниками
із ганджівськими кадилами і
фото Боба у рууках
Галасливі страйки
Галасливі страйки й
пограбовані квартири
Загаджені під'їзди
Гільзи продірявлених шахтарів
Українські залізниці
з п’яним персоналом
та чудесним наркомом освіти
з товарняками,
все що привидами
зниклих людей Акапулько
в 1937 році у руках
Галасливі страйки
Галасливі страйки й
Пограбовані квартири
Загаджені під'їзди
Гільзи продірявлених шахтарів
Українські залізниці
з п’яним персоналом
та чудесним наркомом освіти
з товарняками,
все що привидами
зниклих людей Акапулько
в 1937 році
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311085
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.02.2012
Поглянь як розкладається це суспільство
Схоже на гнилий помідор
Послухай як теревенять брудні голоси
Із бідного камерунського радіо
Ти кожен день чуєш:
..У Пекіні 10 тисяч жертв внслідок теракту..
..У Новій Зеландії чоловік застрелив
вагітну дружину..
..У Індії зафіксували 30 тисяч смертей внаслідок
інфекції..
..В Україні- а в Україіні ніхуя не зафіксували..
Ось такі справи
Мас –медіа їбе тебе і кожного у дупу
А ти стоїш раком
І тішишся як дурень цвяшком
Мас-меда всіх їбе їбе
Їбе тебе допоки
Не висвердлить дірки,
Щоб пізніше заповнити твою порожнечу
Масою вогкої наркоти –
Інформації
Ти її новий тимчасовий співвласник
Вона твій квартирант
І цей процес капіталовкладень
В тебе простого роду - тісто
Ти геніЙ талій власного народу
Ти геніталій всього сущого
Ти дірка на папері від кулі
Ти ніхто.
Всього лише маленький геніталій
гнилого суспільства.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310923
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.02.2012
Шлюхи у метро
Стоят дороже
Твоего флага
Флага твоей страны
Дети коммунистических революций
Стоят дороже твоих денег
Денег твоей страны
Твой флаг красно-черный
Что значит кровь - есть кровь
А смерть - есть смерть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310656
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.02.2012
Я вбиваю зайчиків на твоїй помаранчевій
стелі
Ти п’єш каву
Я стріляю котів і бігаю за місцевим ембарго
Ти п’єш каву
Я трахаюсь у закритому приміщенні із
сотнею місцевих повій
Ти п’єш каву
Я дихаю паперовими екстазі
і ходжу навколо Шевченківських садів
Ти п’єш каву
Я слухаю дурні мас-медіа
І благаю про поміч своїх янголів
А ти п’єш каву
Сука! Ти завжди п’єш свою довбану
каву
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2012
Когда-то наш прах войдет в вечность
Наша вечность войдет в наши мерзкие тела
Выбора нет. Есть только слепой космос правды
розжаренный под грустью угля
из под глаз океанского божества
Потолок. Мессия.
Худые волосы секутся
со всех сторон Земли
наши утерянные дети потеряли покой
в отродиях порцеляновых кукол
сотрудничает смерть с цветами,
что я тебе подарил когда-то
пропагандирует легкий сахар и
тяжелый суицид
Приходит дочь и наливает яда
в мягкую ладонь
раненого взвода небесных кукол
и
льется
кровь
с дешевого черничного фаянса
Финал не интересует. Концовка тоже.
Хотя это одно и то же.
Всегда ждем действий от своей погоды
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309496
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.01.2012
Туалети в моїй гавані наче потопельны кораблі
я сиджу на 80 кілограмовому туалеті і читаю
туалетну поезію,
судини мого мерця звужуються
від ванільних мотивів якими вкрита
покришка мого унітазу
моя юніть повертається до мене,
коли я тут.
Так, я бачу зорі, зорі туалетної романтики,
Зорі Кортасара і тарганів Кафки
Моя рука сиплеться в передчасних метеостазах
Місцевого протекторату онанізму і дешевої
арт-поезії
Так, я бачу дощ, що падає в цій кімнаті, можливо це
праски, що вирівнюють туалетну качечку,
можливо це трава, яку я вкрав в гіппі в юності,
оооооо юність ти вертаєшся срібними долонями
середньофариканської кішки, цнотливим мозком
тупого охоронця супермаркету, з пітьмою, що
падає в западини унітазу.
Чудесна трава покриває цю ленд
зі свіжими запахами,
я згадую коханку сонця Люсю,
і моя рука починає мимовільно сіпатись знову
це все не звичайно. Люся надто велика, в сенсі,
надто багата душею для моїх скромних апартаментів,
дивлячись на неї я думаю про туалетну поезію
про туалетну турбіну, про туалетну качечку для душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309220
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.01.2012
Ватаги семафорів полонили мене
коли я проїжджав повз Мон-Реаль
я бачив величезного птаха,
що ніс серце австралійського кенгуру
і тоді я подумав, що трава, яку я курив
2 дні тому в Пітсбурзі могла мене тримати ще досі,
пізніше я побачив жінку і коня
жінку-коня
чи коня на жінці?
я не розібрав
моя увага розсіялась разом із хмарами
проте незабаром я знову побачив двох жінок
вони кохались й цілувались
наче амазонські піраньї;
«Ох же ці лесбійки»-
Із розпачем мовила бабуся
поруч мене
«Завжди трахаються в заборонених -
громадських місцях,
йобані ексгібіціоністки»-
цими словами бабуська «знищила мої зуби»
я нестримно вибухнув сміхом
склалось таке враження, що ефект від трави
не скінчиться ніколи.
Далі було цікавіше,
я бачив електронні пости
пости з електронними солдатами
Вони мило всміхались мені й пропонували
ще трішки драпу внести на свій рахунок
я звичайно б відмовився
але бабулька заважала мені міркувати,
а душа моя прагла в цей час тиші
Я курнув і знову визирнув у вікно
я побачив місяць і голого Джорджа Буша-
мені стало лячно
Я ще курнув і ліг спати
прокинувся я по тому,
що хтось мене добре штурхав
і мовив: «Я Михайло,янгол,
Господь послав мене, щоб розбудити тебе,
бо ти проспав свою зупинку.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309087
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.01.2012
Поряд сонця занедбано лежить мертва Земля
Закрита від людського погляду її душа
Несе простори смерті океан
Заповнить порожнечі віковічний дар
Сотнями литих пострілів
Розбивається неспроможність пояснити
Що з тобою,
де твоя радість падло?
Куди заховав свій п’яний погляд?
Куди відніс вітер зелені очі?
віковічний птах розбиває наші долі
наші крила невтомні
ми в Ікаровім полоні
Ми здобули право на право свого імені
Ми здобули ім’ям свою гордість
Та чому Земля горить яскравіше
Коли ми робимо новий крок назустріч
безмовним новим дням
у дикій пустці речень
Підтримуй благання –благання німої
тварини, підтримуй бажання сліпої дитини
Залишись. Залиши пергамент від спалених слів
Ми ідемо назустріч сонцю
Прийми наші дари земле
Заховай нас від любові
і закрий печаль зірок
під замок
Чи ти чуєш нас?
Ми благаємо,
чекаємо дій
Ми віднайшли все, що сховала від нас спрагла
пустеля
Ми вбили сумління наших дітей
Ми вирвали вічності серце
Й пустили услід за спаленим словом
(промов до нас Земле)
Здобуваючи тіло осквернили глухий шепіт тиші
Здобуваючи силу, здобули безсилля ланцюг
Здобуваючи срібло заблукали у хаосі віри
Куди на іти? Де правильний шлях?
Домівка нас кличе, вона бачить нас наскрізь
Осілі душі літають над головами
Ми прагнемо відчути ковток свободи
Почуй нас….
Почуй нас…
Почуй нас…
Поряд сонця лежить занедбана Земля
Несе її простори океан
Вона сидить і шепче тиху пісню
Почуй нас….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2012
На крыше моего дома я увидел девушку
которая отсосывала очередному клиенту:
вспотевшему таксисту толь пьяному клерку
Я блеванул и пошел в магазин за пивом
по дороге я встретил знакомого
он спросил меня:
«Есть ли у тебя немного баксов?-
шырнуться не на что».
Да что ж это за день такой ебаный?-
подумал я и снова блеванул.
плохой вчера вискарь попался черт подери,
через несколько минут
я увидел старую женщину
она боясь шла мимо машин
и я решыл помочь
старушка согласилась.
Вдруг з-за обочины вивалился огромный
лендкрузер и начал по всем шмалять,
старушку убили.-
Все что было у меня тогда-шок,
я увернулся и побежал в сторону магазина,
нервно закурил
зашел в магазин взял пива
решил что надо расчитатся
тут неожыданно забежал какой-то сопляк
он кричал что продырявит кассирше грудь,
если та не отдаст сегоднешнюю виручку
я спокойно подошел прокричал мол:
«Парень у меня сегодня тоже был хреновый день»
попросил убрать пушку. Мальчишка послушался;
но как только примчали копы он тут же прострелил себе
голову. Я снова блеванул. Трижды, да помилует
меня Господь. Я рассчитался, скурил еще одну
сигарету, Пошел домой. Дома меня ждала
голая соседка. Она мило улыбалась.
Я взялся за дело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308332
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.01.2012
За 33 хвилини до ранкової тиші
зачиниться вікно і
ми більше ніколи не зустрінемось
вони також. Вони і ми.
кульки і брунатні паперові стрічки
на вечірніх руках
обплямованої чорною водою осені
за 33 хвилини до ранкової тиші
зацвіте синій лотос мертвого кохання
зійде твій тепер старечий голос
і ми не побачимось ніколи
бо смерть прийде по тебе під виглядом
хтивого поштаря
котрий принесе тобі щоденну пресу разом із
листівкою про терміновий виклик на небо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2012
В її снах його волосся пахло нікотином й
перестиглими мандаринами,
протестантською церквою
свіжою ганджею
висушеними персиками
й перестиглим бензином
зілізною збруєю й
тонучими деревами
спітнілими дядьками й
губними гармоніями
холодним вітром й
червоним мальборо
самотніми ребрами
чищеним псалтиром
й блакитним кабаре неба
легкими патентами порно
із Франції
й тяжкими ігуанами повітря
руки його в її снах пахли
скурвленим режимом СРСР
й гітлерівьської молоді
зеленою дельтою Нілу
й пуерто-ріканськими багатіями
з легкими наркотиками в потертих кишенях
руки його пахли в її снах
любов’ю і зрадою,
зіпсутими одеколонами й
горілими дезодорантами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307420
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.01.2012
На алеї «Розбитих сердець»
ти любила цілувати мої руки,
кидаючи погляд дикої невситющої тварини
ти могла набухатись і не відчувати пульсу моїх рук,
ти могла танцювати голою при відкритих
вікнах в час пік.
Столиця приваблювала тебе крутими тачками,
міжміськими рейсами, багатими закладами
та бідними бомжами
з котрими можна вести задушевні розмови,
твоя сескуальність зруйнувала Вавілон;
могло бути й так: поки я
відходив по нужі,
ти могла дощенту переспати з президентом Японії,
я цього не знав.
Ти могла бігати і кричати:
„Я божевільна”- проте ніхто тобі не вірив,
бо божевільні не бігають так вишукано й
незаймано як це робила ти,
ти могла засинати у мене на руках
під музику Чайнавумен чи то Елвіса Преслі
ти могла пити, пити, пити,
пити мою кров й зовсім не п’яніти,
я ж дихаючи твоїми парфумами -
мріяв про швидку смерть під час сексу з тобою,
коли вдихав метеликів з твоїх грудей - наче божеволів
твоя сесуальність вбивала всіх
і я розбив сервант, бо ти
вбивала мене своєю красою
ти снилась мені, я марив тобою
дівчинка з дешевої поп-вечірки
моя хороша вечірня дівчинка,
що звикла радіти і плакати
божеволіти і нюхати кокс
безмежно палити,
палити мої вірші,
палити мої думки,
палити мою грудну клітку,
палити мою щетину,
мої палімпсести,
палити мій гонор,
палити моє серце,
мою друкарську машинку
палити мої руки,
й вирізати фігурки
індіанських богів.
Ти звикла все це робити
заради свого щастя,
заради своїх рук, плечей
залізних папірців свого тіла,
заради свого спорткару
заради своїх зірок,
в моїх зів’ялих вазонках
цієї ночі я мастурбую
згадуючи тебе й твоє ім’я
Мені вже 36.
І я старий
Та проте я й досі тебе хочу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307326
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.01.2012
Я люблю автора веселих пісень Елвіса Преслі,
його дітей, братів, сестер,
не подумайте тільки що якийсь там дезертир чи маніяк
я простий його шанувальник
прихильник випити вина й потрахати офіціянток
прихильник склідночуттєвих віршів і музових проституток
з довгими та чорними лакованими нігтями;
Я прихильник так званих „методів візуалізації”
З котрими можна розширювати свідомість до божевільних меж
Без вживання морфію чи інших наркотиків.
Я той, хто пише вірші.
Я їх власник
Я прихильник Елвіса,бо під його музику
вони пишуться легко, так, наче
хтось трахається в брутальному порно
без талона 99-ти життів.
Я прихильник всього,
що можна досягнути власними силами
Я сексуальний міф про поруйнування Єгипту
Я прихильник аутентичної музики, журналів для чоловіків та
рівномірних статевих зносин.
Я не революційонер, а всього лиш
потаємний прихильник усіх земних революцій
і від сьогоднішнього дня я веду журнал
куди вписую кожну дію і кожен рух свого тіла,
саме так я створюю вірші:
під хаос і порожнечу чужих квартир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307138
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.01.2012
Запах літа на її ногах
перетворюється на вітер з Японії
осипається сакура
діти переходячи дорогу
розповідають про казки
побутові проблеми чекають на мене
разом із жінкою, котру я не кохаю
вдома вечеря вже давно стигне
я не хочу додому
хочу гуляти вулицями
нічного Києва
Інша-інша жінка
Мене там чекає:
жінка-птиця
жінка-троянда
жінка, котра вміє
прекрасно готувати
жінка, котра є богинею в ліжку
я згоден бути її сексуальним рабом навіки
довіку цілувати її щоки,
вдивлятись в її очі,
цілувати її губи,
тамувати свій подих
і гратись зі смертю у піжмурки
заради неї я навіть одного разу
спробував російську рулетку
Я живий завдяки ній
моїй коханій людині
а вдома мене чекає
надокучлива жінка
та холодна їжа
така ж холодна
як і я до сімейного побуту
Я часто бачу дітей
і згадую її:схожу на дитину
з щирими очима,
щирою посмішкою
та чорним,немов в японського дракона
волоссям.
Я плачу. Коли знову осипається сакура
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307121
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.01.2012
Вночі без крихітної плями світла ми
не бачимо куди іти. Консенсус:
Удень ми бачимо усе без винятків і страху
побачити щось темне в нашій сліпоті.
залізний пігмент,що з’асоціював на місці
з вологим аргументом «досить»
Свідомість свідка ллється ватманом із тубуса
лякаючи його присутністю чогось невідомого,
нового, сповненого циліндричних форм,
заглушеного керамічного життя
чи карми у пропорціях кота, що був людиною
чи став за неї руками глобуса(відверто нею)
проте залишилась тваринна грація
осанка опісля зі страхом стенографує картографічно
хвилі моря підвіконником від самоспаленого сонця,
аж допоки річки на ватмані не стануть
ложем океану червоно-чорного меридіану.
Нехай пропалить Еймсова фігура суть корабля її буття
„Руками кров не зафарбуєш – дерева
сріблом не зацементуєш.”
Гранітні пера скель на обрисах вікна?
Змонтувавши правильний радіус:
«Любов є спраглою до того,
хто спраглим бути аж ніяк не хоче -
Від волі поволі волю до любові
зберегти,
кохатися в морі любові,
комфортувати морями кораблів буття
від причалів начал і так до завершуючої деталі
плавно заштрихованої точки у дрібно пластиковій
лінії від образу кота та тубуса посеред океану
з необережністю вилита фарба знебарвлює кров
на червоне, а тому дискусія триватиме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306445
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2012
Зі скирти хліба
з дерев”яного помосту
з зеленої криці
череп’яної вулиці
вулиці засипаної білосніжними зубами
зубами мудрості
зароджується воно
схоже на сонце
проте без світла
схоже на траву проте чорну
схоже на янгола та на чорта
білосніжне каре
синьо-карі очі
посмішка з п-під насупленого лиця
в руках кусень хліба та вина
зеленого горошку повелителька
владика всіх кутніх зубів
малих дітлахів
місіс страшко чи то
фея з поголеною головою,
що ясно вкрита білим каре
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305191
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.01.2012
І в яскравих коробках твоєї злості
тонули вантажні кораблі
І в перших поривах твоєї любові
горіло тепло на дірявих джинсах як пошесть
І в перших стрічках заплетене волосся
шаруділо в траві,
так, немов восени стугоніло по землі колосся
І в перших цілунках сходило
сонце.Терпляче терпіло твої солоні крихкі
губні протези
І в пересохлих горлянках
відчувалась втома й ласка
І падали сонно круки і ластівки
В передчутті холодної зими,
Тоді я згадав тебе й твої теплі
латані джинси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2012
Заброшенные склады чистой иронии
Краснота твоих глаз наполняет изнутри меня
хладом,
чувство как будто я умираю прямо на глазах у твоей мамы
и никто ничего не может сделать
Я добежал бы до твоей кровати
да только сил не хватит.
Принес бы тебе чай или кофе в твою ароматную постель,
да только я умираю, исчезаю с поля зрения всех телеканалов, бикбордов
с тупыми рекламами о солнцезащитных очках, еде и прочего говна
в зажаренном мире ковра времени
время вне меня
Я умираю. И даже не в силах тебя обнять.
Крепко обнять как березу,
поцеловать тебя в щеку, в губы
иль в носик,
впустить в тебя много воздуха,
или совсем мало чтобы
Тебе хватило до следующей жизни,
к следующей нашей встрече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304900
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.01.2012
Імбир, прянощі та
солодке вино.
Куди ці бруднолиці
продавчині везуть усе
це добро? У вантажні депо,
на мінеральні вокзали,
в ранкові кафе індійських
залізниць
чи може на шотландські
фаер-паті? Куди вони
це все везуть збувати
чи кому? Усміхненим арабам?
жовточолим корейцям?
Войовничим абхазцям?
Ні. Неньці-Україні,
проданій за ківш зерна.
Ці продавчині пройшли
Крізь пекло німецьких
митниць, сотню штампів,
не доспаних ночей
і в кінцевому результаті
десять тисяч протяжних
кілометрів довгої подорожі,
проте не забули привітати тебе
з вісімнанадцятим днем твого народження.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304690
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.01.2012
Поза межами твого світобачення
відкривається зіркове сонцестояння
її згаслих зірок
Залишеними листами, сніговими сентенціями,
червонястими рекреаціями, грудним молоком,
газовими трубами твоїх очей вона тікає
світ за очі
Зливається бензин,
заливається терпкий глітвейн,
скипає чайник її вій
На твою долю сиплеться оберемок холодних
Жовтневих подій,
революцій,висновків, еволюцій,
комедій, трагедій, голої правди,
колючих голок,
котрі тікають з твого тіла та жалять
серце, наче рій зголоднілих ос.
Вона мандрує австралійськими нічними парками,
зголоднілими скверами, мастурбованими вулицями
Сіднея.А ти чекаєш її у самому серці Львова,
то читаючи застарілий мейнстрім, то човгаючи
по дрібних закапелках,
сухих ароматних кав’ярнях,
бідних секс-шопах,
в’язаних міністерством культури журналах,
спільних з Грузією телеканалах,
запилених пабах,
брудних закладах,
закладах із тоннами бруду,
офісах, де вона раніш працювала.
Все шукаєш її
немов мака в осінньому полі,
немов птицю в вантажному відсіку,
американського морфлоту,
немов скриньку Пандори в далеких перуанських лісах,
немов слова зіткані із зелених бруньок
африканського народу.
А осінь витанцьовує її силует
на шпилястих дахах, гостроверхих басейнах
Венери. Заповнила скрині твоєї душі
дівочою вродою
сховала себе поміж тарантулів, густих ліан,
сухих пустель, холодних вітрів,
прикинулась стелсом
підбитим журавлем
закинутим якорем
піратським кораблем.
Роздрібнилась на подерті рукави й рукавиці,
золотом з мовчанням, порепаними нігтями.
Допоки ти чекаєш її у серці різдвяної ночі
Загублений край. І хтось солодко шепоче:
Адіос Мучачо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304206
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2012
Вслід за пролетарськими гаслами
зникла наша весна
Руки котрої безмежно наповнювали нашу воду
травами й ніжними співами солов’їв
повітрям котрої ми безмежно дихали,
ловили кущі порічок,
бігали вслід за ментівським авто,
викрикуюючи брудні лайки та запашні гасла,
Всім пахло весною, а межиріч
вона зникла так невчасно, як і з”явилась.
під час весняної повені пили вино
і дбали про те щоб платівки Джона Леннона
краще скуповувались й не втрачали своєї сили.
Ми сиділи на весняній траві і дихали
прямолійнійними випарами її
конопляних фенічок.
Серед місцевих анархій, шиномонтажних королів,
п’яних бомжів теплих вулиць, котрі хоч і безхатченки,-
проте настільки життєрадісні люди
Ми кохали одне одного на деревах, під деревами
і над харківськими небесами простяглись
паперові дракони
привезені туди Східним вітром з Китаю
Усюди нестабільна ситуація: економ кризис,
кризис середнього віку, просто кризис,
а нам було похуй, на все було похуй
Навіть на ту довгоочікувану весну,
яка мала б принести несподіванки й тепло в нашу оселю,
бо ми це ми.
Ми – це люди, котрі роздягають умовності на певні поділи,
Ми - це люди, котрі чистять зуби сокирами любові
Ми - це люди, котрі живуть заради смерті,
а помирають заради життя,
Ми - це люди вирощені на чистих плантаціях Бога,
ми наповнені любов’ю Всевишнього,
тому прагнемо сіяти це прозоре зерно крізь народи та віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303781
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.01.2012
Голі, замкові принцеси,запальні еротичні вечірки море алкоголю,
не домальовані памфлети, дешеві оргії, модні тренди - усе це далекі 60-ті
Коли я слухаю Джона Леннона
то думаю
що інша музика схожа на непопрані носки
всередині яких збайдужілі жінки топчуть метеликів
закриваючи варення на зиму
і ця варіативна самоідентифікація відбувається
за межами часопростору
Це горять платівки далеких 60-десятих
коли варення наповнюється кольором світла я знову бачу Бітлз
з їхнім олд скулом та проститутками з їхнім
на виворіт пошитим одягом
і не попраними вчасно шкарпетками
Старі рок-дискотеки люба.
скурвлені діти пост-екзистенційного періоду,
саме там вчасно ми витанцьовували під “Imagine”
Джона,
Ми Були хворі
Ми були безнайдно хворі рок культурою 60 десятих,-
не сформованої малолітньої шльондри.
І це було справді круто
Пам’ятаєш люба?
Синє небо і твої старі помаранчеві панчіхи
кольору сонця кольору дешевого барвника
Дорогого алкоголю
Ми пили підробки і йшли на підйобки
Та ми були справді щасливі тільки так
Пам’ятаєш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303263
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.12.2011
Моє cерце крається, коли я відчуваю,
як вона повільно роздягається і лягає голіруч
у тривку ванну,
наповнену вирізаними з чорного циліндра трояндами.
Це єдині квіти, які збагачують її тіло солодким нектаром
та надають йому привабливості.
Коли вона відкидається долі своєї ванни в важких метеостазах
та легких короткочасних оргазмах,
я відчуваю тепло її рук, тепло її плечей та обличчя.
Тоді вона мило всміхаючись пірнає на дно свого Чорного моря,
Тоді я люблю пестити її тіло, гріти її груди, наче величезна батарея
Дихати повітрям з її ребер
Спостерігати як вона нервується під час критичних днів,
та виганяє всіх геть.
Навіть мене.
Навіть домашніх собак та котів.
Я люблю спостерігати за рухами її ніг,
А вона за тим,
як моє серце крається, коли вона роздягається,
повільно лягаючи у свою ванну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303011
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.12.2011
Армія маленьких поетів
серед товариства п’яних проституток
та обриганих письменників
Хоче запрезентувати нові вірші
такі ж одноманітні та акольорові як старий паркет
Марії -
головної ведучої вечора, де вже всі вже накурені в 3d
Читають вірші про любов політику та п’яних двійників поетів,
Втрачених віками,
Про збуджених глітвейном дівчат
про Різдво, старого Йосипа та ясла, де родився Месія
„Ніхто не бачить від народження відразу -
всі на початковому етапі свого існування є сліпими”-
так каже Марія,
котра слухає Моцарта, Баха та Тоні Данзу,
хоча останній є зіркою бейсболу,
але аж ніяк не відомим композитором чи поетом.
Марія намагається вийти з накуреного приміщення і
забути про весь цей цирк полишеної творчості,
про армію поетів,
Про письменників-бомжів,
їй хочеться пам’ятати лише про маленького Месію.
Коли вона виходить на засніжені вулиці Нь’ю-Йорка -
прифронтового місця усієї емігранської ватаги,
армії шістдесятників
її руки пахнуть мандаринами та священними манускриптами
України
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302812
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2011
Аравійські пеленгатори дешевих китайських підробок:
доки народ Нігерії копає чорне золото подихаючи з голоду,
бізнесмени великої вісімки шукають насіння,
знімають дорогих шльондр та бездарно тратять скарби,
набуті народом віками.
Ця чорна смородина достигає на Єлиссейських полях
В цей час американські товстолоби досягають свого апогею,
українські дітлахи курять суто англійський бамбук,
а китайські переклади Йосі Буккона випадають з рук, наче
згорток дешевого колючого туалетного паперу.
І бродять на світу швейцарські комівояжери
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2011
Груди Північного птаха засмічуються запахом солоного молока
а в цей час твої руки наповнені червоними пензлями
ти малюєш свою версію Харківського позашляховика разом
із кишеньковим Парижем -
П’ючи щоночі солодкі вина вимальовуєш задеркуваті вулички
із тісними парфумерними крамничками та імігрантським крамом,
рівними шпичаками та заледве освітленими ліхтарями.
Твоя картинка власної репродуктивної чуми з одинадцятьма
згубними коханцями- наполеонівськими повстанцями,
котрі щороку обміннюються чи то привітальними листівками
чи то президентськими місцями у Версалі.
Запах солоного скислого молока.
Зима гниє в тобі
гірляндами та новорічними книжками
Водночас нічний птах шукає їжу
під пахвами французьких куртизанок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302701
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.12.2011
Ми разом їли лате,
купалися в траві та
смажили багаття
Разом прокидалися під вечір
в Червоному Китаю,
разом лягали й засинали опівночі
Разом читали молитов сінайських,
разом вчились розрізняти кольори
Птахів небесних
Разом вмирали та раз-по-раз
воскресали,
але тоді ми про існуванння один одного
ми ще нічого не відали
Трансформовувались у листок вірша –
Віршований листок.
Та малювали янгольські озера
Вирізали чудернацькі орігамі левів
З туалетного паперу,
Багатоповерхівки, птахів, бракон’єрів
та жили у власному Едемі,
де не мали ні чола, ні ребер
Руйнували разом вежі Вавілону
і курили драп о 23 ночі,
куштували синтез нашого кохання
були гурманами та слухали тільки Бітлз і Нірвану
та проте тоді, про існування один одного
ми ще нічого не знали.
Стріляли котів, вибивали поліціянтам мізки,
пили терпкий чорний чай і грали у фрисбі
Дихали кавою та червоним полином повітря,
розмовляли про секс та нічні страхи Елвіса Преслі
Бі\гали в самих лише нічних піжамах
Й рахували тіла голими зірками
Трахались наче австралійські кролі
Та плодили усю Європу
Руків'ям безпліддя били круків
І дихали наскрізними відблисками художніх палітр
Ми довго блукали засніженими віхами Божих повік
Довго існували поруч.
Але тоді, ми ще не знали про існування
один одного та й цілої сонячної
системи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302076
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.12.2011
Блек-джек та синій лотос,
Розцвіли на розірваній долоні монаха,
Що забув про священний обов’язок
Втратив буття,
Забувши про цілющу силу молитв
Він як цей не розцвілий лотос Тибету,
Як цей блек-джек на власних руках
Символ смерті чи героїчного
Епосу старого кришнаїтського народу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301890
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.12.2011
Зеленою хвилею ясночолих штормів
накриває місцеве сузір’я засніженого Тибету
Маленький хлопчик грається нутрощами гірських долин
згорнувиш смакові рецептори
в сувій прадавнього ламаїстського літа,
Тишею споєне повітря прагне бути ковтком її волі
Вітер спускає пасма поволі
застигаючи в їїї очах
аутичним відлунням жалю
сопілка Сме\рті з його вуст прагне стати фантомом
вбитого лелеки
Зриваючись з обрієм сонце наповнює золотоволосі
храми буддистськими долями
місце обміну плоті
І тільки птахи нервово зриваючись порушують
цим станом ступінь вологості повітря
контури тіла висвічують на чолі наскрізні рани
Крадькома
склепіння пряного неба перетворюється в єдиний
механізм молитви
Спускаючись ржавими від довгого мовчання сходами
відпускає порожніми від нот очима останній рейс\метр
Уважно дихає наскрізними штрих-кодами
комах заплетених в чисте і запашне волосся
наздоганяючи цілує й відпускає зором
Її духмяно збалансовані вуста,
Наповнюючи власність клітковиною
безмежно-непередбачувано-солодких слів.
Впиняється слинявими зубами у соковиту від парної любові
плоть
й не хоче відпускати прагнучи німо замкнути провідники,
залишитися шоколадним слідом на блідо-голубих кістках
Вона вже опираючись у запромінений перетяг покинутого
рейсу
наповнює метро агонією смерті
Бензино-олов’яне коло замикаючись згорає
землею,
дрібні поминки почуттів.
Нещадно задихаючись під поїзд прожогом летить астматик
(Помітивши медово-соковиті обриси нічних метеликів у
вікових ескулапів)
на випалених від апокаліпсій рейсах
Метро неначе оживає,
вливаючись приємними парфумами
В закутки шумного інцесту брудного міста.
Буддистська тиша пророкує німі беззвучно-мелодійні
Інтонації сопілки Смерті з вуст німого ламаїста,
шо спостерігаючи за бузруків’ям вітру
спускає сонце ниткою за обрій Тибетської гортані
граючись з нутрощами гірських долин́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301581
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2011
Дрібні запилені паби
з більярдними столами
та алкогольними стійками,
із дрібними ганстерами й
старими міні-венами,
що в’їзджають до венеціанських кордонів
двічі на рік
на триколірний прапор
Растафаріанське гето
На одній з неаполітанських вулиць
Стара Італія завжди пахне так смачно
Прокуреними сардинами та середземноморськими
Кальмарами.
Що? Героїв своїх пам’ятає розпещена Італія
Тих хто на перонах під шквалом свинцевих куль
віддавали життя під час cексу з красивими хоч
і дорогими повіями.
Стара матір-Італія прекрасно пам’ятає міланського
шибайголову та тричі розпусника всіх її кордонів
Густава Клімта,
котрий постійно міняв партнерок як смердючий табак
і шукав ту яка бажала б віддатися йому на поталу й
зазирнути у його червонопику душу.
Ту яка володіла б його руками наче ковобойськими револьверами
далеких 60 – их,
ту яка народила б йому чорношкірого лицаря,
який курив би тільки дорогі сигари й
грав в блекджек тільки з повіями
та частенько випивав а то й
заливався тільки коньяком й парфувами
жінок із Сієни
Частенько сидів
і відбував покарання за згвалтування
Американського прапора.
Того, хто завзято воюватиме проти капуеро
й войовничих „самберо”
невпинно чекає честь і слава героя Італії
Густав Клімт мріяв саме про такого хлопця
відважного харцизяку,
що ноги коту не віддасть й собакам зуби покаже
Густав мріяв про хлопця
Що став би растафарінським монахом
І ніс мир та травичку в широкі італійські маси
Італія пам’ятатиме тебе Густав Клімт як великого заїду
й розпещеного міланського шибайголову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301433
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 21.12.2011
Cова кричить у передмісячних цокотіннях
Старого йокогамського годинника
Маленька Лі ховає батька
Тяжко хворий павіан співає останню тужливу пісню
Риба мовчить завжди чомусь
Не бажає розмовляти ані з китайськими рибалками,
Ані з воєнними із Талібану
Дев’ять сторінок її життя
Легкого пурхаючого метелика
Що повільно мочить свої крила
В розчиненій солі
Дракон ховає плоди зацвілої сакури
Падає журавель ламаючи крила об
Схили Жовтого моря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301166
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2011
Повітряний змій на чолі пісочного чоловіка
Маленька іскра і пожежа в серці Онаоки
Звір, що забився в далекий куток клітки
наче метелик, що спалив собі крила
при необережних рухах взлету
Падіння…
Чорна ложка.
Заржавілий годинник.
Онаока вчиться писати
червоним одинокі ієрогліфи
Вітер Східного Едо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301162
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2011
Шум тибетських монастирів
це звуки цикади
японські солов'ї в жінках
що збирають запізнілий урожай
***
Поет лунко скрипить пером
собака тихо скавучить в патіо сусіда
Осінь в домівках бруднолицих дітей
***
Порожня колиска глухо падає
Море дзвінко скрипить тисячею хвиль
Осінь складає ніжно листя в копиці
***
Сніг закриває пароплав
Кіт облизує геть усі лапи
сезон полювання
Знову осінь в горах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300973
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.12.2011
Коли там угорі не вистачає світла
Дихати не має чим
Наші зябра перетворюються
На тягучий іній що повільно заковтується
нашими плавниками
тоді одним із шляхів як вбити невтомного самурая
залишається хіба що як крокувати вперед весело наспівуючи
The Dilinger Escape Plan
Cкільки ще доведеться тікати вперед
Від історії подалі ховатись
Битись як скручена щука
Відбиватись як останнє плем’я індіанців
Тих, які несуть світло,
Тих, що ховають зерна правди у себе поза ребрами
Небезпечний той ворог у кого не десять рук
А десять зубів
Змусь себе підвестись і просто прокричати
„Я люблю тебе свободо і готовий заради тебе все віддати навіть життя”
Збіднілий парадокс навіщо помирати у муках
Коли свобода і так залишиться не твоїм конем.
„Ламай ребра” – кільком сотням гієн не до снаги тебе здолати
навіть коли вся Земля перетвориться на суцільну руїну ти будеш жити
бо змушений ковтати м”ячі і відновлювати колообіг як Вічного жонглер
пам’ятай перемога - це не те що між руками це те, що вирване зубами
тридцять три дні війни ще тридцять три дні війни.
і довгоочікуваний фінал
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011
На осінніх схилах зима сховала свої вічні сніги
Витоптала стежки у подерту кіноплівку,
що м’яко розповзлась під натиском океанічних вітрів
Західної Європи.
В’ївшись холодними кислотними краплями
В ланцюги срібночолих вен
На яких наче
Важкоплинні проте надшвидкісні потяги Японії
Тече не кров,
А сам лиш цукор
Так, Японські краєвиди
Нагадують дисфрагментовані фрагменти її тіла,
Індустріальні станці й метро
Метро в індустріальних станах
І все це так, неначе повсякчас вона
Вживає дешевий алкоголь,
Намагаючись скласти себе по пазлах
Щоб потрапити на свято в Кіото
Стати
Радше бути живою з допомогою
Картини коханого друга,
Що сидить у метро,
Як і вона прагнучи потрапити на свято в Кіото.
Він малює її,
А вона не позує надміру
Звичайно на пазлах, по схемах
На стінах японського метро
Слухаючи м’яку кіноплівку
Оснінніх схилів
Зима
А він знов ж таки мовчки складає її у життя.
Емаллю вкриває тіло мовчазними пензлями
Безбарвними кольорами заповнює пори цукром
Її пори,
Пори її сукна
Ніжного проте мертвого тіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300751
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.12.2011
Віхи твого тіла адискредитують мою уяву
про світобудову кухонного чайника,
де замість води шумимо ми,
чомусь граючи
з тобою у шахи,
наче п’яні діти Буди
Руйнуємо дружні знаки,
що переливаючись інієм
захмареного неба переміщують нас
коридорами вічного дерева,
вростаємо рукамии в пелюстки Лотоса
посеред Індійського океану,
де сидиво неначе влітку посеред Гімалайських гір
курячи пакистанські трави
та все ж на ложі океану цілуємо коралові рифи,
вимірюючи кількість пройденого шляху
Вивчаємо тіла один одного,
немов вичавлюючи певну кулькість помилок на
артеріях
створюємо щось
переплітаємо руки у коліях
місцевих монахів,
котрі намагаючись зламати опір наших рук,
опір наших скель
і з ніг cонячних вітрів намагаються потрапити
до бібліотеки зеленого Китаю
тепер ми вже тут, цебто там.
цебто усюди.
Прагнемо амбівалетно повалити фігури один одного
на підлогу посушливих пісків Атаками.
Фгури-це ми. Ми – це фігури.
А тому ти намагаєшся мене розіп’ясти
На шахматній дошці
А я в свою чергу вкусити твої соски на грудях
Змусивши тим самим вивести твою королеву
З ссюреалістичної ідилії матріархатового правління світом.
Стоп-кадр.
Дорожні знаки летять за відрізаними головами японських дітлахів
Свист індіанських комарів.
Посеред твоїх вікон санкрит індійських брахманів
Та єгипетських котів.
Ши\ро\ка географія
Але поновлюючи сюжет
Японія- місце, де б я хотів зустріти свого ворога- лютого самурая
Але вже дійсно не тебе- ти гірше за смерть
Від рук японського банзая.
Двері в землі прочинились навстіж добровільно
запрошуючи в гості Мертвим морем,
саме так, я прирівняв би тебе до його мертвих солей
де-інде
Тянь-Шань – місце паломництва,
Місце де ми кохаємся в антрактах між кожною новою
Зіграною партією шахів,
Наче два камені мовчки.
Але все ж я чую твої вуста крізь ліси та моря
Чужих кораблів,
Коли ти невпинно ходиш,
Очікуючи
Мене на кораблі,
Який завжди розминається з Аляскинськими рівнинами,
де ти мріяла полишити свої сліди,
згортаючи всі кораблі в одну нескінченну партію шахів.
І знаєш що? Тобі це вдалось шах і мат.
Голою королевою розпинаєш мене з голови до п’ят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300748
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.12.2011
Про що будем розмовляти, любове моя
Про вітер
Про море
Про радість
Про горе
Про райське дуло
Про патронаж
Про цілісність яку
Іздрик вкачує в драм театр?
Давай про вітер.
От уяви
Ідем і він розхристує тобі лице, наче
З петель кров’яних занавіс
Шепче та благає іти з ним в такт
Гратися сюрчанням коників
І літатити небесами
Дихати дурманом й ганджубасівським
Мотивом літа
Їсти хлорофіл й запихатися Мохіто
І ласкати ніжні м’язи твого молодого тіла
Й кохатися з тобоюпри вчиненні кимось самогубства
Чи просто при відчинених вікнах
Море.
- Я не люблю моря.
- Море – Х в Ор е,
Хворе море ти хворієш морем
Не кохаючи його
Ти кохаєш море не хворіючи
Його морськими дарами
Насолоджуєшся його східним бризом
Опускаючи голову в шум морських хвиль
Заплітаєш водорості у череп сонячних дів
Серед розірваних нічних сорочок
Замовчуєш тайни
Заковтуєш сухих птахів
Пірнаєш наче риба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2011
Поміж адисбалансованими октавами літа та осені
Ми заховались у гущі морських зірок на самому дні
холодних хвиль зітхання
зітканих рибальськими сітками неокерамічних світів,
човнів, де морські коники загубили мовчання
серед суворих на їжу мексиканських хостелів
аура дешевого кохання цитринових дів
заполонила циферблати Посейдонових колін
залишивши сльози самотнього перебування
акрополісом пітьми
де
на підземних легенях чергової зали
заховались ми
готуючись до осіннього повстання
Чомусь усі займаються ритуалом морського кохання
Окрім нас
Тримаємо наші плечі у рибальських сітках
Долонями заковтуюючи німе світло від прожекторів
Власних сердець
маємо своє чисте кохання.
Воно не для всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300537
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.12.2011
Наші легені це риби,
Що викачують воду з наших сердець
Повільно ковтають ланцюги свободи
Якими прикуті наші думки до нашого розуму
Наш розум- це мембрана озера, де плавають
Риби поділяючи степи наших язиків
на дзеркальні капіляри,
в яких дозрівають плоди
нашої мінливості
коридорами вічної копуляції,
де власне розташоване озеро,
рухами плавників риби перетинають
узбіччя артерій
зміннючи хід подій в навколишніх лісах
легень дихаючої повені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300383
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2011
Version 1
Змії закручуються ретроплівкою у вузол,
На якому вішаються діти Мехіко
Крокуючи назустріч розжареному сонцю
Змії закручують призахідне небо у вузол
Ретроплівки
Заливаючи всіх світлом мексиканських долин.
Version2
Одинокий мучачо поливає власними екскрементами
Долину Кактусів
Відмотуюючи ретроплівку вперед,
На цих кадрах видно як змії
спиваючись у щільне кільце
танцюють поминальний танець „Голого Массаки”
вириваючого горлянки осторопілих яструбів
Ретроплівка постаріла,
Але мучачо на зле не хоче йти геть
Пікантно попиваючи мохіто
Заливає долину кактусів добривом із власних штанів
Відтоді в Долині Кактусів ніщо більше не цвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300378
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2011
Фаршировані орігамі риб’ячих голів
На долонях небесних полів
Архангела Гавриїла
Жевріють ліхтарі
Колонами серпневих вовків,
Викидаючи залишки фотосинтезу
У крохмалевий поріг
Закриваючи очі
Обезводненому монаху
Цитрусової пустелі,
Де ледь чутно крики
щомісячно згасаючих ліхтарів,
що
Наповнюються мовою прохолодних
органів та скрипок,
захищають мене
Від цілодобових контр-атак
Риб’ячих голів
Викидаючи залпи молитв у мертве мелодіями
Смерті повітря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2011
Вона ходила боса
Квола
По траві
Травою дихала
На манівцях
Вважала цей простір це повітря
Ці гаї своїми.
Вона ходила боса квола
По землі
Та інколи вкривала
природні мури своєю цнотою
своїм волоссям
босніж бігала
купалася
губила їжу
та була щаслива
Вона кохалася в траві
З весною до нестями.
Гаї шуміли як шевченківські
пісні
Коли вона босоніж бігала травою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2011
Ми можемо бути чудовими людьми
Ми можемо ходити і дихати
Бамбуковими паростями ловити
Кохання із згаслих зірок
ми будемо колись там де існує Той,
В кого віримо ми,
чи?
Серед принишклого вітру в дивній пустелі розкинувся
Густий аероплан із зітканих слів
Пройдешніх погодніх умов
Чи будемо дихати ?
Чи будемо чудовими людьми?
Так чи ж бо ні?
Ловити останні промені світла
так боляче чи просто ілюзія холоду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2011
Останній перегук минулих прологів від сонця
Що вибухнувши змусило людей замислитись над своїми
Інтернет-псевдонімами а пізніше тишу співати пісень прощальних
щоб легше було перенестиі голод і холод і одинокість свою....
від холодних поцілунків Тадж-Махала щоденний спів колібрі
перетворився на музику природнього кларнету увібравши в себе
океани сліз
перекотився пустелею Гобі та знов випав сірим смогом і безліччю
морських сирен.
Ця музика як останній випечений корж хліба
ця музика як мій останній вірш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2011
– Знаєте, жінко, інколи ваш колір обличчя нагадує мені про холод яким віє від надшвидкісних японських потягів. Адже ви не будете сперечатись зі мною наскільки вони швидкісні, чи не так?
– Так чи не... японський потяг схожий на суперечку, він так само раптово торкається до холодних ліній ночі або ж... він несеться повільніше пораненого краплями хробака.. то яка ж в нього швидкість?
– Не впевнений, що впевнено відповім на ваше запитання мадам, але мені здається, що він повільніший за орла у сяючому небі, проте швидший за бігаючого китайського зайця.
– О, пане! Китайські зайці зазнали міграції, сповільнили свій біг чи ба навіть вимерли,- невже цю долю повторять й японські потяги?
– Та ні, знаєте, я думаю вони збільшать свою потужність та швидкість як це зробили совдепівські вовки в сорок другому. А їхнє індустріальне тіло не змінить своєї місцелокації, їхнє тло - це брудна постіндустріальна японська культура та й самі вони не пристосовані до міграції дійсно можуть зникнути, адже бути кокурентно спроможними значить - повноцінно жити своїм майбутнім та сьогоденням.
– Здається, думаєте ви зовсім не про потяги. Вони ж бо наче намисто прикрашають зморщену шию нашого світу... хоча... зовсім не нашого і зовсім не світу, але ж таки прикрашають. З кожним кроком чи навіть танцем намисто вишукано перетинає кордони шиї, торкається плечей, не поспішаючи зовсім. Хіба вам так не здається?
– Так ви праві. Я думаю. Думаю про милих мексиканських дівчат, сп’янілих від гарячих мексиканських amigo та тепер ці жінки тихо гублять своє намисто через наркотрафік Мехіко-Варшава. Вся ця контр-операція й нагадує повільний чи швидкий розклад руху
японських потягів. Все залежить від погоди, сприятливого сексу чи просто надмірно великої дози саке, спожитої машиністом.
– І від якості, безсумнівно. Якість руху цілковито залежить від якості саке, його терміну придатності… й терміну придатності надій самотніх пасажирів, що снують від вокзалу до вокзалу, марячи японськими потягами. Мені здається, що для них рух наче панацея… навіть, якщо вони ненавидять Японію.
– Всі дороги ведуть до їх домівок - прокурених дешевим планом, завезеним у рідне Хіросіме чи Кіото з далекої Колумбії чи Сомалі. Так, вони зазнали краху під час війни з американцями, проте не зазнали краху у соціо-культурному просторі, створюючи хороші порно-фільми на рівні німецьких та у будівництві незабутніх клубів, де за хорошу плату гейші втілять всі твої бажання у реальність.
– Пане, а чи існує реальність для гейш? Схоже, що саме вони заощаджують гроші ще з часів власного неіснування аби купити квиток на потяг і врешті забути про чайні церемонії й відверті танці. Потяги злітають сльозами на їх крейдяне обличчя і чимчикують на безлюдні острови. Гострі мелодії вилітають з їх дрібних вуст, вивчаючи розклад руху, вивчаючи власну розруху…
– Так, проте від надмірних чаювань та гучних вечірок втомлюються усі, навіть президент Чилі. Тому я вважаю, що потяги таки повільні, як індонезійські черепахи та швидкі, немов африканські гепарди водночас, ці потяги беззахисні, як антилопи та грізні, наче стадо неврівноважених фанатів американського регбі разом узятих. Це вічна дилема – як проблема поширення серед українських підлітків легкого алкоголю та важких наркотиків.
– Хммм.... А я бачу їх нерухомими, лише голосними. Вони волають дужче за перелякане дитя і зовсім не бажають кудись поспішати. Їхні паралітичні спроби знайти нові кордони можуть лише розсмішити, відчути себе цілющою травою у горлі Ідзанакі
– Кожен бачить їх по-різному, Ребеко, та проте мені вони нагадують завжди ще й юнака, що закохався до безтями в сонце та й відтоді відупускати своє кохання не збиравсь, перетворюючись на Техаські зорі наспівував усім нам казки, коли ми ще були зовсім малі. Його кохання схоже на моє. Вічне й до нестями шалене, проте персона жалісливого відлуння тиха і таємна.
– Ваші слова схожі на цей вечір і я могла б слухати їх вічно, але вже запізнююсь на потяг…
– Щасливої подорожі міс. Думаю білет не в Кобе чи Кіото чи може в Осаку?
– Він до майбутнього, пане. Зустрінемся там наступної осені!
– Прощавайте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296399
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.11.2011
Привіт, мій ліс заквітчаний бергштрихами твоїх губ,
здається ти загубила свої ноги поміж моєї голови;
п’янко пахне вогким морем і сподіваюсь,
що ця пора року, що знищує осінь і зиму -
літо
Я ковтаю кожну горизонталь із-під твоїх очей
я бачу як незабаром за цим літом знову прийде холодна
норвезька зима й знову падатиме лапатий сніг;
здається авіарейс перенесли на триста тридцять три дні вперед
і ми ще встигнемо накохатися досхочу
надихатися шкірою північних тварин
розрізаючи кволі фінікові пальми моїх вен.
Дивно. Намагаєшся віднайти свою білизну?
Ти забула її в цих Норвезьких лісах,
а подалі від тебе праворуч Арктичні дощі
віднесли її в темінь Антарктиди;
ще пізніше прибережні чайки Каспійського моря
віднайшли твої панчохи
різнокольорові та миролюбиві,
наче гіпівські переконання.
Ти залишилась в спідній білизні.
Така сексуальна,
серед лункої тиші.
Я привітавсь з тобою
і ми помандрували геть.
Та геть не наважуючись я хотів би тебе запитати :
„Коли ми дізнаємось один про одного щось більш конкретне
як імена та прописки-старі телефонні номери.
Коли?
Невже лишень тоді, коли
авіаконструктор передаватиме досьє
облізлої шкіри серед мексиканських нагір’їв
де Де-ельмундо чи Дель-Пако продаватимуть
золото й густу чорну нафту?
Обіцяю я кохатиму твої стегна й
тебе ще триста тридцять три дні
до поки знову не побачу барельєф мого лісу
заквітчаного твоїми губами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295677
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.11.2011
Німа людина схожа на лампадку
засушенену анафемами осінніх рук.
прирівняння до діалектованих мук
у мікро-комунах давно вибитих скелетів,
славнозвісного героя,
котрий пережив великий Потоп
та випав з Вавилонської вежі
неначе з шерстяної колиски.
Проламав собі череп
Зрадив усіх,
включаючи Ісуса,
а все заради маленького рахунку
у швейцарському банку,
невеличкого інвестиційного кейсу,
тепер же Божий суд із монототеїстичним
відліком точок,
що починають свій рух
колінами дітей
та закінчують поштовими
скриньками невідомих юридичних осіб
Голими стінами із старим гавайським
арт-с’юреалізмом,
стилем,
де кожен штрих чогось окремо вартий,
вартий франк-майнських заощаджень а не
прибуткових молитв,
що об’єднюють всі системи світу під одні і ті ж
політичні гасла
Політики,
президенти,
домогосподарки
діти мексиканських нарко-баронів
усі потребують щирих молитв
усі.
Для сили
віри та
снаги
у краще майбутнє;
Її волосся. Я пам’ятаю.
Цей шурхіт від порухів
схожий на хрускіт
від кількох фунтів британських стерлінгів.
Це чудово торкатись її волосся та дихати її
шкірою,
та інколи,
коли пощастить кохатися з нею
в човні,
коли автоматом змінюються депозитні ставки та вклади.
Завбачливо вибачати, вибачати завбачливо
коли може закінчитись туалетний папір,
немов плівка у стінах совкого міні-кінотеатра,
неначе магнітофон що слухав її серцебиття
вдихав її груди,
сріблився озоном
відділяв з – поміж інших це миле обличчя,
а можливо й груди,
проте пігментація шкіри її тіла
не відповідає лексемам та певному набору
старих відеокамер з осені
чи просто осінню, можна часто проходити кольоровий
тест Люшера,
який часто проходять пацієнти чи їх терапевти,
можна ще послухати музику асимілятивну
сексуальну та доволі легку та банальну для релаксу
адже це осінь..
Чомусь відразу згадується історія почута від мого сусіда
Маленький хлопчик промовляв: „ Все що може Ісус – ходити по воді”
через дві хвилини його зіб’є фура тої самої марки морозива,
що він з’їв ці об довбані дві хвилини тому.
Ось така сторі цікава і захоплююча про хлопчика та Ісуса.
Повинні пам’ятати, що Бог ковтає наші молитви,
наче президент Китаю, що ковтає свої щоденні сніданки,
тому моліться щиро дітки й бізнесмени,
якщо не хочете потрапити під фуру марки вашої компанії,
чи впасти з каруселі і зламати собі голову.
„ А що можу я ?„ – питає кожен день себе кожен
мешканець нашої нікчемної планети
Я щиро відповім на це дурне запитання:
„Щиро молитись” і все, людина інколи здатна тільки на це.
Так ось, банківський холдинг,
її довгострокове волосся,
що заплутуючись в заміських жовторіччях,
наче та соудепівська плівка ніколи не закінчиться
все це тільки слова на спітканих кров’ю заслуг людства
долинах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295368
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2011
Дрібна вуличка розгортаючись випадковими подорожніми
сховала ряд перших зустрічей закоханих (намертво закопаних),
які часто люблять переходити на червоне світло
по широких магістралях
зводячи всі рахунки касирів нанівець.
Маленький хлопчик, що стоїть, навпроти,
створює вигляд того, що може дивитись у дзеркало,
насправді, – їсть морозиво.
Ні, насправді, – дзеркало пожирає його
вдивляючись у поляризацію морозива.
„Вітру, усім вітру!” – вигукує місцевий алкоголік.
танцюючи у такт таксі із-під сонячних хмар.
На магістралях й коліях,
що вертикально піднімаючись угору
закручують місцеві бари у сувій жіночих дорогих сигар.
Одна за другою. Вона нервово палить.
Викурює останній глузд здорових органів, –
та це нічого,
чекає миті, а та – не хоче чекати її,
бо мусить танцювати із п’яними дітьми у парках,
з повіями у дорогих кафе.
Вона продовжує чекати
На сей раз – мить складається з пожовклих скронь вакууму
Акваріум з його залізних рук.
Та – хто не навчилася кохати та пестити
його солону від утіхи шкіру рук.
Він не запізнюється,
Він – не прийде.
Усе це тільки морфієве тіло,
що проектується мільйонами блідих облич
Остання сигарета. Запальничка падає із рук
На перехресті двох дихань
повітря залишає легеневу сітку
витікаючи багатоповерхівками–
цілунок неба на її вуста.
Густим туманом накриває місто
– Хм... Тепер й не попалиш, – у розпачі шепоче
нахиляючись додолу за втраченим буттям
І де ця клята запальничка зникла?
Інферно затягнуло? ахахахха....
Потрапило у біо-поле зору це відображення:
скелет, який нахиляючись за зниклою річчю
вдивляється у дзеркало-калюжу, калюжу-дзеркало
та бачить як
порожніми очима вдивляється у морок
жінка сліпа,
мабуть,
незграбно падаючи поруч тихо промовляє:
„Старість – поводир до Бога."
Вона таки діждалась
Очікувана мить настала
Знайшовши запальничку з легкістю зітхнула
вже не відчувши легких порухів дощу на плечах
не завантажуючи тіло залишила осінній плащ й втекла.
Вона бігла, спотикаючись об закривавлені смертю
тіла маленьких
новорічних казкарів асфальту.
Бігла за своє втіхою,
за своєю зрадою.
Вона не дочекалась його,
в новинах передали про смерть високого худого юнака,
котрий, ймовірно, кудись поспішаючи, потрапив під колеса
темного жигуля чи то трамвая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295084
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2011
З- поміж дерев, що нагадують слонячі аборти
зустрічаю десять англійських чоловічих
суворих облич
тих, що п’ють чай із залізних осердь
та не перемішуючи цукру із вільно-семіотичних кроків
наздоганяють посмішку,
що неодмінно повинна випасти
з Еймсового карпентарію.
Потім беззвучно спостерігають
за танцем амбузорних лампових дефектів
моїх ніг,
вільно розміщених у стелі на чорно
зафарбованої у сталагмітовий відблиск
від рожевих слонів
І чим довше я намагаюсь що-небудь промовити,
тим довше чорні лорди намагаються
комплексувати тілами у безслівному діалектизмі
постландшафтного афлюатизму
дірявих панчіх,
що безкрайньо знаходять
точку відліку на дахах зацементованих будинків-
Моя маска-мій театр не синкритизованих
гіркими смаками-чужими фраками олівців
Зникають обриси міста в якому загубив своє тіло
та твій одяг,
а душу віддав за зелений папір,
Здогадався, що потрапив у англійський мотель?
поміж дерев із контролерами всередині,
де зараз невпинно й сумлінно мене дірявлять
суворі погляди старих чорнявих англійських лордів
Знаєш кохана, вони невпевнено голяться
хоча я не впевнено скажу, що я не знаю це,
проте британськими островами тут і не пахне.
Тут тхне здохлою рибою та живими
настінними абажурами,
в яких б’ється живе серце англійської королеви
мені так здається?
А ще смердить обісцяними
брунатно-сірими пацюками,
так неначе тут кожен день бува
президент США та його біла гвардія
Пацюки ці до речі люблять просити
прощення у Ісуса щораз,
проте тільки під джаз,
під дикий вереск барабанів й гітарних струм
себто під джазову аритмію,
музику холодного вітру,
що дме крізь легені потрапляючи
до твого ліжка,
Я знаю він пестить твоє тіло
наче останній живий танець світла
кожен раз змушує твоє серце
завмирати та благати зіграти на біс.
Можливо кожної ночі
в англійських клондайках
я помираю
серед джазу та сигаретних
балетних курв
і так аж до поки
ти не заснеш разом зі мною
у місті-фотографії,
місті вигаданому лише тобою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294971
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2011
„/Прокидайся же раб інформаційної системи
Всесвіту
і завше готуйся до наступних кроків боротьби
в індустрії війни/”
Китайський жовнір
Інтерфейс поведінки ландшафту накладає
очима завзяття
Схиляючись шепче так важко змонтована камера
камера „СВІТУ” охоплює панораму зірок
та разом зливаючись з кольорами минулого
знову шепче
топлячи кіловати „тебе” у цій матриці
Не забувати ніколи що ти „є”
що ти є і тебе не має
Картина розкладаючись у мікро-пікселях
зринає відкидаючи істинні форми масштабів
у кого колумбійська травичка,
а у цих дітей на фоторецепторах
сітківки
комп’ютерні пентаграми
Ці діти в мені
Ці фоторецептори мої
сотні стрічок незайманої інформації
тисячами кіловат за годину
заштриховуються у величезний купол
виринаючи з-під цнотливих кабелів
Нілу
Це запрограмований інцест між матрицею
та сукупністю інформації
Матері скрадання важкої індустрії
які оббивають шкіру
повертаються лініями
й відмітками у фоторецепторні краї
Клеймо „використані”
або природничо з’юзані.
Суцільною кривою наближається
„інформ-звиздець”
та не бійся люба
Дай мені свої руку
мені завше з тобою добре
завше я не мрець
Я живий! Я живииииии....йй !
Так?! – питаючи в себе це
кожен день
рівномірно нависаєш киснем
над новорічним шрих-кодом,
кожен день минаєш її будинок
але байдуже всім
ще стоїть він на місці
і тобі байдуже, - адже це звичайне
цегляне тісто,
тільки люди живі пропливають
в холодних квартирах,
а можливо не зовсім живі,
а холодні
як порожні й наповнені їхньою відсутністю
квартири
пропорційно ділиш дороги, оминаючи
огидні аналогії листя з помислами бруду
мешканців проклятого мегалополіса
знов ж таки з тіста
І вважаєш „за добре”
читати старого Каіро
насолоджуватись структурою рук
не помічаючи контурів книги
І Вкотре на пік селі розкладати життя
не занурюватись у філософію багатства
залишаючись вірним їй одній
їй: Здичавілому образу,
запізнілому рейсу,
скріпити все це клеєм
щоб не розрізняти кольорів
не відчувати ані холоду, ані тепла.
Безмежність не достовірна
Достовірність не хтива
це - життєва правда санскриту.
Та вже зазирнувши -
не пливи назад
Намагайся зустріти цей опір
Подолати не зможеш – то хоч
тіло на поталу воді не віддай
чи на поталу злодіїв та хіромантів
бо вони теж з води
як і будь- яка людська істота на Землі
Я живий?! – Так ти живий.
Зазирни усередину книжкових колоній,
які тягнуться вниз та знаходять
лиш
спрагу до води.
Воду від спраги та спокій.
Бог шукає тебе тож
не ховайся в кущах
й не проси більше в темряви волі,
доки світло поглине тебе намагайся
щобільше витягнути хрестів з небуття
На лінії Марсу залишилась зола від затоплених
смертю втрат та поразок
та до поки триває її довжина
іди вздовж зразку
„Вітер стихне колись - одірявлений хмиз-
запалають тунелі,
водою Ніл наблизить кінець-
Ти й моста не зведеш,
робітники спрагнуть більшої плати”;
І можливо холодного літа
обіймеш її за вуста
поцілуєш очима
та сховаєш отриманий спокій
Та поки що це матриця
ілюзорний потік не свідомої
субординації
Та борись до кінця
Неси стяги до тла
не згориш
будеш жити щасливо
а можливо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294879
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2011
Відкритий стогін в небо тисячу замками
(Знімає з себе ніжно порцелянову накидку)
Дев’ять з дев’яти щоденних цілунків
сплячого ворона
розкидані нутрощі в холі його мистецької квартири
інтим-інтер’єр
і ще б грались діти головами англійських лордів
це нагадувало б олдскульні дні
маловідомого хардкору
Ці голови виплітають на її чолі
величезну крону озвірілих едельвейсів
(знімає з шкіри полум’яні знаки древньої
цивілізації шумерів)
намагаючись заспокоїти його лункі
та тривіальні крики;
І лине вітер покори
про нескінченність цієї миті
думками?
зацвітаючи колючими шипами
впинається в бліду від смерті шкіру
Гола ніч накриває пеленою свободи їх тіла
наповнюючи наскрізним диханням
ритуалом кохання.
змішується з соло солодкого журавля
і солодкими рухами рук,
які впевнено імітують шум
шумерського водоспаду
Кістками жалоби тліє сім’я його
пориваючись з вітром
проникають замками.
людські кроки світла,
заповнюють спрагу дерев,
згортається кров у глибокий сувій
із –під символічного заклинання,
Витікаючи ззовні розкладає сріблом
оманливу зовнішність.
Глибше занурює погляд в її тіло та очі
очі – символ смислової завершеності діалогу
його вуст та її колін
Дзвінким криком урізає дожину її ніг
залишаючи десятий цілунок на
спалених вікнах-
нутрощах її убогих квартир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294571
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2011
Гравієм вилитий пісок нещадно нищить спокій
прибережних полів
ховається за висотою хворої діафрагми самотніх дерев
Гілками синього клену,
хворіють дзеркалами,
мовою безвітряного безголосся
мандрикові квіти,
заплетені в густому безтактовно голому волоссі
Скибками шуму вкриває прибережні човни
ластовиння грудей її.
Віють холодною німотою скарги мешканців
морської пітьми,
Зеленіє блудливою посмішкою
серцевий берег
ущерть заповнений кістками сонячних сходів
Останніми словами мерців.
Зі сирої землі
виповзають черви погрітись в нестерпному болю
холодного сонячного ланцюга подій
тримаючи квіти в зашліфованих до крові еритроцитах
вона пломеніє ковтаючи суху мандрикову воду.
Берег уривається крутими схилами у без сенсорний час
вітер нестерпно зміта її погляди,
берегові лінії зникають у відбитках ніжних ніг
Годинник мимохіть плаче. Кривава година.
Повзають черви,
чекаючи настання тепла.
Час сплива. Починається приплив.
Цнотливо посміхається,
ховає очі на морському дні,
де знаходиться простір від голих п’ят
Згортає сувій місцевих островів у свою холодну
змочену сухою водою шкіру і
вишукано іде геть.
проте залишає голодні вуста
на затоплених очима берегах
Приховує тишу в дзеркалах діафрагми хворих
мандрикових дерев
Знову чекаючи нового припливу.
Година кривава. Страх поїда її нутрощі
створює густу оболонку,
де вже вкотре народжується густа піна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294384
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2011
Рептилія спочатку загляне, а потім
загине у зшитій апостолами банці
серед якої, знайдеться місце і чайнику
що скипатиме несамовитим криком,
немов попереджаючи
що диференційовані рівняння
з
нескінченного набору матриць
де зображений Кантер
занадто небезпечні для
людської свідомості
Кантер мило всміхаючись відрубує
янголам руки
це його покликання,
яке він для себе обрав
проте не помітив
світла що пробиваючись у
нього поміж ногами пробурило сонцем
рану на його очах
Ще коли був маленьким
Кантер не дбав про легені
та ребра своєї кровоносної системи
не враховував, що деталі плану з аероплану
можуть старіти і знищуватись
та інколи стають схожими на вірші
що в свою чергу подібні людській поведінці
без організованому копулятивному маніфесту
віршів, які здатні до самоспалення
й саморейнкарнації
у банках,
де знайдеться місце й хворій вересневій ящірці
яка заблукавши, подбала
хоча б про те, щоб було із ким у шахи пограти
принаймні легше аніж здається
здається краще,
аніж босоніж по водах Світового океану.
Апостоли в задумі
Господь таки потрапив на телепорт довготривалого уік-енду..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294372
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.11.2011
Дівчинка із зелено-трацепеподібними руками
хлопчик із трикутником на голові
хворі крила
пофарбовані на чорно-сині хвилі
запінились в їхніх головах
Спільна Фігура.
Випадає погляд Бога
що дав їм свободу
та не навчив ані мови,
ані ходьби
Вони звичайні фігури
форматовані креслярським формуляром
які повільно плачуть
заливаючи зовнішні кути вулиць
кров’ю та свіжими слізьми
далекоглядні погляди звірів,
що сховались у настінних абажурах,
проте дороги додому так і не встигли
віднайти.
***
Вересневими лункими голосами
я принесу тобі японського банзаю
із чорнооким садо-мазо та
пелехатими гірськими дігтярами
що будуть монотонно малювати
своїми молотами
наше з тобою кохання
на лісових узбіччях Канади
чи прибережних дзеркалах Австралії
чи може просто рифтах Світового океану.
Дзвінко випадуть зі замерзлих кленів останні
вітки
осіннім небом ,
де поволі старіючи
ми віддамо слова революцій
разом з народом Ефіопським
переживемо ще один голод
щоб пізніше у добу
виробничих криз можна було б
сміливо промовляти
„ Ми заховались в осінніх сутінках серед могильного листя”
чекаючи смерті голодні сирітки біжать за каруселями
в синю блакить
димної осені
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294193
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.11.2011
В уяві аскетичного алкоголіка
простежується
нерівномірний розподіл ендорфінових
колін
з клітинами утопічних будівель
в легенях сіль із під морських
санітарних вузлів
На початку безкорисливих речень
синтаксис із мільйонних тиражів одиниць,
що через
усі баласти онтогенезису мокрого
анти фетишового
насилля осінню відбиваються на
за мебльованих кров”ю
пацієнток із кущами смородини на головах
губах - коробках із-під
кубічних антисанітарних норм -
нормованих
місцях
позбавлення декоративної волі,
Зазвичай cекрети місцевих
пішохідних ляльок зберігаються у вигляді
багатошарових книг саме там,
посеред проміжних черепів
скалярних дів
хлоропластами беззаперечної практики
вживання
найміцнішого портвейну
як традиції розповідей індіанців
про дітей,
посаджених в чорну коробку,
(кімнатні рослини)
на мертво забитої цвяхами
не в тому керунку
лінії семіотики проходять курс
довготривалого лікування
правильністю рядків
чи то розмірністю дихання
ці старі індіанці
збочені люди інколи їх язик
лякає усіх прикордонних
маніфестантів
та ці репресивні вуду ексцесії в хорор
розповідях не містять
в собі беззаконних по()дій()
правильної лексичної побудови
головного мотиву легенд.
Головним мотивом їхнього мотиву
є повна відсутність не тільки мотиву
а й риб’ячих ребер
та зважте самі,
центр координації
хворих на діоптр-опію дерев не хвилює ні кого
в роздумах листя засне
„якби тільки можна було б гукати Ісуса на поміч”
тоді б письменник-невдаха давно це зробив
прирівняйте це сухе дерево
що спить
до дерев”яного стовпця
що кріпить вашу уяву з нашим
вікном у псих лікарню,
де є нагода відчути себе у шкірі
пацієнта
чи медсестри,
яку нещадно ріже тупим ножем
це й ж таки пацієнт із хворим минулим
із хворим майбутнім
чи вбачаєте ви різницю,
коли сонце кухні із запеченим тістечком
проковтне ваші речення?
чи відчути інтер’єр китайського клондайку
так важко?
ні важко бути письменником невдахою
невдахою у руках письменника-(невдахи),
повним мотивом чи його відсутністю
в період асфальтового декадансу
Ех, Крейгу, потрібно поспішати послухати і ще одну
мод легенду від тебе
про ретро спекулятивну табуляцію
жінки що закінчила життя самогубством
дізнавшись що її чоловік все життя
чита( ав ) Кафку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2011
Поряд Генуйської вежі у тьмяній дисплозії місяця
нашіптував мовою янків
старий венеціанський човняр Крейг
про однотомові зошити зі значенням що набували
не монотоїстичної природи чи епіграфів
знаків
скріплених воєдино в казки.
Ви запитаєте що робитиме (робить) старий човняр
в Генуї, коли родом він із Венеції.
Він розповідатиме вам психотерапевтичні теореми про
нескінченний потік евфемізмів запозичених із
давнього ремесла куріння Канабісу (старо осілого методу
вивчення правильно модернізовувати велосипед в креслярську
баталію
з кожною наступною інвестованою
медичною карткою
чорношкірий молодий анархіст зможе випадати із колії
суцвіть кавового лісу та ходити по воді гукаючи
друзів із сусідньої галявини
побудованої за принципом реконструкції сірникової споруди
що валиться щораз з більшим успіхом без заощаджень
коли гукаєш пісень африканських революцій
та з’єднується з фалангами прокурених пальців
коли прохаєш допомоги гукаючи Ісуса.
Канабіс.
Старий човняр не втомиться розповідати про невпинний потік
поза просторової свідомості
яка вливаючись у наші щоки поступово вимальовує
галявину на якій другий білошкірий анархіст намагається довести
незаперечність того, що черепахи танцюють по своїх орбітах навколо місяця
а не місяць обертається навколо танцюючих по своїх орбітах черепах
Ці двоє повернуті спинами до Однотомного зошита
що скріплюючись міцним кавовим духом разом із зеленими набряками
від необережних зазіхань на долю ХайлеСеласіє знову деформуються
макетом майбутньої трави
густо зафарбованої тушшю
покинутої на сторінках безлічі екземплярів
телефонних довідників заштормованих у міні-каністри
пост символічних номерів повій із брудного декадансу
обережно вирізаних під короткометражні статі
про загальну небезпеку від вживання наркотичних речовин
для організму тварин та християнських гуртків,
де кожного року осінню бувають піроксенові танці із
мангрових м’ячів
усе це знайде рудий янкі
зазирнувши під схололі долоні електричних стільців
призахідного ефіопського сонця
за яким невтомно спостерігає сивий човняр
який незрозуміло яким-чином зупинився поміж
контр-пунктами вод Венеції та Генуї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293144
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.11.2011
|Сумно почуватись комахою,
яка здатна тільки на те,
щоб відчувати присутність
чужих віршів.|
Інколи/зазвичай/
буває/ніколи/
трапляється
(практично рідко)
що книга яку ти читаєш
завжди\умовно\
вивчає тебе як і ти її
краще(ніж будь-хто)
Інколи(повсякчас)
буває
зовсім/ніколи/
трапляється рідко
(практично)
що книга
яку ти читаєш
читає тебе й вивчає твою
стилістичну органіку
проте сприймає це
краще ніж будь-хто
Інколи зазвичай
За умови “Завжди”
залишається
потяг з майбутнього
де ніколи(інколи)
на папері коліями
горизонталі
із цукру вказують
печінковими
оргіями тест
на
казковість смерті героя
книги
що вивчала
його за Доби Ренесансу
Ін коли/Не за баром/
Часом(Ні коли?)
Людина у чорній краватці
із келихом поміж нігтів
„Закопаного у землю
Cтендаля”
сприйме(прийде)
по метаморфози
твоїх слів із ванної келії
поміж книг живе тіло жевріє
серцем римованих скринь із
товстезних літер на
обшитій деревами палітурці
живий шлунок
порине у ендоскопію
інтерпульованості пташиних зірок
Шизофренія?
Там де французький єпископ
скаже
„Ні”
англійський письменник
усміхнено відповість
„Так”
Історія не має початку
ані збагненного кінця
як і загробне життя
комахи що потрапила у світ
у ролі письменної дитини
з нігілістичним набором волосся
та дірявими аксіомами
вересня
Час-Пік-Потік–Час
приготувати сніданок
чи просто підібрати новий капелюх
щоб розвішувати аерофотознімки її ніг
не вдивляючись у шосейні перехрестя
мегалополісів
викурювати
чи просто викурвлювати десять сигар
після втомливих облудливих рук
О Маріє,
як Живий мертвяк
Час-Пік-Потік-Із-
Алабамових зіниць
Час приготувати Обід-
Час нагодувати втому
сухими фруктами власного
шлунковоого
соку
намагатись не впасти під пожовклу
гезету із листям на внутрішній стороні
травма-я,
що раптовістю може позбавити життя усіх:
чорного велосипедиста
та навіть кота по-прізвиську „Бім”
який часто слухає реггі-т
не задумуючись чи приносить музика
Боба Марлі
мир,
у цей дивовижний засраний ссюреалізмом
буденності світ
а чи просто
вставляє як „музика світла”
й молодих афро-американських
повій
Бобе, ви
раста-африканський
кумир-
взірець для
багатої на духовну культуру
сучасної молоді
Джамайка із сухої майки
для якої людська шкіра
все що якісний туалетний папір
Час сходити у душ
сходити у душ із книжкою про анатомічну будову
люциферових столів
для загального розвитку
знайти корінь зла і викоренити його
свіжою бритвою снів
Не забути ввімкнути FM- хвилю власноруч
придбаних заготівок-
кісток
кісток
що трощаться-засмічуються
та проте ще легко
трансформуються у дрібно чи багато
масштабні фігурки - ефект орігамі:
Головне не забути вимкнути воду
щоб не замочити священних гінців,
що виповзатимуть із неї та пригощатимуть
вечерею
коли покине твій розум цей cвіт?
Час-Пік-Потік – час приготувати вечерю
самому
річ у тім
Що Беніто плаче,
коли потрапляє у прямий
ефір згубна для його дядька
річ про те що Гітлер „Ідіот”
чи просто як сказала б сучасна інтелігенція
„Дибіл”
А моя люба,
а моя мила,
я не Пікассо
чи Далі
я бажаю тебе просто
зараз
у цю хвилину як бажає
моя плоть знань
із внутрішніх
ребер риби
вільно плаваючої посеред
Тибетських Гір мого душі-
душу моєї душі
Потік вільно розкиданих днів
наче акваріум з трансверсалей,
де кожен міст переповнений
їхнім рухом - рухом людей
мене там не знайдеш, люба
мене вже там не існує
пам'ятай про мене
пам'ятай моє слово-мої ніжні вуста
я перетворився на орігамі – таргана
що мило повзає та викурює десять сигар
десять куполів
десять стягів
десять заміських кущів
колючого терну
Колись, коли ми ще курили
соудепівську траву
Беніто розповідав мені
що ніякий Гітлер не Іідот-
просто невизнаний геній
я ж відмовляв:
“Адік - звичайне
не обчислене графічно тьмяне
зображення доби Декадансу
та проте тільки завдяки його працям
Дисконтні знижки не перетворились
на бібліотечну цвіль а
перейшли в часті(чисті)
депозити від
смертей
для тих хто часто дивиться у дзеркало”
інколи/зовсім ніколи /я бачу тебе/
самітною поряд з
трамвайними коліями,
ти граєшся із світлом від моїх рим та
кістлявих анафем….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285112
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.10.2011
Під моcтом Мірабо
струмує Сена,
так час біжить
у тебе й в (мене)
в мені ніколи - в тобі назавжди,
залишить плями рудих прожекторів
на шкірі аморфним милом
(На Гійомовому підвіконні)
сльози із заліза.
„Залізо не ржавіє?” -
„Ржавіє тіло із залізних
вікон, забитих навхрест
голоду відтятим цвяхом долі”
Час – немов людина
до життя жагучий
нестерпний біль пекучий
несе він крізь віки,
щоб рано-вранці омити
свіжими
слізьми наступних бранців,
покинути надтріснутий
будинок
відкинутого циферблату,
інтрузивно виливаючись
як засіб збереження
єдиного контролю
за смертю птаха
чи
то людської шкіри.
Гійома мертвий горизонт
із поржавілих
газетних стягів Сени.
(прокидається);
вільним подихом
пливе прожектор
милом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280976
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.09.2011
КАмни. Падение с мягкого обрыва,
каменем падать не больно, было лиш что би розбить.
Целым куском пьяного мела напиши мне письмо
и забудь о всем будущем.
Пронзи хрупкую ладонь моего времени,
заставляя сломать меня сломанные часы.
Тебе не кажется? В воздухе почему-то так много насекомых.
Пришла весна. Кажется тот, кто ошибался,
уже не эст свой завтрак,
а кто ошибся удачно – кушает, добывая огонь.
Судьба наша гореть в ярко-обесточенном пламени,
Вечности внешне-вечным воем гасить углеродный пожар,
бегать тенью сомнений по свету,
ища покой в своих упрочЕнных телах.
Знаешь, мой друг потерялся где-то в карманах
твоих устАвных уст,
с которых часто лишь слышно пару остывших люстр,
что, смывая черты твоего лица
ищут свет, опрокинувшихся глаз пленной води
ванной вини в стене Шахматных губ.
Кто-то, из нас узнав правду об отсутствии общей черты,
возле фонарей дома разлил пустой цвет, не обитая здесь еще
с прошлой зимы,
но нам нужно торопится, пока чай с сахаром плывет
по течению у нас не будет лишних спросов друг к другу,
когда же воздух опять наполниться насекомыми,
начнем презирать
сломанную воду на Шахматном столе вини, углубляясь в
пархатое лицо ванной свободы.
Друг без друга легче-друг без друга тяжелей,
но ми постараемся сберечь бренное время падения,
забивая наши лица об очертания обреченных камней
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278588
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.09.2011
Залиши шматок свого обличчя,
зірви стрічку з посмішки очей,
залиши мрію подаровану тобою
і дай волі розгорнути німі крила
в тіні твоїх холодних очей;
Гірські долини ніколи не бачили пітьми,
світлі обійми ховаються
за залізними замками своїх поглядів.
Люди без облич-обличчя без людей
-cліпі істоти без тіней...
Так приємно відчувати відсутність тепла,
проникати густими струменями холоду
у твої кінцівки,
відчувати рухи твого тіла в відблисках
Метанового дна –
навчатись у такий спосіб мови далекого народу.
Твої вуста наповнені солодом гніву.
Я відчуваю неминучість близька,
ця епоха знищить нас і наші серця!
Зв’язок втрачається. Повітря зникає,
коли горить Земля
На шиї петля довголіття,
сліпа правда рветься в наш дім,
та нема кому відчинити,
ланцюги гірської системи
карбують між нами віковічні плани Творця.
Хто першим розіб’є й відкине білий
стяг над землею?́́́́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2011
Підземний перехід горить вогнем палаючої музики
Старий скрипаль несе війну. Нам тихо на душі...
Ці звуки вже прорізали колиску мертвих рук!..
В подушку плаче Спіноза молодий!..
Немає солоду і цукру на губах
Старий покійник грає тиху музику –
Спокійно в наших головах
Моя Фідель, грай все ясніше, грай все чистіше!..
Забрудни їхньої ницості благанну злість..
Моя Фідель..(Фідель моя)..
Неси розруху.
Нехай гармонія війни знищить усе
довкола їхніх гнилих від утоми облич..
Нехай наповнені всепрощенністю зуби
крають залишки їхніх порожніх сердец..
Нехай в чорнильницях закінчиться снага
творити чуда і дива
Нехай покотиться гріх за гріх!.. –
Вони ж бо й слова не зронять..
Грай же Фідель все ясніше, все чистіше!
Нехай Спіноза плаче дужче
Нехай Ареєві сини
повідтинають голови свої!..
Нехай прилине клекіт струн твоїх,
чудова ти, Фідель моя.
Нехай закрутиться у танці
гриф з Грифом твого каяття
Моя Фідель..(Фідель Моя)..
Нехай не стане сил!
Забракне в погляді іржавої золи!..
Нехай покотиться цим переходом
відлуння кроків святого ватажка..!
Ти грай, не зупиняйся..
Нехай не чують голосу та співу
ці людські примааари!..
Нехай сліпі, глухі від сліпооотиии..!
Нехай не стане сил, забракне мертвих рук
і мертвих стягів
Ти грай моя любов. Бо тут лиш я і ти.
Підземний перехід горить вогнем палаючої музики
Старий покійник грає тиху музику –
Спокійно у наших головах..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273587
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.08.2011
Поведінка ландшафту
Десь за кам’яними дверима пробило дванадцяту рівно(криво), хоча чи має це сенс загалом?
Кімната знову наповнюється смородом підземельної поезії. Зеленаві струмені вбивають
все живе, тихі посмішки вологих настінних дів з очима Зевсових псів та руками прекрасних богем( та знов ж таки чи має Це значення? Якщо припустити, що кавалок чогось мертвого це частина живого і навпаки, то виходить що Є ЩОСЬ, а значить є певний зміст, інакше кажучи, Значення. Карамба, геніально.
Все прирівнюється до Саранчі великого розміру, посадженої в колекторний резистор.
Але якщо, змусити її ще й співати весільних пісень, то картина набуватиме розмаху Екзистенціального маразму – Значення.
Доля – забирає у кожного ЩОСЬ, натомість, даручи щось інше. Доречним прикладом може слугувати Доля Дитини Сонця, котра позбавлена рук, проте має натомість Сонце( наприклад над головою), так ось Рук немає – але є Сонце. Ну чи ж не ЗМІСТ, не ЗНАЧЕННЯ? Не ЩОСЬ за щось? Додати до Картини ці два комплекти пазил( допустимо по 200 шт., разом є вже 400), утвориться новий суцільний зідеалізований образ, нова сукупність значень. Еквілібристичний на тюрморт чи ескорт: зачинена у колекторний резистор Саранча(великих розмірів, не забуваймо про це), яка уважно спостерігає за тим, як Дитина Сонця намагається самозадовольнитися у дивний спосіб( робить спробу досягнути своїми ланітами власного геніталію), комаха, в свою чергу, прагне зафіксувати своїми лапками тепло від жорсткого Сонця , котре кривим диском, нігілістично висить над бідною своєю дитиною), забув, додамо ще до цього всього цього художнього діалогу вокал Саранчі( профі у виконанні весільних пісень).
Отже, висновок Картина набуває розмаху екзистенціального маразму – Значення.
Чи ж пак, сукупності значень. А в кінцевому результаті нонсенс – хлопчик і надалі буде не щасливий, внаслідок відсутності обох кінцівок), це важлива умова, при якій зберігається дія Сонця, що охоплює загальний спектр проекції подій, рівносильного еквілібристиці даної ситуації.)
Обліплений стінами картон ниткоподібними узорами ржавіє на тілах папоротеподібних красунь. Стеля ясно всіяна чорними вітрильними метеликами.
Загалом, все у цій скарлатиновій мозаїці нагадувало(нагадує) усипальницю старого грішника( лахміття якого, щоночі поїдало(поїдає) стадо екселебричної(в певній сукупності) саранчі. Світло не доступає-ало до жодної з точок осі кімнати, намагаючись своїми верескливими руками з’єднати їх в єдиний суцільний простір.
Виноградник настільки розрісся, що відділив старезні щоки приміщення від порцелянового відлуння світового склепіння.
Самотнє усамітнення. Не буває нічого маруднішого, аніж дихати пилюкою сваволі вітру(що доносився з обшарпаного берега уривчастої капітолійської вершини цієї нікому незнаної країни...(..)
„Розгортання” п’єси “ Із Його Життя”
Занавіса відкрилась зі скрипом та гучним ляскотом, оскільки один з акторів випадково-напевне-невпевнено зачепив своїм масивним тілом непомітний для людського ока механізм, проте жоден з глядачів не звів погляду з канонічної сцени. Несподівано(так раптово) хлопчик років 9-10 зірвався зі свого місця і через сльози вигукнув ”Бум-ба-да-бум-бум-бум!!!”, махаючи при цьому дивно так руками,(наче вважав себе великим сірим шпаком у темному небі).
Позаду дитини вимальовувалась Велика Сіра Тінь старого Онуфрія Петровича і голосно прошепотіла, випромінюючи ноти смерті:
„ Хто впустив сюди цього малого шимпанзе?! У нього ж ДЦП. Навіщо приводити дитину роду людського до цього почесного культурного, богами дарованого місця – Театру!? – Крім того, – старенький зробив останній Finishhim ібо headshot: ВІН ЖЕ Ж ПРАВОООООСЛАВНИИИЙ!!”
Це було рівносильне до взаємодії плюса і мінуса ( невисокий, проте загорілий від сонця та від природи, дужий тілом юнак прокричав „ В ОТАКЕЕЕЕЕЕЕЕЕ!!!!” і вся ця катавасія з людських голосів і дій почала штурм дитячого лона, комбінуючи хитрі дії, винюХУЮчи
кожне слабке місце недорозвинутого підлітка-дитини.
Зриваючись хвилями, майоріли вітрила сотні рук, що, наче море тягли до дна, на якому не було чудотворних скарбів зотлілих морськими битвами піратів, а був тільки біль, неспокій і тисячі зламаних доль та кісток. Зачиналася буря. Небо рясніло гангренними ранами від кожної наступної ширки блискавками. На могутньому чолі Посейдона рясніли краплі свіжевитканого поту. Зевсове волосся розтріпалось і його кучері наповнились сивиною морських хвиль супротивника.
Йшла битва між двома титанами свого часу, між двома реаліями, між двома стихіями: води та грози , між двома світами: cвітом хлопчика хворого на ДЦП та світом Онуфрія Степановича та його кривавих прибічників – глядачів театру.
Перевага крокувала разом з Інджі(хлопчиком хворим на ДЦП, ймовірно батьки його були вихідцями З Ірану чи навіть Індії, та про це невідомо нікому і йому теж).
Величезні хвилі накривали з головою Громовержця, змушуючи його раз-по-раз блювати черепаховою пліснявою та страждати морською хворобою. Очі вкрилися соляною кіркою. Тіло німіло від надмірних випарів морської солі. Розкішна борода заплуталась об кам’яний бар’єр, сотворений з зеленої маси водоростей. Суглоби трощились об затонулі рештки якорів диспансерних кораблів. Погляд Зевса тяжів поразкою.
Напружуючи усі рештки уцілілих м’язів свого тіла спробував вирватись з морської безодні і заковтнути добрий шмат повітря. Вдалось. Фортуна порушила обіцянку не влізати у війни богів. Цього разу, вона стояла, і мило усміхаючись з Олімпу, відірвала шматок своєї утробної сили, вирішивши цим рухом весь хід Великої битви.
Зрозумівши всю загрозу створеної ситуації, Інджі перевернувся долу і почав шукати вихід. Сітківка швидкоплинно налаштувала рецептори очей на позначку EXIT. Спроба покинути поле битви виявилась невдалою і останнє, що вдалось побачити юнаку у своєму не тривалому житті це було світло та міцний замах Онуфрієвого кострура. FATALITY!!! Битва програна.
Війна теж. Прислів’я приховує справжній зміст. Омана ховається усюди. Хлопець відправився До Заратустри і своїх батьків( теж непогано )
На Олімпі бенкетували. Посеред гори, ясно усіяної сонячними багряними променями стояв Зевс, його посмішка віддзеркалюючись на всі закутки Греції, мілководила Егейським та Мармуровим морями, сотворючи картину ідилії Давнього світу.
В руках Онуфрія Петровича виднівся стяг, зроблений з голови Інджі. Тепер Зевс став
Абсолютним чемпіоном світу за чотирма найпрестижнішими версіями: IBF, WBO, WBA і WBC.
– "Дитячий Церебральний Параліч” знищено!!!”, – вигукнув Онуфрій Петрович
– Молодець!!! Так тримати стариган. Ми ще їм усім покажемо! – Промовив молодий юнак з низьким ростом але дужим тілом
– Усім це кому?
– Як це кому? ПРАВОСЛАААВНИМ!!!!
– А-А-А-А..... – Затягнув тихо Онуфрій, – ну в такому разі то „Так”. Будем готуватись до війни з представниками інших конфесій
Раптом невідомо звідки з’явився Чорний Свяченик( чувак весь короче в чорному) і всі до усрачки налякані його візитом культурно повсідалися на свої місця. Всі, окрім Інджі, (але давайте без сентименталізму і безпідставного ниття.)
Вже „початок” цієї сміхотворної драми( чи то трагікомедії, а саме карколомне падіння одного з акторів) викликав водночас подив і захоплення( як чувак не розніс собі бошку об старий апаратний пульт), і з другоого боку, водночас антитеза – душило всіх огидою від декорацій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272897
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.07.2011
Нема тут сліз, дурних агоній, салат з
чебрецем чекає – всі за стіл
Усі дитячі мрії набудуть матеріальності
придбай годинник, обчислюй час разом із ним.
Ти явний гість, це явний прихисток для тебе
купи солоних прянощів
і гайда
в танець з каруселями
Тут знайдеш друзів і шаманів, і чудотворних
стариганів
Тут станеш Батьком і Дитиною
з Святого Місця – Рослиною вже не повернешся
А в цих миропомазаних палатах – ніжність зеленої долини
терпкість холодної тварини
і гамівної
вишиванки тиха даль....
Гербарій, трави та стурбовані птахи
(психовані тривожним стукотом сусідів зрання)
це все не автоматика, пневматика диспансерних котів,
тим паче, не забавки колінеарних дій мімічності та синтезу подій,
а подане на спеченій тарелі „Життя” дароване тобі
„Тримай його!” – десь чути угорі
І ти біжиш,
.... та спотикаючись, зо сміху плачеш
Усмішкою кривить тебе зі всіх сторін,
а ти летиш (тікаючи від псих-диспансерного Носорога)
і сльози дихають тобою,
і ти вдихаєш полиновий гній
Та враз фантазія блює німими згортками дощу в тобі(імлі)
сліпі метелики летять із голови
Ти прокидаєшся. Суть зрозумівши тихо плачеш(реготом)
Невже проекцію „Ін’єкції” створили знов в тобі? ....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272621
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.07.2011
Власне, пролог
Клятий сеанс екзосенсорики.
Ця чародійка забирала всі сили, висмоктуючи своїми циганськими руками все,
що так старанно приховувалось протягом років.
Але ж він власноруч(власноніг бухаха)робив часті візити
до цієї жінки чи пак з хвилинним інтервалом у часі ( зрештою, йому так здавалось),
намагаючись змусити себе створити за допомогою неї більш якісну форму життя
реалізуватися і припинити задовольняти повсякденну механіку рухів своєю нестерпністю
та занедбаним ставленням до власної особистості.
Так і цього разу, втомлений, розбитий, занепокоєний власною неспроможністю вільно
блукати у трансконтинентальних нетрях “подорожі Вічністю” провалився у глибокий, рухово-апаратний сон із безрукою мінливістю, різноколірною символікою (аж ніяк не німецькою), сонячним перламутровим порно(цього разу німецьким), а також(Ганджубасом, Равликом, Гідропонікою та „їхнім”, а вартісно і „його” богом.).
Даний екзистенціальний шлях життям доведеться пройти всім( і йому теж).
І у цьому свинарнику думок йому часто доводилось засинати, як і цього разу.
По секундно я забув про її існування(немовбито живої дихаючої істоти), себе(як вищої молекулярної субстанції цієї напівпрогнилої засміченої суб’єктами „волі” матерії землі).
Забув про лімфу, кров, про анемію вестибулярного апарату, зламані стегна діафрагми сусідського собаки, про алкоголь(як спосіб вирішення конфлікту Відчуження поміж двома живими матеріями), особистостей Яка – І –НеЯка – падольські скоти(хлопці ще ті,
з характером), про виделку( як засіб вирішення питань нагальної(негайної) допомоги по ампутації нерозвіданих пазлів транскогерентної дифузійної дисфорсивної зони, яка включається у всі вище сказані слова цілісністю під словом „розум”. Проте, це, власне, задовгий пролог( всім так здається). Скажем, відверто, він заснув вперше за цей (життєдайний місяць), просто ЗАСНУВ і ніщо його не тривожило абсолютно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271758
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.07.2011
Прокидається весь у червоному лайні
/ п’єш чудовий червоний нектаровий напій /
Іде на роботу у вишуканому паперовому гної
\ вибираєш найкращий пристрій для виривання ніг \
Симетрично рухається вісь його асиметричної тіні
відносність симетрично відштовхує асиметричну
довжину її ніг.
/ Вулиці хворіють тобою, коли
ти втоптуєш сморід із власних очей у
багнюку магазинного манекена.
(на цих жовтих недоїдках(кістках)
сліди скажених тварин.)
Він полюбляє зелений лимонний сік,
разом із виразом її мелодійного оргазму
\ Зупиняєшся. (Чекаєш коли
згасне примара сонячного дня в
останньому ліхтарі славетної вулиці: „Жертовних Стовпів”)
Шукаєш череп’яну коробку
з-під дитячих повік
будуєш вікна, даруючи,-мрієш- здерти з неї шкіру й
зробити амбулаторний сувенір \
(Вулиці надзвичайно вузькі)
Встромлює повітряного птаха у незведений симетрією
кінець її погляду, намагаючись знайти страх.
(Де він? Стікає кров’ю трояндове ягня.
Доля стелиться ланцюгами відраз, огортаючи
свинцеву будівлю)
Асиметрія початку у симетричному кінці
зниклого ліхтаря згадується морем пітьми
/ Цілуєш її вуста. (Протікає жилавим
над-гор-тан-ником перманентна насолода від
кожного нового загнаного поруху солоного язика) /
Жива плоть рухаючись малює голе(кволе) коло зволожених костей.
Посмішка єдина на його вустах.
(Механізм задоволення задоволений)
Кусає її губи, в’януть пустелею очі
Затуплений стан прагне шарму від солодкого життя.
Бідне дитя – (жертва сукцесій уявного блукання теоремами
торішнього марення життям.)
Надщерблений ланцюг терпіння летить униз.
Стискаючи міцно горло поволі ґвалтує ножем ясність її чола.
\ Відриваючи ноги, тремтиш у дис-фор-сії літнього вечора \
Асиметрія ніг симетрична відірваній правді
з паралельного бігу втомленого павука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268108
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.07.2011
Проявление негативных переживаний
Проявление глубоких негативных
переживаний
Состояние глубоко отрицательной агонии
Человеческая смесь вместе с ее
поведением.
Я не позволю тебе топтать мою любовь
проглоченную фальшей
безответственности
Мои мысли горят диким светом
Вмести с равновесием бегут в
скользкий миг
Все рушится…
Небоскреб
сходит с ума
Вместо сверкания – темная лужа
надежды
Высокий
идеал
о совершенной
чувства
мере
безответственности
Твоя совесть
заговорит
уже
по-другому
но
не
останется
в живом
теле ни одной
нервной
клетки
Пока
снова
не придет
она
и счетчики обнулятся
на подсознании начала:
от нуля – и до конца
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267732
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.06.2011
Я стою, но похоже уже давно нет мыслей
идти вперед.
Я ем потолки.
Давлюсь электричеством изолированных
ламп
Во мне иссекает человеческий фактор
доброты,
вместо сна – холодная птица в руках.
Отсутствие хоть какого-то понимания
со стороны высших сил;
Девочка бежит по хрупкому канату
Явилось желания засунуть рваный
ботинок Весны ей поглубже в горло.
Да состраданиям дам шанс –
она, как и я сорвалась с цепи
Мелкие насекомые спешат на работу.
Обугленные руки делают семиструнный
вой.
Толстая цепь слилась с моим сердцем,
этой цепи нет места в ком-то другом;
Как же мне надоело бегать по мелким
осколкам тысячи солнечных дней,
лучше, как девочка – по хрупким канатам
и не давится лишними спросами,
но есть желание засунуть ей рваный
ботинок Весны поглубже в горло.
Хотя, она как и я сорвалась с цепи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267126
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.06.2011
Квартира. Ніч. Чужий гелій. Наповнені руки
ниють.
Сніг осипається з голови. Поступово чуєш
знайомі кроки,
але й надалі змушений рішуче йти.
Зайшов. Підійшовши до дзеркала – очі – та
не твої.
У ванній – Вітром перегару зірвало крани.
потекло щось схоже на рідкий граніт,
Присмоктався до екрану. Скуштував зерен
із гранатової кави
і пішов шукати пилюки небозвід.
На стеклі паркету щось рухається, й тінь
згасає
Зникли електричні стяги.
– Довбані електрики. Купа
лінивих придурків. – Чути з іншої
кімнати услід.
Заливши бензолом стіни, закурив ейфорію.
Загорнений у поліетилен сніг повільно
вбивав метеликів.
Закінчився вогонь. Плював на танцюючих
на стелі комарів.
Схопивши за горло екран, танцював з
антенами нічних фігур.
Зупинився. Ще раз поглянув, та не побачив
життя в її очах.
Розцілував руки, залишивши кривавий
поцілунок
замурзаного простирадла на її губах.
Закрив їй очі. Пробурмотів до в’яленого
холодильника в думках.
Зробив будинок із паперу. Знайшовши сиву
силу, повільно
затягнув тіло у паперове царство.
Відтяв ноги, ще раз закривши їй очі.
Розрізав його ніжно.
Нащупавши багатство нутрощів,
задовольнився вдосталь відчуттями.
Знов затягнув ейфорію до ліжка, та серце
мертвої з собою захопив.
– Холодне. Як я люблю. – Почулося у
відповідь.
– Із шепотом безмовних, з того краю
підвіконного життя.
А тіло залишилось розкішним
Напевно сон вже душу пожирав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265733
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.06.2011