| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Рассказывают детям, что вот в чудо
Поверить надо и оно придет,
И, если очень ждать Деда Мороза,
Подарки он им принесет…
А взрослым говорят, чтоб стать счастливым,
Должны мы выстоять и боль стерпеть,
И, если счастье долгожданное мы встретим,
Должны не испугнуть его, сберечь суметь…
У каждого из нас своя дорога-
Как миг в кого-то, а в других длинна,
В одних избитая, как у порога,
В кого-то чистая и сладкая она.
Но все мы несмотря на путь назначен,
Живем мечтой своей и чуда ждем,
И в каждый день, что в жизни предназначен,
Мы спотыкаясь, как по лестнице идем.
Часть жизни прожита и, если оглянуться,
Увидеть можно и любовь и ложь,
И взглядом дни потерь меня коснутся,
Так страшно, что охватывает дрожь.
Остались за плечами то паденья,
То взлеты – баловала жизнь меня,
И я ищу глазами хоть мгновенье,
Где б ты был, нет, не вижу я тебя…
Как я могла в той части своей жизни
Жить без тебя, не видеть этих глаз,
Не чувствовать заботы… Мои мысли
Наполнены вопросами сейчас…
Ты как подарок к елке новогодней!
Прошу, прости, я даже не ждала,
И в роли доброго Деда Мороза
Судьба тебя преподнесла.
И я смотрю в пропитанные смыслом жизни,
В твои и мудрые, и теплые глаза,
Молчу… нет слов…остались только мысли –
Боюсь вспугнуть и по щеке слеза…
Поверь, мне трудно удержаться,
Чтоб не сказать, как я люблю,
Я не могу тебе в этом признаться,
Ты есть… и все… об этом лишь молю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198223
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 28.06.2010
Шел белый снег
в который год, в который раз,
веселый смех…
там, за окном… обрывки фраз…
песни… салют…
бакалов звон, курантов бой,
стрелки идут,
а я одна… ты не со мной…
Плачет свеча…
На елке бегают огни…
светят, молчат,
Не собеседники они…
Звуки шагов
за дверью слышу снова я,
нет… не ко мне…
тебя я жду, любовь моя…
Ты далеко,
незнаю где, живешь любя,
и не легко
тебе так жить и ждать меня…
Я с тишиной
о жизни снова помолчу,
ты не со мной…
найти тебя скорей хочу…
Кошки в душе,
незнаю, как мне дальше жить,
знаешь, уже
теряю веру, чтоб любить.
Страшно, поверь,
тебя прошу скорей прийди,
открою дверь,
сердце сжимается в груди…
А снег идет,
в который год, в который раз,
веселый смех,
там, за окном, обрывки фраз,
песни, салют,
народ встречает Новый год,
а я одна…
жду, что судьба ко мне прийдет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196735
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.06.2010
В темноте пустой я искала свет,
Беспокойной птицей металась я,
Но на свой вопрос не нашла ответ,
Истерзалась жизнью душа моя.
Тяжело притворяться, что счастье есть,
Счастье, все-таки, Божий дар,
А особенно, если в толпе людей
Наблюдаешь пары влюбленных пар.
И сидя в такой темноте тайком
Я просила только надежды луч,
Но закрыла сердце свое хлопком
И не помню, где потеряла ключ.
Очень страшно жить на земле без чувств,
Очень страшно просто существовать,
Очень страшно совсем потерять себя,
Очень страшно, когда умирает мать...
Для чего человек родится на свет?
Для чего живет, страдает зря?
Я искала в мыслях своих ответ...
Для чего? Ведь смысла не вижу я.
«Надо дальше жить, - повторяла я,-
Потому, что есть для кого мне жить,
Потому, что дочка растет моя,
Потому, что она должна смыслом быть».
«Буду дальше жить,- повторяла я,
Но другое «Я» говорило: «нет»,
«Но ведь рядом есть дочь моя», -
А другое «Я» лишь рыдало в ответ...
Это ты в душе растопил снега,
Это ты напомнил, что можно жить,
И счастливой быть всегда-всегда,
Быть любимой и сильно-сильно любить.
Это ты меня прижимал к себе,
Согревал теплом с головы до ног,
И душа моя поддалась тебе,
Это ты мне к жизни вернуться помог.
И ты знаешь, совсем не нужны ключи,
Те, что я потеряла очень давно,
Лишь волшебные,теплые солнца лучи
И сердечко вмгновенно открылось само.
Для тебя мне вдруг захотелось жить,
Для тебя есть в сердце любовь моя,
Для тебя хочу я счастливой быть,
Для тебя родилась на свете я.
Верю, станешь моей судьбой,
Потому, что сильно тебя я люблю.
Знаю счастливы будем с тобой,
Потому, что Бога об этом молю.
В темноте пустой показался свет,
Беспокойной птицей металась я,
И на свой вопрос я нашла ответ –
Это ты тот смысл, что искала я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195677
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.06.2010
Я знову прокидаюсь серед ночі,
Стискає в грудях, тіло все тремтить,
І знов в думках маленькі, сірі очі,
Через які так серденько болить.
Маленька дівчинка зі смутком на обличчі
Затримала свій погляд на мені,
Так пильно й болісно дивилась мені в вічі,
Ніби хотіла щось сказать мені.
І я дивилась на маленькі оченята,
Поворухнутись навіть боючись…
Вони хотіли правду розказати,
Чекало серце, гаряче б’ючись…
Навколо інші діти щебетали,
Стрибали, гралися у школі надворі
І раптом в дівчинки цієї запитали:
«А мама де твоя?» Цікаво дітворі…
«Немає…» Й опустила свої очі.
«А де вона? Чому її нема?
Чому не прийде в школу?» А ті очі
Мовчали, й наступила пауза німа.
«Скажи, Оленко, хто тебе зі школи
Сьогодні забиратиме, скажи.
І як так сталося, що ти живеш без мами,
Чому це трапилось? Усе нам розкажи.»
Мовчала дівчинка, не стала розмовляти…
А я, мов вкапана, стояла в стороні:
«Оленку я сьогодні буду забирати,»-
Й замовкла, бо забракло слів мені…
Мовчання… Й на обличчі білосніжнім
Пройшли рум’янець, радість і тепло.
Я підійшла і пригорнула ніжно,
Дуже хотілось, щоб завжди отак було:
Щоб ти в житті своїм не мала смутку,
Щоб прокидалась вранці від тих слів,
Які говорить ніжно кожна мама:
«Вставай, кохана», - ніби пташки спів.
А потім проводжала тебе в школу,
Вела за ручку донечку свою,
Торкалась ніжно білого волосся,
І говорила: «Я тебе люблю.»
А на ніч після дня прожитім разом,
Читала казку про добро та зло,
І цілувала ніжно: «На добраніч.»
Ой… Як я хочу, щоб завжди отак було…
Оленка притулилася до мене,
Така маленька, крихітна вона,
Але, нажаль, є інша роль у мене,
І разом нам не дозволяє буть вона.
І знову прокидаюсь серед ночі,
Стискає в грудях, тіло все тремтить,
І я молю у Бога за ті очі –
Нехай в житті Оленочці щастить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195657
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.06.2010
Аркадіушу присвячую...
Мій погляд поманив небесний простір,
Із криком в серці глянула в блакитну далечінь:
«Скажи, кохане небо, як так просто
Забрало ти його і залишило біль...»
Марися теж дивилась в небо і мовчала,
Десь там літак над нами пролетів,
І раптом дівчинка білява закричала:
«Погляньте! Це Арусь мій полетів!»
Брат Міколай підняв до неба очі,
Ледь стримав сльози і вдивлявся вдалечінь,
Він, як дорослий, він щодня й щоночі
Тамує в серці невгамоний біль...
Бо їхній тато мав в долонях серце,
Для них він був коханий їх татусь,
Він капітан zalogi (пол.) – для народу,
А для родини просто – «наш Арусь».
«Для мене небо – це моя стихія»,-
Сказав він,- «небо – це моє життя,
Завітна з раннього дитинства мрія,
Це все для мене, це моє буття.»
І це була остання та розмова...
Ми довго розмовляли при вогні,
Потім він з сином позмагавсь в футбола
І було тепло й радісно мені.
А донечку свою кохану й милу
Він цілував то в носик, то в уста,
І підіймав до неба, й в ту хвилину
Я відчувала справжній сенс життя.
Мені 10 квітня незабути...
І той дзвінок, що ніс нам новину...
«Літак розбився...»... Більш не в силах чути...
І десь подівся голос в далину...
Я подзвонила капітану і... завмерла...
Пішов гудок... «Це значить, що живе...»
І ті гудки були для мене ніби перла,
Ніби надії світ, що все-таки він є...
Не відповів Аркадіуш... Я швиденько
Набрала номер Магди і кажу:
«Як ви там?...» А вона тихенько:
«Чи ти вже знаєш?... Я тобі скажу...»
Це... як в рулетку... бути чи не бути...
Несамовитий Магди голос говорив...
Я так боялась ці слова почути:
«Niestety... Arek tez tam byl...» (пол.)
Для себе відповідь я зразу встановила,
Все ясно – до ворожки не ходи.
Шкода, що через принципи високі,
Пішли з життя ці люди... А куди?...
І я щоранку прокидалась лиш в надії,
Що це був сон Смоленської біди...
Я малювала гарні собі мрії,
Що ця родина буде разом назавжди...
Знов погляд поманив небесний простір,
Я з криком в серці глянула в блакитну далечінь:
«Скажи, кохане небо, як так просто
Забрало ти його... нам залишило біль...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195401
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.06.2010