| Сторінки (4/382): | « | 1 2 3 4 | » |
В програмі «Шустер лайф» стоїть питання –
«З ким будемо - з Росією, чи з НАТО?»
Хто зможе розв’язати це завдання?..
То ж проти Тягнибока - пані Ната…
І вже кричить страшенно Тягнибок:
«У них на пиво кажуть «ПІВА»! Повбивав би!
І «руську» мову знає тільки лох,
а вчився б краще - українську знав би!
І «пєрвоє» - пародія борщу -
і смак не той, і запах, і структура…
А «дождь» - кумедна копія дощу…
І взагалі, російське все - карикатура!»
За ним Вітренко вітер підніма,
бушує пані Ната проти НАТО!
За ідеали рветься в бій сама –
«Все для людей!» - хоч їй на них начхати!
«Для нас Россия - идеал! Пример!
Стремимся к дружбе, братству и союзу!
Смелей вперёд - назад в СССР!
А Тягнибока скинем, как обузу!»
В страшному гніві Тягнибок -
стерпіть таке не в силах!
Слова - як бритва, бо ж не лох,
зробив такий переполох -
неначе в дупу вила!
«Спитати хочу пані Тали -
Ви де мітлу припаркували?
Адже ж на шабаш Ви летіли
й сюди заскочили між ділом?»
Вона кричить, а він регоче…
Все! Більше слухати не хочу!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
Слід народу памятати
мудрі вислови-цитати,
що показують уміло,
як реформи стануть ділом…
"Я повінєн вам сказаті -
трєба всім лопаті взяті
і впєрьод - город копаті,
шоб сім"ю нагодуваті!
Нє повінні ви чекаті,
шо вам влада зможе даті,
так шо слід людєй подняті,
шоб дєржаву рятуваті!
Колі кожна з вас людіна
збєрьот торбу картоплінок,
моркві, рєдькі, буряка -
странє помощь! Ше й яка!
Єсть у многіх із вас дача -
нада шоб була отдача!
Кур полсотні - єсть яйцо
і прибуток наліцо!
Шоб в хлєву коровка пєла -
очєнь вигодноє дєло!
І шоб рохкав кабанєц –
будєт шкварка до яєць!
Роботяща у нас вдача
і натура не лєдача,
так шо смєло в бой пойдьом
і порядок навєдьом!!!
От тогда - капєц кітайцам!
Ми ім так дадім по … пальцам!
Отдадім ім взад іх грєчку
І забудєм супєрєчку!!!
Хто там ржот такой смєшлівий?
Смєшно слухать? Да пошлі ви!!!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Есть женщины в русских селеньях
(а шо - в украінських нема?)
с красивою силой в движеньях
(у нас таких - кожна кума!)
Пройдёт - словно солнце осветит,
посмотрит - рублём одарит!
(У нас - кожна друга, чи третя,
для хлопців вони - як магніт!)
В игре её конный не словит,
(та й нашу... Хіба "Мерседес"...)
Коня на скаку остановит,
(та шо там коня - табун весь!)
Коли вже пожежні не в змозі -
в горящую избу войдёт,
у полум"ї, в димній облозі -
в беде не сробеет, спасёт!
Красавица, миру на диво,
румяна, стройна, высока -
це ж наша, украінська діва,
що око і серце ласкА.
Во всякой одежде красива,
ко всякой работе ловка,
розумна, проста, жартівлива,
до смаку така парубкам.
И по сердцу эта картина
всем, любящим русский народ!
А я - патріот Украіни!
Я наших дівчат патріот!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
Приїхала одна сільська дівчина
до міста – на роботу хоче йти…
Та тільки заважа одна причина –
потрібно медкомісію пройти!
Від гінеколога вона виходить,
читає, що ж він написав?
І з криком знову в кабінет заходить,
і вимагає, щоб переписав!
«Це ж що Ви думаєте, якщо я з села,
то вже дурна, неначе та корова?
Пишіть тут –« Як у всіх», або «Мала»,
навіщо написали так - «Здорова?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Яка корисна процедура – підводна витяжка хребта!
Коли болить спина в людини – людина вже зовсім не та!
З роками кривиться статура і біль, як цвях стирчить в хрящах,
Не розігнутьсь, не зігнутьсь, лиш тихо крекчеш «ОХ» та «АХ»!
Підняв картопельки мішечок - і вже зігнувся, як дуга,
Тобі ще 30, або 40 – а скрючений, мов дідуга!
Є в санаторіях мето'да, є процедура, та і та,
Та є одна, найголовніша – підводна витяжка хребта!
На пояс гирі причепили – і ти висиш собі в воді,
Вага тебе донизу тягне, допомога' твоїй біді.
Чотири, шість і вже 12кг лікує твій недуг,
Тебе надійно припинає сестричка Іра, хворих друг.
І вже настільки попустило, що можна і пожартувать,
Придумати якусь заразу і щось перченого сказать.
Жартують між собою хлопці, від реготу живіт звело:
«Підвісить треба між ногами, щоб більше користі було!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Повен я бажання досі
Повернутись знову в осінь,
Де над річками тумани,
А на яблуках роса,
Де дівчина мені в очі
Кине погляд ніби хоче
По секрету щось сказати.
Не дівчина,а краса.
Ти завжди зі мною поруч,
Моє щастя,моя доля,
Та частіше повертає
Пам'ять душеньку туди,
Де палали наші лиця,
Ніби зорі,як зірниці
Де під чари листопада -
Ми зустрілись назавжди.
Так,я знову хочу в осінь
Де небес лазур і просинь
В сад казковий,в сад багатий
Повен дива і чудес,
В сад де я зустрів дівчину,
Милу,гарну як калину
І вона до мене також
Проявила інтерес.
Ти завжди зі мною поруч,
Моє щастя,моя доля,
Та частіше повертає
Пам'ять душеньку туди,
Де палали наші лиця,
Ніби зорі,як зірниці
Де під чари листопада -
Ми зустрілись назавжди.
Моя доля добра зовсім,
Та бажаю знову в осінь
Ту де молодість гуляла
В щирих на добро садах.
Щоб згадати ті моменти
Як зустрілися студенти,
Як світились ніби зорі
Перші вогники в очах.
Ти завжди зі мною поруч,
Моє щастя,моя доля,
Та частіше повертає
Пам'ять душеньку туди,
Де палали наші лиця,
Ніби зорі,як зірниці
Де під чари листопада -
Ми зустрілись назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
В’язала доля перевеслом
Літа згорьовані мої:
За літом – осінь, зиму, весну –
То втішні смуги, то сумні.
За літом – осінь, зиму, весну –
То втішні смуги, то сумні.
Снопами в копи укладала
Набутий досвід, вміння, хист,
Сльозами рясно поливала,
Щоб копам дати сенс та зміст.
Сльозами рясно поливала,
Щоб копам дати сенс та зміст.
А потім щедро молотила,
Добротний взявши в руки ціп,
І просівала, і сушила
Зерно моїх життєвих літ.
І просівала, і сушила
Зерно моїх життєвих літ.
Лягло зерно моє на ниву,
Росте, його лиш доглядай.
Хотілось, звісно, щоб вродило,
Щоб був достойний урожай.
Хотілось, звісно, щоб вродило,
Щоб був достойний урожай.
Програш
В’язала доля перевеслом
Літа згорьовані мої...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2022
Поміж нами степи... Далина у півтисячі миль
Від моєї траншеї до тебе.
Йдуть у ряд трасери, і криву у польоті на ціль
Метеор перекреслює в небі.
Приспів:
Летить зоря, закінчує політ,
Свою сім'ю небесну покидає.
А я із своїх вогненних орбіт
До тебе долетіти загадаю.
У польоті зоря на прямій потухає за мить,
До землі не торкнеться ніколи.
А я знаю, моя - до сузір'я твого долетить,
Над війною пройшовши по колу.
Приспів.
По воді не пройти... А у полум'ї броду нема.
Зорепад лиш спалахує в тиші.
Там, високо вгорі, від мого зодіаку пряма
До твого свою лінію пише.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Зачерпну води із річки -
Час почати ворожить.
На світанні згаснуть свічки,
В небі птаство задзвенить -
Приспів (2рази)
Дикі квіти, дикі трави,
М'ята, рута, полини,
Час ставати нам до справи -
Плести пута, ланцюги.
І в'язати руки-ноги
Ворогам злим на вузли.
Приховатись при дорозі,
Щоб ніхто не зміг пройти.
Приспів(2рази)
Дикі квіти, дикі трави,
М'ята, рута, полини,
Час ставати нам до справи -
Плести пута, ланцюги
На дорозі каменюки
Гострим лезом, як серпом
Ріжте колеса з багнюки,
Захищаючись гуртом.
Приспів (2рази)
Дикі квіти, дикі трави,
М'ята, рута, полини,
Час ставати нам до справи -
Плести пута, ланцюги
Захищає рідну землю
Вся природа, все живе.
Ворог вліз до нас даремно -
Тут він смерть свою знайде.
Приспів(2рази)
Дикі трави, дикі квіти,
Заваріть п'янкий відвар,
Щоб могли ми порадіти
Результатам наших чар.
Щоб наповнювала сила
Наших хлопців і дівчат,
Берегла їх, боронила,
Щоб живі прийшли назад.
Приспів
Дикі трави, дикі квіти,
Заваріть п'янкий відвар,
Щоб могли ми порадіти
Результатам наших чар. (3рази)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022
Я б все віддав лише за одну ніч,
Одну лиш ніч, щоби побуть з тобою,
Щоб залишитись в парі віч-на-віч,
Й упитися жагучою любов'ю. ( 2 рази)
Я б все віддав лише за одну ніч,
Щоб гріти знов твої замерзлі руки,
Цілунком щоб торкнутись твоїх пліч,
І знати, що немає більш розлуки. (2 рази)
Я б все віддав, лише за одну ніч,
Щоб ми ловили зорі у долоні,
До тебе я прийду, лише поклич,
Не дивлячись на посивілі скроні. (2 рази)
Я б все віддав лише за одну ніч,
Одну лиш ніч, щоби побуть з тобою,
Щоб залишитись в парі віч-на-віч,
Й упитися жагучою любов'ю. (2 рази)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
Я б все віддав лише за одну ніч,
Одну лиш ніч, щоби побуть з тобою,
Щоб залишитись в парі віч-на-віч,
Й упитися жагучою любов'ю. ( 2 рази)
Я б все віддав лише за одну ніч,
Щоб гріти знов твої замерзлі руки,
Цілунком щоб торкнутись твоїх пліч,
І знати, що немає більш розлуки. (2 рази)
Я б все віддав, лише за одну ніч,
Щоб ми ловили зорі у долоні,
До тебе я прийду, лише поклич,
Не дивлячись на посивілі скроні. (2 рази)
Я б все віддав лише за одну ніч,
Одну лиш ніч, щоби побуть з тобою,
Щоб залишитись в парі віч-на-віч,
Й упитися жагучою любов'ю. (2 рази)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
Облітає бузок - білосніжний і синій -
За вікном на алеї шкільній.
І під вальс номер два перламутровий іній
Невагомо лягає на ній.
Приспів:
Танцює наш десятий клас,
Танцює свій бузковий вальс.
П'янить вечірній аромат,
Парфуми пахнуть від дівчат.
В останній раз танцює вальс
Десятий клас... Спинися, час!
Час багато разів, від прощального балу,
Обсипав пелюстки голубі.
Сині квіти сюжет ненадовго писали,
Лиш на згадку мені і тобі.
Приспів.
На доріжці ліхтар... І бузок облітає.
Ми проходимо поряд по ній.
Ти можливо забув... А я все пам'ятаю
Пелюстки на алеї шкільній.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
Вибира Маруся рано на городі огірки,
Одинокій спать погано, хай прийшов би хоч який,
Бере в руки огірочка, зводить в небо очі,
Розгулялася уява у тілі жіночім,
Аж метелики заграли у тілі жіночім.
Назбирала у торбину, несе їх до хати,
Аж тут сусід біля тину, та ще й не жонатий,
Від уяви аж тріпоче все тіло жіноче,
Не такого огірочка Марусинка хоче,
Не простого огірочка Марусинка хоче.
Марусинка запросила на обід сусіда:
"Ти ж приходь іще й вечерять, не тільки обідать!"
Розпашілась Марусинка, славу шле до неба,
Отримала в нагороду те, що було треба,
Отримала Марусинка, Ох... те що було треба.
"Ой, як добре, що я маю такого сусіда!
Ти завжди приходь до мене, не тільки обідать!"
Марусинка дуже рада, славу шле до неба:
"Як же ж славно, що дістала...Ох, ох... те, що мені треба!
Слава Богу, що я маю... Ох, ох... те, що мені треба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022
Вітер дощем сіє,
Ламає березу,
А я сиджу край віконця
Сорочку мережу!
Приспів. (2 рази)
Сорочку мережу -
Душеньку вкладаю,
Бо я свого миленького
Із весни кохаю!
Із весни кохання,
Мов маки розквітло,
Як у небі ясні зорі
Чисте воно й світле!
Приспів (2 рази)
Чисте, наче роси
У травах шовкових
Вірність у нашім коханні -
Це сім’ї основа!
Приспів (2 рази)
Це сім’ї основа!
Маки та листочки -
Оберіг, тобі коханий -
Вишита сорочка!
Приспів.(2 рази)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
В полі колоситься
жито-житяниця.
Говірливий жайвір в небесах завис.
Золотаві хвилі
і волошки сині,
і вродливі далі – не зівай, дивись!
Золотаві хвилі
і волошки сині,
і вродливі далі – не зівай, дивись!
Ген побіля ставу
запашні отави.
Довгокосі верби і квітковий гай.
П’є медові роси
сонцеграй з покосів.
Зманює до себе веселковий рай.
П’є медові роси
сонцеграй з покосів.
Зманює до себе веселковий рай.
Прохолодний дощик
ген лісок полоще.
Збіглись над рікою табунцем хмарки.
Вітерець грайливо
пригорта калину,
а на видноколі – чарівна блакить.
Вітерець грайливо
пригорта калину,
а на видноколі – чарівна блакить.
Колоситься жито.
Любо-мило жити.
Покохати щедро, пориватись в лет.
Ще не пізно жати,
радісно співати.
Обіймаю щемно польовий букет.
Ще не пізно жати,
радісно співати.
Обіймаю щемно польовий букет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022
Не літає у зграї
Хижий птах бойовий;
Йде один, поспішає
По стихії своїй.
В небі шуму не треба;
Шум - завада лиш там...
Птах турецького неба
Йде на поміч братам.
Приспів:
По синьому небу, з отарами хмар,
Бродяга небесний, летить Байрактар.
Охочий до бою, озброєний птах
Ворожою кров'ю і смертю пропах.
Хиже око пташине
Бачить Zе на броні.
Кренить корпус машина -
І колона в вогні.
Гіацинти і РЕБи
Розлетілися вмить.
Птаха далі по небу
Над полями летить.
Приспів.
На позиціях тиша.
Догоряє броня.
Тихо злаки колише
Ранок нового дня.
Відлітає поволі
Сіра птиця увись.
Розсип брухту у полі
Був Армата колись.
Приспів.
Гасять орки пожежі
І відходять назад...
На бетон обережно
Сів літак-автомат.
Про мандрівку у хмарах
Є на відео звіт.
Йде хижак до ангара.
Пахне липовий цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2022
Ще не наші гудки чує наш Севастополь,
Чорноморська вода не звільнилась від мін.
І ще тужаться коні ворожі галопом
Проскакати до краю слов'янських рівнин.
А за плесом ріки, і на вістрі атаки,
Сходить місяць в гарячих полях молодим.
В канонаду далеку вслухаються злаки,
Над Вітчизною - юні тумани і дим.
Чуєш, вітер затих і міняє свій напрям?..
Від зелених ялин ми вдихаєм озон.
Тут зимою броня догоряла - і раптом
Дикий мак розкриває червоний бутон.
Тут стоїть батальйон, а за нивою - ворог...
Пише трасер дугу до небес голубих...
Час безжально іде і на наших просторах
Розтирає імперію в жорнах своїх.
Ненароком обпік кулеметник долоню
Об розпечену сталь, і змінив магазин.
Є рубіж запасний і є сотні патронів,
А позаду в солдата - не сто батьківщин.
Чуєш, вітер затих і змінився на варті?..
Обмілілу ріку батальйон перебрів.
Бронебійним у полі запалена раптом,
Догоряє заграва на зміні вітрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2022
Білі троянди в саду розцвіли,
Знов повертаюсь у юність далеку...
Там ми щасливі з тобою були,
Щастя на крилах несли нам лелеки
Приспів.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти кохання, щастя й весни,
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
Білі троянди в душі бережу,
З ними, в душі, недопите кохання...
Хоч відлетіла ти вже за межу,
Нашу любов бережу до остання
Приспів.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти кохання, щастя й весни,
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
Серце у грудях палає моє,
Хоч сивиною притрушені скроні...
Хоч не зі мною - та ти в мене є!
У снах цілую кохані долоні...
Приспів.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти кохання, щастя й весни,
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
Білі троянди, білі троянди,
Нашим коханням розквітли вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022
А мені б зорепад, як бувало у юності милій
Коли ніч золота, лиш майнувши легенько крилом,
Вже світанок несе,як вітрильник на вранішній хвилі,
Білосніжний туман над долиною й тихим селом.
Знов світанок несе,як вітрильник на вранішній хвилі,
Білосніжний туман над долиною й тихим селом.
А мені б ніч таку,де довкола омріяна ніжність...
Неповторність її я несла би в душі крізь роки....
Все ж бо так і було, та якби не гнітюча трагічність,
Коли душі й серця розривають зловіщі круки.
Все ж бо так і було, та якби не гнітюча трагічність,
Коли душі й серця розривають зловіщі круки.
А мені б... а мені б.... Ні, не треба чарівної ночі,
Бо навіщо мені той, забутої юності вир.
Бо душа день і ніч про одне лиш бажання шепоче:
"Дай, Всевишній, мені такий цінний і бажаний мир!"
Бо душа день і ніч про одне лиш бажання шепоче:
"Дай, Всевишній, мені такий цінний і бажаний мир!"
Програш.
Знов душа день і ніч про одне лиш бажання шепоче:
"Дай, Всевишній, мені такий цінний і бажаний мир!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022
Це одна з моїх перших (і улюблених) пісень, які я розмістив в клубі поезії. І сподобалась вона не тільки мені. Ще один чудовий поет, Леонід Луговий (Новоградець) зробив переклад чудового тексту Наташи Мазур. Послухайте, що вийшло... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321672А подивитись відео-кліп можна в ютубі по посиланню "Там, за окном", Наталія Мазур.
Ніч. Сонне місто лежить
В тиші холодній одне.
Сніг монотонно летить
І присипляє мене.
Я з ним пливу заодно,
Йду між домів і квартир.
Там, угорі вікно -
Ти полонив мій зір.
Глянув на постать мою
Жовтий квадрат без жалю.
Я трішки тут постою -
Знаєш, що потім зроблю?
Потім я просто піду
В білий туман сніговий.
Так і повинно буть -
Ти, як завжди, правий.
Там, за вікном, ти береш
Чашку свою за столом;
З тишею мову ведеш,
Віє від тебе теплом.
Знову пролив на листи
Чай в неувазі своїй.
Там, за віконцем, - ти.
Мій... І такий чужий.
Моя сердечная благодарность Наташе
за чудесный, душевный, певучий текст,
побудивший к написанию музыки.
Ночь. Город дремлет давно
После тревожного дня.
Сонно баюкает снег,
И засыпает меня.
Я утомленно бреду
Между домов и квартир.
Там высоко - окно,
Ты за окном - один.
Ты за окном - один.
Желтым квадратом глазниц
Смотрит на улицу дом.
Я постою здесь чуть-чуть.
Знаешь, что будет потом?
Просто потом я уйду,
Пряча от снега лицо.
Так и должно все быть...
Прав ты в конце концов.
Прав ты в конце концов.
Там, за окном, тишина,
И в центре комнаты стол.
Ты с тишиною своей
Длинный ведешь разговор.
Чай подливаешь себе,
Капли стирая рукой.
Там, за окошком, - ты,
Мой... но совсем чужой...
Мой... но совсем чужой...
24-25.12.2011г.
ID: 321596
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 13.03.2012 19:54:09
© дата внесення змiн: 13.03.2012 20:02:07
автор: Мазур Наталя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2022
Йде армія грізна, колонами йде,
Курей після неї немає ніде.
Всілякі трофеї бере на шляху...
А жаба в лататті сидить на листку.
Приспів:
Йдуть солдати кроком - "Раз! Раз!"
- Де поцупить унітаз? "Раз-два!"
А з болота жаба - "Ква! Ква!
- В Чорнобаївці, братва!"
Є в кубрику брага, а в рубці трава.
По Чорному морю йде крейсер "Москва".
Забивка готова - "Давай сірнички!"...
П'ють брагу у морі - гуляють бички!
Приспів:
Йдуть солдати кроком - "Раз! Раз!"
Кожен тягне унітаз! "Раз-два!"
А з болота жаба - "Ква! Ква!"
Хана крейсеру "Москва".
Ішла по картоплі, гула БМД.
Бабахнуло раптом - і вже не гуде.
Налив самогону собі селянин.
На кожен рядочок - одинадцять мін...
Приспів:
Йдуть солдати кроком - "Раз! Раз!"
Кожен тягне унітаз. "Раз-два!"
А у полі міна - бум! Бум!
До бурята жаба - "Кум!"
Тече по рівнині Славутич-ріка.
Летять в вертольоті два руzких бичка.
І раптом у воду, як селезень, - хлоп!
Синіє від сміху щасливий "укроп".
Приспів:
Алюміній з неба - вниз! Враз!
В воду бух, як унітаз. Раз-два!
До пілота жаба - "Ква! Ква!"
Як здоров'ячко, мордва?
Сузір'їв мільйони, а місяць один.
У синьому небі свистить Джавелін.
Влучає у башту - здорово, брати!..
Немає нікого - згоріли чорти...
Приспів:
Йдуть содати кроком - "Раз! Раз!"
Б'є ракета в унітаз. Раз, два!
Жаба з ляку каже - "Ква! Ква!"
Впала в воду голова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022
Написав цього вірша ще пять років тому. І весь цей час намагався написати до нього музику. Але ніяк не міг найти відповідний стиль, мелодику, які могли б підкреслити глибину його драматизму. Нарешті вимучив щось отаке. Піснею це назвати занадто просто... Тож нехай це буде балада... Що вийшло - судити вам... Трішки осучаснив і конкретизував відносно теперішньої війни... Додав "орків".
!!!!!! 6-го липня наш улюблений поет-композитор-співак Володимир Сірий виконав і записав цей твір, а талановита поетеса-кліпмейкер Ольга Калина створила на нього відеокліп і розмістила в Ютубі на своїй сторінці. Приємного перегляду-прослуховування!
ЧОРНА ХМАРА.
З невеличкої дзвіниці лине світом дзвін –
Плаче! Кличе! Розриває кожне серце він!
З невеличкої дзвіниці бідного села
Горедзвоном страшна, чорна звістка попливла…
У селі тім невеличкім справних мужиків
Може сто… А може менше було до цих днів…
А тепер ще на одного стало менше їх –
Привезли в труні хлопчину… На війні поліг…
Молода ще, гарна, мати постаріла вмить…
Чи жахливіш є наруга – сина хоронить!
Сина в землю положити! Без руки, без ніг!
Хто таке у сні страшному уявити міг?!
"Я ж тобі молила , сину, довгого життя…
Та тепер нема, синоньку, з пітьми вороття!
Ми ж тебе чекали, сину, весілля гулять…
Як тепер без тебе будем жити-доживать!
Вас з коханою чекали ми біля воріт…
Не діждалися онуків! Обірвався рід!
Ой, за що ж ти, чорна хмаро, впала на село?!
Ой, за що ж на нашу землю орків принесло?!"
З невеличкої дзвіниці лине світом дзвін…
Плаче…Кличе…Розриває кожне серце він…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2022
Впав, козаче?.. Швидко підіймайся –
долі, що спіткала, не корись!
На ногах упевнено тримайся,
як тримались пращури колись…
Ти ж відчув, що ти не наодинці?
Віра і Надія в ногу йдуть.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
То вони, як Господа гостинці,
допоможуть подолати путь.
Програш
Там, далеко, десь на горизонті
блимає іще одна зоря…
То твоє незгасне й щедре сонце
путь освітить в доли і моря.
Зірка, що тобі так вірно служить,
зветься не інакше, як Любов.
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
Це вона... людей єднає в узи
й зміцнює єднання до основ!
Програш
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь:
скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Скоряться простори неозорі
і спіткнутись долі не дадуть!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
Трійця зір – супутні наші зорі,
що освічують життєву путь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022
Ти не плач, найрідніша матуся,
Розлучила з тобою війна,
Я лелекою знову вернуся
У наш дім, як розквітне весна.
Покажу я тобі половинку,
Лелечиху свою дорогу,
Ти ж хотіла діждати невістку,
Але син твій пішов на війну.
Ми завжди будем поряд з тобою
У гнізді на вцілілім даху,
Хоч будинок, розбитий війною,
Я назад вже ніяк не верну.
Ти пробач за недоспані ночі
Й передчасну твою сивину.
Чуєш, бусол із даху клекоче ?–
Це твій син повертає весну.
Розцвіте уціліла ще вишня
І калина, що скраю в садку..
Ти не плач, моя мамо, так вийшло..
Я ось тут, у гнізді на даху.
Ти не плач, моя мамо, так вийшло..
Я ось тут, у гнізді на даху.
Розцвіте Україна, мов вишня
І калина, що скраю в садку..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2022
Давно вже написав мелодію до цього гарнющого віршу, але тільки першу частину. Обіцяв дописати. Дописав. Слухайте і оцінюйте...
Білий вірш
Дивлюсь, як плачуть абрикоси
Пелюстям білим, наче сніг,
Неначе іній білий в роси
Зірками білими приліг...
І білі хмари метушаться —
Жене їх вітру білий сон,
Дрімає на гілках акацій
Весільний завтрашній вельон...
І білий терен огортає
Мої думки у гронах днів...
І лине квітень небокраєм,
Туманом білим посивів...
Любов Ігнатова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
Дуже сподобався вірш своєю щирістю, душевністю, драматичним патріотизмом. Написав музику. Після прослуховування демоверсії авторка слів сказала, що може додати приспів. Я запропонував зробити повну версію пісні, а потім дивитись, чи приспів не зробить пісню занадто затягнутою. Відправив Зої, але відповідь десь забарилась. А мені ж кортить знати вашу думку! Тому виставляю без її схвалення, а потім буде видно. Якщо буде потреба, то допрацюю. Слухайте і відзивайтесь.
Духмяно пахнуть спориші.
Босоніж я іду росою,
щоб сил набратись від землі,
зцілитися її красою.
Калина в білому цвіту
стоїть в зажурі на світанні,
тумани стелять доброту,
надії наші довгождані.
Квітують маки на землі,
немовби рани кровоточать.
І на планеті люди всі
моїй країні щастя просять.
Пробач нас, матінко, за все!
До неба руки підіймаєм.
Тебе ми любим над усе,
за тебе Господа благаєм.
Ми схилим голови в журбі,
немає сил стояти мовчки,
в сльозах голосять матері,
лежать в могилах їх синочки.
О Боже! Кара нам за що?!
Адже нема у нас провини!!
Квітують маки на землі
моєї рідної країни.
Мов кров, ці маки на землі
моєї неньки України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
Прочитав гарний, патріотичний і оптимістичний вірш Олексія Латишева (Малиновий Рай) і захотілось написати музику до нього, як протиставлення російській "Катюші"... Тому і вступ зробив на її мелодію, але подав його в гротескному, бридкому звучанні. І пару разів ще цитував мелодію з нашими словами, щоб було зрозуміліше, про що йде мова. За згодою з автором слів додав першими свої вісім рядочків. Оцінюйте, підказуйте, доповнюйте.
Марічка
"Расцветали яблони и груши"
ми колись співали залюбки...
Та чужою стала нам "Катюша",
як рашистів вдерлися полки
на квітучу землю українську,
в мирні села, радісні міста,
сплюндрували землю материнську,
плач і стогін до небес зліта! ОЙ!
Сплюндрували землю материнську,
плач і стогін до небес зліта!
Не цвіли ще яблуні і груші,
і калина в лузі не цвіла,
як орда по морю і по суші
Україну знищити прийшла.
Лізли танки і земля горіла,
з неба смерть кидали літаки,
та не здасться Україна мила,
розкидає вас на всі боки! ГЕТЬ!
Та не здасться Україна мила,
розкидає вас на всі боки!
Ей, рашисти, гади! Подивіться,
хто стоїть на березі Дніпра,
то дівчина, що вас не боїться,
побратимів бойова сестра.
У косі блакитно-жовта стрічка,
а в руках надійний автомат,
українська дівчина Марічка
пожене вас, вороги, назад. ТАК!
Українська дівчина Марічка
пожене вас, вороги, назад.
Україна орків переможе
і Марічка усміхнеться знов!
Сам Господь і діва Мати Божа
Україні повернуть любов.
Стане мир на водах і на суші,
і Марічка ще побачить те,
як розквітнуть яблуні, і груші,
і калина в лузі зацвіте. ГЕЙ!
Як розквітнуть яблуні, і груші,
і калина в лузі зацвіте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
Знову в золоті ліс, знову птахи знялись,
Вдалину потягнулися з криком.
Облітає з беріз, обсипається лист
І спливає по течії тихо.
Скільки всього було і води протекло -
Не змели тебе хани могучі.
Ти стоїш, Новоград, як століття назад,
Свої башти здіймаєш на кручі.
Ти в собі бережеш пам'ять древніх пожеж,
Відбиваєш їх зорями в плесі.
Ти мій дім, Новоград, ти Полісся фасад
І колиска маленької Лесі.
Тебе ніжать вітри, прикрашають бори
І поля обіймають хлібами.
Від північних рівнин в небі тягнеться клин,
Над твоїми летить куполами.
Все в тобі, Новоград, від початку і в ряд:
Перші кроки і юність, і зрілість.
Ти - кохання і біль, ти - досягнута ціль
І надії, що десь розгубились.
Не сумуй, Новоград, оглянімось назад -
На роки що для нас пролетіли.
Тільки бачиться з круч під фортецею Случ
Від прожитого вже посивілий.
А в осінній порі пестить липи старі,
Забавляється вітер над містом.
І на лапи ялин, біля самих вітрин,
Жовте листя лягає намистом.
ID:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2022
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940655
Опять скрипит потёртое седло...
Ой! Не седло скрипит - перо Серёги!
Ему, друзья, сегодня повезло -
сумел с трудом добыть чернил немного!
Стихи, стихи...Стихия...Пыль, туман и мрак кругом.
Премерзкая погода пришла за мартобрём...
Пора, пора...Порадует меня совсем не скоро
Июбрь пьянящий солнечным теплом...
От мартобря до июбря - совсем немного...
Унылая пора... Ямщик давно почил...
И над календарём сидит в тоске Серёга -
за месяц ни х...фига не сочинил!
Кося, кося... Косячит глаз ленивый мой Пегас,
Я сочинить пытаюсь уже который раз!
Уе, уе... Уехал вдаль, накрывшись медным тазом
без кучера во фраке тарантас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940813
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2022
Чую пісню твою, Україно,
Як шумлять солов'ями ліси.
Бачу кров твою в гронах калини
І сльозинку в краплинці роси.
Приспів:
Запалить верхівки ранкове проміння
І небо розкине свою голубінь.
Хай Божим покровом в моїй Україні
На куполи храмів спирається синь.
Хай Божим покровом в моїй Україні
На куполи храмів спирається синь.
Ти рідню обіймаєш мільйонну
Своїм рідним повітрям, одним.
Спить опівночі Київ твій сонний,
Пропливають хмаринки над ним.
Приспів:
Запалить верхівки ранкове проміння
І небо розкине свою голубінь.
Хай Божим покровом в моїй Україні
На куполи храмів спирається синь.
Хай Божим покровом в моїй Україні
На куполи храмів спирається синь.
Тягне баржі буксир по стрімнині,
А на березі колос доспів...
Я в південних вітрах, Україно,
Чую запах дніпровських полів.
Приспів:
Запалить верхівки ранкове проміння
І небо розкине свою голубінь.
Хай Божим покровом в моїй Україні
На куполи храмів спирається синь.
Хай Божим покровом в моїй Україні
На куполи храмів спирається синь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
ПРИСПІВ
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
ПРИСПІВ
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
ПРОГРАШ
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2022
І знову вірш, який проситься стати романсом. І знову на ваш розсуд - з фортепіанним супроводом і оркестровим. Вибирайте...
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно радісні мені.
І в душі застигли трепетання,
Так недавно радісні мені.
ПРИСПІВ
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
ПРИСПІВ
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
ПРОГРАШ
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2022
Нічка в соннім небі зорі ткала,
Густо застеляла небеса,
В тихі води річечки упала
Зоряна небачена краса.
Я в долоні наберу водиці,
Де й моя блищить ясна зоря,
Поклонюся долі, як годиться,
Хай зоря моя не догоря.
Приспів:
Ой ви зорі мої, зірочки,
Золотаві провісники долі,
На майбутні роки і віки
Наберу я вас повні долоні.
На майбутні роки і віки
Наберу я вас повні долоні.
А як ранок потривожить небо,
Зорі в тихих водах затремтять,
Я про них згадаю – не про себе,
Випущу тоді їх – хай злетять,
Щоб не стало менше їх над світом,
Щоб світили кожному із нас,
Щоб раділи їм дорослі й діти,
Коли прийде знов вечірній час.
Приспів.
Ой ви зорі мої, зірочки,
Золотаві провісники долі,
На майбутні роки і віки
Вкрийте золотом наші долоні.
На майбутні роки і віки
Вкрийте золотом наші долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Злетів вітер до калини,
Ніжно промовляє:
"Яка гарна, як дівчина,
Красою вражаєш. Ой!
Яка гарна, як дівчина,
Красою вражаєш.
Чом сумуєш красунечко,
Віти опустила?
Бачу - сонця ти донЕчка,
Що в любві зростило. Ой!
Бачу - сонця ти донЕчка,
Що в красі зростило".
Припадає крильми вітер,
пестить і ласкає.
"Ти - найкращий його витвір,
Кращої немає. Ой!
Ти - найкращий його витвір,
Кращої немає".
Ніжно гладить і жаліє,
Та - мовчить, ні слова.
Та все більше червоніє...
Ось така розмова. Ой!
Та все більше червоніє...
Ось така розмова.
Присів поряд, зажурився -
Як розвеселити?
Як зарадить? Розгубився,
Але треба жити! Ой!
Як зарадить? Розгубився,
Але треба жити...
"Нещаслива у коханні?
Що ж, і так буває..."
Тут почув її зітхання...
І питань немає ...Ой!
Тут почув її зітхання...
І питань немає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Послухайте романсовий варіант пісні, з фортепіанним супроводом.
У мами вдома затишно-спокійно,
Як тріск поліна в грубці в заметіль,
І трішки щемно, трішки ностальгійно,
Бо тихо зрить дитинство звідусіль.
В старих книжках, світлинах поруділих
Його дрібненькі і легкі сліди,
Як сік солодкий в яблуках дозрілих,
Як терпкість саду, що згубив плоди.
Як сік солодкий в яблуках дозрілих,
Як терпкість саду, що згубив плоди.
У мами вдома моїх снів окрайчик
Гарячим хлібом пахне на столі.
А десь казковий довговухий зайчик
Несе гостинці іншій дітворі...
Гойдає час мою стару колиску
Десь на горищі, ближче до зірок.
І десь в мені мале смішне дівчисько
На волю робить відчайдушний крок...
І десь в мені мале смішне дівчисько
На волю робить відчайдушний крок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
Чудові вірші Любоньки Ігнатової не залишають байдужими нікого! А цей пробудив у моїй душі теплі спогади дитинства. Вирішив написати пісню, можливо це можна вважати романсом. Тому зробив у двох варіантах - з фортепіанним супроводом і оркестровим. Тут виставляю оркестровий варіант, а слідом виставлю з фортепіано. Слухайте і оцінюйте.
У мами вдома затишно-спокійно,
Як тріск поліна в грубці в заметіль,
І трішки щемно, трішки ностальгійно,
Бо тихо зрить дитинство звідусіль.
В старих книжках, світлинах поруділих
Його дрібненькі і легкі сліди,
Як сік солодкий в яблуках дозрілих,
Як терпкість саду, що згубив плоди.
Як сік солодкий в яблуках дозрілих,
Як терпкість саду, що згубив плоди.
У мами вдома моїх снів окрайчик
Гарячим хлібом пахне на столі.
А десь казковий довговухий зайчик
Несе гостинці іншій дітворі...
Гойдає час мою стару колиску
Десь на горищі, ближче до зірок.
І десь в мені мале смішне дівчисько
На волю робить відчайдушний крок...
І десь в мені мале смішне дівчисько
На волю робить відчайдушний крок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
День зимней сказкой во дворе
Предметы все припорошил,
Как будто снова в декабре
Метели не хватило сил.
Я так бежала за тобой,
Хоть понимала – в никуда.
Теперь навеки ты с другой,
Как поздно я сказала : Да!
Да… Вновь ты мне снишься сквозь года,
Да… Я не забуду никогда,
Ты слышишь? Ты слышишь...
Да… Я чересчур была горда,
Да! И сердце стонет иногда,
Что не сказала "Да".
Мороз рисует на стекле
Души терзанья и печали,
И слово «Да», что в декабре
Друг другу так и не сказали.
Я снова мыслями с тобой
Иду по кромке изо льда,
И пусть рискую головой
Кричу тебе я: да! Да! Да!
Да… Вновь ты мне снишься сквозь года,
Да… Я не забуду никогда,
Ты слышишь? Ты слышишь...
Да… Я чересчур была горда,
Да! И сердце стонет иногда,
Что не сказала "Да".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939782
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2022
Сипле цвітом яблунь, заметіль в саду
- Я до тебе, милий, стежкою іду…
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Чи на радість зустріч, а чи на біду -
Скаже це ромашка, що в траві знайду.
Тихо шепотіла: - Любить, а чи ні?...
Пелюстки ловили крила вітряні…
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Серце завмирало… У чеканні сад…
- Чи летіти птахом, чи вертать назад?...
Цілувало сонце береги душі,
Як Любов,пелюстка впала в спориші...
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Стихла хуртовина, де зустрілись ми,
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
Поєдналось щастя з росами-слізьми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2022
Майже десять років минуло...Хочеться відновити в пам'яті... Велика дяка чудовому поету і співаку лірику Володимиру Сірому.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539862
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Затерялся где-то этот стишок-поздравление... С 2013 года не мог найти и случайно откопал в отправленных письмах. Жаль, ведь от души, трудился, старался... Дай, думаю, выставлю, может хоть кому-то настроение поднимет...
Славный праздник - новоселье!
В "Комфорт-Таун" - шум, веселье.
Счастлив Лёшка, рада Катя :
"Наконец мы в своей хате!"
Постарались мамы-папы,
перед ними снимем шляпы!
Оживленье,шутки, смех.
Стих звучит (один от всех)...
Но поэту не обидно -
он трубит о том, что видно.
Видно ж всем, что наша пара
на земле живёт не даром!
Всё у них идёт путём -
Бог их наградил дитём,
что милей всего на свете,
(ведь на то они и дети)!
И родители, что надо,
и друзей у них армада -
чтобы всех их разместить,
нужно шесть скамеек сбить!
Славная у них работа -
Лёша шеф по самолётам,
а пока он там летает -
Катя домом управляет.
Здесь важна одна ремарка -
всё для счастья сына, Марка,
и когда он подрастёт -
всё оценит и поймёт!
Я желаю вам :"Как в сказке
долго жить в любви и ласке,
Зиатдинчиков рожать -
штук четыре, лучше пять.
Ну, а если Бог даст восемь -
не осудим и не спросим:
"И зачем же вам так много?"
Наши дети - нам подмога
в трудном жизненном пути.
Пусть самолёт вперёд летит,
мечтами, радостью маня,
на нём - детишки и родня,
друзья дополнят счастье дня...
А где-то сбоку - может я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939426
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.02.2022
Автор слів вніс остаточні корективи в текст... На його прохання трохи допрацював мелодію - в третьому куплеті прибавив кульмінації, зробив модуляцію на тон вище, повторив два останні рядки з розширеним повтором кінцівки. Слухайте, оцінюйте...
Коли я відійду – хай буде свято:
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище.
Це й зрозуміло – в тім життя прогрес.
не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду – не згасне сонце
в планет цнотливих не ущухне рух.
Але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у Небі так же вишколено й вдало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай пульсує в світі неперервність,
що ллється нам з космічної імли…
А ми, живі, шануймо нашу ревність,
леліймо мир і щастя на Землі!
А ми, живі, шануймо нашу ревність,
Леліймо мир і щастя на Землі!
Леліймо мир і щастя на Землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022
Олекса Удайко :: КОЛИ Я ВІДІЙДУ
Хоч вірш написано від першої особи,
кожен читач має примірити написане
до себе... Адже світло у світі засвічують
ті, хто конче хоче це робити, а саме: діти
Бога, а гасять - служителі Князя Пітьми.
То ж несімо світло, прометеї!..
Коли я відійду, най буде свято –
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище…
це й зрозуміло: в тім життя прогрес.
Не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду, не згасне сонце
й планет цнотливих не унишкне рух,
але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час ділити свій,
у небі все ж так вишколено й стало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай існує світу неперервність,
що ллється із космічної імли.
Шануймо ж ми, поети, власну ревність,
леліймо мир і щастя на Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022
В дитинстві визнавав беззаперечно
я образ мами тільки при косі.
Однак перелічить буде доречно
матусині найкращі риси всі.
Однак перелічить буде доречно
матусині найкращі риси всі.
ПРИСПІВ
Прекрасних рис я знав у ній безмежно,
їх не вмістить в короткому віршІ.
Хоч в трьох словах назву беззастережно -
Краса у косах, В Серці і в Душі.
Краса у косах, В Серці і в Душі.
Жіночі коси стали вже не в моді -
в глибокім забутті вже та краса.
Однак перелічить буде доречно
матусині найкращі риси всі.
Однак перелічить буде доречно
матусині найкращі риси всі.
ПРИСПІВ
Прекрасних рис я знав у ній безмежно,
їх не вмістить в короткому віршІ.
Хоч в трьох словах назву беззастережно -
Краса у косах, в Серці і в Душі.
Краса у косах, в Серці і в Душі.
ПРОГРАШ
Прекрасних рис я знав у ній безмежно,
їх не вмістить в короткому віршІ.
Хоч в трьох словах назву беззастережно -
Краса у косах, в Серці і в Душі.
Краса у косах, в Серці і в Душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2022
Дуже сподобався мудрий і душевний вірш мого друга. Захотілось написати романс, бажано в класичному стилі в супроводі фортепіано. Чи вдалося - судити вам... Виставляю на ваш розсуд в такому вигляді. Але маю бажання потім аранжувати його в супроводі оркестрових інструментів. Якщо вдасться - виставлю...
ОДНЕ ЖИТТЯ
Про сокровенне…
Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло, й розквітне справжній рай!
І щезне зло, й розквітне справжній рай!
І щезне зло, й розквітне справжній рай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2022
В свитинку вбрана золоту
біжить стежинка.
На самоті в міськім саду
гуляє жінка.
Там, де людський потік і шум
враз не нахлине,
у царство спогадів і дум
вона полине.
Нашепче їй осінній сад
те, що й забула,
і спогадів тих зорепад
несе в минуле,
де, як травневі солов'ї,
вона співала,
і де любов знайшла її –
у дар дістала.
І стрімко спогади пливуть
крізь біль, страждання,
переосмислюється суть
і сподівання...
Навіяв місяць-вітровій
і грішне, й чисте.
Не остуди її надій
лиш, Падолисте!..
В полоні спогадів брела
в заду́мі жінка,
в глибоку осінь завела
її стежинка...
О Листопаде, приласкай,
теплом підтримуй.
Не відлітай! Не відпускай
її ти в зиму...
ПРОГРАШ
О Листопаде, приласкай,
теплом підтримуй.
Не відлітай! Не відпускай
її ти в зиму..
Не відлітай! Не відпускай
її ти в зиму..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2022
Недоспівана пісня, перерваний вальс,
хмаровинням огорнуте неба зітхання…
Недолюблена жінка – виною для нас –
наче лід, захололе кохання!
Непрожите життя, невідправлений лист,
неспасенна душа – розмаїтому світу…
То – нездійснена воля, незвіданий зміст,
падолист без уклінної літу…
падолист без уклінної літу…
Недовивчена роль, нерожденне дитя –
Мов забутий пароль, мов незіграна драма…
Невпокійні слова – як невчас каяття,
Немов сіль в незахищену рану…
Недоспівана пісня, перерваний вальс,
та мінорна мелодія – вечір зітхання…
Недолюблена жінка – пропущений шанс,
І вона... Як провина остання!
І вона... Як провина остання!
ПРОГРАШ
Недолюблена жінка – пропущений шанс,
І вона... Як провина остання!
І вона... Як провина остання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
НАЗБИРАЙ МЕНІ ЗІР
Назбирай мені, мавко, у лісі чорниці,
й приготуй лікувальний для неба настій,
напою я тим зіллям небесні зірниці,
щоб в душі засіяли свічада святі.
Назбирай мені зір в чистім полі досвітнім,
й макоцвітним вітрилом прилинь у мій дім.
Я встелю ними ложе бажань заповітних –
в край дитинства і юності спрагло ходім!
В край дитинства і юності спрагло ходім.
Назбирай мені дум - дивовиж ясночолих
і встели ними густо до мрій славних шлях,
щоб забути стежки й недоладні ґринджоли,
що блукали без цілі в толочних полях.
Назбирай мені чар розкошлачено-вічних
і вели їх чар-зіллям вплітатись ув яв
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи іще не кохав!
Як ніхто і ніколи іще не кохав!
ПРОГРАШ
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи іще не кохав!
Як ніхто і ніколи іще не кохав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
Торкнулись серця спомини дитинства:
товстий сувій льняного полотна,
а в ньому труд і серце материнське,
й сльоза гаряча неньки не одна.
Сувій, мов долю, розстелю у стежку,
на удайську світанкову росу,
промінням сонця звої помережу,
а потім в рідну хату занесу.
Приспів:
Удаю мій, твої густі заплави
і в солов'їнім щебеті гаї!
До вас я лину знов. Не для забави –
синівська кров свіжить чуття мої.
До вас я лину знов. Не для забави -
синівська кров свіжить чуття мої.
Давно живу я в сонячній столиці,
квартиру маю, дачу і сім'ю...
Бракує лиш із Удаю водиці –
терпку сльозу мого дитинства п'ю.
О Боже мій! Візьми усе до себе,
й мою гірку, немов полин, печаль:
мені в житті нічого більш не треба –
дай Удай мій, де тиха, рідна даль...
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022
Люблю я дощові осінні ранки,
як краплі в дах вистукують той ритм,
що з тіла лінь жене, як ночі бранку
і будить в нас природний колорит.
Люблю я дощові осінні ранки,
коли земля прийме останній душ,
щоб в ніжнім ліжку взимку спозаранку
здійснити мрії ненаситних душ.
Люблю я дощові осінні ранки...
Люблю я дощові осінні ранки
й розмову з ними – грішну і святу,
коли душа лікує в серці рани
й вертає вкотре втрачену цноту̀...
Люблю я дощові осінні ранки,
коли мені вже... явно не до сну,
й коли не сплять таємні забаганки –
до себе кличу приспану весну.
Люблю я дощові осінні ранки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2022
НЕВИПИТА ЛЮБОВ
Чомусь засумували явори,
Вже перший сніг притрушує їм скроні,
Хтось лагідно шепоче їм згори,
Тримай, тримай кохання у долоні!
Хтось лагідно шепоче їм згори,
Тримай, тримай кохання у долоні!
Приспів.
Тримай, не випускай свою любов,
Можливо, це твоя любов остання,
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
Пройде зима, прилинуть солов"ї,
Піснями чаруватимуть нас зрання,
Дивлюсь на явори й в душі моїй,
Щемить моє невипите кохання.
Дивлюсь на явори й в душі моїй,
Щемить моє невипите кохання.
Приспів.
Тримай, не випускай свою любов,
Можливо, це твоя любов остання,
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
Програш.
Приспів.
Тримай, не випускай свою любов,
Можливо, це твоя любов остання,
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2022
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936841
Да, у каждого свои воспоминания о праздновании...
Фсё забыть...
Я проснулся, наконец...П Ь Я Н Ы Й!!!
В голове моей кошмар... С И Л Ь Н Ы Й!!!
Ох, зачем же я, козёл драный,
так отпраздновал вчера обильно?!
Старый новый год, конечно, дата...
Но до этого ведь было, С Т О Л Ь К О!!!
Помню смутно...(Каждый день поддатый-
есть причины, наливай только!)
Ну, а праздновать то мы любим,
а коль любим - значит и умеем..
Репутацию свою не сгубим -
ставь на стол, родная, что имеем!
Поскребем сусеки и заначки,
наберёмся от души кредитов-
на бухло и чтоб побольше жрачки!
Чтоб не дёшево и не сердито!
Коньячок, вино, шампусик, водка...
Перчики, грибочки, помидоры,
холодец с пюре, битки , селёдка...
ОЛИВЬЕ! Всем по душе который!
Заливной язык, икра и шуба,
а нарезочка! Не налюбоваться!
Я скажу, друзья, быть може грубо:
" Это ж можно просто обос...жраться!"
Ой, опять тошнит... Скорей водички!
Обещаю стать на путь верный!
Пагубные отмету привычки!
Фсё! Бросаю пить! И жрать!
( Наверно...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937379
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.01.2022
Дивись, як швидко плинуть хмари,
як стрімко вітер їх несе,
які з них створює примари!
Побачити в них можна все!
Приспів.
Спи, донечко, дитинко люба,
спокійних гарних снів тобі!
Хай зло, біда, війна і згуба
навіки згинуть на землі,
навіки щезнуть на землі!
Он хмарка, схожа на тваринку -
це кішечка. А може пес?
А он, щось схоже на ялинку
вкрашає пастораль небес.
Приспів.
Спи, донечко, дитинко люба,
спокійних гарних снів тобі!
Хай зло, біда, війна і згуба
навіки згинуть на землі,
навіки щезнуть на землі!
А там, поглянь - дівча маленьке
кудись так весело спішить,
мабуть, її чекає ненька,
в розлуці серденько болить...
Приспів.
Спи, донечко, дитинко люба,
спокійних гарних снів тобі!
Хай зло, біда, війна і згуба
навіки згинуть на землі,
навіки щезнуть на землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
Осінь малювала фарбами в саду.
Айстрам та жоржинам — колір до ладу.
Небо заколисував зоряний скрипаль,
У вечірніх сутінках гасла пастораль.
Промінь відтворила між багряних віт,
Стежку застелила до моїх воріт.
Як ішла по вулиці вербам молодим
Фарбувала листячко кольором рудим.
Вгледіла калину, близько підійшла,
Щось поміркувала, пензлем повела.
І тепер від осені багряніє сік
З гіркуватим присмаком в ягодах щорік.
Скинув камизельку величавий дуб,
Виграє на сонці золотавий чуб.
Скільки літ — то байдуже… Що йому мороз!
Хоч малюй, художнице, вітер серед гроз.
Кольором брунатним підвела красу,
Яблукам і грушам додала росу.
А коли втомилася, то спочити сіла,
В неї залишилася тільки фарба біла.
Що робити з нею думала-гадала
Та й перед світанком грудневі віддала.
Грудневі віддала!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
Земле рідна моя,
Край дібров і лісів смерекових,
В тобі чари Карпат,
І краса водограїв гірських,
Там річок рясота
І високі мости веселкові,
І небес висота,
Де зерном золотим зірочки.
І небес висота,
Де зерном золотим зірочки.
Земле рідна моя,
Край тополі, верби і калини,
Де вони, ніби страж,
Наших доль вікові вартові,
Де кульбабовий рай
Простелився у кожній долині,
І роси дивограй
Засміявся в житах і траві.
І роси дивограй
Засміявся в житах і траві.
Земле рідна моя,
Краю волі святої і болю,
Із прадавніх часів
Ти несеш у собі це тавро.
Очі сум застеляв
Тим, хто бачив пожежі й розбої,
І як кров'ю синів
Умивався геть сивий Дніпро.
І як кров'ю синів
Умивався геть сивий Дніпро.
Ти зродила народ
І трудящий, і надто терплячий,
Що навік полюбив
Найбагатший у світі – свій край,
За яким не одна
В чужині українка заплаче,
І шукатиме шлях
Українець в покинутий рай.
І шукатиме шлях
Українець в покинутий рай.
Земле рідна моя,
Сивоока і змучена нене,
Потонувши в журбі,
Не здаєшся, не любиш тужить.
Доки дихаю я,
Оберегом ти будеш для мене.
Я ж готова тобі
І душею, і словом служить.
Я ж готова тобі
І душею, і словом служить.
Програш.
Я ж готова тобі
І душею, і словом служить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
Забери від осені мене
Поверни назад в яскраве літо.
Де буяють мальви дивним цвітом
І нехай те щастя не мине.
Відвоюй мене у днів сумних,
Де дощі з небес течуть крізь сито,
І вітри пророче і сердито
Хочуть геть заполонити сни.
Приспів
Не віддай мене лихій зимі
Я ще юна у думках і мріях
Хай на скроні вже лягла завія,
Я не згодна жити у пітьмі. (2рази)
Проведи мене в весняний рай
Де роса бринить на буйних травах,
А проміння лагідне й яскраве,
І ріки казковий водограй.
Укради у сходжених доріг,
Їх у мене досі вже чимало,
Хай зневіра не торкнеться жалом,
Не пусти її на мій поріг.
Приспів
Не віддай мене лихій зимі
Я ще юна у думках і мріях
Хай на скроні вже лягла завія,
Я не згодна жити у пітьмі. (3рази)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021
Зажурилась дівчина молодая:
"Чому ж, моя доленько, ти лихая?
Ой, забрали милого в військо воювати,
Землю свою рідную захищати!
Ой, забрали милого в військо воювати,
Землю свою рідную захищати!
Ти ж сватів збирався вже засилати,
мене, свою милую, заміж звати...
Видивляюсь я тебе, милий, у віконце...
Затягнуло хмарами в небі сонце!
Видивляюсь я тебе, милий, у віконце...
Затягнуло хмарами в небі сонце!
Я тебе чекатиму, мій коханий!
Захищу молитвами я від рани,
від каліцтва, смерті та від всього лихого,
і зустріну радісно миленького!
Від каліцтва, смерті та від всього лихого,
і зустріну радісно миленького!
Зажурилась дівчина молодая:
"Чому ж, моя доленько, ти лихая?
Треба тобі, милий мій, в війську воювати,
Землю свою рідную захищати!
Треба тобі, милий мій, в війську воювати,
Землю свою рідную захищати"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2021
Я зустрілася з Осінню вранці.
Наші долі на стежці зійшлись,
Де тумани гойдаються в танці,
Загадкові й тепер, як колись.
А за ними, вже зоране поле...
Все минуле уже в борозні.
Та стерня, що до крові колола,
Притомившись, лежить десь на дні. (2 рази)
Програш
Як же схожа з тобою я, Осінь…
Павутина торкнулась чола.
В тиші мудрість звучить безголоссям...
Біль ночами повзе до крила.
Та обличчя зоріє рубіном,
Кришталева роса у очах...
Хай дощі... Вони чисто і пінно
Змиють бруд, що несла на плечах. (2 рази)
Програш
Обійму тебе, Осене, міцно.
Чай поп'є́мо при теплих свічах...
В зиму зробимо крок непомітно
В найпростіших життєвих речах. (2 рази)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934667
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2021
Юності вальс
Як швидко літечко минає,
Нам скоро осінь нагадає
Той юності рожевий час,
Що не для нас, вже не для нас…
ПРИСПІВ:
Моя любов, моя любов,
З тобою я вальсую знов!
Через багато зим і літ
Ми, наче яблуневий цвіт,
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
Знайомі, сходжені доріжки,
І суму трішки, суму трішки...
В уяві - зустріч, наче рай,
Де юність - радість, рідний край!
ПРИСПІВ:
Моя любов, моя любов,
З тобою я вальсую знов!
Через багато зим і літ
Ми, наче яблуневий цвіт,
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
І хоч щемить душа моя -
Голубка сива, й сивий я…
Все ж, наші душі молоді,
Як в ті роки, як і тоді…
ПРИСПІВ:
Моя любов, моя любов,
З тобою я вальсую знов!
Через багато зим і літ
Ми, наче яблуневий цвіт,
Кружляєм в танці на два боки,
Мов не було тих сорок років!
Кружляєм в танці на два боки
Мов не було тих сорок років!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2021
Два келихи червоного вина
І пурпуро́ва гілочка калини.
Довколо листопаду дивина,
Кружляє нас в осінній хуртовині.
Приспів:
Якщо прийде́ негадано зима
І кине своє срібло на волосся.
Втішатися вона буде дарма́ -
Її з тобою ми не боїмо́ся.
Питаєш ти, чи холодно мені,
Не холодно, тобі я промовляю.
Для мене то найщасливіші дні,
Зі мною ти і я тебе кохаю.
Приспів:
Якщо прийде́ негадано зима
І кине своє срібло на волосся.
Втішатися вона буде дарма́ -
Її з тобою ми не боїмо́ся.
Я так люблю - летять увись слова,
Вони торкають місяця у небі.
В смарагдах ще виблискує трава,
А я щаслива, так тулюсь до тебе.
Приспів:
Якщо прийде́ негадано зима
І кине своє срібло на волосся.
Втішатися вона буде дарма́ -
Її з тобою ми не боїмо́ся.
Два келихи червоного вина
І пурпуро́ва гілочка калини.
Тепер, я знаю, в світі не одна,
Коханий біля мене і єдиний.
Приспів:
Якщо прийде́ негадано зима
І кине своє срібло на волосся.
Втішатися вона буде дарма́ -
Її з тобою ми не боїмо́ся.
Програш.
Втішатися вона буде дарма́ -
Її з тобою ми не боїмо́ся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2021
Може я...Може ти...
Хто з нас винний у нашій розлуці?
Може я...Може ти...
Дні і ночі даруєм розпуці..
Може я, може ти
у обіймах чужих засинаєм...
Може я, може ти...
Нам цю кару нести.
а за що - ми з тобою не знаєм...
Може я, може ти...
Нам цю кару нести,
а за що, ми з тобою не знаєм!
І ні вдень, ні вночі
наші душі покою не мають,
кожен день, кожну ніч
біль розлуки покірно сприймають.
Наяву і у снах
ми шукаєм причину розлуки...
Запах квітів, краса
і зірки в небесах
лиш посилюють болісні муки...
Запах квітів, краса
і зірки в небесах
лиш посилюють болісні муки!
Може я... Може ми!
Геть відкинемо наші образи
і зірки в небесах
будуть сяяти знову, як стрази.
Вірю я - зможем ми
побороти життєві ненастя!
В душах змучених знов
запанує любов
і навіки поселиться Щастя...
В душах змучених знов
запанує любов
і навіки поселиться Щастя!
І навіки поселиться Щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021
Колись давно написав "Елегію"... А сьогодні зайшов на сторінку Люби і знайшов цей чудовий вірш, який я чомусь, на превеликий жаль прогавив. І мені здалося, що ці дві елегії можуть поріднитися. Розумію, що моя музика сильно програє в якості шедевру Любочки, але наберуся сміливості погрітися в променях її таланту і виставлю свій твір на ваш розсуд...
Слухайте і читайте з насолодою Любин твір.
Елегія дощу
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
ID: 661510
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 23.04.2016 15:34:20
© дата внесення змiн: 23.04.2016 15:34:20
автор: Любов Ігнатова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
1. Ще два тижні до зими,
Ще два тижні,
Тільки думаємо ми
Не про лижі.
Приспів (2рази)
Що за осінь в цьому році,
Що за осінь!
Досі гріємось на сонці,
Ще і досі.
2. Ой, думки у всіх у нас,
Звісно, різні:
Хтось спізнився на Парнас -
Надто пізно.
Приспів (2рази)
3. Хтось придбати мріє дров
На всю зиму,
А хтось мріє про любов
Невгасиму.
Приспів (2рази)
4. Кожен щось планує сам-
Краще, гірше,
Та у Бога є свІй план
Для нас грішних...
Приспів (2рази)
5. Всім воздасться - не мине
Рай чи пекло...
Та не будем про сумне -
Ще не смеркло.
Приспів (2рази)
6. Чи ти взутий, чи ти босий -
Неважливо.
Головне - чудова осінь,
Сонце - диво!
Приспів (2рази)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
Вдохновило
Трубочист
ОлГус
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=331765 (ссылка там закрыта)
Ах, дорасти бы мне до пенсии, ребята,
И чтоб настал тот, в целом, долгожданный миг,
Когда шальные дни вдруг потеряют даты,
И будет в прошлом ежедневный мой "блицкриг".
Ох, как я утром буду сладко просыпаться!
И древний дуб мне за окошком подмигнёт:
- Мол, можешь, дядя, ещё трошки поваляться
И почесать в порыве лености живот.
И защебечут легкомысленные птички,
Не торопя меня в космический полёт.
И где-то курочка расслабленно яичко
Снесёт. И воробья подкараулит кот.
И всё покрыто сладострастнейшей истомой.
И мир опрятен, ладен, целостен и чист...
Но, господа, коль где-то есть ещё труба на доме -
Туда на пенсии заглянет трубочист.
Пародия Сергея Амелина
«Романс свежеиспечённого пенсионера»
(На мотив песни А. Розенбаума «Романс генерала Чарноты»
https://www.youtube.com/watch?v=yJcyqn6tRcc )
Ох, как же утром сладко поваляться!..
Когда не лупят по мозгам часы.
Но, господа, как хочется стреляться,
Когда поешь дешёвой колбасы…
Когда поешь дешёвой колбасы…
Я жив, мой друг, на пенсии, свободен,
Но стал мне часто сниться странный сон:
Что молоко на молокозаводе
Не от коров… в чём был я убеждён.
Не от коров… в чём был я убеждён.
Что покупая в магазине яйца,
Как говорится, Боже, даждь нам днесь,
Да неужели нам и их… китайцы?..
Ну, почему на пенсии я здесь?..
Ну, почему на пенсии я здесь?..
Mon chère amie, уж утро за окошком,
И хоть чеши, хоть не чеши живот;
Но поваляться хочется немножко…
Пусть не меня труба в «блицкриг!» зовёт,
Пусть не меня труба в «блицкриг!» зовёт.
Опять усну в истоме, что я дома.
Труба на крыше больше не дымит,
Друзья мои её пробили ломом… *
И даже кот, съев воробья, храпит…
И даже кот, съев воробья, храпит…
Щебечут легкомысленные птички,
В постели полусонной я один,
Пускай в припадке воют электрички,
Из окон выпуская никотин…
Из окон выпуская никотин…
Густой туман спустился на болота,
Но мир опрятен, целостен и чист…
И никуда бежать мне неохота,
Я по натуре, братцы, оптимист...
Я по натуре, братцы, оптимист!
(...Оптимист. Пофигист. Нигилист. Гуманист. Юморист… и т.п.
Кому что больше нравится…)
* ломом у меня на соседней даче два друга трубу пробивали, не буду распространяться, что получилось)))
(наклонным шрифтом выделены строки из песни А. Розенбаума «РГЧ»)
С благодарностью всем вдохновителям (ОлГусу, А.Розенбауму, Пенсионному фонду и др.)
Романс пенсионера со стажем. Ответ Амелину и Ол.Гусу.
О, как же утром сладко поваляться,
когда не лупят по мозгам часы,
во всех местах доступных почесаться,
с ленцой подняться, подтянув трусы...
Присесть раз восемь, столько ж наклониться,
в натуге тщетно попытавшись пол достать...
В зарядке главное, конечно, не лениться!
Нельзя об этом, братцы, забывать!
Включить Высоцкого. Опять вопит про вирус!
Да сколько ж можно?! Просто наказание!
"Если хилый - сразу в гроб! Сохранить здоровье чтоб,
Применяйте, люди, ОБРЕЗАНИЕ! "
...Съесть витамин, стакан воды с лимоном
и мёдом выпить тёплым натощак.
Сквозь форточку глотнуть чуток озона,
На руки взять любимого кота.
Потом бегом на кухню - с Божьей лаской
сварить от курочки домашней два яйца,
съесть с хлебом с маслом и куском колбаски,
а будет мало - с хреном холодца...
Мне кажется, день начался красиво!
Что ж будем это дальше развивать!
Лениво почешу, что чешет Кива...
Поели вкусно... Можно и поспать!
Но, как назло, смотрю - а тут Амелин!
Ну, как же пропустить, не прочитать?!
Прочёл... Сны сразу улетели...
Едрена вошь... Придется отвечать...
Справедливости ради и для полноты картины добавлю симпатичный коммент автора Наташа
Натаsha, 23.11.2021 - 16:13
На пенсии, казалось бы, свободен,
Жую недорогую колбасу,
Мне от нее живот частенько сводит,
И не привычно колется в носу.
Хотелось спать, но сон играет в прятки,
А там, во сне, космический полёт!
Мне шпора, господа, залезла в пятку,
Киркоров легкомысленно поёт.
Ноль три ноль ноль, пора бы провалиться
В здоровый сон с красивою мечтой,
Но дёргает за нервы поясница,
Покой пенсионеру только снится,
И сон, похоже, вышел на покой.
Ну, вот. Обиженный ответ Амелина примчался ракетой. Мол всем дал, а мне не дал... И мутным образом жизни упрекает, и к врачам посылает, и справку требует, а то из клуба удалит... И грозится - мол за всё ответишь! Вот мы с другом жахнем водки и тогда!.. Намекает, что пытать будет? Иначе как понять про пальцы в розетке? Что делать? Писать заяву в полицию? Не хочется ему судьбу ломать... Талантливый же черт! Прощу на первый раз.
А на всякий случай :"Извини, Серый! Тебя и без ссылки все находят! А я ведь тебя полностью процитировал, так что какая разница, где тебя прочитают?"
Амелин, 25.11.2021 - 16:40
Тока иде ссылка на моё? - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931651
А то на Трубочиста дал, на романс дал, а энто не дал.
Да с Кива-сём не надо и тягаться:
Чесать, чесать и не перечесать…
Пора к врачам идти и проверяться,
Пускай поставят круглую печать,
Пускай поставят круглую печать!
Что ты здоров во всех местах доступных
И недоступных тоже ты здоров.
Хоть и ведёшь ты образ жизни мутный,
Но справку не забудь от дохторов,
Но справку не забудь от дохторов.
И хоть тяни трусы до поясницы,
Но жизнь сейчас насущная кисла,
Без справки нынче даже в Клуб Юхницы
Пускать не будут с первого числа…
Пускать не будут с первого числа…
Коту на кухне снится обрезанье
Среди берёзок средней полосы,
Он сладко спит – не дремлет подсознанье
На след от холодца и колбасы…
На след от холодца и колбасы…
И хоть вари, хоть не вари ты яйца,
Врубай Высоцкого и не врубай,
Но только не вставляй в розетку пальцы,
А если сунул – сразу вынимай…
А если сунул – сразу вынимай!
Но отвечать, конечно же, придётся…
Mon chère amie, ответишь ты за всё!
Пусть «Павловка» с КивА-сём разберётся…
Подать нам с другом водки с ивасЁм!
Подать нам с другом водки с ивасЁм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931968
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.11.2021
У першу суботу квітня
всі справи нам недоречні.
У першу суботу квітня
у нас незвичайний вечір.
Приспів. (Два рази)
Це - зустріч з випускниками,
це - зустріч з нашим минулим.
Воно відійшло з роками
і знов до нас зазирнуло.
І ось вони на порозі,
улюблені нами діти.
В руках у них - перші квіти,
і проліски, і мімози.
Приспів (2 рази)
Щасливі, тривожні очі,
зволожені хвилюванням.
І я їм сказати хочу :
"Впізнала вас! Здрастуй, Ваню!
І Петрику. і Марійко,
Михайлику, любий Колю!
Вітаю я вас, Сергійко,
тебе і кохану Олю!"
Приспів. (2 рази)
Гостей наших не злічити.
Квітнева цвіте субота.
Як добре, що я учитель!
Люблю я свою роботу
Приспів (2 рази)
І зустріч з випускниками
Це - зустріч з нашим минулим.
Воно відійшло з роками
та знов до нас зазирнуло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021
Выставляю ещё один блюз. Чтобы тем, кто не слышал предыдущий, было понятнее, добавляю предисторию...
Есть у меня друг в Германии, в Шверине. Работает в музыкальной школе. Три года назад я выслал ему свой блюз, чтобы детки играли. (У меня на странице он называется "Вечерний блюз"). Через год с моим блюзом его ученик занял первое место на конкурсе (конечно, не благодаря блюзу, просто играл хорошо), а в прошлом учебном году девочка Майя с этим же произведением тоже взяла первое место. История на этом не закончилась... Майя сказала своему учителю, что хочет ещё что-нибудь моего сыграть. И будет играть всё, что я напишу... Вот так я стал невольным заложником своего таланта и популярности у Майи...(шутка юмора...) Теперь я пишу для Майи блюзы и не только. Но мой друг раздал эти пьесы (которые я думаю выложить на сайт для вашего ознакомления) и другим ученикам... И теперь им не хватает моих пьес! И друг мой говорит не в шутку, а всерьёз :"Пиши, Серёга! Мы в ответе за тех, кого приручили!". Пишу. И буду... Слушайте. Извините за качество, такая программа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921862
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.08.2021
Есть у меня друг в Германии, в Шверине. Работает в музыкальной школе. Три года назад я выслал ему свой блюз, чтобы детки играли. (У меня на странице он называется "Вечерний блюз"). Через год с моим блюзом его ученик занял первое место на конкурсе (конечно, не благодаря блюзу, просто играл хорошо), а в прошлом учебном году девочка Майя с этим же произведением тоже взяла первое место. История на этом не закончилась... Майя сказала своему учителю, что хочет ещё что-нибудь моего сыграть. И будет играть всё, что я напишу... Вот так я стал невольным заложником своего таланта и популярности у Майи...(шутка юмора...) Теперь я пишу для Майи блюзы и не только. Но мой друг раздал эти пьесы (которые я думаю выложить на сайт для вашего ознакомления) и другим ученикам... И теперь им не хватает моих пьес! И друг мой говорит не в шутку, а всерьёз :"Пиши, Серёга! Мы в ответе за тех, кого приручили!". Пишу. И буду... Слушайте. Извините за качество, такая программа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921861
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.08.2021
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801594
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021
Вы в жизнь мою попали не случайно,
Я не грущу, что всё давно прошло.
Ведь это было – страсти, чувства, тайны,
Биенье сердца к Вашему «Алло!»
Ведь это было – страсти, чувства, тайны,
Биенье сердца к Вашему «Алло!»
И распускалось, словно листья с почек,
То чувство, что всю жизнь, казалось, ждёшь.
В тепле душа всегда улыбок хочет,
После невзгод и холода порош.
В тепле душа всегда улыбок хочет,
После невзгод и холода порош.
Наполнен солнцем этот день весенний
Прохожих свет… гам птичьей болтовни…
Ведь краски жизни дарят настроенье –
Люби! Цвети! И дни свои – цени!
Ведь краски жизни дарят настроенье –
Люби! Цвети! И дни свои – цени!
…Вот с набережной лязг идёт трамвайный,
Старушка в парке хлеб для птиц кроши́т.
Вы в жизнь мою попали не случайно,
Сошли снега с оттаявшей души....
Вы в жизнь мою попали не случайно,
Сошли снега с оттаявшей души...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909181
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.03.2021
Ой, журились два журавлі –
Клин їх розчинився в імлі.
Інші, молоді, полетіли
Їм дорога вже не під силу.
Старість вбила силу в крилі, 2рази другий катрен
Поглядають сумно з землі.
А раніш – блукали світами,
Скільки весен вдвох повертали.
В молодості дітки малі,
Та невтомні два журавлі
Все життя у купочці, в парі,
Не боялись долі ударів.
Кожен вірну пару жалів – 2 рази четвертий катрен
Прихистили бідних в селі.
В зиму їх лишати негоже
Посланців весни, птахів Божих.
… Клин несе весну. На чолі
Син отих старих журавлів.
З хвилюванням мусить вертати –
Де тепер його мама й тато?
Придивився він до землі: 2 рази шостий катрен
Там безжурні два журавлі,
Тріпотіли крильми старими –
Не здолати вірності зимам…
НЕ ЗДОЛАТИ ВІРНОСТІ ЗИМАМ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
Захотілося нагадати пісню, яку ми з Ігорем Федчишиним написали багато років тому і яка не тільки не втратила з часом своєї актуальності, але й стала ще більш болючою. Дещо змінив в аранжуванні, тембрах. Деякі співаки обіцяли взяти в свій репертуар, проте...
Ось знову жовтень, як тоді,
у камінь врізалася дата.
Ти знов прийшла, як кожен рік,
а я в цей день навік солдатом.
Ти залишилася одна
у нашому з тобою жовтні.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
Приспів
Зосталась сама,
На серці – зима,
Біль, туга щемна…
Ти тут…А там – війна…
Ти витираєш обеліск,
я догораю в бетеері
і краплями стікає віск,
мов кров у впадини ущелин.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
ти залишилася одна.
У нашому з тобою жовтні
Приспів.
Ось знову жовтень, як тоді…
Ось знову жовтень, як тоді…
Програш.
Ти залишилася одна…
Ти залишилася одна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021
А заметіль всю ніч мела
і танцювала.
У білі шати все вдягла,
зачарувала
дерева, річку і хати
і все довкола.
Навіть Вітрисько молодий
ходив по колу.
Ходив по колу.
Мов зачарований кружляв
у ритмі танго.
Він так хурделицю кохав -
шалений янгол.
І на світанку білий сніг -
немов перлини,
іскрився сонцем біля ніг
ясної днини.
Ясної днини.
Танго чарівної зими
в гаях лунало.
До неба линуло крильми
з собою звало.
І на душі було казково
й білосніжно.
Якось прекрасно-загадково
й дуже ніжно.
Дуже ніжно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
Присмак літа
Давно за північ, стогне хуртовина,
Дрімає тихо свічка на столі.
І капають із неї, мов сльозини,
В душі рояться днів отих жалі.
Приспів.
Ще присмак літа залишився на губах,
І я його краплинками смакую.
Бо літо вже давно десь у бігах,
Мені ж узимку так його бракує.
І не тому, що ти уже не поряд,
А що даремно пролетіли дні.
Вже не шукаю у пітьмі твій погляд,
Лиш зазирну в минуле в темноті.
Приспів
А за вікном негода не вщухає,
Морозний вітер припада до скла...
Ти не прийдеш ніколи, я це знаю,
Твої сліди ця хуга замела...
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
Десь ніч розриває столичну
У гавані крик корабля...
А ти над рікою затишно
Лежиш, надслучанська земля.
Хай скромно горить серед ночі
Містечко вогнями вітрин...
Але, ти мій рідний куточок!
Мій Любар такий лиш один.
Приспів.
Палає багряно над Любарем схід...
Зривається з яблунь і падає плід...
А срібні тумани пливуть від ріки.
Привіт, любарчани, мої земляки!
Білів навесні у садочку
Над юним поселенням цвіт...
Тут вітер колише листочки
Незмінно півтисячі літ.
Так само, невпевнено ручки
До матері тягне маля.
І злаки пророщує кучно
На сонці прогріта земля.
Приспів.
Ти вірно лишаєшся з нами
У Богом відведений час.
Збудовані предками храми
Застигли в молитві за нас.
В мурованих каменях сірих,
У свідках минулих століть,
Ти стійко зберіг свою віру -
І люд твій з тобою стоїть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
ГАЛИНА КОРИЗМА :: ГРУШКА
Зацвіла старенька грушка в безліч квіточок,
Кожна гілка, як маївка, а над нею Бог.
Глянеш вúсоко, кружляють сині небеса,
Наймиліша, найрідніша - грушка, мама й я.
Перстач* нюхаю, мов бджілка. Ось ромашок цвіт!
Розпашілись пелюстками, не столочу квіт.
Збоку в’язіль конюшинка, в сéрдечка листки,
Я малесенька Галинка, ну і ти – рости.
Пролетіло безліч весен, скільки збігло літ,
Не одні вітри торкались цих біленьких віт.
Підростала я з роками. Груші Медункú,
Малювала кожна осінь – сонячні боки.
Разом з вирієм пташиним, свій обрала шлях,
Полетіла в світ незнаний, де чужа земля.
Поверталась в рідні весни, в незабутній рай,
Бо любила, до нестями - свій батьківський край.
Мати – цвітом забілілась, в коси заплела,
Там де була біла грушка, виросла мала.
В’ється стежка споришами, назирком біжу,
За собою в сад матусин внученьку веду.
Світ такий, як біла грушка! А над нею – Бог!
Все минає в цьому світі, вічністю – любов.
Україна – найдорожча, за усі світи!
Ти сюди, мала Іринко, часто приходи.
Перстач* - гусячі лапки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2021
Вишивала вишиванку мати сину.
«Хай хранить цей оберіг мою дитину!»
Всю любов до сина, що у серці мала,
Візерунком щедро на сорочку клала.
Вишивала вишиванку сину мати –
В ній дорога, що веде у рідну хату,
Цвіт калини, неба синь, палке бажання
Внучків любих в домі чути щебетання.
Вишивала, вишивала,
Вишивала мати вишиванку.
Вишивала мати сину вишиванку,
Шила звечора, бувало і до ранку –
На любов, на щастя й долю вишивала…
А синочка в небуття війна забрала!
Вишивала вишиванку, вишивала…
У сорочечку біленьку сина вбрала –
Кольори враз на сорочці почорніли…
Вишивала мати сину для могили!
Вишивала, вишивала,
Вишивала мати вишиванку…
П Р О Г Р А Ш
Вишиванки мами будуть вишивати,
Щастя й долю дітям у небес благати.
І прийде, настане, вірю, світла днина – 2 рази.
Заживе щасливо рідна Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2018
Прошу пробачення у моїх друзів з клубу поезії, які не змогли прослухати нашу з Олександром Печорою пісні. Я виставив музику у форматі міді, так як на той час не міг конвертувати в мп3. Виправляю своє недопрацювання і з повагою запрошую на прослуховування!
ГАСНЕ ДЕНЬ
Слова О. Печори, музика С. Голоскевича
За привітною горою
сіло сонце.
Там стрічалися з тобою,
як гаснув день.
Голуб’ятками горнулись,
як були ми молоді.
От би ті літа вернулись
й стало любо, як тоді.
Впали сутінки на плечі.
Тут ніхто мене не жде.
Повернися в теплий вечір.
Де ж ти, де?
Як же швидко відбуяло
тепле літо!
Наші мрії полум’яні,
ой, не збулись!
Заповітною горою
милувалися удвох,
та побратися з тобою
дотепер не дав нам Бог.
Роз’ятрилась в серці рана.
Де ж ти, доле моя, де?
Ой чому ж так дуже рано
гасне день?
Знову й знову палко мрію
лиш про тебе.
Неупинно вечоріє,
та ще не ніч.
Розмітає вітер листя…
Скільки ще шляхів тяжких?
Чи навічно розійшлися
наші зоряні стежки?
Зажурилася на чатах.
Ой про що ж мовчить гора?
Разом сонце зустрічати
нам пора!
------------------------------------------
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2018
У хаті дим. Звичайний з печі дим.
Хліб на столі, що замісила мама.
Це все моє, його несу святим, (2 рази)
Через життя – його несу роками.
Бо це мого життя реальна мить,
це спогади мої і мої сльози.
І з пам,яттю такою варто жить, (2 рази)
Хоч різні у житті метаморфози…
Та головне, щоб пам'ять берегла
Тепло родинне крізь роки, як свято.
І щоб дорога батьківська вела (2 рази)
На той поріг, де мама була й тато.
ПРОГРАШ -ПОЛОВИНА ЗАСПІВУ.
Це все моє, його несу святим,
Через життя – його несу роками
Там, де дороги батьківські вели
На той поріг, де тато був і мама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2018
ГОРИ, ПАЛАЙ.
Напій жагучого кохання
спиватиму з твоїх долонь.
І спалахну, мов зірка рання,
як ніжно ти торкнешся скронь.
І спалахну, мов зірка рання,
як ніжно ти торкнешся скронь,
як ніжно ти торкнешся скронь.
Крилато серце затріпоче
і світ зупиниться на мить.
О, як воно любити хоче!
О, як душа моя бринить!
О, як душа моя бринить!
Програш.
Не згасну, любий, не зотлію,
в шаленім ритмі не стомлюсь.
Як від кохання захмелію
і Долі, й Богу поклонюсь!
Як від кохання захмелію
і Долі, й Богу поклонюсь,
і Долі й Богу поклонюсь!
Аж до небес кохання пісня,
полинем в юності Едем!
Гори-палай, любове пізня,
у ритмі люблячих сердець!
У ритмі люблячих сердець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2018
ЧОРНА ХМАРА.
З невеличкої дзвіниці лине світом дзвін –
Плаче! Кличе! Розриває кожне серце він!
З невеличкої дзвіниці бідного села
Горедзвоном страшна, чорна звістка попливла…
У селі тім невеличкім справних мужиків
Може сто… А може менше було до цих днів…
А тепер ще на одного стало менше їх –
Привезли в труні хлопчину… На війні поліг…
Молода ще, гарна, мати постаріла вмить…
Чи жахливіш є наруга – сина хоронить!
Сина в землю положити! Без руки, без ніг!
Хто таке у сні страшному уявити міг?!
"Я ж тобі молила , сину, довгого життя…
Та тепер нема, синоньку, з пітьми вороття!
Ми ж тебе чекали, сину, весілля гулять…
Як тепер без тебе будем жити-доживать!
Вас з коханою чекали ми біля воріт…
Не діждалися онуків! Обірвався рід!"
Ой, за що ж ти, чорна хмара, впала на село?!
Звідкіля на нашу землю лихо принесло?!
З невеличкої дзвіниці лине світом дзвін…
Плаче…Кличе…Розриває кожне серце він…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2017
Може в міді вдасться прослухати? МП3 ніяк не приймає...
Ol Udayko :: МІЙ ПАДОЛИСТ
...щастя вимірюється тим, хто
з тобою зустріне твій падолист.
Ol Udayko
Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої плідні і кволі,
Та не зне́сло лихим, сивим вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
Дерева́ – колись буйні і п’яні –
Самотіють безлисто і голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Вже німіє, мовчить горда осінь,
Пришерхає у думі зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність, притлумленість ліній.
Хоч природа не йме уже віри
У величність Всевишнього волі,
Святу віру вертають нам ліри –
Ліри щастя, єдиної долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2017
Прошу друзів послухати і зробити зауваження до цього чорновичка музики.
Осіння фея.
1
Осінь листя фарбувала,
Пензликом в садочку.
Вишиваночки вдягала,
Декому в куточку.
2 (двічі)
Сипле золотом, як фея,
Наче то завія.
Розговілись гай...алея,
Душу спокій гріє.
Приспів:
Грай музико, грай Орфею,
Зранку грай... у день...до ночі.
Стань оправою, свічею.
Грай душевний корифею...
Доки маєш мочі...
Маєш мочі.
3
Барбарисики червлені,
Діточки яскраві.
Туї... збіглися зелені,
Як камінь в оправі.
4 (двічі)
Снить берізка гола-й-боса,
Аж сум огортає.
Липку ще русявокосу,
Вітер колихає.
Приспів:
Грай музико, грай Орфею,
Зранку грай... у день...до ночі.
Стань оправою, свічею.
Грай душевний корифею...
Доки маєш мочі...
Маєш мочі.
5
А калинонька червона,
Ягідьми жаріє.
Розпустила пишні грона,
Клен в гаю хмеліє.
6(двічі)
Як вогонь багряночубий,
На виду... красує.
Стоїть парубком у шубі,
У гаю... царює.
Приспів:
Грай музико, грай Орфею,
Зранку грай... у день...до ночі.
Стань оправою, свічею.
Грай душевний корифею...
Доки маєш мочі ...
Маєш мочі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2017
Хлопчик Вова - рочків з пять,
Вийшов якось погулять.
Йшов собі, навкруг дивився,
коли ж раптом ...Зупинився ...
Живота скрутило враз!
Ой! Мерщій на унітаз!
Вову кинуло у піт -
так йому живіт болить!
Слід бігом нужду справляти...
"Гвалт! Не добіжу до хати!"
Хлопченя в кущі стрибає
і до діла приступає...
Стало добре на душі!
...Раптом голос із кущів:
"А! Піймали ми тебе!
Не дрімає ФСБ!
Що, хотів замінувати
і майданчик підірвати?!"
Вовчик з дивом :"Піділвати?
Я сюди плийшов ... послати...
Бо так клутить у душі!
Я і стлибнув у кущі".
"Звати як тебе, пацан?
Катувать? Чи скажеш сам?"
Пацаня крізь сльози :"Вова"
"У-у-у-у! Стаття тобі готова!
Наглість ця не має меж!
Президент наш, Путін, теж
Володимир ім'я має!
Це тобі не дозволяє
ТАКЕ ім'я плюндрувати
і в кущі нахабно...слати!"
Хлопчик плаче :"Відпустіть!
Живіт клутить і болить!
Хоч Владимилом і звуся -
та не витлимаю!
В-С-Л-У-С-Я!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2017
Прочитав "Білий вірш" і чомусь ця моя мелодія, яку я почав писати (це перша частина) видалась співзвучною з Любиним твором. Можливо я не правий. Ваша думка?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2017
Я люблю тебя, Люб,
что само по себе и не ново!
Я люблю тебя, Люб,
дорогая моя Иванова!
Вот уж окна зажглись,
я сажусь за компютер устало,
Вижу акро твоё
и на сердце так радостно стало!
Так пиши, не скупись,
акро, песни, частушки и гимны!
Я люблю тебя, Люб!
И надеюсь, что это взаимно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724104
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.03.2017
Дорогі колеги! Обіцяв нашому ідейному і творчому керівнику-натхненнику-видавцю Олександру Андрійовичу Печорі написати музику на цей вірш у такому варіанті, тому що ми хотіли його правити по розміру, стилю і т.д. для друку в збірнику. Я попросив залишити так для написання пісні. Нелегко йшло, Хотів встигнути до зустрічі у Луцьку. До кінця не встиг доробити, Тому виставляю макет. Прошу оцінити, підказати, критикувати в разі потреби. Буду вдячний.
Коли я чую слово «Україна» ,
в моєму серці гордість розквіта!
Воно для мене значить – Батьківщина,
ліси і ріки, пісня солов’їна,
моря і гори, і пшениця золота! -2 рази.
Коли я промовляю «Україна»,
в моєму серці радість і любов!
Тут рідний дім мій і моя родина,
кохання, діти, внуки, цвіт калини…
І лине щастя з мого серця знов і знов! -2 рази.
В піснях лунає слово "Україна",
та серце болем залива воно...
Її шматують... Та вона - єдина,
велика, вільна, горда, неділима!
Так буде завжди! Вірю! Що б там не було!!! 2 рази.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678098
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.07.2016
Коли я чую слово «Україна» ,
в моєму серці гордість розквіта!
Воно для мене значить – Батьківщина,
ліси і ріки, пісня солов’їна,
моря, і гори, і пшениця золота!
Коли я промовляю «Україна»,
в моєму серці радість і любов!
Тут отчий дім мій і моя родина –
кохання, діти, внуки, цвіт калини…
Це моє щастя - лине з серця знов і знов!
Лунає в піснях слово "Україна",
та серце болем залива воно...
Її шматують... Та вона - єдина,
велика, вільна, горда, неділима!
Так буде завжди! Вірю!
ЩО Б ТАМ НЕ БУЛО!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2016
Я з дитинства ходив на околицю –
відкривати природи красу.
Починалася тут моя вольниця.
Мрії-думи сюди я несу.
Спомин давній лоскоче і колеться.
Тут же юність буяла моя!
Приманила до себе околиця.
Повінь мрій пам’ятатиму я.
Приспів:
Що судилося – перемелеться.
Обганятиме мрія мету.
Що минулося – вже не повернеться, (2
а перейде у пам’ять святу. рази)
Рідне місто молодшає-твориться.
Вже не стріну старих яворів.
Подалася за обрій околиця,
та рояться тут мрії мої.
Перемріється тут, перемолиться.
Будуть радощі ще і жалі.
Давні друзі мої за околицю
відлітають, немов журавлі.
Приспів.
Ой ти доленько, сизая горлице,
ще воркуй мені, не відлітай.
У задумі ходжу по околиці:
це ж отут колись був мені рай.
Заховалось за обрієм сонечко.
Гостювала синиця в руці.
Сизим птахом іду за околицю,
і сльозина бринить на щоці.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2015
Давно написано... Від жінки і тещі - страшне табу на друкування...( В той час...) Заховав так добряче, що зараз випадково ледь знайшов. Тещі вже давно немає, тож половина табу зникла (разом з героєм вірша). То ж - згадаймо князя Київського Вітю...(Тьфу-тьфу-тьфу! Не на ніч згадую!)
Ти став, нарешті, ПРЕЗИДЕНТОМ!!!
Цим ти довів всім конкурентам,
що самий кращий серед них!!!
На тебе всі наші надії,
ти наша гордість, щастя, мрії!
Стон ворогів твоїх вже стих!
Як СЛАВНО бути президентом!
По дорогим апартаментам
в майбутнє світле нас вести!
Народу слід добробут дати
(але й себе не забувати!) -
немає вищої мети!
Як ВАЖКО бути президентом!
Як легко враз, одним моментом
здійняти регіт на весь світ!
Бо ж Бабель-Бебель, поет Чехов
З їх геноцидом летять ехом,
крізь «йолки» лізуть, наче кріт...
Як БРИДКО бути президентом!
Всім «політичним імпотентам»
доводити і день, і ніч –
«міцна рука - не диктатура!
А опозиція - то фура
брехні, і зла, і протиріч».
Як СТРАШНО бути президентом!
В сто раз страшніш, ніж резидентом!
У тебе цілять хижі яйця,
вінки летять і б,ють по пальцям,
злі духи двері зачиняють
у залу, де тебе чекають
твої улюблені «брати»,
щоб їм присягу принести,
що будеш їм служити вірно,
ну, а народу - лиш манірно
ти будеш ручкою махати,
з бюджету ж мілліарди брати…
Для чого? А читайте вище -
над головою ж яйце свище!
А люди підлі! (Ось їм дулі!)
Почнуть пуляти здуру кулі
і, може, раптом попадуть?!!!
І вйо!!! Збирайся в дальній путь!!!
Слід ПРЕЗИДЕНТА захищати!
Слід гвинтокрил йому придбати,
що чверть бюджету потягнув,
щоб не горів і не тонув,
ще й стартплощадки збудувати
і їх як Кремль охороняти -
побільше «Беркуту» навкруг!
Бо ж президент - народу друг!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598156
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 06.08.2015
Які вони кумедні – наші внуки!
Які слова смішні вигадують і звуки!
Ну як, скажіть мені, це можна зрозуміть,
що слово "хам" для внучки означа "ведмідь"?
Молодший внук – то взагалі професор!
Бабулі помагав з базару фрукти нести.
Назустріч їм старенька. Як побачила :"О, Боже!
Коли і хто мені так гарно допоможе?!"
Онук трьохрічний гордо їй відповідає:
"А ти собі такого народи, нехай допомагає!"
А старший внук, коли маленьким зовсім був,
годинника ходу не так, як ми всі чув…
Якщо для всіх людей годинник – то "тік-так",
для нього ж – "кутінь-катінь"… І по-іншому ніяк!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587823
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.06.2015
Великий, славный «русский мир»…
Для всех чума – тебе же пир…
Ты болен манией величья,
ты страшен злобой, безразличьем
к смертям, страданиям, слезам…
Ты заслужил проклятье мам,
чьи дети стали «грузом двести»,
о ком всем брешут ваши «Вести»,
мол: »Русских в Украине нет!»
И отправляете «привет»
из пушек, миномётов, «Градов»,
покрыв разрывами снарядов
смертельных сёла, города…
Тупая, дикая орда,
что ядом злобы истекая,
вокруг себя всех угнетая
кричит брехливо: »Миру – мир!»
А во главе – урод! Кумир,
страну до нитки обобравший,
режим фашистский в ней создавший
на страхе,бедности, слезах...
Удел твой, мразь, - погибель, крах!
Ты непременно в ад пойдёшь,
злодей! «Великий русский вождь»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587471
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 15.06.2015
Что станем врагами – кто думал о том?!
Мы братьями русских считали!
Но «братья» тихонько, и подло притом,
Кусок Украины украли…
Хохол ты, кацап – нету разницы в том!
Российским гостям были рады…
Мне русский родным был, но в зоне АТО
Родство расстреляли из «Градов»!
Как стало доктриной? Расскажет ли кто?
Обман, извращение сути...
Мне русский противен,по сути, за то,
Что им брешет по миру Путин…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587459
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 15.06.2015
МОЄМУ СИНУ
Подарую тобі, сину,
Що зберіг в душі єдине,
Це єдине, сокровенне, що в мені,
Як залишиш Батьківщину,
Принесуть тебе знов крила,
До найкращої святині на землі.
Приспів:
Там де Світязя перлина,
Там де пращурів хатина,
Де льонові мерехтять вгорі зірки.
Повертайсь додому, сину, -2 рази
На Волинь, на Україну,
Повертайсь завжди додому залюбки…
Часом шлях важкий проляже,
Але серденько накаже,
Повертайся, бо заскучила земля,
Може знов насіння враже,
На коліна стать накаже,
Що вже суне до нас, сину із кремля.
Приспів:
Ти візьми у руки зброю,
Стань, до бою, будь героєм,
Батьківщину захисти і її честь,
Щоби сонце над горою,
Засіяло знов спокоєм,
Обійшла в бою за волю тебе смерть.
Зичу я тобі мій, сину,
Бережи завжди країну,
Що зростила і послала у політ,
Повертайся в Україну,
Бережи свою родину,
Бо для тебе тут зійшовся клином світ.
Приспів:
Тут де Світязя перлина,
Тут де пращурів хатина,
Де льонові мерехтять вгорі зірки.
Повертайсь додому, сину, -2 рази
На Волинь, на Україну,
Повертайсь завжди додому залюбки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2015
Не сдержался... Но, сначала первоисточники.
Завидно, блин! (Пародия)Борода 171.
Юр, извини, покушаюсь на святое - я твой стих сохранил, а ты его убрал...
А когда сегодня я "умыл руки" - гляжу, его нет!
Миль пардон, что три года раскачивался... Если возразишь - сотру!
Итак, оригинал, "Не завидно ничуть"
Встречалось в жизни множество соблазнов,
И «кормчий» обещал: «Озолочу!»,
Но я сложил свои простые пазлы
И ничего чужого не хочу…
Мне завистью не мучиться на тризне, -
Разделался я с нею «под орех»…
Догадываться стал, что в этой жизни
Не каждому сопутствует успех…
Теперь отвык на завтрак кушать булку,
Но, вдруг, с балкона вижу, как на грех:
Породистую суку на прогулку
Сосед вывозит в тачке «Туарег»…
Кадет, 23.07.2012
И вот мой "ответ Чемберлену":
Завидно, блин!
Я вовсе не поклонник Иисуса,
Хотя все десять заповедей чту.
Но как же, братцы, избежать искуса,
Когда манящий вдруг стишок прочту?
Так хочется помучиться для виду,
И снова, совершая сладкий грех,
Сложить из пальцев… ну… кариатиду…
Кадетский стих разделав "под орех"…
А после – с аппетитом пью наливку,
С балкона примеряясь на побег…
Ведь вдруг меня "погладить" по загривку
Приедет друг на тачке "Туарег"?
Борода171.
НУ, ЧТО ЗА ЖИЗНЬ!
Ну, что за жизнь, друзья! Сплошная мука!
Хоть понимаю - жаловаться грех...
За руль садится в "Туарег" ТАКАЯ сука!
А рядом "папик", лысый, как орех...
А я - не лысый! Всё моё на месте!
И приземлю, где надо парашют!
Но, видно, эти доблести не в чести -
она, вон, с лысым потребляет "Брют"...
А друг Серёга на балконе пьёт наливку,
кариатидой издали маня...
И Анатольевич вставляет шпильку
пародией...Дождётесь у меня!
Но, чувствую нутром - ещё не вечер!
(Ещё один Серёга есть у нас!
Амелина ответ всем обеспечен -
пусть только он вернётся на Парнас!)
Анатольевич.
Ура! Вже й переклад класиків маємо! І навіть кращий за оригінал! Дякуємо, друже, за приєднання до колективної творчості!
I.Teрен, 23.05.2015 - 11:43
Що за життя? Одна суцільна мука!
Хоч розумію, що жалітись гріх.
Он за кермо така сідає сука,
а поряд «папік», бритий під горіх.
А я – не лисий. Все моє – на місці!
Умію розкривати парашут.
А сука п’є із лисим – по наливці,
а запиває, блін, шампанським «брют».
А я каріатидою з трьох пальців
закушую наливку з буряка
і думаю, – чого це на Парнасі
у мене сука є, та не така?
І кращий друг доп’є свою слив’янку,
закусить монпансьє із крем-брюле,
і обніме за талію смаглявку,
ну, а мені каріатиду шле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582890
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 22.05.2015
Десятого травня, сорок п"ять років тому, зустрілися і покохали один одного двоє молодих, красивих і сповнених світлих надій людей. Мій друг по клубу, співавтор наших пісень, чудовий поет Олександр Печора знайшов свою половинку, яка стала його вірною подругою на всі роки їх спільного життя. На його прохання і на його вірш до цієї дати я написав цю пісню. Щастя і здоров"я вам, молодята, ще на стільки ж років!
ЗНОВ ЦВІТУТЬ ТЮЛЬПАНИ
Не питай, кохана, чом в задумі я.
Знов цвітуть тюльпани, знов бузок буя.
Срібними нитками доленька сія.
В травні заблукала молодість моя.
Пахли медом трави, квітував садок.
В пору цю яскраву стрілися удвох.
Квітла юна панна, милувався Бог.
Дарував тюльпани і плекав любов.
Приспів:
Тюльпани, знов і знов цвітуть тюльпани.
Квітне-пахне ранній травень,
нас оновлює весна.
Кохана, ти повік мені кохана. (2 рази)
В моїм серці ти жадано
квітуватимеш одна.
ПРОГРАШ
Я уже не буду більше молодим,
тільки вірші будять світлий спомин-дим.
Ой куди ж ви, коні, ой куди ж, роки?
Білі і червоні мріють пелюстки.
Хоч в безмежні далі утекло води, –
в зоряній вуалі – місяць-молодик.
Кучерява вишня приміря фату.
Молодість колишня, я до тебе йду.
Приспів.
ПРОГРАШ (половина вступу)
Кохана, ти повік мені кохана.
В моїм серці ти жадано
квітуватимеш одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015
Давно, ещё когда персонажи из этого стиха были при власти, в силе и фаворе, после просмотра очередной программы \"Шустрый лайф\" не смог удержаться и выплеснул свою к ним \"любовь\" (которую, уверен, разделяет и большинство граждан Украины) в своём плевке в их сторону. Почему печатаю только сейчас? Да потому, что жена с тёщей с криками :\"Жить надоело!?\" умудрились спрятать этот \"опасный для жизни\" опус и я нашёл его только сейчас. Тёщи уже нет, царство ей небесное, бдить мою безопасность некому, да и опасности уже нет (я так думаю).
Поэтому рискну...Извините за опоздание... И пусть простят те, кого не вспомнил...
Какая чудная программа «Шустер Лайф»!
Не передача, согласитесь , полный кайф –
такого больше не увидишь никогда,
ведь там политик возомнил, что он звезда!
Мальчиш-плохиш, драчливый Нестор Шуфрич,
сметая всех летит «брехні назустріч».
Генпрокурор непотопляемый, Пискун,
бандитов друг, защитник и брехун.
Кивалов-ректор, ловкий «ПІДРАХУЙ»,
надул страну и в ус ему не дуй!
От Ющенка – герой страны Кивалов…
Ну а народ зовёт его «КИДАЛОВ»!
С фамилией святою пани Инна
на выборах страну всю насмешила.
за Ваш скрипучий голос ,Богословская,
Народ назвал Вас метко – «БРЕХОСЛОВСКАЯ»!
Доверие народа Вы крепко оправдали,
коль Вас уж Инной Геббельсовной звали!
Налоговик наш бывший, пан Азаров,
страны кошмар, « продукт регионалов»,
русско-украинские перлы мудропана –
бред цифр, яд злобы, подлости, обмана!
Каким же нужно гениальным быть,
чтоб двадцать лет «дэржавну мову вчыть»
и в этом деле так достичь успеха,
что вся страна заходится от смеха!
А Чечетов, крикливый шепелявый дирижёр,
«эмбрионалов» возглавляет злобный хор:
поднимет ручку вверх – все голосуют «ДА»,
и даже даст отмашку – всёравно стране беда…
Здесь Анна Герман, неуёмная крикуха,
подстилка КГБ, продажная брехуха –
про «Радио Свобода» нагло врала:
«А я там просто гроши заробляла!»
Вглядитесь в лица этих слуг народа –
в них уголовная прописана порода!
А во главе – речистый, мудрый ОН,
два раза ЗэК, проффффесор-эмбрион!
Они с трибун слюною брызгают в экстазе,
а вы ведь, гады, жизни метастазы!
…Какая чудная программа «Шустер Лайф»,
не передача, согласитесь, полный кайф!
Собранье монстров, настоящая кунсткамера…
«НЭДОТОРКАНИ», по которым плачет камера!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579631
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.05.2015
Шановні колеги! Хотілося б написати пісню на цей вірш. Відчуваю потребу порадитися з вами - чи не надумано, занадто помпезно написано, вислухати поради. Буду вдячний.
Борись!
Прийшла весна, та горе
з собою принесла –
убила підла зграя
бунтівника-орла…
Рішучий і відважний
проти тирана йшов…
Незламний, гордий, справжній
був наш Борис Нємцов!
Приспів.
Твоє ім"Я, Борисе,
це мужності набат!
Він кличе :»Не корися,
мій український брат»!
Твоє ім"я, Борисе,
лунає на весь світ,
дає наказ :»Борися,
як батько твій і дід»!
Це вбивство об"єднало
людей в міцний кулак –
уже мільйон повстало
і далі буде так!
Орді не задавити
бажання всіх людей
в добрі і мирі жити,
плекать своїх дітей!
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564303
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 04.03.2015
Ты проклят!
Понятно каждому без слов,
Зачем в канун марша протеста
Застрелен подло был Немцов…
Здесь для сомнений нету места!
Конечно – «украинский след»!
Он ведь опасен Украине!...
Кто может верить в этот бред?...
Только ущербные кретины!
Он был достойнейший борец
С проклятым путинским режимом,
И враг его, наглейший лжец
Нам виден в низости ужимок!
Ты проклят миром, мразь и трус,
Стреляющий так подло в спину!
И заявить я не боюсь:
«Пора давно убрать скотину,
На чьих руках - невинных кровь –
Беслана, Приднестровья, «Курска»,
Кто посылает вновь и вновь
На «братьев» легионы «русских» -
Чеченцев, калмыков, бурят,
Огнём «мир русский» защищая,
Что с пеной на устах твердят:
«Бить «укров» - миссия святая»!
Навеки, путлер, проклят ты,
И повторю тебе я снова:
«Господь, глядящий с высоты,
Тебя накажет за Немцова»!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563334
рубрика: Поезія, Патриотичные стихи
дата поступления 28.02.2015
Прошу оцінити. З подякою прийму будь-які зауваження і підказки.
Багато на Землі країн є, не злічити,
І кожному народу найкраща лиш своя. То ж і для мене та, де Бог дав щастя жити, -2рази
Найкраща, наймиліша, люба матінка моя.
Приспів.
Ти моя єдина, ненько Україно,
Мальовничі села, радісні міста.
Мова солов'їна, під вікном калина, -2рази.
Хай велична пісня слави ввись зліта!
Родючий чорнозем, чаруюча природа,
Тут запорізьку славу збороли козаки.
Звитяжні юнаки, дівоча диво-врода, -2рази.
І щедрий наш народ – тебе уславим навіки!
Приспів.
Ти моя єдина, ненько Україно,
Мальовничі села, радісні міста.
Мова солов'їна, під вікном калина, -2рази.
Хай велична пісня слави ввись зліта!
Програш.
Приспів.
Ти моя єдина, ненько Україно,
Мальовничі села, радісні міста.
Мова солов'їна, під вікном калина, -2рази.
Хай велична пісня слави ввись зліта!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2015
Осіння пісня для мами
Спинися, осене, коло воріт!
Не треба йти в святе подвір’я мами.
Життя її, як липа у дворі,
Хоч пахло медом—спечене громами.
Не заплітай їй в косу сивину,
І не вибілюй очі волошкові.
Не раз лишали ми її одну,
Вона ж взамін нічого, крім любові.
Присядь на лавку, трохи відпочинь.
Всміхнися сонцем—хай побуде літо.
Допоки в мами сяє щастям синь,
Ми, хоч в душі, такі ж наївні діти.
Стряхни додолу золото із віт
І вдаль іди розкішною ходою.
Лиш не заходь до маминих воріт,
Дозволь їй ще побути молодою.
Програш
Лиш не заходь до маминих воріт,
Дозволь їй ще побути молодою.
Дозволь їй ще побути молодою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
Я повернуся!
Проводжала мати сина
на війну в далекий край:
"Бог храни тебе, дитино!
З перемогою вертай!
Хай обходить тебе горе
на жорстокій тій війні,
світи тобі, ясна зоре -2рази
в чужедальній стороні!
Бережи себе, синоньку,
та ховатися не смій
і свою маленьку доньку
захистить від зла зумій!
Що іще сказати, сину?
Борони свій рідний край,
нашу неньку Україну, -2рази
кращої немає, знай!"
"Матінко! Я повернуся!»
Син переступив поріг…
Мати гірко заридала…
Впала синові до ніг...
Проводжала мати сина
на війну в далекий край:
"Бог храни тебе, дитино! -2рази
З перемогою вертай!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2015