| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Життя…ви ніколи не задумувались, що воно подібне до операційної системи комп’ютера….ось живеш собі розміреним життям, все влаштовує, і ти думаєш, що так буде вічно…але тут в один момент вривається в твоє життя невідомий «вірус»…і щось потихеньку починається…згодом ти дізнаєшся, що це – його найпоширеніша форма…спочатку живеться так само…ззовні ніби нічого не змінилось…а ось там, всередині…все частіше починаєш помічати, що щось воно не те, дещо ніби притуплює тебе, не дає дихати…дихати на повні груди…ти розумієш, що став одним з мільйона тих, які заразились ним… «вірусом»… «вірусом кохання»…але, як і всі інші віруси він потрапить в тебе, залишить глибокий слід…частинка його розчиниться у тобі…а сам він помандрує далі, адже ще так багато тих, хто не пізнав дію ЦЬОГО вірусу…
А ти?..А що ти?...З кожним днем ти відчуваєш, як він все більше поживає тебе зсередини, заважає жити…повноцінно жити….І ось ти вже опиняєшся на роздоріжжі:
- або намагаєшся жити з ним все життя, час від часу підліковуючи непотрібними антивірусами…
- або ж – Windows…Перезапуск…іноді це зробити доволі важко, адже стільки близьких і потрібних файлів зникнуть назавжди разом з непотрібними…але все-таки наважуєшся….бо розумієш – це єдиний вірний вихід….
Потім лише з посмішкою згадуєш те, як колись ти намагалась безрезультатно «залікувати» його, та все було безрезультатно…і спокійно вдихаєш свіже повітря лиш з однією думкою:
«Це було!Але в минулому! Дякуючи ЙОМУ я стала на краплинку сильнішою…»
І впевнено крокуєш в майбутнє, щоб згодом потрапити в тисячний раз на подібний «вірус»…але кожного разу ти плекаєш надію, що він генерується….нарешті без «Перезапуску» зробить тебе щасливою..життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197234
рубрика: Проза,
дата поступления 22.06.2010
Мої мрії розбиті вщент
І не знаю, що далі робити
Не на тому зробив ти акцент
І не в змозі нічого змінити
Сподівалась і вірила я
Що з тобою нас доленька зв’яже
Та напевно стихія моя
До твоєї ніяк не приляже
І думки мої всі лиш про те,
Що єднало нас місяцями
Знаю, час дуже швидко мине
І загоїть усі мої рани.
Просто хочеться щастя в житті
І частинку тієї любові
Споконвічно яка в нас живе
І частенько виходить назовні
І можливо побачиш ти,
ці сльозинки душі - ці рядки мої
Та напевно не буде вже ми
І наш слід обірветься в історії.
Та надія не згасла в мені
Й сподівання на краще жевріє…
І можливо настануть ті дні
Коли нас об’єднати зуміють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2010
Ти поряд так, але до тебе не дістати
Як зірка та, що спалахнула вмить…
І в височінь злетіла – так важко споглядати
Й душа моя надщерблена болить.
Життя моє – неначе альбом з фото
Там фотокарток сотні миготять
То все…то все – твоя тонка робота
Й не в змозі слова я була сказать
Ти знав, що це триватиме недовго
Й зупиниться…і зникне…і тоді…
Ті неймовірні кольорові фото
Назавжди стануть сірими в пітьмі
Але, на жаль, ніколи, більш ніколи
Не прикрашатимуть життєвий мій альбом
Ті сотні фотографій веселкових
Які колись створили ми удвох!
-Чудові? – Так, вони були чудові,
Прекрасні, неймовірні, та…..хиткі
Як мрії, й намагались вирватись назовні
Та певно не судилось у житті.
Як ось на небі – сотні-тисяч зі/рок
І кожна з них палає, миготить
Та жодна не дізнається тих мірок
Якими доля щедро пригостить
І вкотре знов перегорну сторінку
Й почну нові там фото зберігать
Та кольорові ті, що стали чорно-білі
Сердечко завжди буде пам’ятать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2010