| Сторінки (1/22): | « | 1 | » |
..Цей дощ..постійно нагадує про твою відсутність..
інші скажуть, що дармо з ним плачу,
що нічого не значу,
що ще зовсім дитина і занадто ранима..
що тим "іншим" ще гірше..
..А я зрозуму схожу..
не зійду..просто з ним ,мов в раю
у гіркому ,солодкому, ніжному, дивному..
Літо дощить, ниє, холодом віє..воно не підвело..
збирати сумки восени туди,
де є теплі краї!
все з ніг на голову, моє літо, де ТИ!
авжеш, я не люблю холоду...
Небо зі мною в змові, чекає тебе,
омиває дороги додому,
кучерявить моє волосся
й навіває солодку втому,
часом бува- тягне тебе до мене...
І що мені з того,що тим "іншим" ще гірше?
коли мені не цікаво без тебе на сонце дивитись..
мені б тільки за твій пальчик схопитись і міцно..так міцно,як ніколи ще не трималась..
Закохалась?... та ні..мабуть, я -це вже ти..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2011
Скільки ніжності, скільки завзяття
стільки горя і стільки сум'яття..
"Що зі мною?"..а ти не хочеш
сам побачити рідні очі?..
Може в них вся печаль розлита,
може щастям в них грає вітер..
І з тобою несамовиті,
та без тебе росою вмиті..
Ти прийдеш, обіймеш, залишиш,
ледь порушивши мою тишу..
Скільки часу я намагалась
стати сильною..дарма, не вдалось...
Знову вечір..і знов у віршах
виливаю я серце ніжне..
Надто ніжне..і надто раниме..
Позабудь мене,прошу, Милий!..
Як не зможеш мене забути-
разом бути..Нам разом бути!
Ні на мить тебе не залишу..
"Тільки б віри.."- промовлю в тишу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2011
..З твоїм дощем мені не сперечатись
З моїми грозами ти спокою не жди
Ні, у думках моїх немає слів \"прощатись\"..
Ти просто будь зі мною..просто будь..не йди..
Я так люблю тебе погодувати,
Зробити чай, нехай й такий терпкий..
І скільки ж ще хвилин-дощів повинні прочекати,
Допоки ти нарешті повноправно скажеш -\"ТВІЙ\"..
Достатньо вже і слів, і тих незлічених думок і млінь..
Я зливам прагну все ущерт віддати!
УСЕ звести до пороху і вічних тлінь..
Лише ТЕБЕ залишити, тебе всього пізнати..
..і знати, що ЗАВЖДИ, що СПРАВЖНІЙ
..що пальці ніжністю наповниш знов і знов,
що будеш завжди ти відважний..
а якщо й ні- у моїх жилах теж смілива кров..
..та скільки ж можна вже від відчаю до щастя
кидатись, бігати, котитись ,литись, йти..
твоя любов така потрібна і невчасна
хай допоможе квіткою цій зраненій душі зрости..
..і ось допоки я в німім чеканні,
Знайшла собі куточок в світі злив та мрій,
В своїй малесенькій живій кімнаті
Я пью лиш каву з молоком і сни лапаю,
ті, що дощем спадають з твоїх вій..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2011
Напиши мне, напиши мне..
В сердце горечь растопи,
что застыла вьюгой зимней...
Напиши мне, не сотри..
Напиши мне ветром строчки,
Слов немного, лишь о том,
Что весной распустит почки
наше сердце..
Напиши мне, милый мой...
Напиши ещё два слова,
Чтоб сердечко,как заря,
запылало счастьем снова!
Напиши мне, что твоя...
...И последнее прошу я,
Будто жизнь свою молю!
Словно слаще поцелуя,
Напиши ты мне- ...люблю...
...что,как призрак в мыслях бродит,
Спать ночами не даёт ..
И тоской меня изводит,
И куда -то вдаль зовёт..
И всё манит за собою
В царство дивных нежных грёз..
Чтоб в тебя войти мечтою,
Будто в осень запах роз...
Ты возьми листочек в руки,
Хоть с деревьев оборви..
Чтобы сгладить час разлуки
Напиши мне...о..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238942
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2011
..ВМЕСТЕ с нами сегодня падает небо
серыми хлопьями в ладонь..
Мы с тобой - это уже неизлечимо,
Каждый шаг предсказуемый мной.
.. Небо падает, а я старалась
посмотреть НА тебя, будто ты мне ЧУЖОЙ..
Только врут мне теперь глаза мои..
Ты во мне опустился слезой..
..Может просто ночь не выспана,
может небу хочеться спать..
Ну а мне бы в нём утопиться
и о тебе больше ничего незнать...
Вот и сейчас...
МЕЖДУ нами падает небо...
20.01.11 ~lia~
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235903
рубрика: Поезія, Поэтическая миниатюра
дата поступления 20.01.2011
..Думок безодні..
Часом важче себе стає знайти серед тенет,
що в голові моїй сплітаються...
І, наче птах безпомічний, з кривим крилом,
я потрапляю все частіше в них,
і все частіше хтось на моїх струнах грається..
Це звісно ТИ.. І, звісно я не сподіваюсь порятунку;
хоч ти й пообіцяв мені те "щастя"(щоправда другого ґатунку)..
Я не прийму.. ти краще далі
залишся там, в чужих піснях..
Мені ж чужим стає твій Страх..
.. ти все говориш.. стільки слів - що я не з "тих",
а може й зовсім не така -
Не всім подібна, і тобі потрібна..
Але чи ж справді в серці Я.. таки одна ?...
Ми "день і ніч", ми дивно любим,
Кого і ЩО - ніхто не знає..
І може хтось за це візьме на осуд нас,
(а хтось таки осудить..)
Та в світі цім усе дарма,
усе минає,
Твоя ж печаль - уже давно печаль моя..
..Знов в серці протяги...
Вже влаштували свій марафон нові й нові сплетіння..
Нових думок танок..
І , якщо б тільки я могла покликати тебе з собою -
МИ б танцювали!..
Там все інше - квіти, поле,
повітря чисте і зими немає ..
там небо мрій моїх палає,
там щось, мабуть, для когось значу..
там сонце роздають на здачу!
..мені б до моря зараз!..поплакати із ним..
Сльозами в ньому розійтись, омити сіллю рани..
і просто знати..ти поруч.. живеш "нами"..
І на руках у вічність..
p.s. ..Захворіти б тобою смертельно..
..ще не наважуються мої струни..
Якщо загубиш мене - забувши пам'ять,
обернусь у твоє "минуле"..
~lia~
10/01/11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234091
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.01.2011
Все змішалось: квіти зі снігом,
Фарби, звуки, вода з вогнем.
То повільно, то кроком швидким
ніч за ніччю і день за днем..
Сновидіння і сподівання,
Чиїсь лиця, усмішка, сміх..
Чи ж дарма цій душі страждання?
Чи ж дарма їй прощаю гріх?..
Чиїсь руки , немовби крила.
Чиїсь руки усе наскрізь,
Наче током по всьому тілу..
І минуле вертає вісь...
Перезняти і пересіяти,
Підібрати усе без втрат.
І любов свою вітром розвіяти.
Хай несе.. вона вільний птах...
Вже нестримна в своїй невагомості.
І не та, що словами брав..
Я в твоїй заховалась свідомості,
ти й не думав, ти й не чекав..
Вже не знаю, чи є слово - "вірити"...?
"ТИ і Я"- все змішалось в раз..
Припиняю тебе собі міряти,
Натискаю - "збережено".. в час..
3.12.10 ~lia
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2010
..Не розумієш? Нехай так. І не розумій..
Ти мені, наче чай невипитий.
Деколи голосний, деколи тихий такий..
Ти - місто в країні моїй,
та, наче шлях загубила до нього..
Це ж треба так? забула дорогу!
Та знову шукаю до тебе її,
Ще непридумавши навіть назву тобі...
І я..я хочу ,мабуть, бути кимось для тебе..
І, мабуть, точно - не журавлем у небі..
Можливо сонцем, можливо притулком,
де ти ховатимеш свої сльози..
Можливо повітрям,
вдихнувши його-
ти назавжди забудеш, як дихав раніше..тепер щасливіше..
..а в моїх легенях давно вже твій кисень,
Тепер я часто мовчу, слухаю..
рахую Тебе, чи не замало(для мене)?
До неба ,мабуть, і те ближче!
Висоти між нами все вище..
Піднімусь по сходам, пірну у блакить,
Твій колір- це мій улюблений..та не мій..
не пасує мені..
тому я щоразу вмиваюсь в вині..так яскравіше!
Дитина? Люби мене. Пої молоком.Складай вірші.
Вкривай ніжки, кутай,бо змерзну..
В твому місті сьогодні холодно,
а тоді ж було так гаряче!
..тепер сонце сидить і плаче...
Заховай мене в собі, сплети вінком на своїй голові..
Та що-небудь! Лиш руки не впускай..
пальчики такі маленькі, безпомічні без тебе..
Дозволяю!- на ніч казки читай..зорями..
..А поки - ти мені ,наче чай з лимоном,
Я тобі- наче втома...
1.11.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219611
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 02.11.2010
Слова, слова..Зачем так много?
Ведь впереди такая даль!
За горизонт бежит дорога
И забываеться печаль...
И забываеться,что было,
Что где-то там - уж позади,
Оно за ветром вслед уплыло,
А там - забудь, прощай, прости..
И пред тобою расстилаються равнины,
Весь мир лежит перед тобой!
Ты можешь покорять вершины,
Ведь ты живёшь, ведь ты живой!...
И потому - без СЛОВ понятно
Тому, кто чувствует душой..
Пока есть слабость, мысль невнятна -
Я не твоя, и ты -не мой...
~lia~ forМ.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217257
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 20.10.2010
..Я на зло дощам! І на зло йому,
Той , що листям рве душу всю мою..
Посміхнусь вітрам! І на заздрість зливам
Замалюю фарбами те, що стало сірим!..
Осінь. Небо. Жовтень. Дивний світ навколо.
Я, немов школярка, листям бавлюсь кволим.
Я його лікую! Я із ним жартую..
Поруч ти.. А хочеш?- Вальс тобі станцюю!
Ти, мабуть,не віриш. Це й,мабуть, не ТИ..
Я бойкот влаштую всім , хто буде проти!
Та тебе лиш Осінь зможе вгамувати..
А мені чекати..лиш Весни чекати..
І вінілом стануть всі мої портрети.
Озирнусь на них я.. Милий, Любий- де ти?!
Знаю, Осінь- завжди вибір залишає..
Та змагатись з нею.. листя заважає..
17.10.10~lia~ forМ.Г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216905
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.10.2010
..Уже октябрь. И под холодным небом
Давно умолки крики журавлей,
Так- как с рассветом сны уходят в небыль,
Как сумерки с предутренних полей..
Промчалось лето тройкою лихою,
И будто отголосок бубенцов,
Лишает в октябре меня покоя
Осенний звон желтеющих лесов..
Как далеки июнские рассветы..
Как холодны октябрские дни...
И смотрят вниз, мерцая тусклым светом,-
Далёких звёзд печальные огни..
Уже октябрь. И под холодным небом
Кружаться листья стайкой голубей...
Уже октябрь.. Он также утекает в небыль
Унылой цепью ливневых дождей...
~lia~
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216546
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 17.10.2010
Прийшла до тебе з поцілунком вітру.
Із сонячних промінь сплетіння,
З дощем весняним в Осінь..
Я з квітами уся твоя...
..Й ніхто нічого не попросить..
Зів'яле листя врят комусь потрібне..
А я з тобою. У твоїх обіймах..
поволі тану..дим вогню..
І все ж для тебе необхідна,
мов пісня в гіркую журбу..
"Люблю!"- мабуть цих слів замало.
В очах побачу всю себе.
Коли ж у них твоя омана -
Зітру з долонь всього тебе..
Й нехай листопад небом пада в очі,
Й нехай любов твоя німа.
Я з листям поведу танок, станцюю з вітром!
Я Осінню в думках твоїх жива!
Мовчазна стала..Наче вітер -
на очі сльози наганя..
Не намагайся зрозуміти..Лиш не порань..
Нехай бринить струна.. тендітна..часом ніжна..часом дивна..
Ця Осінь знакова. Можливо назавжди.
Можливо назавжди твій образ я запамятати схочу..
Та, наче птах, з долонь твоя любов летить..зника..
й разом із нею я..
Іще твоя ..і майже не твоя..
~lia~ жовтень2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2010
..Вечірня гамма перевершує себе!
Цей аромат п'янкий жасміну,
Цей тихий шепіт віття й тину,
І ніжна сповідь солов'я..
Отак би слухать до спочину!
До цього тягнеться душа..
..Душа летить в невинній пісні,
В невинних мріях і думках,
У почуттях своїх їй тісно,
Усе відблискує в очах..
..В очах горить зоря вечірня,
Всі неймовірні неба барви,
Що, мов сліди від дня п'янкого
Нам сонце залишило чари...
І все застигло..
Наче час спинився враз...
Він захотів перепочити..
Завмерли квіти..
Завмерло серце в ніжнім сумі і туга в очі загляда..
Я знаю, те не позабути,
Що принесла твоя весна..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210902
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.09.2010
..Дощами вмиюся і на твоє плече впаду сльозою..
..І намалюю, те що було, те,що знами,
Оте, що серце береже віками..
Впаду..росою під ногами ляжу,
Відблисну сяйвом кришталю,
й нічого більше я не скажу...
У день спекотний відсвіжу!
В вікно загляну пташкою-весною!
Крилом розвію тугу всю тяжку...
і.. знову стану я сльозою..
І знову замовчу..немає слів..
Німа душа в німих думках,
і чисте ніжне серце з кришталю..
~mystery~
for М.П.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210604
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.09.2010
.."Залиш щось на пам’ять про себе.Тоді, коли я буду далеко, я відчуватиму, що ти поряд…" Вона посміхнулась.Звичайно, він згадає про неї…
..Вона не спала усю ніч. Ні разу не зімкнула очей. Лише дивилась..дивилась у вікно, на небо, зірки, нічого не помічаючи навколо.. аж поки не настав ранок..Як вона любила такі ранки!Коли перший хитрун-промінчик сонця, прострибнувши крізь щелину фіранки,ніжно торкався її личка, ковзав по ньому, бавився, лоскотав, доки вона не прокидалась від його настирливості і посміхалась йому(Дитина СОНЦЯ!)..Сміялась усьому світу! І поспішала дарувати посмішку Тому,кому завдячувала своїм щастям..Тому одному, якого кохала всією своєю сутністю, Тому,кому прагнула віддати усе, навіть..життя.. Та сьогодні ранок лише прорізав її свідомість яскравою різкою думкою..Вона знала,що побачить Його, як завжди..та можливо..востаннє..
Ця думка вже не так лякала її. Втім, вона втратила відчуття реальності, намагаючись притупити біль,який ось як місяць часу розриває її серце..Зараз вона вже нічого не відчувала, не боялась..просто не знала, чого їй ще чекати від цього життя…
..Поллі згадала про його прохання..Нарешті підійнялась з колін,які аж затерпли і почервоніли від довгого стояння на них(та байдуже!), підійшла до столу, витягнула з шухляди великі ножиці і відрізала пасмо свого волосся.. Волосся в Поллі було надзвичайне: довге, хвилями спадало на плечі, осяйне(здається у нього було вплетене саме золото!)..Він любив його, його колір, запах, любив торкатись її локонів,закручувати їх собі на пальці.. Втім, він любив в ній УСЕ: її ніжну сумну посмішку, її сповнені незрозумілої печалі очі(такі подібні до його очей), дивлячись у них,можна було без слів зрозуміти, відчути, побачити всю душу дівчини..А головне- він любив її справжню, любив такою,якою вона була поруч з ним, любив за те, КИМ ВІН ставав поруч з нею.. В такі хвилини було завжди легко і просто. Лише одна думка про неї змушувала його боротись за життя, за волю, за їхнє з Поллі щастя..Так було не раз.. Вона була його і він знав,що так буде завжди…
Та хіба ж він міг уявити, що таке може статись?! Уявити, що йому доведеться зникнути з її життя?!..можливо на довго, можливо й назавжди..
Та ні ж бо!- Він зробить Усе! Зробить усе,щоб повернутись до неї! Чуєш,Поллі?!- УСЕ!...
..Поллі, довший час стоявши нерухомо все біля того ж столу, зараз здригнулась, ніби прокинулась від жахливого сну..Нарешті поклала пасмо в коробку у формі серця з під її улюблених цукерок, які він колись подарував їй..Він добре знав її смак- шоколад..
..а ще записку "КОХАННЯ ВІЧНЕ. МОЯ ЛЮБОВ..ВІДДАЮ ТОБІ..ТВОЯ НАЗАВЖДИ..П."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210486
рубрика: Інше, Нарис
дата поступления 12.09.2010
Однажды, сказав: "Прощай..",
Ты не придёшь меня спасти,
Ты не придёшь развеять грусть
И не попросишь моей любви..
Но свежый ветер бьёться в окно,
Сонце на небе светит,
"А значит всё будет хорошо!"-
Кто-то чужой мне ответит..
И на душе станет легче..
Будто птицы вспорхнули..
Нежность во мне- вечна.
Сердце моё любит.
А значит я не такая,
А значит я - лутчше!
Жизнь во мне разцветает -
Маленький солнечный лучик:)
И за твоё счастье также молю у неба!
Пусть тебе станет уютней,
где б ты сегодня не был..
Я тебе улыбаюсь-
Пусть сердце твоё оттает!
Пусть больше не страдает..
И наверно уже не важно -
Хочешь ли знать обо мне.
Просто вспомни. Однажды.
Что был родным.. мне..
~ mystery~ for М.П
7 .12.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210484
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 12.09.2010
..Два крила. Це все,що треба,
Щоб політ здійснить у небо...
Від землі щоб відірватись,
Від людських очей сховатись...
..А тоді вже і не треба
Зайвих слів,думок..лиш небо..
Підхопити вітру подих,
Відчуттів збагнути нових..
І у танці закружляти
Разом з вітром.. утікати!
В сонця променях втопитись
За хмаринку зачепитись..
І летіти! просто неба..
Що ж іще для щастя треба?
Все в душі на волю рветься!
Серце трохи- й розірветься!
Сонце так манить далеке,
Он де і летять лелеки!
..Подивлюся я на них..
Щось в душі моїй щемить...
Хтось шепоче:"Не журись..
Полетиш і ти колись..."
..І з тих пір я все блукаю
Крила у політ шукаю....
~mystery~
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2010
Малыш, не плачь! Малыш, ты веришь?-
У нас всё будет хорошо!
Не так ты счастье наше меришь..
Ну вот- заплакал всё лицо...
А слёзы.. Ведь они на вкус
Такие горькие, такие сладкие..
На них бываем мы так падки..
Ну что ж..поплачь, раз надо.. Совсем не жалко своего плеча!
Пожайлуста, уткнись в него, пусть хрупкое..
Смотри!- Горит ещё свеча!
А значит мне ещё уютно,
А значит я ещё сильна!
Не будем вспоминать с тобой, что было..
Давай не думать "на потом"..
Я не рассчётлива, я не уныла..
И мне не нужен твой "диплом"..
Во мне хватает силы плакать,
И хрупкости,чтоб сильной быть..
Мне трудно выносить утраты,
И трудно сильно не любить...
Ну что же ты? Уже не плачешь?
Но почему в глаза не смотришь?
Боишься что нибудь испортишь?
Ну пусть..Я счастлива.. Что?-
Нет, нет -не плачу!
Следы всего лишь слёз твоих..
Я оботру, забудь о них..
for М.П
~mystery~
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210354
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 11.09.2010
Cчастливей всех.. А может быть и нет..
Быть может я хочу в тебя влюбиться..
Быть может мне не нужен твой ответ..
Прости, нельзя ведь столько злиться
на ту, что там.. была..когда-то..
Жизнь не проста и жить не просто.
Твоя любовь, как одолженье..
(Она такая не нужна!)
Пусть это даже очень жёстко..
Забудь об этом порученьи!
Быть может, сердце мне разбили,
Но вот любить- не разучили(а жаль..)
Но это всё пустяк отныне,
Уж лучше ездить на машине..
Мне ЭТА марка всех дороже!
Ты так был на неё похожий...
Ну всё. Проехали..Забыли..
С другой ты счастливее может.
Быть может лучше всех она..
Хоть мне, чем ей ты был дороже...
Хочу закончить эту сказку,
В ней оказалась злая фея.
Пора б сменить уже запаску.
О Боже! Оказалась где я?!
Но всё равно- ты очень милый,
С тобой мне трудно расставаться..
Быть может мне с тобой красиво,
Быть может это наша сказка,-
Но ты забыл ведь продолженье?..
Так cделай же мне одолженье..
Я из неё хочу исчезнуть
И спрятать сердце от тоски..
Где лес глубокий мне найти?
Где спрятать чувства и волненье?
Беги! Скорей! Скорей беги!...
Очнулась.. "сон" был этот сладок..
Ну где же ты?...
~mystery~
октябрь 09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210213
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.09.2010
..И я смотрю в твоё окно.
В глаза твои.. в них столько света!
Теплом лучей твоих согрета
И почему-то верю лишь тебе..
Как в полудрёме, в полусне..
Обманутой так быть легко..
Я всё уже забыть успела,
Кого теплом своим согрела,
Кем быть согретой уж не суждено..
Такой порой всегда легко..
Засыпала весна меня цветами!
Моя волшебная подруга
и для меня поёт.. слагает оригами..
Прошу!- её послушай, Милый,
Пьянит капелью без вина!
Она одна, как я одна.
Её не повторить словами.
Ей не нужны слова! Лишь небо..
глазами милого согрето,
твоим теплом, твоею лаской..
И в снах твоих я стану сказкой,
С улыбкой нежной на устах..
Ты не спеши её закончить..
Ведь до ВЕСНЫ всего лишь шаг..
И я расстаю.. вновь в глазах.. твоих..
Ну как без них?!..
Никак без них...
~mystery~
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210209
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2010
…Я не вмію бути такою..
Ти не клич. Я прошу - не треба.
Ти інакшу зустрінеш Весною.
Ту,що квіткою стане для тебе.
Я не вмію кохати мало.
Всю себе віддаю до згину!
Ти ж говориш,що все на марно,
Ти не віриш у мою силу…
Я не вмію тебе забути.
Ти - печаль,що в мені розквітла..
Жаль, такими вже нам не бути.
Відчинила я серця вікна..
Я не вмію брехати щастю.
Посміхаюся небу і вітру!
І завжди б’ю Червоною мастю,
Завжди тягну Червону нитку..
Я не вмію тебе тримати.
Краще зроблю тебе щасливим!
Я втікаю у небо птахом
Стрімко вгору у танці з вітром!
Я не вмію так.. не любити..
Дивна пісня нестерпно ллється..
У душі твоїй мої квіти.
У моїй - твій уламок серця…
Я не вмію бути такою..
Я живу! Кров Червона у моїх венах.
Ти зустрінеш мене.. Весною..
Тільки прошу - пройди крізь мене..
~mystery~
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2010
...Полюбила до нестями...
За що,скажи? Сама не знаю...
Сліпе кохання з вечора до рання,
Про нього всі твої думки.
Він не любив. Ти не люби!
Для чого ти себе караєш? Не знаєш..
Заради чого ти його?
Ти думаєш стражданнями окупиш душу?
Скажи ж нарешті: Я не мушу!
Нема обов’язку. ЙОГО ж нема!
Він не з тобою поруч,і ні з ким..
Він-сам. Один...
Так важко. Страшно.
І йому, й тобі.
Але тепер ви знов самі..
Ви друзі по нещастю!
Хто вкрав те щастя?
Ти хочеш бути з ним? Не треба.
Ярмо береш таке на себе.
Важкий тягар-ламає серце.
Кришталь ж крихкий, він розіб’ється!
За що ти борешся? Нащо чекаєш?
Дарма ти час свій витрачаєш-Втрачаєш
Розум .Як пташка у вікно-б’єш крилами,
Але вони слабкі.. Тяжкі
Хвилини ці, сумні...
Тепла у холод закортіло,
В душі багаття зажевріло,
І ти метеликом в вогонь...
Та тільки крила обпалила..
За що ж скажи ти полюбила?
За що про нього всі думки?
І в день,й в ночі...
Важке кохання. Ти безсила.
Та все ж безтями полюбила.
Без відповіді. Без надії..
Які ж безглузді твої мрії...
~mystery~
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2010