| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
Я чим далі іду,тим все менше стараюся йти.
Мам,пробач,я не стала найліпшою в світі.
А найкращі оцінки— брехня!не поможуть в житті
-Я не знаю куди себе діти.
Пробачай у моменти тривоги за мене,
/Я не стала предметом гордості./
Пробачай,що рідко приходжу до тебе,
Я поїла.Живу по совісті.
Братику,знаєш,не можу дивитись
На те,як ти швидко ростеш.
Час!Не лети!Спробуй спинитись!
Я б тут спинилася теж!
Пробач,що не стала тією сестрою,
Яку ти так завжди хотів.
Я не найкраща,але я з тобою
І більш не кидаю дротів
У наше минуле.
Я все забула!Вернулась до старту!
Брате,пробач,що я не збагнула
Раніше.
Чого ти вартий!
Тим,хто колись мене справді кохав,
Я б не сказала ні слова.
Куди ти кохання своє так запхав,
Що я вже не вірю в це знову?
А втім,пробачайте,поранені мною,
Я у коханні чудачка.
Я не повертаюсь.Не плачу зимою.
-Бажаю удачки!
Моєму коханню бажаю завжди
В моменти розлуки і болю
Все пробачати,приймати і йти
Поряд зі мною.
Тоді покажу я як вмію любить!
Рибко,я буду з тобою!
В моменти розлуки і радості мить
Готуйся до бою!
Усім,хто не не знає крізь що я пройшла,
Бажаю на це не дивитись.
Пробачте,що досі себе не знайшла
Пробачте,не вмію коритись.
Така от виходить Ода життю,
Непрофесійна,стандартна.
Пробачте усі,а я далі піду
Я не сумую!
Бувайте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
Опановую крила.Я надто для цього смішна.
Вітер бʼє по щоці і лоскоче моє волосся.
Я сумую за сонцем,проте,відштовхнулась від дна
І радію тому,що нарешті мені це вдалося.
Я тягнусь по канату й дивлюсь на усі свої рани,
І я чую як знизу щось кличе мене під солодом
Показала тобі лиш одну з незліченних граней,
Інші треба ще гріти під вічно сталевим холодом.
А ці крила «на виріст»,бо трохи в спині завеликі,
Та я йду по канату,ще трохи — впаду в висоту!
І злечу вже як можу— незграбно,свавільно і дико!
/-Я до крил своїх точно
Точно до них
Доросту./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
Насильно милой не зможеш буть,—
Сідай до столу:
Ось тобі фрази,гіркі як ртуть,—
Усе готово.
Ось обіцянки— сідай і їж,
Насиплю більше!
Їсти не можеш?Берись за ніж!
І ріж сильніше!
Ось тобі плани,— запий сльозами,
Заїж ці терни.
Більше не зможеш жалітись мамі,—
Скінчився термін.
Ось тобі вилка,– солоні ранки,
Тобі «смачного».
-о,це люблю я. дождусь добавки
І зʼїм це знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024
Закарбую у памʼяті кілька щасливих моментів:
Сита життям я аж по самісіньке горло.
Манускриптами виведу межі твоїх компліментів,
Що звучать в голові тепер важко й доволі потворно.
Нам і дійсно далеко до цих голлівудських пар,
І про нас не зніматимуть фільми,хіба що книжка
Стане спогадом серцю ,коли я у черговий бар
Заповзу за дешевим вінішком.
Відпускаю у море,(поки що),
/пливи в океан!/
Заколочую двері,думки,закриваю шибки,
Поступово цілую кожну з новеньких ран,
Відпускаю свою золоту
Відпускаю свою золотеньку
р и б к у
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2024
І нехай моє слово тепер задзвонить у бубен:
Ми актори в театрі; ці ролі нам дуже тісні.
Тут згоріла вся труппа,згоріло усе,що ми любим
Ми горіли під вірші і добре забуті пісні.
Карнавал різнобарвʼя: ось тобі сміх і страх
Мотузки завʼязались петлею на ніжній шиї.
Присмак крові й металу тепер на моїх губах
Всюди пахне весною і шлейфом людської гнилі.
Обирати не треба: тобі тут і так все дано:
Є нагальна потреба: збиратись з думками і йти
Я не знаю кінцівки у цьому німому кіно
Доки в ньому знімаєшся ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024
Я— музей імені всіх,кого коли небудь любила.
Старі експонати вживаються в роль і досі паплюжать життя.
Страж мого серця напився і зіпсував мої крила
Консьєржка суворо дивилась й жадала такого буття.
В музеї доволі пусто,нових людей тут нема
Витвір мистецтва упав і прямує прямо в смітник
Сумні перехожі жадають ніжності і вина
Слів недостатньо,тут точно потрібен словник
Залишені стіни музею від старості дуже хрихкі
І всюди видніється надпис «Ей,обережно,кришталь!»
Змішалися ночі самотні,змішалися сірі дні
Обшарпані стіни музею
перетворились на
сталь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024
В мене в серці,здається,немає вже місця для втрат.
Цвинтар всіх моїх мрій і навколо — відбитки слова.
Дуже холодно поряд з вогнем від чиїхось страт?
Я на страту у черзі.Й після смерті стоятиму знову.
Я собі вже чужа і йти далі— доволі смішно.
Говорити крізь риму про все,що мене вбиває.
Мої крила роздерті,та все ж вам потрібно більше—
Я на страту у черзі і війна в мені досі триває.
Кращий спосіб піти із життя— перестати жити.
Цвинтар мрій і надій безпорядно заріс травою.
За усе у житті нам доводиться чимось платити
-Я плачу за усе собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024
Він був собі такий нівроку,
Рубашку в штані заправляв,
Та мав велику він мороку—
Науки зовсім той не знав!
По світу той собі тинявся,
То їв,то спав,гуляв і знову
Всі йОму кажуть: вчитись треба!
Візьми собі це за основу!
Максим не слуха,мамі плаче,
А та й не знає шо робить
А той втече,прийдЕ і спати
Щоби уроки не повчить.
Там продовжалось місяцями
Максим до школи не ходив,
І слухать не хотів він мами,
Нічого вдома не робив.
Сестра сидить,уроки робить,
Оцінки гарні получа
Прийде Максим й за нього зробить
Не хоче вчитися хлопча!
Оце біда!Що скажуть люди!
Сердешна плаче вечорами
Бо син учитися не хоче
Складна робота не для мами!
Максим прийдЕ,портфель закине
Не знає що додому вчить
А Віка знову за уроки
Давай за нього все робить.
-Давай щоденник!Тато каже
Що в школі,ану розкажи!
-Я хлопця вдарив,той заплакав
Ти тільки мамі не кажи.
І вас,до речі,кличуть в школу
Уже,напевно,тижнів з п‘ять
Я там побивсь,пошкодив ногу
Ходив з уроків погулять.
А тато в шоці,ледь не плаче
І що з цим неслухом робить?
Нічого вдіяти не взмозі,
Прийдеться в школу знов водить.
І знову день,і знову в школу
І тато з сином йде,бреде
Не хочеться іти малому,
Та й тато з неохотой йде.
І ось дзвінок,урок і двійка
/нічого кращого немає/
І знов розбірки,драми,бійки
А тато слуха,вислухає.
Краснів тато,хова очі
І так і сяк директору мовляє:
-Мій син учитися не хоче,
Нічого зовсім той не знає.
-Давайте щось тоді робити!
Це ж день за днем,це ж день за днем!
-А може,треба його бити?
Ну так,по батьківськи,ремнем?
-Та що ви!Припиніть!Не треба
За ум узятись він захоче!
Повірте,буде в цьом потреба
Бо покрасніють навіть очі!
Так з червоними вухами
Повертаються додому.
Плачуть мамі,бо сказали
Сина виженуть із школи!
Що ж то буде за дитина?!
Як на світі буде жить?
Якщо вчитиме уроки,
Можна буде щось зробить!
-Вчися,сину,ще не пізно
Й слухайся учителів!
Не ходи гулять з уроків,
Бо будЕ мені морока!
-Мамо,більше так не буду
Ти пробач мені за все!
Я ж не думав,що зі школи
Виженуть мене за це!
Так,з палким ентузіазмом
Сів Максимко за уроки
З ним сиділи Віка й мама
БУло ще тієй мороки…
Довго так вони сиділи,
Тато аж захвилювався
Ще б хвилину й посивів той
Сильно так він переймався!
Вчили вірш поета Ґете
Там рядочків шість чи п‘ять…
Та за півтори години
Можна ж було вірша знать!
Вивчили.І силой,пОтом,
Виконали цю роботу
Разом полягали спать
В школу рано ще вставать.
Встали: мама,тато,Віка
А Максимко й досі спить
А не треба до півночі
Вроки довго так робить!
Встав нарешті і синок
Голова больненька
Мама чаю наливає
З пиріжком смачненьким.
Знов дзвінок,урок і двійка
А за вірш отримав п’ять
Та й на радощах з уроків
Знову вибіг погулять!
СКОРОЧЕНО!
Написала в 7 класі,вірш повністю на реальних подіях про мого братика Максима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024
І ти вже дорослий — плани, робота, родина.
А мрії згасають і кожного дня ти— не ти.
Дивись як в тобі помирає нещасна дитина,
Що мріяла стати… що мріяла точно змогти.
Буть космонавтом, актором, відкрити притулок
Зібрати у купу бездомних, самотніх котів.
Та ти вже дорослий. Дивись-но, дитинство минуло
І ти вже забув як сильно цього ти хотів.
Реальність диктує нам правила, креслить рамки,
Звʼязує очі купюрами, страхом, вірою.
А ти вже дорослий— мовчки зализуєш ранки,
Душу тримаючи силою.
22.10.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2024
Стрілятись чужими словами,по мінному полю іти
Самотньо шукати причини щоб виграти кляту війну
Я між двома вогнями й сьогодні стрілятимеш ти
Союзників більше немає,ти ставиш мене під стіну.
На мінному полі вогнями виблискують спільні фото
Ти прикладатимеш сіль до рани й ні слова не скажеш про біль
Я не триматиму слова, бо вже забуватиму хто ти
Поставлю тебе до стіни й стрілятиму прямо в ціль.
Ми кляту війну програли і вийшли із нею в пусте
Ні смерть,ні життя,ні сльози не варті цієї біди
На цьому квітучому полі нічого уже не зросте
Тільки залишиться стінка і наші з тобою сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2024
Кольоровими пасмами жартів знов обведу кордони,
Неминучими будуть останні думки про все,чого буть не може.
Ти останнє цензурне слово в моєму тепер лексиконі,
Я шукаю в палітрах фарби,що будуть на тебе схожі.
Я востаннє дивуюсь світлу,бо востаннє дивлюсь на тебе,
Моя муза мене не любить як не любить брехню і славу,
Що ти скажеш востаннє,музо,і коли повернешся в небо?
Розкажи про кохання своє і про те як його не стало.
Розкажи про ранкову каву,покажи увесь вільний простір,
Надрукуй вже ті декілька літер і скажи вже останнє слово,
Моя муза мене не любить і тому я сміюсь від злості,
Моя муза мене не любить
І тому я сміятимусь знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
Чому замість канікул я думаю про те,як вижити?
Чому мені десять і я шукаю інформацію в газетних вижимках
Про те як врятуватися з окупації ,
Про те,як не вмерти від ядерного пилу:
-Мені десять і мене ще не вбили.
Чому замість школи я йду в бомбосховище плакать під гуркіт російських ракет?
Хочу деменцію.
Чому мені десять і я розбираюсь в ворожій військовій техніці?
І замість канікул в селі у бабусі десь на своїй території
Бачу солдат у ворожій формі я
Вони ставлять ножі до горла.
(Міняється траєкторія)
Памʼятаю, колись хотіла до моря я.
До моря не хочу я,мені десять і я знаю про теракт на Каховській ГЕС
Я йду по руїнам лікарні і поряд шкульгає поранений пес
Я не знаю яку оцінку отримала б я за чверть
Мені десять,та я знаю чиї очі носитиме смерть.
Мені десять і я хотіла б знати
де зараз вбиває ворожих людей мій тато
Я вже не спитаю скільки могла би отримать за чверть:
-Мені десять і замість уроків я вчуся не думать про смерть.
Мені десять і я вже добре розбираюсь в військовій політиці,
Я піддаю це аналізу,розбору і критиці
Мені десять і я відчуваю що зовсім стара.
Завтра прокинусь чи також побачу наскільки низькою буває трава?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
Мені всього десять,я ще мала
Друзів збираю до купи.
Я ще не знала,що буде війна,
Яку я не зможу забути.
Останній дзвінок,стою як німа
Коледж,знайомства,етюди.
Я ще не знала,що буде війна
І будуть страждати люди.
Плачу самотньо десь біля вікна
Небо не миле сонячне
Я ще не знала,що буде війна
І буде достатньо боляче.
Для серця чужого дешева ціна,
Я вже достатньо відважна,
Але я не знала,що буде війна
І нам буде дуже страшно.
Я забуваю близькі імена,
І не будую ілюзій,
Я ще не знаю,що буде війна
І будуть вмирати друзі.
Я не щаслива і дуже сумна,
Вивчаю зірки та планети,
Знаю,що вже почалася війна
І в мене летять ракети.
Вірш безкінечний,а я кам'яна.
Палають лікарні й школи
Вдома у мене триває війна
Чому всі мовчать довкола?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024
На цьому балконі написано більше,
Більше важливих речей,
На цьому балконі я та хтось інший
Не спав близько сотні ночей.
На цьому балконі розбиті серця
Склались в чудове тріо
На цьому балконі сягали кінця
Всі,кого ми любили.
На цьому балконі дим цигарок
Майже як ліки від сну
На цьому балконі кожен урок
Я присвятила йому.
На цьому балконі я знову чужа
Вже не витримую холоду.
Любов'ю давилася мо́я душа
А зараз померла з голоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024
Кохання бентежить,збиває рядки у вірші.
Фальші в словах недостатньо,
/всміхаюся широко./
Я вже не йду за людьми в далеку дорогу пішки
І знати не хочу наскільки в людині глибоко.
Постійно тягнуся до сенсу в кошмарних снах,
/Та все найстрашніше давно вже у цій реальності/
Сумна поетеса кохає когось крізь страх
І сварить себе за зайві сентиментальності.
Рот закриває в приступах ласки й ніжності
Сліпе цуценя не варте людської любові.
Кохання бентежить,збиває рядки у цінності
Кохання бажає моєї щенячої крові.
Я зла собака,що раптом навчилась сміятись
Очі добра переповнені хижим оскалом.
На підняту руку я завжди готова кусатись
-Як я такою стала?
13.04.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024
Доки щастя іскриться в твоїх очах,
Доки тінь твого сонця палить мости,
Йди вперед,забуваючи біль та страх,
Бо найбільший твій страх це ти.
Доки пам'ять бентежить чужі серця,
Доки світ тебе ставить на стерті коліна,
Тримайся відважно до свОго кінця,
Бо ти є Людина.
Доки голос тремтить як тендітна струна,
Доки ніжність твоя не пізнала кордонів,
Якщо раптом життя це холодна стіна—
Напиши на ній ряд законів.
Хай закони ці рвуть всі стандарти й нитки,
І загоюють твОї коліна.
Бо найбільший закон твій— то тільки ти,
Й лиш тоді ти насправді Людина.
08.09.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2024