| Сторінки (1/26): | « | 1 | » |
Будь таким, як ніхто. Як твоя найпримарніша з ролей.
Будь мізерним уламком з розтоптаних масок моїх…
Будь тавром на зап’ясті. Присягою будь німою,
Найбезжальнішим катом, що істинно вірить в мій гріх.
Будь для мене пів-світом. Болючим ковтком безнадії,
Будь нахабно відвертим у попелі змовчаних слів.
Будь останньою слабкістю на ледь вологих опущених віях...
…І одним з божевільно безсенсово прожитих днів.
Будь безвірним. Зрадливим, занедбаним раєм,
Будь коротким штрихом на гарячих долонях чужих.
Будь найгіршим моїм співрозмовником зранку за чаєм,
Відшліфованим лезом, затиснутим в пальцях блідих.
Будь одним непрожитим. Примхливим, зітлілим мовчанням,
Спровокованим відчаєм в світі байдуже-німім…
Цілковитим спустошенням – будь передчасним прощанням,
Порожнечею, пеклом … Найголовніше: моїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012
Захлинається ранок гіркою і терпкою кавою,
Безталанні актори п’яніють німими виставами.
Ти прострочив останній квиток.
Відпускає гріхи твої світ метушнею вокзальною,
Електричка до пекла – тамтешнім знайомим вітання і…
Швидше збіса натисни курок.
День відкритих дверей у твоїй божевільні. Іронія?
Світлу пам’ять шанують дешевим вином по цю сторону –
Драматичний вдають театр.
Декаданс по куткам розповзається у свідомості,
Трохи схиблений на невблаганній своїй безвідмовності
Ти втрачаєш зрадливий азарт.
Дещо шкода. Тобі б на прощання хоч мить телепатії,
Недолугої гри егоїстів в примхливу емпатію…
Всі вже слухають на кладовищі хор.
Світ стискається вмить до петлі. Дискордія.
Маєш шанси зіграти без правил, та з зайвою гордістю,
Тільки ти нікудишній актор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2012
Ты умел рисовать безошибочно мой горизонт.
И не врал даже если чуть-чуть не хватило бы красок,
Ты имел сотню разных, совсем непохожих масок,
Но всегда закрывал свой немного потертый зонт,
Чтоб обнявшись, осенним дождем тишину украсить.
Ты не клялся собой, принося себя в жертву фразам,
И в душе оставался молча немым сигаретным дымом.
Знал все мысли наощупь. До боли порой незримо
Заставлял целый мир безнадежно дрожать в экстазе
Без любых ЛСД, только с верностью героина.
Ты не жег все мосты, оседая горячим пеплом,
Просто медленно сделал свой голос моей привычкой,
Был безумно прозрачен, хоть не говорил о личном,
Равнодушно меняя тени местами со светом,
Ты ломал все замки нагловатым набором отмычек.
И бывал безнадежен, да так, что сносило крышу,
Пропадал. Но глаза твои мне оставались причалом,
Чтобы из преисподней душа сотню раз возвращалась.
День за днем, с каждой пропастью ты подходил все ближе,
На какой-то секунде став всем, что во мне осталось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2011
Без зрадливих сліпих метафор.
До кінця всі мінливі ролі.
Не пасують небесним арфам
Різкі ноти німого болю.
Не пасує крихким присягам
Мовчазна, вередлива вірність…
На прицілі трима зневага
Тисячі разів вбиту ніжність.
У насмішці заключних партій
Не пасує тобі лишиться…
Пам’ять твердо стоїть на варті
В безвідмовній моїй в’язниці.
В обіцянках кричить відраза
Крізь акорди мінорних терцій,
Не пасує пекельним фразам
Бути світлом людському серцю.
Світ стомився шукати винних –
Не пасує йому. Не треба.
Мабуть, варто сходить на цвинтар –
Там лежить моя віра в тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2011
На вітринах відвертості, хворі цинізмом,
"Героїнова" пристрасть - це наш апогей...
Можна вічно сміятись з безглуздих смертей...
Усміхнуться й з твоєї пекельної візи.
Без метафор на небі лише катаракта...
Під прицілом тримає нас схиблена тінь,
Ефемерна спокуса обшарпаних стін
Невблаганно шматує всі виграшні карти.
Світ лишає для нас мовчазні моноліти,
А примари падінь - на зап'ястях тавро.
Усі ставки зриває нікчемне зеро...
Ти програв? Вибачай. Казино вже закрите.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2011
Трохи дивно у душі плювати сарказмом,
Коли мала б давно проковтнути протест…
Скоро тінь заговорить… За тисячним разом
Я, повірте, байдужа до всіх перехресть.
Трохи дивно комусь лікувать параною,
Коли зошит з шухляди – увесь діалог…
Кожне дзеркало змушує стати німою,
Сподіватись на те, що це тільки пролог.
Трохи дивно вдавать із падінь панацею,
Коли втонуть усі, хто повинен втонуть…
Все одно, не судилось ніколи Орфею
Еврідіку із пекла свою повернуть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2011
Черговий рейс. Нахабними дощами
Ридає пам'ять з острахом німим...
Ввесь світ у попіл, проводжає дим
Черговий рейс сліпими ліхтарями.
Зітлілий лист. Просиплеться між пальців
Пекельно тихо безголосий крик...
Кур'єри з шрамами на місці крил
Зітлілий лист загублять біля станцій.
Безглузда тінь. Диявольськи несміло
Душа-акторка тисне на курок,
За рогом рай... Немов смертельний рок*
Безглузда тінь. Плюю на ейфорію
Мільярд разів. Ввійшов у звичку протяг,
Не збудувати з попелу мости...
Жадає небо мовчки проклясти
Мільярд разів твій безвідмовний потяг.
*рок - карма
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2011
как стих почти не звучит, писала под гитару, воспринимать, как песню ))
P.S. судите строго)
Твоё «прощай» опять неубедительно,
Моё «пока» и вовсе не звучит …
Прости меня за все, что непростительно,
Прости… И дай минуту закурить.
Прости меня за все, что непростительно,
Прости… И дай минуту закурить.
Под звездами опять рыдает вечер,
Увы, сегодня, просто не наш день …
Прости, что кончилась так быстро бесконечность,
Прости, что всё короче моя тень…
Прости, что так невечна бесконечность,
Прости, что исчезает моя тень.
По незнакомым крышам бродит ветер,
Бессмысленно смеются фонари…
Прости, согреть тебя мне не хватило света,
Прости… Прошу, в глаза мне не смотри.
Прости, во мне всегда так мало было света…
Прости… Прошу в глаза мне не смотри.
По венам яд течет воспоминаний…
До горечи безмолвны небеса…
Прости, но слов не будет на прощанье –
Когда-то многое хотела я сказать…
Прости меня, что даже на прощанье
Тебе я главное боюсь сказать…
Твоё «прощай» опять неубедительно …
Моё «пока» и вовсе не звучит…
Прости меня за всё, что непростительно…
Я не курю, но дай мне закурить…
Прости меня за всё, что непростительно…
Я не курю, но дай мне закурить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235638
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.01.2011
Розмір, звичайно, вражає ... проте це цілком завершена думка :)
Я цілую тебе лиш подумки,
Бо в серцях наших досить холодно –
Стали ми вже один для одного
Пережитими епізодами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2010
В павутинні німих бракувало листам адресата,
«After party»лишало з думками не раз тет-а-тет …
Безнадійно згорав в ранній осені мій силует …
Ти невчасно прийшов – по рефлексу хотілось мовчати.
Але, знаєш, я просто … банально награлась в доречність,
Помічаю між нами разючий якийсь дисонанс …
Я тобі програю – в казино програють в преферанс –
Се ля ві … І adios – я ненавиджу безкінечність !!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2010
Крізь, здавалось би, вічність... Крізь сутінки... Збігла осінь.
І нестерпно ще вчора хотілось дограти цей тайм,
Бо диявол-спокусник у рефері завтра попросить
Додаткового часу - моїх недолугих прощань ....
Над байдужістю сьомого неба... І навіть вище,
Як востаннє по лезу за холодом гнавсь листопад ....
І тоді всі слова були не голосніші тиші -
Ледь відчутно хотілось крізь ранок збліднілий мовчать.
Збігла осінь. Розсипались всі мої антипатії -
Випадково навчилась відмінно собі брехать...
Жаль, що банально нема між людьми телепатії -
Просто лиш наостанку слова, які варто б сказать ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2010
Зграя воронів –
Передвісники епітафії.
Параноєю
Отруїлися фотографії.
У агонії
Сипле небо услід прокльонами …
Зграя воронів –
Нас фактично уже поховано.
Зграя воронів –
Ріже осінь тупими лезами…
По ту сторону
Буде світ із новими межами.
Все зіпсовано –
Над молитвами кольоровими
Зграя воронів …
Зграя воронів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2010
Усім метафорам червоне світло …
Бентежить душу запах хризантем.
Ти чуєш, Осінь??! Відтепер ми квити –
Не має вітер вже ліричних тем …
Все випадково. Що іще шукаю?
Бо з жовтнем я знайома вже. Мерсі.
Колись мене ще відвезе до раю
Із п’яним водієм нічне таксі …
Тепер сповна мені, мабуть, тріумфу
Лише в відвертості гітарних струн.
Вже зупиняйся, Осінь !! Досить бунту …
Це твій останній, безперечно дюйм.
«Постскриптум» у десяткові листівок
Автограф Осені і кілька фраз …
… У пам’яті вінілових платівок
До божевілля НЕ осінній джаз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2010
Спалити цей світ до тла. Як мінімум …
І написати у небі болем останню дату.
Ридати від сміху і не згорати,
І бути, як всі… НЕ винною.
І насміхатись до сліз. Із вічності … -
Не пам’ятати старі подряпини.
Шукати того, хто знов справлятиме
Колишні мої погрішності.
Минулого попіл у пальцях розтерти…
Усіх порожнеч відшукать співзвучності,
І слухати РОК на шаленій гучності!!!
…І бути Єдиною на планеті…
Чи безнадійний світ принести у жертву…
І обірвати різко цю епопею.
І виграти в найсправедливішу лотерею
Останній свій приз. Квиток до пекла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2010
Дозволь хеппі-енд обійти стороною …
Так веселіше… І небезпечніше.
Скинь мене з даху, стрибни за мною,
Я наполягаю на екшені !!
Зіпсуй мені настрій дурними жартами,
Щоб в несерйозності бути першими …
Обіцяй виділятись з натовпу –
Я наполягаю на екшені!
Давай ми на щось ненормальне зважимось …
А хочеш я вб’ю тебе на завершення?
Погоджуйся, чуєш? Розважимось …
Я ж .. наполягаю на екшені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2010
Отруєна безсонням ніч … До гіркоти.
Шляхів до втечі менш за нуль. Туди де ти
Не приведе тепер вже жодна із доріг …
Я пробачаю знов тобі … Свій гріх.
Усе, мабуть, так само, любий… Тільки от
Для мене не скінчивсь кривавий ешафот.
Я хвора… Я давно вже схиблена, як ти.
… Звелись до паралельності світи.
Тобі до мене далі, ніж колись. Я тут.
Уже світ завершив навік над нами суд…
Я божевільна, бо благаю: Не зникай !!
Листи не прийдуть на адресу: «Рай».
Всі аргументи проти божевілля лиш
З насмішкою загонять у куток ще більш,
Бо я ще й досі хочу отруїти час,
Щоб виграти… принаймні, мить для нас.
Благаю .. Скороти цю вічність. До нуля.
Я присягаюсь, що нестерпно ще твоя …
Не змінить напрямок цей вітер вже колись,
Один ще бул … Для мене залишивсь.
До істерики тиша доводить. Годі.
Просто … Мені жарко тепер тут. Дай льоду…
Крізь розтягнуту вічність кричу: Чекаю !!!
Я колись тебе теж рятувала …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213649
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2010
Бракує …Відвертості, вірності, віри.
Спізнілих,затертих, та шуканих слів,
Реальних, таких божевільних світів,
І обіцянок занадто сміливих…
Бракує …Конкретності, швидкості, суті.
Різких поворотів,до втечі шляхів,
Емоцій … До дірок зачитаних днів,
І фраз випадкових, колись не почутих.
Бракує …Пояснення, пошуків, сили.
Помилок, падінь, і невірних доріг,
Когось одного, з Ким схибнутись не гріх …
… І повідомлень шалено-нещирих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2010
…Розкажи мені всі таємниці за чашкою чаю…
Говори… Нам недовго лишилося ще говорити…
…Бо як тільки дотліють за вікнами сутінки, знаю,
Мовчки підеш кудись… Лишивши свій чай недопитим…
Ти щоразу малюєш портрет спорожнілого міста
І так мрієш лишитись у світі нічної краси,
Зупиняєш свій погляд на рано пожовклому листі,
Проводжаючи на перехрестях спізнілі таксі.
Ти вже звик розділяти безсоння з дахами будинків,
І губити до ранку свій погляд далеко внизу,
Надивившись на місто, на те, як дрімають зупинки
І самотні авто подорожніх додому везуть…
Ти вже знаєш, як тишу провулки невтомно хоронять,
Проводжають сарказмом усіх перехожих своїх…
Розкажи мені Хто ти у темряві цій… Охоронець?
Провідник на десяткові схожих до болю доріг?
Ти шукаєш метафор нових для цих заспаних вулиць,
І ти ладен послати до чорта усі ліхтарі…
Міліарди разів, як не більше, тобі раптом чулось,
Як шепочуть у темряві цій світлофори старі.
Ти так любиш розмови якісь безголосі вокзальні
І на вулицях слухаєш змовклих давно вже музик…
Коли ніч поцілує тебе іще раз на прощання,
Розкажи мені щось про свій повний примарами світ…
Ти вже звик, що години крізь тишу повзуть так повільно…
Щоб схибнутись потрібно зробити не більше, ніж крок…
Розкажи мені Хто ти… мабуть, ще один божевільний?
Просто виграв у долі раптово щасливий квиток?
Розкажи мені всі таємниці за чашкою чаю…
Говори… Нам недовго лишилося ще говорити…
…Бо як тільки дотліють за вікнами сутінки, знаю,
Мовчки підеш кудись… Лишивши свій чай недопитим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2010
Загубились старі фотографії…
В них життя залишився сюжет…
Хтось шукає слова в епітафії,
В когось мрії розбилися вщент…
Почуття відбиваються в дзеркалі,
І уламки чиєїсь душі
Не дозволять печалі померкнути,
Лиш серця знов поранять чужі…
Зорі з неба так часто падають,
Ми жадано в долоні їх ловимо…
І ні разу в житті не згадуєм,
Що чиїмись були вони долями…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2010
Холодний дотик моїх теплих рук…
Сльоза гаряча по щоці проллється.
Чи варта щастя я, чи, може, варта мук?
Чи варта жити у чиємусь серці?
Я скільки за життя уже згрішила…
Зробила те, чого не повернути,
Сказала щось, чого і не хотіла,
Від цих думок мені знов не заснути…
Страждання багатьом вже причинила
І сум назавжди поселила в душу,
Я не хотіла, але все ж зробила,
Я знаю, плакати я мушу…
Я мушу, та вже виплакала сльози,
Але печаль навіки у душі,
Усе тепло, усі дощі і грози
Мені чужі, тепер уже чужі…
І знову радість у душі згоріла,
І знов холодний дотик теплих рук…
Пробачте всі, кого я не зігріла,
Чиїх сердець сповільнила я стук…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2010
Хоч до фінішу міліметри,
Переслідує душу крик –
Було б краще на старті вмерти,
Бо ми знову, як всі… Без крил…
Епізодів позаду сотня…
Не така вже й душа порожня…
Ні, ти знаєш, я не самотня,
Просто мрії ділю з безсонням…
Ейфорія давно допита…
Тижні схожі до божевілля…
Спогади – кілька щасливих митей,
Й досі ними лише хворію…
Закінчилися суперечки…
Пробачати не варто вміти…
Сто відсотків, ми недоречні
У реальності цього світу…
Даю слово, ніхто не дивиться
На той факт, що в нас різні ролі…
Переможець також опиниться
В епіцентрі гіркого болю…
Щирість слів вже, навряд, повернемо…
Хоч в серцях тисячі надій,
З перехрестя ми знову звернемо
В наше Місто Розбитих Мрій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2010
Опалені крила в янгола…
І часу скінчивсь ліміт,
Чекай винуватить світ,
Хіба ж не цього ми прагнули??
Я знаю, що буде боляче
Топити у каві страх,
Та ми вже не в тих світах,
Де стримують біль, говорячи…
Додай в акварелі сірості –
Тепер ти малюєш дощ,
Згасають вогні тих площ,
Де ми присягались в вірності…
Багато у долях марного…
Й я також вже звусь «людиною»,
Бо тліють іще за спиною
Опалені крила янгола…..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2010
У чашці кави згусток почуттів…
У вікна краплі стукають холодні…
На перехресті згублених світів
Надії наші падають в безодню…
Осінній день розбився у пітьмі…
Холодна ніч ховається в тумані…
Нема нікого… Ми уже самі
Шукаємо несхоплені бажання…
Уламки неба падають в долоні,
Коротка мить тікає в небуття…
Лишились тут, у вічному полоні,
Холодні дні забутого життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2010
Іще чекати нам своєї тиші..
Не в змозі вічність нашу пам,ять стерти..
В моєму серці спогади лиш пишуть
З минулого навіяні портрети..
Десь вище неба в згубленій орбіті
Твоя душа знов допива азарт..
І тільки мрія, об пітьму розбита
Лишила в грі мені ще кілька карт..
В акордах ночі наших нот немає..
Й на роздоріжжі завмирає мить…
Чи й досі янгола свого чекаєш,
Що подумки до тебе шепотить?
Давно не сняться шукані дороги
Твої слова з усіх історій стерті..
І тільки намальовані тривоги
Ще десь блукають по моїй планеті..
Вже плаче час від нелюдського болю
Гіркої віри обпаливши миті,
Ти мій тріумф колишнього двобою,
Я твій міраж, загублений у світі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2010
Намалюю самотність осені…
Чи ще варто просить пробачення?
Залишаю у сірій просині
Усі миті давно вже втрачені…
В цьому світі так мало вічності…
Й вистачає у буднях кольору..
Загубились в осінній ніжності
І не стати нам більше зорями…
Забуваю відтінки сонячні,
Від знайомих втікаю днів..
Знов блукатиме вітер по ночі
В безкінечності наших мрій…
Називай усі миті долею…
Більш нічого в небес не просимо..
У обірваній цій історії,
Намалюю самотність осені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2010
Сірів вокзал… Тягнувся у повітрі
Тепла останнього солодкий дим.
Чиїсь усмішки, часом недопиті
Кидались в очі, як вогні вітрин.
Ще плакав дощ – вже осінь догорала,
П’яніло небо ароматом днів…
І лиш Вона несміливо стояла
У вихорі сполоханих вітрів…
Стелив туман… Її руде волосся
Розсипав вітер ніжно по плечах,
І непомітно запалила осінь
Блискучий вогник в втомлених очах.
Вже сутеніло… Вряд чи хто помітив
Її самотній сірий силует,
Лиш фарбами осінньої палітри
Писав художник втомлено портрет.
Зганяючи кудись пташині зграї,
Притихла осінь між людьми плелась…
Він малював Її… Я знаю,
Вона Йому прекрасною здалась.
Десятки ліній розбігались стрімко
Й коли раптово щось ішло не так –
Виводив ще раз Він цю саму Жінку,
Захоплено ковтаючи азарт…
Останні потяги тікали вже зухвало,
Соната вітру холодно звучала,
Він малював Її… Лише бувало,
Тягнувсь до склянки із дешевим чаєм…
Лиш олівець тепер міг передати
Солодкий смак емоцій й почуттів,
І на ввесь світ хотілося сказати
Про те, як Він враз Нею захворів…
Він допивав до дна вже насолоду…
А з ним і вулиця змовкала враз…
Штрихи останні ще лягали гордо,
Десятками невидимих прикрас.
Мінялось все… Час за собою вів…
Одна Вона не йшла, стояла…
А Він дививсь в портрет і розумів:
«Чогось йому відверто бракувало»…
З листа чомусь дивилась незнайома,
Неначе чимсь нагадуючи ту,
Що була поряд… Жінку.. Невідому…
Оту, чию Він малював красу…
Іще раз глянув і провів рукою
По сірих намальованих губах,
А потім кинув свій портрет додолу
Із гіркотою осені в очах.
На мить застигло ще розчарування,
Емоцій згусток в темряві повис,
А потім осінь миттю, без прощання
Самотньо побрела собі кудись…
Раптово дощ посипався із неба –
Пора про себе на ввесь світ кричала…
Художник, усміхаючись про себе,
Купив дешевого ще склянку чаю.
А потім щось його штовхнуло сміло
ЇЇ гірким тим чаєм пригостить…
Він підійшов… Розмалювала сірим
Два силуети осінь в одну мить…
Зривався дощ, змиваючи з перону
Уривки фраз, емоцій, почуттів…
Читала осінь по чиїйсь долоні
Мільйони переплетених життів.
Тремтів листок беззахисно під вітром…
Портрет, здавалось, плакати уміє –
Стікали тихо краплі непомітні
По намальованій осінній мрії…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2010