| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
мені бракує тебе
настільки
наскільки бракує слів, щоб це описати
сльози течуть
ринвами обличчєвих пор
аж до вуст
шепіт залишає опіки
"герой. Герой. Герой. Герой. Герой"
нейрони сплітаються в ком
закривають подих
круки закрили небо
за ними не чути молитов
цього судомного шепоту
цих пронизливих криків
мені бракує тебе
так, як забракло повітря в легенях
розтинаю шкіру, аби переконатись -
це мені наснилося!
чомусь не прокидаюся
шрами не дадуть забути -
я досі уві сні
в березневих вітрах і лютневих заметілях
у снігові, в сонці, в дощах і зорях
я у всьому, що сходить на землю з неба
у всьому, що йде звідти,
де ти
я б хотіла забрати тебе з собою,
щоб ти впав на землю у будь-якій подобі
я б кохала тебе
я б тримала над тобою парасолю,
щоб ти не висох
я б носила з собою дзеркало,
аби ти в ньому відбивався
я б зібрала землю, на яку ти впав
і сховала її коло серця
я ходжу коло телевеж і храмів
хоч десь має бути з тобою зв'язок
забери мене або повернися
забери або повернися
амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2025
безбережна,
зіткана з пахощів свободи -
так вона називає власну систему координат
обмежень
страхів
обов'язків
очікувань
берегів не існує,
лише безмежна водна гладінь,
товща води,
мініатюрний острівець
і розхитаний вітрами човник у пошуках суші,
вільний створювати правила.
усі формальності - власні.
суспільні норми і рамки,
здоровий глузд,
обмеження -
такий собі компас:
йтимеш за ним у прірву.
ніхто не здатен втямити,
ніхто не здатен спинити,
тим більше - змусити:
лікуй голову.
один хибний крок - човник втоне.
сподіваюся, він допливе:
очі зорітимуть спокоєм,
сяйво вестиме інших туди, де безпечно -
це один з можливих сценаріїв.
чи варто орієнтуватися на острів?
існуючи в невідомості,
оминати високі хвилі, урагани, шторми,
розглядати сузір'я і визначати за ними дорогу?
вона відпускає човен,
ловить вітер волоссям,
мішає сльози з морською водою.
стань безбережною -
і ніколи не розчаруєшся,
що острів на тебе
не дочекався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1037242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2025
я не маю хуя між ногами - й для всіх є проблемою
хочу стати Ліліт - і ніколи не бути вже євою
чоловік наказав світ жінок обернути на каторгу
хоча ні - він забув про них, душачи цим, немов зашморгом
кухня стане кошмаром, а спальня - печера з чудовиськом
жінка зовсім не може писати й не матиме голосу
а за що вам, феміни, із нами потрібно боротися?
ну нарешті, нарешті ти бачиш в мені співрозмовницю,
то послухай: коротка спідниця - підстава для злочину,
страх - мій вічний супутник, зарплата удвічі скорочена,
матюкатись не можна, бо дівчинка. Заміж - обов'язок.
чоловіку - прислуга. Чого ж мені жити так боязко?
про здоров'я моє і гормони ніхто не говорить:
у жінок нема логіки, є лише комплексів гори.
що таке цей твій цикл, що треба робити із клітором?
та кого це цікавить, навіщо про це говорити?
хочеш щось досягти - подаруй йому тіло і вроду,
твоя цінність у цьому, така вже жіноча природа.
чоловік даруватиме економічну залежність:
я ж працюю, тобі-то навіщо ходити по лезу?
нащо розвиток, гобі, знайомства, вечірки, кар'єра?
сиди вдома в безпеці, готуй і смокчи мого хєра,
я прийду і скажу: ти чому знов отут не помила?
цілий день не робила нічого, чого ж ти втомилась?
скільки сотень років вже жінки за дужками історії?
і Ліліт вже набридло, тож я нескінченно повторюю:
я втомилась доводити менам, що можу не гірше,
я втомилась від примусу, наказів сИдіти нишком,
чому лялька дівчаткам, а хлопцям мечі і машинки?
я не важу як цілість, я - тільки ЙОГО половинка.
я не важу - а світ вкотре важить мої кілограми:
треба схуднути, щось уже зовсім заплила жирами,
не носи це, тобі до такої фігури не личить,
вирізай собі ребра, зміни докорінно обличчя,
і фарбуйся постійно, але щоб не дуже занадто,
чоловік не полюбить - то будеш довіку страждати!
чого ти в 25 іще досі не маєш дитини?
твоя сила у цьому, ти мусиш, ти маєш, повинна!
я не квітка, не лялька, не маріонетка безвільна.
маю силу й шаленство в душі, у легенях й судинах,
ви самі посадили цю силу суцільним ігнором:
якщо нас не врахуєте зараз - зіткнетеся з горем.
ти не зможеш спихнути на жінку усі свої лажі.
моє місце - чільне. Я не гірша, не менша й не слабша.
хай можливість дається усім - незалежно від статі.
нас не треба терпіти й тим більше - не можна ламати.
пам'ятай про це, сонце - і жінка не буде загрозою.
хай в суспільстві означиться кожен душею і розумом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2025
з пункту а в пункт б крокуємо
подих вітру в обличчя став стартом
починати не варто з гештальтів
незакритих сторічних отруєних
заплющ очі й затримай подих
понеділок обернеться в п'ятницю
пам'ятай, не потрібно порадниць
ти сама свого серця господар
головне - тримайся за руку, і
не утримуй нічого ланцетами
обіцяю - в цей раз без фальцету
обіцяю - на цей раз безсмутково
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2025
жінка з божевільними очима плете сітку
намагається спіймати власні думки
такі ж невловні, як тіні
але у сітці лише питання без відповідей
чому життя в цій країні має присмак заліза й солі?
жінка з божевільними очима бачить ластівок
ластівки спускаються нижче
передвісники дощу
огортають чорнотою
чому в цій країні життя має чорний колір?
він не пасує до синьо-жовтого
жінка з божевільними очима хапає пісок
набирає повні жмені
мішає з водою
кажуть, так вийде цемент
закрити б ним цю пустку
та чим завгодно - аби не гранітом
жінка з божевільними очима дихає на скло
ніби у ньому - обрис її тіла
чомусь не розгледить себе
куди все поділося?
звуки почуття запахи
засмоктані вакуумом
як з нього вибратись?
жінка з божевільними очима дивиться вгору
говорить до неба
повітря прозоросяйне
заходить в легені
хрипливо хапливо
зсудомлює
вона дивиться й питає
чому я дихаю киснем
озоном
азотом
і все це відгонить фреоном?
жінка з божевільними очима обіцяє
я садитиму фіалки й троянди щовесни!
кричить до землі
я дам тобі життя - квіти, трави, дерева
ти тільки поверни мені
моє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2025
чуєш? зозуля веде відлік
для небесної бухгалтерії
на землі - слід війни,
він вирвав їй горло
чуєш? власну мізерність
намотуєш на кулак
затягуєш корсет на грудях,
щоб подих не видав страху
чуєш? відлуння кроків у небі
круки злітають від вибуху
мов соняшникове насіння,
що застрягає в зубах
чуєш? тут пахне кров'ю
піднебіння залізно-солоне,
таке ж піднебесся
ми в обійсті диявола
але, чуєш? завтра це забудеться
можливо, не тобою
але я навіть за це не ручаюсь
чуєш? лунають пісні
про минулі війни
такі ж складуть і про цю
чуєш? люди майбутнього
про троянду, шипи якої вже тупі
кажуть - це так красиво і романтично
чуєш? так було завжди,
було, є і буде
люди втрачають пам'ять
але, чуєш? пообіцяй,
якщо ти колись говоритимеш про нашу війну
робитимеш це українською
чуєш? єдине, що тоді буде важливо
це те, заради чого зозулі вирвали горло
закинули нас до диявола в гості
чуєш? якщо ти переживеш цю війну,
бережи мою країну і пам'ятай імена загиблих
бережи країну
і пам'ятай, пам'ятай імена
чуєш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025
керувати - не йти за покликом,
просто куди заманеться.
на терезах завжди шаленство і глузд,
за кого буде Феміда?
насправді людина означена змогою сказати "ні",
коли тіло й душа благають погодитись.
здатністю відчувати всупереч законам,
логіці, безпеці, будь-яким правилам і принципам.
здатністю зробити вибір,
змінити його,
перетасувати колоду.
все до біса просто -
істина, що приходить із віком.
хай ці слова лишаться у стінах
кабінету психотерапії,
всотають їх в себе.
все до біса просто,
все до біса,
все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025
думала, проміння зірки гаряче
достатньо, щоб моя крига скресла
та вона лише розтопила сльози
тепер я постійно плачу
світло засліплює
думала, отрути буде достатньо,
щоб забрати останній подих
вона лише стисла легені
змусила випльовувати слова
не в змозі поєднати в речення
думала, дім стане гаванню безпеки
це лише чотири стіни, стеля й підлога
відлуння криків в агонії
відбитки пальців, сліди ніг
запахи минулого
думала, смерті буде достатньо,
аби врешті забути про все
здається, я вже мертва,
але скалки досі у серці
зсудомлюють кожен порух
зрештою, я думаю
цей світ і так котиться в прірву
треба менше думати
та ну його все
в ***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025
: наступні два дні може не бути зв'язку,
не хвилюйся, нас янгол закриє своїм крилом.
головне - свою лють під стриманість не маскуй
й розкажи усім, що із нами отут було.
: не хвилюйся, я в нормі. Здригаюся від новин,
але кожного дня записую у щоденнику
кожну з твоїх цитат і кожнісіньку з їх провин,
а твоя любов мене тягне робити це впевнено.
: не хвилюйся, в нас тут навіть є іще трохи води
і набої залишились, небо латають металами.
я б забрав тебе з міста, де понад мільйон родин
ми б поїхали далі від шуму дворів і кварталів.
: не хвилюйся, у мене все добре, тримаю стрій
і готуюсь до того, що стане він одностроєм.
повертайся, будь ласка, скоріш, і, прошу, живий -
я щодня, щомиті, щотижня тобі повторюю.
: не хвилюйся, будь ласка, не треба ніяких сліз -
я так хочу, щоб ця війна для тебе пройшла безслідно,
я так мрію з тобою скласти пару валіз
і гайнути кудись за екватора жирну лінію...
: не хвилюйся, коханий. Я мушу тепер сама
відкривати світи, про які ми колись так мріяли.
а зв'язку із тобою четвертий місяць нема,
а наш янгол пішов в сзч разом з захистом-крилами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025
плечі здригаються - схлипи лунають у ритміці
миле дитя ткнеться носом у іграшку-песика
врешті, засне у обнімку з ним - так і прокинеться
песик всміхається - дівчинці теж ніби весело
досить! Не можна! Не ний! Не влаштовуй істерики!
зливу ударів не передбачиш прогнозами
кров на руках і розірвана серця матерія
ти зрозумієш. Дійде, коли станеш дорослою.
двійка червона за поведінку в щоденнику
сука! - лунає їй вслід від батьків й однокласників
марно намацати слід у мережці буденності
тож каламутить всіх революційними гаслами
мара, потвора - так звикла це чути ізмалечку
власну ганебність сприймає як істину, Біблію
світ не для неї - тож дівчина прагне зламати все
фарба ж-бо темна завжди яскравіша від світлої
чорна помада замазала сірість й розгубленість
страх бути недо- десь там, за стіною із принципів
виросла в пеклі - їй звідки дізнатись про людяність?
цими словами свідомість свою заколисує
виросла й втратила, стратами серце прострочене
досі боїться ударів і крики ненавидить
і, коли вкотре лишається в бісів оточенні
горне до песика, всього в сльозах і в помаді
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025
1933. Не кажіть «либонь»
піддайтеся благотворному впливу
нехай слова ріжуть
вирізають ламаним звучанням борозни на серці
ця ваша буржуазність
те, як ви збираєте слова
нанизуєте дбайливо загортаєте
ховаєте в найпотаємніших куточках душі
однаково не стане сховку – так багато їх у вас
одразу видно – фашисти
вороги революції
світлого майбутнього
усього народу
ваші слова – загроза для світу!
а ми! а ми!
найвеличніші!
об'єднувачі націй і республік!
як це – «дві руці»
в сенсі – «безмежности»
хто вас отак зрозуміє?
давайтє на понятнам
російськомовні українці
родная рєчь. Учєбнік для пєрвава класа
тануть на палючому сонці інтернаціоналізму
неосяжні брили
суфіксів префіксів
граматичних конструкцій
дієприслівників і означень
паралельних форм і синонімів
зникають у глибині народної пам’яті
підстрелена птаха з одним крилом
розстріляна обрізана
загнана в лещата словникової обкладинки
я – голос українського народу
поверніть. мою. мову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025