| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
вызывающее начало внезапно так сладко-точно,
а важнейшее, как обычно, внизу, в подстрочном
если хватит смелости это прожить, вобрать -
непременно хватит и на "принять"
я не то чтобы изменилась и стала старше
просто все уж совсем не то, и совсем не так же
просто солнце светит предельно ярко
только мне ни тепло, ни жарко
регулятор боли стареет, с годами под кожей ноет
если в январе, то не страшно, со льдом устроит
прохудилось дно, и из трюма сбегают мыши
если в мае так, то мне лучше с крыши
беспокоиться незачем, все ведь предрешено
и ни с лестницы выхода нет, ни через окно
а случится иначе - покаемся, переживем
и с весной, что замерзнет - спасем
время - осень, синоним к нему равно
равноденствие как приговор и данность
я сегодня сброшу все на усталость
завтра на просроченное вино
13.11.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547811
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.12.2014
В непрерывной радости. Странности
Переходящей на «ты».
Сколько ещё будет горести выплаканной
В скорби немой пустоты?
Сколько будет оваций, побед,
Страстей и бурей эмоций выданных?
Я не привыкла в толпе искать след,
Да и не принято здесь по вызову.
Не прокричу «останься, была не права»
Мне не по сердцу стансы, всего лишь жива
Что могу дать помимо моей простоты?
Но раз принимаешь вызов, идем на «ты».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389886
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 04.01.2013
Такой вот стих. Без запятых.
Ты спросишь: "Почему?" Отвечу: "Веселей
Не выдавать тебе вот так всех козырей".
И путать карты притворяясь шулером.
Не выходить бы из игры. Не спешу еще.
Сезонно. Партии зимой длинней.
А впрочем... В этом году они короче.
Всё дело в ставках. Просто ставить нечего.
Тебе бы флэш-рояль. Не любишь мелочи.
Похожи мы в привычке настоящим брать.
Но что же отдавать? Увы. Тебе решать.
Пусть так. Опять блефую. Дело к вечеру.
И на вопрос: "Ты хочешь (обыграть) меня?"
Ответишь: "Незачем".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387195
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 23.12.2012
Я ніколи не п’яна тобою, скільки би я не випила
Я просто вирішую бути все більше, і більш відкритою
Просто з тобою найкраще, хоч рими у мене не вийде
Я хочу бути з тобою, я прагну бути з тобою
Здається, я закохалась…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2012
Взимку кожен знаходить свою приналежність до сонця, восени ми її витрачаємо, а взимку знаходимо. Це дає нам змогу краще пізнати життя, проникнути в його глибинну суть. Літо і весна нам потрібні в якості відсторонення, щоб цей процес міг протікати плавно. Щось на кшталт в’язання светру. Спочатку, взимку, нитки прядуться, восени светр зношується, а весна і літо є власне часом для самого в’язання.
Я «в’язала свій светр» щоби не змерзнути восени, а не задля твого спасіння. Ти просто не встиг зрозуміти, не зміг, чи що ще там кажуть в таких випадках? Я виношувала це дитя, молилась і віддавала порціями душу, лиш для того, щоби не збитися з вже усталеного трафарету, наміченого хворою свідомістю. Цей період часу вичерпався, і усвідомити, чому склалося саме так неможливо. Адже не все в цьому світі має причину, хоч люди доволі часто забуваючи це, гають час на марні пошуки. Ось і зараз чотири осінні пісні співіснують у моєму плейлисті безпричинно. Їм плювати, що зараз зима і все йде не так, як раніше. Їх тексти і музика не зазнали жодного втручання. Як і моє серце. Так? Воно справді не зазнало жодного втручання, чи то лише здається? Мікротріщини – не катастрофа, це лиш елемент часу. Час невблаганний, варіантів немає, звідси випливає, що не сталось абсолютно нічого, що можна було б вважати відходом від норми. Задача, розв’язання якої заперечити просто неможливо. Партія в якій всі ходи вирахувані, і в кінці якої лежить нічия, чи якщо пощастить, тоді, як в дитинстві, перемагає дружба. Нам, як бачиш, не пощастило. Можливо колись, набагато пізніше, здійснюючи якийсь черговий крок по дорозі довжиною в життя, на наше рішення вплинуть події нещодавнього сьогодення іменуємого осінню, але тоді вже ні ти, ні я не усвідомимо першоджерела своїх рішень. В такому разі, маю надію, що це піде лише нам на користь. Ти на користь мені, а я – тобі, допомога навзаєм. І без усіляких претензій, чи боргів по тому. Як одноразовий посуд. Він потрібен, інколи вкрай необхідний, але не на довгий відрізок часу. Він не є життєвою-необхідністю, але з ним немає проблем після використання. Можна було б ще сказати про доступну ціну, але, думаю ти погодишся, що в нашому випадку ми діставались один одному недешево, хоч твоя і моя плати дещо різнились між собою.
І все ж, одна людська риса жахливо ускладнює нам життя. Все, що не продовжується в реальному житті людина, будучи запеклим оптимістом, продовжує будувати опираючись на уяву, а це ще одна гонитва за ілюзіями.
Залишається лише вірити, що всі ці «мимовільні жертви» не є даремними, не є марними і пройшовши через усі випробування, яких було і ще буде немало, як ти, так і я знайдемо саме тих людей з якими нас не розділить ні сонце, ні місяць, ні одна пора року. Банальні вірування невдах? Нехай так, але вони ж наші, ці вірування, а це вже краще, ніж нічого. Все краще, ніж нічого. Якось так… (січень, 2011)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356832
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 12.08.2012
Як люди жили без зв’язку? Останнім часом я доволі часто задаюсь цим питанням. Я дитина того покоління в якому слово «розлука» неможливо відчути в повній мірі. Зараз якщо і захочеш сховатись навмисно – не вийде. Люди пов’язані тисячами ниточок, містків і обов’язків, їх важко порвати, а проблема постає скоріш в силі волі, силі духу.
Не зважаючи на це, тепер, як не дивно, я відчуваю себе абсолютно безпорадною в нинішньому світі химерних з’єднань і переплетень. Наче втратила ту саму ниточку до тебе, чи так, наче між нами велетенська прірва, а міст який був єдиною надією на зустріч зруйнований… І ось, я стою над прірвою і, вдивляючись в твій нечіткий силует, кричу чимдуж, що потрібно шукати якийсь інший вихід, можливо піти в обхід, але нам неодмінно треба триматись одне одного, не згубитись… Ти мовчиш, розвертаєшся, йдеш, а далі і зовсім зникаєш в глибині свого берега. А я стою і не рушаю, не знаю як чинити далі, не розумію, що ж для себе вирішив ти. Можливо, ти все ж пішов в обхід, і мені просто потрібно йти тобі на зустріч. Звісно навмання, тож на те, щоби знайти одне одного нам знадобиться час, але ж зустрівшись ми будемо щасливі, і цей час не виявиться марно згаяним. А якщо ні? Якщо ти пішов в глиб свого берега, щоби продовжувати жити так ніби мене і не було. Ти не схожий на людину, яку лякають складності, але з іншого боку життя можна і не ускладнювати, йти легшим шляхом і бути цілком задоволеним. Ти мені нічим не зобов’язаний і вільний у своєму виборі. Тому мені страшно іти тобі на зустріч… Якщо все ж піду, витрачу купу часу, а в кінці шляху виявлюсь тобі непотрібною, погодся, що це нерайдужна перспектива. І я страшенно не хочу виявитись тобі непотрібною, чужою, зайвою. Але як же довести, що я варта часу, усіх складнощів, що не підведу. Міст знищено і можливості зведено до нуля. Така непотрібна нікому, незрозуміла ситуація. А може зразу в прірву? І не задумуватись про те як будувати життя далі? Не вийде… Зупиняє думка про те, що ти можеш зараз іти до мене, а я просто не можу з тобою так вчинити. Я не можу примусити тебе сумувати, це було б несправедливо. Я не можу вчиняти з тобою погано, це неправильно. Що ж, тоді в обхід, а там по ситуації… 3.11.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356827
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 12.08.2012
Ти вриваєшся в моє життя раптово,
Як завжди, без довгих попереджень,
Змушуючи кволо та нервово
Дожидати нової весни.
Так буде сьогодні, завтра, вічно,
Як пошарпана маріонетка в’язень
Я чекатиму тебе покірно нишком,
Може знову вирішиш зайти…
Зустрічаю ранок, ніч і місяць,
Друзів, ворогів та незнайомців,
Каву, сіль, шалені знижки, квітень,
Переможених, закоханих, сліпців.
Випускний, відпустку, грім, вінчання,
Зорепад, відлигу, кризу, спеку,
День народження, комету, розставання.
Незліченну склала картотеку.
Раптом ти… раз випало зустрітись
Маю я лише одне прохання:
«Постарайся просто загубитись
Вдалині мого минулого вогнів.
Ігноруй мене, зітри з уяви зовсім
Перестань приходити вві сні…»
А ловлю з тремтячих вуст зізнання:
«Можеш не прощати, лиш пусти»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356708
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.08.2012
Збережи мене у своїх кроках,
У поважній і легкій ході.
Збережи мене в очах глибоких,
Поки вони сяйвом молоді.
Збережи в руках своїх змужнілих,
В голосі солодшому за мед,
У коханнях ранніх й запізнілих,
У абсурдності старих прикмет.
У піснях, які торкали серце,
У словах, що змушували йти,
І у каві з додаванням перцю
Зможеш ти мене завжди знайти.
Збережи мене в старій скарбничці
Серед мотлоху студентських днів.
Збережи у кожній давній звичці,
У п'янких уривках дивних снів.
Збережи як низки намистинку,
І як те, що два плюс один - три.
Виділи в душі хоча б сторінку,
А з думок своїх, прошу, зітри...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273993
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.08.2011
Безлад в нашій залі сподівань,
Я множу на нуль минувші ночі.
Зовсім не шкодую, й без вагань
Все зроблю таким, як напророчу.
Не тримаю в серці й краплі зла,
Ні жалю, ні гіркоти образи
Наша "світла мить" уже пройшла,
І її не вЕрнеш за наказом.
А життя, воно ще буде йти,
Змінювати раз за разом слайди.
Просто щоб своє щось віднайти,
Треба неодмінно це шукати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273865
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.08.2011
я зболена, здушена, стомлена, зламана, спалена
від болю, від суму, від гуркоту серця, від слабкості
забери мене
я піддамся на усі вмовляння
я навчусь розрізняти ніч і день
я не стану кидатись під чужі потяги
будучи твоєю
придбай, орендуй, викради, звільни з полону
навчи жити за своїми законами
і я всотуватиму кожне твоє слово
підкорюсь тобі
лиш прошу забрати від усіх докорів і сумнівів
від жалю по тому, чого не трапилось
від смутку по тому, що є неминучим
благаю, забери
і ти не пожалкуєш про своє рішення
ні однієї хвилинки, ні долі секунди
обіцяю не підвести і не зрадити
повір, так буде
2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273711
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.08.2011
А давай втечем від світу
І підем на захід сонця,
Де гучні сурмИ трембіти,
Візьмем лиш тепло в долонці.
А давай втечем до моря,
Нас зустрінуть крики чайок.
Ти накличеш мені мОру,
Я ж тобі вкраду світанок.
А давай втечем на острів
Від обов'язків, законів.
Чи покличем тепло в гості
І наставимо вазонів.
А давай ти не відпустиш
Мою руку назавжди.
Не підеш кудись, не пустиш
У тенета самоти.
А давай не знать спочинку,
Віднайдем де неба край...
Ну давай хоч на годинку,
На хвилинку лиш, давай?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2010
Тікають спогади в безодню,
Скрип болю заглушає їх.
Так буде не лише сьогодні,
Ці сльози не віллються в сміх.
Життя зламало світлофори,
Змішало світлі й темні дні,
Вже на минулому криваві штори,
А на майбутньому - я не дивлюсь туди.
Тепер боюсь піти під лід чекання,
У стінах страху б'є лічильник снів.
Мої думки перемогло мовчання,
Бо полонило сутність моїх слів.
Помірно зникли зайві епізоди,
А замість них з'явилась пустота.
І це моя єдина перешкода,
І ворог мій - безглузда самота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2010
І знову з минулого біль відчуваю,
І знов пориваюсь його повернути,
А вихід із цього один лише знаю -
Пройти ще сто кроків і шлях свій забути.
Лишається смуток, хвилини чекання,
Покірність замінить неспокій постійний.
І все більш частіші хвилини мовчання,
І ще більш втрачається зміст слова "вільна".
І пусто, і страшно - ніщо не рятує
Від сумнівів клятих, від мертвих надій,
І холод проймає, а я все нотую
Поламаний графік безглуздих подій.
Втрачається зміст, в часовій плутанині,
Того, що важливим здавалось колись.
Реальне з уявним для мене віднині
Не мають межі - нерозривно сплелись.
Закони і принципи, пункти - руйную,
Не зважу тепер навіть на почуття.
З уламків історію я побудую,
З нічого створю я своє майбуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203792
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.08.2010
Коляться на друзки мрії мертві,
І, як завжди, хочеться піти,
Доведеться щось нести у жертву -
Виходу без втрати не знайти.
А по склу лиш краплі безкінця,
З неба неймовірна ллється злива.
Я ховаюсь від твого лиця,
І від тебе я біжу зрадливо.
Час тепер для мене завмирає,
Душу розстріляла черга слів.
Здалеку забутий сміх лунає,
Хтось із нього щастя сітку сплів...
Полум'я роздмухуючи, вітер
Спалює твої сумні листи,
Ось уже на них не видно літер...
Просто моя жертва - то є ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203692
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.07.2010
Надміру сповнені надії
Не виправдали сподівань
І втратили свій лік події -
Антоніми усіх бажань.
Понуро відспівала осінь,
Остання сцена, і - сніги...
Вже чорно-білий смак відносин,
Вже сутність втратили думки.
Минуле сплило і забуте,
Помилки спалені дотла,
А мрії, досі непочуті,
Ще сплять в передчутті тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203691
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.07.2010