Незабутка

Сторінки (1/4):  « 1»

Такі болючі є слова…

Чому,  мамо,  я  неталанлива,  
Де  згрішила  скажи  й  коли?  
Моє  щастя  чомусь  оманою
Народилось  в  мені  без  крил.  

Серце  рваними  вкрилось  ранами  
І  болить  нетерпимо  так...  
Є  слова,  що  немов  тиранами,  
Залягли.  Врятуватись  як?  

Не  зламаюсь,  ти  чуєш,  сильна  я!  
Зітру  ластиком  болю  слід.  
Неодмінно  буду  щасливою,  
Ще  зійде  цей  журливий  лід!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024


Роки минають…

Роки  минають.  Я  ж  боюсь  старіти!
Весною  не  надихалась  сповна.
Пролине  час,  й  своїх  дорослих  діток
Я  зустрічати  буду  край  вікна.  

Весна  відходить,  я  боюсь  старіти
Й  в  люстерці  осінь  бачити  свою.
Мене  ще  тішать  мами  ніжні  квіти,
Дороги  дальні  я  іще  люблю.

Іду  вперед,  а  так  боюсь  старіти...  
Ховати  під  хустину  сивину.
Дай,  Боже,  довго  жити  у  цім  світі,  
Під  мирним  небом  зустрічать  весну.  
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024


Чому немає ліків від думок?

Чому  немає  ліків  від  думок,  
Які  з'їдають  душу,  час  і  спокій?  
Коли  від  них,  мов  до  кісток  промок,  
Й  у  світі,  повнім  люду,  одинокий!  

І  знову  тонеш  у  думках  своїх  —
Невиліковно  хворий,  в  безнадії!  
Скажіть  мені,  де  прихисток  утіх?  
Немає  їх...  і  я  чомусь  не  вірю.  

О  думи  ці!  Порушили  мій  сон.  
Взяла  листок  й  скорилася  я  слову!  
І  тільки  дощ  із  ними  заодно  —
Підступно  уночі  веде  розмову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2024


Думки мої…

Нашіптувала  Муза:  ''  Час  йти  спати,  
Покинь  писати  чорним  по  листі!
Їх  не  читають,  і  тобі  не  варто
Втрачати  час  на  міркування  ці.''

Думки  мої,  куди  ж  я  вас  сховаю?
Чи  пережити  зможу  хоч  би  день?
Словами  я  ходжу  по  небокраю  ,
Й  торкаюсь  сонця  ними  я  лишень.  

О,  моя  Музо!  Не  гнівись,  не  треба!
Давай  удвох  зануримося  в  ніч.
Там  зорі  обіймають  ніжно  небо,
І  на  папір  спадають  зусібіч.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024