| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Я не знаю, що буде завтра.
Я не боюся нових помилок.
Ми належим до людського братства,
Що часто робить невірний крок.
Ще болять у душі старі рани,
А вже прагну нових відчуттів.
Ще недавно разом будували ми плани,
Але з іншим лечу до далеких морів.
У моїй голові сотні різних думок.
Кожного дня вивчаю новий життєвий урок.
Ким стану завтра я?
Де опинюсь в кінці літнього дня?
Чекаю на щастя.
Хтось каже “Дарма!”
Нічого - прорвуся!
Моя карма не зла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202645
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.07.2010
В кімнаті холодно і темно,
Вона залишилась одна.
В душі тривожно і порожньо -
Вона хотіла так сама.
Чому? Навіщо? І коли
Перевернула світ в собі?
Відкрила очі, стала зряча.
Почувши правду вже не плаче.
Він вже не той кого кохала,
Він вже не той, кого вона
Коханим потай називала,
Чий образ в серці берегла.
Вона просила тільки правду,
Вона благала не брехать.
Свідомість голосно кричала
“Йому не варто довірять”.
Ні. Він не мій принц, має іншу.
Себе питаєш “Чим я гірша?”
Від неї другий рік не йде
Й мені покою не дає.
Не можу більше так, не буду.
Його покину, все забуду.
Почну усе з нуля, з початку.
Бувай. Шукай собі нову коханку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2010
Навесні, коли Стир розливається і заливає поля, городи, підтоплює будинки, що стоять поряд із ним, не усі в захваті від подібного явища.
Я ж, навпаки, з нетерпінням чекаю, коли із тонкої смужки, річка перетворюється на широку водяну гладь. Тоді люблю виходити до парку. Там, перестрибуючи через величезні калюжі, збиратися на дамбу, з вершини якої видніється щось дивовижно-прекрасне...
Стир, розливаючись, робить неможливе - своєю водою він з’єднує два береги. За кілька хвилин починає з`являтися сонце. Розчиняючись своїми променями у небі, воно утворює дивовижну палітру кольорів, що відображається у воді.
Тоді я думаю, що гарніше тут уже й не може бути. Але коли десь далеко із води починають злітати кимось налякані птахи, порушуючи її спокій, здається, що небо говорить, шепоче. Воно промовляє до мене “Це мій весняний рай”, і рухи його губ можна побачити у ледь помітних хвилях води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201233
рубрика: Проза,
дата поступления 16.07.2010
Я вже не раз губила ключі. Від під`їзду, квартири, гаража, блокноту, де ще у дитинстві записувала секрети і найпотаємніші бажання. Проте це ніколи не було проблемою для мене. У шухляді завжди лежав запасний, або ж лише за кілька гривень у майстерні виготовляли дублікат.
І ось я знов загубила ключ. На цей раз до дверей мого серця. Це був єдиний ключ, який я віддала ЙОМУ. Втративши ЙОГО, я втратила ключ із будь-якою надією на його повернення.
Будь-хто наступний буде немов злодій, що намагається вдертися крізь міцні, уже непробивні двері. Його ключ чи відмичка будуть лише залишати сліди, дряпати серцевину мого серця-замка, але він так і залишиться закритим. До тих пір, поки я не погляну крізь вічко на дверях і не відкрию їх. Можливо саме ТИ будеш тим, кого я не побоюся впустити до себе. Лише тихенько постукай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201232
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.07.2010