| Сторінки (1/27): | « | 1 | » |
Не відпускай мене,тримай за руку,
Веди в туман і в темряву нічну,
З тобою ми здолаємо розлуку,
З тобою ми прорвемось крізь пітьму...
Не покидай мене,залишся на хвилину,
Давай серця з'єднаємо навік,
Я знаю,що знайшов свою людину...
Свою дружину,я ж--твій чоловік...
Не забувай мене і ті зірки вночі,
Котрі колись в твоїх очах сіяли,
Коли від свого серця віддала ключі,
Коли без слів я відчував,як ти кохала...
Зітри мій образ з памяті своєї,
Хай обпалить вогнем всі ті місця,
Де я частинки ніжності моєї,
Лишав тобі через палкі уста...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2014
Як хочеться зайти у твоє серце...
Та не для того,щоб там жити,
Зі мною це далеко вже не вперше
Пробач,та розівчився я любити..
Здається,все так просто-"два плюс два",
не треба зайвих дій і тих накрутів,
Навіщо,щоб боліла голова?
Хіба без цього все не може бути?
А ці питання:"Хто ти,ким ти є??"
Яка ж різниця,пташко моя мила??
Коли у нас є те,що додає
Бажання жити і дарує крила...
Не можу викласти в своїх рядках,
Усе оте,що рве так на частини...
З тобою не зустрінемось ми в снах...
Чому отак? Не знаю я причини...
Хоча,чому ж,причина та в мені...
Не зможу я тобі відкрити душу,
Котра забилась в кут від гуркоту громів,
Її самотність,певно,не порушу...
Нехай самотнім буду завжди,-одиноким,
Усмішка на вустах і вічний сум в очах.
В думках своїх-по-дивному-глибоким,
Тебе побачу в зоряних ночах..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2014
Я не умію багатьох речей...
літати в небі,мов крилатий птах,
чи збожеволіть від недоспаних ночей
на стільки сильно,щоб аж знесло дах...
не вмію злитись я на тебе і кричати,
яким не був би той зазнайко-Лев,
та все,що може він-це гордо промовчати,
не знав він отаких ще королев...
не вмію я боротись проти болі,
що інколи так серце роз'їда
аж хочеться сказати ВСЕ!ДОВОЛІ!
Знайду собі я іншу,не біда!!!
напевно,я не зможу дати щастя,
що просять в мене твої очі так.
як шкода,що цього мені не вдасться,
а потім будеш думать ''от мудак''
і що-би ти мені не причинила,
яка б твоя провина не була,-
кохання-то могутні крила,
що знову й знов у небо підніма...
і не важливо вже стає,чи вмію
я бачить зорі у твоїх очах,
яких забуть ніколи не зумію,
якими марю в своїх дивних снах...
ну,от і все,ти знаєш,-я-не диво.
Я ідеал-бажання?Шкода,ні...
Усе,що вмію-це кохати щиро
і не терпіть у відповідь брехні...
а ти говориш,що на все готова,
усе зробила би стосунків ради...
брехня твоя-така чудова.-
в реалі просто,ти-лягаєш спати...
а я тоді беру рюкзак у руки,
навушники лунають на весь звук.
Тікаю десь від сущої розлуки,
щоб заглушити свого серця стук...
і роблю вигляд,що усе нормально,
не хочу мати чорних дум,
це все чудово і-це так похвально,
лишень в очах жаріє сум....
він-моє щастя і моя розрада,
мій підлий ворог і мій кращий друг.
Така близька мені його порада,
найкращий лікар мій від всіх недуг.
і хай нічого я не можу з цим зробити,
бо що робити тут-я навіть і не знаю
лиш божевільний може так любити,
як я самовідвержено кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2014
Яка ж ти ще маленька і наївна
чомусь не бачих справжніх кольорів.
І хоч поезія твоя така чарівна,-
та янгол у мені давно змарнів
не світить німб давно над головою,
не тріпотять вже й крила за плечми
насправді в цьому світі я з тобою
зробилися простенькими людьми...
з двома руками і двома ногами...
із мріями,і своїми слізьми...
тепер літаю лиш у снах ночами
де в моїх крилах шелестять вітри.
та знаєш,не важливо,чи є крила,
не крила роблять ангелами нас
Лише коханню все підвласне,мила.
кохання не зруйнує навіть час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2014
Біт за бітом,слово за словами
Так із моїх слів із часом виростають драми,
Такі близькі історії із нашого життя,
Про підлість людську,про почуття,що їх на сміття
Викинула та,що її так кохав,
яку ти так бажав,але ніколи й близько ти її не мав
Не знав,що не у всіх історіях напишуть ХеппІ Енд
Пробачте за сумний акцент,
Та я не можу бути іншим,досить мовчати,
Досить самим себе із середини руйнувати,
Сидіти тишком-нишком в своїй хаті з краю,
Й говорити «мені добре,іншого я не бажаю»
Вийди на вулицю,озирнись довкола,
Подивись,що твориться у тебе дома.
Де ті всі пріоритети,про які колись писали??
Де та правда й людська щирість?? Їх вже всі позабували!!
Наркоманія у моді,проституція цвіте,
Скоро станемо тваринами,втратимо усе людське
Від усього світлого лишаєм лиш руїни,
Небуде скоро нації,пропаде й Україна.
Тотальна деградація свідомості та ідеалів,
Хіба таке майбутнє нам наші батьки бажали?
Хіба за це колись діди на війні воювали?
Хіба за цей розбрат вони свої життя покладали?
Хотіли нам миру й добра,що маєм натомість?
Вночі у провулках,в переходах невідомі
Запропонують ліки від усіх хвороб,
Або ж заженуть тобі під ребро перо
І все,що залишиш по собі-криваву пляму на снігу,
Та якось пройдуть зливи і її зітруть,
І єдина пам'ять про тебе-це надпис на могильній плиті,
та очі матері-назавжди сумні.
А як же наше ставлення до тих сект,
Котрі сповідують одностатевий секс,
Лесбухи,геї та інші підераси,-
Душевно-хворі люди це,по-іншому не скажу.
Відстоюєте ліберальність до цих мас,
Ви-повні ідіоти,-це все вам покаже час,
Коли ваша дитина якось не прийде до дому,
Бо буде вкрадена педофілом невідомим.
Коли тебе це зачепить-ти мене почуєш,
Та буде пізно вже-її ти не врятуєш.
Я вас не зміню,та серце щемить,
За напів-прогнилу націю щось всередині болить,
На мить,уявляю,що ще можна щось змінити,
Вже не нам,а нашим дітям я бажаю краще жити,
І не просто пережити,а розбити цей бісовий лад,
Бути вільними і вирватись із суспільних грат,
в які заковують тебе й мене брат.
Цим божевільним світом керує капіталізм,
Де кожен хоче буть багатшим від свого сусіда
У кожного в крові тече всеохоплюючий егоїзм,
Він горло перегризе за шматочок хліба.
Не будь рабом,убий його у собі,
Зітри клеймо,яке так ставлять нам усім на лобі
Зруйнуй ярмо,в яке нас всіх впрягла система,
Не будь покірним гвинтиком,яким керує королева..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499076
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2014
Коли емоції долають рамки свідомості,
Вихлюпуються за край сприйняття,...
Цей дивний стан-немов невагомості
Все більше і більше стирає життя..
Він кожну секунду вбиває клітини,
В яких заховалась остання надія...
Напевно-що не пройде і години,
Як зникне вона,мов примарна повія..
Чому ж все так важко в нас?Бог його знає..
Бо може ми різні,мов чорне і біле?
Чи може хтось знас свою сутність ховає?
Та я все відчув,як відчув твоє тіло...
Ти була,як завше,горіла,палала,
Нестримні бажання і вир почуттів..
Себе,як могла,відчайдушно ховала,
Та справжню тебе-я відчути зумів...
Коли твої пальці збігали по тілу,-
Неначе хотіли торкнутись душі…
Де наші вуста від цілунків німіли
На цілій планеті ми були одні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2014
Чому не спиш???що хочеш цим довести?
любов і радість?вірність і добро?
спитай себе,чи зможеш ти це знести,
чи справді хочеш ти,щоб так було?
Солодких снів.Засни моя недоле.
Погасне сонце й зникнуть почуття.
І тільки ти,лиш ти,моя неволе,
В собі сховаєш правду забуття.
Ті ніжні сни,що бачила в обіймах
таких гарячих і таких міцних....
таких яскравих,що і навіть в фільмах
ніхто нам не повідає про них.
''Привіт!Проснулась?Миле моє диво!)''
колись від когось ще почуєш знов
бажаю,щоби це будо правдиво,
а правду ту хай скріплює любов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2014
Не хочу думати над твоїми словами.
Я краще крок-за-кроком піду в забуття.
Немов зміїним ядом-своїми думкам,
Травлю себе,вкорочую життя....
Даю собі вже в сотий раз питання:
Чому?Навіщо?Як нам далі буть?
В нівець зведемо наші починання,
І далі будем жити "як-небудь"...
Ми згубимо вогонь,що так палає,
Погасне він під краплями дощу...
Хоча проблеми як такої-і не має...
Та з цього приводу я краще помовчу...
Бо якось тосконо так в середині у мене,
Неначе щось живе потроху помира...
Оте звіря,таке кохане і шалене
Цей світ прагматики по-троху залиша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014
Як добре,що інколи ти не береш трубку,
Коли так хочеться почути голос твій...
Емоції пускаю через мясорубку...
Побути певно хочеться одній...
Ще треба так багато розказати,
Ще стільки треба всього повісти.
Для тебе краще буде це не знати
І я берусь за руку німоти...
А знаєш що?То було так приємно
Іти за руку тим слизьким шляхом...
У нас відразу все було взаємно
Любив зігріть тебе своїм теплом...
Не все так просто,як ото здається,
Обрали не легкий для себе шлях...
Здолать себе-ніяк нам не вдається,
Гублюся я у здогадах,думках...
Чи може я не здатен на кохання?
Чи може ти не зовсім вже і "ТА"??
Чи то моє життєве покарання,
Нікому не відкрить своє життя..
Виношу мозок своїми думками,
Пробач мені,такий-от егоїст.
Та знай,лишень,що своїми словами
Я хочу донести тобі весь зміст.
Ти є мій рай і разом-моє пекло,
Ти є свобода...разом з тим--кайдани.
Душа моя до цього ще не звикла..
Ти разом гоїш і наносиш рани..
А ще боюсь залежати від тебе.
Не хочу,щоб приходила у снах,
Не хочу відчувать в тобі потреби,
Не хочу марити тобою по-ночах...
Я далі хочу бути одиноким,
Дружити тільки з тишою німою.
Із сумом у очах глибоким...
З сталевою,суцільною броньою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014
Біт за бітом,слово за словами
Так із моїх слів із часом виростають драми,
Такі близькі історії із нашого життя,
Про підлість людську,про почуття,що їх на сміття
Викинула та,що її так кохав,
яку ти так бажав,але ніколи й близько ти її не мав
Не знав,що не у всіх історіях напишуть ХеппІ Енд
Пробачте за сумний акцент,
Та я не можу бути іншим,досить мовчати,
Досить самим себе із середини руйнувати,
Сидіти тишком-нишком в своїй хаті з краю,
Й говорити «мені добре,іншого я не бажаю»
Вийди на вулицю,озирнись довкола,
Подивись,що твориться у тебе дома.
Де ті всі пріоритети,про які колись писали??
Де та правда й людська щирість?? Їх вже всі позабували!!
Наркоманія у моді,проституція цвіте,
Скоро станемо тваринами,втратимо усе людське
Від усього світлого лишаєм лиш руїни,
Небуде скоро нації,пропаде й Україна.
Тотальна деградація свідомості та ідеалів,
Хіба таке майбутнє нам наші батьки бажали?
Хіба за це колись діди на війні воювали?
Хіба за цей розбрат вони свої життя покладали?
Хотіли нам миру й добра,що маєм натомість?
Вночі у провулках,в переходах невідомі
Запропонують ліки від усіх хвороб,
Або ж заженуть тобі під ребро "перо"
І все,що залишиш по собі-криваву пляму на снігу,
Та якось пройдуть зливи і її зітруть,
І єдина пам'ять про тебе-це надпис на могильній плиті,
та очі матері-назавжди сумні.
А як же наше ставлення до тих сект,
Котрі сповідують одностатевий секс,
Лесбухи,геї та інші підераси,-
Душевно-хворі люди це,по-іншому не скажу.
Відстоюєте ліберальність до цих мас,
Ви-повні ідіоти,-це все вам покаже час,
Коли ваша дитина якось не прийде до дому,
Бо буде вкрадена педофілом невідомим.
Коли тебе це зачепить-ти мене почуєш,
Та буде пізно вже-її ти не врятуєш.
Я вас не зміню,та серце щемить,
За напів-прогнилу націю щось всередині болить,
На мить,уявляю,що ще можна щось змінити,
Вже не нам,а нашим дітям я бажаю краще жити,
І не просто пережити,а розбити цей бісовий лад,
Бути вільними і вирватись із суспільних грат,
в які заковують тебе й мене брат.
Цим божевільним світом керує капіталізм,
Де кожен хоче буть багатшим від свого сусіда
У кожного в крові тече всеохоплюючий егоїзм,
Він горло перегризе за шматочок хліба.
Не будь рабом,убий його у собі,
Зітри клеймо,яке так ставлять нам усім на лобі
Зруйнуй ярмо,в яке нас всіх впрягла система,
Не будь покірним гвинтиком,яким керує королева..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442719
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.08.2013
Він піде....
Зникне,мов туман перед сходом сонця...
І залишится тільки роса на землі....
Вона й далі одна,він- і далі,вигнанцем
Їх кохання зітреться,мов примара в імлі...
Він піде... І погасне вогонь,що палав
в одиноких серцях так яскраво
Вона була його,та цього він не знав...
Всього світу їм було б замало...
Він піде...і покине її
наодинці вмирати від болю,
в них ніколи не буде одної сімї,
Вона вже не повірить у долю...
Він піде...їх дорога одна,
розійдеться на дві по-край скелі,
Вона лишиться вбита й навіки німа
Знову прийдуть ті дні невеселі...
Він піде...й забере він оте,
що давало їй змогу літати...
Мов підстрілена пташка на землю впаде,
Та будь сильною,ти ж іще мати...
Він піде...не сказавши прощай,
І не скаже вона "я кохаю",
Зціпить зуби й прошепче собі "забувай"
А в думках - повернися,благаю...
Він піде....і не скаже він їй,
що вона-найдорожча на світі
підніме лиш до неба свій погляд пустий,
запитає,де біль свою діти...
Він піде...з кожним кроком своїм
розчиняється у нічних тінях.
Та навіки залишиться в серці твоїм,
і повернеться лиш в сновидіннях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2013
Похмурі дні і мертві тіні,
По трупах мрій до забуття
Заплутавшись в пітьмі сплетінні
Ми всі прямуєм в небуття
А що чекає нас-не знаєм,
Чекаєм раю і чудес
В останні дні Богів благаєм,
Щоб нас взяв ангел,а не бєс..
Та то все так ,-то не минути,
Сховатись-ніде,не втекти,
То треба кожному збагнути,
Й обрати шлях сві до мети.
Мета..по-різному буває,-
У когось добра,в когось-зла,
А хтось її іще шукає,
Вона ж немов омани мла,-
Покажеться на мить і зникне,
Згорить,скипить,зітліє в прах,
А потім той бідак вже звикне
І стріне десь її у снах...
Ми всі говорим "Я-ЛЮДИНА!!!!"
Я -дихаю,живу,люблю.
Така,як я,-одна єдина
Та віри в це-чомусь не йму.
І хоч говориш,що без масок,
Що ти живеш,-як хочеш ти,-
Та я давно не люблю казок,
Не люблю я і лжекраси
Не люблю я,коли слова
Розходяться з реальним ділом
І хай яка б ти не була.
Та првду каже твоє тіло
І може знов будеш казати,
Що це-моя дитяча суть
Я написав,що хтів сказати.
Шкода...тобі це не збагнуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2012
В очікуванні....сам не знаю чого...
Під холодним дощем і в пустій темноті
В бездиханні...в зупинках серця мого
Я забудусь,загублю від раю ключі
Так хочеться вірити в мріï зі снів
Знайти ту частинку,яку загубив,
Яка надихала із споконвіків
Згадати,як сильно колись я любив...
О,друже мій,дощ,полинь в ті краï
Де ніжиться в снах моя мила
Краплини води-мов цілунки моï
Накриють хай все ïï тіло
І хай я даремно сказав це тобі
Хай я божевільний-я знаю)
Та я не боюся того,що в мені
Хоча ще тебе й не кохаю)*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2012
Немає пекла,і,немає раю
Немає світла,-і немає снів
Де є це місце-добре знаю
Себе я там давно згубив
Злетівши в небо-впав на землю
Здобувши скарб-я втратив все
Тепер лечу в безодню темну,
Йду затуманеним шосе...
Тобі ж цього не зрозуміти,
Та не тому,що ти сліпа
Моï слова-то просто квіти,
А ти лиш прагнеш золота...
І дзвоню я тобі щоночі
Не просто так,щоб розбудить
Я просто думаю про очі,
Які так хочу полюбить
Та тут лишень своє ти знаєш,
Наповнені образ слова,
А може іншого кохаєш
Й для тебе є лиш зайвим я
Тоді скажи мені це,музо
Як дала крилонька мені
Якщо я є тобі обуза
То знов полину до землі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2012
Самотнє листя лине до землі,
лягає тихо й безвісти зникає.
Моє життя мов в сизо-білій млі,-
не знаю,що,але на щось чекає...
Я маю все,батьків і вірних друзів,
тусовки,спорт і подруг навкруги,
та,інколи себе збороть не в змозі,
коли штурмують воїни туги...
Якби не ти,не думав би,що в змозі,
літати там,у синіх небесах,
не йти ногами по сумній дорозі,
а розчинятися в твоїх очах...
Якби не ти,-то не росли би крила
у хлопця з чорно-білих снів.
Для мене ти не просто мила,-
чудна розрада моїх сірих днів...
Ти-мій шматочок неземного щастя,
якого не хватало для життя.
Без тебе вже нічого не удасться,
з тобою-хоч на край,хоч в небуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2011
Маленький промінь весняного сонця
Врізається у прорізи віконця,
Шукає прихистку в долонях темноти,
Й вмирає від цілунку темноти….
Самотній вовк із сумом у очах,
Пекучий біль і сльози по ночах
Одне убивство і дві смерті
Те,що безсмертне-те не зможе вмерти…
Він бачив біль і бачив він і сльози.
в душі його то світить сонце,то панують грози….
У його серці клекотить вулкан,
Його самотність-то безмежний океан…
Хамелеоноока діво,ти безсила,-
Не зможеш ти знайти чи сотворити дива,
Вулкан самотності тобі не загасить,
Самотній океан тобі не переплить.
Мій колір-чорний-із моєї «казки»
Нема кохання там,немає там і ласки
Без жалю топить,палить почуття,
Шматує їх і ріже на сміття.
Пробач мені,якщо колись це зможеш
Кохання сильне,та воно-не переможе…..
У той момент,коли тебе відкрив-
Портали у свій світ навік закрив…….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011
Арівідерчі,моє кохання,
ти простелило червону доріжку і дало в руки"флаг"....
Усе,що в мені кипить-це тільки бажання
усе побудоване рознести на пух і на прах,
забути про тебе,змінити паролі,
взяти життя в свої руки,
а не віддавати на розсуд долі,
пізнати холодний смак розлуки,
після слів "з мене доволі!"
і хай які будуть муки,
та муки ці будуть на волі.
А ти й далі носи ту обручку,
котру подарував тобі він...
Одінь її на свою прекрасну ручку
і знай,що я тобі не пластилін!
Та,все ж,за одне я вдячний тобі,-
ти навчила того,що знають тільки царі-
довіряти не можна нікому,навіть собі.
А моє кохання чорне на колір
і нищить мене з середини поволі,
остання жага до життя пропада,
як чую навколо фальшиві слова....
Реквієм по моїх мріях,як я тебе чекав,
не знав,коли прийдеш,але,що прийдеш знав.....
Забери в неї муки і забери в неї сльози,
подвой їх і пролий в мому серці зливи та грози.
Я знесу біль за двох,я це зможу,я знаю.....
Та ніколи не зможу забути про те,як кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2011
Блакитне небо світлих мрій,
гарячі губи,ніжні очі...
Безкраає море безнадій,
пекельний біль,безсонні ночі...
Знайомий дотик на руці
і погляд,найдорожчий в світі.....
А що лишається в кінці???-
емоції в тюрмі закриті......
Пустоти в серці і в душі,
кохання,що довелось вбити.
Нема нічого на землі,
щоб їх хоча б якось закрити....
Які нікчемні ті слова,
коли говорю "я люблю",-
а в відповідь лиш тишина
говорить про "любов" твою.....
І як же це чудово знати,
що я оформив наш кінець,-
ти знову будеш полювати,-
а я верну посаду "жнець-сердець"......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2010
Скільки на небі зірок-
стільки підступних думок
літає в моїй голові
згорає й зникає в імлі.....
Маленьких болючих деталей,
зворотніх сторін у медалей,
жарких до морозу ідей,
уявлення мого хворих дітей....
Для щастя людині так мало лиш треба-
ковточок повітря і крапельку неба,
торкнутися ніжно бажані уста....
відчути взаємність на свої почуття....
Та часто крізь призму надій,сподівань
ии бачим ілюзію своїх бажань
і дурим себе ми взаємним коханням,
вбиваєм себе безнадійним чеканням....
А щастя-так близько,-у твоїх очах,
і в проблисках сонця у твоїх сльозах,
в солодких словах кам'яного мовчання
і в вірі у те,що існує кохання......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2010
Хай темінь ночі розповість моє зізнання,
а тиша стане мов палкі уста....
все більше переконуюсь,що ти-моє кохання
і розумію я,ти-сенс мого буття.....
Глибокий погляд і бездонні очі.
Самотня ніжність і німі слова.....
Лише тобою марю я щоночі.....
Одна лиш ти є сенс мого життя....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227795
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2010
......вплітаються у руки твої коси,
змикаються на мить замки долонь.
Любов моя-немов весняні грози,-
що б'ють у дерево й запалюють вогонь......
Бурхливий вир нестримних почуттів,
тайфун кохання і лавина щастя,
напевно і за тисячу життів
нікому оцінить його не вдасться......
Це райська насолода і пекельні муки,
солодка радість разом і нестерпний біль розлуки.
Рубці на тілі від нічних слідів кохання
і сльози серця у хвилини розставання.....
Ти-ніжний ангел,у очах-Хамелеон
моя царівно,я дарую тобі трон
у свому серці і в своїй душі,
яка пізнала стільки болю і брехні....
Моє хоробре серце у твоїх руках
Довірливо стискається щомиті....
Тепер лиш тій,котра приходить в снах-
в мій світ усі входи відкриті.......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227794
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.12.2010
Хто ви такі? Та ви-НІХТО!!!
Всі ви-ніхто і звати вас-ніяк.
Лиш в одиницях з вас живе єство,
А в більшості нем а людських ознак...
Єдина ціль в гнилих ваших життях-
Вставляти палки в колеса талантів,
Отих людей,котрими є ви в снах,
В житті ж у вас-лиш роль офіціантів!
У душах ваших тільки пустота,
Нічому доброму нема там місця.
Але,так сталося,що наша доля зла
Дає посади вам начальників,міністрів.....
Та ви ж ніхто,і звати вас-ніяк
Вам не зламать мою броню із сталі
Чи буду я багатий,чи ьідняк
Але не буде в мому серці через вас печалі!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2010
Cтупаєш крок за кроком-і от-ти на порозі,
Стоїш перед дверима,котрі ведуть в мій світ.
Здавалось,що ніхто,відкрити їх не в змозі,
Здавалось,що закрились вони на сотню літ......
Від світу,де панують лихі й жорстокі люди
І світу,де відсутні глибокі почуття,
Романтик там не може вдихнуть на повні груди,
Романтиці немає там місця для життя......
Чомусь тобі підвладні до всіх дверей паролі,
Мої ж замки безсилі супроти чар очей.
Відкрий же мої двері,віддай на розсуд долі
Холодно-мертвий спокій моїх сумних ночей...
І двері,мов чекавши,віддались цим долоням
Відкрили без вагання палітру кольорів
Даруючи твоїм очам-хамелеонам
Пізнать мінливий колір веселок і громів.
Де синій і блакитний-сумні,холодні й люті
Без жодних крапель жалості,-ні щастя,ні добра
Набувши того кольору стають в мороз закуті
І всі хороші часточки від того замерза...
А є ще смужка жовта там,а поруч і зелена,-
То мої дивні янголи,даруючі тепло.
Прийнявши того кольору стаєш у мить натхненна
І робиш тільки те,щоб все навкруг цвіло.
І є ще колір там такий солодкий та чудовий,-
Улюбленець усіх дітей,так-так,-помаранчовий.
А поруч з ним-це друг його-супутник літніх гроз,
Фарбує небо в фіолетовий-і от тобі прогноз.....
Останній колір-пристрасний-нема йому ціни.
Без нього світ втрачає сенс,бліді без нього сни.
Тобі його я віддаю,бо хто ж коли не ти
Достойна його пристрасті і чистої краси.
Це все....Чекай,іще один таїться у ночах,
Візьми його і заховай в закоханих очах.
Хай стануть чорними краї твоїх палких зіниць
І хай в собі сховають біль розбитих таємниць,
І кольору рожевого,що був колись у тебе,
І відчуття безсилості,що рве на двоє небо....
Та пишу ще постскриптум я і ставлю у кінці:
згадав про надпис "I Love you" у себе на руці
І зрозумів,що не прожить мені без тебе в цьому світі-
В тобі ж мої всі кольори-мої бездольні дііти.
В тобі ж є колір пристрасті і щастя,і бажання
Та головне,що ти-моє....моє...моє кохання....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2010
Моя душа-то сад із почуттів,
Він знає все-кохання, навіть тугу…
Він напівмертвий, всох від бур’янів,
Не знаю, чи здолає він розлуку…
Та ти йому даруєш новий день,
Даруєш йому воду животворну,
Даруєш йому щастя, як з пісень,
Даруєш смугу білу, а не чорну…
О, мила, посади в моїм саду,
п’янку троянду, вогненно-червону
У серці пробуди любов нову,
Плекай її, не віддавай нікому…
Віддайся тільки своїм почуттям,
Довірся серцю й спадуть всі кайдани.
А я тобі віддамся із життям,
Вкраду твій страх, загою твої рани…..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2010
Холодні краплі котяться по склі...
По склі вікон,які неначе ґрати
В тюрмі речей,котрі зникають в млі
В фортеці,де нема куди тікати
Хотів би бути вітром,що летить у даль
Хотів би бути сонцем,що дарує світло
Та все так само,тільки лиш печаль
Зїда останні крапельки повітря…
І дихання важким моє стає
А серце моє губиться десь в тінях
Одне-єдине тільки сили додає-
Це спогади про рук наших сплетіння…
Усмішка твоя нищить чорні хмари,
Котрі заполонили серденько моє.
Не знаю я-кохання це-чи чари
Та впевнений,що це-щось не земне….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2010
Чому мовчиш?Чого чекаєш??
Мовчанням мою душу ти вбиваєш,
Мовчанням ти руйнуєш всі мости,
Мовчання.... І розбилися світи.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2010
Неба царство сумне
зодягнулось у сірих тонах.
Знову бачу тебе,
Знов приходиш до мене у снах.
Там у твоїх очах
Бачу щастя і сірі тони,
Там в безсонних ночах
Під зірками гуляємо ми.
Та чомусь мої сни
не приходять у моє життя
Я прошу,поясни,
Чом розбилися наші серця????...
Десь під небом отим
Одиноке,сумне деревце
Плаче криком німим,
Та у вітах ховає лице...
Наче крапельки крові
полетіли до низу листки,
Багряної любові,
Що лишили у собі вони.
Десь під небом злощасним
Знову з кимось гулятимеш ти
По листочках маленьких
Це-маленькі кохання-світи....
Обережно ступай,
бо ступаєш по мріях моїх.
Хоч-від мене тікай,
Чи тони у обіймах чужих...
Може хочеш забуть
І віддатися новим устам...
Та лиш знай,що тобі,
Присягнувся на вірність життям.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2010