| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Кину все, заросту бородою,
Та піду, як кобзар, по шляхах.
Може стрінуся зі Сковордою,
Із Тарасом-підпаском в лугах,
З Карамелем в печері-діброві,
Чи із Довбушем серед Карпат.
Очі, руки, та ноги здорові.
Досвід маю: уже п’ятдесят.
Тільки, бачене, ось занотую.
Зарозумне залишу юнцям.
Самовбивцю, в собі, порятую,
Повернуся до глузду, до тям…
Тільки, що їм скажу я, зустрівши?
Що, з боргів їм я зможу, й віддам?
Що?!. Хіба-що оці горе-вірші,
Та за прожите сором і срам?..
Ні, не кину. Повинен, ще сам!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2010
Нема більше у народу ні Надій, ні Віри.
Зацькували навіть душу, іншомовні звірі.
Розірвали на шматочки, по світу шпурнули.
Розуміють, в чому сила, на те й посягнули.
Колискову, нова мати, не хоче співати,
Бо її саму, дурненьку, до школи віддати
Були змушені, о Ненько, де російськувати
Залишилися знесиллі…
та прийденські браття.
Може б краще нам згоріти з Гірником?
Багаття,
Мусить нині спалахнути, від краю й до краю,
Щоби Неньці повернути, і Душу, і Славу.
Щоби думка на Вкраїні була Українська.
Український Уряд. Військо.
Й командувач війська.
Щоб і церква, і друкарство,
І м’ясо, і птиця, не кодовані, з лукавством,
Десь по-за границям, а свої.
І мовознавство, і пісня, і свята…
Повернути б Ненці душу, як вона багата !
Нема більше у народу ні Вір, ні Надії,
Захмарило Україну, як Війові вії.
Нащо правда, коли кривда у тричі дорожча.
Нащо святість? І вивозять до Росії мощі.
Нащо мова, яку дурні не можуть утямить.
О, Ісусе ! О, Тарасе ! заберіть і пам’ять.
Хай розп’ята на хрестові, похована в кручі,
Збережеться, разом з вами.
А то й ту замучать.
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199382
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.07.2010
І знов упав, мов стреляний
Докорами-подяками.
Упав і не піднятися
Туди куди злетів.
Бо розпач в душу вселений,
І старістю наляканий,
Примушений я здатися:
Хотів чи не хотів.
І знову, знову кинутий,
І навіть не підступністю,
І навіть передбачена
Вся вироковість зрад.
І вкотре я загинути
Повинен в совокупності
Того всього, що втрачено
І досягти був рад.
І знову не почутий я.
Або ніяк не сприйнятий.
Лежу, розбий розпачем
У безпорадді мрій,
А побутовість лютая,
З якої суть не вийняти,
З’їда, шматує боляче
Та ще й товкмаче в сіль.
І... не злетів у Небо я.
Не відірвавсь від смороду.
Лежу в багно затоптаний,
Розтрачений на все.
Та доля не ганебная,
Коли за неї змолоду,
шляхами й... нечистотними,
Шляхетний гук несе!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199089
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2010
Я б соняхом бажав би стати,
Аби під ним стояла ти...
А поряд - у соломі хата,
І квочка, і малі курчата...
Не втримався б, щоб не згребти
Тебе, і в хату не внести.
Поклавши впоперек кроваті,
Зацілувати і... ввійти!..
У тій, що у соломі хаті
Я б соняхом бажав би стати,
Аби б під ним умліла ти!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2010
Я зрозумів, що мушу й я співати.
Що хай свіччина, навіть і одна,
Нехай в нетопленій, але Вкраїнській хаті,
Зігріти може краще ніж палати
У сяянні чужинського огня.
Бо ту свіччину запалила мати,
Моїх дідів, у спробі передати
Подяку богові, а дітям заповзяту
З глибин віків, і часом не відняту,
І ворогами, - а хотіли кляті,
Ту колискову, під яку підняти,
Зростити вдасться, та й благословляти
Чарівним словом, всемогутнім словом,
Яке таїться лише в рідній мові,
Народа велетня, якого вклали спати.
Чи закайданили? Віками мордувати,
Гноїть, палить - чи ж схоче він повстати?
Але без того краю не підняти,
І волі у кайданів не відняти.
Якщо забуте те, що богом дате.
Я зрозумів, що мушу й я співати?
Коли забуте те, що Богом дате!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2010
І дощ пішов,
Заляпотів об Землю.
Змиває засум зливою з душі.
І ніч стоїть,
І в грудях мабуть темно,
Але ж звідкільсь вигулькують вірші
І я пишу, не знаючи навіщо.
Пишу тай все,
Вхопивши олівця.
Іду під дощ,
Бажаю – хай вперіще,
Омиє душу, розум... І, слівця,
Нехай простого,
Надихне дощище.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198768
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.07.2010
Мело, мело по всій землі
По всім узбіччям.
Горіла свічка на столі,
Горіла свічка.
Як влітку роєм мошкара
До світла рветься,
Хурделиць сніжна дітвора,
В віконце б’ється.
Сніжниця бавиться, на склі -
Круги та стріли.
Горіла свічка на столі,
Лоївка тліла.
На стелю сірістю заліг
Малюнок тіні.
Сплетіння рук, сплетіння ніг,
Фортун сплетіння.
Два черевики з ніжних ніг
Упали з стуком.
Віск з каганця слізьми побіг,
Скапнув на сукню.
Усе згубилося в пітьмі
Сріблясто білій.
Горіла свічка на столі,
Свіча горіла.
На свічку дула з закутка
Спокуса здібна,
Як ангели, як два крила -
Хрестоподібно…
Мело весь місяць, лютий весь
Зима гуділа.
А на столі, той каганець…
Лоївка тліла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2010
“7.15 В днях марноти своєї я всього набачивсь:
буває справедливий, що гине в своїй справедливості,
буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.”
“12.8 Наймарніша марнота, - сказав Проповідник, - марнота — усе!...”
/КНИГА ЕКЛЕЗІЯСТОВА/
Як довго й я марнотою впивався.
В марноті жив, точніше — виживав.
Як часто чув: у кого такий вдався?
Коли бувало бунтував і намагався
У спокій впасти, і — ледарював.
Як часто я робив рабину працю.
Безрадо йшов, куди зганяло щось...
Примушував себе за безглузд браться
Та ще й, при тім, вдоволеним вдаваться,
Та глузду в тому так і не знайшлось.
Як важко йти, коли непотріб - ноша,
Як щось свербить нескінченно в душі,
Коли марнота в очі, як пороша,
Коли, й тому, успіх дає відкоша,
А сутність менша за очисько вші...
Марнот марнота — сутність пус-то-ші!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198535
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2010