| Сторінки (1/85): | « | 1 | » |
Скажіть мені, хіба ревуть
Воли, якщо в них ясла повні?
Вони заслужено жують
Пахуче сіно у воловні.
Та що казати про волів –
Спокійна, лагідна тварина.
А хто тобі терпіть звелів?
Ти ж не скотина, а Людина!
Народе мій, чом не ревеш,
Хіба у тебе повні ясла?
Чому ти прив’язі не рвеш?
Чи спрага до свободи згасла?
Терпиш? Та годі вже терпіть,
Вставай, поки ще кріпить сила.
Згадай Шевченка "Заповіт"
І буржуїв - на гострі вила!
04.10.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290837
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2011
Вони приїхали вночі
І стали грюкати у раму.
Тремтить малеча на печі:
"То не злодії лізуть, мамо?"
У хату вдерлись воякИ,
Питають, де хазяїн двору.
Сказали жінці напрямки:
"Він арештований, як ворог!"
Сидів він сірий, ніби мрець,
Під серцем щемко билась туга.
Металась думка: "Це кінець!
За що мені така наруга?
Орав і сіяв, хліб ростив
І для сім’ї, і для держави,
Не грабував і не убив,
А заробив такої слави."
Вона збирала мужа в путь –
Тютюн, білизну, хліб і сало…
"Не треба, тітко, там дадуть,
Таких в держави вже чимало."
Його забрали в чорну ніч,
А жінка впала на порозі.
Прийшла пора нових сторіч –
Вона все жде його в тривозі.
19.06.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290731
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2011
Вже двадцять літ Мойсеї водять
В пустелі бідний мій народ,
Кружляють там, невпинно ходять,
Шукають скрізь джерельних вод.
Бредуть уперто, прагнуть пити,
Їх мучить голоду мара.
Якби напитись, відпочити, -
Та зверху крик: «Ще не пора!»
В пісках пекучих і безводних
Їм сниться марево оаз,
Та гонить спраглих і голодних
Лише вперед – вождів наказ.
В дорозі падають безсилі,
Які не можуть вже іти.
Ніхто не знайде їх могили
І не поставить їм хрести.
А що ж вожді, теж недолугі,
Також страждають від біди?
Ба ні, у них є вірні слуги,
Припаси їжі і води.
Вони відверто бенкетують
В часи нещастя і журби,
І їх ні трохи не хвилюють
Прокляття бідної юрби.
Питають зморені попутні,
Чи скоро цій дорозі край.
А зверху чути глас могутній:
«Ще двадцять літ і буде рай!
Ви ще нічим не заслужили
Собі щасливого життя.
Лише вперед, зібравши сили,
Назад немає вороття.»
І знов вперед і сняться знову
Оази в лагідній росі.
Коли ж прийдуть у Землю НОву?
Дасть Бог, дійдуть. Але не всі.
11.09.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279921
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.09.2011
Чом же розквітають
маки в полі житнім?
Тут колись солдати
в битвах полягли.
Їм же так хотілось
в світі ще пожити,
та минути долі
Хлопці не змогли.
І їх кров багряно
землю оросила
під блакитним небом
золотого дня.
Тих солдат нікому
воскресить несила
і заплачуть гірко
мати і рідня.
І чому волошки
в полі край діброви
голови схиляють
в скошених житах?
Ні, то не волошки,
То солдатські вдови
гірко так ридають
по своїх мужах.
І чому у полі
зацвіли ромашки,
ніжні, сніжно-білі,
наче б то зима?
Юні то дівчата,
посивілі пташки,
тільки наречених
їхніх вже нема.
На кущі калини,
сівши спочивати,
жалібно співає
пташечка мала.
Тільки то не пташка, -
рідна ненька-мати
до синочка в гості
здалеку прийшла.
І ніхто тих квітів
в полі не зриває,
то нехай на згадку
нам вони цвітуть,
а над ними вітер
жалібно співає.
Хай жахливі війни
більше не прийдуть.
19.08.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276539
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.08.2011
Колись і я був молодим:
Веселим, гарним, незалежним, -
Життя здавалося безмежним,
Тепер на скронях сивий дим.
Минула молодість, як мить,
Бо час не можна зупинить.
Кохав я дівчину тоді,
Здавалось нам, що це навіки,
Та не з’єднались наші ріки, -
Були ми дуже молоді.
Таке трапляється, на жаль,
І серце сповнює печаль.
І спохмурнів недавно світ:
Знайшов я в Неті, друзі милі, -
Вона давно уже в могилі.
Було їй всього тридцять літ.
Кольнула в серце новина:
За що покарана вона?
Скажи, мій Боже, Ти чому
Одним даруєш все, що треба,
А інших змолоду – на небо?
Як визначаєш – Що й Кому?
І в чім була її вина?
Така історія сумна.
19.08.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276373
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.08.2011
Прощай, студентство, назавжди!
Роки промчали, мов шалені,
І ми з дипломами в кишені –
До місця праці – хто куди:
Вона на захід, - я на схід,
І загубився дружній слід.
Чому тоді я не зумів,
Твої цілуючи долоні,
На тім вокзальному пероні
Сказать тобі завітних слів?
Є запізніле каяття,
Але немає вороття.
Бо я втрачати не хотів
Свою улюблену свободу,
Яку беріг, як нагороду,
Від зазіхання ворогів.
А в чім свободи тої зміст? –
Живеш собі, як егоїст.
Нарешті потяг твій примчав,
Кричали гучно тепловози,
В твоїх очах блищали сльози,
Ти ждала слів. А я мовчав.
І ти поклала цьому край:
«Мені пора! Тепер прощай!»
Якби я знав, якби ж то знав,
Що буде все не так, як снилось,
Життя безцільно прокотилось,
Його я просто змарнував.
Лише на схилі довгих літ
Я дав собі правдивий звіт.
Ти часто снилася мені:
Твої журливі сині очі
Мені ввижались серед ночі,
Такі задумливі, сумні.
А тихий голос все питав:
«Чому ти правди не сказав?»
12.08.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276370
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.08.2011
Мій друже, вибач, що торкнувся
Твоєї долі лиш тепер,
Твій світ в кімнаті не замкнувся,
А тіло лиш у ній запер.
Стіні бетонній не спинити
Думок нестриманий політ,
Адже надію не убити, -
Завжди стояв на цьому світ.
Тримайся, друже, буде краще,
Ти переможеш біди всі,
Комусь буває ще і важче,
Та бачить Бог на небесі,
Бог милосердний добре знає,
Кому які вручить Хрести, -
Вагу на плечі накладає,
Яку хто зможе донести.
12.05.2005.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274026
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.08.2011
(Медичний сентимент)
Коли людина тяжко хвора
І вже не гріє душу кров,
На світі є міцна опора:
Надія, Віра і Любов...
У білосніжному халаті,
Чистіша ранньої роси,
Вона з'явилася в палаті,
Як символ радості й краси.
Вишнева лагідна усмішка
Та справжнє, щире співчуття,
І я, прикутий свого ліжка,
Уже радію, як дитя.
Ось стетоскоп чуткий поволі
Звіряє серця кволий стук,
І раптом десь зникають болі
Від дивних чарів її рук.
То чим я серце заспокою?
Дарую їй вірші свої:
Пишу тремтячою рукою
Дві перші букви - Н та І.
Її із святом я вітаю
І зичу їй щасливих літ.
Хай, як троянда, розквітає
Душі моєї Айболіт!
06.03.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273119
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.08.2011
Багато жіночих імен на землі,
Відомих народам всієї планети.
Та є поміж ними ім’я – Наталі,
Яке оспівали великі поети.
28.07.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272481
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 28.07.2011
Чомусь не спалося мені,
Я вийшов з хати, сів на ганку.
Вслухаюсь в звуки весняні,
Не буду спати до світанку…
Сюркоче пісня цвіркуна,
Він кличе так свою цвіркунку.
На серці в нього теж весна,
Він, мабуть, прагне поцілунку.
Нахабні жаби в озерці
Вчинили ґвалт на всю округу,
Так роздувають міхурці,
Що ледь не лопнуть від натуги.
На липі славний соловей
Співає щось своїй коханій,
З його схвильованих грудей
Привіт лунає полум"яний.
На небі синьому зірки
Комусь підморгують лукаво,
Галантний місяць залюбки
Їм усміхається ласкаво.
Почувся десь дівочий сміх,
Дівчата з хлопцями співали.
Радійте, юні, це не гріх, -
Аби себе ви шанували.
Чаклує звідниця-весна,
Кохання вміла чарівниця.
Всіх зачаровує вона,
Кому вночі чомусь не спиться.
До ранку слухав цей концерт,
Поки на сході запалало.
Земля звершила круговерть
І в небі Сонце засіяло.
Вітайте Сонце – джерело
Всього живого на планеті.
Життя і смерть, добро і зло –
Це вічна тема для поетів.
11.07.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269631
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2011
Недавно ловкий депутат
Нам долго толковал любезно,
Что сокращенье их зарплат
И пенсий будет бесполезно.
Мол, эти жалкие гроши,
Когда раздать всему народу,
Получит каждый лишь шиши.
Они не делают погоду.
Сказать по правде, мы должны
Теперь привлечь его к ответу.
И что он сделал для страны?
Товары есть. Но денег нету!
И что ещё могу сказать
Об этих ловких, хитрых бесах:
Законы стали сочинять
В своих буржуйских интересах.
Зачем тут долго толковать, -
Он что, совсем не понимает,
Как низко, подло шиковать,
Когда народ наш вымирает.
Трещат тугие кошельки,
Блестят авто у рестораций
И льются вина, коньяки
Под шум веселья и оваций.
Чтоб не ударить в грязь лицом,
Им помогают шик и мода.
Быть хочет бравым молодцом
Избранник нищего народа.
А бедный люд всё ждёт и ждёт
И верит им, своим обранцам.
Хоть жизнь, скрипя, ушла вперёд, -
Народ остался голодранцем.
Пирует панство в дни чумы:
На деньги бедного народа.
Что будем делать с этим мы?
Зачем такая нам свобода?
23.06.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267921
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.06.2011
Від погодної стихії
Почалися паси:
Продали братам Росії
Гречані запаси.
Спекулюють гречкосії
Гречкою в натурі,
Бо не родить у Росії
Козацька культура.
А китайська, із жмихами,-
Галушок не зліпиш.
ГеМеО і всякі шлами, -
Від них зуби зціпиш.
Не купуйте, гречкосії,
Китайської гречки,
Бо в Китаї її сіють
Свиням та овечкам.
Вчені радять нам продукти
Ті, де ви вродились,
Злаки, овочі і фрукти, -
Все це Божа милість.
Почекайте гречкосії,
Скоро вродить наша.
І запахнуть в Україні
Галушки і каша.
28.06.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267583
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.06.2011
Купи мне, папа, самокат,
И чтобы лучше был, чем Вовкин.
Окей, сынок, я очень рад!
Куплю, ты будешь самым ловким.
Отец, купи велосипед!
Чтоб был дороже, чем у Борьки.
Окей, сынок, проблемы нет!
Теперь сынок катится с горки.
Купи мне, папа, мотоцикл
Быстрее, чем у Вовки-суки.
Отец немного духом сник,
Но всё ж купил сынку «Судзуки».
Отец, купи мне «Мерседес»
Мощнее, чем в соседа Бори.
Купил, хотя в долги залез,
Не стал с сыночком папа спорить.
Купи мне, папа, вертолёт,
Дороже, чем у Вовки с Борей!
От огорченья папин рот
Перекосило страшно с горя.
Ты что, сынок, позволь сказать!
Тобой никак я не натешусь.
Мне, папа, хочется летать.
Купи быстрей, не то повешусь!
Купил папаша вертолёт,
Лихой сынок на нём разбился.
Такое кто переживёт?
И папа с горя застрелился.
Я описал здесь всё, как смог
Из документов достоверных.
Такой печальный был итог
Пяти желаний непомерных.
25.06.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267003
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.06.2011
Зібрались знов старі солдати,
Хоч поріділи їх ряди,
Зустріти добре славну дату,
Як те водилося завжди.
На світле святе Перемоги
За стіл усілися вони
І пригадали всі дороги
Тієї грізної війни…
Найстарший з них, що на протезі, -
На грудях сяйво орденів –
Зібрав дітей в тіні берези
І в котрий раз їм розповів…
Він пригадав вогненні роки
І той страшний останній бій.
І світлі сльози ненароком
Зрадливо блиснули з-під вій…
Грім канонади, скрегіт сталі,
Огненний смерч, пекельний вир.
Нарешті, грізна мить настала:
«В атаку!» - крикнув командир.
І піднялись вперед солдати,
«Ура!» - гриміло навкруги.
І від навальної атаки
Здригнулись підлі вороги.
І раптом гримнуло, війнуло
Пекельним чадом межи віч,
Об землю вдарило, зігнуло, -
Нестерпний біль, а потім – ніч.
Так довго він лежав без руху,
Немов спинився часу плин,
Щось шепотів йому на вухо
Гіркий задимлений полин.
Нарешті, він прийшов до тями
І, повернувшись з небуття,
Зірвав листок гіркий зубами,
Відчув, яке воно – життя.
Десь там гриміло попереду, -
Бій покотився вдалину,
Була йому солодша меду
Гірка стеблина полину…
Його знайшла сестричка Галя
І врятувала із біди:
Наклала джгут, перев’язала,
Дала напитися води.
А потім – довге лікування –
Шпиталь, хірурги, лікарі…
Через півроку на прощання
Йому вручили костурі.
Як тільки ворога прогнали,
Солдат вернувся до Черкас,
Після війни посватав Галю –
Живуть тут в щасті по цей час.
16.11.2005.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266300
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.06.2011
В своём альбоме я храню
Портрет прекрасной, юной дамы
И в том, что сталось между нами,
Её ничуть я не виню.
Она училася со мной
На параллельном третьем курсе
И обладала в нашей бурсе
Необыкновенной красотой.
И я, как сельский простачок,
Её красой обворожённый,
Тоской любви обременённый,
Попался сразу на крючок.
Стихов тогда я не писал.
(Ещё не знали Интернета).
И стал водить девчонку эту
В кафе, в кино или в спортзал.
Набравшись храбрости и сил,
На Новый год, в разгаре бала,
(Она прекрасно танцевала)
Её на танец пригласил.
Я был смазливым пареньком
И мне она не отказала.
Блестит паркет большого зала
И мы вальсируем вдвоём.
Читатель мой, не осуди!
Кружа божественное тело,
Я прижимался то и дело
К её чарующей груди.
Шептал признания слова
В очаровательные ушки
И от духов моей подружки
Кружилась сладко голова.
И вдруг чудесный сон пропал, -
Она сказала: «Мне всё ясно.
Хоть ты целуешься прекрасно,
Но... мой папаша – генерал».
Вот это хук! И прямо в дых.
Аж защемило, как заноза:
Она – и парень из колхоза?
И я, униженный, затих.
Но, гордо выпрямив свой стан,
Ушёл, ни с кем не попрощавшись,
А дома, в уголок прижавшись,
Я горько плакал, как пацан.
Теперь за правило держу
Искать себе друзей по духу.
Чтоб не сработать оплеуху,
Я с богачами не дружу.
04.06.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263252
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.06.2011
Мне понравился образ ваш яркий,
А ваш голос украсил портрет.
Знать, судьба мне послала подарки
Уж на склоне моих долгих лет.
Рифмы снова мои зазвучали
На волшебный, задумчивый лад,
А остатки сердечной печали
Точно воры, сбежали назад.
Ах, как хочется взять вас за руки!
Ласка слов и ваш взгляд, как елей.
И, собрав свои рифмы и звуки,
Я по жизни пойду веселей.
03.06.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263191
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.06.2011
Пам’ятаю, давно це було:
Ще студентом я жив у столиці.
Як достигнуть смачні полуниці,
Приїжджав я додому в село.
І коли зацвітуть чебреці,
Я вертався до рідної хати,
А назустріч спішила вже мати, -
Усміх щирий на добрім лиці.
Поцілую у сивий висок,
З "Дипломата" я викладу речі,
І накину матусі на плечі
Свій дарунок - терновий платок.
І зрадлива, пекуча сльоза
На вдовиних очах заблищала.
Мама витерла їх і сказала:
"Це не сльози, а Божа роса"
По обіду піду у садок
Відпочити - втомився з дороги, -
Там, де вишні рясні і розлогі,
Я від спеки знайду холодок.
Я на трави пахучі впаду,
Буду пити їх трунок духмяний
І лежатиму довго, мов п’яний,
В материнськім вишневім саду.
Той вишневий садок навесні
Разом з мамою ми посадили
В пам'ять тих, хто лягли у могили
На останній, великій війні.
02.06.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2011
Не питай мене, друже, чому
Не пишу я віршів про кохання, -
Завезли в Україну чуму
І пропала надія остання.
Хто при владі в країні тепер? –
Депутати, банкіри, злодії.
Їх закони – це хитрий маневр –
Ніби добрі, та тільки не діють.
Де взялася проклята чума,
Що так хутко народ обікрала?!
І управи на неї нема,
Бо немає вже правди – пропала.
Що ж народу зосталось чекать,
Підставлять під ярмо свої шиї?
Чи не краще нам Раду прогнать?
То ж рушаймо всім миром на Київ!
25.05.11.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262880
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.06.2011
Радіє серце графомана
При виді нового вірша,
Хоч ті вірші – одна омана –
Ні для душі, ні для гамана,
Не варті навіть і гроша.
Радіє серце мільярдера,
Бо ще один мільярд приріс.
Яка чудова нині ера!
Хай забере таких холера!
І звідки це їх чорт приніс?
Радіє серце депутата,
Який в парламенті сидить:
У нього добра є зарплата,
Машина, дача, гарна «хата».
А як народ? Ще потерпить.
Радіє серце у чинуші,
Що має сідало вгорі,
Бо він, плюючи в наші душі,
Трясе нас часом, як чорт грушу,
І вимагає хабарі.
Радіє серце хлібороба
При виді свіжої ріллі.
І він побожно хрестить лоба:
Хай буде хліб і всяка здоба,
Хай буде мирно на Землі!
Радіє серце і в поета,
Якщо він справжній патріот.
Він шле вірші до Інтернету,
Дасть Бог, помістить і в газету,
Щоб захищати свій народ!
24.05.11.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261525
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.05.2011
Привітна, мила і красива,
Чому і досі ти сама?
Така сумна і нещаслива,
А серце сковує зима.
А час невпинно пролітає,
І я один, і ти одна.
Коли, нарешті, завітає
До тебе радісна весна?
І прожене зиму-завію,
Вогні розпалить чарівні.
І серце я своє зігрію
На тому чистому вогні.
12.02.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2011
Что ты ходишь, как лунатик?
Пей побольше чаю «Батик»
Ты станешь сильным, как атлет,
И проживёшь до сотни лет,
И будешь славить на весь мир
Чай «Батик» - жизни эликсир.
25.04.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258446
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.05.2011
Растянул гармонь Петруха
И запел под звонкий лад:
-Эх ты, жизнь моя, житуха,
Провались ты к чёрту в Ад!
А в подвале резонансы –
Только уши затыкай.
Загремели польки, вальсы –
Режь, гармонь моя, играй!
Почему так разыгрался,
Разгулялся наш Кузьмич?
Видно, крепко накачался
Самогоном старый хрыч!
И припомнил он картины
Былой жизни на селе:
Танцы, свадьбы, именины
И друзей навеселе.
Первый парень на деревне,
Комбайнёр и тракторист,
На гулянках самый верный
Развесёлый гармонист.
Ну и что с ним дальше сталось?
Всё пошло, как бы в огонь,
А ему всего осталось
Лишь болячки да гармонь.
Бросил он родную хату,
Продал кур и поросят
И, пропив за это плату,
Пошёл в город бомжевать.
От того-то сердце плачет,
Вспоминая все грехи,
И в руках проворно скачут,
Надрываются мехи.
15.09.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246121
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2011
Взойдёт ли солнце поутру?
Ведь завтра я иду на битву
И, может статься, там умру.
Ты сотворишь по мне молитву.
Ты будешь плакать и кричать
Над бездыханным моим телом,
А на устах моих печать
И я лежу в саване белом.
Как сладко будет слушать мне
Твои молитвы и рыданья:
Последний миг наедине
С тобой прощального свиданья.
Когда горючая слеза
Пробьётся к сердцу сквозь одежды,
Открою я свои глаза
И улыбнусь тебе, как прежде.
Нет, никогда я не умру,
Давай о смерти позабудем.
И встанет солнце поутру!
И снова счастливы мы будем!
16.07.03.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246120
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 10.03.2011
(К.Н.В.)
Ты, точно, не Алла,
И я вовсе не Фил.
Но как это сталось,
Что я так полюбил?
Я тогда замирал
От твоей красоты.
А я просто не знал,
Что жестокая ты.
А я просто не знал
Про жестокость в любви
И тебе посвящал
Стихи часто свои.
Но на эту любовь
Я услышал ответ –
И застыла вдруг кровь
От холодного «нет».
Но желаю тебе
Очень счастливой быть,
Может статься в судьбе,
Как и я полюбить.
19.07.03.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2011
(Посвящается М.Е.Д.)
Познав болезни и мученья,
Или под грузом тяжких лет,
По воле злого провиденья
Попал я как-то в лазарет.
Метался я в своей постели,
Как птица в клетке запертой,
А за окном сосняк и ели,
А ночью месяц золотой.
Как будто бы в бреду проклятом
Полдня тяжёлые прошли,
А утром, так в часу девятом,
Обычно завтрак принесли.
Открылась дверь, и я увидел
Лицо прелестное её.
Бог красотою не обидел, -
И сердце ёкнуло моё.
Глаза приветливо сияли,
Меня пронзали, словно шок,
А груди высоко вздымали
В горошек синий фартучёк.
Фигурой статной и улыбкой,
Чудесно вдруг обворожён,
В надежде пламенной и зыбкой
Я потерял покой и сон.
Мне часто эта встреча снится,
Но ей признаться не посмел,
Увы, мечтаньям вряд ли сбыться,
Таков, наверно, мой удел.
Как много женщин есть хороших,
Красивых, чистых, как вода,
Но эту, в платьице в горошек,
Я не забуду никогда.
Когда поправлюсь я немножко,
Пойду на рынок поскорей,
Куплю себе штаны в горошек
И, может быть, понравлюсь ей.
09.04.03.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245675
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.03.2011
Якби то знати, скільки літ
Мені ще ряст топтати.
Чи не пора вже заповіт
Прийдешньому складати?
А що мені заповідать?
Багатства я не маю,
Одна у мене благодать,
Що я вірші складаю.
Складаю я свої вірші -
Здається, що хороші.
Сміються всі товариші:
"Складав би краще гроші!
Бо хто читати буде їх,
Оті твої примари,
Коли навколо море втіх
За гривні чи доляри!"
Хотів би їм відповісти,
Але чи зрозуміють?
Коли лягають на листи
Слова, що в серці зріють,
Надія високо летить
На лебединих крилах,
І радість піснею дзвенить,
А тіло повнить сила,
Тоді світліє на душі,
Я серцем розквітаю.
Тому пишу свої вірші -
І… сам же їх читаю.
21.11.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245466
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.03.2011
(Вірш не має нічого спільного
з темою про Марусю Чурай)
Чому похилилася в лузі калина?
Бо вітер шалений їй гілку зламав.
Чому зажурилася красна дівчи́на?
Бо безвісти милий в поході пропав…
Весна чарівна принесла в Україну
Садів квітування і шелест гаїв.
А Гриць і Маруся в погожу годину
Щовечора слухали спів солов’їв.
І довго дивились на зорі вечірні
Козак і козачка, два юні серця,
Любились-кохались так ніжно і вірно,-
На осінь збиралися йти до вінця…
Тоді Україна спокою не знала,
Весь час стереглася від злих кримчаків.
Прийшла лиха звістка: татарська навала!
І гетьман до війська збирав козаків.
«Прощай, моя любко! Дасть Бог, я вернуся.
Як осінь настане, готуй рушники!»
Ридаючи, бігла за Грицем Маруся,
Поки́ не впустила стреме́но з руки…
Три роки минуло – ніякого слуху, -
Маруся чекала і сльози лила.
Та якось весною, зібравшись із духом,
Шукати ворожку в Черкаси пішла.
Циганка – ворожка розкинула карти
І каже Марусі: «Тяжкий його шлях,
Живий твій коханий, та ждати не варто,
Бо він у неволі тепер в кайданах.
Він втратив свідомість від лютої рани, -
Татарин поранив ударом стріли.
Його пов’язали, забили в кайдани
І в рабство за гроші навік віддали.
За хліб і за воду раби веслували, -
Робота до скону під стогін і плач,
А щоб не заснули, скоріш працювали,
По спинах гуляв канчуком наглядач.
Я бачу: сидить він, прикутий до борту,
А поруч прикуті гребці в два ряди,
Галера на веслах прямує до порту,
Де повні товарів заморських склади».
Зомліла нещасна дівчи́на від болю,
Почувши ворожки пророчі слова.
Вернулась до рідної хати поволі
І стала відтоді немов нежива.
Невдовзі померла кохана матуся,
Бо як пережити нестатки й біду.
Зосталась одною дівчина Маруся,
Мов квітка засохла в осіннім саду.
Вона уже знала, що щастя не буде,
Від горя і туги змарніла краса.
Померла Маруся і бачили люди,
Що сивою стала дівоча коса.
Її поховали в саду, де калина
Розкинула віти пахучі свої,
Щоб чула Маруся, козацька дівчи́на,
Як тьохкають пісню дзвінку солов’ї.
Щороку весною квітує калина,
В журбі на могилу схиляє свій цвіт,
Вчувається ніби, десь плаче дівчи́на, -
Комусь посилає останній привіт…
«Ой, Грицю мій милий, мій соколе ясний!
Де ти, мій коханий, мерщій відгукнись!»
Така моя пісня про долю нещасну,
Як ніжно і вірно кохали колись.
09.01.2011.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2011
(майже народна)
1.Колисала ненька
Донечку маленьку,
“Галю” їй співала,
Щоб росла красива,
Здорова, щаслива,
Господа благала.
2.Наче квітка-рожа,
Весела, пригожа
Галя виростала,
Гарна, білолиця
І на вечорницях
Хлопців чарувала.
3.Ой ви, вечорниці,
Юні чарівниці,
В росах трави - рути!
Щасливе дівоцтво,
Славне парубоцтво -
Повік не забути.
4.Та пора настала,
Галя покохала
Хлопця молодого.
Сватів зустрічала,
Рушники в’язала
І пішла за нього.
5.Стрункий та високий,
Гарний, синьоокий –
Славний козаченько.
Рада чорнобрива:
“Яка ж я щаслива,
Рідна моя ненько!”
6.Господа хвалити,
Стали разом жити,
Як сім'я єдина.
Бог послав синочка,
Ніби ангелочка.
Золота дитина!
7.Живуть молодята,
Ніби голуб’ята,
В злагоді та щасті
І Галя не знає,
Навіть не гадає,
Звідки ждать напасті.
8.Зрадив її милий –
Її чорнобривий
З іншою гуляє.
Став злий та сердитий,
Ще й п’є оковиту,
Руки розпускає.
9.Лайки і погрози
Та жіночі сльози
В сім’ї кожну днину.
Галя все терпіла, -
Лишить не хотіла
Без батька дитину.
10.Та одного разу –
З похмільного сказу
Такого накоїв,
Що довго лежала,
Ледве не сконала
Від його побоїв.
11.Потім знову сварки,
Гулянки в шинкарки –
Доля невесела.
Зібралась Галина, -
Пеленала сина
І пішла на села.
12.Знайшлась гарна хата –
Там жила багата,
Бездітна родина.
Галя добрим людям
(Судити не будем)
Підкинула сина.
13.«Хай росте здоровим,
Гарним, чорнобровим,
Знайде собі любку –
Дівчину путящу,
Чесну, роботящу,
Лагідну голубку».
14.Господа благала,
Щоби не спіткала
Сина лиха доля.
Хрестила дитину:
«Щасти тобі, сину,
На все Божа воля»!
15.Та й пішла по світу, -
Шукала привіту,
Господу молилась.
І ніхто не знає,
Де вона блукає.
Кажуть, що втопилась.
09.12.10.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227575
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 09.12.2010
Прийшов студент в ресторан
Голодний, як старець:
“Прошу дать води сто грам
І хліба окраєць.”
Здивувавсь офіціант:
“Чи не малувато?”
А студент, мов справжній франт,
Сказав хвалькувато:
“Ех, гуляти, так гулять!
Питиму до ранку!
Прошу води відро дать
І хліба буханку!”
22.10.07.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216146
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.10.2010
Побаловался водочкой
И, закусив селёдочкой,
Небрежною походочкой
По городу сную.
Всё пропил до копеечки,
Но это мне до фенечки,
Иду, лузгаю семечки
И песенку пою:
Припев:
Зовут меня Колян,
Хоть я немного пьян,
Но я не хулиган,
А мирный гражданин.
Как весь честной народ,
После дневных забот,
Вдыхая кислород,
Гуляю здесь один.
Иду гулять – куражиться,
И жизнь малиной кажется,
Но если вдруг привяжется
Ко мне поганый мент, -
Свисток услышав бдительный,
На окрик повелительный
Я, приняв вид почтительный,
Скажу ему в момент:
Припев.
12.08.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212461
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.09.2010
Не нравится Оранжевый вам цвет?
Ведь это цвет небесного светила,
А без него и жизни в Мире нет,
Об этом даже школа нас учила.
От Солнца нам – Зелёные леса
И колосятся нивы Жёлтым хлебом,
От Солнца – Голубые небеса
И Синие моря под чистым небом.
Мы, кажется, забыли один цвет?
Нет, не забыли мы о цвете Красном, -
Ещё мы будем помнить сотни лет
О цвете самом страшном и опасном.
Хоть говорят, что это цвет любви,
Но вы в те сказочки не очень верьте,
Ведь этот цвет – от пролитой крови,
Больших страданий, голода и смерти.
Но как свободу можно защитить –
В боях кровавых и жестоких сечах?
А что, без воин мы не сможем жить?
Так для чего нам головы на плЕчах!
И для того нам разум дал Господь,
Чтоб мирно мы смогли договориться.
В единстве мы, УкрАины народ,
Должны и жить, и творчески трудиться!
01.09.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212329
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.09.2010
Мясорубкой мак смололи,
Заварили крутой чай,
Меня сразу укололи.
А теперь, дружок, летай!
И поёт моя душа!
Здравствуй, незнакомка!
До чего ты хороша,
Макова соломка!
И житуха побежала,
Покатилась под откос.
Разорила, измотала –
Побираться довелось.
Нету денег ни фига,
Ходишь, как в потёмках.
До чего ты дорога,
Макова соломка!
А до этого дурмана
Довели меня друзья.
Ни копеечки в кармане,
Хуже быть уже нельзя.
Что же делать, как тут быть,
Как избежать ломки?
Надо где-то раздобыть
Маковой соломки!
Меня муки одолели,
Я раздавлен, я убит,
На копыл как бы надели,
Глаза лезут из орбит.
Вот такие-то дела.
Это ломка! Ломка!!
До чего ты довела,
Макова соломка!
05.09.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210615
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 13.09.2010
( Реклама)
Люблю я чай душистый "Батик"
За аромат, за вкус и цвет.
Скажу, как яростный фанатик,
Что лучше в мире чая нет!
О, вкус божественный нектара
И аромата глубина!
От чашки крепкого завара
Пьянеешь, словно от вина.
Есть в чае "Батик" дар чудесный:
И аромата высший класс,
И поцелуев вкус прелестный,
И карий цвет любимых глаз.
Я пью напиток ароматный -
Какой прекрасный, чудный чай,
Как эликсир он благодатный,
И расцветает в сердце май.
Так пейте, люди, только "Батик",
Вкушайте чудо из чудес!
Пусть марсианин и лунатик
Вам позавидуют с небес!
25.04.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210614
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.09.2010
Посвящается С.Т.В.
До, ре, ми, фа, соль!
Как струна поёт!
И радость, и боль
В звуках этих нот.
До, ре, ми, фа, соль!
Я к тебе иду,
Только ты позволь
Встретиться в саду,
Там, где соловьи
Свили вновь гнездо,
Слышишь зов любви -
Соль, фа, ми, ре, до!
12.06.03.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2010
Сегодня вечером весенним
С тобою встретимся мы вновь,
И сердце в радостном волненьи -
Ведь это первая любовь!
И соловьиных трелей звуки
Мы будем слушать до зари,
Ещё не скоро час разлуки –
Ты о любви мне говори!
Пусть, утомлённые от песен,
В садах умолкнут соловьи,
Душа поёт, а сердцу тесно –
Ты говори мне о любви!
03.03.06.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2010
Романс
Как хорошо, когда весною
Кипит, волнует сердце кровь,
Я на свидании с тобою
Тебе признался про любовь.
Припев:
Любовь, любовь, ты словно сказка,
Ты жизни свет, волшебный сон
Когда от радости и счастья
Два сердца бьются в унисон.
Любовь, любовь!
В дубравах тихих свои песни
Нам напевали соловьи,
И звездным вечером чудесным
Ты мне призналася в любви!
Припев.
Твой звонкий смех, как вальса звуки
Хочу я слушать вновь и вновь,
И целовать лицо и руки, -
Соединила нас любовь!
Припев.
10.11.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2010
Романс
Я помню дни прекрасные
И наши зори ясные
Той тёплою весеннею порой,
Как под плакучей ивою,
Влюблённые, счастливые,
Встречались вечерами мы с тобой.
Я помню звёзды яркие
И поцелуи жаркие,
И нежные объятия твои.
Там, где сады тенистые,
Нам трели голосистые
Шальные напевали соловьи.
Но как это случилося,
Быть вместе не судилося,
И кто из нас в том больше виноват?
Любили и встречалися,
И всё-таки рассталися -
Ушла любовь, как солнце на закат...
20.04.06.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2010
Посвящается Е.Н.Ю.
Она, как ангел белокрылый,
Парит в небесной вышине,
А я, лелея образ милый,
Грущу измученный, унылый,
Один в безмолвной тишине.
Её сердечно поздравляю
С днем Воскресения Христа,
Здоровья, счастья ей желаю
И в мыслях сладких представляю
Наш поцелуй уста – в уста.
«Христос воскрес!» - скажу прилежно,
Она - "Воистину воскрес!"
И трижды радостно и нежно
Мы поцелуемся безгрешно,
Хвалу вознесши до небес.
Не скрою, я о ней мечтаю...
В плену чарующей весны
Ей дифирамбы сочиняю
И восхищённо прославляю
В стихах, что ей посвящены.
20.04.06.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210239
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.09.2010
Посвящается Е.Н.Ю.
Вокруг акации цвели,
Дышало зноем лето.
Тогда я встретил Натали
И не забыть мне это.
Я был замучен суетой
И слаб душой и телом,
И жизнь казалася пустой
На этом свете белом.
Вокруг все ложь и клевета
И мерзкие призывы,
Богатства блеск и нищета,
И хищный дух наживы.
В чаду жестокого огня
Тянулись дни и ночи,
И жажда мучила меня,
Но где найти источник?
И кто остудит этот зной
Или совет даст мудрый?
Она явилась предо мной,
Как ангел златокудрый.
Глаза небесной синевы
Приветливо сияли,
И я поведал ей свои
Заботы и печали.
Беседу долго мы вели
О горестной тревоге,
О чистой радостной любви,
О Вере и о Боге.
Слова, как тёплые дожди,
Мне в душу западали,
И открывались впереди
Неведомые дали.
Она посеяла мечты
О новой светлой жизни,
Где нет забот и суеты,
Тревог и укоризны.
Поверил я? И да, и нет,
Но я не тот, что прежде-
Мне приоткрылся новый свет,
Забрезжил луч надежды.
Наш задушевный разговор
Забыть не так-то просто,
И я, мне кажется, с тех пор
Стою на перекрёстке.
И что там дальше на пути,
Где горизонт дымится?
Какой дорогою пойти,
Чтобы с пути не сбиться?
Акаций кисти отцвели,
Прохладой веет всюду.
Я эту встречу с Натали
Вовек не позабуду.
24.08.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210229
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.09.2010
1. В стране далёкой благодатной,
Где много влаги и тепла,
Среди долины ароматной
Весною Роза расцвела.
2. Нет в мире краше Розы алой -
И ароматна, и стройна,
Своей красою небывалой
Очаровала всех она.
3. И Солнце Розе горделивой
Светило ярко с высоты,
А Ветер тёплый, шаловливый,
Ласкал зелёные листы.
4. И все в любви ей признавались
Или всерьёз, или шутя,
Она же ими забавлялась,
Как шаловливое дитя.
5. А рядом с ней, где сад тенистый,
Среди густых его ветвей,
Там жил весёлый, голосистый,
Влюблённый в Розу Соловей.
6. И, поражённый страстью томной,
Увидев милый идеал,
По вечерам и ночью тёмной
Он прелесть Розы воспевал.
7. Однажды днём на луг душистый,
Что так призывно заблестел,
Вдруг Шмель мохнатый, золотистый,
Любитель мёда залетел.
8. Он, не спеша, жужжа сердито,
Цветы пахучие искал,
И в свой мешочек деловито
Нектар по капле собирал.
9. И, насытившись пищей сладкой, -
Пора б уже и почивать,
Он поздним вечером, украдкой
Пробрался к Розе ночевать.
10. Она любезно повстречала
От мёда пьяного Шмеля,
И ночью бережно качала,
Листами тихо шевеля.
11.Но Соловей о том не знает...
Совсем не чувствуя беды,
Он прелесть Розы воспевает,
Хваля её на все лады.
12. Как только утром Солнца кромка
Прогнала ярким светом ночь,
Цветок раскрылся и лакомка,
Расправив крылья, скрылся прочь.
13.Увидев подлого варвара,
Который крался, как злодей,
Вдруг от сердечного удара
Скончался бедный Соловей.
14. А Роза так и не узнала,
Что в том саду стряслась беда,
Под Солнцем нежилась, играла,
Пока настали холода.
15. Как часто в жизни мы встречаем
Любовь, измену и печаль.
И Роз подобных осуждаем,
А Соловьёв нам очень жаль.
Апрель 2005.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2010
(Не закінчене)
1.Стоїш ти, славна Україно,
На перехресті всіх доріг
І вороги не раз зміїнно
До тебе крались на поріг.
Тяглись до тебе хижі руки,
Тому крізь битви, кров і муки
Твій шлях в історії проліг.
2.Неначе чорні грізні хмари
Повзли у край привільний твій:
Пихаті ляхи, злі татари
Чинили кривду і розбій.
І щоб здолать лиху навалу,
Почувши гетьманську ухвалу,
Козацьке військо йшло на бій.
3.І перемоги, і невдачі
Були на карбі тих віків,
Лягали голови козачі
За землю прадідів-батьків.
Про це співала Україна,
Тужили мати і дівчина,
Не дочекавшись козаків.
4.На сході Русь, братів країна,
Збирала землі і моря.
Тобі з'явилась, Україно,
Надії нової зоря:
По волі славного Богдана
Була навічно ти віддана
Під руку Руського царя.
5.Чи стало легше українцям
В сім’ї великій, новій жить?
Адже так боязно чужинцям
Розбій і кривду їм чинить,
Бо Русь – держава православна,
Вона могутня, грізна, славна, -
Братів зуміє захистить.
6.На півдні добре пильнували
Кордон від підлих кримчаків,
Щоб у полон не забирали
Дітей, жінок, а юних дів
Не продавали до гаремів.
Так береже господар ревний
Свою отару від вовків.
7.Козацьке військо, грізна сила,
Були хоробрі вояки.
І де їх тільки не носило
По волі царської руки:
Чи бити турків та поляків,
Чи штурмувать Хотин, Очаків, -
Скрізь побували козаки...
8.Чудовий край! І землі добрі,
І ріки повні, і ліси.
А люди гарні і хоробрі.
Та волелюбні дуже всі!
Але ж те виборне козацтво,
Ті конституції і братство, -
Поганий приклад для Русі.
9.Батурин - гетьманську столицю -
Петро дощенту зруйнував,
Дітей покидав у криниці,
А решту люто порубав.
Хоч бились довго і завзято,
Але знайшовся зрадник клятий, -
Таємний хід за гріш продав.
10.Козацькі звичаї, свободи, -
Це небезпечна вельми річ...
До волелюбного народу
Біда прийшла, мов чорна ніч.
Козацтву вчинена наруга:
На троні сіла Катря Друга
І зруйнувала вільну Січ.
11.Заголосила Україна:
- О, Боже, глянь із висоти, -
Кругом лиш сльози та руїни.
І це накоїли – брати!
Вони ж рідня, вони ж слов’яни,
Тепер від крові ходять п'яні,
Немов ненависні кати.
12.Тяжкі, лихі часи настали:
Іздавна вільні, козаки
Ніяких утисків не знали,
А стали – панські кріпаки.
Царі вельможам, генералам
За вірну службу дарували
Міста і села на віки.
..................................................
Весна 2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210054
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.09.2010
Україно моя калинова!
Скільки лиха народ твій зазнав,
Поки вітер святої обнови
На просторах твоїх загуляв.
Скільки раз вороги ненаситно
Зазіхали на землю твою.
І ти волю свою непохитно
Боронила в смертельнім бою.
Про незламність твою і відвагу
По всім світі розносився слух,
Джерелом тої сили й наснаги
Був козацької вольниці дух.
Він гойдався в колисці вербовій
Під зажурливий матері спів,
І зростав у добрі і любові
Вільний син українських степів.
Хмільний вітер із Дикого поля,
Терпкі запахи росяних трав
І палке поривання до волі
З молоком материнським вбирав.
Недарма молодим козачатам –
Здавна звичаї ці повелись –
Батько й мати справляли спочатку
Коня доброго, шаблю і спис.
І міцніли козацькії лави,
Гартувались, як сталь, у вогні.
Дух козацької волі і слави
Підіймав наш народ до борні.
Крізь століття зневаги й сваволі,
Через терни страждань і біди
Ясна зірка жаданої волі
Україні світила завжди.
І здійснилася мрія народу:
На початку новітніх століть
Україна, здобувши свободу,
Як держава могутня стоїть!
10.01.07.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209884
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.09.2010
На світі багато чудових країн,
Мені наймиліша, найкраща країна,
Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна моя Україна.
Ти з давніх віків непокірна була
І волю свою боронила невпинно.
Нарешті збулося - її здобула
Звитяжна моя Україна.
На землях твоїх неозорих степів
Живе працьовита і чесна родина,
Хвилюється колосом стиглих хлібів
Моя золота Україна.
В садах і дібровах в вечірні часи
Чарує нас пісня дзвінка солов'їна
І чути співочі дівчат голоси, -
Пісенна моя Україна.
Тепер ще не легко живеться тобі,
Є в тому, мабуть, особлива причина.
Та все подолає в тяжкій боротьбі
Незламна моя Україна.
Квітуй, мов калина, над плесами вод,
Будь в дружбі і праці міцна та єдина.
Хай буде щасливим твій вільний народ,
Прекрасна моя Україно!
21.06.06.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209883
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.09.2010
Стоїть над водою червона калина...
Віками про неї складають пісні, -
Це образ твій світлий, моя Україно,
Він чистий і ніжний, як цвіт навесні.
На битву за волю і честь Батьківщини
Козак воювати далеко іде,
А вдома калина і мила дівчина,
Що довго і вірно коханого жде.
У січах кривавих, де смерть або рани,
Звитяжці кріпили до волі жагу.
І кров їх гаряча горіла багряно,
Мов грона калини, на білім снігу.
Не всі із походів далеких вертались -
Життя їх забрали жорстокі бої,
На їхніх могилах калини зростали,
В зажурі схиляючи віти свої…
Калино, калино, квітуй у долині,
Пишайся рум'яно над синню води,
Ввібрала ти в себе красу України
І будеш у серці народу завжди.
24.06.06
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209727
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.09.2010
Усюди лунають пісні -
Співає їх вся Україна,
Прекрасна, немов навесні
Над річкою пишна калина.
Приспів:
Лети, наша пісне, лети
Над рідним калиновим краєм,
І в кожному серці світи
Веселим, дзвінким водограєм.
Приспів.
Колись Україна жила,
Немов Попелюшка-сирітка,
А нині вона розцвіла
Під сонцем свободи, як квітка.
Приспів.
Співай, Україно, співай!
Іскриться в піснях твоя слава.
І буде щасливим наш край,
Ми вільна і сильна держава.
29.09.06.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209726
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.09.2010
Урочиста ода
Радій, Україно, прекрасна і сильна!
Нарешті ти долю свою здобула:
Постала державою - вільна і рівна,
Під сонцем свободи, як цвіт розцвіла.
Зазнала ти голод, війну і розруху,
Та все подолає твій вільний народ,
Бо сила незламна козацького духу
Для тебе - надійний і вірний оплот.
Тернисту дорогу до щастя народу
Тобі ще не скоро судилось пройти.
В єднанні і дружбі, за мир і свободу
Ти впевнено йдеш до святої мети.
Живи, Україно, могутня державо
Славути воз'єднаних двох берегів!
Квітуй, наша Ненько, у сяєві слави,
Яка не померкне навіки віків!
22.08.06.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209554
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.09.2010
Девіз:
Вперед, Україно прекрасна,
Крокуй до святої мети -
До злагоди, волі і щастя
Тобі ще далеко іти.
І не чекай на допомогу
Ні від Берліну чи Москви.
Торуй сама важку дорогу,
Не гни покірно голови.
Вперед, Україно кохана,
В єдинім незламнім строю,
І скоро загоїш ти рани
І вибореш долю свою.
І станеш достойна, як рівня,
У колі великих держав.
І збудешся ти, Україно,
Бо так твій народ забажав!
17.08.06.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209553
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.09.2010
Народ український крізь тисячі літ
Проніс, не забув рідну мову,
На ній нам Тарас написав "Заповіт",
Завбачивши світлу обнову.
Я прагну до чистих джерел припадать,
Глибоких, святих, наша Ненько!
Вірші українською хочу складать,
Бо нею писав сам Шевченко!
Колись школярі у глухому селі
Вивчали (і знали!) російську.
І диву даєшся: чому ж москалі
"Нікак нє поймут" українську?
А деякі наші державні мужі
Державної мови не знають,
Калічать її, мов заброди чужі,
Відверто її зневажають.
Такі заведуть на дороги криві.
Не вірте облесливим маскам!
Бо ще збереглася у їхній крові
Імперського духу закваска!
І звідки до нас, і коли занесло
Це сім'я пихате, чужинське?
Тебе зневажають, творять тобі зло,
А сало їдять - українське!
То ж будем уважно тепер вибирать
Своїх депутатів ми знову:
Чи здатні вони зберігать, шанувать
Держави козацької мову!
14.01.07
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209382
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.09.2010
Ми струни серця, друзі, наладнаєм
На урочистий і ліричний лад,
І щиру пісню дружно заспіваєм
Про наше рідне місто зелен-сад.
Приспів:
Рідні Черкаси, квітучі Черкаси,
Місто великих надій і добра,
Краю Шевченка чудова окраса,
Дивна перлина на нитці Дніпра.
Завжди ви надійно, твердо тримали
Зброю козацьку ще з давніх часів,
Землю хоробро свою захищали
Від всіх загребущих, злих ворогів.
Приспів.
Безліч разів ви вставали з руїни -
Сила народу незламно міцна.
Місто Черкаси, зоря України,
Живіть, розквітайте, наче весна!
Приспів.
Це місто ніколи нам не забути.
Козацької слави вірний оплот
Білим вітрилом на хвилях Славути
Гордо прямує до світлих висот.
Приспів.
07.09.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209381
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.09.2010
Проводжала мати
Сина у солдати,
На довгу розлуку і далекий шлях,
Ніжно цілувала
Та благословляла,
І бриніли сльози в неї на очах.
Будь сміливим, воїн,
Тримай міцно зброю!
Вірно і невтомно, віддано служи.
Бережи, мій сину,
Нашу Батьківщину,
Неньку-Україну пильно бережи.
А я буду ждати,
Тебе виглядати
І щиро молитись за наш рідний край.
Не забувай, сину,
Матінку єдину,
Вісточку від себе часто надсилай.
Не сумуй, мій сину,
Стій за Україну,
Хоч солдатська служба не скоро іде,
Вернешся додому
Сильним і здоровим -
Тебе рідна мати терпеливо жде.
03.10.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209233
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.09.2010
Я до зорі сьогодні встану
І добре косу нагострю,
Піду на луг, в загінку стану
Стрічати вранішню зорю.
Лягають трави у покоси,
Росу розбризкавши рясну,
Лоскоче холод ноги босі
І проганяє рештки сну.
Вже обрій промені багрянять
І обіцяють гарний день,
А по селу півні горланять
Своїх задирливих пісень.
Жмутом трави я витру косу,
В рядно стареньке натрясу
Трави вчорашнього покосу, -
Корові Лисці понесу.
А Лиска вдячно вже готова
Мене лизнути по щоці.
Недаром кажуть, що в корови
Все молоко на язиці!
Із хати вийде господиня, -
Пора корову подоїть,
Але збалувана тварина
Ніяк на місці не встоїть.
Щоранку хитрій цій лисиці
Хлібця із сіллю треба дать,
Лише тоді у дно дійниці
Молочні струни задзвенять.
Умиюсь я біля криниці,
Сховаю косу й наждака,
А на столі вже паляниця
І глек парного молока.
13.07.07.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2010
Давно це було, та зосталися в генах –
Страшна безнадія і голоду жах:
Вельможних катів посіпаки шалені
Гасали, мов пси, по селянських дворах.
Шукали усюди лихі активісти,-
В хатах і по сховках, і вдень, і вночі.
Усе забирали, що можна ще їсти,
А вслід їм неслися прокляття й плачі.
Їм, бачите, партія це доручила –
Виконувать план заготівлі в селі,–
І вщерть наповнялися братні могили
На щедрій завжди українській землі.
По всій Україні розруха і голод,
В нечуваних муках стогнала земля,
Лиш гордо, серпасто підносився молот,
Свій час відбивали куранти Кремля.
А роки невпинно у вічність спливають,
Померкла вже слава величних ідей,
Та досі з могил безіменних волають
Загублені душі мільйонів людей.
Немає вже тих, кого б слід покарати
За муки і вбивства, за той людомор,
Але ми повинні про це пам’ятати,
Щоб знов не відбувся жахливий терор.
26.12.07.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209067
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.09.2010
Він Козачанським здавна зветься
Цей ліс, похмурий і густий.
Шумить, хвилюється і гнеться,
Мов хоче щось розповісти...
Вже відгриміла громадянська
І лютий голод здаленів,
Та не вгавала рать радянська
І все шукала ворогів.
Щоб розстріляти чи заслати
На ті далекі Соловки...
Ніхто не зможе заховатись
Від пролетарської руки.
Дали в сільраду "рознарядку" –
Знайти з десяток мужиків,
І для наведення порядку
Арештувать, як шкідників.
Забрали столяра Дем'яна...
В колгоспі вулики робив,
Але навмисно так погано,
Що кліщ в них бджоли погубив.
Забрали сторожа Миколу...
Цього за злочини такі,
Що він хотів спалити школу,
Та відсиріли сірники.
Забрали конюха Мартина...
Бач, здох колгоспний жеребець!..
На всіх знайшлась якась причина,
До всіх підшили папірець.
Знайшлись негідники, іуди.
Щоб настрочить брехню й підлог,
Які ж бувають підлі люди,
Нехай таких скарає Бог!
...Автомобілем, рано-вранці
Примчав загін енкаведе
І, згідно списку, ніби бранців,
Зігнав приречених людей.
І, затуливши шинелями,
Щоб не побачив чесний люд,
Глухими дальніми полями
Їх повезли в район на "суд".
Не довезли кати зловісні -
Так поспішали "по дєлах",
І в Козачанськім темнім лісі
Всіх розстріляли, бідолах...
Коли їх люта смерть скосила,
Здригнулись небо і поля,
Ніхто не знає, де могила,
А знає лиш сира земля...
О, скільки, земле, рідна мати,
Пізнала ти тоді біди,
І скільки ти змогла ввібрати
Крові і сліз, немов води!
Стоять в зажурі на сторожі
Над їх могилою дуби,
А в небесах у дні погожі
Кружляють білі голуби.
Ми жертв репресій пам'ятаєм -
Нащадки їхні й родичі:
За "упокій душі" читаєм
І в храмах ставимо свічі.
22.12.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209066
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.09.2010
День Перемоги, світле свято,
Це свято радості, пісень,
Воно для старого солдата
Не тільки, як знаменна дата,
А серця біль, священний день.
Дзвенить піснями теплий ранок,
А звуки маршів - до небес.
Ідуть в колоні ветерани,
Болять старі солдатські рани,
Скрипить натруджено протез.
І їм святковий стіл накрили,
Гіркої випили вони
За тих, з ким ворога громили,
За тих, що братні їх могили
Встелили терени війни.
Тепер стоять загиблі всюди,
Вдягнувшись в бронзу і граніт.
Несуть їм квіти вдячні люди,
Героям вічна слава буде,
Поки існує білий світ!
05.11.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208892
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.09.2010
Вони любові ще не знали,
А тільки вперше покохали -
Серцями чисті - він, вона.
Сказав він їй завітне слово...
І все було б у них чудово,
Та раптом грізна вість: Війна!
Як тяжко сина проводжати!
Ридала гірко бідна мати,
Вплітала в коси сивину.
Дівчина в щоку цілувала,
Букет волошок дарувала:
Зібрався хлопець на війну...
Гвинтівку хлопцеві вручили,
Стріляти навіть не навчили,
І став юнак в солдатський стрій.
Невдовзі роту всю зібрали -
Прорив ворожий закривали,
Так він пішов у перший бій.
Гарматний рев і свист металу
Тривожну тишу розметали,
Встеляв дим ниву золоту.
Тріщали злісно автомати,
На землю падали солдати -
Боєць спіткнувся на лету.
Пройнятий весь пекучим болем,
Упав боєць на житнє поле,
Немов підбитий в небі птах.
І чуло тільки стигле жито
Останній подих: "жити...жити..."
На нецілованих вустах.
Лежав солдат, хлопчина русий,
Гірка печаль, юнак безвусий,
Пушок легенький на губі.
Над ним волошки нахилились,
В німій скорботі задивились
В застиглі очі голубі.
25.11.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208750
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 01.09.2010
Я дуже мало батька пам'ятаю:
Він був високий, дужий чоловік,
Бувало, ввись мене він підкидає,
А я від радості здіймаю крик.
І він пішов в страшні воєнні грози
Нас захищать від чорної біди.
Тихенько мати витирала сльози,
Прощаючись надовго. Назавжди.
Я пам'ятаю, як ридала мати
І гірко проклинала білий світ,
Їй чорну звістку принесли до хати:
Зосталася вдовою в тридцять літ.
Я був тоді малий сільський хлопчина
І пас корів у полі за селом,
Через плече закинувши торбину,
Я діловито хльоскав батогом.
Була у мене шабля дерев'яна
Та з бузини наган на ремінці,
Який стріляв горохом непогано,
Найкраща ціль - коти та горобці.
А як жилось тоді нам, бідним дітям?
Свого життя не знаючи ціну,
Жахливе переживши лихоліття,
Сміялись ми і грались у війну.
Багато раз в "атаки" ми ходили,
І притомившись в лютій боротьбі,
Ми потім в річці карасів ловили,
Варили юшку на обід собі.
Давно-давно, коли ще босоногим
Колючі стерні я не раз сходив,
Так мріялось про зоряні дороги
І дивний смуток серце холодив,
Як вечорами довго я вдивлявся
У далеч дивних зоряних світів.
Безмежжя осягнути намагався
І думкою до зір уже летів.
Але найбільше я любив читати,
Цікаву книжку брав з собою в степ,
Читати по складах навчила мати,
Адже колись закінчила "лікнеп".
Вона мене одна тоді ростила
І вивела в широкий світ життя.
І звідки в неї бралась така сила?
Це матері святої почуття!
Давно її на світі вже немає,
Вона навіки за межу пішла.
Та серце сина вдячно пам'ятає
Про те добро, що ти йому дала.
02.09.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208748
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.09.2010
Перемога! Перемога!
Свято навесні.
Вже кінець смертям, тривогам,
Вже кінець війні.
Перемога! Перемога!
Салюти гримлять.
А до рідного порогу
Не прийшов солдат.
Перемога! Перемога!
Солодкі слова.
Гірко плаче, молить Бога
Солдатська вдова.
Перемога! Перемога!
Радість для людей.
Тільки марно край дороги
Мати сина жде.
Перемога! Перемога!
Сяють ордени.
Вдома діти босоногі
Батька ждуть з війни.
Перемога! Перемога!
Роки линуть в даль.
В серці болісна знемога
І світла печаль.
Перемога! Перемога!
Могили в вінках.
Вічна радість і тривога,
І слава в віках!
18.02.07.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208594
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 31.08.2010
Іду по зарослій безлюдній дорозі
І чую зажурливий клич журавлів,
А серце стискається в щемній тривозі
При виді занедбаних рідних полів.
Колись на цім полі гриміли гармати,
Точились запеклі, криваві бої.
В нескошенім житі вмирали солдати
І смерть пожинала рясні врожаї.
Розбита, нарешті, ворожа навала.
Втомившись від воєн, від крові і мук,
Земля українська терпляче чекала
Дбайливих селянських, натруджених рук.
Живому - живе: треба жити і дбати
Про хліб і до хліба, як завше було,
І в поті чола на землі працювати, -
Таке хліборобське, святе ремесло.
Нелегко було по війні підіймати
Сільське господарство на рідній землі...
Минули роки, почало розквітати
Життя хліборобів у кожнім селі.
Та ось в мирний час всі немов знавісніли,
Життя завертілось в крутому піке:
Грабіж і розруха, поля здичавіли.
І звідки звалилося лихо таке?
І знову селянські поля заростають.
Та пильно погляньте навкруг, земляки:
В чеканні поживи довкола кружляють
Зажерливі, чорні, земельні круки.
27.01.07
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208593
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.08.2010
Їх мало: за вічності грані
Відходять невпинно вони.
Та не здаються ветерани
Найбільшої в світі війни.
Приспів:
Воєнні дороги -
Крізь смерть і тривоги.
Ви все подолати змогли!
В боях і походах
За мир і свободу
Ви Перемогу здобули.
Давно вже голови срібляться,
Покрившись снігом сивини.
Ще й досі вам ночами сняться
Дороги грізної війни.
Приспів.
Не раз в атаки ви вставали,
І взявши рубіж, висоту,
Ви друзів полеглих ховали,
Тамуючи сліз гіркоту.
Приспів.
Уклін низький вам, ветерани,
Вітчизни дочки і сини,
За подвиг ваш, за ваші рани
У пеклі грізної війни.
Приспів.
28.10.07.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208460
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.08.2010
Лежу прикутий до постелі,
Давно вже спить пансіонат.
Шикую там, на білій стелі
Рядки віршів, як стрій солдат.
Нехай пошле Господь терпіння,
І сили творчого горіння,
Та слово гостре, як булат.
А ніч безмежна, ніби море,
Так неспокійно на душі,
І щоб залить пекуче горе,
Складаю подумки вірші.
Тоді у пам'яті зринають,
Пласти життя перевертають
Думок сталеві лемеші.
Тому згадались дні далекі
І хата батьківська стара.
На ній було гніздо лелеки,
А там - цибата дітвора.
Мені ще довго буде сниться
Щемливих спогадів криниця -
Дитинства бідного пора.
Який прекрасний світ широкий:
І перша зустріч навесні,
І золоті студентські роки -
Щасливі молодості дні!
Аж ось і скроні посивіли,
Літа, як птиці, пролетіли,
Немов приснилися мені.
Як часто дивна ностальгія
До нас підкрадеться і вмить
Болючі спогади навіє,
І серце тихо защемить
За тим, що вже відгомоніло,
Що відцвіло та відболіло...
Якби це знову пережить!
03.09.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208289
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.08.2010
І чому мені часто так сниться
Стара хата, що в крайнім ряду?
Мов нещасна, убога вдовиця
В яблунево-вишневім саду.
Під солом'яним дахом, старенька,
В три віконця хатина мала,
Тут колись дорога моя ненька
На світ Божий мене привела.
Породила, щоб жити у щасті,
Але ворог поліз на поріг.
І пішов проти злої напасті
Батько мій і у битвах поліг.
Ні, не зможу я все розказати
Про вдовине, сирітське життя.
Про те знала лише стара хата
І забрала у тінь забуття.
Вже немає давно тої хати, -
На тім місці постала нова.
Відцвіла, немов яблуня, мати,
Тільки пам’ять про неї жива.
Тому хата стара часто сниться
І матуся в тривожному сні,
А нова, під залізом, світлиця
Не приснилась ні разу мені.
18.06.07
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208288
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.08.2010
А якщо вночі не спиться,
То я часу не марную,
Поки стомляться зіниці,
В даль думками помандрую.
Пригадаю юні весни,
Наші зустрічі з тобою,
Поки день новий воскресне
Там, над Россю голубою.
Ніжні трелі солов'їні
Чарували нас ночами,
Загадково зорі сині
В небі сяяли над нами.
Паморочили свідомість
Запашні весняні трунки,
Таємнича невідомість
І солодкі поцілунки...
Милі спогади манливі!
Їм нема межі і ліку.
Молоді літа щасливі
Не забудуться довіку.
17.06.07.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2010
1. Далеко там, де гори сині,
В краю вологи і тепла
Весною в сонячній долині
Троянда пишна зацвіла.
2. Покрита срібною росою,
Струнка, рожева, запашна,
Своєю дивною красою
Зачарувала всіх вона.
3. Ласкаве Сонце зігріває
Троянди ніжні пелюстки,
А Вітер теплий обіймає
Зелені лагідні листки.
4. І всі довкола виявляли
До неї ніжні почуття.
Вона ж із ними забавлялась,
Немов збалуване дитя.
5. А поруч, там, де сад тінистий,
Густий, казково-чарівний,
Жив Соловейко голосистий,
Троянди лицар запальний.
6. Він, захопившись до нестями,
Троянду щиро покохав.
І дзвінко темними ночами
Пісні для неї щебетав.
7. Та якось вдень на лан барвистий,
Що так принадно блискотів,
Джміль волохатий, золотистий,
Любитель меду прилетів.
8. Дзижчав він голосно й сердито,
Квітки пахучі облітав,
І в свій мішечок працьовито
Нектар по крапельці збирав.
9. Споживши ласощі приємні, -
Пора б уже відпочивать,
І до Троянди він таємно
Прокрався пізно ночувать.
10. Вона привітно зустрічала
Від меду п'яного Джмеля,
Всю ніч тихенько колисала
Його, як матінка маля.
11.Та Соловейко те не знає,
Не відчуваючи біди,
Красу Троянди прославляє,
Співає їй на всі лади.
12. Як тільки промінь Сонця вранці
До квітки сплячої проник,
Вона відкрилась - і коханець,
Розправив крила й хутко зник.
13. Які шалені, люті муки
Той Соловеєчко зазнав!
І від серцевої розпуки
На землю мертвий він упав.
14.Троянда навіть не узнала
Про те, що сталося в саду.
Під Сонцем ніжно розквітала, -
Зима прийшла, як на біду.
15. Усі ми дуже добре знаєм
Кохання й зраду із життя
Таких Троянд ми зневажаєм,
А Соловейкам - співчуття.
Травень 2006.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2010
Згадай той вечір, як ішли ми
Із танців прямо через лан,
Поміж коноплями густими
Я обійняв тебе за стан.
І поцілунки полум'яні,
А ніч гаряча, мов купель,
І ми упали, ніби п'яні,
В зелене море конопель.
Це через те прокляте зілля
Горю в пекельному вогні.
Життя у мареві похмілля
Немов приснилося мені.
З тих пір ношу щемливу рану
І гірких спогадів полин.
Мені зостався хміль дурману,
А в тебе вже дорослий син.
23.01.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2010
( Романс)
Чудовово так, коли весною
Хвилює серце юна кров,
Я на побаченні з тобою
Тобі признався про любов.
Приспів:
Любов, любов, ти наче казка,
Ти цвіт життя, чарівний сон,
Коли від радості і щастя
Два серця б'ються в унісон.
Любов, любов!
В вечірню зоряну годину
У тихім шелесті дібров,
Під ніжну пісню солов'їну
Ти теж призналась про любов.
Приспів.
Твій сміх дзвінкий, як вальсу звуки,
Я хочу чути знов і знов
І цілувать лице і руки,
Бо поєднала нас любов.
Приспів.
10.11.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2010
Я піднімусь на крилах мрії
І полечу у далечінь,
Де рясно гублять чорні вії
На синь очей тремтливу тінь.
Не хочу дивних самоцвітів,
Мені ніщо рубін, алмаз,
В твоїх очах всі скарби світу
І в них дивився б я весь час.
У їх гарячому промінні
Я тану, ніби віск свічі...
Якби в бентежному горінні
Забутись в тебе на плечі.
Забути все: і біль, і горе,
І смутку щемного полин...
Мене гойда, мов синє море,
Твоїх очей аквамарин.
17.12.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2010
Наша зустріч була випадкова,
Вже цвіли білопінно сади.
Опустилась веселки підкова,
Щоб напитись із річки води.
Ми з тобою сховались від зливи
Під кленовим зеленим шатром
І дивились, як води бурхливі
Вирували у вальсі кругом.
Блискавиць мерехтіння шалене,
Аж трясеться від грому душа,
Ти так ніжно горнулась до мене,
Мов налякане, мокре пташа.
Я хотів, щоб гроза не вщухала,
І молився про це гаряче,
Щоб голівку свою ти схиляла
На моє героїчне плече.
Твоє плаття намокло і щільно
Стан дівочий кругом облягло,
Поглядав я на тебе невільно
І бентежно на серці було.
Віти нас від дощу не сховали -
Ми промокли, неначе хлющі,
І, роззувшись, босоніж помчали
У село по калюжах мерщій.
Незабаром гроза відшуміла
І засяяло сонечко знов...
Тоді вперше закралась несміло
В моє серце юнацька любов...
Скільки років пройшло, але й досі
Я пригадую, мов крізь туман,
І стрункі твої ніженьки босі,
І гнучкий тополиний твій стан.
27.02.06.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2010
І стан стрункий, немов тополя,
І вуст рожевих маків цвіт,
І чорних брів стрімкий розліт -
Це ти - любов моя і доля,
Життя моє і ясний світ.
Твоя коса, як стиглий колос,
Очей замріяних блакить –
Дарують радість кожну мить,
А твій дзвінкий, чарівний голос,
Мов дивна музика, звучить.
Нехай не в’яне ніжна врода,
Щасливі будуть твої дні.
Ти дорогА, любов, мені,
Як Божий дар, яу нагорода,
Мов перші квіти весняні.
05.02.06.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2010
Не спиться теплими ночами,
Які ж то можуть бути сни,
Коли клубочаться роями
Примари ранньої весни:
Уста рожеві і принадні,
Твій стан, усмішка чарівна,
А перса - грона виноградні,
Мов чаші, сповнені вина.
Я спрагло п’ю вино кохання,
Яке хлюпоче через край,
А серце, сповнене бажання,
Летить в небесний світлий рай.
Мене ти ніжно обіймаєш,
Шепочеш лагідні слова,
Лоскочеш тіло, колисаєш,
Немов русалка лісова.
Твої гарячі поцілунки
Хмільніші старого вина,
Від щастя серце б'ється лунко,
Немов натягнута струна.
Та раптом - дзень! і я проснувся, -
То б'ється птиця на вікні,
І з жалем гірко посміхнувся:
Це лиш приснилося мені.
10.04.06.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2010
Мені все сняться очі сині,
А в серце стукає весна,
Лунає пісня солов’їна -
Така весела й голосна.
Чарівна пісне, не заманюй,
Заснуле серце не буди,
Бо те зрадливеє кохання –
Одвічна мука молодих.
Воно закружить в вирі щастя,
Майне і зникне в далині,
Але забути вже не вдасться
Щасливі молодості дні.
27.10.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207477
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 24.08.2010
Присвячується Є.Н.Ю.
Вона, мов янгол білокрилий,
Десь там, в небесній висоті,
А я лелію образ милий,
Сумую змучений, безсилий,
У безнадійній самоті.
Її з Великоднем вітаю
І славлю Господа Христа,
Здоров'я, щастя їй бажаю,
В солодких мріях уявляю,
Як ми цілуємось в уста.
“Христос воскрес!” – скажу поспішно,
Вона – “Воістину воскрес!”,
І тричі – радісно і ніжно
Ми поцілуємось безгрішно,
Хвалу віддавши до небес.
Напевно, я її кохаю...
В полоні дивному весни
Я дифірамби їй складаю,
В віршах безмежно прославляю, -
Це їй присвячені вони.
20.04.06.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2010
Христос воскрес! Христос воскрес!
Лунає дзвінко всюди.
Господь спускається з небес, -
Радійте, добрі люди!
Радіють села і міста
Великій благодаті
І славлять Господа Христа
На Великоднім святі.
А сонце сяє в вишині,
Природа оживає,
Радіє птаство навесні:
Щебече і співає.
Нехай смакують нам усім
І крашанки, і паска!
Нехай прийде у кожен дім
Велика Божа ласка!
Господь спустився із небес –
Христос воскрес!
Христос воскрес!
Воістину воскрес!
19.04.09.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207347
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 23.08.2010
(Пасічник Ніні Петрівні
присвячується)
Із днем народження вітаю!
У цей чудовий літній день
Всього найкращого бажаю:
Здоров'я, щастя і пісень.
Пісень, які із серця линуть,
Про дружбу, вірність і любов,
Чи про зажурену калину,
Що пломеніє між дібров.
Колись вона в цвіту буяла,
Була тоді її весна,
Та буря віти поламала –
Тепер, самотня і сумна,
Стоїть калинонька червона,
Їй сняться вже осінні сни.
І багряніють стиглі грона,
Немов життя, гіркі вони.
Ще будуть бурі, люті грози...
Лише одна розрада є:
Гірка калина від морозів
Чомусь солодкою стає.
01.07.08.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207215
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.08.2010
( Мазурок Н. В.)
Мене він уже не кохає,
Десь ходить тепер в стороні.
Біль серце моє розтинає:
Чи це не приснилось мені?
Минули ті зоряні ночі
Під місячним сяйвом, як сни,
Зоставшись у серці дівочім,
Мов дивний дарунок весни.
Коли позолотяться хмари,
Я ввечері вийду на двір,
Настрою подругу – гітару
І пісня полине до зір.
Мені посміхаються зорі,
Немов потішають мене:
- Чекай і побачиш ти скоро,
Як зірка нова спалахне,
Зійде ще зоря твоя рання
І світло її золоте
Розбудить у серці кохання.
І знову воно розцвіте!
05.09.08.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207214
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.08.2010
Зупинись, зупинись, красне літо!
Оксамитових шат не скидай!
Ще зоріють в моїм саду квіти, -
Ти останнє тепло їм віддай.
Зачекай, зачекай, моя осінь!
Та не чує мене листопад.
Посріблилось на скронях волосся,
Осипається золотом сад.
Уже вітер холодний повіяв,
Приморозив рожеві квітки,
Дрібний дощик із неба посіяв
І осипались мрій пелюстки.
Плаче в лузі калина червона,
Мов нещасна сирітка в сльоту.
Багряніють калинові грона,
Затаївши в собі гіркоту.
03.07.07.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207110
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.08.2010
Вже відцвіли барвисті маки,
Жовтіє листя у садах,
А ластівки, мов нотні знаки,
Про щось щебечуть на дротах.
Вони тривожно відчувають,
Що літо щедре вже пройшло,
Серцями жадібно вбирають
Останнє сонячне тепло.
Прощай, ласкаве, тепле літо!
Пора збиратися в політ,
А так не хочеться летіти
У той чужий далекий світ.
Веселі, милі щебетухи,
Омиті сонячним дощем,
Люблю ваш тихий гомін слухать,
І відчуваю дивний щем,
Бо вже промчали дні весняні,
Майнули зоряні літа,
Пройдуть і осені багряні,
Настане холод і сльота.
Прощайте, любі ластів'ята!
Самотньо й сумно так мені,
Я вас чекатиму, як свята,
Дасть Бог, зустріну навесні.
19.01.06
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207108
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.08.2010
Підкралась осінь, хмурить брови,
Палітру й пензлі узяла,
На поле, луки і діброви
Чудові барви нанесла.
Вдяглись діброви в пишні шати,
Мов засоромились, горять –
Їм так не хочеться скидати
Свій позолочений наряд.
Навколо все вдяглось в обновки
І задивилось в синю даль,
А сонце золотистим шовком
Гаптує осені вуаль.
02.11.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206884
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.08.2010
Затихли горласті громи-блискавиці,
На літніх дощах остудивши свій шал.
У вирій далекий зібралися птиці,
Відчувши природи одвічний фінал.
А "бабине літо", покрившись багрянцем,
Вдивляється в дзеркало стомлених вод.
Милується ніжним калини рум'янцем,
Немов найщиріша прихильниця мод.
Лиш небо звисока засмучено диха,
Йому ж бо, напевно, видніше звідтіль,
Що скоро завіє снігів кружелиха
І вистелить всюди пухнасту постіль.
І тихо порине в спочинок природа,
І будуть їй снитись замріяні сни.
Нехай набереться снаги в прохолоді,
Щоб знову розквітнуть в буянні весни.
16.06.06.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206882
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.08.2010
Вона підходить ближче, ближче
У плині часу і подій.
Чому, мов злісний лиходій,
Холодний вітер люто свище
І роздуває попелище
Моїх нездійснених надій?
Вже осінь. Листя опадає,
Повзуть в зажурі сірі дні,
Течуть, мов сльози, по вікні...
Хоч все проходить, все минає,
Та серце й досі памятає
Ту першу зустріч навесні.
17.11.06.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206746
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.08.2010
(50 – с)
Сонливо стелиться світанок,
Спливають сутінків сліди.
Сріблисто світиться серпанок,
Сповивши стомлені сади.
Стікають соком стиглі сливи,
Сумує скрізь серпнева синь,
Скупі сади смакують сиві
Скарби своїх солодких скринь.
Сухої сливи сиротливо
Стоїть самотній силует, -
Старенькій сняться сині сливи, -
Солодких спогадів сюжет.
Слова, сплітаючись сміливо,
Складають сливовий сонет.
16.08.07.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206732
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.08.2010
Бур’яну В.С .присвячую
Я прикутий в конюшні лежу,
Життя наше смугасте, мов зебра,
І крізь зуби тихенько іржу, -
Так болять розхилитані ребра.
Я колись був хорошим конем,
Працював на колгоспному полі.
Так тяглося життя день за днем
І не бачилось кращої долі.
Ми – робоча худоба, тягло,
Тому в злиднях жили безпросвітних,
Але кілька в колгоспі було
Не простих, а так званих, елітних.
Їм давали сінця і води,
Підсипали вівса і пшениці,
І тому жирували завжди
Молоді жеребці й кобилиці.
І сміялися з нас, бідаків, -
«Чи ви снідали, хлопці, сьогодні?» -
Коли ми із колгоспних ланів
Ледь плелися, брудні і голодні.
Ми тягали вози і плуги,
З ніг валилися від перевтоми,
Та за це нам – хльосткі батоги,
А у жолобі – купка соломи.
Або ж – тягнемо хуру в загін,
А вони – із начальником бричку,
Їм дають на вечерю ячмінь,
А нам тільки полову, чи гичку.
Я від того життя захирів,
Мабуть, скоро відкину копита,
Закопають тоді мене в рів
І, вважай, моя карта побита.
Чи, можливо, на бійню здадуть,
Перспектива занадто похмура.
Але що вони з мене візьмуть?
Залишилась сама тільки шкура.
А поки-що в конюшні лежу,
Від сліз білого світу не бачу
І від болю тихенько іржу,
Проклинаючи долю конячу.
22.06.07.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206516
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 18.08.2010
Зустрів я гарну молодицю,
(Мені було під сімдесят)
Уговорив я милу кицю
Прийти до неї під час свят.
Я ледве-ледве дочекався,
Поки прийшов умовний строк,
Побрився, гарно причесався
І почвалав у наш ларьок.
Купив закуску та пів літру,
І мінеральної води,
Але...боюсь, що проти вітру
Я не дійду уже туди.
Красивий стан і ніжні губки
Мені ввижались всі ці дні,
Але пробач, моя голубко:
Ти недосяжна вже мені!
09.02.03.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206344
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.08.2010
Моя дівчино люба,
Я погляд твій ловлю,
Моя ти мука – згуба.
Давно тебе люблю!
Моя дівчино люба,
Коли я навіть сплю,
Я рву від туги чуба.
Давно тебе люблю!
Моя дівчино люба,
Прошу тебе, молю –
Не будь зі мною груба.
Давно тебе люблю!
Моя дівчино люба,
Прийми любов мою,
Бо з горя вріжу дуба.
Давно тебе люблю!
Мою дівчину любу,
Зозулечку мою,
Веду уже до шлюбу,
Бо я її люблю!
29.04.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2010
(у с м і ш к а)
Приходить пан до коваля,
Таку заводить мову:
-Ти перекуй мені коня,
Зроби нову підкову.
-Та добре, пане, вже зроблю
Її вам незабаром.
-А скільки злупиш, по рублю?
-Як вам - зроблю задаром!
Підкову панському коню
Коваль кує-клепає
І ось обценьками з вогню
Її він витягає.
Ясніше сонечка горить
Оздоба та коняча!
А пан захоплено кричить:
-Ого, яка гаряча!
-Та не гаряча, вам кажу!
Я об заклад побюся:
Дасте десятку - оближу
І навіть не скривлюся.
-Тобі не шкода язика?!
Пан витріщає очі,
Та фокус цього дивака
Побачить дуже хоче.
Отож десятку враз віддав
Він ковалеві в жменю.
Коваль - десятку облизав -
І хап! собі в кишеню.
28.06.07.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206212
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.08.2010
(анекдот з життя)
-Скажіть-но, куме, що за біс? –
Опісля нашої вечері
Додому ледве я приліз
І остовпів, відкривши двері.
Мене аж кинуло у піт!
Дивлюсь, а в хаті на дивані
Сидить рудий нахабний кіт
І хвацько грає на баяні!
Регоче, вражина така!
І підморгнувши мені оком,
Тоді як вшкварить гопака –
Пішов навприсядки і боком!
-То, мабуть, «білочка» була!
Таке верзеться від горілки…
-Та що ви, куме, невже я
Не відрізню кота від білки?!
14.06.07.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206202
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 16.08.2010