| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Недостатність. Дефектність. Безсилля.
Ніби місця немає ніде.
Бо клітини твого же тіла
Атакують самих себе.
Ти замкнувся у хворому розумі.
Цитокінова дисрегуляція.
Що було колись фагоцитозом,
Мутувало у девіацію.
Апоптична форма агресії:
«Не живи, не існуй, не дихай»
Т-клітини вводять репресію —
Некоректну імунну відповідь.
Ти кричиш у свої глухі вуха:
«Вставай на ноги, живий мрець».
Можеш чути, та вже не слухаєш.
Самозречення — патогенез.
Руйнування тканин прогресує,
Паренхіма неоднорідна.
Не так страшно відчути цю скутість,
Як нарешті від неї стать вільним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2025
Я
А що таке, власне, Я?
Я — функція, речі, учинки чи відчуття?
Чи може Я бути водночас і добрим, і злим?
Бо грань між світ(л)ом і тінню — це завжди ти.
Можливо Я — просто набір із чужих думок?
Печво́рк, що не має нічого в собі свого.
Якщо Я існує, то де ці межі?
Я — тіло, Я — простір чи Я — безмежність?
Я — їжа для роздумів? Я — ілюзія?
Я — поле для розвитку? Я — деструкція?
Я — явище трансцендентне? Чи більш приземлене?
Я — безпрецедентність? Чи повсякдення?
Я — філософія Гессе? Чи Шопенгауера?
Пізна́ння себе? Чи звеличення власних уявлень?
Я — це носій особистості? Чи духовності?
Я констатує кінцевість? Чи все відносно?
Я — це категорія? Чи непередбачивість?
Чи Я — це можливість себе у собі побачити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024
Чи не тому ми чуєм лиш себе,
Що наодинці ми себе ж не чуєм?
Ніхто не здатен бачить, хто ти є
Да і ти сам все бачиш крізь свій купол
Якщо ніяких «вірно» не існує
І призма сприйняття — вся об'єктивність
То чи то тіло — ємність для дум моїх?
Чи то думи — ємність для тіла?
Свобода значить пізнання себе
Й сміливість приймати скриті сторони
Сьогодні покладаюсь на момент
Сьогодні я вдихаю світ на повну
Хоча легені мої скуті, голос спить
І те, що не кажу, осіло комом.
Але ж якщо дозволю лише мить?
Лиш мить знайомства з тим, що зву собою.
Побачу ширшу кольорову гаму
Все, що ховалось, сходилось у білий
Якщо гріхи — мій результат самопізна́ння
То чи існує річ природніша за гріх?
Бути людиной у людському тілі
Взяти висоти без провини і жалю
Жити істотою, яка навчилась жити
Собой — не іншими — заповнить пустоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024
Але це я,
І все, що є в мені,
Усе, що маю я —
Мене це визначає.
Мої учинки,
Моя ціль
І мої мрії —
Усе це я,
І це не поміняють
Слова іззовні,
Глузування, перепони,
Всі сумніви в собі, інакша роль.
Бо те, що істини підвладними не б́у́ли
Значить, що істини завжди зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Поговори зі мною.
Вмістом кишень своїх,
Криками, болем
Кавою на столі й стосом газет.
Пристрастю, розпачем,
Миттю, любов'ю
Дай мені все,
Що ховаєш від світу.
Порозмовляй зо мной.
Чорним і білим
Чистим, сріблястим,
Рожевим, брудним
Дай мені відчай під виглядом сили,
Дай мені спокій, що ловиш на мить.
Бодай хоч знак.
Блиск очей своїх,
Посмішку й розпач, веселощі й сміх
Покажи, як в тобі тліє надія
Покажи як ти відроджуєш світло
Поговори зі мной.
Одягом, думкою,
Очма в сльозах і рукой над вогнем.
Порохом, барвами,
Успіхом, маренням
Дай мені те, що собі дать не зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024