| Сторінки (1/18): | « | 1 | » |
Тебе не буде
Я засну раніше
Мене не стане
Ти прийдеш вві сні
Забуду хто ти
Ми чужі з тобою
Чужі як двоє
Двоє уві сні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2025
скраю тане вечір в сум
з невгамовною журбою
невколи́сано
юрбою
все кружляє вітер дум
поволі шукаю броду
в повільній вечірній воді
ніч впливає поволі
облямовує в темний спокій
човен чорної долі
вінцем повен нічною пітьмою
роззо́ряною водою
скраю сум налягає імлою
в мо́ю долю від всього живого
сумно сум наляга́
тамівний
сутінковий
й
ледве-ледве сивіє вода
під повісмом прозорим
мов спогад про вечір
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2025
кривавий спід рядна́
яким нас доля накриває
трива́є в пам’яті моїй
щоно́чі
про́ти мо́й’ї волі і душі
заду́шеної домови́ною всього́
що ма́ло збу́тися
та бу́ло невідомим світу сьо́го ча́су
що переве́рнутою картою паде́
на сто́лу розіп’яте полотно́
показуючи накіне́ць мій же́реб ни́ций в час нічний
нічи́єю руко́в
крізь безпросвітній мо́рок біль і смо́рід безнадії
небіжчика без ру́ху ув моги́лі
зали́шеного всіми і навсе́
на дні
де де́нь тебе́ не зна́йде
і со́нця вітер не продме́ сього́ трикля́того кожу́ха небуття́
що не дає́ поворухну́ться і поду́мать
як
спини́ть сльозу та ро́зпач
розпросте́ртого зако́паного тіла
всі атоми яко́го відтепе́р свобідні
від свой’ї участі в вели́кому суцвітті
довко́ла іскри відлетілої душі
яка світила світу за́ки не поґа́сла
і на́що се́ усе́
було́ ?
кому́ усе йсе́ тре́ба
бу́ло ?
трива́є чорна заметіль
співа́є ночі завірю́ха
я розпада́юсь на окремі атоми–цеґлинки
верта́ю гли́ні си́лу з-під землі
ліпи́ти щось нове́ і ліпше ніж був я́
–
невда́чний
без пуття́ й здобу́тків
щасти́ тобі
О, нововтілення із глини після ме́не
в небесній синеві знайдеться зно́в
для те́бе безтілесна пороши́нка
яка пройде́ з тобою сте́жками буття́
хто зна’
а мо’ й посу́не далі горизо́нти
а мо’ й не змо́же як і я́
що жив собі от та́к заду́рно
не слухав до́корів сумління
їв на́ніч
й за́темна не спа́в
писа́в слова́
позби́рані доку́пи буке́ти бу́кв і потає́мних смислів
тепер і це́ все розпаде́ться в тлін
собо́в нікого не заче́пит’
жалку́ю?
що тих слів ніхто́ не вчу́в
ба, і не спро́бував почу́ти
був за́йнятий своїм
втім як і я́
які ми схо́жі
млино́к все переме́ле й зро́бить про́стим
прости́ мене́, мій бра́т
твого́ я Слова так і не почув
і очі тво́ї мрійні не побачив
я ка́юсь в сім грісі
і як сухи́й горіх
я на всі бо́ки пу́стошкаралу́пкорозліта́юсь
а ти́ – живи́
пиши́ малюй вигадуй мрій співай твори́ чого́ нема довко́ла
і може ти́ – ото́й зара́ди ко́го
усе оце́ затіяно було́
аби́ просіяти всю глину з а́томів усіх
знайти́ ту ни́точку яка́ крізь все́-усе-усе́ прохо́дить
і мо́же ви́правдати на́с
усіх поме́рлих
і
Ніч цю́ вічную спини́ть
всіх зно́ву вивести на світло
а ра́птом т́и – це са́ме то́й чи та́
хто́ зро́бить пережи́те всіми на́ми недаре́мним
ким та́йно тче́ться полотно́ буття́ ?
із ніжности несправедли́вости любо́ви
а чо́вник чо́вґає собі між про́мені осно́ви
протя́гує попе́рек них своє́
таке́ і не-таке́ зпліта́є у одне́
і ряд-у-ря́д - гото́вий
руса́лки сплять у темних во́дах Но́чі
не бачить око рук їх ворожби́тських ру́х
воро́шить вітер ли́стя і траву́
і ко́си верб зану́рених у во́ду
я ж не гово́рю сам з собо́в
я мо́люся тобі, О, вко́тре
й не важли́во чи́ ти чу́єш на́с, мене́ і їх
оти́х
кого́
і я́ не чу́ю по́при се́рця сту́к оста́нній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025
анулю́ються мрії мої без оста́тку
бо ж
нІкому бу́де їх мріять без ме́не
збирав я букет дуже рідкісних квітів
і
все оглядаюсь
-
кому все це треба ?
чи буду радіть я
як світ цей загине
без мо́го засту́пництва
перед бога́ми
яких я знайшов таки́
пошуком довгим
вони мене кликали
й все вибира́ли
яким б лабіринтом мене випробо́вувать
щоде́нно щоно́щно я пе́р до них вго́ру
і
все віддалявся від про́стих людей
що жили буде́нно
і
однако́во так
любили свята́
та
плека́ли дітей
ніко́му із ни́х
Бо́г
не дуже й був тре́ба
й без ньо́го багато так тре́ба зроби́ть було́
у тім мотови́лі що перед очима
у ко́ждого
хто́ заповзя́вся пожи́ть було́
суєт суєта́
позасти́лані справами очі
у рабськім полоні тягну́ть непоси́льну шлею́
від “досвітніх вогнів”
аж до пру́жної темряви ночі
дріб’язко́во згорає останнє життя
ні про що́ _______________
ні за що́
_______________ назавжди́
піраміда обов’язків
з кожним дне́м
важча
і
вища
олов’я́ним солдатиком прямо іду́
криво їду
жжужу́ як та бджілка
що в вулик упе́рто прямує
і мед сво́го зте́ртого серця
додому
безси́ло на автопіло́ті
несе́
посміха́ючись в дзе́ркало за́днього ви́ду
бо́же пра́ведний да́й мені тро́хи ще си́ли
йти і їхати сте́жков що не́ю я їду і йду
я плачу́ лютій до́лі за все получе́нне
найвищу ціну́
болем серця мого́
що тріпо́че як пра́пор з дірка́ми від куль
світло сонця розго́йдує вітер
я їду додому
де
може
засну
і
присни́ться мені полохли́вий світа́нок
не такий як завжди́
а
з прише́стям волхвів і сивілл
і зоря́ ззнамену́є нове́
все пи́шеш ?
рука не встига́ ?
на ходу́ забува́ються фрази ?
і ді́йсно
їм ті́сно в твої́й голові́
з такими дурними руками
що втри́мать не го́дні те сло́во
що двічі не при́йде до тебе знізвідки сюди
з тобо́в зустрічаються очі
в них мо́рок чорніший за ніч
і болючіший пекла пекучого
павутинка та́ срібна
і
кра́пля роси́ в ній
при цім
знамену́ють що́ бу́де
іще́
один день
нам даро́вано
на́щось
усім
і
розве́рзнеться тьма́
бу́де спа́лах
засвітиться со́нцями світ
вспій відчуть його ве́лич
і
вічності
слід
н е й з д і с н е н н и й
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2025
прислу́хайся до цеї тиші
вона не має кра́ю й дна́
її повільними губами
шепо́чуться пророчі ті слова
якими
послуговується
небо
те́мне
й я́
скра́ю
запускаю
не́від скромний свій
пома́лу в
це мовчання
надцілоземне́
за-
тамува́вши по́дих
через
час
якийсь
бринить
в на-
тягнутих руках
не-
видимий метелик
чи може я́
тремчу́
як злодій
залізши раптом
в не своє́
я
витяґа́ю
по́тай
ви́лов
браконьєрський свій
із глибини́ небес
нічних
і це́
-
ґрабунок
що його
ніхто й
не
бачив
й тоді
перед очи́ма
постає́
щось неземне
і
невимовне
і я
радію
що
я ту́т
нікого не пита́ючи
упха́вся
нишком
просто тихо бу́ть
я
ніби ту́т мене й нема́
краса́ підслу́ханих мелодій
армаґеддо́н
відстрочує на рік
іще́ один
у місці людному
я був один
ніхто
на ме́не
не звертав уваги
і я забув
чому там був
аж о́сь
вона ввійшла
і просто говорила
говорила
говорила
а я́
-
пропа́в
дивився
як на гра́д
рясний
горохом білим що́
відскакує
від підвіко́ння
не розрізняв
у сказа́ному нею
слів
як
у бджоли́ в польоті
не побачиш крил
лише її
чарівномедоно́сне тіло
вона тако́ж
несла в собі
чудес
запа́морочливі
обіцянки
а зараз
гу́би
в неї
щось живе́
так згу́бливо
зі слів собі плели́
що я аж
остовпів
й закля́к
від гро́му цього чу́да
що водоспадом
в вирій
понесло́
мене́ мину́лого
я все́ віддав б
щоби́
хоч кро́к
наблизитись тоді
до неї
і вічно б
слухати мені цей спів
пташиний
і зустрічати погляд
її
милий
по-доброму здивований
моїм
від неї
переля́ком
бо це́ ж
не мо́же ж
бути наяву́
я сплю т-ти Господи
неначе
оманлива луна́ ж від чо́го
луна́ й луна́ у мо́їй голові?
все сниться со́н
один і то́й же
замі́нює реальність він
містерією
у якій
живу я ніби недаремно
й знахо́джу
знову
посмішку твою́
сумну́
у
буґі-вуґі буднях
життя
земно́го
серед
земново́дних
обставин
де
так даремно
наніщо́
усі живуть
плазу́ють
щоб
хоч я́кось зароби́ть
тяжку копійку
ді́ток прокорми́ть
і не здуріть при цьому
до кінця́
до ре́шти
викро́юючи
5 хвилин для сну
про небуде́нне
в цій си́зій муті
геть без кольорів
калейдоско́пом
монотонним
про-
ходить все́
як у тіснім метро́
безду́мно
надаре́мно
ко́взько
в раю́ рабів
з лічильником таксі
коли́
усе захо́пливе й важне́
завжди́
мина́є мимо те́бе
й
красу
доводиться тобі
вига́дувать
аби зустріть
й
бодай торкну́тися
її туніки
із живо́го срібла
вона́
-
це
пошук рідної душі
до ко́го можеш
притулицця
в цій м’ясорубці
на хвилинку
й поли́нути у світ
над світом си́м
прире́ченим
сліпим
але уже поча́тим
тобо́ю
то́ж
з цього жо́лоба вузького
тобі
не вислизнуть
нія́к
усе́ уже́ як в домови́ні
хоча до неї ще гай-га́й
але́...
але хто зна́
між тим
з зими́
прихо́дить теплий вечір
черво́но сонечко сіда́
і дітлахів мами́
з садо́чка
заку́тано
розво́зять
по дома́м
післяробо́ча вто́ма
мло́сно налива́
100 грам і
розгорта
нез’Їджені в обід
домашні бутерброди
сяк та́к
пройшов ще день
ніч насувається здаля́
але я не відда́м їй
вечір
мій
в якому
ти́
мене
чекаєш вдома
й
очима рідними
з порога зустріча́єш
спа́лахом великого добра́
в якім я та́ну
як сніжинка на лиці́
що
з вулиці
зі мно́в
прийшла́
до те́бе
щоби́
розтанути сльозо́в
перед тобо́в
як я
в твої́х обі́ймах
де
так докірливо
ти
мру́жиш очі
бо
бензи́ном
зно́в па́хне ша́лик
мій
що на заправці
все плу́тався
мені
поме́жи ру́к
ти притули́
свої обі доло́ні
до мо́їх скро́нь
і поцілуй мене́
бо вмру́
на
нашому порозі
не вспіючи
сказать тобі
люблю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025
12 поглядів підряд
Невже я знову закохався
Збереться знову
Запилю́чений оркестр
Вже серце дихає
Порозбігались пальці
…Вновь стал понятен птиц язык
Мир стал враждебным и широким…
мій Бо́же
На́що
Світ ясни́й
Збираєш знову ув одну роси́нку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
Довга між нами доро́га
Рідна ласкава моя́
Може й не встигну я про́клятий
Очі побачить твої
Пройде́ як нічого й не бу́ло
Нія́ке-нія́ке життя
Тебе не знайду не зустріну
В залізну запле́тусь косу́
Якою ти є не побачу
Ти їдеш в метро як і я
Підземна між нами доро́га
Підземна любо́ве моя́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
тривожна зно́ву ніч
і небо як труна́
у чорнім креп-сатині з
срібними гвіздка́ми
життя – така неокови́рна штука
в якій уже усе́ було́
і те що бу́де
намальоване напе́ред
все відбувається відбу́вшись
відби́вшись від
передчуття всього́
все просто є́
биттям сердець
і неважливо що́ й навіщо
життя тече собі аби́що
і не куди́сь
а
просто
звідси
й
не сюди́
здається хаосом
ця метушлива суєта́
але
поезія проникла в
глибину́ цих ран
і ти
від правди
від-
вертаєш очі
їх
свої
і
всі
містерія думо́к
невпинна і нудна́
матеріально по-
втори́ма вто́ма
гука́є хтось
огля́нешся – нема́
ніко́го
по́ряд
чийсь погляд ви-
вертає ду́шу
а кажуть що
її нема́
чому тоді так
боляче любити
і
бачити любов
лише в думках
далеких
немину́лих
в як ле́за
гострих небесах
навстіж все
навсібо́ки
ото й не втримав най-
дорожче
неси́ла бу́ло полони́ть
божественних пісе́нь
яких було́ всліпу́
складало мо́є серце
у не-
повторні
складки тих часів
коли ме-
не торкалось
справжнє диво
і все було́ не тут
в-
се
бу́ло
та́м
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025
Один _____________
свідок
одкровення _______________
подуманого ___________ бажаного і ________________
його збуття ______________
__ це ти –
________моя ______ свідомосте
___________________ але ж _________ і ти сама
____ колись ________скінчишся
____________________________________ і _____ я
____________________________________ знаю
______________________________ що
_______________________________ це ___ буде
____________________________________________ се
__________________________________ найгірше
_________________ відчуття
_______________________________ майже
__________________________________ і _______є то́ю
______________________________ тонко́ю
____________ матерією віри
______________________________[b] все бу́в
______________________ і
__________________ є
_______________________ ще __ й другий
__________________________________________ свідок
_________________ са́мого сокровенного
по́руху _______
думки і _______ життя_________[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025
ще день
пролетІв
як та куля
а не́ як
сніжинка
крайне́ба
все ближче
і
чуються
неба пісні
без-
турботні
раніше
не міг їх
згадати
за дня́
а тепер
са́м
підспівую
їх
попри се́бе
і радий
накінець
усе с-
кла́лось
с-
тає́
на хвилину
відкритою
с-
віту
краса
не́-
ма́тері-
а́льна
не розумом
бачиш
її
це́
по-
дар-
у́нок
за
про́йдений
шлях
тому́
і
краса́
у всіх
різ-
на
і
не́
пере-
да́ть її
навіть
коханій
і
всім
хто
то-
бі
на́йдо-
ро́жчий
чекає їх
с-
вій
шлях
і
спра́вжня
краса
забе́ре
найвищу ту́
цІну
от ти
дивишся
і не
бачиш
от ти
слухаєш
а не
чуєш
кохаєш
але́ не
любиш
між першим
і
другим
–
не
про́пасть
-
ввесь
космос
в якім
ти
за-
губиш
остан-
нє
життя
що
ді-
сталося
да́ром
а
може
і ні
може
ти
все ж
знайде́ш…
Одіссей по-
верне́ться до-
дому
в-
па́де Тро́я
паде́
Агаме́мнон
Касса́ндра
і
інші
а
Кассіопе́я
знов
стане
сузір’ям
від-
криється
істина
ти́м
хто її
заслужи́в
ця дорога печа́льна
своїм бездоріжжям
де
нав-
помацки
йдеш
нав-
мання
все шукаючи
зірку
що в-
па́ла
траво́в по-
росла́
і
з собою
прине́сла нам
пам’ять
про небо
вона
не одна
в гуляйполі поле́гла
тому́
так сумна́
цього
денного
неба
блаки́ть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2025
комар
вишу́кує
куди встромИти спис
і звук його турбін
Ієрихонських труб жало́бних
розлякує ті рештки сну
що ще́
мені
в цю ніч зоста́лись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2025
Вірші — вбрання, котрé пошите щоб булó,
І сам творець, їх що фастригува́в і кра́яв,
Нитка́ми по нитка́м з яких натка́не тло
Зшиває розмерфéлені краї безкраї
У сплутаний пота́йний ритм
Від схованих у строфах рим,
Щоб зéрня за́думки не закопать глибóко,
Щоби́ його змогла знайти і та сорóка
Та розкрутить собі клубок моїх думóк,
Аби осмислить мною мислиме,
Вдумóвуючись у задýмане,
У кóрінь, сýть де схована, дарéмно,
Далéбі, навіть марно…
Вірші — примарне і нія́ке з сéбе
Таке собі дурникува́те заняття́.
Вірші на очі нависають, мов пóгляд нéба
Одного з всіх, хоч і не трéба, а не минé це прокляття́.
Вірші – і невагóмо й нематеріально
Снують у царстві сéнсів, квінтесéнцій слів.
А в дійсності вони – тотально нереальні,
Бо тóй, хто вдýмав їх, довдýмати не вспів,
Томý й нікóли, як усé,
Живóму їх творцеві
Нарóдну славу не з’єднать
Із місцем в черзі на поклóн двірцéвий.
Вірші віщýють імені його
Лише йомý суджéну дóлю, невідстýпно,
Як ім’я батька – зразу за твоїм.
Пророцтво проступає із всьогó
Коли ми залишаємось одні
Щоб корота́ти дні на дні прова́лля
Самóтності.
Вірші, що мають ритм і рими, і співзвýчність
І щé чорт знає щó у сво́єму нутрі,
Нікóли благодать-благополýчність
Не стрінуться для них – чужою милістю судилося їм жить.
Життя навчить віршоверши́теля
Не грéбувати милосéрдям навіть з чóрта рук,
Подібно всім тим шанувальникам й любителям йогó –
Нічóго не проси́ть, бо всé самі дадýть.
Поéт плетé сухого дуба – бо люб йому цей сплін,
Розтри́нькувач і звéрхнаха́ба,
Щоб сти́шить біль з тогó, що в фрéйлін більший кундалін
Не до віршів – всім їм лиш за́вше грóшей трéба.
Віршогонча́р вигóнить у істóрію із гли́ни
Красý тілéсну в бéдрах вічних а́мфор,
Ним дихає дух всіх часів,
Складає він з його метафор
Зворóти змісту дивови́жі
У консонансах вітражів,
Бо ба́йдуже йому до метушні і тиражів.
Дух всіх часів в бува́льщинах і небилицях
Так тихо ди́ха у словах тих
Щоб вберегти від тління їх
Під шаром пилу на бібліотек полицях
В цім сéнсі вірші – нісенітниці,
І їх творець – шахрай,
Котрий так хитро всé замислив си,
Як той фігля́р, що по цимба́лам гра́є,
Аби у випадковім ланцюжку співзвýчних співпадінь
Відірваності від усьóго світу
Створити досконалість ефемéрну
Й утримувать її в обма́ну сітях
Неуловиму і таку блажéнну.
Вірші – сни наявý для тих, хто уві сні
Й кому все сниться це.
Якщо кому́сь потрібен тільки сóн,
Яка йому різниця, що присни́ться?
Від безпритýльних ніби снів
І я стаю́ цілком прозóрим –
Живу на мéжах сéнсів слів
Вони тепер моя опóра.
--------------[i]оригінал[/i] -------------
[b]Сергей Дацюк
Зряшное занятие
стр.212 книги "НОВАЯ АРХИТЕКТУРА ЧЕЛОВЕЧЕСТВА", Киев, 2021 [/b]
Стихи — наряд, который шьют впрок,
И сам создатель, их моделируя и кроя,
Нитками на перекрестке строк
Сшивает цепляющиеся края
В спутывающийся их ритм
Из скрадывающихся рифм,
Чтобы смысл их был не так глубок,
Чтобы каждый из них самих смог
Этот смысл размотать как клубок,
Вмысливаясь в их мысль,
Вдумываясь в их смысл,
В корень, что суть их прочит, зря,
Впрочем, зря...
Стихи — призрачное, невзрачное
И вполне дурашливое занятье.
Стихи нависают как избранное
На одного из многих проклятье.
Стихи — невесомое и нематериальное,
Они существуют в мире слов и смысла.
Они в мире самой реальности — нереальное,
И в мире чистого вымысла — недомыслие,
Поскольку никогда, видимо,
Живому их творцу
Не дают одновременно стать идолом
И быть представленным ко дворцу.
Стихи прочат имени
Его судьбу, они сродни
Прошлого родни — отчества.
Они пророчат именно,
Когда мы одни
Коротаем дни западни
Одиночества.
Стихи, содержащие ритм, рифмы, созвучия
И еще черте что в своем содержании,
Никогда вполне не доходят до благополучия,
И всегда находятся на чужом содержании.
Жизнь учит стихосвершителя
Никогда и ничьим милосердием не брезговать,
Подобно его почитателей и любителей —
Ничего иного от него не требовать.
Живущий стихоплетец — любитель безделия,
Расточитель и невероятный хам,
Преодолевающий то, что у женщин больше доверия
К большим деньгам, и никогда — к стихам.
Стихоплетец, лепящий глиной истории
Великолепие вечных амфор,
Дышащий духом времени,
Слагает из его метафор
Обороты смысла и виражи,
Создает созвучия витражи,
Плюет на все эти изваяния, издания и тиражи.
И этот дух времени в небылицах и были
Он вдыхает в слова, чтоб вдохновением
Уберечь от тления
И предоставить их библиотечной пыли.
И в этом смысле в стихах — никакого смысла,
И их создатель — обманщик,
Который умело всех разыграть замыслил,
Как будто фокусник или шарманщик,
Чтобы цепью случайных созвучий и совпадений
Своего отшельничества
Создать мнимое совершенство
И этим видом мошенничества
Снискать себе призрачное блаженство.
Стихи — сны наяву для тех, кто во сне
И кому все это снится.
Если сны нужны как сны,
Какая разница, что из этих снов прояснится?
От этой беспризорной призрачности снов
Самому стать призраком впору —
Живущему в мире вымысла из слов
Они создают вымышленную опору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2025
спливають дні
не
за-
лишається на-
дій
в о-
дно́му за-
бутті
у ко́шику о-
днім
сами́й лиш сму́ток
зеленіє буйним маком
і просить-
ся рука
із серцем говори́ть
душа перебирає
пам’яті багатства
та
не
напитися
в пустелі без-
надійній
їй
зате́
як гамір вщух
то думається
без
відволіка́нь
і я-
сно бачиш
прос-
тоту життя
що дій-
сно
поміщається в до-
лоні
дале́бі
й то́го
не
забе́реш у кінці
дня Гніву
що́
на всіх нас
невмолимо
су́не
як ско́-
ро
ро-
згорну́ла са́ван ніч
не
по-
верну́тися
у ранок
і
на с-
віта́нку
свій сні-
данок
не
готува́ть
собі
на самоті
сомнамбулічна річ
ти
механічно
булку розрізаєш
кала́таєш
у кружці чай
і думаєш
про все відра́зу
як трати-
ти прийде́-
шній день
на всі чотири сто́рони
від се́бе
нема́ коли́
поду́мать
що́ не та́к
бо
крутяться іс-
торії коле́са
мільярдами
таких сами́х
як ти́
сомна́мбул
не-
вже́
для цьо́го ми
на-
роджуєм дітей
і
долі їх
в один вінок впліта́єм
як на́с
в свій час
в нього́
ото́
вплели́
по ко́лу
хорово́дять сон-
це й місяць
й зорі
і
ми
усі
пове́дені на тім
всере́дині
космічнійшої но́чі
що не-
рухо́мо
дивиться над ним
а я́
–
не та́к
–
сиджу собі на кра́ю
і ми́слю в інший бік
як то́ усе́
хіба́
я
можу
все пере-
іна́чить
і по-
вернуть
сі ко́леса усі
аби́
розви́днівсь космос
й всі
з-
могли́
по-
ба́чить
красу
й
гарм-
о́нію життів
і
душ
своЇх
ще не
заду́шених
буття́м
в одній
великій
со́ковижима́лці
всі цінні
однако́во
для Творця́
на всіх них
сонце
однако́во
світить
хоч
й
рух
по колу
так
й
нікуди
не
веде́
але́
дає́ нам ча́с
ро-
звинути-
сь
й
зі-
зріти
у лоні матері Землі
й
роди́тися
в ново́му світі
в яко́му
й не
згадають
нас
були́х
бо
нас
таких дрібни́х
по-
одино́ко
ко́ждого
й
не
розгляді́ти
як ми́
і
наші діти
тут
були́
не діло
–
руйнувать
–
коли по-
трібно стро́їть
майбутнє
для дітей діте́й
ла-
мати
ко́лесо життя́
не ва́рт
коли не
знаєш
чим
то́
заміни́ти
най кру́тить-
ся
але́
не та́к
най ко́ждий
на́йде
чи́м радіти
най чу́є правду
ту́
що ні́де ді́ти
а не
тотальну ло́ж
одноголо́сну
поготі́в
несправедли́ву
і
сильну́
рвемо́ ж кайда́ни
і
при-
йде́ світанок
у
без-
надійно темну сторону́
щоб кожний
це
від-
чу́в
і
не
від-
дав
ні-
ко́му
сво-
є́ майбутнє
і
сво-
їх дітей
несправедливо
буть об-
ду́реним
у всьо́му
обкра́деним
сліпим німим глухим
а ситий злодій
насміхається пито́мо
згори́
над ти-
м
сліпи-
м
німи-
м
глухи-
м
який
худо́бою
з нали́гаче-
м
лоша́рить
ув
ко-
ша́рах
що всі
належать
тільки їм
панам
в панамах золотих ти́х
що
спадкува́ли
за панами
те
право панщини
над нами
й
полу́ду
на оча́х моїх
й
зне-
віру
в с-
правед-
ливість
світу сьо́́го
на віки́
будь про́-
клят день
коли йсе́ за-
в’язалось
таким
кривим
і не-
прямим
вузло́м
і при-
рекло́
всіх нас
на віки вічні
буть гнаним і голодним
і
повста́ть
так
й
не́
зміни́вши
до пуття́
нічо́го
сліпий глухий німий
не ба́чить
з пастки путь
і те́ж
по колу
бунт його
все ходить
і не
міняється
нічо́го
ніколи
і
ні в чім
хто́сь знов
в кареті
золотій
народ-
жується
з ложкою у ро́ті
із ртутним бли́ском
в по́гляді сво-
їм
щоб панувать
потомственно і зверхньо
там наверху́
мейнстріми верхово́дить
і клішувати трендів доміно́
ліпить вождів для че́рні
чеґева́рів
і
телевізорами
голови мани́ть
із всіх тих
“вєздєсу́щих” утюгів
що їх
навстро́млено
неміряно бага́то
щоде́нь щільніє
карта покриття́
і
коґнітивний дисонанс
спливає
предо́-
сторо́гою збуття́
най-
гіршого із тих
про-
гно́зів
про-
ро́цтв
апокаліпсису
про
кро́в
по-
тре́бу каяття́
по-
гро́ми
коли́сь
прийде́
пора́ плати́ть
але
не ти́м
хто
світом
хорово́дить
а
пішака́м
що
з
оби-
дво́х сторін
націлені були́
на перемогу
сво-
їх панів
стратегія яких
була́
нікому не-
відома
зі всіх фіґу́р
збіг ча́с
не ли́шилось ходів
і
хтось за-
знав
нищівного роз-
гро́му
чи є́
у
цьому ге́рці
п’ятий ку́т
на шахівниці
чо́рнобі́ло
заґрато́вуючій світ-
ло
стратифіку́ючій
на́
п-
ішаків і кінних
усі-
х
хто не
з-
найшо́в си
п’ятий кут
куди й пішов собі
у сво́ї ма́ндри
ви́пав
з тої гри́
де всі
фіґури
ру́-
хають лише́
чужо́в руко́ю
своєї волі
тут нема́
завме́рти
по команді “стру́нко*
і йти
покірно
на убій
от Як не
з-
божево́літи
з
квадратності усьо́го
то́го
коли юрба́
тече рікою
потуда́нь
не
ма́ючи нічого
власне сво́го
ілюзія
свободи волі
і
вільний вибір
маячня́
бо
вибираєш ти
не
з всьо́го
а
з трьо́х
як в о́скарі
підібраних тобі
тим
ки́м-
ось
дуже
за-
кулісним
хто
рухає фіґури
на столі
і
я́кось
чу́дом
в цій пітьмі
з-
нахо́диш сте́жку
на свободу
і
вже
не
п’є́ш брудну ту во́ду
якою
всім нав’язують смаки́
неЇхні
чужорідні
і пласкі
простіш так жи́ть
як всі
як
ко́жний
блюсти́ всім пра́вила
твоє́ї ніби
гри
життя без-
радісне
при-
носить тільки вто́му
і
відчай клітки
де
нема́ ходів
крім па́тових
безцільних ру́хів
які тебе́
нікуди не веду́ть
а час іде́
той прапорець впаде́
в годиннику
що
міряє
ча́с перемо́ги
одно́ї із сторін
та
програю́ть усі
бо́
не
живуть своїм життя́м
як бо́ги
вільні від прикра́с
красиві сильні творчі
кру́торо́гі
свобідні пить красу́
цілого світу
досхочу́
твори́ть свою́ істо́рію
і
жити недаремно
поготів
хто́?
нас веде́
в цім чис-
тім полі сліз
і від-
окре́млює
бур’ян ми
чи
поло́ва
добром
і злом
при-
ходить
в го́лови
усім
чи
чистим
і прозорим
сло́вом
любо́в’ю
пророста́
в серцях
для на́с
не-
га́дано
не-
жда́нно
цвіте душа́
по-
ділена на всіх
сміється сміхом
радісне обли́ччя
краса́
та-
ємна
проступа́
і з кожного
кута́
зникає тінь
і всюди світло
для цеї миті
ти по-
кликаний
сюди
світи́-
ти
сонцем
ти́м
кого́ ти
любиш
і
ти́
–
тепер
веде́ш
крізь ха́щі
темні і потво́рні
цю жменьку
дорогих тобі людей
на ни́х
любов тобі в-
казала
тавро́ по-
ставила
на ни́х
цінуй те-
пло́
гаря́че літа
сере́д холодної зими́
бо нІчим
буде
їх зігріти
в пусте́лі до́лі
–
тільки ми́
і
не́бо
за́мкнене в собі
над
нами
угорі
і-
снує
пара-
ле́льно
лі-
нії зем-
лі
і
не́
перетина́є-
ться
і-
з на́ми
ніде ні в чім ніколи нізащо́
якби
не бу́ло
нас
мали́х
–
не було б
і
великого
над на́ми
що́
не́
перетинається
із на́ми
як дзеркало
з з-
обра́женням своїм
і що́ ж роби́ть
в такім складнім
розкла́ді ?
на́м
–
са́м-
им
нез-
начн-
и́м
серед у-
сіх цих ди́в
це – чудо
що є я́
це чудо
недаре́мне
не про́сто щоб було́
а на́то щоб цвіло́
і
плід прине́сло
незбаґне́нний
працюй шукай твори
з нічо́го
що́сь
та́к
іскри
викреса́ють
“каменярі
лупа́ють
сю́ скалу́”
і
розступа́ються
пома́лу
гори
як мо́ре
розступаються
тобі
про-
ве́сти
свій наро́д
ті-
ка́ючий з пусте́лі
в ра́йські ку́щі
хай все не та́к
–
все́ ж
краще
ніж було́
їм бу́де
лупа́й веди́ виво́дь
а
та́м
–
уже як бу́де
бо́ головне
–
лю-
би́ть
і
в
тій
любові
жить
і
йти
через піски́
не зна́ю-
чи
чиї
ми го́сті
у
тім
к-
раю́ закра́йному
новім
куди йдемо́
всліпу́
тисячоліття
ряту́ючи
не
тіло
–
ду́шу
татів мамів себе й своїх дітей
лупа́ти
йсю́ скалу́
–
неле́гка справа
її не обійде́ш
і
не́ пересиди́ш
поки́
вона
сама́
куди́сь
піде́
від те́бе
тобі
щоб ма́ти твердість ру́к
і
кри́цість тво́го ка́йла
тут треба мати
ду́х
і
не́аби́яки́й
зсере́дини горить він
нищів-
ни́м тим огне́м
що не дає́ с-
почити
ні хвилини
аж
по-
ки ви-
горить до-
тла
тоді
хтось дру́гий
вІзьме тво́є ка́йло
із тво́їх рук
і потече́ ріка́ та́
далі
шукаючи
за краєм шлях
крізь скелю
що́ силу нам дає́
іти через скалу́ ?
перемагати
неможливий
спро́тив
не ви́жив же ж ніхто́
в жорстокім цім житті
по краплі
ми
збираємо питання
і
відповіді
і
пісні
сумні
про нас
складають
та
хре́ст-
иками
вишива́ють
ота́к
в кровІ запомина́ють
щоб не забу́ти те важне́
і
пере-
да́ти тим
не-
зримим поколінням
чому́
нам
йти
через скалу
а
не
сидіти
на пота́лу ?
бо всі
хто зупи-
нивсь
–
за-
кам’янів
по-
кри́вся мо́хом
і вкля́к
тим соля-
ни́м стовпо́м
–
в пустелі
їх
багато
каже нам
чому не
треба
зупиня́цця
і ставить крапку
на житті
тому́ йдемо́
“і в жар і в хо́лод”
всю ніч
поки́ з-
найде́мо день
і кру́титься земля
під нашими ногами
спішить
на-
зустріч нам
світанок
обличчя наші умива́ть
тим першим
ще до-
світнім
світлом свіжим
щопередти́м
як ви́паде роса́
зроси́ти
зашкару́блі наші сто́пи
і по́сох
досхідсо́нця зацвіте́
багря́ними ли-
сто́чками
про-
зріння дов-
гих тих
думо́к
які не-
суться
то́рбами
із нами
усю́ доро́гу
на́м
же ж
ко́нче тре́́ба зна́ть
хто́ ми́
і
Хто́
стоїть над на́ми
за всім цим
темним тло́м
роззо́ряним
розІп’ятим
від кра́ю і до кра́ю
узрІти ве́лич
збожево́літи
зрадІти
но́вому знанню́
і мовчки не́сти
в то́рбі за плечи́ма
ту Істину важку́
просту́
неопали́му
біда
що зміг довгожиття́м ти
та́к
“добре ви́гартувать ду́шу”
щоб
осягнуть
величне і значне́
яке́
не поміщається
у
дріб’язок
піщинкозри́мий
кому ж це́ переда́ть ?
і я́к ?
всі
відповіді
на поверхні
лежать пласто́м
від са́мих початкІв
шука́ть
не відповіді треба
а
себе́
який
росте́
щодень
пона́д собо́ю
і
вироста́
до рівня тих проблем
що
вже давно
на ни́х
є відповідь готова
ти́ ж
ли́ш
дорости́
і
чи́стим будь
і
будь вели́ким
чесним
осяжни́м
готовим
Істини
схід сонця
зріти
і далі жити ти́м
що
Істинна Краса́ та́
–
невимо́вна
що́ з то́го
що
вона
з тобо́в
тепер завжди́
коли́
ніко́му
ти її
нія́к
не мо́жеш
переда́ти
аж по́ки
хто́сь
не
доросте́
душов
до
сприйняття́
тако́го
грандіо́зного
просто́го
вели́чного
твого́
що кличе да́лі йти
і жити недаре́мне
а не́
лиш про́сто бу́ть
чека́ть
і
ма́рно сподіва́цця
що хто́сь
щось дасть
за та́к
без до́вжного труда́
без росту над собов
щоде́нь
і навіть в сні
нема коли́
відпочивати
і мрії мріяти пусті
“лупа́ймо сю скалу́”
і
ро́бимо доро́гу
аби ріка текла́
і ма́ла глибочінь
щоб го́ри спро́тиву
не застила́ли небо
і ви́шня голубІнь
тверди́ла мозолі
заго́їла рубці
пора́неного тіла
ще довго нам іти́
й на місці не сидіть
знахо́димо красу́
не́ на відро́гах світу
краса́ –
вона́ у всім
лиш треба
ба́чить вміть
і
треба
ма́ти чи́́м
її
в собі
три-
ма́ть
а то́
як та́ дити́на
–
ди́вишся
й не
ба́чиш
яка краса кругом
у всьому і у всім
не
фотоа́парат
гармонію фіксує
вона у сенсах слів
асоціацій
ди́в
які тобі
зу-
стрілися доро́гов
яко́в ти йшов сюди́
тому́
два різних о́ка
не́
знайду́ть одне́
у тім
самім
об що́ би
не
перечепи́лись но́ги
для ко́гось –
бу́де ска́рб
для іншого –
нічо́го
бо
не одна́
і та́ ж доро́га
їх привела́
в цей час сюди́
де́ б
ми не йшли́
якими б
манівця́ми не́
блуди́ли
лупа́ємо одну́
і
ту́ саму́
скалу́
під назвою
“буденність –
шлях в ніщо́”
а
всім нам треба
в вічність
у са́му глибину́
тих неземних красо́т
недостаю́чих слів
у світі-мишоло́вці
щоб вийти зно́в сухи́м
з пото́пної води́
у що́сь неза́мкнуте
відкрите
навсібо́ки незбагне́нне
і
ба́жане
як пе́рша-
я́ любо́в
я хо́чу що́би всі
пізнали велич світу
побачити зблизька́
красу його́ верши́н
а та́м
–
я́к кожен ви́рішить
хай та́к
йому́ і бу́де
торка́тися зіро́к
і чути мо́ря кри́ки
чи рахува́ти мідь
у ко́шику своїм
цей світ великий
і прекра́сноли́кий
не га́й часу́
іди літа́й
не си́дь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2025
смертоно́сне сузір'я
в цю безмісячну ніч
вказу́є свІй шлях
замість мо́го
тому
я - не я́
темним небом покри́тий
папілярним узо́ром зірок в лютеїновій фазі натхне́ння їх
навіже́ний астролог
складав
сей складний гороскопф
незбагненний
mein Kopf !
як
за-
плу́тались стежки
про-
то́птані знову і зно́ву
підошвами
по-
перемінно
по листю живої трави́
нещасливо проро́слої тут
де
хтось
хо́дить своїми ногами
і
значить
трава
потихо́ньку
розтоптана буде доре́шти
та кого́ це болить ?
ця трава
під ногами
її не убу́де !
її не спитається
то́й
ко́му
стежка потрібна
щоб коротше пройти
з точки "а"
в точку "бе"
для кого́сь
й
я - трава,
і
"ні бе і ні ме"
що
так
при́-
кро
все
плу́-
тає-
тьсЯ
попід ногами
й
він
пройде́
по мені́
напроло́м
десь і́нде
собі́
поспіша́ючи
у
чисто своїх
неймовірних
тих справах
...
за ме́не не
засту́питься Все-
ви́шній
його лице́ я не
знайду́
серед зіро́к
коли в-
оста́ннє в не-
бо
гляну
і
піду́
туди
куди
іде трава
якій
на цій планеті місця не знайшло́ся
як і
мені
ми ра́зом
з нею
де́сь там
зберемо́ся
з калю́жами
що
ніби ви́сохли
але
якщо би
їх
у цім
не підганя́в ніхто́
то
всі вони́ б
лежа́ли б
як озе́ра
і
моря
і
океани
і
як трава
і
я
міша́ли б
всім ходи́ть
своїм нікче́мним
непотрібним
ни́цим існува́нням
для ви́щих сфе́р
а може
й ні
а мо́же
Бо́жий про́мисл (πρόνοια)
(якщо́ він є́)
-
усіх нас чу́є
ба́че
й
не дає́
малій душі пропа́сти
наніщо́
безрадісно й даремно
мо'
десь
в цім про́сторі вселе́нськім
є місце
й на́м
з траво́в
з калю́жами
з весе́лков
де
на́с
ніхто уже
не буде
підганяти
чи
виганяти
з місця сво́го
незначно́го
та
рідного нам
особи́сто
де
нам хотілося б
іще побу́ть
не більше
і
не менше я́к
травою
мною
і
калюжами
прости́ми
ти́хими
й
убо́гими
що
те́ж
хотіли б
ма́ти
що́сь своє́
співають за вікном пташки́
оця весна мене драту́є
майбуть ще трошки поживу́
віщу́є ранок гарну дни́ну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2025
чийсь син
і чийсь отéць
і чийсь коханий
занурив руки в кров
в осю́ війну
і аж до неба крик за ним пішов
невідворо́тнього́строю косо́ю
"
не ве́рнеш,
каїн,
Отчу ти любов
нічим не змиєш з рук
гріх цей паганий
стули повІки сво́йї ти
навік
zвєzда полы́нь
вже знайдена
тобою
оби́ тобІ не ввІдіти весни́
бода́й ти не верне́ш до сво́йї дІти
навсе́
тут бу́деш
проросну́тий
в гли́ні гни́ти
межи́ корІння тра́в
із за́пахом вкраЇн
"
24 02 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2025
Франко́ -
камінна ба́ба
на курганІ поли́сілім
стражденної Отчизни-України
Франко - той був Титан Труда́
був обдарований чуттям краси
і ко́ристі Душі та Духа
Він
як ніхто́ по нім
зноси́в до вулика свого́ пилок й нектар
з усіх принадливих усю́д
зати́м робився мед
із то́го що ото прине́слось
Чи геніальна та пчола́ за те́ що із її труда́ стає́ться мід?
Ніскільки.
Ні.
бо Труд - не Гєній є
ба́, навіть тітанічний
безвпи́нний
архірезульта́тний труд.
Всі знахідки Франка́ - як квіти в лузі
-
виросли самі
-
не сотворе́нні ним
-
хоч й гарні неймовірно і живі.
Найвищий у селі будинок - не за́вжди церква
як тут не крути.
от Слово Гєнія запалює й з півсло́ва,
тоді як чесний труд Тита́на Трударя́
дає тобі
ЛИШЕ найкраще з кращого до ру́к,
але небесним зіллям ЦЕ, на жаль, не є́
й не бу́де
як не гірко
якби й не бу́ло Тараса́ попе́ред ни́м,
то все рівно́ Франко́ не за́йняв б його місце.
нія́кому труду́
заслугам
чи
хору́гвам
тебе́ на небо не підня́ть
нія́к
а от Тарас
належав Не́бові
уже від са́мого свого́ поча́тку
й платив само́тністю сирітською за ЦЕ
все сірома́нське сво́є в чужина́х життє́
і навіть після смерти
зму́ченого тіла
Франко́ ж
все бу́в
у гущі у́спіхів й прина́д життєвого прогресу
скоромину́щої мирської слави
зовсІм не те́ що зго́рблений Тара́с
іще дитиною
Тара́са
відірвали
від сім'ї
від дому отчого
і
України
то й став ВІН сиротою Божою за ТЕ
усе́ віддав
і
став ОДНи́М обранцем
Божим
як те ягня́ ОДНе́.
на небі ску́по брав свої слова́
клав на папір
як фа́рби
ву́голь
во́ду акварелі
безпомилковий
абсолютно кожний рух пера його́
мов пензля
чи руки з вугіллям
чи гострого гравю́рного ножа́
матеріальний світ
у всім
все був йому тюрмо́ю
з портретів дивиться на нас тому він те́мно так
жив сиротою в пустці на чужині
без справжніх друзів
зда́тних вгамува́ти біль
і
ту́гу
і
невлашто́ваність розде́ртої душі
яку зсере́дини нести́шимо пекло́
ніким не ви́диме кале́неє тавро́ богообра́ння генія-пророка
а
кождому проро́кови - ніяких благ
скарбів
Бог не дає́
а й
навпаки́
-
усе́ те́ забирає
-
все са́ме дороге́
і
залишає ли́ш
( на глум тобі )
глибокі всевидю́чі очі
щоб боляче дивитися
як всім
круго́м тебе́
є́ щастя
а тобі – нема́
й
не бу́́де
тож зрікся То́ГО ВСЬОГО
і
більш ніде́
уго́лос
він
не жалкува́в за тим
що ма́ли всі звичайні лю́де
ото
за ТЕ
відре́чення його
-
щоко́жденька його сльоза́
-
у слові писаному ним
-
соло́ніша за кров
й
безцінна
як те Перше Слово
веселкою без кольорів
сягав сумним північним небом
той довгий довгий корінь
великого Шевче́нкового серця
в якім пророк тримав свої пісні чорнила
О, як же ж
довго довго й довго
йшли пішки
на небачену Вкраїну
його слова́
без відгуку
що камінь у без дна́ криницю
ні спрагу не таму́є
й не дає́ надій
та́к
в тім сумнім саму́мі
й пропа́в
наш спраглий заслане́ць
забутий світом в’язень
засо́х у руских болота́х
пома́лу вріс у ру́ску трясови́ну
бо ж нІкому було́
йому
всю правду та́к як є́ сказати
що він уже помалу пропада́є
і душу продає́ свою
бажаючи сподобатись чужим по духу
що за спиною насміхалися над ним
дури́ли
і водили ца́па
…
так геній згнив в трясови́ні
і вто́п
і ничия́ хоч малощи́рая сльоза́
не провела́ його́ як має бу́ти
у час його лихи́х кончи́н
Бог дав йому Вогонь
і
Бог його забрав
і
з тих часів
не дав його нікому більше зно́в
Франко ж
мав ІНШУ силу
да́дену йому
то́й
пильнува́в НАШ отчий дім
як той Труда́р
і
був твердий як камінь із каменоло́мні
тоти́м предвічним і спадковим духом
А скілько ще́
того́ корисного
рідкІсного «каміння»
і всього іншого
вкрай необхідного
позно́сив
за своє́ життє́ Франко́
у НАШУ хату
щоби́ ми всі
у решті ре́шт
та́к не відста́ли
як другІ
навсе́
лише в своїй архаїці тісній
без зелене́ньких паростків новеньких
а Час невпинно утіка́в
і забира́в з собо́в
живий сучасний ритм
прито́мний пульс
культури всього світу
яка забу́ла
що така й була́
під руским чо́ботом приду́шена Вкраїна
світ
на́ той ча́с
найголосніше чув лише Франка́
ТОМУ
він - ТОЙ
ХТО втримав Україну
й
не да́в пропа́сти
іскрі українства
у
лиху годину
ТОМу́
-
чим да́лі
-
величе́зніша стає́
Франко́ва тінь
в віки́ віків
Бог дав йому Перо́
і
Бог його забрав
та
з ти́х старих часів
нікому більш не да́в
тож
кла́няймося
нашому великому Франко́ви
за все́
але́
як і раніше
-
вкляка́єм ми лише до Тараса́
й
щора́з
паде́ сльоза́ жалю́
-
не годні вчу́ть його вживу
торкну́тися
хоча би пи́лу
що не осів
ще з тих часів
від тих нужде́нних його ка́пців
в яких ходив він
світом ти́м своїм
і
так й не го́ден був
аж до самої сме́рти
вернутися додому з тих пучи́н
оце́ лише́ в труні
привезеній на возі
вернувся він до на́с
і
більше
не сказав
ні сло́ва
нічо́го
головне́
що́
ми
тепер
не си́роти уже́
він з на́ми
у своїй землі
до не́ба й далі
пророста́
неви́димо
продовжує свій шлях
у сокрове́ннім серці
ще
не́наро́дженого
генія
цієї
благослове́нної
на всі що є́
стражда́ння
й
перемо́ги
Вічної Вкраїни
Тара́с
сирітським щастям чу́в
щоко́жде Бо́же сло́во
давав його́ нам, як ніхто́
за те́
і
корінь від його душі
ішов
не в зе́млю предків
а́
у се́рце Бо́же
вічне
не турбувався він
як дІйде до пуття́
те Слово
зробив ту надлюдську́ робо́ту
і
є́ кому́
не да́ть пропа́сти Бо́жиїм дара́м
даре́ним нам через Тара́са
Ми
тільки
з-за
здобу́того із неба
його́ печа́льними очи́ма
сло́ва
й
живе́мо
на "Вкраїні ми́лій"
-
ніхто́ з мілья́рдів на́с
допо́ки
Він сказа́в на́м
са́ме та́к
-
й не зна́в
-
де́
ми́
живе́мо з ва́ми
і
яка́
вселенська
матери́нськая турбо́та
нас огорта́
в часа́х лиш наших
на
Богом
даній
на́м
землі
ВОНИ пішли
оби́два
і
лиши́лись
бо
після НИХ
до нас
ніхто
від Бога
не прийшо́в
і
після Тараса́
з земли́
хто́ ?
го́ден був підня́ти
його́ ша́пку
свято́го бо́лю
й
в на́с
нема́
тепе́р
ніко́го
із ТАРАСо́ВИМИ очи́ма
на ча́с на́ш
і
на на́с
він бачив все́
і
все́ сказав нам
все́ зрушив з місць
почутим словом Божиїм
й Своїм
ми до́вго слухали
і
тілько в ча́с оста́нній
в час кра́йньої біди́ із бід
до нас дойшло́
вре́шт
Тарасо́ве Сло́во
"Вкраїна ми́ла"
-
то́
-
єди́не місце на земли́
де ми́
не бу́дем си́роти
ніко́ли
як бу́в ото Тара́с
що
у своЇм великім серці
ховав від всіх
той океан жалю́
щоде́нних сліз
від неможли́вости
верну́тися живи́м
в цю́ зе́млю
щоби́ бода́й померти мирно в ній
зібрав
в два сло́ва
заповіт свій на́м
і
да́в
ТИМ
на́м
майбутнє
він
оди́н
всім на́м
все да́в
вкраїньмо ж
на Вкраїні милій !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2025
невпинно пáда сніг
я думаю про тебе
як ці сніжи́нки
ніжно
тихо
в один бік
ти посміхаєшся мені
тільки очима
блищить ж
сліпучий білий сніг
до сліз
моїх
незамерза́ючих
котигоро́шків
пульсує стежка
через зморшки на обличчі мо́му
у напрямку до губ
від мокрих-мокрих вій
що в іній стекленіють на морозі
нічого з тим
не ро́блю я
бо невідри́вно зараз
ди́влюся на те́бе
не дихаю
й завмерло серце геть моє́
щоб не споло́хати тебе
бо
пе́рше
ти
так довго
не трапля́лася
мені
–
наскізь
нещасному тобов
без те́бе
тепер
як сніг
на мо́ю голову паде́ш
тебе я обіймаю на морозі
й не можу зупинить сльозу́ ту
що серце
по́верх вінця
залива́
усім твоїм добром
теплом
тобою
але ж
тебе́
нема́
–
лиш
сніг
–
давно уже ти не зі мною
лиш сніг над мо́йов сивов головою
й лиш ти́
у моїм спогаді про жизнь
усю розси́пану як ці літаючі сніжинки
у всім
знахо́джу
щось від тебе зно́ву
бо ти була для мене всім
тому́
й
не забуваєшся мені ти назавжди́
хоча вся ре́шта вже давно забулась
ось знов з тобов ми йде́мо по снігу́
ти воркоти́ш дівочим голосом розмову про ніщо́
у плямах світла ліхтарів
через які
ми крок за кроком просува́ємось до дому тво́го
він недале́ко вже десь
як і смерть моя́
то́ж жадно наостанок я ловлю́
той урочи́стий блиск твої́х очей
і танець звабний гу́б
що все гово́рять і говорять і смію́ться
мені
бо більш ніко́го з нами тут тепер нема́
лиш ми́
і
сніг кружля́ючих сніжи́нків
здає́ться – то маленькі зірочки́
падут’ з беззо́ряного неба доліли́ць
і
ми йдемо́ по них веселими нога́ми
я загово́рюю тебе словами
й твої глибокі темні очі Но́чі
невпинно
па́да сніг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2025
Франка́ неправильно сприймають,
він бога́то більший за фігуру письменника.
Франко́ – то стиль (кольоровий фільтр) життя,
губка культурно-орієнтованого світогляду щоде́ннокреати́вної особи́стості,
яка перейшла межу безсме́ртности
–
вірус Франка́,
яко́сь
все ж
попадає в молодому віці в кров юнака́
(ніколи не жінки)
(в Франка́ немає жіночих генів вираження культурної ідеї)
(як і немає чудових жіночих образів)
і якщо резус дозволяє,
то священна кров меровінгів крокує світом русинським штибом.
Франкó був досконалим самодостатнім клітковим автоматом
з вірусним ініціюванням прибічників ідеї культурно-побутового балансування
з невичерпним багажем рудників
трипільської-
-скіфської
-хазарської
-хорватської
-древлянської
-дулібської-
та….
дунайсько
-дністерсько
-дніпровсько
-донського вузла
непомерлих
на генному рівні досягнень
Ду́ха землі
-сонця
-води
-солі
-лісів
-гір
-річо́к
-дібро́в
-ланів
з культом пшени́ці
-гречки
-квасолі
-гарбуза
-гороху
-хмелю
-айстр
-мальви
-калини
-вишень
-вишивок
-багаття
-ставків
-лелек
-ластівок
-багатодітності
-предкошановності
-капустоквашення
-співу
-співання
-материнства
…
ця земля пропахла до кождого атома
цим щемом і дзвоном,
де́ ще кажуть “земля гуде́”
–
ніде́.
Це треба вміти чути,
вірус Франкó дає таку поміч
і
дитина,
юнак
го́ден все́ прислу́хатися до сво́їх коренів
і
стати для оточуючих непосвяче́них
неадекватним і дивакуватим
ти́м,
що з того часу
такий юнак
перестає шукати собі звичайне товариство
і
має все товаришів в собі
і
в своє́му містичному чутті єдиної роди́ни
з диваками всіх часів цієї землі.
Її зуд
не дає йому лінуватися,
не вірити в себе,
бо є кому його ого́втати
і
накреслити вдячну цяточку світла
на цупкому горизонті
коли здається нема як пройти догори́.
Це – сво́я мова
і
цнота́
(відсів непотребних звичок і уподоба́нь)
і
відзнаки за вперте самовдосконалення
і жертви́.
Франкó
як та Римська вовчиця
на п’єдесталі
з цицьками
годував і годує ти́х
хто бачить його таки́м,
бо він таки – ТАКИЙ.
Він каже своїм дітям:
“пийте мо́є молоко
від нього вам буде вічність
а не від пилку́ на лапках кри́льцят барвистих метеликів.”
Франкó з залізного каменю.
В цьому символі – перша посв’ята
к не кожен побачить
що са́ме вовчи́ця
–
символ
ніяк не жіно́чого Риму,
так і Франко́
–
символ
годівни́ці
народжених це́ю земле́ю
і
її безсмертним духом.
Москаль і жид і европеяни́н
воліли б то́ собі загре́бсти,
але не йде́ до них
гул неїхньої земли́
з генетичним кодом
кодо́ваним
на́
залізні криваві золоті тисячоліття зростання духовної сили
в незнище́нних символах
приби́тих до землі-води і не́ба.
Тут небо не таке́ як деінде.
Ти мадрував
і
знаєш це дивне почуття,
що
щось
не так
із не́бом
і
сонцем
та й
вітром
на чужині́.
Ото – найпе́рше резонує в молоді́м,
що ти́
живеш та́м
де
був рожде́нний
любле́ний
вико́ханий
навче́ний співа́ти
і
слухати правдивий спів глиби́н усіх часів,
душу твою
омиває
вітер води і сонця.
Дихаєш
серед
своїх
братів
–
поміч від них
у всьому
–
лиш прихили́
сво́ю голову
їм
і
попроси їх
забрати
твій страх висоти,
вчуйся в те́
як
ті атоми
із
яких
ти
скла-
даєш-
ся
вже́
дола́ли
колись
такі
самі
труд-
нощі,
як
з таки́х
от
як ти́
живцем
пово́лі
здирали
всю шкіру
заливали язик їх
свинце́м,
потім ноги лама́ли
й кидали в боло́тах,
забира́ли зерня́тка життя́ тво́їх вну́ків.
Ти виріс
як ота́ва
опісля́ пожеж й пото́пів.
Твій чагарник подер в паздір’я кінників орди́.
Франкó не сам зроби́вся,
він
–
позолоче́на ланка в ланцюжкови до́лі всіх поколінь сеї земли́.
В тяжку годину він світив,
горла́в,
дзвони́в,
шарпав брудними
і
смердючими руками мерця́
сучасне і прийде́шнє
чистеньке
пусте покоління
духовно ненароджених людиноподібних ссавців
благополучних лиш собі
і
злополучних цій землі.
Відєх’ нєчєстіваго прєвознося́щася, і вы́сящася я́ко кє́дры Ліва́нскія
І мімо ідо́х, і сє́, нє бє́, і взыска́х єго́, і мє́сто йєго́ нє обря́щєся
Свої помилки́
і
епатажні прова́ли
Франкó заслужив,
бо
в кождім є рівно світла і те́мряви.
Ве́лич особистості бога́то варту́є,
бо ця Велич – не тво́я,
ти лишень вбра́вся в неї,
аби сокрушити спільного во́рога,
по то́му
–
ма́єш все поверну́ти
і
стати знов про́стим,
таким
як всі тво́ї,
бо
ти́
–
таки́й сами́й,
але
“покли́каний” їх вартува́ти,
їх путь,
їх сліпоту́
що тягне в прірву
цілі покоління на́с
Вмерла сила силе́нна людей.
За ніщо́.
І те́ нікого ніц не навчи́ло.
“Ади́, си́нку, вздри́ як воно́ випада́є
йти манівцями-хитрівця́ми
ві́вцями за горобця́ми.”
“Підніми очі, дити́но, уви́дь сонце, небо
–
це́ тво́є життє́
і
надія
що тво́ї діти
вкриють цю землю сво́єю щоденною працею
і
тепло́ їх спра́вджених про́стих надій
та
сподіва́нь
після спо́внення
–
знову верне́ться
як до́щ
в скарб земли
що похо́ваний вглиб
від Чужо́го
й від ока Його́
О́сь, сину,
уви́дь
вчу́й
і втя́м
що́
То
таке́
–
Ф р а н к ó.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2025