| Сторінки (3/241): | « | 1 2 3 | » |
Коли йде слів одна пуста лавина,
Збагни таке:
поет –то рудокоп!
Най охолоне поросілий лоб
Від пошуків словесних хоч на днину!
Облиш лжемуки, що до самострати –
Слів пусторуддя не покриє лист.
Можливо, ти майбутній танцюрист,
Який аркан навчиться танцювати?!
І врешт: навіщо садна ці й досада,
І зір, що чорним проліском поник?
Можливо, ти великий садівник,
І жде на тебе рання свіжість саду!
А зможеш –
будь словесним рудокопом!
Якщо руд нудь покине власну рудь,
Най Бог тебе огляне мегаскопом
І скаже строго-добросердо:
–Будь!..
P.S.
А я в час мук та творчої досади
Даю чомусь, як бачите, поради…
У дні притворчо –творчості досад
За мною теж сумує, певно, сад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2014
Епіграма
Монумент поет воздвиг
З чотирьох десятків книг.
Тут читач прорік:
–Багато…
Треба все в одній сказати!
–Я, – в одвіт поет, – старався,
Та до сорок дописався.
Наче листя восени,
Ронять книги писуни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2014
П.Гірнику
Ти чиє,
течіє,
зносиш марноліття?
–І усіх, і твоє, і цілого світу…
Ти несеш
у безмеж праведне і ліве,
І усе галасне, марне пустослів’я.
Ти чия течія?
Роду ти якого?
–Нічия. І твоя. Я – задумка Бога…
Ти несеш
сотні веж,
пил помпей помпезних.
–Що цвіте, що живе –
одцвіте і щезне…
Ти чиє,
течіє,
зносиш марноліття?
–І усіх,і твоє, і цілого світу…
Світ – одна товчія,
кручія-тривога.
Ти чия течія?
–Нічия…Та – Бога…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2014
Святили сливи, яблука та груші.
Передцерків’я – плодова оаза,
Квіток духмяних піднебесна ваза.
Благоговіли прихожанські душі.
Дзвонили дзвони тепло і рахманно.
Як плід, яріло сонце з затумання.
І свічі спасівські
сльозились і світили.
Плоди святили.
І думки святили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2014
Шістдесят ударів за хвилину.
Екстрасистоли не скачуть ще, еге.
Ще нема порушень кровоплину –
Так говорить власна ЕКГ.
Ще таки на серце є надія.
Певно, Боже, жити ще дасте
Без інфарктів та стенокардії,
Без горбатих проміжків St.
Коронарні грози, певно, під вуаллю.
Най би не туманилось…Якби…
А сьогодні знову пішодрала
Вирушаю вкотре по гриби.
В ліс нирну я по вселенськім гамі.
Тишу вибрав –інше все пусте.
Блискавка черкне кардіограму
З правильним відрізком RSt.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2014
Весна була квітуча, запахуща,
Мажорно промениста, голосна.
Вітала синім проліском із кручі.
Чому ти сумнівався: чи весна?
Трояндами махала польовими
Вже на прощання –і була така.
Бо стихла в першій літній зливі
Від наглого удару грімчака.
Ніхто їй хрест не звів у полі віщім.
Розтануло, забулося…Проте
Троянда біла в полі білим віршем
У пам'ять по минулому цвіте.
Затихнув літній грім- весногромитель,
Збагнувши необачність дику ту.
Іду полями. Де краси обитель?
Знайду й собі тихенько відцвіту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2014
Так щедро подвір’я моє замальвоване –
У кремові барви,
червоні,
рожеві…
Як внучкою Ліною світ намальований.
Загляньте в містичне негайно, уже ви!..
Дощі освіжили і стебла ті вимили.
І квіти возносяться аж попід стріхи.
О мальви!
Ви літа подільського символи,
Небесна краса для серцевої втіхи!
І скажуть про те, що словами не мовиться –
Про тихе й високе, глибинно серцеве,
Притинниці-мальви,
мої привіконниці,
Красуні дворів
та фрейліни двірцеві.
Щось з виду в них рідне,
замріяне, мамине…
І я переконуюсь,
впевнююсь вкотре,
Що вроки потрібно засвоїти мальвині –
Красу підіймать як вони,
у висоти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2014
А до дня додається нічка,
А до дна додається річка.
А вустам додаються речі.
Дівам – хлопці широкоплечі.
А бабусі – внуча на клопіт.
Дідусеві – дірявий чобіт.
Нареченій – у коси стрічка
Та коротка весільна нічка.
Чумакам – валка маж до Криму.
Віршу – свіжа, як погляд, рима.
А синам додаються війни,
Де смерть чорна бере в обійми.
Матерям – сумночолий траур
Та світіння святих їх аур.
А муці додається сито,
А селу – церковиця й цвинтар.
А лісам –хижі зграї вовчі.
А житам – градобої-товчі.
А мені, щоб усе згадати,
Дана пам'ять на миті, дати.
А мені би на вдих – повітря
Та у груди кулак: повірте!..
Суми суму і щасть в доданках
Від початку і до останку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2014
Засну я колись у подільських степах.
У небі хрестом розпластається птах,
Як пам’ятник волі. Під ним би лежав.
Я інших надгробків в житті не бажав.
Хай квіти розквітнуть і зорі зійдуть –
Усе, що по мені залишиться тут.
Ще сонця іскринки в краплинах роси.
У Бога нічого я більш не просив.
Хай в небі хрестом розпластається птах,
Коли я засну у подільських степах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2014
Диптих
1.
Грибні дощі поманять у ліси
Впиватись веселковою вологою,
Лісовичків почути голоси,
Блукати нетудисюдидорогою.
Греби гриби. Та діло не в грибах,
А в тім, що ти гаям за брата-фавора.
Побачивши веселку, мовиш:
–Ах!
Яка в лісів красива, чиста аура!
2.
Струмочуть ринви. І забудусь,де я.
Мільйон краплин синичить сонях-дах.
В дощу сьогодні головна ідея –
Створить шедеври з квітів у садах.
Йде дощ у риму легко, двостопово,
Без показних, надуманих цитат.
Я суть його навчився поступаво
Із насолодою і слухать, і читать.
Громів відлуння – прояви гіпербол.
А блискавка –метафора нова.
Усе прекрасне, звісно, що із неба:
Дощі, думки, веселки і слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2014
Цвіту хтось розсипав
Золотим ковшем.
Де квітує липа,
Там і мій Едем.
Ночі протоплазма
З місячним ядром
Прозірливо ясна
На увесь огром.
При Шляху Чумацькім
Теж цвітіння лип
Бачиться зненацька,
Якщо глянуть вглиб.
Знаю: в райських кущах
Липи теж цвіли.
І чумацькі душі
Розпрягли воли.
Чумакам не спиться
В час цвітіння лип –
Став я очевидцем,
Дивлячись углиб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2014
Поети,як мухи в зачинених вікнах,
Сліди залишають в газетах місцевих.
І лиш сардонічно окслабиться вік наш:
– Ось що з намагань ваших вийшло серцевих!
Хоч, певне, що й мухи є талановиті,
Та товщу віконну не можуть пробити.
Якщо ці слова тобі не до вподоби –
Напруж свої крильця.
Удар ними.
Спробуй.
Дай, Боже, удачі у експерименті.
Але пам’ятай про сліди-екскременти
На шибах віконних,
в газетах місцевих
В пориві до волі і слави серцевих.
Оглянь свої крильця.
Якщо не з хітину –
Щасливого лету,
високого плину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2014
Війна жере людських дітей -солдатів,
Хоч породила їх і не вона.
Війна смертям усім відьмацька мати.
Коли вже здохне бісова війна!?
З останнім пострілом?Якби то знати…
Війна живе й живе в лихих серцях.
Гадать про це –що в серце забивати
Іржавий цвях.
Війні не значно: доблесно помер ти,
А чи зганьбив свій рідний дім і стяг.
Її потрібні: смерті, смерті, смерті
І – свіжу кров вчувати на губах.
Війна –війні!
Зневіра – всім повір’ям!
(Метну й свій спис в її огненний зів!)
Здолати зможем ми війну- вампіра,
Якщо оцього схочемо усі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2014
Там,
Де косоокість сонця,
Попиваючи саке,
Уподібнись до японця,
Промовляючи таке:
Треба спритність самурая,
Щоб не впасти із сарая.
Щоби виграти у го,
Треба хитрість ого-го!
Щоб не трафить в Нараяму,
Обминай-но кожну яму.
А вночі по шумі-гамі
Викладай лиш орігамі.
І придумуй до світанку
Хоку, танку,
хоку, танку.
І уже до сходу сонця
Будеш мати лик японця.
Якщо –ні:
живи- промінься!
Добре бути українцем!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2014
Як на душі неверем’я,
Давай у ліс завернемо,
Де буреломний крак
Упав із бука-дерева
З жаским і більним: ах!
Летять з Паланки ворони
Десь у північну сторону,
Забравши радість, сміх.
Щоб скинуть днями скорими
Із чорних крилець сніг.
Під буком тихо згадую:
Я знався із наядою,
Що полонила всіх
Сарматською принадою.
Чи все засипав сніг?..
На все свій час і верем’я
Упасти з бука-дерева,
Що зветься родовід.
…Колись ще листям вернемось
Шуміть із вишніх віт!
Так ось: з Русі я Чермної,
Із родоводу чемного,
Що береже завіт
Народу полуденного,
Древнішого за світ!
І я собі повторюю:
Ми арії, ми орії,
Що знали плуг і лук.
Рід вглиб землиці чорної
Вріс,наче витязь-бук.
Не раз летіли ворони
По сніг в холодні сторони.
Хтось падав, наче крак…
Та рід мій –
бук нескорений –
На сонячних вітрах!
Примітки: Верем’я –гарна погода.
Крак –гілка.
Паланка –гора в с. Нові Драчинці(Буковина).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2014
По тім, не було й не буде уже,
Дримбалять сирітки-дощі-відуни.
Щось рідне, фантомне душа береже,
Що ближче, ніж прядь сивини.
Надії оманні, міркую собі.
На осінь погідну посиплеться сніг.
По тому, що було лишається біль;
І він –найрідніший за всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014
Ще клен листвою свято світиться,
Ще світ живе тонкою втіхою.
Колише гойданка-самітниця
Нікого тихо під горіхами.
Бо діти з двору розлетілися
Галай-світами, заграницями.
Нічним безмов’ям та безтілістю
Гойднувся спогад під зірницями.
У темну тогу світ зодягнеться,
А мати скаже: –Ще побуду я…
Це ж дітям гойданки забаглося…
Із світовою амплітудою.
Я знаю, що дітьми колишніми
Ще буде світ, як двір впокорено.
І я промовлю до всевишнього:
Дай, Боже, гойданку їм зоряну!
Вона живе тонкою втіхою,
Яка мов клен осінній світиться.
Колише тихо під горіхами
Нікого гойданка- самітниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014
Не женись за всіма відразу,
А женись лиш на тій, що любиш.
А інакше таку відразу
Будеш мати, що вік не згубиш.
*
У каламар вмокнув я калам бурно,
Щоби писати врешті каламбурно.
А там нема ні крапельки чорнила,
Щоби рука лист білий не чорнила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2014
Я вічно боюсь пустоцвіття розмов,
Отруйних по вінця саміцькі,
Про те, що в хоралі вселенському мов
Не линути мові вкраїнській.
Я весь з українського:так говорив
Мій рід, українська родина.
І легіт проліття летів з ранніх нив,
Мені говорив: –Ти людина…
Усе ж деформацій чужинських боюсь –
Пре мовна троянська умовність!..
Та встали з могили Шевченко і Стус:
–Навіщо Вкраїні двомовність?!
–Навіщо нам польська, російська, коли
Вкаїнська родинна і рідна?!
–Чому українці мовчать, як воли?
–Чому Україна зажурена, бідна?
О слово вкраїнське! Живи і дзвени
І скарбом серцевим промінься!
Пора боронить рідну мову, сини,
Єдину-одну!
Українську!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2014
Живи,
животій,
чи журись,
чи живи,
Та час обдурить не надійся.
Погрузли у землю Змієві вали,
Стіна розвалилась берлінська.
Зітліли, згоріли такі моцаки!
Нарциси, дуби, супермени…
Батий, Македонський пішли у віки.
Де їхні бахвальські знамена?
Хто хоче ще стати всесвітнім вождем –
Це бути в кволій омані.
По тобі лиш слава кривава піде
Кривим ятаганом османа.
На світі підбожному стільки принад,
А в когось єдина принада:
Свободну планету сьогодні узять
В смертельну і рабську осаду.
Цвіте тихо світ, як біблійський Едем,
Як Божа ікона знаменна.
Хто хоче ставать усесвітнім вождем –
Даремно стає у стремена!
І легко ширя понад нивами птах,
Віщуючи зоряне, ладне.
Жінки доглядають дітей у садах,
Дітей і червоні троянди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014
В березні місяці
Сніг переміситься.
Птиць приберезення
В місяці березні.
В березні місяці
Сніжниця-ніжниця.
Дід розперезаний
В місяці березні.
В березні місяці
Проліски ніжаться.
В батечка березня
Річка похресниця.
В березні місяці
Біс перебіситься.
Врешті повіситься
В березні місяці.
Небо роззвіздиться
В березні місяці.
Серце розпісниться
В березні місяці.
Ти –благовісниця
В березні місяці.
В серці – гул селезня
В місяці березні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014
Критикувати –
це крити й кувати.
Слово критичне,
поете, не вироки!
Там,де нам бачиться
ще вузькувато,
Критик покличе
побачити широко.
Критикувати –
це крити й кувати.
Критик повчає,
як серце розвеснює:
–Ви ще поетом
є слабкуватим –
Вир поглинає
в безодню безвеслого…
Та якщо прани
словесної витоки
Вам відкриваються
десь в Піднебесії –
Тихо пробачте
за критику критику
І вирушайте
в країну Поезію!
Критики ж різні:
є регулювальники,
Слів корчувальники,
юних повчальники…
Тільки не знають,
де генія витоки,
Добрі й занудливі
нитики- критики.
Доки аморфність
не явиться формою,
Критикувати –
це бухати молотом.
Так і алхіміки
силою горньою
В віршах, як в ртуті,
вишукують золото.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014
Дивлюсь у даль спросоння і спросиння:
Сню синій сон, що я цим далям син.
Синіє ліс і стане небу сином,
Бо ліс у неба запозичив синь.
І синій сон, і синя даль –глибинні.
Такі манкі, з безоднею синин.
Дивлюсь у даль спросоння і спросиння –
Сню синій сон, що я цим далям син.
Зове, як мати, синява-синизна.
Ну просто синя-синя пересинь!
Спросоння і спросоння легко визнам,
Що я цим далям, синім-синім, син.
Проснусь ураз і мовлю сумовито:
Хай буде так у глибину віків:
Синизно-мати,маєм всиновити
Синів усіх, що втратили батьків.
…Бо й синій ліс ставав для неба сином…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014
Серед вічних праотчих снігів
і льодів Арарату,
Кажуть,що мандрівник
враз побачив завітний ковчег.
Якщо то не міраж,
всякий мав би його привітати,
Стиснуть руку, торкнуть
його мужнє, крилате плече.
На вершині гірській
сів ковчег по біблійнім потопі
Той,який змайстрував
Богом обраний Ной.
Довго правда плила
серед тисяч потопій- утопій
Та,якій шукачеві
на очі явитись дано.
А якщо то була
лиш уявна висотна бентега,
Лихоманка,
одна із висотних видінь і бентег,
Попрошу небеса,
щоби ми обійшлись без ковчега,
Щоби не знадобився
нікому живому ковчег.
Та зацикливсь Земний Океан
на смертельних циклонах,
Вириваються ріки
у повінь із приспаних дамб,
Бо люд знов зневажає
священні біблійні закони,
Підійшовши впритул
до вселенських трагедій і драм.
Все із альфи іде.
Та усьому стається омега.
Не буває без альф –
не буває в підбожних ділах без омег.
Швидко час нас несе
до нового, напевно, ковчега.
Нео-Ной приміряє
могутні дуби на ковчег.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
Гойдаються тихо вкраїнські сади
У біло-божественнім танцеві.
По пелюсткотечі доспіють плоди
Червоні тугі, помаранчеві.
Пелюстка – надія. І думати слід:
Є зав’язь – най цвіт осипається.
Жовтіє пилок ще,та зоряний плід
У квітці уже починається.
В такім благочассі ні слова не реч,
Хоч стільки сказати ще малося.
Це час квітування і пелюсткотеч.
Час квітам і думам – до зав’язі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
Ви зимнього вечора врешті заснете,
А Григоров мається знову в відділенні.
Два пальці
правиці
стирчать
пістолетом,
У лоно жіноче націлені.
Так честь віддають,
звівши пальці до скроні.
Так пальці тримають,
щоб перехреститися.
У нього долоні,зігріті у лоні,
Всечасно у русі,
якщо придивитися.
В задумі
за матір й дитину постійно.
Пологи –то щастя,
та через напруження,
Де лікаря руки слугують надійно.
Шанують їх люди,звичайно,заслужено!
Хто пам’ятник зводить вождям і партбонзам,
Та псевдогерою,ідейному олуху?!
Воздвиньмо у сквері ми пам’ятник з бронзи
Герою, йому акушер-гінекологу!
Два пальці
правиці
нехай
пістолетом…
І буде
пророчено мною
й проречено:
Вмить квіти знесе у пахучих букетах
До рук гінеколога
вся Віньковеччина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
Що п’ємо і що їмо,
Те веде до страти.
Харч наш містить ГМО
Та одні нітрати.
Радіоактивні є
У харчах сполуки.
Радіація нас б’є,
Як хозар із лука.
Колорадського жука
Морим у картоплі.
Стійкість в нього вже така –
Не течуть і соплі.
А у нас є гепатит
В нашій же печінці.
Чоловіку не кортить,
Пофігово жінці.
У воді є ртуть, свинець –
Це вже справжнє свинство!
І чига на нас кінець
З юності-дитинства.
Ще й беруть нас у кільце
Тиск, інфаркт, мігрені.
Тих, хто витримає це,
Бог помістить в жмені!
Бездоріжь і безробіть
Нам не перебути.
Чорна смуга лихоліть –
Геноцид, по суті!
Наша доля
– чорна масть
В шулерській колоді.
Хто вкраїнську книгу дасть
Рідному народу?!
Швидко плодяться в верхах
Відьми, вовкулаки.
Бачимо по їх “ділах”,
Що ми їм до с…ки!
Медицину трощать скрізь –
Вщент “оптимізують”.
Цін на ліки дикий ріст
Світ увесь шокує.
І уже не вік, не два
Без запрошень- візи
З півночі на нас “братва”
Із мечами лізе!
І настав давно момент
Запитати:
Боже!
Хто такий експеримент
Витримати зможе!?
Думка ця – в вікні бджола,
Олень в мега-місті:
Хто?
Коли
за ці “діла”
Має відповісти?!
На весь світ кричу урешт,
Збурений по вінця:
Хто там знову теше хрест
Нації вкраїнській?!
На
весь
світ
кри-
чу
урешт,
Збурений по вінця:
Хто
там
знову
теше
хрест
Нації
Вкраїнській?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014
Що згадалось в дні липневі
Перевернутому пневі?
Пригадалась буйна крона,
З туманцем, немов корона.
Що згадалось інваліду?
Пригадав двоногість сліду.
Ти сумуєш, любий брате,
Бо немало що утратив.
Човен зажуривсь безвеслий,
Бо вода два весла знесла.
А дівча сумне під осінь,
Бо вінця нема ще й досі.
Тим до щастя щось бракує,
Хто живе, хто вік вікує.
Невловиме, нетривале
Щастя – вдих на перевалі.
В дні погожі, дні липневі
Я стою на тому пневі
І гадаю, любий брате,
Добре б було щастя мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014
Я був поривним, мужнім, крилобровим.
Як смага зачепила чорнобривці,
Діаметром семисантиметровим
Пухлина оселилась в правій нирці.
Впізнали не відразу ту заразу.
Та ось діагноз народивсь нарешті:
То рак, що розпускає метастази –
Огидні, смертоносні клешні.
Прибрав біду колега-однокурсник.
А далі що? І справді: що там далі?
…Бродила садом осінь сумновуста,
Як жінка втаємничена вуаллю.
Безмовно, однонирково і пусто.
Так з чорних війн вертаються опісля.
Розтала осінь- жінка листовуста,
Та ще її докочується пісня.
У пісні тій і дифірамб, і вирок,
І дзвін мечів , і лебедина ласка.
Дивлюсь довкіл (вважайте, однонирок!):
Це перемога чи моя поразка?
Буття оказії то грізні, то дотепні.
А що гряде –глибока таємниця.
Дев’яте коло Дантового пекла
Чи вже пройшов я? Чи лиш так здається?
Чи ще надія проросте наївна,
Щоб зеленіть весняною вербою?
…Ламаю меч о праве(дне) коліно –
Навіщо меч носити після бою?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014
Шугоне до вінцевих артерій
Турбулентно кров з гирла аорти.
А весна у прочинені двері
Презентує шпачині акорди.
На ріллі снігу залишки-лишки:
Сіль крупинками на короваї.
Ще зими недочитана книжка,
Та весняний пролог вже читаю.
Надоїла трилогія зимня –
Грудень, січень та лютий в минулім.
І весняні двовірші нестримно
У пташині вплітаються гули.
Турбулентно
із гирла
аорти
Розгормонені
рими
і ритми
Будуть литися-литися доти,
Доки світ не розплачеться ридма.
Радо з містом пройдуся зі змістом
Загадкових, незнаних трилогій.
І душа вируша, і ведмідь із барлоги
В доброзичні вслухатися вісті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014
Думки повились, мов димки
Поза осіннім небокраєм.
І я прикидаю: таки
Тієї сили ще немає,
Яка мене навік здолає.
Не світ,а обійстя яги.
Замовкли щось зозулі в гаї.
І старість врешті в ланцюги
Мене злорадно запрягає
І на горба мені сідає.
Її я чую владну річ:
–Неси мене за виднокола!..
Та я її скидаю з пліч,
Зламавши ланцюги неволі.
Видать, воно іще не ніч.
А як прийде уже ота
З косою, що не знала бруса,
Що коротить людські літа,
Скажу їй: смерті не боюся.
Ні перед ким в житті не гнувся.
Сказать проснулась генна вперть,
Священна,як перед грозою,
Що проженем ягу з косою,
Що доживемо до безсмерть.
Безсконний вік манить ясою.
Думки повились,як димки
Поза осіннім небокраєм.
І я прикидаю:таки
Тієї сили все ж немає,
Що дух людський колись зламає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2014
Весни бурштинна благодать
Перетече в тропічне літо,
Щоби до бронзи обгоріти,
Щоби у жовтні не впізнать.
З весни до літа – перелаз,
А я на нім ще озирнуся.
Нозі у мимовільнім русі
Ступать у царство літа час.
Пора іти на повен крок
У день барвистий і принадний!
А промінь – нитка Аріадни,
А сонце – золотий клубок!
Так врочо, свято на душі.
Дивлюсь у світ крізь цвіт акацій.
А перелаз з асоціацій
Весняно-літньої межі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014
Поет вже є, а віршів ще нема.
Яка сумна зачасова еклектика!
У дзвони бий,
а чи стріляй з гармат –
Десь загубилася поетика!
Поетик є –поетики нема.
Лиш епатаж, лишень патетика.
Шукали слідчі,але все дарма –
Не ті прикмети і не ті прикметники.
Між слів новітніх вкрапивсь діалект;
Лиш ні краплини діалектики
У тому, що з’явивсь на світ поет,
Гучний, та тільки без поетики.
Таку круту жене для вас естет
Прозоромісячну естетику.
В газетах і журналах є поет,
Якому Бог не дав поетику.
Напевно, з нього вийшов би атлет,
Якби любив зарядку і атлетику.
А так: блукає збірками поет
Й не може доблукатись до поетики.
Нічого тут містичного нема –
Така жаска сьогоднішня еклектика.
У дзвони бий, нехай сурмить сурма –
Поетики існують без поетики.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2014
День жовтневих листотечій.
Легіт –ліки для легень.
І вервечками сердечка
Рознесе осінній день.
Хто без роду та родини,
Сто серцевих телеграм
Несподівано отрима,
Як амброзію для ран.
Десь плебействує невістка?
У Москві батрачить син?
Прочитай,бабусю, звістку
В падолисті з попідтинь!
День жовтневих листотечій…
Як дитя грайливе, день.
То листи кладе на плечі,
То листи кладе на пень.
Із далеких-дальних трактів
В лист прибилася… душа!
Прочитала б…Катаракта
Бабці Ганці заважа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Усі слова у кольорі і русі.
Рідни їх тільки – і вже стільки див!
Боюся
мовних викрутів-ракурсів,
Ще більш затертих словоперспектив.
Синонім- тон, що тону ледь тотожний;
Антонім ось, що слову в акурат.
Я, слова українського художник,
Картину- долю маю малювать!
Зріднився із могутнім авангардом,
Хоч іншим стилям – перворідний брат.
Учить мене великий Леодардо,
Як слів тони до вірша добирать.
Тон тоне в тоні в деці та у ноні –
Повільно перелл’ється тон у тон.
Мистецтва не відкриті ще закони,
Але нема в мистецтві беззаконь!
З мольберта вірша викину софізми
Й зачовгану убогу простоту.
Несу в рядках я
нездійсненно-дійсну
Хибку надію –
і тому святу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Вік є вираєм і раєм.
На життєвих тертих стернях
Стріне щастям і врожаєм,
Ніби колос повнозерний.
Та на тих життєвих стернях,
Якщо глянути в минуле,
Було стільки череззерниць!
Було, було…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2014
Люблю зірки любов'ю звіздаря
І в них беру ліричні інтерв’ю,
Коли гаї підвладні солов’ю,
Коли сіяє серце, мов зоря.
Прибилась вість відлуннями відлунь,
Тому й кажу певніш за звіздаря:
Землянине!
Знай твердо: ти – зіркун!
І ця планета також є зоря!
Поміркувавши, вимовлю відтак:
Як не зіркун, то значить, ти – зірчак!
Якщо в думках пливеш в зіркову рань,
Тоді ти, брате, як і я – зірчук.
Бувай здоров. Чолом тобі
Савчук.
P.S. А ще скажу тобі, як личить звіздарю:
Рівняй думки на небо,
на зорю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2014
І.Я. Франку
Цей світ в тяжкім полоні є,
Хоч пожалійся матері.
Ми ще на дні колонії
В ярмі колонізаторів.
Формально: розполонені.
Та скрізь людей приниження.
На чорнім дні колонії
Візьми попробуй виживи.
У бідність люд зазомблено.
Скрізь рабства мета-утвори.
І правлять балом обери,
Знущання терплять унтери.
Нас звітрено ідеями –
Дурман їдкий вітри ці є.
Над нами, над плебеями,
Стоять тупі патриції.
Йдемо у світ – на панщину
Під перші співи півнячі.
Огидний труп радянщини
Нам зубоскалить з півночі.
Розтаньте, кляті привиди,
Настав вам час агонії!
Мойсею, врешті виведи
На світло із колонії!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2014
Як абзац Голубиної книги,
Кінчивсь синіх лісів передрім.
Перелогий, розкотистий грім
Народився від тріскання криги.
Пролунали громи льодові,
А за ними проснуться й небесні.
І в ріці, як в убогій вдові,
Світла радість квітнева воскресне.
Тільки б грім піднебесний збудити –
Затягнувся його передрім;
І холодну крижину розбити б,
Що засіла у серці твоїм.
Оглядаю безмірний огром я,
Жду розкриження серця – чудес.
Грім льодів –це пролог.
Передгром'я
Справжніх тих, що полинуть з небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2014
Слово перше настирне,мов шершень,
Забриніло в моїй голові:
–Гей, поете, готуйся до звершень!..
І слова прилітають нові.
І слова прилітають роями.
–Завіршуй і мене, і мене!..
Ось одне, що блукало ярами;
Є небесне. Є тихе земне.
Є сирітські, убогі, невмиті.
Є, що з сивих віків долетять.
Є, що будуть з прийдешньої миті.
Є таємні, немов зорепад.
Є такі, що назвались уперше.
Ще нічийні. Іще лиш мої…
Перше слово настирне, мов шершень,
А за ним і словесні рої.
Щоби стати новими рядками
Прилітають вони на папір.
Елегантно,
велично,
витками,
Метеорними дугами зір.
Є і ангельські. Є лебедині.
Є суворі, благальні, круті.
Я між ними.
Що треба людині
Ще для повного щастя в житті?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2014
Навчи, історіє:
як слід
Нам уникать дурних повторень.
Схопивши підозрілий плід,
Чому б не глянути у корінь?
Данайський дар –страшніш отрут.
В непевний час застрягне в горлі.
–І що це знами має буть?!
Ми знов питаємось у долі.
Данайський дар –майбутній клопіт.
Хоч манить нас солодкий плід,
За ним важкий ворожий чобіт
Лиша на нашій долі слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2014
Тече з черешень чермна рудь
У час осінніх листотеч.
…Хто там хова кривавий меч?..
Дивись, пильнуй та не забудь!
…Чи в Каффу бранок знов везуть?
Рятуй їх, доле, не туреч!..
Тече з черешень чермна рудь
У час осінніх листотеч.
…Стрибай в сідло!
В погоню, в путь!
Козаче, турка обезмеч!..
Тече з черешень чермна рудь
У час осінніх листотеч.
…Знов вихри часу ріже грудь –
Лечу в погоні, наче смерч!
Тече з черешень чермна рудь
У час осінніх листотеч.
Кричу: нам волю, Боже, обезпеч!
В одвіт світів луна-могуть.
У час осінніх листотеч
Тече з черешень чермна рудь.
Ординським шляхом вздовж дібров
І досі капа наша кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014
З суворих сивочолих верховин
Сповзали
по-павучи
скелелази
Під струн гітарних тихий перелин,
Та істину не бачили ні разу.
Нема її, хоча душа шукала;
Хіба спалили свій адреналін.
Там,
за туманною оманною вуаллю,
Почувся тільки в вухах передзвін.
Побачить диво жевріла надія,
Заплачена за ядуху легень.
А ще була висотна ейфорія,
Бо там вітри скупі на оксиген.
А ще в сніги глибокі провалився
З висотників крилатих не один
В путі до сивочолих верховин,
В путі до піднебесного узвишшя.
Над прірвами повисли альпіністи,
Життя своє поставивши на кон,
Бо істина лише в путі до істин.
І вже ніхто не змінить цей закон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014
Бере за серце знов береза
В день сокотеч-березовиць.
Немов вампіра гостре лезо,
Ніж в біле тіло раптом впивсь.
Тремтить, як донорка , береза,
Розплівши зоряну косу.
Тому береза ця бере за
Серце і наводить сум.
Тремтіла ледь і стала біла
І світ їй колами пішов.
А хто спитав: вона хотіла
Віддать свою весняну кров?!
А он берізок гай біліє,
Що стали у тривожний ряд…
У них, бліденьких, анемія
Опісля частих крововтрат.
І ще оглянуся допіру –
Для суму знов одна з причин:
Несуть мордаті три вампіри
Шість банок крові до машин.
Бере за серце знов береза
В день сокотеч-березовиць…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2014
Від сьогодні,
на завтра,
на далі,
Будьте добрі,
ласкаві,
веселі,
Не читайте по діагоналі,
А читайте лиш по паралелі!
Про-су-вай-те-ся злі-ва на-пра-во
По віршованих горизонталях.
Бистрочитання –вигадки-вправи.
Не читайте по діагоналі!
Вірші вам – не забавочка-чтиво,
А продукти натруджень серцевих.
Памятайте прохання оце ви
Від сьогодні та на перспективу.
Будьте добрі,
ласкаві,
веселі! –
Заповіт цей навіки вам дано.
Зустрічаймося на паралелях
Та поетових меридіанах!
Та прошу: від сьогодні й на далі
Не читайте по діагоналі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2014
Я крокую уранішнім містом,
Передуми збираючи в грона.
Із достиглим і зваженим змістом:
Я ніколи не був комуністом,
Я ніколи не був в “регіонах”.
Над народом своїм не ставав я.
Потрапляв я під прес кадебістів.
Мовлю в миті фанфар чи безслав’я
Тихих впевнених слів благовістом:
Я б ніколи не був комуністом.
Ось весні посміхнуся наразі,
Передуми збираючи в грона:
Не придбав золоті унітази,
Щоб на них возсідать як на троні.
Я ніколи не був в”регіонах”.
Ожива розмайданене місто
І приносить думки в нагороду:
…Я ніколи не був комуністом.
Не знущавсь над бездольним народом
З проімперським звірячим цинізмом.
Розженім заперунені хмари,
Щоб нам небо ясніло бездонне!
Хай останні впадуть яничари,
Хай імперські впадуть “регіони”!
…Україно,
вертаймось додому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2014
Час – це міль історії.
Нищить світ, впокорює.
Правдо-
кривдо-
точиця.
Знати твердо ж хочеться,
Що ми скіфи-орії.
Березневі крокуси
Зорями обернуться.
Ось вам і речдокази
З виру-світожерлиці
В мега-
етно-
фокусі!
Кров’ю рід підмочено
Хамами й програмами.
Спалено й поламано…
Правда –
кофта мамина –
Міллю-часом сточена.
Час –
це біль історії.
Добре й зле впокорює.
Орій, що заорює.
Час –
це правдоточиця,
Повторити хочеться.
А моя історія
З іграми та ігами
Про
пра-
пра-
праорія
З далі неозорої
Є моя релігія.
Обійду-оббігаю
Древньовітчу Скіфію,
Що в Причорноморії.
То моя релігія.
То моя історія.
Буде снами віщими
Ніч мені заквітчана,
Що за часомежами.
Сон про старовітчину
Принесе полегшення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2014
Скрекоче сорока в зеленому лузі
На свіжу, цікаву, довільну тематику:
Кут Альфа женився на Гіпотенузі!
Точніше: женили батьки-математики…
Пустив комплімент,а точніш медіану.
Ото і усі межи ними відношення.
Щось Гіпотенуза,принцеса Діана,
Повніти почала, вже ходить в положенні…
Кут Альфа не відав, що справи амурні
Потребують рішень, стратегії, тактики.
Ну що комплімент? Лиш словечко безжурне.
Та іншої думки батьки-математики:
Ця Гіпотенуза-невістка багата!
Дарма, що від Тангенса в неї вже пузо є.
Кут Альфа жених трохи підстаркуватий…
Кут Альфа одружимо з Гіпотенузою!
В складній математиці
свіжі відношення
Нарешті владналися у часоплинності.
І далі вже діло дійшло до народження.
І визнав Кут Альфа дитину за Синуса.
В трикутнику все ж наробилося галасу:
Та що це за формула, в виняток випавши!?.
А я співчуваю насправді більш Тангенсу,
Що часто сумує за Синусом, випивши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2014
Кульбаба вже пускає парашутики,
Пливе
десантом
вітровим
насіння.
В цвітінні кожнім многолика суть таки,
Не лиш одна естетика в цвітінні.
Кружля насіння від мойого подиху,
У нім сонця кульбабкові сокриті.
Лежу в траві і думаю про подвиги,
Яких в житті мені вже не здійснити.
Про них, про них. Та про війну з Росією.
Крізь серце йдуть смутні воєнні кванти.
…Нехай над нами будуть вік насіяні
Лише пухкі кульбабкові десанти!
…Чи цвіт цей стопчуть золотими ранками
Чужими бетеерами і танками
Ті,що зовуть в народі окупантами?..
…Летять у світ кульбабкові десантники,
Такі пухнасті, мирні парашутики,
Але тривожні роздуми несуть таки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2014
Мені тринадцятий минало,
Я пас корову за селом,
Що буцяла мене,бувало,
В гаях урочища Залом.
Чи то була підказка Бога,
Чи так хотіла небовись:
Я ту корову взяв за роги
І гнув,малий Геракл,униз.
То юних літ в’язалась сила,
Заворушилась в м’язах вперш.
Корова врешті відступила-
Навіщо їй ганебний герць?
Корова раптом обім’якла;
Це було справді диво з див.
Та тільки подвигів Геракла
В житті я більш не сотворив.
Як зло стрічаю на дорогах,
Беру тоді його за роги
І гну
униз,
униз,
униз,
Як вчить мене небесна вись.
…Пригадую тепер:бувало,
Коли мені шість літ минало,
Я пас ягнята за селом,
Зробивши із газет шолом.
Часи оті небес дарунки!
Там солов’ї співали лунко.
А золоте цвітіння верб
Бери на спомини, на герб.
І сонце тепле, не пекуче
На ніс нанесло ластовин.
Був квітень,наче рай квітучий-
На вік бува такий один!
Там, на фіалковій долині,
Мене баран влупив у спину.
І сила була в нім така,
Що я котився сторчака!
А я йому за ту провину,
Мов Цезар, возсідав на спину.
Тоді казав:попавсь, ага,
Неси, бо вхопиш батога!
І ніс баран мене додому,
І вже не буцявся по тому.
В воротах, тріумфальній брамі,
Не раз мене стрічала мама ,
Шукаючи тонку лозину,
Та я тоді вже був за тином.
Бо ж відступає навіть витязь,
Якщо в історію дивитись!
…Усе давно розтало з виду…
Де ті коров’ячі кориди?
Замріявся колишній вершник,
Що барана сідлав уперше.
І ось кажу тобі, Тарасе:
Я теж був справним вівцепасом.
І час той, що розтав у далях,
Згадався знов у пасторалях.
Жаль,не зустрів я Енгельгардта,
Щоб він віддав в художню школу
Мене навчитись малювати
Той час,що не вернуть ніколи!
З дитинства ми тікаєм,знаю,
Як Єва і Адам із раю.
Я ж вигнаний за ту провину,
Що барану сідав на спину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2014
Портрети безпам’ятств без рисок і рис
Дотліють ось-ось в галереях безйменних,
Хіба що у снах їх впізнає колись,
І то випадково, колишній письменник.
І фарба облізла, і погляд погас…
Розлізлася посмішка ґречної пані.
Є пам’яті рама. Але іпостась,
В якій ти щезаєш, небавом розтане.
Сумні галереї безпам’ятств усе ж
Засипляться порохом сивого часу.
Кажу собі: давній портрет не бентеж.
Він втратив тони і святі іпостасі.
І спогад зника про квітучість облич…
(А в поглядах було ж купальське багаття!)
Лишилися в рамах портрети безліч,
Які я рятую, немов реставратор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2012
Так липа не цвіла, напевно, сім століть!
Густа бурштинна пахощ оздоровча
Пливе межи граційних зелен-віт,
Стікає медом в мідні ночви ночі,
У настрій, що із дивом вперепліт.
Так липа не цвіла вже сім тисячоліть!
Купіль душі спасенно-феєрична
У час, коли почався зореліт
До світу і до серця по дотичній…
Як віщо світить місячний софіт!
Цвіте моя душа на всю квіткову міць:
І тихо водночас, і на високій ноті.
Вже рогом місячним п’є чари червня ніч,
Й кида униз монети зорезлоті,
І темні коси опускає з пліч.
Летить у небі зір густий бджолиний рій.
Можливо, що уперше і востаннє
Бог з ваз своїх святкових нам налива настій,
Щоб нам сягнуть граничне і безгранне.
Постій іще. Постій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2012
Думаю не раз про світ широкий.
Та високий,
та далекий,
та швидкий.
Хто мене у нім згада хоч трохи,
Хто вбере оці нещасні строфи
В звивини свої мозкові й завитки?!
Думаю про рід, що бути має,
Що врятує люд земний від чорних дір.
Хто мене візьме й згадає
Дням колайдерних безпам’ятств вперекір?
(Може, пам’ять вічна як вода, є?!)
Знаю, щось намріяв несусвітнє:
Пам’ятником марити – мужам пусте!
По мені у пам'ять в час досвітній
В синім березні, а, може, в квітні
З перших сил шафран хай зацвіте…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012
Інтернету інтернетрі – Інтересна баговина! Не отямитесь – пірнете У безмежне, у неспинне, В наркотичне привикання Аж від рання і до рання. У нав’язливо-дурманне Рабоницим інтерманом. З інтернетрів інтернету Не знайти путі зворотні. Не отямитесь – пірнете, Ставши інтероборотнем! Бачу пальці тонкокості, Очі – синоту індижу. В них до світу стільки злості, Що злякавшись, не опишу! Із кривим горбом хребетним Вам блукати в інтернетрях. Інтернет – пиття і їжа, І ворожка, і кохана! Інтернет – дубова діжа, Де дубіють від омани! Вже готові туалети Інтерманам в інтернеті! Хай заплачуть барди-скальди Та Гюго їм у догоду: Інтернет – то Есмеральда, Інтерман – то Квазімодо. У обіймах з інтернетом, Інтермане, і помреш ти. Чим не Нотр Дам Парижський?! Інтернет смачніш сосиски.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2012
Внучці
Рум’яніє нива запашними злаками,
Як розкішна Ліни водограй-коса.
Заквітчало літо Ліні коси маками,
Волошковий погляд дали небеса.
Засвітився усміх золотого літечка.
Радо і нестримно крок несе в’юнкий!
На купальське свято йде дівчатко-квіточка,
Щоб з зарінка в воду опускать вінки.
І примружить трішки таємничі вічечка,
Перевівши подих в час серцебиття…
Попливла по річечці свічка-
свічка-свічечка
На вінку квітучому, як саме життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2012
Вели два велоколеса
До Велеса.
До Волоса.
Дорогою,мов золото.
До Велета.
До Волота.
Співа
трава впівголоса:
Гімн Велесу,
гімн Волосу.
І час скрипучо мелеться
Стареньким жорном Велеса.
Вклоняюся до пояса
Полям і лісу Волоса.
Могутні груди хрестячи,
Ми серцем ще Велесичі.
Я –віть із древа древнього –
Велесового кревного.
Велесова сопілочка
Мирила кожну гілочку.
Та гра нас послов’янила,
Щоб святість слів не в’янула.
«Миріться,
як заселите
Слов’янське древо Велета!»
Лунала пісня Волоса
Пророчим
отчим голосом.
І зараз стежка стелиться
До Волоса,
до Велеса.
Тому до світу Волоса
Вели два велоколеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343098
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.06.2012
Проліття вісники-
троянди
Вже досягли гордині стріх.
І відірватись я не зміг
Від полум’яної принади.
Ще мить- і хата загориться
Від жару,від оцих чудес.
Що хата?Я горю увесь
Натхненно,палко,літньолицьо.
Яка духмяна ніжність двору!
Не двір,а східний Хоросан!
Яка умовна часу грань!
Яка ідилія для зору!
…Під осінь вийшов на веранду.
І все збагнув і зрозумів.
Напишу тисячу томів
Про те,як зацвіла троянда!
Напишу про вогонь гарячий
В перлинах ранньої роси.
…Від усвідомлення краси
Троянда пелюстково плаче.
І я за ребер дужі грати
Сховати душу не зумів.
Немов китайський імператор,
Відкрити б тисячу томів…
…Та чи можливо розказати
Те,що ніхто ще не зумів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343096
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.06.2012
Стільки в шейха немає в гаремах дружин,
Скільки я за життя намережив стежин
Золотими своїми ногами,
Що слухняні мені й бездоганні.
Стільки в горах нема гордовитих вершин,
Скільки я за життя намережив стежин
Золотими своїми ногами.
Стільки в морі немає бездонних глибин,
Стільки в смерті немає нагальних причин,
Стільки куль не буває в холоднім нагані,
Стільки в скрині Пандори-задумок поганих,
Стільки в лісі осіннім немає ожин,
Скільки я за життя намережив стежин
Золотими своїми ногами.
Стільки міри немає в множинах множин,
У міражних пустинях- сипучих піщин,
Стільки звивин немає в небесній програмі
Карм крутих,як складне орігамі,
Стільки в горя немає гарячих сльозин,
Скільки я за життя намережив стежин
Золотими своїми ногами.
То -меди, то-полин,
то ряди тополин.
То пташок перелин
в час моїх осінин
Під журливі стривожені гами.
То романи весняні, то драми…
Ось доріг та стежин вдаль повивсь серпантин.
Скільки я ще в житті намережу стежин
Золотими Своїми Ногами?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2012
Руїни ферм…Безмов’я школи…
Погас в людських серцях огонь…
…Колись упав Ієрихон
Від рику горнів мідногорлих.
Руйнацій
рухи
рукотворні-
Це сіл вкраїнських похорон.
Без реву труб,
без рику горнів
Вітчизни йде Ієрихон!
Хатки по вікна в діл запали…
За предків наших помолись!..
Йдем,Україно,по спіралі,
Але чомусь…
униз…
униз…
Примари тут.
І там примари.
Не вір ні сну,
ні міражу!
І знов могильні яничари
Нам мову принесли чужу.
Хай згине те прокляття чорне,
Що віщувало смерть і тлінь!
Заграйте нам,
щасливі горни!
Пора вставати із руїн!
Хай рід встає!
І ти хай був би!
Родинний збережім огонь!
Зламаймо вже ворожі труби,
Що трублять нам Ієрихон!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2012
Стільки в шейха немає в гаремах дружин,
Скільки я за життя намережив стежин
Золотими своїми ногами,
Що слухняні мені й бездоганні.
Стільки в горах нема гордовитих вершин,
Скільки я за життя намережив стежин
Золотими своїми ногами.
Стільки в морі немає бездонних глибин,
Стільки в смерті немає нагальних причин,
Стільки куль не буває в холоднім нагані,
Стільки в скрині Пандори-задумок поганих,
Стільки в лісі осіннім немає ожин,
Скільки я за життя намережив стежин
Золотими своїми ногами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
Тут колись пройшовся лісоруб
З пилкою, що лісу була смертю.
Наче цвинтар,залишився зруб,
А пеньки,як пам’ятники жертвам.
День гуля в липневому вінку
З квіту звіробою і ожини.
Кола концентричні на пеньку-
Віку лік,що дерево прожило.
Кола,як застиглі звуки “SOS”,
Як у космос крик по допомогу!
Тут деревам падати прийшлось,
Віддаючи древні душі Богу.
Тут берези білий сухостій-
Свічка,що горіла і погасла…
Кепку знявши,подумки постій,
Помандруй розвалинами часу.
Сум з чола з тривогою та біль
День липневий не спромігся стерти.
А на пні,
між проміжками кіл,
Кроки
цього
дерева…
до смерті!
Мов
надгробок,
залишився пень,
По якім печалі і здогадки.
Пень,
неначе вражена
мішень
В серцевину,
у саму
десятку!
Опус-
тив-
ся
мій
ко-
заць-
кий
чуб
У німій зажурі
нижче
й нижче…
Наче цвинтар,покидаю зруб.
Покидаю,наче кладовище.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2012
За тридев’ять земель летіли гуси,
У теплий вирій-
тридесяте царство.
І я дивуюсь і у вись дивлюся,
Де їхні крила,
ніби білі айстри.
Політ гусей вже ледве-ледве зримий,
Їх крик поник в озерному овалі.
…Вони-рятівники старого Риму-
Поснулу варту криком піднімали…
…А далі- тиша,
лісова й озерна.
Політ гусей уява ще малює.
Та пророста в душі озиме зерня:
А хто ж мене від осені врятує?
За тридев’ять земель летіли гуси…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2012
Несу
ніщо.
Іду
нізвідки.
В гостях не їв.
В путі промок.
А небо-темна сковорідка,
А місяць-смажений жовток.
Там-
дно долини срібночаше,
Настій нектарний грає в нім.
Ось вип’ю за здоров’я ваше,
А вдома чимось вже заїм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2012
Рук жагучих тріумфальна арка,
Зведена тобою, жде на мене.
Сотні снів і літ чекальних варта
Мить урочо стишена, знаменна!
“Та змирись,козаче… не тривожся”…
Губи насміхалися червоні.
…Увійшов у арку переможцем-
Опинився в вічному полоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2012
В снігу,що народився за хвилинку,
Твої й мої карбуються сліди.
Зупинимось в пологовім будинку,
Назад мій слід вертатиме один…
І медсестра,немов богиня вдачі,
Тебе з дверей ,всміхаючись, стріча.
Вона мене немовби і не бачить.
Додому йшов один я і мовчав.
Сніжинок танець зупинивсь не сміло
Та й вітер в тому танці занеміг…
…Я думав:легко,стримано і біло
Родитись може тільки взимку сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2012
Тут колись пройшовся лісоруб
З пилкою, що лісу була смертю.
Наче цвинтар,залишився зруб,
А пеньки,як пам’ятники жертвам.
День гуля в липневому вінку
З квіту звіробою і ожини.
Кола концентричні на пеньку-
Віку лік,що дерево прожило.
Кола,як застиглі звуки “SOS”,
Як у космос крик по допомогу!
Тут деревам падати прийшлось,
Віддаючи древні душі Богу.
Тут берези білий сухостій-
Свічка,що горіла і погасла…
Кепку знявши,подумки постій,
Помандруй розвалинами часу.
Сум з чола з тривогою та біль
День липневий не спромігся стерти.
А на пні,
між проміжками кіл,
Кроки
цього
дерева…
до смерті!
Мов
надгробок,
залишився пень,
По якім печалі і здогадки.
Пень,
неначе вражена
мішень
В серцевину,
у саму
десятку!
Опус-
тив-
ся
мій
ко-
заць-
кий
чуб
У німій зажурі
нижче
й нижче…
Наче цвинтар,покидаю зруб.
Покидаю,наче кладовище.
****************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2012
Гадає
всяке гаддя:
я-не гад!..
І тут же
жалить
жаско,
животільно
В одну із наших не прикритих п’ят,
В кропивне утікаючи привілля.
Нещасний,
він без щеплень і щита,
Без імунітету,
захисту для тіла…
Фатальна мить стрілою приліта
У долю нашу, як біда Ахіллу.
А як вражає грізно наугад
Зле слово, по-гадючи більно!..
Гадає всяке гаддя:
я- не гад!..
А що слівце тихеньке,
мимовільне?..
Нема від слова щеплень та щита!
Й летять в серця отруйно словостріли…
…Пройшли, Гомере,еллінські літа,
Та гинуть словом вражені Ахілли!
Йде дубль без ліку і Ахіллів,й Трой,
Що падають
утисячне,
вмільярдне!
Гомер співав про вік трагічний той,
Чому про нас мовчать сучасні барди?
Душа вразлива
чи вразливе тіло?
Синдром Ахілла
є синдром Ахілла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Ніч травнева тиха.
Ноутбук.
Букв
бурхливе,
бунтівне джерельце.
Бути-
це не значить
перебуть
Те,що відбувається у серці.
Букв прадзвін
та серця перестук…
На весь світ одна-єдина гадка:
Взять до рук тугий чарівний лук,
Щоб стрілою трафить у десятку!
Ніч травнева-світу ноутбук:
Зо-
рі.
Бук-
во-
пад
ме-
тео-
рит-
ний.
Є стріла і є потужність рук.
І про що ще треба говорити?!
Стріл ще повен словосагайдак.
Золоту на лук покласти хочу.
Я ж вам не ромей,не гот,не дак-
І у мене
генна
скіфська
точність!
І до рук не лук, а ноутбук
Я узяв у ніч зірку, травневу
Під серцевий віщий перестук…
…О,літа буремні скіфські, де ви?
Де політ під частий кінський храп
У нічнім роздоллі степовому,
Що не зна ні глобусів, ні мап,
Що не зна ні втоми,ані дому?
Дума,як стріла, ляга на лук
Предків, що тужавіє у генах.
…Скіфська ніч.І лише ноутбук,
Наче лук в руках тугих у мене.
…Чую ще тепло нічних вогнів,
Предка зов до мене доліта ще…
Хай розтане того предка гнів,
Що усе минуле і пропаще!
Буть
бурхливій
будучині
букв!
…Може, вершник згадував про мене,
Що вночі візьму я ноутбук,
Щоб сягнути вічне і знаменне…
Маю слів ще повен сагайдак.
Золоте на лук покласти хочу.
Я ж вам не ромей,не гот, не дак-
І у мене генна скіфська точність!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338952
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.05.2012
Відгомоніли в далі весни.
Пішов іздому чоловік
З найменням дивним:гаруспік.
Пішов,напевно,в рай небесний.
Мабуть, з трипільської години
Його ввели у батьків двір.
Він тихо мовив:-Перевір
Цей рік по нутрощах тварини…
Не обганяючи задуху,
Вивчав печінку й золотник,
Щоб передбачити по них
Чи недорід,а чи засуху.
По товщині легень телячих
Майбутній визначав врожай.
Мене малого він вражав
Тим, що далеку осінь бачив!
Вже не тремтять старечі руки,
У рай подався чоловік
З найменням дивним:гаруспік,
Забрав й трипільську він науку.
В науку древню губим віру,
Що стільки знала і могла.
Але яка глибока прірва
Між нами й світом пролягла!
Ми стільки втратили ремесел,
Що предки несли крізь віки!
…А чи не знесло нас,безвеслих,
В Безодню Вічної Ріки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2012
А мить летить стрілою з лука,
Що з-за плеча пускали скіфи.
Історія -то правди злука
Із правдою старого міфу.
І відкриттів нових і скорих
Сучасний світ немало знає.
Те,що відкрив один історик,
Дивись,вже інший закриває!
Тепер-як світло блискавиці,
Тепер-як свист короткий кулі.
Є дві великі таємниці
З ім’ям: майбутнє та минуле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2012
Оживуть дерев’яні кросна
У старій буковинській кімнаті.
Мати квіти на килимах ткати
Буде,наче невтомна весна.
Килимам тим не бачити ліку.
Квіт червоний на тиху печаль…
І снігами занесло по вікна,
І у вічність димка вертикаль…
Знов у пам’яті скрипнуть кросна,
Щоб в минуле дитинство вертати.
Квіти тче невгамовна весна
На травневих кроснах, наче мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012
Війне недільна благодать
Передранковим свіжим струменем.
На віртуально світлий лад
Душа націлена й наструнена.
Пора щасливих літніх снів!
Пора жасминова,трояндова!
Пора безсоння солов’їв
Й рядків, що линуть ніжноямбово!
І позове тендітна рань
В діброви щедро засуничені.
І ти сягнеш найвищу грань:
Життя і пісня не позичені!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012
На концерт білета я не брав -
Контролер усе ж мене не спинить
На зеленім килимі із трав,
Не промовить:- Швидше, ще хвилина!..
Знаю,тут не вдарить джаз-оркестр
І гітари не озвуться модно.
Класику природи маю честь
Слухать без антрактів я сьогодні.
Знаю,тут не вийде диригент;
І дубовий пень не те, що ложе.
Та землі звучання дороге
Підмінить ніякий джаз не зможе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2012
День в зелені брав легені
Подощеву свіжість саду.
Співи птахів безіменних
Принесли п’янку принаду.
Мов пульсар, пала вогненний
В формі серця кущ троянди.
І пульсує серце в мене
В ритмі цього серця саду!
І чарують зір дріадам
Розмаїті огнецвіти…
…І пульсує серце саду,
Чуєш, в ритмі серця світу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2012
Ніч травнева тиха. Ноутбук.
Букв бурхливе, бунтівне джерельце.
Бути-це не значить перебуть
Те,що оселилося у серці.
Букв прадзвін та серця перестук.
На весь світ одна-єдина гадка:
Взять до рук тугий чарівний лук,
Щоб стрілою трафить у десятку.
Ніч травнева-світу ноутбук:
Зорі.Буквопад.Метеорити.
Є стріла і є потужність рук.
І про що ще треба говорити?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2012
Панна Вічність на себе накинула
Позірковану тогу галактики
І у мандри далекі полинула,
Посміхнувшись:- Ця тога мала таки…
В океану люстерко поглянула
(Їй те дзеркало Богом дароване)
І побачила:врода не в’янула,
Бо безсмертям вона онімбована.
Вічність з миттю кокетливо грається,
Ледь гойднувши ошатною тогою.
Скільки їй? Хто у жінки питається!
Це відомо єдиному Богові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012
Мінливе все. Я також змінюсь.
Та тільки правди в цім не йму:
Як мінус множити на мінус,
Виходить плюс. Але - кому?
Який сумний, сумнівний бізнес!
А поруч сльози та і жалі…
Навіщо множить зло на мінус?
Зла й так немало на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012
Немов для лицаря з легенд,
Мені жива вода потрібна:
Степів подільських сяйво срібне,
Карпатська свіжість-дикий мед.
У час важкий могуттям рук
Дугастість відчаю не зробиш.
В душі надії - Кармелюк,
У серці доброта,як Довбуш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
Де тривога і розпач, де щем,
В ваші тихі і скромні оселі
Я приб’юся сумним журавлем
І оселюсь,звичайно,оселюсь.
На хистких перехрестях вагань
Ваших душ,що в саду Гетсиманськім,
Я появлюсь в недоспану рань,
Я,звичайно,появлюся вранці.
Прилечу, словом мічений птах,
І звичайно, із вами залишусь.
Я залишусь в крилатих рядках,
Під якими,звичайно,підпишусь.
В сум і розпач я ваш прилечу.
І не маючи іншої гадки,
Я підпишусь звичайно: Савчук
І горджуся за прізвище батька!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
Дощу холодного й швидкого
Січуть осінні батоги.
Останні квіти навкруги
Уже не радують нікого.
…Летять дощів ногайські орди -
Шляхи ординські аж гудуть…
В дитини матір заберуть…
Хропуть гарячі кінські морди…
Хлоп’ят хапають яничари;
Дзвенить холодний ятаган.
Татарів тьма куди не глянь.
Вірніше:хмари,мов татари.
Чи то дерева понад шляхом?
Чи то султан,чи то візир?
Чи знов дружин женуть в ясир
І продаватимуть у Каффі?
І чи врятує Сагайдачний
Тих, що захоплено в Стамбул?
Чи ,може,Настю він забув
І все султанові пробачить?
А на Майдані Сліз у Каффі
Людей у рабство продають.
Людському горю тут не ймуть,
А руки зводять до аллаха.
Чи в Цареграді знов на палі
Посадять мужніх козаків?
За перевалами віків
Не тихне біль і брязкіт сталі.
Чи прикують нас до галери?
Й невільниць продадуть в гарем?
…Я змок до нитки під дощем,
Тому й примарились химери.
Чи то лиш злива відшуміла
І в скронях раптом відгуло?
Та ні! Усе воно було!
Від батогів ще ниє тіло!
Усе тече, усе минає,
Та біль родинний чи прощу?..
Затихли крапельки дощу,
З-за хмари сонце виглядає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2012
Бджолиний рій немовби влип
В густий настій пахучих лип
В один із літніх вечорів,
Що правив князем у дворі,
Що повернувся із віків,
В путі зітерши сто підків,
Щоб пити з кубка цей нектар
У колі гриднів та бояр,
Де мов світильник-смолоскип,
Хтось місяць запалив між лип,
От вечір- князь отут й приляг,
Якраз вертаючись з варяг.
А чи вертаючись з болгар.
Ледь скинув ратний свій тягар?
Чи з Візантії повернувсь
Й нових богів везе у Русь?
Та, словом,князь втомивсь,як віл.
І слуха ладні гуслі бджіл.
Вже й ніч пливе(хоч не навроч!)
Княгиня в блисках узороч!
І вийде радо князь навстріч…
Яка смиренна й тиха ніч!
Таке п’янке цвітіння лип,
Що хоч пускайся в плач та хлип!
…І линеш в княжодобу глиб,
Коли п’янить цвітіння лип.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2012
Як гай солов’їний,
Нічний,
огнезільний ,
Я-вільний,я-вільний!
Я-вільний,я-вільний,
Як спів богомільний!
Як дощик недільний,
Я-вільний,я-вільний,
Я-вільний,я-вільний!
Мій день хлібосільний.
Я-вільний,я-вільний,
Бо я неподільний!
Як риба у морі,
Як птиця у небі,
Я-вільний,я-вільний!
Як в Африці зебра.
Я-вільний,я-вільний!
Як арій трипільний.
Я-вільний,я-вільний!
Веселий,спокійний,
Швидкий і повільний.
Я-вільний,я-вільний.
Мій сон мимовільний.
І день мій безбільний.
Сміюсь,мов похмільний:
Я-вільний,я-вільний!
Як батько весільний,
Я всім задовільний.
Я-вільний,я-вільний!
Я легкий,мобільний,
Бо я,Боже,вільний!
Немов божевільний.
Я-вільний,я-вільний,
Як миша у нірці
Привільній
підпільній.
Я-вільний,я-вільний.
Від того й безвільний…
Будь, воле моя, без межі
й дозувань…
Ти, воле, пора веслувань,
веснувань!
Ти.воле.долаєш і простір,і час.
Сто перша й остання
моя іпостась!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012
Цвітуть каштани,яблуні і небо.
Пелюсток тих ще вітер не розмів.
Мені сказать щось на цвітіння те би-
Тому й чекаю квітування слів!
Квітує піднебесся голубами,
А вище:
гіацинтів синь-синьма!..
І ти цвітеш
рожевими губами,
Аж слів-нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012
Душа – рожевий яблуневий цвіт.
У неї право більш, ніж магдебурзьке:
Благословення роду на політ
Над буком
буковинським
білим
бузьком!
Із словом предка в далі птахом рвусь,
Бо маю право більш, ніж магдебурзьке:
Завіт моїх півграмотних бабусь,
Що знали і німецьку, і румунську.
Дідів, бабусь, яких сільський єврей
Щодня вітав отак: - Шолом алейхем!
- Здорові будьмо, доки не помрем!.. –
Казав мій дід із серцем добрим, легким.
Не бачив я очей бабусь, дідів,
Що знали гнів турецький, стрій австрійський.
Мереживсь рід багрянцями слідів,
Коли в село вривалось враже військо...
І море недомовлених розмов
Хлюпоче з ночі словозаборони.
Та хто вкраїнське слово поборов?
Бояри? Шахи? Графи? Чи барони?
Дмитро Гнатюк, Іван Миколайчук
Та Івасюк, замріяний Володя,
Нагоду дали світові відчуть
Спів серця –дримби велета-народу!
Іду землею славних земляків.
До віщих слів жага непереборна,
Удолі слів, як в таїні віків,
Таке пісенне і пекучо-чорне.
Душа – словесний український цвіт.
У неї право більш, ніж магдебурзьке:
Словами переповнившись летіть
Над світом білим – буковинським бузьком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2012
Ставала тиша леготом,
Ніч – свіжістю ефірною.
Гуся ставало лебедем,
Дівча ставало дівою.
Тепер вона оспівує
Той час, як була дівою,
Як була примадонною,
Святою та іконною,
В руках з малою донею...
...І світ творився Ладою
У парі з небом сонячним...
...І стала діва бабою,
Від смерті рід боронячи.
І прагне тиші-сталості
Хоча б при вбогій старості.
І стане тиша леготом,
І внучка стане лебедем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2012
Перекотиполе полем кочувало,
Перекотидоля долом ночувала.
Перекотищастя в хату завітало,
Але українців в хаті не застало.
Перекотитато в наймах пропадає.
Перекотимати Риму догоджає.
Перекотидіти перекоти роду:
Перекотидочка в гаремі на Сході…
Годі у московськім рабстві пропадати,
Перекотисину, перекотизятю!
Нащо нам стамбули, нащо нам берліни?
Час прийшов зустрітись в рідній Україні.
Линьмо в Україну, як лелече птаство.
Виженім із хати кляте яничарство!
Досить нам котитись перекотиполем,
Досить натерпілись перекотидолі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2012
Мені б узвар, що виліковує,
Та хміль веснянок гайових!
З періоду льодовикового
Лежить на серці льодовик.
А біль ще з юрського періоду
На думах залишив карби.
І хто мене на сонце виведе
З печер первісної доби?
Хто смуток з ери допотопної
Зітре з похмурого чола?
Журба змією підколодною
Із світу білого звела.
І що мені з плаща озонного,
Якщо зносився він до дір?
Не бачу сенсу в тім резонного:
Довірить долю зблиску зір.
У чорних дірах я – пір’їною,
В штормах я човном без вітрил.
І те, що зветься Україною,
Тримаю із останніх сил!
Втрача духовні гени нація.
І затрамбує, і замне
Важкий каток глобалізації
Вкраїновірного мене.
І нічиєю перемогою
Переколотиться весь люд.
Про нас в всесвітній міфології
Й рядка нащадки не знайдуть.
Хай слово рідне виліковує
Та хміль веснянок гайових!
Тоді й розтане льодовик
З періоду льодовикового.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2012
А за рікою осінь таборилась
Глибокозора, як циганка Аза.
Мінорні згини чарівливих вилиць
Запали в душу легко і відразу.
По картах клена скаже: хто я? хто ти?
Що нам віщує загадкова вічність?
Ансамбль спідничний в багреці і злоті
Пала гаями видивом магічним!
В руці доспілий кетяг горобини.
У косах - рожі. Щоки скалинілі.
Це наречена,молода дівчина,
Кружля у танці на своїм весіллі.
І час пливе у танці тім уміло,
За талію узявши юну даму.
Циганці Азі правиться весілля -
Вона за час виходить врешті заміж.
Стоять гаї, немов свати й бояри,
У одязі осінньої окраси.
Барону-часу дівчина до пари,
Циганка-осінь на порі, на часі!
Погаснуть табірні весільні ватри,
Потуманіють веселкові далі.
І всі тоді помітять важну втрату -
В барона-часу наречену вкрали!
А за рікою заіржали коні -
Це час руша за осінню в погоню.
Дивлюсь услід і осені, і часу.
А де моя хмільна весільна чаша?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2012
Мов позим’я благенька надія,
По калюжах квітневих наверне
Акварельно-слізлива неділя,
Що зовем по-весняному: вербна.
Ні дубова, ні липова. Тільки –
Деревця невибаглива назва...
Ще чорніють зморожені вільхи,
А в дубів ще покручені в’язи.
А верба вже цвіте приозерна
І у небо стріля тонкостріло.
І неділя пахуча і вербна
Розвесніле освячує тіло!
І воскресне ще радості Етна!...
...Ще надія вербова. Ще вербна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335039
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.05.2012
Все одквітне і перевесниться:
Сад - вночі, а жита - уранці.
Ти майнула, мов перевесниця
В нескінченно-короткім танці.
Чому бути, звичайно, звершиться
Під зорею ночей безсонних...
Була юність, як дика вершниця
В гулі табору амазонок.
Кочівниця і скіфська месниця
Подаліла у древнім танці.
Все одквітне і перевесниться:
Сад - вночі, а жита - уранці.
До землі прикладаю вухо я -
Біг далекий років юначих,
Як серцеві удари слухаю
Вірних вершниць моїх гарячих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2012
Будь-буяй, буковинський бук!
Буковина – то, Буковина...
Край, де небо підпер бамбук,
Зветься, певно, Бамбуковина!
Прикарпаття, і Крим, Волинь,
Мов пісенні гаї здибав я.
Десь там плине в ріці новин:
Пальмовина, Прибаобаб’я!...
Десь тропічне є Прибанання
Й густоліссям зліта у вись.
Хай слова то чужі, незнані,
Але ж мають для негра смисл.
Поетичним відлунням звук
Слів Березина та Дубина...
Край, де небо підпер бамбук,
Зветься, певно, Бамбуковина!
Щось наплутав? То вже простіть.
Той прощенний, хто всім прощає.
Я цей вільний, безмежний світ
Вічно зрівнюю і вивчаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2012
Свіжа рима – сторінки царівна!
Збита рима – дружина Гороха.
Не люблю римувань дієслівних
І отари займенників в строфах.
Не люблю заримовану прозу,
Мазохізм про нетлінне і вічне;
Та писать про весну на морозі,
Та емоцій смішок сардонічний.
Не люблю блуд прийменників-клинців
У рядках, як лжесвідків підпірки.
Не люблю мудрування безликі
Та сухе пустозлоття говірки.
Не люблю бідноту лексиконну
І моралі засмажених етик;
Як вважа себе бардом в законі
Недолугий зазнайко-поетик.
Не люблю консервованих штампів,
Маринованих словосполучень;
Коли пара розгнузданих ямбів –
Істерична петля перекручень.
Мов циганське лихе конокрадство,
Не погасли часи плагіату:
Хтось посмів у Державіна вкрасти,
Хтось – строфу з «Марсельєзи» скатати.
Карми віршів побліднуть тоненькі,
Як в медуз, що на руку поклали,
В тих, хто пише іще під Шевченка,
Хто як Драч в сонце мече кинжали.
Не люблю і плююсь спересердя,
Коли ритм заїкається, свище,
Коли вірш не тече з передсердя,
А на сорок сантиметрів нижче.
Не люблю я епітет-тараньку,
Антитезні дуелі відкриті.
Божим днем,
надвечір’ям
чи ранком
Я це все
не люблю
не любити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2012
Вергне блискавка в хмару вилами –
І посипляться самоцвіти!
Загрибіла та замалиніла
Золота лихоманка літа.
Я – грибник ,
Я – суничник,
малинник
З тих, що з лісом на ти прожили.
Віднайду у глухих гущавинах
Плодоносні бездонні жили.
У грибні даленітиму далі –
Там, де кленом зеленим став би,
Серце кошиком-плетивом стало б
У веселій пропасниці ямбів!
Серце було б плетінням лозовим
В час натхнення,
у мить-химеру, –
Чим не кошик для ніжного слова
З коронарних моїх артерій?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334369
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.05.2012
Вірші, батьку, копиця сіна.
Вірші – це, що в душі осіло.
Мовить вітер підбіл-вустами:
- Сіно, сину, складай пластами...
Взявши ручку до рук чи вила,
Викидай будяки, бадилля.
Щоби в праці вершини трафить,
Відшукаєш ромен метафор,
Ніжнорутий живий епітет...
Віршотравень – алтар у літо.
В горах сіна є вірша обрис,
Із хаосу прозріє образ.
Збірка віршів – копиця сіна,
Що виводить з обараніння.
P.S. Вірш звіршили зелені сили:
Ручка,
подив,
коса
та вила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2012
Буть осіянним промінням прозріння
Шанси малі(десь мільярд до одного):
Сонце ніколи не бачило тіні,
Люди ніколи не бачили Бога!
Страхи вродились у холоді й спеці.
Страхи згоріти,втопитись, померти…
Страх не потрапити в рай,а у пекло…
Страхи-то пси-обереги від смерті!
Страху прокляття величне і горде;
То-жалюгідне,цинічне,убоге.
Те,в людині пробуджує чорта,
Те,що в людині утверджує Бога.
Світ запавучує пиха і гордість-
Ветхі аннали приходять в негожість.
Рано іще говорить про безчортість.
Повне безстрашшя-абсурдна безбожність!
Буть вище тьми-ось бажання єдине.
Жаль ,що у істин зелені ще гронця:
Сонце щоденно торкає людину
Ту, що не може торкнутися сонця.
Жаль,що керують людиною страхи- -
Люди б на сонці гніздились,як птахи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333583
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.04.2012
Крізь вітражі мінливі хмари
Високе сонце випромінює
Серп
неві
пер
пен
дику
ляри
На обрієву ізолінію.
Вник учнем в Божі теореми,
Де всім і кут, і час відведено,
Щоб геометром стать недремним
В ліро-математичних зведеннях.
Вже по теплі, бо вже по Петрі є,
Та все життя собі надіюсь
У ліро-бого-геометрії
Знайти кут альфа, щастя сінус.
Шукать не хочу паралелей
Ні пісні-долі, ані гідності,
Щоб не покрить сумним веселе
У передднину суду, звітності.
Усе на часі: гео, біо, астро,
Небес дари, душі нерівності.
Тут щастя кут, де квітнуть айстри
У мить серпневих неймовірностей!
Це – півпримирення, мов марення,
Із часопростором предвічним.
Знаннями Божими одарений,
Я ставлю крапку, наче свічку.
Бо з крапки-старту штих-пунктирами
Пора сягать у невідоме.
Лелекою з старого дому
У тридесяте царство вирію.
Тому не крапку ставлю кому!
Крізь вітражі мінливі хмари
Високе сонце випромінює
Серпневі перпендикуляри
На обрієву ізолінію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333582
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.04.2012
Пірату за морський вояж розбійний,
І Цезарю за взятий Рубікон,
За виграні криваві дикі війни
Найвища нагорода-
вічний сон.
За те,що ти життя подарувала,
За літо пломеніючих долонь
Тобі нагруди ляжуть не медалі-
Найвища нагорода-
вічний сон.
За те, що я не зраджував нікого,
Що вартував поезії вогонь,
Мені колись отримати від Бога
Найвищу нагороду-
вічний сон.
За думи на осонні й на олунні,
За сповіді обличчям до ікон,
За фарисейські мови затрибунні
Найвища нагорода-
вічний сон.
За правду,
за дуелі,
за обмани,
За марнослів’я
й праведний закон,
За пісню про літа мої туманні
Найвища нагорода-
вічний сон.
За понтійство-пілатство,
яничарство,
За зраджений
і скривджений народ…
Жируй-бісись,а чи тихенько здраствуй-
Тобі не обминути нагород!
Глибокі сни,глибокі-непробудні,
Без натяку на муки від безсонь,
За суєту земну дарами будуть.
Найвища нагорода-
вічний сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
О.Бузині-автору книги
«Вурдалак Тарас Шевченко»
Бузувірська буза Бузини
Чи похмільне важке обузіння?!
Встав з могили кістяк давнини,
Осіяв бузиновим прозрінням
Дядька з Києва.
Той бузину
Споживав після теплого літа.
І побачив таку давнину,
Що лишилося лиш обузіти.
Це йому історичний вітряк
Намолов мажі правди безмірні:
Класик-збоченець та вурдалак!
Бузувіри,прийміть бузовіру:
Все минуле лиш міф і міраж,
Все прикрито бузою одною!
Так історії голий фактаж
Вклався цапки перед Бузиною.
І навіщо нахмурювати лоб
В миті істин,у миті обнови?
Подивімося у бузо-скоп:
Жде історія пере-бузови!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
Сварог-одвічний небозвід-
Із зіронькою Ладою
Яр-сонце вродять нам на світ,
Ясним дитям порадують!
Ярило швидко підроста,
Одружиться із Даною.
Вогню-вода!
Устам-уста!-
ЗА правдою прадавньою.
Пече –жарить в сім літніх Яргл
Черінь семиярилова!
Стою в пік літніх сонцеспраг
Лелекою стокрилою!
Осіннє сонце золотить
Нажиті мною інії.
Немовби сивий Світовит,
Тепло слів випромінюю.
На бричці знов Ярило мчить
В небесну даль сто ходжену,
Теплом мене любові вчить
До смерті.
Від народження.
Не стріть мені літа безкриль-
Хвала за це Ярилові!
Могутнє сонце в сім Ярил
Зове в літа.
Окрилює!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
Час посвіт запалить
та комина женить,
Пора справлять весілля
світле свіччине!
Виходив Світовид
на зоряний овид
Далекої моєї
Старовітчини.
Ніхто лукавих слів
сказати б не посмів
При пічці,що вродила
сина-посвіта!
Всю ніч не тихнув спів
веселих юних дів,
І вулиця кінчалась
тільки досвіта.
Кривого четверга
згоріла кочерга,
А випічки в печі
були зурочені.
Горбата,як дуга,
із комина Яга
Летіла перед ходом
на сорочини.
Зелений лісовик
водити предка звик
По нетрях,доки бідний
не заблудиться.
У житі польовик…
Та ще й підніме крик
Космата баба
з іменем Полудниця!
Дощі дарує Род.
І врочий хоровод
Красується
голівоньками русими.
Ставав німим народ,
коли вторгався гот,
Коли ставало врем’я
люте бусове.
Так зиму гнав Перун,
як добрий мужній гун
Поміг прогнати
гота із Артанії!
…Я світу тайну гру
із вдячністю вберу,
Як світло зірки,
що у ніч заманює.
Духам боживсь прарід
досвітніх давніх літ.
Божбу ту
на Христову перемелено.
…Та висне з диких віт
троянди свіжий плід,
Немовби колти Лелині…
Возходив Світовид
на зоряний овид
Далекої моєї
Старовітчини.
Час посвіт запалить
та комина женить,
Пора справлять весілля
світле свіччине!
Раз дівка не моя-
плачу колодія.
Корчма на злотий мій
гуде і корчиться.
Несу колоду я-
вся братія гуля!
Чужого голуба
чекає горлиця.
В зеленому вінку
в останньому танку
Пливе бліда
і крайня подоляночка.
Її,струнку-в’юнку,
в круту Дунай-ріку
Волхви для Дани
кинуть на світаночку.
Серед нічних боліт
являвсь купальський цвіт.
На березі ріки
вогні Купалові.
Та тільки підождіть!
Красуню не губіть!
Та перевесницю
волхви вже спалюють…
Горить в вогнях заграв
небесний божий Прав.
Під нами-Нав
із предками вже мертвими.
Якби хтось тільки знав,
як світ наш-вічний Яв,
Дістався нам?
З якими болем й жертвами!?
Сварог в вогнях заграв
нам місяць ген скував,
Який на щастя
заблищав підковою.
…Спів предків відлунав
межи кривавих трав
Жорстоко-чарівною
колисковою.
На сволоці –світач.
Зніми.
Танцюй.
Козач.
Підпалюй!-і полинем
в генні спомини.
Все предкові пробач.
Прийде ще вік удач.
Іще одружим свічку.
Женим комина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012