| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
І в одну мить життя зупинилося. Побачивши тебе з іншою, відчувши це тепло не тактильно, а лише випадковим поглядом ока. Твою руку, яка ще місяць тому зігрівала мене, а тепер зацікавлена в іншій, не в мені…Побачивши цю мить, яка мене ж і зупинила. Все, що було між нами — помилка, всі твої слова і дії — брехня. Завжди думала, що про те, що було в минулому, радше казати: «досвід», але сьогоднішній вечір показав… Ні! Не досвід, фатальна помилка. Я шкодую про ту мить, коли вперше тримала тебе за руку, шкодкую про перший поцілунок, шкодую, що відкрилася тобі. Шкодую про кожну сльозинку, яка була пролита через тебе. Про кожне сподівання і віру в «нас». Ти не вартий мене, мого життя, навіть мого слова. Тепер тебе більше немає, ні в думках, ні в серці. Це була остаточна крапка. Ти зник, тебе немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991404
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023
Роздумуючи про терпкі на смак події, і днями світлими караючи себе за те, прийшло до мене усвідомлення тієї, нібито фатальної дії, та тільки почуття твоє пусте пішло не через те…
Я бачила старі вірші, вони говорять інше, твоє тепло не віддане мені…
Палкі твої слова щодня доносились до інших, для мене ж були сховані в труні
Твоє обличчя було сповнене надії, а очі так блищали від брехні
Я бачила усе, ховавши під усмішкою ті рани, які боліли й кровоточили в мені
Та тільки погляд видав почуття, давно закуте у кайдани, немов палаючі всередині до попелу вулкани, які у мить згорали від щедрих порцій прагматичної дурні
Схиливши голову посеред ночі, думки лились неначе водоспад…та всі вони раптово в хмарах розчинились, із кров‘ю, сміхом і сльозами перепад
Можливо, помилка? Можливо, все того не варте? Сказавши правду, в тому липні, ти б змінив усе… Та твоє «не було, не знаю» лиш тепло моє сховало. Хто ж знав, що нас настільки сильно занесе?
«Це винна ти! Немає в тобі правди!», кричав ти, сидячи в полоні всі три дні. Не помічаючи одного, тієї голосної серенади, яка від болю й сліз лунала у мені
І все не так, і просто «вибач», і просто «це фантазія твоя потоками так б‘є».
Чергова хвиля недолугих тих невдач, яка здогнавши й охопивши так і вб‘є
Мій льодяний характер, на який ночами й днями нарікав, у мить розбився й загорівся, схопивши спогади собі у супровід…
І ось, можливо, все у мене добре, цим епізодом ти забрав й любов мою услід.
Шкода, що будували її разом, і замість почуттів високих пірамід, сам загорівся, а в мені лишив лиш сліз холодних лід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2023