| Сторінки (1/26): | « | 1 | » |
Не відпускай її в розпач осінній,
Серед мільйонів таку не знайдеш.
Ніжно цілуй її очі ті сині,
Ти лиш на цей поріг спраглим прийдеш.
Знай, тільки тут ти пригубиш кохання.
Знай, що лиш з нею відчуєш політ.
З тих вона, що не промовить прохання,
З тих вона, в кому живе цілий світ.
Легко таку всеж занурити в тугу...
Тож на шляху, ох, хватило таких…
Стань їй коханим, душі ніжній – другом.
Не підпусти низку днів тих лихих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024
Іди, моя дівчинко, в поле,
До шелесту трав ти біжи!
Хай очі засяють, в просторі
Зустрівши такі віражі,
Де стелиться рясно скрізь килим,
Плекає стопу молоду.
На тебе своїм цвітом стиглим
Поглянуть всі квіти, що ждуть
Побачити лиш твої очі,
Зустріти у них щастя цвіт.
Пірнай в радість цю скільки хочеш!
До тебе пригнувся, бач, світ.
Біжи, моя дівчинко, в луки,
І сміху та сліз не ховай.
Ось проситься все тобі в руки.
З собою цю мить забирай!
Поглянь, моя дівчинко, в небо,
Там соняхом день розквіта.
Весь Всесвіт сьогодня для тебе
Розкриє де мудрість проста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024
Купив троянди він коханій,
Та дарувати їй букет не поспішав,
Він обережно з квітів обрізав
Шипи, щоб любій біль та рани
Не завдавали, як у ліжко
Духмяний сонній покладе він сам
Букет й побаче очі, ніби там
Засяє сонце й торкне трішки
В очах печаль її та ніжність.
Він розповість: пірнув в день за поріг -
Волосся запах в пам'яті беріг,
Як ту звабливу морю свіжість
Вона всміхнеться мов дитина,
Сховає погляд у трояндах свій.
Він королем став її світлих мрій.
А квіти лагідно так линуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024
Жінка в осені печальна і прекрасна.
Рух легкий, прямий тендітний стан...
Личить все їй: класика й також сучасне.
Впевненість в ній, не самообман.
Жінка в осені - блискуча королева,
Та в очах сором'язливість є.
Їй усе цікаве, скрізь попасти треба,
Але й тиша, спокій в ній живе.
Жінка в осені, вона суцільна казка,
Легкість в спілкуванні, добрий жарт.
У житті були під час в неї поразки,
Та то особистості був старт.
Жінка в осені - оспівана віками,
Молодицям є вона взірець!
Легко йде по осені, немов роками
Свій чарівності несе вінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
Отак... дощі все ллє холодні осінь...
А ти собі сиди... спостерігай...
Вона десь там... незнаю де я й досі.
Я не горобчик, не летіти в гай
До пташечки, співучої красуні.
Моя муркоче, десь мене чека.
Я котик лиш, вона... моя манюня
Чудова дівчинка, таких нема.
Все літо разом скрізь собі гуляли.
Нудьгую зараз сам я край вікна.
" Сиди, мордаха рижа. " - так сказали.
Тож може десь сумує теж вона...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2024
Як ти? .......
Чи дозволиш торкнутися
До твого сьогодення мені?
Як... тти...
Питанням надихнутися,
В нім э тти... бачу очі ясні...
Як ти?
Я не зможу забутися з іншими.
То затія химерна, пус...таа...
Як ттии?
Я до тебе шляхами ще більшими
Рада йти, щоб вдихнути вус...таа...
Як... тии...
Чуєш? Я маю до тебе... іттии...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024
Стояла й слухала я сад,
Радів він шелестом так гучно!
Розклав дари на листопад.
Мої смаки вгадав всі влучно.
Сад пахощами огортав,
Так тепло, мов малу дитину…
Мені усі він пригадав
Події, куди серцем лину.
Стояла й слухала я сад,
Дивився лагідно у очі
Та все вертав мене назад
В дитячі мрії та дівочі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
Знов прийде день заплаканий,
Постука у вікно, сказати щоб:
Плечей його торкається озноб,
Летить геть птах зляканий...
На шибці сліз соромиться
Своїх день, вибачається все він.
А вітер знов летить з усіх сторін,
В вікно вже осінь ломиться...
А день все ж марить літечком,
Ще бавитись він хоче у теплі.
Останні лове промінці малі.
Краплини віє ситечком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
У кави інший аромат,
Коли смієшся ти очима,
Навпроти сидячи. Назад
Пірнаю в дні, що за плечима.
Знов бачу блиск очей твоїх,
Їх кожен вираз пам'ятаю
В усі роки, що на поріг
Несли пече що й пригортає...
У кави інший аромат,
Як поруч ти, я знаю певно!
Беруть з тобою миті старт
В мрій звершення, що не даремні.
Завжди коли я так порад
Якихось хочу - вмить до тебе!!!
Заповнить кави аромат
Наш день святково... що ще треба?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024
Дива беруться звідкіля?
Посміхнетесь, я точно знаю.
Мабуть, приплив отак здаля
Цей човен! Все стою, гадаю...
Відчула серцем – тож мене
Чекає він, щоб вдвох відбитись
Від берега в моря й сумне
І радісне як фільм дивитись.
Чому не знаю - радо я
У човен мов дитя спішила.
Зненацька подорож моя
Під сонцем стала серцю мила.
Я знаю - час є чарівник!
Раптові радощі дарує,
Щоб сенс життя з душі не зник.
Цей човен в майбуття прямує.
Я ним керую, мов у сні.
Хмарки всміхаються звисока.
Пливуть назустріч всі мені
Сліпучі сонця й хвиль потоки.
Серед човнів стоїть Ваш теж.
Спостерігайте, вірте, друзі:
Для Вас підкорить світ без меж.
І в радощах, і навіть в тузі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
"Вам є лист!" - сказало літо -
В нього вдало перелито
Ягід смак і присмак моря
Шепіт трав, яким говорять
Луки та поля веселі.
Нате трошки ще і хмелю!
Аромат полів та квітів...
Пахощі бузку та жита.
Зорі літніх вечорів там,
Залюбки що світять всім Вам.
А ось ще є трошки ранків,
Тільки літом на світанку
Так ласкаво сонце світить
Та духмяно пахнуть квіти.
Річка стиха гомонить.
Тож ковтком смакуйте мить
Кожну літечка смачного,
Що несе до Вас додому
Світлу радість і листа
Збережіть цього. Проста
Втіха літа з Вами буде
Та не дасть себе забути
Ні в дощі, ні в заметілі.
Потім Ви, коли схотіли
Розгорнули цей мій лист,
Літо навіть в падолист
Сонячно сміятись буде,
І дорогу не забуде
До Вас тепле в душу свято,
Світла, Боже, дай багато
І в серця, і всі оселі,
Завітають дні веселі!"
Я цей лист весь прочитала,
На душі так тепло стало!
Збережу листа від літа,
Дарувати щоби світу
Світло, радість та надію.
Це добро кругом розвію!!!
Вам цей лист прийшов теж , може?
Розкажіть, мовчать негоже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
В нічне вікно задивлюся
І на душі стихає заметіль...
Думками в ніч розіллюся,
Свідомість заколише сонний хміль...
Так пильно місяць поглянув...
Мов дружньо обійняти хоче знов.
Щоб біль та сум мій розтанув
І Всесвіту відчула я любов.
І тепло так, мов хтось плечі
Ласкаво пледом тихо огорнув.
Кудись раптово так вечір
Сховався десь? В ночі мов потонув...
На танго ніч запросила.
Нам світять зорі й місяць за вікном.
Душа отримала крила
Й летить в солодкий снів дивних полон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Читання - то є чудова та потужна терапія для розуму і душі. Світ книги доповнює особистий світ людини, роблячи його яскравішим та змістовнішим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019342
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
А люди частенько мов скелі
Й самотність між них холодна...
Шукали в безлюдній пустелі
Тепла теж, у темній безодні..?
Вони того горя не знають?
Їм холодно не буває?
Чи то за любки все приймають?
Байдужа у них душа є?
Я відповідь ні, не шукаю.
Дарма час нащо втрачати..?
Пораненим серцем я знаю
Біль треба чужий сприймати...
Та є мов струна чутка люди.
Торкнися й почуєш звуки,
Що гріють завжди в часи люті
Все ж підставляючи руки.
Тож будьмо ми зажди пильніші
До тих, хто є з нами поряд!
Лише у добрі ми сильніші!
Хай світить уважний погляд!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2024
Прислухайтесь... у слів є подих тихий.
У нім пульсують радість і печаль.
У звуках слів живе емоцій вихор.
Коли душа вдивляється у даль,
Вбирає скрізь повільно все, що бачить...
Словами потім стиха розповість.
Вкладе у них свій хист, де кожне значить
Багато для душі, несе ж бо вість,
Якою слово дихає натхненно
Та іншим душам теж передає
Вість Всесвіту бентежну достеменно.
Душа уперше істину взнає...
Прислухайтесь… у слів є подих тихий.
Нехай цей подих чутно буде тим,
Чека на радість хто, зі скрути вихід…
Співаючи зігріється аж ним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
А я ще й досі дівчинка ота,
В косинці білій, посмішка в очах…
І як не намагалися літа
Зітерти юності пориви в прах,
Та все ж вдалося зберегти мені
Серця замріяність, душі політ.
Коли події у житті сумні
Ламали, мрії слала я привіт.
А я ще й досі дівчинка ота,
Шукає що спасіння у полях,
У квітах, лісі. Осінь золота
Мов подруга мені, а в небі птах
Не знаючи страху собі летить,
Знайома серцю пісня і проста.
Заплющу очі і вдихаю мить,
Бо я…ще й досі дівчинка ота…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
Іду до себе... неподоланне
Долаю, ковтком смакую життя.
Не терпе знов душа, несказанно
В даль рветься, шле усмішку в майбуття.
Іду до себе... взнати б чи варто:
Наповнитись чимось до краю аж?
А в чому певні взяти лиш старти?
Чи стану комусь світлий мов пейзаж ..
Іду до себе... та дай же, Боже,
Не втратити те, що горить в мені!
Втрачати сутність все ж є негоже...
До себе... кругом все як у вісні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
Тож року кожного, мені, дитині,
Гак гарно пам’ятаю аж до нині,
Найпершу абрикоску у саду
Дідусь сусідський зберігав. Прийду,
Вона чека гостинцем для малої.
Дар з абрикоси під вікном старої.
Здавалася великою мені.
Ох, так ніби було то у вісні.
Як сонце в небі в діда на долоні
Золото-жовта. В радості полоні
Я смакувала, посміхаючись йому.
Дідусь Макар світивсь, радіючи тому.
Й мені так затишно, як мабуть у раю,
Знов в спогадах своїх я в тім дворі стою…
Хіба тоді, дитям, я розуміла?
Вселенська то любов мені світила!
Така, що по сей день крізь роки зігріває.
Через сумління, що повеліває.
Мені тепер Вам світло дарувати
У всіх рядках, що маю написати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023
Путь друг к другу, он так не прост...
Когда двое вдруг повстречаются,
В голове обоих вопрос:
А с чего суть твоя начинается?
Может станешь бальзамом ран?
Может болью невыносимою?
Что в з глазах этих - свет, обман?
Жаждешь ласки душой ранимою?
И вот так ведь всегда... у всех...
Перед друг другом мы предстоим...
А душа уж не ждёт утех,
Ищет гавани тихой двоим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
Я все гадала: на чому ж гра муза,
Коли виспівує свої пісні мені?
Аж ось почула дивні звуки у вісні,
Дивлюся, та й побачила на лузі
Поважну статну арфу, чарівницю,
Лилася пісня, ніби з казки дивина,
Торкалась муза струн тих пальцями сама,
Співала тихо мила мандрівниця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
Вона, блукаючи де їй заманеться, змінювалася у настрою та поведінці. У погляді Осені печаль та несказана туга змінювалася на веселе здивування, а інколи у нім була навіть дитяча хитринка та грайливість.
Летючою ходою Осінь увірвалася до лісу і відразу почувся шалений гучний шелест під її ногами, вона весело підкидала листя. А воно, підіграючи настрою цієї бешкетниці, аж підплигувало уверх під дзвінкий сміх Осені. Вона сама підхвачувала листя обома руками та підкидала їх високо над собою. І під небом створювався різнокольоровий вальс листопаду. Осінь якийсь час спостерігала за листям своїм сяючим поглядом. А потім покрокувала далі по лісу.
Загадкова мандрівниця нахилившись взяла листок, що їй сподобався і зупинившись довго задумливо вертіла його у своїх пальцях. Осінь, торкаючись листком своєї щоки, повільно крокувала далі, Яскраве сяйво в її очах раптово змінилося сумом… Дивлячись перед собою, вона ніби над чимось розмірковувала, так Осінь довго йшла лісом… Та не помітила як залишила його.
Під самим лісом було поле, на якому спокійнісінько росли собі жовтогарячі гарбузи. Та золотоволоса творча особа і їх не оминула. Намела на них листя і, довго стоячи поруч, милувалася своїм експромтом. З часом Осінь легкими кроками майже пливла до берегу річки через парк. Її задумливий погляд летів поміж віття дерев, то задержуючись на якісь миті, а то поспіхом мандруючи далі… Цей погляд інколи задоволено охоплював усе навкруги, у ньому була гордість господині, що наполегливо працювала над декором своєї оселі. Інколи її очі зосереджено спостерігали за легеньким вітерцем, що ні з ким не порадившись, завзято та натхненно створював навколишній вид на свій лад. Осінь ніжно та зворушливо посміхнулася.
Мандрівниця підвела свій замріяний погляд до неба, у якому гучно цвірінькали пташки. Вона якийсь час милуючись дивилася на них, потім потягнулася до птахів руками, ніби намагаючись схопити їх таких швидко рухливих. Здивування у веселих очах Осені промайнуло коли ні одна пташка не опинилася в її руках.
Рухи Осені були повільними та по жіночому легкими. Дні були ще доволі теплими і вона поспіхом розбулась і занурила свої ноги у пісок берегу, блаженно підвівши очі до блакитно – сірого неба, воно поспіхом розчинилося в її очах темно – золотого кольору. Осені здалося, що небо м’якою долонею легенько торкнулося її волосся. Обличчя мандрівниці - красуні засяяло виразом втішеної дитини… Осінь нахилилася, дивлячись на пісок,що сипався по її ногам і, задоволено посміхаючись перегортала його, йдучи далі. Вона зупинилася біля самої кромки води і знову чомусь засумувала… Довго задумливо дивилася кудись у далину, злегка прижмуривши очі. Інколи стиха зітхала. Повільно водила своїм спокійним поглядом по протилежному берегу ріки, по високим кронам дерев, що на нім були. Перевівши свій погляд на міст, Осінь із зацікавленістю спостерігала за їдучим по ньому транспортом… Її вуста раптом беззвучно зарухалися, мабуть вона щось прошепотіла про себе…
Густе волосся Осені павутинкою заснувало обличчя, очі вогниками світилися з під нього, лінія вуст була доброю та м’якою. Вона граціозно прибрала волосся назад. Чарівна красуня задивилася на себе у річкову воду, окрім свого обличчя вона побачила, що і небо зазирає сюди теж. Її погляд усміхнено засяяв. А й справді, після цього моменту у Всесвіті залишилася чудова світлина!
Згодом мандрівниця повернулася обличчям до парку і знову… задивилася… Я намагалася зрозуміти, що було у цих гарних очах, про що говорив її погляд, але… його багатомовність мені розгадати виявилося не під силу… Мабуть вона віддала перевагу тому, щоб деякі речі залишити при собі… Осінь помітила мене,всміхнулася і привітливо зімкнувши та розімкнувши вії , поспішно відвела свої очі та й пішла по кромці берегу. Вона прямо тримаючи голову, дивилася перед собою. Рухаючись легко та граціозно, ця загадкова пані була схожа на птаха з гордою осанкою, що летить у вирій, захопивши з собою свій світ з його дивними таємницями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997779
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023
А кому разповіси про все?
Та чи варто те розповідати?
Рани гояться... час геть несе
Все, що душу могло розідрати...
Годі обертатися назад!
Та й себе жаліти уже досить..!
Треба встигнути чимало... У сто крат
Обдарує Муза і попросить:
"Ти ж мене, дивись, не підведи...
Я до тебе шлях такий долаю..."
... та які там рани... ти веди,
Горлице моя, до того краю,
До якого маю я дійти.
Ні, не жаль зітерти ноги й душу!
Покажи мені оті світи,
Через них поетом стати мушу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
Плоди своєї творчості треба розприскувати в душі, як сонце своє світло та тепло. І так, як і сонце, не очікувати слави...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997645
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
Вона... талановита...
Їй все вдається так, ніби... вона просто... робить рухи і... створює, створює, створює... Створює легко, ніби просто... живе...
А небо... підтримує її своїм сірим поглядом. І вона, відчуваючи таку потужну підтримку... працює над образами, що невпинно підказує їй натхнення...
Вона... талановита... та хизуватися цим.. навіть не вміє. Це просто, як подих... Так! Творити..
ніби дихати... Вона відчуває себе улюбленою дитиною Всесвіту..
і це... створює у ній самій... митця... Їй це необхідно... по іншому, ніяк... Усі її натюрморти, мелодії, екібани... Це... без перебільшення - сенс життя... І вона... вдало та легко бере цю вишину... Ні, не подумайте, вона сама, не залишила собі іншого вибору... бо як інакше? Саме цей вибір... створив її саму... вона... талановита... Бо вона... осінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023
Пелюстка щастя у очах дитячих,
Тендітна, ніжна, радістю тремтить...
Як вберегти? Як відвести злу мить?
Хай горе буде у їх бік незрячим...
Вони на всій планеті мов котята,
Душа пухнаста й тепла, світла їх.
О, людство! Не роби страшний той гріх!
Їх подих слухай... не горлань завзято...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023
Хліби моя бабуся випікала
В найширших пательнях, що в хаті були!!!
Бувало хміль в опару добавляла …
Такі вже пахощі хатою пливли.
Хлібину ту руками обійняти
Дитиною ніколи не могла.
Під хусткою тепленька аромати
Так щедро віддавала, ніби вона
Повільно дихала і зігрівала
Мою маленьку душу, й подію ту
Роки усі у серці зберігала
Я милим святом, світлу радість просту!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023