| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Скульптури ангелів наче ожили.
Дивляться пустими очима в душу.
Камяні губи розімкнулись і почали шептати:
Хто пооббивав нам крила, голови, руки?
Тепер на нас сідають сизі круки.
Кругом ми поросли травою.
Ніхто не ходе стежиною старою.
Лиш ти чомусь заблукав сюди.
Розглядаєш потріскане обличча, пусті зіниці, кучарі волосся що спадають по плечах, подобу тіла порослу мохом.
Та не місце тобі тут - немає живим сюди проходу.
То що забув ти тут?
Дороги назад вже незнайти, всі вони ведуть сюди.
Стоїш з простягнотою рукою - перед дівою неживою.
Но скоро вона тоже стане камяною.
Но крил не буде в оної.
За мить, забудеш ти свою подобу і круки стануть тобі милі, а це місце твого дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Розлуки шрам болючий, залишився на серці.
І знову я малюю фіалки багатоперсті.
Розмазую фарбами пурпурове небо на холсті.
Небуде інших, таких як ти.
Небуде ночей, що разом до світанку.
А зорі знають, що я кохаю, вони все бачуть, вони все чують.
Як каплі сліз розбиваються о землю.
Розмиваються, тускніють в житті кольори.
Як небо плаче зливами в ночі.
А я не знаю.
Де мені шукати, де знайти, таку ж жіночну, таку як ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Вже ясно на дворі стає.
Перші сонячні промені пробиваються крізь хмари.
Рудий кіт, на паркані, солодко потягується і спостерігає за подеякими пішоходами.
Хтось спішить на роботу, а дехто вже повертається з нічної зміни , щоб нарешті поспати.
Всі поспішають і ніхто незвертає на нього уваги, занурившись в думки.
Проте, риже чудо на них не ображається, йому подобається сидіти і розглядати людей.
Після холодної ночі і ще такого ж ранку, приємно погрітися, поки в не таких теплих, проте бажаних сонячних промінчиках.
Пташки оживились і почали наспівувати свої дзвінкі мелодії, тож кіт переключився на них.
Як вони стрибають по деревах, перегукуються і перелітають з гілки на гілку, тоже виявилось доволі цікавим заняттям.
Можливо було б весело за ними поганятись, но для цього потрібно докласти зусиль, бо вони доволі швидкі.
Но йому було занадто лінь, він позіхнув і знову перевів свій погляд на вулицю, яка все більш оживала.
Цікаві ж вони створіння, вічно кудись поспішають, метушаться, рідко він застає останнім часом людей, які просто як він, сидять і гріються на сонечку, а деякі виходять, щоб вигуляти собак. Щахливі створіння, гучні, активні, вічно лізуть до тебе і недають спокою. Їм би бодай трохи спокою, звідки в них стільки енергії береться, і вічно вони щасливі такі, ніби обїлись сметани і їх не зловили за невеликою пакостю.
А ще, вічно підлизуються до людей, ніякої гордості, хоча коли мене почешуть за вушком в мене тоже може вирватись муркотіння, це доволі приємно. На дворі літо, скоро стане доволі спекотно тут лежати, ще би трохи насолодитися цією миттю, потім же доведеться шукати місце десь інше, в тіньку. Може, як і ті пташки залізти на дерево і заховатись десь в листі, та й спостерігати з такої висоти краще.
Чи може краще під тим кущем, маю сумніви що туди хтось зазирне і завадить моєму спокою.
Вставши на всі чотири лапи, кіт кольору вечірнього сонця, останній раз оглянувся і попрямував на пошуки нового місця для сну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986523
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
Дим з цигарки гірчить на язиці, а я все згадую тебе,
таку неймовірну, чарівну.
Час який ми проводили у двох.
Прогулянки по полю і вінок з ромашок на твоїй голові.
Неслухняне кучеряве волосся, яке ще більше запутував вітер.
Твою посмішку, яскравішу за саме сонце.
Ластовиння на чоках і носі, кожну плямку я намагався зловили своїми губами.
Твої теплі обійми, які зігрівала в самі холодні ночі.
І обіцянки що назавжди, зімною, та тепер я один і тільки цигарка зігріває мене ночами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
І погасли за вікном всі вогні.
Вийшли люди з своїх темних нір.
Білим мереживом випав сніг.
Вкрив ковдрою весь ліс.
Від холоду мерегтіло в очах.
Демони чекали на твій страх.
Ще не з'явився він у серцях.
Страх чекає на свій шанс.
Темним шалем вкутана душа.
Що не пробереться ні одна іскра.
Темно, навколо ні душі.
Кругом валяються одні мертві туші.
Ти сидиш в куточку один.
Тихо стримуєш біль.
Не видаєш ти свій страх.
Демони чекають свій шанс.
Світла не видно з вікна.
Залишилась одна світла душа.
Не видає вона свій страх.
Тихо сидиш в куточку одна.
Дивишся в непроглядну мглу.
Не покажеш їм свій страх.
Демони живуть в їх серцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
Я дивлюсь на небо й питаю- чи відчувають бам біль, любов, свободу.
Чи сумують за життям земним, людьми, які були цінніші за життя.
Як їм дати знати, що були важливі, що їх невистачає і життя починає сіріти з суму.
Від землі до неба так далеко, як дізнатись чи щасливі вони там?
Чи повітря там таке чисте і свіже як тут, за вікном, де я стою?
Дивлячись з вікна, я щоразу згадую їх, їх сміх, вогники в очах, риси обличча.
Може моє місце тоже не тут, а десь поруч з ними на небесах?
Може, вже не треба більше туги за минулим життям, а відштовхнутись і піти далі?
Час йде далі, світ рухається далі, спогади розмиваються, але кожен раз, коли я дивлюсь в гору, серце знову так занепокояно стискається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023
Знову образ твій марився мені у снах.
Та зустрітись нам не вдалось.
Хто ти? Чому я бачу так часто тебе.
Руді кучарі твої, очі кольору молодої трави.
Веснянки, як же багато їх на твоєму обличчі.
Кожен день я чекаю ночі з надією на нашу зустріч.
Но це все лиш сон, моя улюблена примара, мій найкращий жах.
Ти зачарувала мене у сні, тоді чому я бачу образ твій, серед білого дня, в кожній рудоволосій дівчині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
Сидиш у темній комірці сам.
Тільки вогник цигарки тліє.
Чекаєш когось, хто зігріє.
Та ніхто не відчиняє двері.
Думаєш, гадаєш.
Кому ж ти потрібен.
Хто пригадає, як ти сміявся.
Скільки часу минає,а ти досі незнаєш.
Ти пропадаєш.
З середини згораєш, проте зовні холодний.
Замерзаєш, не можеш зігрітись.
Чогось невистачає, чогось потрібного.
Ти вигораєш, досі шукаєш, та вже незнаєш що.
Ти замерзаєш, не можеш зігрітись.
Ти помираєш, та досі живий.
Сам собі могилу копаєш.
Не бачачи світла в темноті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023
Кіт чорний через дорогу,
очима дивиться у серце.
В ньому баче він смуту.
Бачить серце стало склом, яке розбилось.
В ньому метелик поселився.
Він поранив собі крила.
Но та в надії в скло б'ється,
махає крилами щосили.
Життя підтримує у тілі.
Кіт чорний через дорогу,
очима дивиться у серце.
Очі світяться, палаюсь.
Біль у серці відчувають.
Крізь скло чує стукіт,
поглядає за надією в життя.
Він біжить до тебе щосили,
шерсть його блищить зірками.
В руки твої себе ввіряє з надією в життя.
Рани серця він сціляє.
Кіт чорний через дорогу,
очима дивиться у серце.
Баче в ньому він дорогу.
І себе напроти неї.
Баче радість і сумління.
Баче рух крил які зцілились.
Які літають без перепон.
Метелик знов літає.
І не бється об скло, вільно розправивши крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023
Бачу тепле літнє небо в його очах.
Таке яскраве і бескрайнє.
В них відбивається вся його блакить.
Світив очима своїми в ночі, тільки для мене, вони як вогнецвіт, іскрились світлом в потимку.
Ти був сенсом мого життя.
Моїм коханням, кожним подихом.
На побачання заведено дарувати квіти,
І ти дарував, зібрані тобою волошки в полі.
Ромашки, які цвіли в степу.
Тюльпани, вирвані потайки в сусідки у городі.
Збирав букети із суниць, солодких, червоних, таких смачних і пахучих.
Ніколи не забуду цей смак.
Він як наш перший поцілунок, солодкий, тягучий, трохи приторний, но такий бажаний.
Ми бігли в той день під дощем зненацької зливи, змокли до нитки, трусились і грілися одне до одного.
Тоді здавалась немає нічого теплішого за твої руки, твої гарачі вуста і палаючі очі.
Бачу ці дні, немов вони були учора.
Картинки крутяться немов у сні, но це реально, це всьоголишень спогади, давно минувших днів.
А чи існували вони колись, чи були ці образи реальні?
Чи бачила я очей блакить?
Не видавала надії за реальність?
Це було, я точно знаю.
Часи минули а в памяті тримаю завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023
На небі засяяли зірки.
Дивлюсь на них сидячи в темноті.
А вони все сяють, виблискуюсь на нічному полотні.
Дим з цигарки литить у вись,
утворюючи білою стрічкою візирунки.
Тишина оглушає.
Нікого навкруги вже немає.
А зірки все сяють, виблискують в темряві.
Немов в маряві освічують мені шлях.
Без поспіху я йду по стежині додому.
Хочу розгадати їх дивну мову.
Що вони намагаються мені сказати?
Які таємниці розказати.
Мандруючи по небозводі, виблискуючи світлом знову.
Душить запах трав, які вже покрилися росою.
Цигарка тліє, закінчує своє життя, вітер забирає останні її міліметри і перетворює у порох.
Стікає час і от вже світає.
Зірки зникають до закінчення наступного дня.
Небо розцвітає, починаючи новий день
Нове життя, ще один схід сонця, яке зігріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023
Ти була моїм шторнімним морем,
Яке колихало мене на воді.
Ти була як місяць і зорі,
Освічувала мені шлях.
Ти була моїм недільним ранком,
Окроплювала ноги росою.
Черешнею у садку,
Яку я так любила з друзями їсти в дитинстві.
І зараз люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Він любив шум води, коли вона билась об точений нею ж камінь.
Крик пташок.
Захід сонця на небосході.
Запах солоної води.
Відчуття піску голими ступнями.
Споглядати за підводними створіннями.
Я ж любила дивитися в його очі.
Бездонні, чарівні.
В них бушував шторм, то спокійна гладь.
Ти дивився на мене з посмішкою, коли я знову розказувала тобі якусь дурнувату історію.
Слухав мене годинами, без прирікань.
Я ж обожнювала твій дзвінкий сміх, після кожного мого незавжди вдалого жарту.
Ти не дарував мені квіти.
Не водив в театри і каток.
Приносив мені мушлі, щоб я послухала море, готував самі смачні сніданки, миючи потім посуду, бо я страшно не любила це робити.
І я була щаслива, щаслива як ніхто на світі з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
Вона...
Вона любила небо..
Воно відбивалося в її очах, то хмарами, то цілим космосом.
Вітер, який колихав трави у полі і лоскотав її голі ступні.
Ліс у теплий літній день, в якому звучали мелодії з хору пташок.
Сонячне проміння, яке прорізалось крізь листву дерев і відкидало візирунки з тіні.
Дощ, який омивав її лице, поки вона бігла на зустріч, відкидаючи мокрі пасма волосся.
Вона любила малювати квіти, поєднувати кольори, змішувати їх,
добавляти на чистий білий лист кольори, оживляючи його.
Живі квіти збирала в букети, милувалась ними, а потім засушувала, намагалась зберигти їх красу бодай трохи довше.
Годинами сиділа і спостерігала за людьми, їхніми емоціями, почуттями, для одних важливими моментами наповненими радістю, для інших одноманітними моментами з їхнього життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023