| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Ти вивернув душу віддав все що мав
А руки невтомно тримали метал
Та нікому поряд про все розказать
Бо люди звичайні не зможуть прийнять
Ти бачив у бої і смерть і життя
Скаженую лють і німе співчуття
Та в місті своєму ти ніби чужий
Бо люди не бачать що ти ще живий
І Лицарський хрест вже лежить на полиці
Стоять в коридорі поношені берці
На шиї усе ще солдатський жетон
Та міцно стискаєш кривавий шеврон
Ти вийшов із битви та втратив братів
Та віру в душі ти не погасив
Ти зняв свою форму яку так беріг
А в серці ти знаєш - зробив все що зміг...
Тут сонячне світло заливає кімнату
А мозок невтомно чекає команду
На дециметрових ждуть адреналін
На східному фронті усе ще без змін...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2024
Я для вас міцність куль обертаю в слова,
вірю мене ще згадають
Та вже на пласі моя голова й біси за порогом чекають
Любителі пряника й батога вже прийшли по душу
Але я ще борюся й пишу слова просто тому що мушу
За собою людей як би тяжко не було, доведи до кінця
Прокинувся не засинай, і запалюй інші серця
Будь чесний сам із собою, не здавайся, надію не ховай
Впавши, піднімися, спробуй, сподівайся й вірити не припиняй
Адже віру, що відродилася, не погасити холодом брехні
Ти будь подібний до шаленого звіра, хвиль та твердині гір
Лише зазирнувши за лик своїх мук, стоячи на самому краї
Ти зрозумієш, що ціль життя є лише у своєму Раї
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2024
Ти воїн вирваний з кайданів й обіймів мирного життя
Та із воєнного капкану думкам немає вороття
А ти повернувся додому, і ти залишився живий
Уже у тебе сиві скроні, але усе ще молодий
А місто спить втомилось трохи від повсякденності подій
Та ти думками в самім бої, у формі на передовій
Уже в минулім бій пекельний, а на дворі спокійна ніч
А ти думками ще у полі де ще трива кривава січ
Затягнуться жахливі рани твоєї рваної душі
А думки будуть про окопи і про холодні бліндажі
Ти кіборг з сталі і титану, де нервів дроти мережі
Та думками все ще у тумані на нульовому рубежі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
Об голови ворожі ламаються мечі й щити
Іди крізь враже пекло - не зупиняйся, не тремти
Вір в себе, знай чекають вдома, та бережи своїх братів
А небо допоможе в бої понищити усіх катів
Хай очі наливає кров'ю жага до перемог
Чи є то наша Доля покаже битва й скаже Бог
Славімо нашую Україну, і море й гори степи
Іди у наступ без зупину, а янгол захистить крильми
Немає страху в твоїм серці, є віра у життя
Хай переможно майоріє наш синьо-жовтий стяг
Іди до перемоги із вірою в Богів бо вони вірять в нас
Нехай бояться вороги бо вже настав розплати час!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
Я не хочу дитячих будинків й "маленьких калік"
Прокидаючись ранком що чують клекіт гармат
І дітей-янголят які полишили наш світ
І дітей що питають в дворі "як збирать автомат?"
Я не хочу щоб хлопців з життя відправляли на "нуль"
Наперед карбувати у серці хто "поки живий"
Де серця розриваются миттю під градами куль
І наказу не чути "не треба стріляти то свій!"
Я не хочу щоб сонце сідало бо день "без тривог"
Бо вночі може лихо підкрастись посеред сну
Сну де батько живий і сам він ходить "на двох"
І де я не сказала йому про криваву війну....
2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024
Ми все іще люди-солдати яких розкидало по світу
І ще закриваєм гельштати сфальшованого заповіту
Так хочеться ставити крапку, де можна поставити кому
Сказати нарешті правду й причину знайти у всьому
Ми ставимо власні кордони в яких нас ніхто не тримає
І граємо в ігри без правил у котрих фіналу немає
А поряд стоять ляльководи - дозорчі епічної сцени
І пишуть кривавий сценарій в сувій світової поеми
Живемо ми в світі рулетки, де тільки червоне та чорне
Гравці нам малюють віньєтку на тюрму гидку і потворну
Де люди як цілі у тирах, для виродків з вражого боку
Ховаються ниць по квартирах під звуки ракетного року
Ми вирвемось скоро з неволі залізної вражої клітки
Вже вщент заіржавіли грати оманливої решітки
Я знаю розвіються шори і звільняться думки з полону
Бо люди зі сталі тримають кордону тяжку оборону
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024
В степах де гармати сталеві кують, а сила життя непоборна
Де синьо-жовта майоріє хоругва, що ніччю криваво-чорна
Там біси з безодні ховаються вдень за вугільну тінь териконів
І зло споконвічне зійшлось у двобій із лицарем в піксельній формі
Він ніс на собі свого брата бійця неначе священну ношу
А смерть вже точила свого олівця, крилами чорного коршуна
Вмить снайперська куля крізь тіло пройшла, і бронік зробила багряним
Так він свого побратима спасав що навіть себе не оглянув
Та доля його ще пряла волокно - старалася як уміла
І кров'ю вже просочилось сукно та віра примусила тіло
Іти крізь вогонь і диму клуби і може навіть по мінах
Й щезали в степах віковічні дуби косили їх вражі обстріли
Він тяг на собі свого брата бійця, виносив з кривавого бою
І все що він зміг йому обіцять - тримайся я буду з тобою...
А кров заливала нещадно вуста, і вже в очах потемніло
Та він шепотів, спотикався, вставав й продовжував праве діло
В таблетці лишились одні лиш бинти...і більше нічого не має...
Вони на нулі...все ще на нулі...де навіть земля палає
І ось він затягує вже турнікет до скрипу зубів до стону...
А смерть лаштує кривавий бенкет і вже запросила до столу
А голос у скронях його пульсував - витягував душу з полону
І з вірою в серці він крокував і знав що вернеться додому
Він згадував вишні як квітнуть в саду, і мирне пташине світання
Згадав всіх своїх побратимів бійців за всі ці роки останні
І різало слух відголосся гармат, і падало небо до долу
Та він не випустив з рук автомат бо землю рідну боронив
Він бачив навкруг благодатні поля роздерті мов рванії рани
І знав що вернутися треба назад - бо треба розбити кайдани
А смерть зазирнула у очі бійцю - що страх перевтілив на віру
Й вона підставила своє плече, й підтримала словом і ділом
І вмить неначе перенеслись до рідних своїх побратимів
А бій вже стихав і ворог втікав з полів агонуючих тілом
Вже довго курив в бліндажі командир, не спав дві доби до ранку
Запеклі бої на передовій - кривавими роблять світанки
Дві тіні так тихо спустилися вниз по сходах солдатського дому
Один із них ніс свого брата бійця, а смерть несла його зброю
І ось захитався зморений світ, аптечками й чимось із йодом
А ще перед тим як він відключивсь відчув мирне небо й свободу
Вже згодом дізнався що з бою живими вернулися тільки двоє
А медики так боролись за них що смерть пощадила обоїх
І вона посиділа у каганця, і потім вийшла на зовні
Вона обернулась бліда з лиця й промовила - не сьогодні
Подумавши трохи здійняла косу і розчинилась в безодні
Так зло споконвічне зійшлось у двобої із лицарем в піксельній формі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2024
Вже другий рік іде війна кривавим поступом агонії
А в скронях наших сивина і ПВО як на долонях
Сховатись можна лиш в собі закривши очі на хвилину
Та тіло своє вберегти прикривши ним свою дитину
Вже всі забули Маріуполь, Ірпінь і Буча просто міф
Уже не модні гори трупів і задонатить для усіх
Уже у тренді «дайте гроші» уже у моді «мирний план»
Скажу відверто і від себе – то не угоди то Беслан
Про Азовсталь вже на Майдані той банер другий рік висить
Та їм начхати що полон чекає з часом нас усіх
І треба люди щось робити не тільки для свого життя
Бо «хата з краю» не розбита то лише час і плин буття
Де мій народе, хто живий? Відгукніться, агов!
За кого скажіть мені гинули захисники славетні АЗОВ?
Цікаво хто відкрив кордони на захід вихід, а зі сходу вхід?
Хто дав підступні заборони не попередить нас усіх?
Простягши руку як безхатько із посмішкою на чолі
Благає влада більше грошей, а самі все гребуть собі
І не назвуть війну війною - то зараз є воєнний стан
Нам влада каже «все за планом - уже готуємо плацдарм»
Вже другий рік війни шуткують «то вам не Київ за три дні»
І нас усіх нас тим катують то може час сказати «ні»?
На сході хлопці у багнюці без забезпечення живуть
Та все одно отим падлюкам вони як кістка в горлі жмуть
Скажіть навіщо тратить гроші на обладунки кладовищ?
Коли в зґвалтованій країні нема вже місць без попелищ
Кому копаєте могили завчасно землю розпродав?
І душі кожної дитини під номером вже записав
Кого чекаєте ви «в гості» наприкінці уже весни?
Що хочете тепер запостить щоб й далі гинули сини?
Де бог Перун, Ярило, Лада?
Лишилась лиш державна зрада…
Сміється влада із екранів та стогне мій крихкий народ
Уже поділена країна, комусь дістанеться дитина,
комусь земля, комусь лісок
А десь у степі на хвилину згорнувшийся немов дитина
спить воїн схований в пісок
Ми втратили вже треть країни та «не на часі» це усе
Вже землі продані невинні, дитина вже ярмо несе
А нам голосять в марафоні що класно все та заєбісь
А тим же часом недалеко ракета десь летить униз
Ми п’єм кавуню на балконі неначе в нас вже мирний час
А хлопці там десь у полоні з надією ще вірять в нас
А десь дитина батьку пише «татусь вернись я скучив дуже»
Та відповість йому лиш тиша та мамина чомусь байдужість
І повертаються Герої хто зі щитом хто на щиті
Хтось наче мріє мимоволі, а хто без віри у житті
Ми тил і тінь що невід’ємно ідемо слідом в слід для них
Вони живі і не даремно в них є безмовний оберіг
Уже не Мрія в мирнім небі вже звикли всі до КАБ і СУ
Вже не у тренді помагати усім чим можна ЗСУ
Вже всі забули про «заправки» - коли привезли там бензин?
І не згадають фразу «як ти?» чи «треба чимсь допомогти?»
Вже всі розвіялись по світу згасає вже вкраїнський дух
Вже не горить, і не палає - димить як спалений дідух
І за кордоном десь дитина вже не читає Заповіт
Там інші плани інша мова друга культура інший світ
Що треба щоб здійнялись крила – щоб в грудях вогник зажеврів?
Ми діти вільної країни з корінням в тисячу років
Ми діти славного народу і роду характерників
Нехай же відсьогодні в тілі клекоче кров палає гнів!і
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2024