| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Затямте, люди, істину просту:
за слабкість не приймайте доброту!
Накресліть, запишіть на всі віки:
не плюйте, люди, в очі доброти!
Людині, що хотіла вам вгодити,
не треба намагатись докорити.
Чіплятися образою у слові
до тих, хто вимовляє їх в любові.
Всіх тих, хто віджене від вас тугу,
не треба лиш сприймати за слугу.
Невже бува добро слабкіше зла?
То як тоді б планета зажила?
Вам сили їх ніколи не збагнути,
бо все що не вдалося їм забути -
весь біль, і жах, відсутність теплоти,
вони таять за ликом доброти.
Добро у них не з доброго життя,
і навіть не із милості буття.
Добро вони виховують самі,
без нього вже б залишились німі.
Кричати й ображати ж бо простіше,
кидати грізні стріли та й гостріші.
Приниження замкнулось на віки,
й течуть по ній знедолені роки.
Від цього радість піднесе лише на мить,
та небо скоро правду загримить.
Усе у цьому світі неспроста,
за зло не повернеться доброта.
Отруту, що так рясно поливали,
вже незабаром самі назбирали.
Сторицею усе вернеться знов,
комусь – печаль, а може і любов.
Невже душа добром своїм слабкіша?
Тепер вам, друзі, стане всім видніше.
Затямте, люди, істину просту:
за слабкість не приймайте доброту!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Згасала свічка тихо на столі,
не було слів, стояла хмура тиша.
Вона просила миру на землі -
а шрам колов усе доволі глибше.
Моя країна молить за людей,
та вже не мовить мила ані слова.
Її молитву прямо від грудей
несе до неба наша рідна мова.
Вже було все – усі стежини муки,
чого народ не встиг цей пережить?
Крізь акти вічні злуки та розлуки,
його душа лиш заново болить.
І подих знов. І знов гримуча тиша,
слова уже не в силу говорить.
Від звуку їх робилось тільки гірше,
на фоні гарно прапор майорить.
Згадала мила всіх своїх героїв,
яку ж ціну судилось заплатить!
І день, і ніч в запеклому двобої
багато з них поринули в блакить.
Віддали все за щастя України,
кому ж іще по силу нас ділить?
Без них була б лише одна руїна
на місці, де наш прапор майорить.
Нехай дійдуть молитви Батьківщини,
нехай живе нарешті ця земля!
І прийде мир у нашу Україну,
і знов розквітнуть стомлені поля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
Немов промінь сонця з під вічної криги
зустрів я людей із Червоної книги.
І так не волів би я їх відпускати,
бо їх ще можливо було врятувати.
Вони ще могли обмінятись думками,
і мислити чітко, і слухать вухами.
Слова їх вуста промовляли високі,
і сенс у тих слів залишався глибокий.
Вбачали у світі широку палітру,
і жили спокійно, без болю й гонитви.
У бідах своїх чужаків не винили,
людей перехожих вони не гнобили.
Вони так воліли усім усміхатись,
від погляду їх не снага відірватись.
Чіткий та глибокий вираз очей,
таких я зустрів нещодавно людей.
Ділитись думками могли ми до ночі,
і спати до ранку не було охоче.
Біда лише в тому, що в холоді криги
ті люди були із Червоної книги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Життя все риба марила про сушу,
повітря гір жило в її душі.
Прощайте хвилі, рухатися мушу,
там цвіт дерев і в зелені кущі.
Вона хворіла, все їй було бридко,
вже смак солоний увірвав терпець.
А там, на суші, бігатиму швидко,
у лоні трав та щирості сердець.
І ось вона вперед скоріш поплила,
та море сильне ринуло назад.
У риби були хоч і не вітрила,
проте відчула більше ніж азарт.
На суші було як вона гадала:
повітря свіже, в зелені кущі.
Його, проте, ніяк не відчувала,
і якось дивно було на душі.
Повітря рибі було непотрібно,
й палюче сонце в радість не було.
До раю видавалося подібним
назад полинуть в водне джерело.
Чому? Чому? Вона ж бо так чекала,
усе життя святила не собі.
Вона на суші бігти планувала,
а рай для неї врешті у воді.
Так само ми шукаємо всі суші,
не бачим моря вічну глибину.
Терзаємо до болю наші душі,
лиш тільки б вийти десь на мілину.
Життя своє єдине не цінуєм,
та ви згадайте істину буття:
можливо море іноді штормує,
проте воно дарує нам життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024