| Сторінки (4/322): | « | 1 2 3 4 | » |
Вистукуючи ритми вечірнього радіо
ступаєш повільно і навіть не дивлячись
втоптуєш кров проданих акцій
в нещодавно опалий сніг
перероджений,
піднебіння дерев загорнуті ковдрою
о цій порі року усе забувається:
концтабори
друзі
коханки
мірошники
і навіть каліки
змучені голодом;
літні вакації вже у кишенях
залишилось чекати
коли вони подеруться
і ніжні руки вітру схопивши
тебе за горло
без легкого флірту
просто задушать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371272
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2012
Коли падали зірки,
закінчувався день,
який
намотував
на горло цупкий
мотузок;
Ми кохались
на подертому старому дивані,
який в’яло рипів від кожного
швидкого поруху,
зробленого мною і тобою
Твій масивний зад
накривав мій член
і я повністю потрапляв всередину
тебе,
це не був акт любові
це був акт самозречення.
Ти рухалась піді мною
і текла наче ріка.
Рухами нагадувала
переполохану тварину
і я просто вдався до гри.
Я читав
вірші ліричних психів,
в яких безжально вбивали когось,
в яких трощили голови наркодилерам,
в яких помирали сотні,
а то й мільйони
від чиїхось інсценізацій.
«Караван рухався в напрямку
сонця
і геть усе там, за лінією схилу
горіло
і ставало попелом»
Я входив в тебе щоразу глибше
І це важке дихання
Нагадувало мені
дихання юних потопельниць,
що не повернулись додому з
тіні війни
і я призадумався
чи існують тепер в наш
час такі ліричні психи,
які б передали кожне слово,
правильно і так як потрібно кожному,
напевно всі ліричні психи вимерли
давно як динозаври,
адже їх не віднесли до когорти
письменників чи поетів;
твоїм передпліччям
рухалась змія
і я вкотре кінчав
в тебе,
забираючи в свої
долоні твою
жіночність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370904
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2012
Я відчиняю двері
і твоя втіха квітне,
коли ти малюєш
кров’ю сади оголені
всі вокзали тамують
спрагу,
розриваючи чиїсь
дурні тендітні голови
Я відчиняю двері
і всі зимові системи
стають мовчки
кволими
і тоді
березень запускає
руки під твою сукню
і ти кричиш
від насолоди,
а вже потім
(ніколи)
я певен,
що сонце
здере з себе
брудний одяг,
вимолюючи
ще раз погріти
твої ребра,
але ти все
ще в минулому -
важкі засуви
дверей
зірвані
і мімічні недомагання
так легко
протікають
легким холодом,
проникаючи
в порожню перину,
а потім
звуком глухим
у голову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370607
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.10.2012
Я не можу вичавити зі себе й півслова на день,
я не можу погоджуватись зі всіма
ознаками шизи
у дзеркалі бачити відбиток
чиєїсь руки
стверджуючи що це
господня метаморфоза
тверднути у твердині
чиїхось очей
грати в гамівній
на сліпих акордах
відчуваючи,
але не зобачивши шляху
до передсмертних втеч
я ж не буду кричати
як жінка «я течууууууу»
адже це навіть не кров
а цемент
прогнилої спадщини,
що дісталась
мені
від них,
я бував у туалетній
кімнаті
це напевно
все що я бачив,
санітарно-чистий
світ,
в якому руки
мої точили
ножі,
ніжки
ніжки
чужі
вже звисають
догори ногами,
і здається
що це
я повісився
не дочекавшись
повного розвіту
Православ’я,
і здається
це не я
весь цей час
тік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370312
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.10.2012
[Маяки повсюдно],
в земноводному акваріумі,
де живу, я знайшов
ніж,
і зламавши основу твого стебла
запустив туди звірів
із зіпрілими черепами,
як перше прагнення
бути всередині тебе богом,
як перше прагнення бути
плямою всередині твого світла,
посеред розкинутої небом пітьми
я бачу усе,
а над усім цим червоні від
люті,
втомлені від зламаних ніг
маяки
[вбив]ці
маяки
[вбив]ці
Ма[я]ки
вбивці
Маяки
Маячать
Та тапер стікаючи
Твоїми зупинками
Я нічого не бачу,
крім закривавленого
Маяковського
З ножем у серці.
Розтікається плесо,
А під ним же ж
Пекло,
А над ним же ж ти.
твої руки розсипають
по космосу
сузір’я
холодні
і цей космос наповняється
пробитим від знемоги
горлом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370277
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.10.2012
Геометричні прогресії на поголеній голові
Закінчуються верховіттям залізничної дороги
Я танцюю під джаз
Я танцюю під фанк,
смерть урізає кути столу,
за яким я щойно сидів
і зітхаючи залишає цю залу
на другий день я з веселою посмішкою
з газет дізнаюсь, що я не помер
в суспільстві,
обриднути смерті
це успіх,
але все в моїй
голові все закінчується не смертю,
а геометричною прогресією
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368616
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.10.2012
Здерті шпалери твоєї черепної коробки
всотались в мій біль,
загорнулись у чистий покрив моєї шкіри,
я був брехуном
я постійно брехав,
коли повідомляв,
що в твоїх очах є щось живе,
Через декілька років все пройде,
пройде крізь горло,
перейде через шкіру,
і по шпалерах стікатимуть
мізки,
які я виб’ю собі
внаслідок передозування
пломбіром.
Я казав що віршів про любов більше не буде,
їх і немає.
Це просто нагадування собі
про те,
що моя улюблена пора року
здохла,
неначе гігантська комаха,
це просто нагадування про те,
що улюблені риси твого характеру
проламали черепну коробку
і тепер через неї
пролягають степи
й сивіють могили.
Але знаєш брехуни,
як і всі
теж моляться,
теж п’ють,
теж вбиваються транками
і за ці молитви
мало б настати,
в їх душах царство небесне,
а його нема все й нема,
проте замість нього
є дірка,
крізь яку видко хмари,
крізь яку видко
бога,
який посміхається і
сипле на все кокаїном
і люди чхають,
люди помирають,
вони ж не винуваті,
винуваті хіба в тому,
що вони народились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368615
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.10.2012
Реформовані парканами й землею плечі
ти ховаєш у воді,
в якій настоюється електрика прожитих
днів,
и покидаєш життя Південною лінією
згораючи німим осадом
й по тобі залишається
тільки небо -
незаповнений літаками простір;
пальці водять по контурам
беззвучно кришаться дерева
на хліб і сіль
діти плюють у ріки,
з яких втікають
окупанти
стріляючи по дірявих бляшанках.
Ти тримаєш холод в кишенях
закупорюючи будинки
у вени,
стіни трощаться під натиском
чиїхось кулаків,
бог вривається прямо в тебе, в серце,
чути галас,
чоловік з темною шкірою розтинає папір
кров біжить
кров біжить
кров біжить
по твоїй печінці повертаючи на Південь,
а тоді – вливається в жіночу осанку,
ти згинаєшся до самої землі
воскресаючи в цих щоках,
в цих очах
що проламують шви твоїх колін
видираючи з рук сухі рани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366556
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.09.2012
\\я цього ранку не почистив зуби,
я викинув всі речі нахуй,
залишившись голим
перед вікном\\
Розплачуватися готівкою за життя,
що так і не прожив,
хапати за руки усіх подорожніх
у пошуках того,
хто вислухає тебе сьогодні
і не кине завтра,
нарізати м’ясо порізаними
від суму руками,
грати в дешеві ігри
на плейстейшні.
Запивати усе це
водами
з рік,
безодень,
лікарень,
в’язниць,
шкіл,
і не хвилюватись,
що завтра тобі стане ще гірше
вішатись птахом
на шпалерах,
траві,
коліях,
церквах,
гільйотинах
нахуй усе це
нахуй усе це
Ніхто не зупиниться в пошуках
неба,
і твоя душа
Висітиме на гаках
І проситиме молитов
Сьогодні ти прокинешся зі словами
моя єдина любов
Згоріла,
моя єдина любов втопилась
У річці,
Зачепившись горлом
за чорну зірку,
що чорнилом
забруднила
усю землю
і тепер ця земля непридатна для землеробства
я сьогодні купив у метро журнал
про Сартра
я сьогодні помер
глибоко спаливши мости,
що виводили рух мій
до тиші
й до раю.
Я нікого з вас не чекав
та зрештою
й не дочекаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2012
Я сьогодні розлив вісім банок пива
на твоє брудне обличчя,
Я сьогодні розсік собі лікті
об твої дурні коліна.
Я сьогодні
Я сьогодні
забагато випив
і спиртне тепер
в мене замість лімфи і крові
Я сьогодні гуляв із shльондрами
Я сьогодні із ними кохався
Лунали вибухи
Усюди пахло бензином
і гниллю.
Я сьогодні я сьогодні
приходив до тебе
у гості.
В повітрі
молитви
твої
І ти промовляла
«Допоки
ти десь зависав
я молилась
і кричала,
бо мене розіп’яли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364138
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.09.2012
Зазирни в цей нікчемний світ, малечо
що ти там для себе нового побачиш
груповухи, Америку, тедді біра
і маленького пенсільванського друга?
Священиків, що проповідують.
«Рано чи пізно прийде Ісус,
кажуть вони.»
«Рано чи пізно ви всі здохнете.»
кажу я
і це найщиріша правда
не попадеш в рай,
не попадеш і в пекло бо.
не будь таким наївним
Воно вже тут на землі.
Вбивці в контурах
танцюють і плачуть
ножі покриті переритими
венами.
Вони
Стріляють холостими,
а я справжніми,
а насправді відкриваються рани
в цьому і вся різниця.
Не дотягнути як правило
це добре закінчення
перетягнути проволоку
через
горло,
чи з’їсти усе каміння,
щоб тебе ним не закидали
Я малечо, дуже добрий
дядько бо я працюю на пів ставки
снайпером.
Я стріляю по чорним, по білим,
по голубим
по всім підряд короче блядь.
Це ж моя робота і я повинен
її виконувати.
Мені дають замовлення
і я його виконую
такі, малечо, правила цього нікчемного світу.
і якщо ти захочеш, щоб янгол тебе добре оберігав,
тобі доведеться за себе у бога просити
це не політика
це взаємовигода
кожному,
а навіть богу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364134
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.09.2012
Попіл збивається
в маленькі мости
між пеклом
і раєм
між пеклом і раєм
ти бувала
хорошим
слухачем
ти бувала
хорошим
спостерігачем
на обшивці
моєї голови
намальовані
трикутники
з хлорофілом
я синтезую
я синтезую
допоки ти помираєш
з відкритим від люті
ротом
і твої зуби
твої
зуби
обгризають чужу
віру
я накопичую
повітря
щоб виплюнути
його в обличчя
смерті
ти бувала
чудовим
другом.
І твоє тіло
я закопаю
з посмішкою,
щоб не точити
свої руки
об шкіру
інших смертних.
і востаннє я зачитаю молитву,
твої очі,
що втратили колір
повільно я закриваю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362906
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.09.2012
Я завжди плачу коли
хтось помирає.
оголені стопи
вкриваються
павутиною,
старість відбирає
останні години.
Я нітрохи не
здивуюсь,
коли побачу
птаха з підрізаними крилами.
Сезон смертей.
Сезон смертей.
Відкрий для себе
одне: коли помирають
коти
їм надзвичайно боляче,
Коли помирають
люди – їм
Шкода,
що вони втрачають життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362652
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.09.2012
Мертво. Мертво. Мертво.
усюди настільки мертво,
що не має бажання
повертатись сюди,
(туди),
звідусіль пахне землею
і мороком
яголи з зав’язаними очима
сновигають по канатах.
Цвіт на мертвих деревах
перетворюється
в жінок
з напіввідкритими
долонями
і серцями.
Легені цього світу
застуджені
осіннім,
Оптом дешевше збувати
світло тут,
але тобі не варто сюди,
(туди) повертатись
і десь шматками чути
спів птахів,
що прилетіли
зі cтертого Півдня.
Сіль на кістках
Вимальовується
архітекторами-невдахами,
Вартовий
Тишею
Торгує.
Покупців в цьому(тому) місті
Зовсім немає.
І я останнім,
останнім
на потяг ступаю,
Звідти,
(звідси),
(Звідусіль) стікаються
хмари
бути останньому
дощу у цьому місяці\році.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362477
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.09.2012
Ти тихо скрипиш зубами
не відчуваючи втіхи чи то смаку зради,
король точить ніж
і ти відчуваєш плечима,
що лезо є гострим.
Ти скачеш по трупах
свого народу але тобі байдуже
хто першим розпоре собі живіт?
Ти вперто чекаєш,
король точить ніж,
І ось перший вибігає
З лозунгом:
« Комунізм нахуй,
нахуй червоних!»
і розфігачує собі нутрощі
кров розливається по чашах,
Ісус дивиться кудись убік
король посміхається і
випльовує шматки деревини
Ось вибігає другий:
Він кричить «націоналістів
Нахуй,
Спотикається і розкришує собі
лице на дрібні уламки,
король посміхається,
Ісус робить два кроки назад
і знову дивиться кудись убік.
Вибігає третій
з лозунгом:
«Феміністок нахуй»
Заточується і кричить
Ісусе, Ісусе, ну зроби щось
Ісус робить ще два кроки
назад, продовжуючи дивитись
убік,
чоловік спотикається і
падає грудиною на ніж.
Прибігають комуністи,
націоналісти,
феміністки
та інші,
розпинають Ісуса,
платять королю
( Він же Іуда)
Іуда спотикається і
ламає собі карк,
Я застромлюю ніж
Йому у горло.
Ісус дивиться кудись
убік і посміхається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362417
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.09.2012
реклама: біжать два нігери один чорний
інший білий
ти запитаєш нас в чому різниця
ми відповімо.
Інший весь в героїні
і душею і тілом.
Сині від героїну вуста
[небо.небо.небо]
Знесивілими вулицями
Течуть із обличчям не з честю
Без честі/ за чесністю
Хтось копається в твоїх органах
За таблицею Міндєлєва
Хтось чистить твою кров
Від самозапальних ракет
Від холодних вод,
Хтось б’є тебе камінням в голову
Голодні станції й
твоїми прапорами
Вже чиїсь вівці топчуться.
Метафори вже лізуть під горло
клубками,
[оголошення: ГЕРОЇН НЕ КОМЕРЦІЯ,
ВІН ІНКОЛИ ЯК ХРИСТОС
В ПРИХОДАХ СПАСАЄ.]
твої люди схожі на греків
копають вільно
під хребти
танцями
й ножами
слова
будуючи церкви
ховають таких як я
пам’ятаю одне
хто
останнім слово
зронить той
його вже більше не підійме.
Адже його як ширки
Багато не буває і завжди
Замало
І я тільки з цього довбаного дня одне пам’ятаю
Її Янгола звали Джамаїл
Дорого дороги вкривалися
Пилюкою
І хтось із нас напевно
є зрадливою сукою
суча паранойа
мій дім наповнений
шмаллю
і горем,
за
коміром
проблеми виливаються
на твої вчорашні рани
і я вже не знаю де справжній
друг,
чи навіть мама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362086
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.09.2012
Сніг вже не там,
Де зорям нема що робити,
Мовчки випльовують
Дим комуни
Прибитих.
Землероби засівають поля
минулорічним рисом
лиса бігає і ковтає
рядки здешніх істин,
я цілую
цілую
цілую
вуста твої
вогкі від кисню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361350
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.09.2012
Опівночі усе стихає,
адже цього хоче диявол.
Цього хочуть усі
Опівночі всі ковтають
Їжу,
Котру не з’їли за
останні місяці
Перебування на внутрішньому фронті.
Опівночі усі танцюють
на кістках своїх душ.,
адже цього хоче бог.
І грають в бубни,
старі поношені курви
і стікається люд
звідусіль:
Грабіжники
Насильники
Митарі
Фарисеї
Чорнокнижники
Холоне кров у трубах
від самостійної перенапруги
постійно кришиться вода
якийсь молодий чоловік
з величезною бородою
і довгим волоссям
перетворює цю воду
на вино.
Він впевнено одягається
в осіннє пальто
та
крокує геть.
Люди геть чисто п’яні
ріжуть одне одному руки,
викидаючи
хліби,
пастухи заганяють овець
в хліви.
Опівночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360314
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.08.2012
Давно стертий з мап оптовик,
ти налягаєш своїм коміром
на мій живіт,
і я починаю бачити кулі,
з цього довбаного триклятого похмілля,
я наче не в своєму тілі,
і здається зараз вистругаю
голову бегемота,
у всій святій красі
ти найкраще що я бачив,
чорна ряса тобі личить,
давно стертий з мап оптовик,
ти збуваєш різний хлам:
алкоголь, зло, птахів
з очима жінок
забираючи в мене свідомість,
проливаєш на голову
чорнила і світила
темних зірок,
і поки я я засинаю,
ледь згадуючи власні
кроки з блювотиння,
ти слухаєш англійський
пост-рок.
Давно стертий з мап оптовик
я знову прокинувся сам,
мій страх сховався
в чиїсь голові,
це відверто успіх
залишатися непоміченим
серед купи цих
зомбі.
Давно стертий з мап оптовик
твої кістки
стануть опорою
для приросту континентів,
я буду ковтати це повітря
зацементоване
оліями і фарбами
мовчазних невротиків.
Світ не стане святішим
за тебе,
бо коли ти покидатимеш
землі
в голодній агонії
хтось буде топити
своїх апостолів
у власних туалетах.
а я мовчатиму
мовчатиму
мовчатиму
допоки
не стане світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359912
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.08.2012
Ніч спускається сепаратистами на метро,
підпалюючи вагони
діти будують з шматків металу свій дім,
без вікон,
без пилюки,
без хмар,
без птахів,
в кожній з цих душ можна побачити
маленьку Сербію.
В кожній з цих душ
можна побачити красу порожнечі
вокзалів
газон внутрішнього згорання
чи то двигун.
Він працює на повну швидкість
серцем багряним стікають
кислоти
По тілу
По тілу
По тілу,
Хтось зачеркує неправильні висновки
про своє існування.
Гори гніву,
трава спокою скошена
І ці стягі поріжуть на шматки,
щоб відродити війну,
яка б ділила цих маленьких людей на зграї.
Місяць злягає п’яним на твоє тіло.
В заміських крематоріях,
що неподалік.
спалюють подібних їм
Їх прах
Їх прах
Ніколи не перетвориться
на мимовільне добро.
бо ніхто не хоче помирати першим,
ніхто не хоче першим залягати на дно.
це свавілля закінчиться програшем на висоті,
Хтось кинеться з вежі
у рій з
Психів,
Насильників
і ментів.
Номенклатура працює правильно
Система певно дала збій,
Ці придурки горітимуть у пеклі,
але допоки ти досхочу натрахаєшся
Вони таки добудують свій дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359016
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.08.2012
[Гнів.Anger. Гріх третій. Ніколи не приносив щось конструктивне,
Він ніколи не давав головного]
Дивлюсь на стіну на ній бачу очі,
Очі великого,
Очі прадавнього,
Вони розкроюють мені душу,
Серце просто стікає кров’ю.
В цих очах стільки болю,
Смутку, і гніву,
Як і в мене.
Я ненавиджу минуле,
Я ненавиджу майбутнє,
Я ненавиджу все,
а можливо тихо люблю,
дерева мовчки оголюють осанку
і дають мені намалювати карту пекла.
Та спочатку я намагатимусь добазаритись з богом,
Можливо мене ще приймуть,
Я ж не волію так швидко померти,
Але вже здається надто пізно.
В навушниках грає якийсь дум,
Я нещадно палю,
Спалюю телевізор,
Спалюю дзеркало,
Але воно не палиться.
За що можна себе любити і не любити.
За що можна залишатись жити
Чи через кого.
Я сиджу і думаю
Думаю,
Думаю/
Настав третій день,
Я без їжі
І води.
Я скоро помру,
Тільки янголів не кличте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359011
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.08.2012
Був у мене друг колись.
Страшенно любив їбатись.
Хіть.Lust. Гріх сьомий.
Я його ніколи не розумів,
Можливо тому що у
Мене були інші гріхи,
Цього гріха я не зазнавав
Поки що.
Ну і любив він обговорювати
Завжди з ким і де йому було,
Добре.
Він не був ні романтиком
Ні кохав ні кого по справжньому.
Все що йому потрібно було.
Це у щось входити,
В щось матеріальне,
А кредо життя його
Напевно було « Їбати, їбати
І ще раз їбати».
Так ось одного дня він зустрів,
Чарівну японку, гейшу,
Вона якимось чином приїздила
На пару днів у наше містечко
Погостювати.
Вони пили чай, говорили
Про Японію,
Про традиції
І про те як він її буде мати.
Ввечері він привів її на квартиру.
Вони переспали це зрозуміло.
Але японка виявилась злою
Жінкою відрізала йому руки
А потім просто зарізала.
Пізніше я їй заплатив за виконану роботу.
[Ти був мені другом, друже,
А тому пам’ятай друзів ніколи не залишають,
І хіть ніколи не приносить користі.]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358795
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.08.2012
[Greed.Жадібність губить всіх.
та не всі про це знають
Гріх П’ятий]
Колись в тебе був сусід
Марві,
Він був хорошим чуваком
Завжди всім допомагав,
Допоки до нього не завітав
Янгол з сірими крилами
Він запропонував йому дещо краще
Море золота,
Море втіхи,
Будинки,
Вілли,
Жінок,
Спортивні клуби.
Так він би дібрався й до посту парезидента
компанії по виготовленню виделок,
чи навіть до посту президента країни,
але я його зупинив.
Одна спроба і це було - саме задоволення,
Так себе поводити,
Я йому сказав Марві, чуєш Марві пішли на пиво.
Ну ми з ним добряче попатякали,
Там про політику,
Про проституток,
Про те як незабаром Європа буде тонути в крові,
Через величезну кількість революцій.
про забруднення довкілля,
про розгортання війни в Сирії,
про викрадення чорношкірих дітей,
про маніяків,
убивць,
одним словом психів.
Ми радо одне одному посміхались,
Допоки я не запитав,
Чи не зміг би мені він позичити сотню баксів.
Марві, старий друже, Марві.
Він почав кричати на мене і
Заїхав мені по морді.
« Я не позичу тобі ніхуя»,
Я і так на межі бідності.
« Сука скупа» - через
Зуби процідив я .
Я вирубав його і заволік
Його на старий завод.
Я підставив йому ніж до горла,
Висипав тридцять монет золотих,
Змусив його їх поволі ковтати,
На останній тридцятій монеті він
подавився.
[ми усі на межі бідності,
але духовної]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358777
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.08.2012
Я зустрів цю людину на вулиці,
Цей чоловік був надзвичайно товстий.
По розмові я зрозумів,
Що в деяких речах він є прошарений,
Але одна його вада обжерливість.Gluttony.
Гріх шостий.
Він їв безперестанку міг розповідати мені
Про Гетте, Гессе, Шіллера
Та інших письменників,
але цілий час він щось жував у роті,
щось пив.
І ось витративши усі гроші із зарплати
Він попрохав йому купити дві склянки
Віскі і величезного хот-дога,
Потім це продовжувалось знову і знову,
Пройшло начебто дві години
а він все їв,
я купував йому,
купував усе,
та враз, його селезінка не витримавши луснула,
його залило кров’ю, він блював
і вже не в змозі був піднятись,
тяжко дихаючи кричав
« Виклич швидку»
Виклич швидку»
Виклич швид…..
Ку…
Ку…ку…ку…
Голос затихав
Він помирав,
Я дивився йому у вічі,
І мене пробирало холодом і теплом.
Я не викликав швидку,
Хтось таки інший надумався це зробити,
Я почистив своє пальто і пішов геть.
[ Ми повинні втамовувати спрагу своєї душі,
А не тіла]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358414
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.08.2012
[Твоя робота в ролі спостерігача продовжується
Цього разу ти спостерігаєш за вісімнадцятирічним
Підлітком,
Його діагноз депресія.]
Sadnnes and Sloth.
Гріх четвертий.
Цей молодий юнак не знає хто такий
Іонеску чи Кант,
Його цікавить любов,
Він мучиться ось уже три роки
Кохаючи і не знаходить виходу,
Ти йому відповідь підкидаєш у вигляді записки
«Вбий себе»
Він обирає начебто застарілий спосіб.
Повіситись
Все збувається. Тільки от метелики
Літають над ним.
Янголи забрали його тіло.
[Спалюєш записку,
І крокуєш у наступний
Місяць листопад.]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358412
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.08.2012
[ Вдалині чути шерхоти грому і блискавок,
Небо сердиться на грішників,
небо хоче крові.
Відчиняєш її квартиру,
Ключами,
Що купив за безцінь в її друга,
Адже на землі
Бувають продажні суки.
Вона повертається пізно вночі,
І бачить що світло ввімкнене,
Вона боїться,
Від неї тхне страхом
ти сидиш на стільці,
і цілишся їй револьвером
прямо в обличчя.
Встаєш починаєш весело танцювати як Джестер.
Pride. Гріх перший. Гордість не покидає її
навіть за кілька кроків до смерті
вони сміється тобі в обличчя.
Ти змушуєш її взяти ніж і
Шматувати себе.
«Ну що сучка
Тобі ще смішно?
Вона плаче, тепер в неї немає гарного лиця
Одна величезна м’ясна прірва.
Ти стріляєш їй у голову.
33 см мозку вилетіло назовні.
[ звуки сирен наближаються,
ти тікаєш,
і тікаючи залишаєш свої сліди,
скоро тебе знайдуть,
але вже чхати.]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358241
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.08.2012
[Я підходжу до чоловіка, за яким стежу я бачу його
Обличчя і задоволену посмішку,
І моїми жилами починає текти envy- заздрість
Гріх другий.]
Я кожен день тебе бачу добре вдягнутим
сволото,
я кожен день бачу як ти їси м’ясо,
допоки я давлюсь
сирою рибою,
я кожен день бачу як ти трахаєш свою дружину,
я кожен день бачу як ти цілуєш у лоб своїх дітей,
ти кожен день насолоджуєшся
музикою життя,
я ж навпаки слухаю тишу.
Ти кожен день розмовляєш з друзями
про старі рок гурти
я ж розмовляю з порожніми пляшками
з під пива і віскі.
То чому ти маєш насолоджуватись
А я ні ?
[ тепер настала черга мені посміхнутись
у відповідь,
Мої очі зараз горять
І спалюють все навколо]
Я витягаю ніж,
Спочатку ріжу твій живіт потім спину,
Потім повільно розрізаю твою горлянку,
Роблячи з неї майбутню опору для свого
Оріфлами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358239
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.08.2012
Коридор із внутрішніх порожнеч,
Я іду,
мовчки слухаючи,
Дивлячись вперед,
Чиїсь руки тонуть із тілом в морі,
море мовчки тоне в чиїхось руках,
хтось в цей відрізок часу мріє про
закінчення життя
suicude
, вибираючи краще лезо,
коридор із внутрішніх порожнеч
я сплю на ходу
і моє обличчя,
вітром вимальовується
на потягах і великих рекламних щитах.
коти з любов’ю заповнених снігом квартир
гріються на підвіконниках,
старі граються зі смертю,
вона посміхається, розкидаючи речі,
та закриваючи усі книги на ключі.
Коридор із внутрішніх порожнеч,
Я тлію,
І над тлінню моєю,
Висвічується зірка.
Це лажове свято із порами року
Закінчиться цілковитим провалом
Мала доза морфію у вени
І вже не ти
А сон
Сон- є мій друг.
Барикади ламаються під тупотом
П’ят ворожих солдат
Птахи тримають курс на Північ
В льодовитий океан
Спускається вересень
Я кривавлю,
Кривими лініями
Стікає чорнило
І сніг стає цілковито залежний
від насичених контурів
мого тіла.
Хтось кричить на зупинці
«Я порожній
Я порожній»
І цей хтось так нагадує мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358099
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.08.2012
Ці руки забруджені псалмами чужинців
ріжуть паперових апостолів
вивертаючи кишені
вбирають в осіннє пальто мою кров
я не буду брехати,
я бажав би вчепитись
і більше не відпускати,
але мені стало байдуже,
я просто став зайвою сторінкою
в цьому накуреному просторі
і якби хтось із нас бажав,
то він би спинився,
і не тікав.
Можеш стріляти я вільний від обіцянок
і хід твій останній
і вирішальний
і ці голоси
лунали б ще голосніше,
якби ти вчепилась зубами
у шкіру
пояси материка моєї ключиці
зламались
і мої зуби
б позаростали криміналістами
та духами минулого
і я втрачав би твоє волосся,
як останню надію,
кружляючи чорними створіннями
над твоєю поголеною головою.
І стріляли б останні,
Не вимірявши відстані
Не озброєння тінню
І я б чув ці солодкі марення,
Як останні слова в моєму
Похміллі,
Наврядчи я б просто відстрілювався,
Тому вже на все стало рівнозначно похуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357994
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.08.2012
Хтось видумав світ,
Для того щоб було весело,
І цей хтось, напевно, бог
та проте він напевно не знав,
що керувати людьми буде диявол.
Ти б напевно зумів підвестись з колін,
І визнати що, те що ти робиш
Це брудна робота - для тих хто не потребує раю.
виганяти з потрощених соборів
диких янголів,
щоб потім їх навчити
бути звичайними громадянами,
смертними,
що потраплятимуть
у різне життєве *айно,
хтось із них тонутиме у нафті,
а хтось калічитиме мізки в
психлікарнях,
комусь із них ти даси шанс потрапити
у пекло,
комусь до начебто рідного батька.
Та ти вже й напевно забув,
Що свого янгола ти ще не навчив
бути звичайним смертним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357545
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.08.2012
Я пам’ятаю цю довгу нічну дорогу,
в пітьмі якої рухались ми і наші тіні,
ми прямували на Пініч
за сяйвом вічної зірки,
я став поруч тебе,
проте розвернувся спиною,
бо мені закортіло відлити.
У тебе на спині світився яскраво напис
«Jesys is a liar?»
Я не вірив у це.
І ми прямували далі.
відкашляло небо,
і місяць освічував
твої рани,
вони гноїлися,
із кров’ю виходили
слова
«Він усіх кохає»
в цьому вже я ледь
засумнівався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357543
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.08.2012
Приручене в тобі світло
завжди нагадуватиме мені про Христа,
про те, як його розіп’яли,
як він вистраждав за нас.
я б не мав у собі стільки відваги,
бо я простий смертний,
можу тішитись лише твою любов’ю
і морфієм.
Я б вирішив ситуацію по-іншому:
Повбивав би всіх кривдників,
Порозганяв цих йобаних діток.
Я б просто розчинився в порожнечі
Киснем,
Яким би ти дихала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357324
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.08.2012
« Твоя сестра сука» - скаже продавець
Порцеляни,
Через те, що
Ти не купиш його товару.
Ти відповіси «Сука твоя мама,
Що зачала тебе у березневу ніч».
Він накинеться на тебе з молотком.
Ти витягнеш револьвер,
І відстрелиш йому його Хіросіму,
Цебто серце,
Натовчеш йому його порцелянову пику.
Підпалиш магазин і підеш трахати його сестру,
Така розплата за гріхи,
Вирішиш ти, і
Придбаєш книжечку з молитвами.
І ви будете молитись і трахатись,
Молитись і знову це робити.
І березень вдихатиме кокаїн,
а ти мовчки всміхатимешся.
Damn, devil is right - life is fucking good.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357323
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.08.2012
Я ось уже двадцятий день сиджу удома,
Жовтень виганяє мене на вулицю зливами,
та я вперто сиджу на своєму дивані
і просто не рухаюсь,
дивлюсь на шкіру стін
з яких мені посміхається Нестор
і Валєра,
місцеві алкаші,
вони поливають мене спиртом,
і тіло моє згорає і відроджується
згорає і відроджується,
цей процес невпинний,
як народження дітей,
"завтра" для мене тотожне поняття
до слова «сьогодні»,
всі дні нагадують липку прірву,
в яку я падаю.
Волосся заплетене моє у
Шви дивана,
Його і тільки його
Я люблю.
Я перестав ходити до перукаря
Десь двадцять років тому
Моя дівчина спилась і стала шльондрою,
Але мене це не колише,
Адже це нове відродження,
І кожне нове життя,
Приречене закінчитись в одному місці
І саме у жовтень,
Коли стюардес
їбуть їх клерки,
а серця їх відносять вітри
до вбиральні,
де нові люди ковтатимуть опій,
потопельники пропливатимуть
повз мої небеса,
повішені плюватимуть у мене
натрієм,
я мовчатиму і горітиму
горітиму і мовчатиму,
допоки моє тіло хтось з люстри
не зніме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357050
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.08.2012
Усе в твоєму світі буде добре,
коли ти пройдеш
усі осінні богослужіння,
не будеш думати під час
служби
про порно,
та аспірантку,
яку ти нещадно віддер,
в (той) час,
коли
на сусідній вулиці панки
з’їдали останні рештки
чорного від лайна гамбургера
і тоді ти зможеш вільно розмовляти
з оточуючими,
не сприймаючи їх як шматок
зіпсованого м’яса.
Ти зможеш стати по справжньому вільним,
Тобі більше не доведеться бити
по черепі сусіда-сатаніста
І ти пошлеш все нахуй.
намалюєш гори та величезний паркан,
через який ні одна сволота не
зможе в твої сни зазирати
Тобі тільки потрібно,
щиро помолившись
пройти зі священиком співбесіду,
намагаючись не розсміятися
йому прямо в обличчя,
інакше, ти знов покажеш небесам фак.
не зумівши чогось гарячого випити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357049
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.08.2012
Ти вирішив зупинитись у часі,
простромивши
руки хрестами та брудними маршрутками,
і волога стікаюча твоїми плечима
нагадувала про гріхи,
не записані в твоїй книзі.
Заховавши свої зіниці
на дні дрібних контор
і крематоріїв,
спалив всі навколишні будинки.
Щоб вона –
почула,
що ти прийшов.
Тиша настала.
Месія загубився
серед натовпу.
І через сотню століть
ти прочитаєш
напис всередині
якоїсь готичної цекрви
«Hell is real.
Hell in you»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356935
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.08.2012
Із видив міських,
ноги великої
богородиці,
будуть найкращим
прихистком
дітям без вуст,
без очей та шікри.
Жінка загорнена,
в коричневу шаль співає
Осанну.
Острови великої благодаті
вже сходять
разом з сонцем
на міські авіалінії та квартали
неоплачені,
та понищені пітьмою і часом
всі проходять повз них
звертаючи увагу на те,
що в землі під їх ногами
відходять води.
і пахне мускатними
мерцями
і трішки
храмами голими.
янголи з ножами
обкутані в вовну
прямують на Північ
туди де фронтальні огризки
підриваються мінами і осіннім
листям.
Габріель наспівує свій улюблений
реп,
витикаючи навушники з вух,
підрізає подорожніх
з брудними думками.
це місто сповнене люті і кривд,
заховане небо парафіянами,
більшість з яких ковтає гарячий
як кулі спирт.
Розрізається тиша тротуарами
та коліями
ноги богородиці стають зовсім довгими
перетискаючи вени шкірою
освяченою,
стинаються плечі об могутнє чоло,
птахи летять зовсім низько та
завжди – поряд з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356896
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.08.2012
Тиша.
Тиша..
Тиша…
Плечими стягнув свій зашморг,
Заглибився в працю.
Закинуті люди,
Як викинуті фантики.
Відкриті води
простору безкисневого,
Змія шипить, але
не кусає,
Якись мужик на
Личаківській
Кричить
Забуття…
Забуття…
Забуття..
І кидає полісмену
У голову чайником
аПотІм Тиша…
Тиша…
Тиша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356761
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.08.2012
Голова твоя обмотана чорними стрічками
із голками,
що їх подарував тобі
нечистокровний
у десятий понеділок
року,
з якого лився бензин
і піт з
присмаком йоду.
Чорношкірі жінки вішались
в напрямку Півдня,
маленькі контори
зачинялись на обід.
Середина всіх напрямів
збігалась з думками минулого.
Повії.
Ковтали сперму повільно,
З їх рота йшов дим
Вони плювались слізьми
і золою,
я йшов в керунку твоїх дверей
та оминав щоразу,
не зумівши дочекатись слушної миті,
я телефонував тобі
може разів з двадцять
та замість гудків чув голос
чоловіка безнадійно
скупого
на доброту,
він пив своє пиво чи то горілку,
лаяв та бив свою жінку
і я відразу впізнав цей голос
змішаний з сіллю.
Я привітався.
Вітаю вас Пане Буковскі
Він голосно кашляв
із мокротою й кров’ю
виходив вірш
та посилання
з вказаною адресою
« Нахуй».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356751
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.08.2012
Кожного дня хтось із нас носить блоки
своєї ненависті до цього світу,
світла немає,
адже його випив твій язик,
кожного дня хтось травмується
об думки про видужання,
закриваючи свій журнал,
із записами,
про те,
що ось вже двадцять третій друг,
втопився у морі,
забравши всі цигарки і алкоголь.
А ти, зажовуй страх таблетками
менше плач,
більше спи у собі.
Сни.
Сновидами.
Сновигають.
по твоєму кораблю,
ти просто не в змозі їх впіймати
пропонує тобі
як вихід
відрізати усім незайманим морякам ноги,
це допоможе в твоєму випадку,
каже демон,
в смокінгу,
і ти йому ніби віриш,
але відсилаєш його нахуй,
адже знаєш зло підступне
і хитровиїбане.
просиш у нього цигарок,
бо вже аж руки трусяться.
Ти ж такий аскет.
Він посміхається ,
з рота цього напівкровки
тхне спиртом і жіночими
ласками.
І тепер кожного дня ти вирізаєш ноги
морякам, будуючи з них корму
прямуєш на Північ чи то Південь,
проте за Східним вітром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356501
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2012
Доки повітря тліє живими ранами
я буду мовчати ковтаючи сепію
твоєї настінної вологи
в твоїх ногах загубився продірявлений рай,
янголи повилітали чорними рваними соборами,
я втратив колір і сніг поміж губ,
розсипався болем.
сині сині очі наповнились озиминою,
я закопав свої спогади,
разом з твоїми фіксаціями та озвірілими
вітальнями,
я впав, поступившись голосам з пеклу,
і нація інків у котре напала на мої
станції.
я загубив листи з прощенням від бога,
і тепер просто нікуди поспішати,
адже зерно потрібно відгороджувати
від диких рослин,
щоб воно проросло
з щиросердям
адже дно, де можна заночувати потрібно знайти,
адже спокій спокусою шурхотить на твоїй голові,
твоє волосся замінило вологу землі,
я не можу так просто його втратити
поміж зубами рештки собачої їжі
знітилась перша пора,
знітилась перша жінка,
що так не була схожа на твою матір,
її чорне як степи волосся,
закрило мені шлях до сонця
і я більше не плачу за сніданки
і я більше не плачу в піднебіннях
цієї кімнати.
Іскриться твій сон,
а плечі огорнені полум’ям
пройдешнього літа,
цих грудей більше не доторкнеться
жоден з янголів,
цих грудей не доторкнеться
вітровий птах
адже повертатись до втраченого
це поганий знак.
Повертатись до втраченого
значить позбавляти кінцівки
ледь ще теплої шкіри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355851
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2012
Я люблю цю країну,
але не її людей.
Я люблю ці степи,
ці чорні аж до п’ят ночі,
та проте якщо
вмирати то не так
як більшість,
під патронатом
авторитарного адвоката,
під протекцією
власної тіні
над Сходом чи Заходом,
а то й Північчю чи Півднем
птицею в небі.
Кавалками світла,
тільки не сірим патріотом,
з серцем наповненим цвіллю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355847
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.08.2012
У мого друга був друг,
що загинув в Берліні,
він отримав глибоке ножове поранення
через те, що випадково взяв чужий чайник.
А ще у мого друга був кіт якого
звали Гебріел,
І цього кота перетворили на янгола,
Проте через те, що він намагався
пустити зло на землю,
нечистий спалив йому крила.
А ще в мого друга,
був інший друг –я,
котрий помер через те,
що курив надзвичайно багато.
Я не потрапив до раю,
мої легені нагадували
розпечені овочі.
Інколи ці візії сняться мені,
коли я танцюю з демонами
проклятих жінок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355637
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.08.2012
Дивись у вічі створеним з шматків паперу,
дивись у вуха створеним з шматків спогадів
дивись в легені створеним з вітру і часових проміжків,
ніщо так не наповнює середину твого серця
як послід згорблених потягів і вервиць покинутого людьми серпня.
І вже разом долаючи спрагу до патріотизму
Ти тікатимеш безвізовим режимом
шенгенської зони у сусідню Польщу
і думатимеш, що там буде краще,
але Варшава як більшість міст світу занедбана
компасами і поліцейськими патрулями.
Вони штрафують й надалі штрафуватимуть
тебе
за те, що ти займатимешся коханням в трамваях,
читатимеш вірші в маленьких брудних барах,
з євреями, чорношкірими і футбольними фанатами.
І там де ти ступиш розмиється Вісла,
ділячи землю на потоки й нашарування бруду.
і там, де ти ковтатимеш повітря
утвориться порожнеча,
яку неможливо буде заповнити словами
чи одягти її у костюми
Ти співатимеш українських пісень,
Але тебе гнатимуть «додому»
доведеться знову наступати на електромережі,
ховати себе в не тверезих мікрорайонах,
їсти заледве обжарену рибу,
навчитись дихати як поляк,
говорити, як поляк,
одягатись як він,
і врешті перетворитись в маленький будиночок
з закритими дверима.
Телефон в твоїй кишені буде мовчати,
допоки ти не знайдеш собі друзів,
допоки ти не приведеш до себе в душу
маленького степового вовка,
і не виховаєш в ньому людини.
через кілька років все одно не зважай на обставини
Дивись у вічі вбивцям зі спогадами.
Дивись у вуха продавцям побутової техніки.
Дивись у в легені маленьким дітям,
адже там швидше за все,
також як і у всіх гуляє вітер.
І ця струнка тріщина розділятиме серце
на дві частини: чорну самітну Україну
І породжену з решток шукань Польщу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355466
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.08.2012
Вітри, що пали на твоє волосся
Східним потоком,
закрутились у сивих вусах
старого
човняра,
що завжди бере плату з мертвих,
очі наповнивши безкрилим похміллям,
він як
і
я бачить повстанців,
він як і я воює із ними.
Їх палати розміщені у центрі великої вежі,
звідки слиз тече через великі катетери
і іх руки завжди порізані ножами непокори,
і їх руки не молотять зерна,
вкидаючи порох й лінії за ріки й озера.
Мовчки ідуть на бій з відразою,
відчуваючи запах смерті
Човняр грізно кричить кличе їх,
адже вони його діти
Я ж мовчки –переламую їм ноги
Навіщо ж ходити навколо моєї землі,
Знаючи що злочинці.
Злочинці, котрі викрадають серця і душі
померлих,
Я сторож цього кладовища,
я той,хто приносить залізо
й кидає розпеченим у кров
я цілую їх в губи й стираю
їх існування,
на диктофоні залишивши облізлі
рештки.
Більше вони не існують.
Більше (не)існує ніхто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355194
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.08.2012
Тиша. День перший.
Я хочу розмовляти з тобою,
з саперами, з хліборобами,
з продавцями велосипедів,
будь з ким.
Після розмови я мовчки йду до лісу
до пацієнтки. Ми мовчимо.
Я мовчки мовчу.
День закінчується повним згоранням
зірки.
Psychosys. День другий. Німо німа німфа
блює на мій улюбленй колір веселки червоний.
Я заходжу у воду,
хрускотять легені,
потім коліна,
в яких солі більше ніж риби
в океані тихому.
Я кусаю твої стегна,
які переливаються осінню на
мої очі.
Я підозрюю що смерть,
прийде до мене з плейстейшном
і ми зарубаємось на моє життя.
Допоможи мені
переплисти Сенно,
а потім можеш нарізати шкіру
дрібними шматочками.
Ніч прохолодна з панікою,
День третій.
Всередині зацементованою.
купа дзеркал
мій язик -
він стане на шлях революції.
Я репетую, адже ти зачинила вікно,
і я залишився сам у кімнаті.
Роги проростають
Пітьма накриває мене ковдрою,
будуючи будинок з злими духами
на моєму хребті.
Руки. Розтатуювані руки,
Хрести
Натільні.
Вільні.
Ми є вільні
але тільки не від зла.
Порожнина порожнечі.
День четвертий.
Всі кажуть диявол винуватий
Я б засміявся щиро,
але ви напхали мою ротову порожнину
камінням
всі засмучені й засмічені правдою
про те оте, Отто що ніхто нас не врятує.
Роги виросли вже аж до грудей,
Серце б’ється все дужче,
тиск піднімається.
Кипить всередині,
згоряє, з’являється ненависть.
« Ой, як мені прикро»
Цинік ціанідом прочисти собі шлунок,
Я відпущу пацієнтку додому,
допоки ви будете чистити свої душі від іржі.
Я буду молитись навіть у пітьмі,
Я буду копати вам могили,
Мені за це платять,
я витягну потертий стяг зі своїх кишень,
і пущу його за вітром.
Прощення. День п’ятий. Я ковтатиму
сирість стін,
цієї кімнати,
в котрій зачинений,
є тільки дзеркало,
яке показує демона,
він сумує,
але зловтішається
водночас,
забираючи кисень.
Я віддаю їм усе,
цим дрібним людям,
з маленьким колом інтересів,
з моїх вуст плине брехня,
з очей плине кров,
але я продовжую дивитись їм у вічі,
в такий спосіб втікаючи від саміту,
сьогодні дощ із пилом,
а я мовчки чекаю повернення
першого дня коли, можливо, усе було
добре.
Я заходжу в церкву,
сьогодні я проходжу сповідь,
прошу прощення
за зміни рельєфу своїх поглядів,
і примари минулого проходять крізь
мої прокурені легені,
наповнюючи мене ірисом і сміхом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355150
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.08.2012
Теплою ковдрою вкривайся чимдуж,
адже осінь невпинно нестримна
в своєму похмурому стані кидає ножі
у наших тварин,
що пасуться у горах,
на рівнинах,
повсюдно зникають хмари,
і тихі краплі жовтого хмілю
нарізають тишу кусенями,
наче хліб,
хлібороби течуть станціями
та метром,
наче мікроби,
обвиваючи мої плечі
ти так солодко стогнеш,
адже я приємно впиваюсь в твою плоть,
малюючи ліси та озера на твоїй ключиці,
і ламаються міцні стіни,
і прострілюють вікна
снайпери
з темною шкірою.
Ми з тобою сплутались в одне ціле,
наші легені стали нішами для повітря картатого
і я більше не можу тебе нести,
падаю на коліна
і один з ножів осені застрягає мені поперек
горла.
Ти кричиш
і в сльозах твоїх губляться жовтоокі вітрила
маленького корабля,
що пливе собі тихо в океан евтаназії,
і потрапивши у нашу країну з сірими краєвидами,
привидами та розтатуйованими жінками
потоне із нафтою, із крамом,
з любов’ю всевишнього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354289
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.07.2012
Я вдарю ложкою по лобі
попередньо заховавши в смутку очі
коли прийдуть апостоли
Я трощитиму всі кості вам
Я відірву шматок дерева
і затягну на шиї петлю вам.
Я кричатиму
щиро сміятимусь
коли діти ваші обдовбані травкою
вирізатимуть серця скальпелем
коли жінки ваші роздягнуться
і заплівшись косами за роги місяца
упадуть униз інсайдерами
оv fucking wondering
кричатиму я
п’ючи дорогий портвейн
я вдарю ложкою по лобі,
попередньо роздроблюючи ваші животики,
я палитиму ваші мости і хати
я чекатиму щиро апостолів,
щоб напевно наповнитись
святим простором
на далі знищуючи всіх мудаків,
будучи кулями у вашому тілі,
будучи сліпими ножами
з області осені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354262
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.07.2012
Я повільно рухаюсь у напрямку багатоповерхівок,
піднімаюсь догори.
Сто двадцять поверхів,
я іду.
Спочатку я вмикаю радіо.
Слухаю про погоду,
погода гівняна,
потім крутять Norma Jean:
я слухаю,
підспівую,
бо знаю слова,
бо маю слова,
бо ношу їх в кишенях,
І коли потрібно.
Я їх використовую.
Продовжую іти.
Наступає зима,
птахи втікають від холодних вітрів,
У пекло Півдня.
Я іду..
Кинув слухати радіо, бо втомився.
цього разу я п’ю пиво,
п’ю і думаю, чому вантажники,
не носять одягу клерків
і навпаки,
я піднімаюсь ще вище бачу світло,
у світлі висить дівчинка,
підвішена за горло,
вона усміхнена,
і від неї пахне гріхом і хмілем.
Я зупиняюсь цілую її в щоку
і продовжую свій шлях,
Я вже на тридцятому поверсі,
бачу людей в офісах,
вони давляться кавою
і пончиками,
я продовжую пити
спотикаюсь падаю,
і я знов на десять поверхів нижче.
я перейшов на сороковий поверх,
там я зустрічаю клоуна,
він посміхається і вириває собі очі.
Я блюю, і прододовжую свій шлях,
швидко наближаючись до мети
Я альтруїст, я суїцидник.
Адже альтруїзм- це особливий вид суїциду.
.
Сорок п’ятий поверх на якому знаходжу дзеркало,
і бачу перші ознаки сивини.
Я багато курю,
тяжко дихаю,
мої знайомі напевно вже померли
я ще залишаюсь живим.
Нарешті п’ядесятий поверх,
я спотикаюсь і падаю.
реанімації тут немає – мене не врятувати
у мене зупиняється серце,
вся голова покрита сивиною
я не дійшов до кінця,
я не зробив суїциду бо не встиг –
смерть
криво посміхнулась і
перетяла мені жилу життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354034
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.07.2012
Ти наповнений чорним зсередини повністю
уся твоя родина каже що ти вже дорослий,
але дорослішання це коли ти усвідомлюєш
що всі іграшки стали пульсом і нерівним диханням
ти наївний
ти рахуєш секунди ти чекаєш години,
допоки хтось дрів в твоє багаття не кине.
А насправді по тобі топчуться,
тебе ріжуть
твої мізки вибивають бейсбольними битами
а ти сидиш і чекаєш на когось
впевнено
Чи ти хворий хворобою,
а чи просто типовий хардкощик,
любиш коли тобі лізуть всередину,
вистачає гівна в тобі
для вироблення дизельного палива
у твоєму сортирі душі усі вже насрали
Навалило стільки гівна, що хоч розчищай
не розчищай - всеодно втопишся.
двері ніхто не відчинить,
бо
ти занадто тихо просиш
це зробити
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353943
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.07.2012
Я не люблю двіжувати в великих компаніях
мої партнери по страху перетворились в в’єтнамців
але мені на це байдуже
адже я народжений в січні,
зимовим холодом
це тому напевно моїми венами тече лід а не звичайна кров
це тому я напевно буду сивіти швидше за батька
швидше за президента
швидше за засновника ісламу
це тому напевно мені захочеться вирізати половину людства,
що двіжує на фестивалях
це тому напевно я відчуваю й надалі відчуватиму порожнечі
цього життя
які неможливо залити любов’ю.
і всі люди для мене загорнені в шкіряні вітрини
і всі заводи охоплені полум’ям революції
і всі проститутки заарештовані українськими жандармами
для мене
все байдуже,
життя пройобане
і кожен день як витвір художника
якого зарізали мачете
і вкинули його душу мені у голову.
І ці зими холодні як руки твої чи чиїсь чужі
Залишаться теплими всередині мене.
бо ці друзі усі твої чи мої це всього лиш
на всього списаний папір,
пройдений етап.
Я створений для пустот
і літати мені буде не боляче
як і завше падати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353823
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.07.2012
Ти змінюєшся у мені
Ти змінюєшся у мені
Ти змінюєшся у мені
/хтось кричить всередині твоєї
душі./
І цей крик схожий на
крик якогось патлатого дез-корщика
хоча наврядчи
/цей крик схожий на одну єдину пісню суму,
яку співаю я/,
а барабанщик ріже вени тупими сокирами,
і його кров кишить мікробами негативу.
Холовхолоне в твоєму вікні
ти чутимеш як гітарист буде стогнати
під барбітурою,
а я стою під арматурою,
яка ламається і ламає моє життя,
це відчуття, яке я давно не відчував
відчуття відірваності від всього
/І кричу у всю горлянку
Здохни ?каааа!/
просто здохни
це і є суть усього життя
Здохнути від наркоти
щоб народитись вокалістом якогось гурту
що гратиме в стилі депресів дез кор
І я ще раз кричатиму
Здохни ?ука!
але ти не відпустиш моє руки,
прикипиш як накип,
який неможливо відмити руками,
Якийсь чувак в перших рядах протяжно
підспівуватиме,
і всі будуть кричать,
і я знову почую хрускіт колін,
в яких зламалось чиєсь життя.
Я ніколи не захоплювався музикою,
але завжди творив її в собі.
Послухай
Ти змінюєшся
Ти змінюєшся.
Ти зміню…
Єє…
Шш..
Ся.
і ця параноя перетвориться в тихий шепіт
вперемішку із хлоркою і слізьми
З-мі
Ню
Єш
Ся..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353808
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.07.2012
У твоїх скронях відбивається пітьма
цього місця
разом з його м’ясниками, слугами,
та робітниками.
З твоїх скронь тече згусток крові,
що за небесами перетворюється
у звичайний молекулярний важіль,
ти натискаєш на нього не застосовуючи
при цьому всієї сили опорно-рухової системи
і відкриваються ворота,
з яких вилітає величезний крук.
у дзьобі він тримає немовля
жовтого кольору.
Ти впевнений, що воно впало з неба,
ти впевнений, воно виросло на зірці,
але ти вже не знаєш куди іти,
ти входиш на територію цього місця.
тебе зустрічає м’ясник Хуліо,
так звати цього дивного хлопця,
він каже, що колись ще до смерті
своєї був письменником,
і його любили.
Ти звичайно не віриш йому,
він розрубує туші дивних тварин,
в яких замість голови куля,
коли ці кулі розбивають,
то зсередини витягують серця.
Хуліо каже що це серця не народжених,
але тобі байдуже
ти шукаєш автозаправку, щоб купити сигар,
адже це місце втомлює своєю пітьмою,
в якій здається втратиш і своє серце,
Хуліо каже, що було би добре якби мером
тут обрали жінку,
тоді б вона дозволяла сонцю, хоч інколи
освічувати дороги жителям і подорожнім.
Ти мовчки дивишся йому у вічі,
і бачиш зникаючий берег,
а на ньому побудовану капличку,
і зверху каплички прибита табличка
з написом «Молись»
і ти гадаєш, що тут в цій місцевості
живуть хороші люди,
які вміють танцювати,
але надзвичайно погано,
краще їм виходить торгувати душами.
Хуліо розповідає, що всі його родичі з давніх-давен
були м’ясниками,
а його старший брат, вирізав сусідів,
за те, що вони продали йому неякісну душу.
Ти продовжуєш мовчати, тепер тебе оточує дим
щойно випаленої сигарети.
Ти думаєш, що якщо взяти м’ясницький ніж,
і вбити всіх цих жителів,
можливо тоді - виберуть нового мера,
тебе не знайдуть, адже ніхто не знає
що ти примара
ти докурюєш сигарету
і мовчки ідеш,
підпалюєш автозаправку,
Хуліо не розуміє, що трапилось
Ти береш м’ясницький ніж і
перерізаєш йому горлянку,
Кров тече, тече і там де,
Її вже стає забагато
Залишаються впадини,
І на цих впадинах ти бачиш берег і
Капличку з написом «Молись».
Ти мовчки молишся і ідеш геть.
Тепер тут не так темно,
з’явилось хоч якесь освітлення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352898
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.07.2012
Ножиці порізані на папір,
хребти порослі волоссям
восьми,
закриті на кубічні значення,
п’яними вітрами системи
нескінченності,
глухо.
Глухо й солоно в горлянках восьми.
Сонце не світить на ділянках їх ув’язнень,
небо не таке вже й яскраве,
а найшвидший здогад
про кросворди свободи чорний.
Темні екліпсові окуляри на кожному з них,
їхні хребти заросли океаном бетонним.
Це вбивче братство восьми,
що не вибрались з крові очищеними,
Всі священники вимерли,
Всі молитви затерті здохлими від чуми тваринами.
Вся земля під їх ногами кипить і
їм не потрапити у газети,
їм не понасолоджуватись ліками й лікарнями,
тихі у своїй голові,
глухі у свої німоті,
закриті на віки вічні ,
бо навіщо їм бунтувати,
навіщо їм бути *уйовими бунтарями
Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352713
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.07.2012
Я б не зачиняв цих дверей до блоку,
Якби між нами не було вікової різниці,
Якби між нами не було злочину і переконання правди,
Якби ти б не була на місці ув’язненої,
а я на місці місяца,
твого освітлення чи пітьми,
якби я не був наглядачем твоєї камери.
Ти вбила ножем сорок три людини.
Це символічне число.
Над тобою зжалились,
оскільки ніхто ще не написав на надгробку
твого імені,
над тобою зжалились оскільки ти ще якимось
чином жива,
виношуєш у голові роки,
проведені
в психіатричних диспансерах,
ти ще зовсім юна,
тобі тільки двадцять,
а ти вже встигла
запустити диявола у свої ноги,
закопавши янгола хоронителя
собі у горло.
Дощовими ранками десь в Литві чи
іншій країні
небо омиває таких як ти від крові і сперми.
Та ти не чуєш, тому що тобі заклеїли очі
простирадлом з гноєм,
тепер ти розумієш що життя безцінне,
але глуха до людей і землі,
бо вуха твої перетворились на тюремні плити,
розмальовані смертниками і прибиральниками.
На одній із стін ти рукою відчуєш тепло,
На іншій –голос крихкий і хриплий від гніву,
зламає тобі ключицю,
сукровиця потече в каналізаційні стоки
ти скричиш і дзвінко упадеш у прірву,
більше тобі ніколи танцювати вальс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352710
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.07.2012
Загой всі рани на своїх руках,
закрий всі хмари своїми зубами,
опісля приходь з револьвером й горілкою,
будемо пити при демонах,
проте в освітленні,
я знаю ти принесеш солену рибу,
і
сіль проріже тишу морем,
смерть у вигляді кулі затримається
в розрядженому повітрі,
а ми питимемо й питимемо,
допоки хтось із нас не вистругає
душу,
яка вибереться з тілесного полону
і полетить собі геть.
(небо теж може бути в’язницею для птахів,
тому ми частіше зустрічаємо їх саме там.)
Після літра хтось вітром тобі у горло продереться
і зашепоче наливай ще.
Наверх до світла вівтаря
проберуться хробаки і ми звільнемось
від страждань,
наші погляди перестрінуться на дні пляшки,
і ми з тобою будемо воювати проти
внутрішньої перестороги.
Ти голосно кричатимеш « Я вже п’яна!».
Я візьму і вб’ю нашу любов сокирою,
що висить поруч газети про депресивні психози.
Ти поріжешся об ножі на кухні,
і вибіжиш геть
Я й не наздоганятиму. Горілка скінчились занадто
швидко,
ну й похуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352167
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.07.2012
«Допоможи мені,
допожи мені!», - кричала людина
з-під каналізаційного люка.
«Допожи мені, допожи мені!»,-
кричала жінка, яку ґвалтували.
«Допожи мені,
допоможи мені!»,-
кричала дівчинка,
котрій розпороло вентилятором літака середину,
«Допожи мені!», -
кричали всі навколо,
але мені було по*уй,
коли в мене помирала матір ніхто не прийшов їй на поміч.
І ось тепер докурюючи останню пачку сигарет
я йшов протиріч сербським вітрам,
я йшов і мої ноги промоклі проламували бетон,
адже цей бетон створений сепаратистами
ось чому він такий крихкий
Мою шию стягнуло дощем,
котрий падав з вчорашнього ранку,
мої руки тряслись, я хотів плакати,
але сльози постійно застигали у вигляді
чорних кіл.
Чи хотів би я когось кохати?
Чи хотів би мене хтось кохати?
Любов обминала мене завжди,
Вона приходила до мене додому
Обстругувала стіни моєї квартири,
шукала щось попоїсти
в холодильнику
і мовчки покидала мене дахом цієї
порожньої, окрім мене багатоповерхівки
Я не хотів би щось відчувати.
Хотів би бути пам’ятником,
Але навіщо тоді мене було створено,
навіщо
в моє тіло впустили ріку душі,
запустили туди рибу.
Прокинувшись цього серпневого ранку,
я зрозумів мені не потрібен ніхто,
хоча,
цинічність цієї думки,
відразу почала відбивати молотками
свідомість.
І я знову чув крики «Допоможи, допожи,
допожи мені»...
Я би допоміг та руки мої в’язнуть в землі,
шукаючи шкіру бога.
Я весь час за все плачу,
Навіть не зіпсоване мною
То чому би й вам не платити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351549
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.07.2012
Твоя дівчина викидатиме зіпсуті овочі,
коли враз твоя рука опиниться на її обличчі,
ти намалюєш їй хрестик на лобі,
потім її офіційно викинуть з церкви
Вона вирішить закінчити життя самогубством,
і ти не станеш їй заперечувати,
адже вихід із церкви - це тяжкий гріх,
за що і карається,
вона вибере найоригінальший спосіб -
Крісло Іуди,
рік потому ти почуєш дзвін совісті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351277
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.07.2012
Ми здобуваємо право навчати наших дітей грамоти,
здобуваємо право ?бошити хардкор,
здобуваємо право тр?хати кого хочемо,
та проте ми не здобуваємо права помирати двічі
чи то тричі,
Ми чекаємо допоки водій не зупинить маршрутки
і ми не займемо свої місця,
білети в одну сторону,
автостанція пекло.
карта місцевих пекельних мегалополісів,
адже міст як і мостів багато,
так і наших синців на обличчі досить,
щоб нас вважали за мерців,
і ми потрапимо туди, де нас чекають,
гарячі ванни наповнені смолою і попелом.
там неба нема,
одна лиш суцільна вибоїна,
За яку всі повішені карком.
За якусь хвилину до зіткнення автобусу з вантажівкою з пальним
Ти відчуєш запах немитого тіла, запах кантрі.
І ти подумаєш як музика чи то село можуть смердіти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351273
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.07.2012
Заковані в віконні рами,
пройдені миттєвим значенням
ці сонця не сходжені долини
закриті у соціумі на маленькі
другорядні опції.
Витоптані сотнями ніг з болота,
травою поросло коріння головного мозку
головний лікар каже що так потрібно,
потрібно для повсякденності й ножа,
фінського,
а чи знають про це вони?
бранці ночі, бранці холоду,
ті, що п’ють лід с гарячою колою.
Вони несуть ці матерії сходження,
полощучи собі горло магістралями й коліями.
Нанизуючи рани собі на шию,
як прищепки,
невже любов до болю
вища за будь-яку іншу ціль
бути кволими чи голими перед богом
своїх маршрутів
в станційних відблисках горять птахи жалю,
горять птахи смутку,
тятива луків електричними імпульсами
потрапляють до кожного руху
цих птахів без шкіри,
волелюбно розцінюючи тютюн
я узрів волю ангелів, що без крил.
Якось тонучи у нафті та щасті
Закопали себе,
Навіть не спробувавши виплисти,
Маючи при собі ласти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351073
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.07.2012
Діти в кросівках стирають стопи до крові,
двірники із пекла підмітають вулиці снігом
Ельбрусу,
я ховаю й ховатиму спокій поміж ребер голих,
допоки свічки горять і бездомні моляться.
Я ходитиму цими пустими вагонами, повними
порожнечі і щастя,
я вдихатиму постіль в ці кострубаті коліна,
мої книги горітимуть, заздалегідь повісившись
я наріжу ці стіни скальпелем гострим,
щоб вже ні один хворий не сказав що я бідний
чи просто убогий в своїй правоті
німі цвяхи будуть забиті в повноправні до воскресіння двері
я носитиму одяг куплений в Іуди,
допоки він не перетвориться в прірву з дірками.
І якщо хтось ще вірить що поезія,
має матір,
той напевно слухає блек, поезія - здохла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350876
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.07.2012
Пірнай глибше у води Світового океану,
де з суму виткані сорочки
плюються кров’ю,
їх ти одягнеш,
коли ковтатимеш землю,
на якій тебе поховають
Далека Ірландія,
чи цукровий Єрусалим,
це не має значення,
коли твоє тіло гниє
під панахидою сонця
ти думаєш про одне:
якби швидше потрапити в
пекло чи рай,
якби швидше дістатись
начебто рідного краю,
хоча, не має значення -
для мерців всі дороги вкриті серцями
потьмянілих
для мерців вся вода однаково пахне.
І ці поневіряння безглуздь,
ці руки, що завжди є зі смертними,
прикріплені ланцюгами,
до душі,
а душа - до труни,
яку тобі завжди доведеться тягати за собою,
куди б ти не потрапив,
що б ти не читав,
якою мовою ти б не розмовляв.
Морок прийде за тобою,
і напоїть тебе гноєм,
і ти писатимеш свій чорний вірш,
допоки я куритиму в легені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350565
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.07.2012
Коли ти дістала до моєї голови рукою і
Здерла кусок шкіри я придбав дробовика
і зробив тобі дірку замість серця
коли ти кричала «прости»
я захлинався від сміху
молоко гріха
лилось твоїми грудьми
і протікаючи пітьмою
вливалось в Мармурове море,
поряд якого молились чорноокі ченці
і іх роти наповнювалися кров’ю,
їхні плечі плавились під сонцем
нірвани,
їхні душі блукали уривчастими шляхами,
Шукай мене, а як знайдеш,
то я поховаю тебе живцем,
ці концентрати, кооперативи неба,
в якому все зникає коли приходить
пекло,
із вітром зникають останні слова,
мимовільно кинуті чотирма спітнілими жінками.
Вони втомились від спеки,
вони втомились від демонів,
що використовують їх час,
в якості телефонних розмов із богом
вони сперечаються між собою про те,
чи можливе життя після смерті.
І чи віриш ти у те, що у щось можна вірити,
коли під тобою розчавлюють дітей
З дробовиків, такі ж як я,
Котрі не люблять, щоб їх чіпали за голови,
подібні тобі
і якщо моєї впертості і снаги більше не стане
і я не викличу сліпих янголів чи автівку швидкої допомоги
ти помреш від нестачі крові,
повільно малюючи кола,
як птахи, закидані камінням ізраїльтян
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350539
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.07.2012
Всі ріки, що беруть початок з твого горла,
течуть тільки на Захід,
в сторону дитинства маленьких індіанців,
що кохаються під музику Джонна Леннона,
на багатті горять нікому не потрібні книги
про правильність вибору
вся твоя гортань розписана символами
я помічаю всередині твоє крові певний відсоток
диких птахів,
котрі тікають з твого горла Північними вітрами,
віршами,
гірськими морями,
в яких нафта тоне моєю любов’ю
твоїми венами тече мармелад
мого натхнення
і ця евтаназія невтішності запам’ятається
мені запахом підсмаженого м’яса,
я збережу твої кістки і очі,
цей погляд меланхолійний
дитям чорної епохи
будеш ти,
а я буду сонцем,
просом на твої щоках,
гіркотою думок на твоїх губах.
олівцем гнилизни в твоїй голові
жовчю на твоїх зубах,
якими ти покусуватимеш двері
до моєї палати,
я задихнусь від твоїх люб’язних поцілунків,
лунко,
лунко ходить наглядач,
а я в в кайданах осінню
ніби
ходжу по вулицях і дворах,
сусідські собаки
ковтають свій страх
хтось голосно кашляє,
мокрота вкриває вікна густою плівкою
чиїсь очі повняться мороком і слізьми
і ти ріжеш вени тупими фразеологізмами
минулих століть
французькі дез групи вирізають печінки
місцевим дітям,
що бажають знати що таке біль
усі ліхтарі гаснуть під подихами
твоїх сумлінь
твої ступні залишають гострі ножові поранення
богу,
що читаючи Камю плаче,
загортаючи в цунамі всі архіпелаги.
І все небо наче із піску,
що продірявлює людський крик.
Простір несе жовті квіти на твою потрощену могилу
всі ріки, що беруть початок з твого горла,
течуть тільки в сторону смерті – на Захід,
де горять вже не потрібні людству книги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350365
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.07.2012
Займись своїм ділом відправ дітей в школу,
попери шкарпетки,
до речі
як часто ти змінюєш спідню білизну?
Напевно раз в рік чи двічі на тиждень,
щоб ти зробив коли б тебе і твою сім’ю визнали комуністами,
ти б напевно ?издив кожен день націоналів,
правих демократів чи відразу вільних лібералів,
ні ти взяв би до рук калашникова і пішов на городоцьку розбиратись
хто образив твою маму,
Хто назвав її *укою, проституткою радянською,
а потім би тусячив з дагестанцями до опівночі,
пив би пиво, палив би цигарки,
слухав якийсь пост–хардкор,
бив би посуд,
в кінці кінців до твоєї квартири теж би прийшли *льондри.
І ти би зняв хороше українське порно
став відомим продюсером,
заробляв би багато грошей.
і так аж до старості,
аж допоки твоя жінка не взяла б до рук револьвера
і засадила тобі до легень гарячі від Львівського сонця кулі.
Як згадку про щасливі роки
проведені із нею,
як згадку, про те, що праведників не б’ють,
а скоріше розстрілюють,
не катують, не палять, не розпинають.
і ти б викурив цілу пачку сигар,
аби не опинятись поруч З Пилатом.
Бо ж знаєш
краще - додому, краще - до мами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350171
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.07.2012
Сховане обличчя
Потьмарена дорога
З зірки на її спині дізнаєшся
Що вона єврейка.
Купуєш сто грам свинцю
І двісті- реберець
Заряджаєш рушницю
Ангел стоїть біля вікна
І сміється тобі прямо в обличчя
Зустрічаєш її біля жидійської кнайпи
Запрошуєш на пиво,
Сам же ж знаєш що все це омана
Ви говорите про троянди, Аллаха і
Про твого дворічного сина
Ти кажеш що його звати Августин
Насправді він Тадей,
Після чотирьох літрів пива дівчині робиться зле
Вона біжить до туалету
Ти підсипаєш у склянку води снодійне
Вона повертається
З посмішкою промовляє
"Ледь не обстругала весь унітаз"
І ти теж посміхаєшся
Ви продовжуєте говорити
Про бізнес, Палестину і серпень
Що невтомними рухами пливе
По червню
Палить сонце вона одягає окуляри
рівно через дві хвилини вона засинає
Ти береш її могутніми руками
Закидаєш на плечі
І вас вже двоє ти - і непритомна єврейка
Ховаєш сум, витягаєш зброю,
Спочатку чекаєш допоки вона не прокинеться
Не наважуєшся на вбивство
Хапаєш її за перса і кидаєш у постільну прірву
Вона стогне наче Гітлер - і ти цьому радий
В анфас вона ягідка А по-батьківському Марківна
Ти кінчаєш за півгодини вона- на двадцять хвилин раніше.
Ви зіпрілі звірята проте двоє - усміхнені.
Ти дивишся у дзеркало і знов бачиш янгола
Його борода нагадує тобі про Єрусалим
І ти кладеш її на чистий килим вона засинає,
А ти стріляєш собі спочатку у ліву руку а потім у рота
Мозок вилітає твій –вище носа
Сьогодні ти вирішив що помре тільки один єврей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349630
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.07.2012
Божевілля викриває твою ницість,
а тому моє серце
приймає твої легеневі подихи,
що рухаються наче величезні кити.
Я купив собі волю за 200 центів,
і придбав судому,
що вкриває моє лице білим інеєм,
і в цьому інеї я бачив твою селезінку,
я бачив твою травневу чи то травну систему,
вона ніяк не могла переварити мене і моїх віршів,
після того як ти перерізала собі руки
чорною стрічкою Мельхіору,
я ліг спати
мені приснилась картина картина,
де бог чомусь не може перетравити усіх людей світу,
що він виховує дітей та блює світлом
я закурив і виблював свої легені на плитку
та зварив з них десерт
написав першого вірша у своєму житті,
де була присутня чиясь важка рука,
і ця чиясь рука тримала мене за голову,
і ця рука тримала мене за лікоть.
Я хотів спати, але цигарки вбивали мій сон,
і я зрозумів що бог має друзів,
а тому я можу писати йому листи
з дурнуватим чорним гумором і смайликами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349586
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.07.2012
Одного дня мене зачинили в картинній галереї,
Я розглядав картини аж допоки не побачив
жінки, що зовнішністю своєю нагадувала стигле зелене
яблуко,
я вкусив її, як виявилось за руку,
Вона дала мені ляпаса і обізвала мене пройдисвітом,
я не можу бути пройдисвітом,
оскільки я не подорожував цим світом,
я навіть не знаю,
яка за розміром моя кімната.
Пізніше я пошкодував про свій вчинок,
жінка виявилась наглядачем картин.
Вона викликала копів,
ті довго били мене
а потім кинули мене під смітник,
Там я зустрів бомжа,
він нагадував мені швецьку балерину,
Я попросив його станцювати мені лускунчика,
він станцював,
я заплатив йому, поїхавши додому на таксі,
на наступний день я дивився в дзеркало і
бачив перед собою величезне стигле зелене яблуко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347308
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.06.2012
Я прокидаюсь в дірявій темряві,
моя нога застрягла в твоїй наповненій
ватою голові,
і я ходжу по стежках твого розуму,
витоптуючи сіль і кров,
а ти з дробовиком ламаєш карнизи моє квартири,
злущуючи останню шкіру у себе на руках,
і ця невагомість космосу в твоїй голові,
подрібнює мої ноги на потерті пластинки.
І твій мозок він кольоровий нагадує мені пластилін,
з твоєї голови я б зліпив єгипетського кота
чи просто Сфінкса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347306
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.06.2012
Я знайшов тебе на бібліотечній
поличці,
і розділив твоє серце навпіл,
ввімкнувши за тридцять секунд мікрохвильову
приготував нам рими та сентенції,
квінтесенції,
Я розгорнув підручники по механіці та стенографії
ліхтарів,
та вирішив, що зміст тебе, набагато цікавіший,
аніж цих книжок.
Потім я довго мовчав, аж доки не проковтнув язик,
на мить я перетворився на маленького німого хлопчика.
потім ми стали грати з тобою у шахи.
ти перемогла адже ти книга.
Книги – розумніші за людей,
хоча люди їх і створюють,
занурюючи зачорнилені пера
в суглоби листків,
застромлюючи свої язики в горла паперових ляльок.
Коли мій язик якимось чином повернувся на своє місце
ми стали розмовляти про казкові країни, такі як Індія,
Пакистан,
де холодний метал чи то зброю
вироблять зі шкіри дельфінів,
а траву, збирають у не прогрітих ребрами сонця горах.
Я взяв тебе у долоні і відчув тепло,
адже я люблю книги більше за громадянські війни
та питну воду,
я харчуюсь тільки такими як ти, подібними тобі книгами,
та проте цілуйся з римами,
кохайся з легеневими крапками
сьогодні тобі ананда
сьогодні тобі радість
сьогодні ти головна в моїй голові
сьогодні ти головна в моєму мікрокосмосі слів і думок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346896
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.06.2012
Світло на яке ти потрапляєш заздалегідь
ввімкнене Господом, щоб коли ти прийдеш додому знову
п’яним не розбив собі носа об газетні уривки,
чи карниз чи стіну завішану розфарбованими годинниками,
що їх забули годинникарі Старого світу,
Коли ти удосталь намилуєшся порно чи сумним цирком бога
прочитаєш «Чотири стіни і місто» Звонко Карановича
тоді ти зможеш вільно полетіти з вікна дев’ятиповерхівки
в жовту блакить за сірими жайворонками осені.
Улюблена пора усіх поетів, що носять попільнички,
та різноколірні сорочки на виворіт,
щоб їх не змогли кохати не красиві жінки чи то інки,
з потворними ногами та татуюванням кленового листка,
Тобі буде здаватись що вони приїдуть з Монреаля – серця Канади,
та вони всього на всього сербські пройдисвітки,
що читають твої вірші, тільки тоді коли закінчується пиво і сірники,
тоді вони не маючи чим палити,
кидають тобі свої поцілунки,
а ти як невдаха тікаєш через парки, де маленьких дітей грабують гопники
і ядерні фізики.
Сьогодні тебе кусає комар і вмить зомліває,
оскільки твоя кров перенасичена алкоголем.
Сьогодні жінка, котру ти кохаєш прощається з тобою,
подарувавши тобі прощального листа,
в якому пише що знайшла письменника з Англії,
а ти ж невдаха з футболкою фірми Макдональдс.
Ти плачеш і сльози твої, як краплі з холодного Білого моря,
скочуючись вниз течуть по обрію з підручників по геометрії
і втоптують людську тупість в сусідні паркани
дерева прощачись із заходом сонця пускають коріння
твоєю вулицею
і ти вже йдеш нею п’яний в баняк, ти йдеш і співаєш,
і співаючи кашляєш,
твої легені схожі на порізаних норвезькими ножами китів,
вони роблять останнйі подих і забиваються смогом
тому що ти забув купити кондиціонер,
і твоя кров більше не фільтрує чужих віршів,
тобі потрібно до поліклініки на очистку легень,
ти біжиш і на ходу заскакуєш в автівку швидкої допомоги,
і заблювавши усі рештки їжі та вчорашньої любові
мчиш у імлу, таку далеку від зірок, що обростають теплом
та рештками соняшникового насіння
Ти думаєш про смерть і осінь,
про смерть як вічну осінь
уявляючи попадаєш в парк, де багато листя жовтого,
і якщо бог головний оператор цього стартового пакету
то терміново з’єднайте мене з ним я хочу розповісти йому
як я втратив життя і любов.
в один дощовий похмурий день
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346261
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.06.2012
Всі дні скочуються у прірву, коли в тебе зранку сушняк
від вчорашньої водки,
коли в тебе сушняк від її витребеньок,
Коли ..
Коли…
Коли в макдональдсах падають діти,
Спотикаючись об свої жирові складки.
Всі дні скочуються у прірву, коли над твоїм особистим пентхаузом
Вистрілює піротехніка, а потім чужа сперма,
Як ворожа техніка,
Ірак..
Раком тебе має кожен начальник старший по званню від тебе
Всі дні скочуються у прірву, коли хочеться відпочити від
Пенсільванських читань Жадана.
Коли мотор вже глухне а водка ще ллється
І твої друзі кажуть тобі «Наливай,Романе, допоки дно
Стакана не поб’ється».
І ти ллєш і справді, вся водка проливаючись через дно стакану,
Випадає снігом жовтим на землю,
Таку ще лунку і крихку від твоїх свіжих кроків,
І всі ці випари отруйних лампадок, пальне, як
Спосіб проникнення в тебе, моя крихітко, глибше
Всі ці поради минулих днів просто скочуються в прірву
Майбутніх днів,
Де знов буде водка та різносторонні друзі одностороннього
Маркетингу.
Мені здається, що всі демони інколи також п’ють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345820
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.06.2012
Одного осіннього ранку мені здалось що ти-
моє відображення у дзеркалі,
одного осіннього ранку мені здалось що ти дзеркало
мого відображення,
одного осіннього ранку мені здалось що потреба бути
структуральним параноїком діафрагми сусідської собак,
не є такою звичайною
одного осіннього ранку настала осінь і схопила червоний серпень,
перерізавши йому горлянку навпіл,
і з цих двох частин створила Вересень і Жовтень,
а Листопад якось сам прийшов,
він ж був алкоголіком- мізантропом,
полюбляв другосортний димедрол,
і грати в траві на гітарі,
виточеній з евкаліптового листя,
з крони він створив тебе,
як невелике уособлення жінки,
щоб рано чи пізно я страждав від розуміння того що
я і ти це одна особа,
що я це чоловік і жінка.
що я це начало світла всеохоплюючого польські готелі,
що я це димедрол,
який ти приймала щоразу в ранці,
допоки не померла з перерізаним горлом навпіл,
і ніякий листопад тобі вже не друг чи кумир дитинства,
Ти так боялась не поголених чоловіків,
Ти так боялась стати дружиною католицького священника
Ти так боялась померти від сніду чи надмірної втрати крові,
Ти так боялась серпневих вовків, що молились своїм ангелам,
в чорних каретах з білими плащами й жовтими рукавицями Вересня,
і всі ці заплутані рядки покриваються воском,
стають каменями, що мовчать,
і всі ці люди, яких ти зустрічала на заправках, в барах, в магазинах, у школі,
в університеті всі ці люди лише віддзеркалення мене,
як найкращої пори у світі такої як осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345814
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.06.2012
Напевно, коли усі риби чи молюски Індійського океану
матимуть змогу стати тибетськими паломниками
і нести тонни одягу на собі у вигляді згортків
списаних червоним чорнилом івриту
тоді і тільки тоді
ми зможемо кохатись на дірявій поїденій клопами
канапі.
тільки тоді ми зможемо зустрічати ефіопських дітей
хлібом й соленими коржами
Напевно коли усі індіанці стануть величезними китами
і нестимуть зерно у величезних ковшах дмухаючи вслід усім західним
вітрам Гольфстріму
тоді і тільки тоді
ми будемо здатні на те щоб створити себе заново
окреслюючи усі гори та рівнини сітками меридіанів
витатуємо каплички зі священиками
які посміхатимуться нам
забувши у те, що вони вірять у бога
забувши про те, що вони на службі
Напевно коли всі янголи які курять тільки на заправках
кинуть палити
гордо обрізавши крила чи пофарбувавши їх у коричневий колір
тоді і тільки тоді
я почну кохати тебе по-справжньому
як це роблять фенічки на твоїх руках.
я нестиму різнокольоровий стяг тільки для того
щоб ти могла погравшись веселкою кинути палити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344874
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.06.2012
Бійся коли ти сама удома,
Бійся коли ліжко пустує тобою
І тільки тобою
Бійся коли ти гола,
Бійся коли ти квола і ходьба твоя
Одностороння,
Бо зворотнього шляху ходити
Різносторонніми стежками у тебе не буде
Бійся усього, що робитиме тебе сильною,
Бійся усього що трощитиме твої кістки,
Коли випраний одяг стане жовклим
Коли вся жовч з твоєї печінки виллється через
Твою радість назовні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012
У гаї шумлять дерева
вони такі кволі через те що ти хвора на рак
але твоя зірка вона ще сяє
міцно стискаючи мотузком усі кораблі
що припливли тебе рятувати.
Шумлять дерева, твоє волосся в
якому я знайшов королівський двір Версалю
сріблиться під стягами Христофора Колумба
реприза карнизу.
чи бути тобі чорним квадратом Малевича
чи бути тобі жінкою з сивим волоссям
якщо ти помреш молодою.
Шумлять дерева, і твій сон нагадує мушлю спокою,
там ти помираєш не сама а з тисячами клерків
шо розливають водку на твої меланхолійні ноги
Моцарт топить ноти у піаніно
на кларнеті грає тільки дурний
ти дійшеш до такого висновку коли помреш за межами цього світу
і твоя мокша стане православним священиком, що
окроплюватиме теплим комином світла це літо
і твоя мокша перетвориться на вокзал із тисячі криків
чорноволосих буд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344644
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.06.2012
Знаєш ще дев’яносто днів до осені
і ми зуміємо добратись додому на товарняках
під червневим сонцем
під жовтогарячим сонцем, котре ледь-помітно грітиме наші душі,
а світанок прийде непомітно і вкраде наші пальці,
зробивши нас невмілими істотами.
І всі ці затяжні депресії, від яких тікаєш на літаках,
тікаєш від них потягами,
і хтось із нас скаже ледь помітне «кохаю»
хтось у відповідь «не знаю»
Комусь доведеться ночувати на квартирі у друзів наркоманів,
комусь у цвинтарній тиші серед могил поетів і музик.
Та чи не головне вибиратись із суму з чистим сумлінням із ножицями
по коліна,
по коліна волосся відріж,
відріж свої коси сьогодні тобі вони не потрібні
Сьогодні тобі не потрібні ані рок-музиканти,
ані солов’ї,
сьогодні тобі потрібен лиш я,
і ми кохатимемось в потягах, тікаючи від солодких неврозів,
коли на вулиці залишатиметься ще дев’яносто днів до осені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343728
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2012
Дожити б цієї Пасхи,
cхововаши всі настінні годинники,
нагодувати світанки омлетом із сторінок біблії,
прочистивши попередньо шлунок молоком,
закидати всіх бізнесменів
банановими шкурками.
дожити б до цього різдва.
адже ти народилась така
незаймана посеред техаської нафтової свердловини
із крилами дитини
із ріжками демона.
І дерева як похилі солдати повинні передати
усю церковну музику, яку переспівую я тобі
і іржаві банкноти змусять Іуду зрадити Христу іще раз,
і твоя краса змусить мене впасти на коліна,
змусивши викупити всю нафту у твого брата-бізнесмена
По церковних канонах я - ніхто
ти – свята,
загорнута в блакитну шаль,
ти та солодка мить розчарування,
яку хочеться вдихати в легені,
залишити на пам’ять смог оливи і
книжечку молитв до святого Тадея.
Адже твої вени наповнені святою водою,
мої ноги пливуть за течією чорного океана,
і всі вояки, немов похилені дерева змусять
мене впасти на коліна і помолитись вперше
за цей щасливо прожитий рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343726
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2012
Вовки завжди падають на Схід від своєї смерті
співають на північ від свого дня народження
знюхуються і стають типовими торчками
не здатними здійснити кварт-оплати
не здатними подивитись новини
не здатними слухати музику шістдесятих
і від цієї жінки, що сидить верхи на вовках смутку
пахне кофеїном і ісламом
пахне далекою Північчю і гарячим від війни Іраном.
І ця жінка тяжко стогне, адже її Коран горить
як і її будинок створений з газетної ганджі
її янголи заплутались в тенетах Сходу
а від неї пахне в’яленою рибою і сирним пропаном
від неї пахне дитячою кров’ю і гарячим Іраном
від неї пахне вовками смутку і Північним пилом
Захаращеними джунглями контркультур
забитими стінами, цвяхами долі
понівеченими дорожніми велосипедами
й сільськими дорогами Халіфату
від неї пахне зміями й вербою,
протоптаними стежками мусульманського народу
продірявленими головами й трикутниками з чорними зірками.
Від неї пахне Аллахом.
Кривавим аллахом й прадавнім Кораном.
Від неї пахне смолою й віршами
вона ще вірить у нього
а він у трикутні ворота свого раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343573
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.06.2012
Вовки падають на схід від своєї смерті.
Я живу в мікрокліматі полярного кола,
я ще не вийшов з фобії підліткового пекла.
я ще знаходжусь всередині згоряючого ліфта.
моя голова розлітається на сотню дрібних кольорових кавалків,
я не бачу шостого кола, тому що я топчусь на місці
я німий -
бо ти забрала усі слова.
Я сліпий -
бо ти втоптала мої очі а багно,
як я можу померти для тебе:
заплаканою рослиною
чи як поранений ведмідь.
Ти всотала усі мої рани,
і на місці них заточилась сіль,
я сховав твої вуста у себе попід кістками
я розставив трикутники догори ногами
я посіяв зерно твоїх днів поміж зірками
і побудований мною Вавілон розсипався
ставши містом янголів темних,
тих що носять чорні крила,
тих що мовчки набирають оператора з внутрішньої
сторони пекла.
усі коробки з людьми відкриті залишається
залишатьється просто підпалити ліфт
в якому перебуваю я і моя сім карта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343549
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.06.2012
Я пишу тільки на випраних соленим розчином аркушах паперу
Я пишу тільки хардкор і тільки під хардкор
Я копаю кожному з нас маленьку могилу,
щоб вмістити радіоприймач
з якого програватимуть найкращі хардкор гурти світу
я писатиму тільки кров’ю впереміш з хлоркою,
я писатиму тільки про тебе під снодійним з гарячим вином
я писатиму ніжно і брудно,
я писатиму про те як спалюватимуть церкву, молячись
про те, щоб бог мене зрозумів,
я не пропоную нікому наркотиків у своїх віршах,
бо вони - це найкраща наркота, що є у цьому
захуяченому тереном світі,
я писатиму про твою шкіру,
таку, як в білосніжного оленя,
таку, як в проститутки з Ісландії,
я думаю, що коли ці холодні дівчата трахаються,
то обов’язково накриваються медвежою шкурою,
і натягають хардкоровий капелюх.
Я думаю і пишу на білому папері тільки власні літери,
і пишуть їх руки тільки мої,
а мої ноги в цей час курять картон,
і продають дагестанцям органи і збірки поезій
невідомих поетів,
і знов ж таки вкотре наголошую я буду писати
про Голандію, Францію, Канаду, та інші країни
в яких побувала вже ти,
та в яких не побуваю я.
і твоя труна буде вирізьблена з кедра,
і я побачу твій сон крізь плетиво твого волосся
і я писатиму ніжно проте обачно про твій стан,
про твою менструацію, як менструацію нації,
про твої очі, як очі прадавніх,
про твої ноги, котрі загубились десь в звуглених
шахтах Донбасу,
про твої руки, схожі на руки улюбленого рок-музиканта
і всі ці речі, начебто кохання будуть мати власну окрему назву,
назву Донбаського хардкору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2012
Якщо ти не хочеш щоб мене спіткало лихо
купи пачку сірників і спали своє лице,
так спали лице,
щоб більше не бачити те, як я ходжу молитись щоденно
в маленьку капличку чорного кольору.
Якщо ти не хочеш щоб мене спіткало лихо,
тоді підстрижи газон, на якому я заховав наших янголів,
вони читали Коельо і це мене почало дратувати,
я просто вбив їх і заховав на газоні їх душі
а попіл розвіяв за музикою дешевої ганджі
за нашим будинком танцює оркестр вербальних
депресивних людей,
як можливо щоб оркестр танцював не знаю,
але, напевно, якщо дерева випрати з перволь колор меджік
не тільки оркестр буде танцювати,
а ще й сліпі діти співатимуть осанну,
сидячи одночасно за моніторами в соц – мережах,
закопуючи свої віртуальні настільні біблії,
а замість них будуть читати жовту пресу,
про те, як ще один художник чи артист облажається,
випивши надміру снодійного.
Якщо ти не хочеш щоб мене спіткало лихо,
Просто просто
Просто просто
сиди тихо,
нехай твій рот буде без язика,
адже язичникам не потрібен язик,
а німим - вуха,
а скупим - гроші,
а сліпим - очі,
проте я знаю: церква потрібна усім,
маленька чорна каплична, де можна відсіяти зерна суму
і поговорити з мертвими янголами чи просто пограти в настільний теніс
з Хароном.
Якщо ти не хочеш щоб мене спіткало лихо,
купи пачку кам’яної солі і вбий всіх їжаків планети.
Якщо ти не хочеш щоб мене спіткало лихо
на*уячся коксом і всі лексикони стануть цифровими літаками
і нам більше не доведеться вчити німецької щоб розмовляти
З метеликами Кельну.
та проте, якщо ти хочеш щоб мене спіткало лихо
прочитай цей текст двічі - тихо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342748
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2012
В останній день весни я не міг вибрати собі жінки,
ці всі створіння зведені Хорсом в одне прекрасне тіло й душу
вони всі надзвичайні та вишукані,
до якої би підійти навіть не знаю.
Поруч брудної пивнички, де заведено приймати
найбільших гультіпак зі Сербії, Болгарії та інших
балканських країн
стоїть Ярило, він щиро посміхається мені й широким жестом показує
на кухоль смачного запашного квасу
та проте я відмовляюсь, я ж не хочу залишитись цієї весни один.
Я знаю, я напишу їй вірша, а котра відгукнеться тій і пощастить.
Я пишу свої перші рядки і над мною літає Велес,
Він кричить: “мужик давай я з тобою”
Хочеться писати про любов й довгоногу розпуку,
але виходить писати тільки про збут наркотиків,
повій, наркодилерів та інших дивних персонажів,
я пишу про вітер, про гори, про море і про дівчину,
яку хочеться кохати вічність,
Стрибог радий, тема вітрів йому підходить
Він бере два великих кухлі пива і ми йдем на дискотеку,
Там він стріляє собі з лука, і зовсім випадково підстрілює якогось чувака,
Приїжджає швидка і забирає нещасного у лікарню.
Стрибог, вибирає з котрою панянкою буде танцювати під Def Leppard,
Старі рокери, славні і хороші і богів слов’янських напевно знають і люблять
Отож ми собі ковбасимось і тут прилітає Сімаргл просить вийти Ярила,
Вони зникають я уже п’яний в хлам дотанцьовую останню пісню і виходжу
З накуреного приміщення,
Якась панянка хапає мене попід руки і ми йдемо до неї на квартиру,
Вона повільно танцює і починає кружляти в такт музики,
Потім чути глухий удар,
На ранок прокидаюсь голим на сміттєзвалищі,
Стирила дорогий костюм і гроші всі забрала,
Поряд мене хтось голосно регоче аж плаче зі сміху
Дивлюсь на цюб красуню і не можу зрозуміти хто це.
Напевно Рожаниці, моя доля.
Доля зробила мене босим, голим, в такому вигляді
Мені ще прийдеться сідати в таксі і чимчикувати додому
А так хочеться пива. Пригоди продовжуються.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
Металеві конструкції моїх ніг не витримують твоєї ваги,
ти схожа на кульку повітряну,
котра несеться над Віднем
зі швидкістю світла
ти схожа на берег моря із сульфадиазіну,
сірчана кислота клоунів із приват-банку
схожа на твою вушну сірку,
з якої я будував в минулому житті палаци й будинки
для престарілих
все на замках,
і роль піаніста віддається якомусь одноногому бродязі,
котрий навчився скакати на одній нозі і грати на піаніно.
Але не навчився бухати і колотися об твої ребра,
об твої груди, що пахнуть мастилом порша каєна.
Я хотів би відчувати смак космічної зірки,
котра зав’язує нирки сонця
Неначе матір, котра піклується про свого п’ятирічного сина.
Я хотів би у море глибоке з тобою,
з прив’язанам якорем на шиї чи на спині
на штанях сліди нашого з тобою кохання
в очах дим сигарети, що викурив бог
азіатських потіх.
У роті присмак бензоколонок і харківських потягів
крижане місиво з кісток собак і котів,
Що мандрували Києвом, Нью-Йорком та Ліверпулем
За лан, талантом просто танцювати в гаї,
маючи при цьому численні порізи,
численні глибокі рани від автоматних черг
синьо-жовті стяги без патріотизму нікому не потрібні.
І я кидаю останній бій тобі,
і я кидаю останній бій моїм кімнатним *льондрам.
і нічого вже не змінити твоє повітря залишилось
мертвим,
моє повітря запакованим в чорні коробки
цвинтарних надгробків
політичних окупантів.
Наше з тобою кохання розвалилось на очах прихожан
і випало сірим снігом з неба
наша зірка згоріла під сонцем
не отримавши подяки і простого «кохаю»
Наші шнурівки зав’язані намертво нирками,
котрі продавались певний час на чорному ринку
і ми купимо іще раз одне серце на двох.
Ми купимо пачку ЛСД і скуримо нашу любов,
Як стару потерту пластинку,
До дірок простріляну маківку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
Франція твого дитинства так нагадувала Болгарію мого майбутнього,
Франція твого дитинства скидалась на п’яного їжака,
була побудована, була зруйнована, була посвячена, була витрахана
політичними режимами і самими людьми,
вона наче бойова машина, наче скурена куртизанка,
проривалась крізь усі мексиканські фронти,
де на конопляних плантаціях працювали чорношкірі раби,
Болгарія мого майбутнього, Франція твого минулого,
де полісмени вбивали безневинних бомжів,
де бородаті чуваки торгували наркотиками наліво і направо,
збували ці наркотичні речовини наче напоєних енергетиками шльондр,
І зараз ця Франція горить синім полум’ям
Паризьке небо,
Ніцца запрошує усіх на літературні вечори якихось сонних наркоманів,
котрі навіть не згадують свого батька Бодлера,
батька французької поезії,
батька французького народу,
єдина дочка Франції Жанна, горіла в цьому синьому полум’ї,
За Францію таку, яку ви бачите зараз.
Франція твого дитинства скидалась на поліцейський відділок,
де всі французи курять відмінний ямайський гашиш,
Франція твого минулого скидалась на сомалійського пірата,
котрий грабує усі приватні новорічні універмаги,
Франція твого минулого скидалась на бандита з дробовиком у руках,
що розстрілює ватагу чорношкірих дітей,
та проте це була Франція твого минулого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337534
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2012
Ти як Греція вся заплуталась у внутрішніх кризах
втомлені робочі вимагають в тебе зарплати,
фінансові проблеми на межі з радикальною громадянською війною,
твоя влада втікає на дорогих авто десь в іншу сторону від Балкан,
твоя влада трахає грецькому народу мізки
і від цього проллється ще більше крові вір мені,
мадонна призахідних вітрів,
мадонна призахідних стихій,
дівчина з небуття,
жінка, що прийшла по каяття,
отримає тільки сухий пайок на завтрашній день
а її діти помруть без їжі і води вже сьогодні,
загартована сталь,
заморожена кров,
цивілізація грецька каже тобі стоп,
та ти тільки відмахуєш рукою.
всі ці храми побудовані не твоєю рукою,
всі ці статуї, посвячені не твоєю рукою,
всі ці люди народжені і вирощені не тобою,
вся ця Греція могутня, як плече Титана,
тепер стане краплею хаосу в Європейському морі.
атланти мізерії, персеполіс,
поліс страху,
всі ці події стануть кривавою плямою на тлі твоєї
чистої суші.
Отож шукай плаща із обелісків,
шукай діадему із оплесків.
виведи цю країну з фінансової кризи,
встань на коліна і помолись з гідністю.
Ти ж жінка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337526
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2012
Я візьму і викинусь з вікна, на якому памороззю був
намальований дракон,
візьму і викинусь з вікна поруч якого ти любила малювати кола
цигарками
повітря знуджене сексуальними приниженнями двогорбих верблюдів,
співай мені по-німецьки, зроби мені закордонний паспорт
вирубай мені серце на плечі,
а бог після моєї смерті зробить мені тату на грудях
у вигляді церкви,
в якій стоїш ти і куриш ящірку осені,
ящірку серпня
і сонце немилосердно поливатиме променями спраглу землю,
заспівай мені німецькою,
як це колись робив Ліндерман.
Заспівай мені німецькою про море,
яке не знало печалі, в якому водилося багато риби,
русалок, рибалок, вантажних кораблів.
Не заважай мені своїми газетами
я хочу до бога до мого батька,
що витатуював мені церкву з тобою всередині,
і всі двері на замках,
і всі птиці залишились без корму,
і всі звірі втопились у морі.
Суїцид всім сучасних словникам і перекладачам епохи бароко
я хочу тебе як спрагле повітря В’єтнаму і я вже би швидше скочив
не дивлячись униз, бо я вже п’яний достатньо для спроби самовбивства
та чи це буде трактуватись як спроба самогубства,
хтось зробить з цього телевізійну новину,
хтось буде купатись в калюжах крові,
хтось буде пити лайм на місці моїх пробитих гірляндами рук.
Зараз 31 грудня і я зроблю це, це буде мій персональний катехізис,
мій персональний апокаліпсис,
мій персональний катарсис,
але перед цим дійством заспівай мені німецькою,
почитай мені вірші Ліндермана,
про могутні німецькі землі,
про могутню природу Німеччини,
про сонце
що буде sonne,
про ріки, про геїв,
на гей – парадах, про море,
в якому будуть топитись кораблі,
про телевізори тошиба,
які будуть тонути в цьому морі,
про замерзлих пінгвінів антарктики,
котрі немов сильні солдати Америки,
копають собі хвостами могили.
Мене вже не наздоженуть ні птахи Півдня,
ані солдати Півночі,
ані рятівні гелікоптери,
Я кидаюсь на захід вітрам,
На Схід від нафтових свердловин.
Я кидаюсь і залишаю лиш тінь від себе.
тримай холод моїх рук, лови мій погляд,
погляд моїх розбитих об асфальт ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012
Опівнічна пора - пора підводження підсумків
твоєї настільної війни
або війни між німецькими окупантами та італійськими фаст-фудами
кожен жиріє у свої 18
це закон,
обернено-пропорційний законам Ньютона
і коли хтось тобі каже «ти жирна свиня» - бий
його битою не зволікаючи,
все рівно всі суди,
нескінченні рахунки за газ,
воду,
світло,
тепло
будуть сплачені,
все поклоняється перед твоєю новою футболкою
на якій розстрілюють євреїв.
знаєш, друзі мені чомусь кажуть,
що я забагато думаю про євреїв,
чому, наприклад,
Голокост - це не цирк з газовими камерами
не знаю чому вам не смішно
і чому всі так не люблять євреїв?
чи це не вони набудували всі ці італійські фаст-фуди
і чи Гітлер не дбав про арійську націю,
цікаво.
А ще цікавіше бачити
американські фаст-фуди,
японці теж воювали проти американських фаст-фудів,
а америкоси в свою чергу дбали про економічний стан своєї країни,
за що й кинули на Хіросіму атомну бомбу,
весело чи ж не так?
Чому в сучасності нам показують в цирку якихось мавп, не смішних клоунів,
чому не покажуть, наприклад, як наживо розстрілюють людей,
чи підпалюють живцем,
чи навіть просто чом не спроектувати Третьої Світової війни на арені цирку?
Так зване циркове життя- Шапіто.
Отак, чи о так.:?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334977
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.05.2012
Виткане з землі повітря схоже на ілюзіоніста,
що купає свої очі в вогні, смокче сіль,
їсть крекер і заважає паркувати свої автівки біля входу
в дешеву забігайлівку, де архітектори лялькового театру
пропивають свій талант, натягають дівчаток та
багато палять
сигаретний дим танцює з балетними %урвами,
перемішуючись з горілкою утворює дрібні капіляри
її дихальної системи,
на радіо грає Смок он де Вотер,
Діп Пьорпл і всі йдуть подивитись як якийсь гарячий вісімнадцятирічний хлопчина
буде бити пику балетному майстру за те , що він тр*хнув його дружину.
дружина рясно вкривається слізьми,
гопники підбігають і починають запускати шарики разом з дітлахами папи римського
Під сонячне диско прилітає на гелікоптері президент і дарує всім тюльпани, які
зацвітають і перетворюються на Стрийський Парк, це все нагадує Львів,
з його дрібними закапелками, *льондрами, психіатричними наглядачами,
що душать тебе, коли ти не хочеш пити якихось таблеток.
шанс, якби вони давали тобі віагру ти б не відмовився,
Цього разу ти весь охолонув, дивлячись на весь цей цирк,
світло,ліхтарі, коти, ера непотрібних гідрантів, з яких все одно не ллється вода.
якийсь хлопчик, вириває сигарету з маминих рук і розуміє що це гашиш,
він робить довгу затяжку і відкидається на спинку бегемота,
що несе його у Чорне море, де русалки розовідають йому, що в Україні планують вчинити теракт свої ж люди
хлопчик не вірить, робить ще затяжку і потрапляє в молекули морозива, що їсть старий сусід.
Сусід бачить голову хлопчика в морозиві і в нього стається серцевий напад.
Лікарі констатують смерть. Все було б добре якби не оголені електропровідники,
що звисають згори, хтось зачепляється за них зі смаковитим вигуком «блядь»
і цього когось вбило електричним струмом.
Чарлі Чаплін все краще танцює під якусь німецьку музику,
порноактори налаштовані,
Хтось відімкнув світло.
*уки. А я хотів подивитись живе порно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334737
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2012
Ми пили горілку і думали про майбутнє,
Вона планувала зняти приміщення в оренду,
щоб продавати там різний мотлох,
я мріяв що мене на кінець-то візьмуть в космос,
адже це щось рідне, щось близьке.
Ніяких відсотків, ніяких відсотків любові до чогось,
одне лише невідоме щось.
Ти летиш і не бачиш ніг під своїми ногами,
слідів, дибільних слайдів, квітневих котів.
Просто одна велика нескінченна банка
для алкоголіків, суїцидників, сутенерів і ш*ьондр.
В космосі всі стають рівними навіть янголи.
І у космосі тебе ніщо не колише, ти не маєш обов»язків,
хіба тр?хати Оксану старшого офіцера твого космічного корабля
за те, що вона взяла тебе на борт.
Нюхати клей, їсти солону космічну їжу,
слухати абстрактні розмови про космічних їжаків,
будувати монологи, діалоги, ховати свої
проблеми поміж ніг космонавток,
закидатися спиртом й голими п’янками
будити всіх ранком, коли ше полярні ведмеді тихо сплять
коли ше полярні пінгвіни не шумлять у свої труби
коли ще холоду нема а є лиш сигаретний дим
коли купається в душі залишок тютюна
і ти танцюєш під совдепівську музику вісімдесятих,
коли трава горить і застрягає риба між зубами
коли журба хрипить трьома шляхами,
коли заходить сонця диск і бачиш ти планети
такі далекі від Землі, такі близькі від сонця
купайся в своєму соці, дитино людських просторів,
кохай своїх друзів,
свою музику,
своїх батьків,
відкривай нові банки пива,
вдивляйся у космос, й смокчи з нього вітер,
ламай сходи до далекоглядних зірок і
сходи до лікаря бо ти вже кров’ю сходиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334386
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.05.2012
Мое море внутри погибшего солдата,
который любил тебя,
мое море потерялось в песках пустыни,
что ты подарила мне осенью
кровь на простынях,
прости
просто заболела рука,
я дрогнул и упал с моста,
мое море утопило меня
в песках октября,
мое море уморило меня
я начал спать и кидаться
слюной шершавой
как безумный пес
я голоден
мне нужна твоя любовь
отдай мне ее на сбережение,
а потом закатай меня в асфальт
как и всех своих ручных зверьков,
ты забыла выключить свет, но здесь как-то темно
я двигаюсь по тактах словесным фактам
излагаемого мотылька, я берег его до нашей встречи,
и она, уже наша смерть заждалась нас у окна,
облачное солнце превратилось в пепел тумана,
я предлагаю бой, но я уже в хлам пьяный,
налей мне еще коньяка, мой дикий хохот
было слышно на весь дом, и меня бы забрали в дурдом,
но я устал от этой осенней комы, листья дубов
обняли мои руки и сплели мои ноги в знак бесконечности
я ищу того, кто давно згорел,
на воде, на воздухе жить - это как на войне
больше, меньше ты труп
полурастегнутый зонт дождь
сочиться на всех линиях фронтах
невидимые двери в тусклый мир,
подожди предложи мне мир,
мои руки в крови полусогнутый круг,
и в кирпичах поламались конечности
песня осени осени песня,
песня осени осени песня
песня осени осени песня
закрой свой рот
открой зрачок шире
это граница абстракта,
это граница иллюзорного мира.
Песня осени осени песня песня осени осени песня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2012
"І приступили до нього учні його і розбудили Його кажучи:"Господи, рятуй нас, бо загибаємо". І сказав їм Ісус: " Чого боътесь маловіри?" Тоді встав, погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша.(Матея 8, 5-26).
Знаєш, незважаючи на те, що ти мені стала огидною,
я буду згадувати тебе щоразу як і першу затяжку сигарити.
Повітря було просякнуте літньою грозою,
тоді я вперше закурив, але я не ввійшов в цю звичку палити.
як і не ввійшов в звичку сумувати за тобою, бо навіщо сумувати
за привидами минулого, коли молитовник у тебе під руками
і ти попрохаєш у Бога здоров’я собі, своїм братам і сестрам, батькам,
знайомим, друзям.
І незважаючи на бл*дське відношення її до тебе ти не осуджуєш її,
хіба інколи, спересердя, звеш її *укою, клянеш ту мить, коли познайомився,
відкрився, і нехай твої вірші брудні й неправдиві, проте кожен їхній герой належить саме їй – цій людині, яка відтр*хала кожну клітину твого мозку,
надовго увійшла в голову і почала там тліти й гнити,
заражаючи все нові клітини розуму,
вічність не не спопелиш,
як старі українські газети,
на
яких спогади
обвивають твою шию
і цілують твій лоб
сотнею куль,
залишається тільки молитись
та інколи відкривати все нові пляшки пива,
відкривати нові стежки і ходити ними самому
з молитовником попід руками, бо це все що залишилось від Бога для тебе
слова і їх значення, запаковані в стрічках віршів,
посилань від Матвія, Петра та інших апостолів,
вони ж бо не будуть гратись твоїм серцем, твоїми думками,
твої дії давно набули кольору жовчі,
ти став далеким від правди й добра.
та серце подірявлене кулями від дробовика,
старого сусіда Сергія,
що вона взяла до рук і так легковажно прострілила
зробивши там купу дірок,
звідки ллються соки твого життя,
не купуй протигазу,
тобі ще вистачить повітря,
тобі ще вистачить води,
допоки не згорить остання сторінка старого
пошарпаного молитовника.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333110
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.04.2012
Я бухав вже три дні і не бачив нікого,
моя жінка сплела мені светр із колою
я бухав і не бачив ні дна, ні озер,
аніяких галімих поетів, засраних сцен
з дешевого арійського кіно,
де якусь тьолку тр*хали за діряве відро
я не бачив нічого окрім власних нігтів,
якими я харчувався протягом року,
а потім мені сказали забирайся геть з цього
кладовища, це тобі *лядь не термінал
і не перехідна станція метро,
я послухав всю цю срань із паршивих відрізків
слів, а потім взяв лопату, ?банув нею сторожа,
запхав його голову до циферблату,
а тіло закопав же ж на цьому кладовищі.
я скупив всі магазини свого міста,
щоб нюхати крек мені вистачило
двісті грам сульфатної кислоти,
а потім піздець мене накрило
я бачив голих русалок,
фесбешників,
маленьких дівчаток,
охорону президента,
китайських ювелірів,
японських ніндзя,
і кінці кінців після літра портвейна мене
попустило,
але перед тим я застрелив якогось мудака,
кинув якомусь маленькому гному зігу,
збігу зачепився об бордюр
впав в калюжу, де побачив кров,
розкував космонавтів,
роздув пацанам з району драп,
мене знов цепануло я пристрелив якогось мента,
мене заглючило танцював с фанатами фк Львів,
зустрів якусь шлбондру на зупинці
за десять гривень вона мені дала,
швидко зробила мінет,
а потім як перебігав через дорогу,
на мене пташка насрала.
Це все норма, якась дівчина
кинула вазонок з помідорами, він впав,
сонце світило яскраво,
проте ноги мої змерзли
гратися в ігри на приставці,
сусідка малому колі забороняла,
але я тітку роздуплив кажу віртуальний світ це круто, ніякого
реального насильства є тільки секс і маріо в 3D,
я купив кіндер-сюрприз в ньому попався парашют,
я скочив з багатоповерхівки, зламав собі шию, ребра,
на четвертий день ми бухали з головним лікрем віділення,
говорив Рома ти дуже везуча людина,
тобі заканало,
але я ж знаю, перед смертю я побачив би жіночу вагіну,
тому що я найщасливіша людина на цій маленькій планеті.
_ Пі*дьож.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332899
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2012
О Крейгу, я хочу заслухати нову мод-сторі від тебе -
«Так ось, чуваче, я почну».
Колись, я зустрів одну родину яка любила купувати зіпсуті продукти
в дешевих універмагах,
вдень вони слухали Льіюса Армстронга,
а вночі фішачили одне одного як безжальні
тварини і це від початку був план евакуації
єврейських гетто зі Східної Німеччини до
зеленої та запашної Ямайки,
але люди почули в радіоприймачах голос Гітлера, а не Бога.
Відтоді багато чого змінилось і ретроспекулятивна табуляція її ніг,
заросла корінням цибуль, і він нарізав її ноги,
як пучки свіжої зелені.
І він висушував коріння, а потім несподівано схотів померти.
Вініли осені його накрили з головою і він більше не знав,
куди подіти своїх настільних соудепівських тарганів Кафки,
цього геніального письменника і незначну для інших людей людину.
Але останні роки свого життя він віддавав читанню, саме Кафки,
він не бажав ні сексу, ані їжи з її рук.
Закінчився піст,
Всі відсвяткували свято Пасхи – воскресіння Ісуса Христа.
І його психіка захопилась білим амфетаміном літа.
Він кожен день читав Кафку нещадно згрібав усі слова докупи в голову і
Робив із них драп,
Курив,
Драпотяжив.
Одним словом
Жив допоки Амелія кохала його.
Але він читав, це його нещадно вбивало.
І ось він помер він раку.
Нещаслива доля як і в героїв Кафки.
Його жінка не витримала і повісилась
Ретроспекулятивна табуляція жінки,
що закінчила життя самогубством.
Це як слухати заїзджену пластинку 80 их.
Це як нюхати десяти раз перемелений кокс.
Це як ?рахати одну і туж куртизанку із
Сифілісом смерті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2012
На морі чайки сплели коло -
диявольські кеглі вже чекають бородатих гравців,
жінки з бородами – це ж так сексуально
пекельна партія боулінгу,
можливо я зустріну тебе на морі,
ти будеш згорати під покришками телевізорів,
і всі ведучі світу візьмуть у тебе автограф,
а потім я візьму в тебе авто,
і буду розбивати собі голову,
ламати кістки, трощити дітей космонавтів,
кyрити гашиш разом з Юлією,
твоєю найкращою мертвою подругою,
у неї такі стиглі губи, наче два живих ківі,
я хочу їсти її плоть,
хоча я не некрофіл.
Некрологи плачуть за минулим,
старі платять за газ,
світло та іншу *уйню.
Це не серйозно навіть така штука як хаотік хардкор
в моїй голові немає нічого окрім віршів,
і ти часто кажеш « Якщо ти кохаєш мене засунь собі розп’яття в дупу»
Але ти ж знаєш я поважаю Ісуса та його вибір,
якби Він слухав музику, я думаю це були б Норма Джін
чи Том Йорк.
Екстрашіп- чи френдшіп,
корабель друзів.
анальний фетиш,
дві склянки гарячої водки
і тупо польовий статевий підігрів,
мій прутень чекає пригод,
твоя проміжність зіпріла.
Скинь маєчку,
Купи фенечку,
а я *одрочу на квіти Геліоса.
Можливо я брудний.
«Дон’т рейп йорселф», -
«Не ґвалтуй себе»,
ти кажеш мені щоранку,
я бачу твоє відображення
на своїй стелі,
віра у минуле, слава горілим за майбутнє,
пали мої вірші, роблячи з них вайт спірит,
хороші порошки беруть тебе живим,
не хороші - просто від*уячують тобі ліву частину мозку
і ти не можеш рухатись
ти наче за кермом, і не можеш знайти, де гальма
затискаючи педаль «гас»
летиш, скинувши з себе куртку,
і цей момент крутий.
З автівки рубає на всю котушку The Chariot
і ти розбиваєшся на швидкості 250 км за годину.
Твоє тіло знайдуть ранку:
В руках ти затискатимеш зубну щітку
і корм для собак,
в останню хвилину своєї \смерті ти згадаєш про улюблену
тварину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331850
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2012
Сотні пройдених кілометрів з тобою, як змії,
Що звиваються навколо моєї шиї,
І ця дорога розсипається під твоїми криками
змії мене душать і я не маю чим дихати.
Кисень стає розрідженим наче солодка вата
я тону в повітрі, наче викинута не берег риба
і всі мої тонни віршів, слів, речень, сполук,
що дають організмові органічні сполуки
виводяться назовні любов’ю.
Якби я міг помолитись, я б давно це зробив,
щоб було легше померти безболісно й швидко
від катани японської гейші, а не отак, як зараз,
назовні нейлонової сітки без кисню, без любові.
Втрата рук вже забезпечена, без них моє серце
пришвидшено б’ється, мій мозок повільно скипає
і цей смолоскип тягнути ще довго, допоки не освітиш цілковито
печеру,
допоки не відріжеш кисень іншим поетам,
допоки не станеш на ноги і заспіваєш:
«Слава янголам і всім вісімнадцятирічним німфеткам».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2012
Далеке споглядання меркурію,
що у вигляді зажуреного чоловіка скурює пачку дешевих сигар,
їсть несмачний грецький салат.
Він як і я не знає що робити.
Його венера покинула його, як і ти мене без пояснень,
Швидко і невтомно наближається сум,
у вигляді чорного чоловіка, що сильно б’є по черепній коробці
білої людини.
Всі піаніно світу зламалась, моя журба нагадує мені мелодії смерті,
я заблював всі ноти і тепер ніяка музика мене не рятує
поїду на Червону площу Мосвки повішусь, застрелюсь,
а краще розіб’ю тобі голову зі сходу,
зі заходу - заклею тобі рот скотчем
з півночі – зґвалтую тебе нотатником зі віршами,
які безжально нищитимуть твою душу
на маленькі шматки,
розриватимуть твоє серце,
воно тобі не потрібне
і тоді ти станеш безсердечна.
Викинусь з мосту, що на Півдні Мексики.
Я викину твою душу на смітник і зроблю з неї штучний організм,
онанізм,
займусь ротацією нових пісень молодих хіп-хоперів,
заплутаю слова в глибокий вузол,
де ти не знайдеш правди,
поїду у Індію,
стану пияком,
брахманом,
Буддою,
буду молитись своїм похмільним янголам,
буду повільно ковтати твої погляди
і пропускати їх наче вітер крізь долоні.
Я грітиму гарячу їжу на холодній плиті,
ходитиму голий по площах, дорогах,
відкрию двері,
щоб ти могла знайти,
а потім тихо задушу тебе пов’язкою,
що її носили воїни колись сильної Німеччини.
А колись на кухні я зроблю грецький салат
разом з твоїми кістками.
З’їм твої посмішки,
розтоплю цукрову вату
і послухаю тишу
церковних дзвонів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330714
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2012
Я остановился вижу круг -
он удлиняется и режет мой
лоб.
Я остановился вижу круг он забирает
меня
вместе с моими шахматами от тебя,
он удлиняет мне путь к твоему дому
Где растет сакура,
Когда-то она зацветет я знаю.
Я остановился - внутри я пуст,
как винил полусонного старика,
что обстригает свои ногти на ногах,
я начал бежать медленно, но все время мне кажется
что за мной кто-то гонеться,
это наверно вечерняя грусть,
наверно мне надо меньше смотреть телевизор
и больше наблюдать за тобой в окно
о похоже что ты стала птицей,
я опять бегу за тобой -
на улице туман мне холодно и некому меня согреть,
пошлю все к черту и начну искать обратный путь домой
он млечный,
я знаю,
я спотыкаюсь о конечности полумертвых крыс,
кто их наказал,
а завтра меня накажет твой бог,
за хорошее восприятие тебя и твоих слов,
за игрушки,
слова,
не нужные песни,
я cпотыкаюсь я опять бегу медленней тебя
не убегай от меня,
держись за меня,
крепче,
птица грустного неба,
облака стают розовым драконом и начинает падать дождь,
наверняка он не из конфет
это кислота, что вырывает глаза,
но зачем нам глаза
если мы итак все видим и без них
этот удлиняющий круг пожирает все вокруг нам не сбежать, но разве кто-то
пробивал бежать от вечности
в туман местного города,
где парни с девчонками катаются на качалках и странствуют по облаках,
оны лживы у них нет сердца,
душу придумали люди чтоб было легче жить,
легче дышать и крушить друг друга о берега Желтого моря.
Это все не терпимо, быть обманутым это так больно.
Кусать локти, бывать там где не будет ни один смертный
слушать тишину и нарезать ее кусками, словно лук,
добавить специй,
словно ты идешь в последний путь и не видишь что там впереди
она, он или оно.
Тебя ждет смерть и осень
везде,
это христианская пропаганда,
это даже не война,
это целиком проглоченная вина за все грехи,
что ты делал или
ты не похож на Иисуса,
но найдется ли идиот, который смело занял бы его место.
Пожалуй наверное нет.
Всем страшно.
Все хотят выйти и с сигаретной комы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330050
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.04.2012
Тієї серпневої ночі місяць світив дуже яскраво,
один чоловік вирішив сходити до коханої на вино,
в нагляк розбудив її каменем в лице,
до якого була прикріплена записка «Я тебе кохаю».
Жінка, не довго думаючи взяла стілець і запустила йому в голову,
опинився він в лікарні з розбитою головою,
вона розбудила його з пожежного гідранта.
напір води підняв з ліжка і викинув на вулицю,
де він ще більше поламався,
також пізніше задзвонила в психушку і сказала щоб його забрали,
його забрали, але він дістав медперсонал своїми віршами настільки,
що знов опинився на вулиці.
Після цього чоловік подзвонив поліції, казав
що його побила і зґвалтувала ця жінка,
її забрали.
Ти дні вона провела в ізоляторі, з наркоманами, зеками, крадіями
та проститутками.
після цього пішла додому взяла сокиру і ганялась за ним по цілому кварталі.
він ввімкнув Вайт Страйпс і затягнув її до ліжка і надягнув на неї гамівну сорочку.
потім жорстоко виймав її у дупу, після цього залив бензином і підпалив,
жінці вдалось ледь врятуватись, вона схопила його за члена і поклала на гарячу сковорідку.
Він кричав як навіжений, після цього вони сіли на туалет і зайнялись обопільним коханням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330048
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2012
Хтось казав, що всі поети мудаки,
чи заперечую я – ні.
вони пишуть вірші ламають руки,
бо багато *рочать,
перуть шкарпетки,
перуть своїх дівчат,
інколи напиваються,
вбиваються депресіями,
зіпсутим віскі.
Вони мудаки, поети-
аматори,
вони не професіонали
чи ж можуть вони
орально писати
анально відсмоктувати своїм богемам.
Ні ?
Поети мудаки,
і злі *блани.
всі всі всі.
О ці вірші про ванільне кохання
про бездарність як спосіб життя,
ранкові простати,
у цих людей ?айном набита голова,
а губи напхані ватою.
Сині сни,
голубі карнизи,
абстрактні ?урви,
поруч них.
Богема плаче,
богема ниє
бо хоче
сексу, нових віршів.
І коли, немає вже поету
що сказати, він вказівним пальцем
затискає спусковий гачок над головою,
щоб не було слідів насилля,
ексцесів,
і вечірні експреси полетять у прірву
і наднічні газети напишуть про самогубство
ще одного бездарного поета-лузера.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329125
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2012