білоус

Сторінки (1/5):  « 1»

прости, село

Прости,  село,  що  зрадили,  покинули
                             Тебе  тоді,  як  юними  були.
                             В  чужі  світи  полинули,  поринули
                             І  інший  край  ми  домом  нарекли.
         Пройшло  життя  із  грозами  й  веселками,
                           В  турботах  і  у  сонячних  тонах…
                           А  ти,  село,  завжди  манило  й  кликало
                           Пройти  з  любов’ю  по  твоїх  стежках.
                                           Прости,  село,  що  зрадили,  покинули…
                           Але  ти  наше,  рідне  назавжди,    –  
                           Де  б  не  було  нам  добре  і  привільно,
                           Все  ж  спішимо  до  тебе,  ти  нас  жди...
                                                                                                                                   В.  Білоус

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2015


Внучці

Голочка  чарівна,
Нитка  золота-
Вишива  бабуся  
Доленьку-життя.
Колоски  шовкові,
Неба  глибина,  
Грається  промінчик
З  хвильками  Дніпра.
Підійду  до  бабці,  
Ніжно  пригорнусь,
До  її  роботи  
Пильно  придивлюсь.
-  Дай  мені,  рідненька,
Згорток  полотна
Хай  на  нім  метелик
Й  квітка  ожива.
Вишию  калину
І  чумацький  шлях,  
Соловейка  в  лузі,
Стежку  в  чебрецях.
Хай  моє  дитинство  
Квітами  цвіте,  
А  бабусі  ласка
В  вишивках  живе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2011


Я щастя своє вишивала

Не  спалося…    Зорі  в  вікно  заглядали.
Прожите  життя,  наче  фільм  на  екрані.
І  раптом,  як  в  казці,  чаклунка  з’явилась:
–  Що  хочеш,  проси  –    я  зроблю,  щоб  здійснилось!

–  Дай  мені  щастя,  -  несміло  прошу,  -
Нехай  я  у  радості    дні  проживу.
–  Ну,  що  ж,  -  чарівниця    зникала  вже  в  небі,  –  
 Ти  виший  його  й  щастя  прийде  до  тебе!

Я  шию,  гаптую  у  полі  пшеницю,
Синь-озеро  й  ріки,  грімницю-зірницю,  
Покоси  і  луки,  Карпатськії  гори,  
Ліси,  переліски,  степи  неозорі.

–  У  килимі  цим    Україна    постала,    –      
Всміхнувшись  привітно,  чаклунка  сказала.

Я  знов  вишиваю…  Над  плесом  ставка  
Калинонька  в  росах,  шумить  осока.
Над  Сеймом  летять  журавлі  в  високості.
Отави    шовкові  ждуть  осінь  у  гості.

–  Це  ж  рідне  село  ти  своє  вишивала,  –  
Помовчавши  трохи,  фея  сказала.

Ну,  що  ж    мені  вишить?  Он  там  біля  хати
В  вишневім  садочку  грайливе  дівчатко.
Голівку  барвистий  віночок  квітчає.
В  руках  воно  сонця  промінчик  тримає.

–  Дитинство  своє  шовком  ти  вистилала,  –
Замріяно    й  ніжно  чаклунка  сказала.

Затискую  в  п’яльця  шматок  маркізету
І  думаю  довго  над  новим  сюжетом.
Я  вишию  юнку  в  казковім  світанні,
 Спів  солов’їний  в  діброві  весняній.

–  Ти  юність  прекрасну  свою  вишивала,    –  
В  задумі  чаклунка  мені  проказала.

Ой,  як  же  чаклунці  мені  догодити?
Беру  полотно,  підбираю  я  нитки  .
Я  вишию  неньку  з  синочком  в  колисці,
А  донечку  в  зорянім  поруч  намисті.

–  Це  ти  материнство  своє    гаптувала,    –  
Лагідно  так  чарівниця    сказала.

Тепер  вже  я  знаю,  що  вишити  мушу    –  
В  рушник  вишиваний  вкладу  серце  й    душу.
Розетки  і  ромби,  кривульки  і  хміль.
Червоне  і  чорне  –  радощі  й  біль.

Рушник  чарівниця  до  зір  підіймала,  
Мотиви  із  хрестиків  вмить  розгадала.
–  Це  долю    жіночу    вишила  ти.
Гаптуючи  радість,    прийшла  до  мети.

–  Яке  ж  іще  щастя  потрібно  тобі?
Зросла  ти    на  щедрій  квітучій  землі.
Для  тебе  цей  світ  і    сонце  в  блакиті,
А    ти  –  найщасливіша  жінка  у  світі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200570
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.07.2010


найрідніше

Вишневим  цвітом  облетіли  
Шкільної  юності  літа,
Та  знов  до  отчого  порогу  
Одна  стежина  поверта.

На  тій  стежині  в  чистих  росах
Купалось  сонце,  мов  дитя,  
Топтали  наші  ноги  босі
Шлях  у  незвідане  життя…

…Упав  на  скроні  срібний  іній,
В  очах  прожитого    печать,
Та  поруч  знову  шкільні  друзі,
І  серцю  хочеться  співать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198823
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.07.2010


однокласникам

Чатує  осінь  за  порогом,  
І  літо  павутиння  тче,
А  я  вертаю  знов  на  ті  дороги,
Де  світлих  згадок  річенька  тече.

Заждіть,  літа,  не  поспішайте  в  вирій:
Ще  квіту  так  багато  на  землі,
Іще  світліють  вікна  в  мами  в  хаті,
І  айстри  у  саду  не  одцвіли.

Гостинно    зустрічає  рідна  школа  –  
Стоїть  на  перехресті  трьох  доріг.
Вони  манила  нас  в  світи  широкі.
Тут  найсвятіший  серцю  оберіг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198243
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.06.2010