| Сторінки (13/1228): | « | 11 12 13 | » |
*** *** ***
«Оповідання дядька Семена дядьку Лавріну»
***
Нас за мову
Вбивають --
На рідній землі...
Нам історію
Перевертають
У,.. ворожі -- наміру
Дні...
Нам вказують,
Як нам жити
І... грабують повсякчас
Україну :
Пришельці,
Зрадники,
Перевертні,
Хупца різних мастей
Та найбільше --
Свої..,
Бо :
Не так страшні
Чужі воші --
Сказав провідник
Дійсно пророчі слова,..
Як свої
Гниди,
Що продались,
Задешево -- гноєм..,
На обіцянки,
Могильні --
Кремля...
-------------------------------------------
09.04.2021-07.01.2022;
Paris (M° 08 / A-a)
=======================
Автор ::: Катинський Орест ( Katynskyy Orest)
====================
(!!!)
"Не так страшні чужі воші, як свої продажні гниди..."
------------------
(Симон Петлюра "Московська воша" --- оповідання дядька Семена дядьку Лавріну про те, як московські воші їдять Україну та що з ними треба робити...)
---------------------
Читати онлайн за цим посиланням :::
https://coollib.com/b/335650/read
----------------
(Автор -- "Роздумуючи над спадщиною предків та дійсністю сучасного...") =======================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
*** *** ***
Знову лежиш в ночі,
Очі відкривши
І... стара суперечка,
Десь підсвідомо,
Сама зі собою триває :
Ти кажеш: - не такий вже він гарний!
- Ну і що ж! -- серце тихо відповідає...
Все не йде до тебе проклятий сон,
Все думаєш :
Де істина,..
Де брехня..,
Як мана, що вбиває...
Ти кажеш собі :
- не такий вже він розумний!
- Ну і що ж! -- серце тихо відповідає...
Ось тоді, в тобі, народжується переляк,
Все падає,
Все руйнується навколо --
У темнеє тло...
І говориш ти серцю сердито :
- але ж пропадеш!
- А серце відповідає:
- Ну і що ж ! Він мій єдиний...
Я його кохаю і...
Тепер мені --
Все одно..!
-------------------------------------------
22.03.2023;
Paris (A-а)
=======================
Переклад вірша на українську мову поетеси Юлія Друніна за просьбою (С.В)
-------------------------------
(Автор Катинський Орест -- Мої переклади поезії з різних джерел та мов світу...) =================================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
***
«Вік української хати короткий – від війни до війни.
Але жодна хата в Україні ніколи не була "скраю"»
----------------
(Автор)
==============
«Малий дім — великий спокій»
-------------------
(Народна притча)
================================
*** "Старий дім" ***
Дім був дуже старий і занехаяний та запущений, бо в ньому вже давно ніхто не жив і не дбав за нього, як це було колись — сміх та гамір лунав по коридорах і двері радісно грюкали, перегукуючись між собою, а вікна скрикували квартирками та дзеленькотіли шибками, відповідаючи на звук голосів і радість бігла разом з малими дітьми та проводжала їх розумним поглядом зрілих бабусь та дідусів, а батьки щось там перечилися та розказували і планували на завтра, і майбутнє...
Щезло і згубилося все — війна зруйнувала всі плани та підірвала здоровий уклад дому.
Десь вже вона загубилася у просторі і щезла, ця війна — проклята згуба, та не зміг відійти від цього сам дім — зоставлений одиноким вмирати, пусткою зранений втратами людей і осиротілий без їх уваги.
Стояв він, лякливо дивлячись пустими вікнами у порожнечу, зовсім мертвий та забутий і нікому не потрібний, бо довкола були ще більш знищені війною будинки, що втратили і своє ім'я, і назву, і все що тут було життям колись.
Сумно дивилися вони мертвими тілами, як на цвинтарі могили, але ще не зовсім мертві, а тільки зранені і покалічені війною...
Мовчали і тяжко завивали вітром, або скапували каплями дощу і мовчки жалілися самі собі в безсиллі...
Одного дня зовсім незнайомий чоловік прийшов у дім і, роздивляючись його, обійшов по шматках штукатурки та розбитих речах, хитаючи мовчки головою.
Дім теж мовчки чекав його відходу і дочекався, але — за де-який час, відвідувач повернувся, несучи ще менш-більш нормальний стілець та матерас, який тягнув за собою, а потім й інші речі почали з'являтися — ним принесені і розставлені в якомусь тільки йому відомому порядку.
Дім мовчав, не вірячи, що хтось буде тут жити.
Зрештою, йому навіть було байдуже, — чи буде довго цей пришелець тут, бо вирішив, для себе, зразу ж — ну, одну ніч перебуде і піде, як було колись вже... та помилився, бо пришелець збирався, по-всьому, тут жити. "Що ж, — Подумав дім, — побачимо, як ти поведешся, коли осінь прийде, бо вже он-де вона заглядає у вікно жовто-червоними пломенями кольорів..."
Чоловік завжди щось майстрував і ремонтував, та приносив речі, які забирав із сусідніх будинків.
Інші будинки почали нарікати і скиглити,— "що ж це таке,.. а ми чим гірші, що йому така честь — все для нього одного і.., вже он піч куриться димом, і вікна затягнуті в плівку поліетиленову, і двері на петлях вхідні вже висять.., а ми — що ж ? Несправедливо якось..."
Вони старалися привернути увагу чоловіка, але все було даремно — він ЦЬОГО свого дому не покидав і дім вже почав привикати до цього чоловіка, вслухаючись в його ритм життя та привички і не дуже дивувався, що чоловік час від часу чистив пістолет і автомати...
Він до цього привик ще раніше, що люди ходять зі зброєю під час війни і не представляв собі вже якось інакше життя після цих жахливих потрясінь, що вложили в нього розуміння — так повинно бути.
А чому саме так — він не міг відповісти і не знав чому так, а не інакше, як було колись...
Колись ?
А чи було колись взагалі інакше ?
Якось дім спіймав себе на думці, що він вже ніби знає цього чоловіка, а звідки і де та як — не зміг згадати і, мучачи пам'ять та напружуючи спогади, так і не зміг пригадати...
Не міг, бо був вже покалічений та знеслаблений дуже війною, розвалами, каліцтвом стін та перекриття, вибитими вікнами і ранами втрачених дорогих йому людей, яких тихо оплакував, згадуючи їх смерть ось тут на своїх очах...
Страшно.!. — будь проклята ця війна і всі хто її придумав та породив, дав їй силу та можливості нищити все, що так хотіло ще жити і намагалося врятувати своє життя і рідних... та вже не змогли і не зможуть більше ніколи...
Мертвими залишили згадки для дому та пустку у серці живого...
Страшно.?. не то слово — жахливо..!
Так...
Саме так... Жахливо !
Дім думав поволі, кректячи і постогнуючи всім своїм зраненим тілом і прислухаючись до навколишнього, — чи не йде знову війна до нього, щоби добити...
Чоловік пропадав час від часу, але вертався в дім і знову наповнював його радістю та теплом, хоч і по ночах, а все ж — життя чулося в його діях...
Проте одного разу він прийшов не один...
Якось чоловік прийшов прихрамуючи і тримаючись за бік.
Дім вже знав, що цей чоловік партизанить ночами і нищить ворогів, що вбили всіх його рідних, бо чоловік часто розмовляв уві сні і дім прислухався до його марення мовчки та насторожено.
Щось намагався він згадати по тих словах марення чоловіка, але не міг, бо весь зранений та розтерзаний він був наче цей чоловік — забутий у часі...
Зараз чоловік витяг кусочок остатку розбитого люстра і довго обдивлявся свій бік, а потім знову забандажував його.
Хоч кров просочувалася крізь тканину, він вже, не звертаючи ні на що уваги, став розставляти витягнуту зброю попід вікнами та біля стін, час від часу прислухаючись до чогось, крутячи головою у різні боки, а потім промимрив до себе тихо :"Ну, от і все.., це вже — кінець.., скоро вони мене знайдуть.., треба приготуватися..."
Потім він витяг файку, як він сам сказав це з любов'ю, і довго прикурював її,.. а потім затягнувся і надсадно відкашлювався, бурмочучи під ніс у вуса :"Казав же, що запалю востаннє перед смертю — прийшов вже час,.. пора..."
Він ще щось думав своє, як дім раптом згадав цей запах диму і цього чоловіка, що тоді сидів напроти його господині і довго мовчав, а потім вони пристально дивилися один одному в очі...
Що вони тоді говорили.., що саме ?
Дім намагався це згадати, але в цей час появилися легкові автомашини з людьми, що розглядалися пильно довкола.
Ось один махнув рукою і всі зупинилися.
До передньої підійшов якийсь непримітний чоловік і, щось розказуючи, показав в сторону на дім, який раптом похолодів від страху.
Всі висіли з машин і обережно почали наближатися до дому.
Чоловік вже не курив, а положив файку на зломану табуретку і взяв в руки автомат.
Потім почалася стрілянина і дім фізично відчував, як кулі пробивають його стіни та перекриття, що боліло його і... дім не знав, чим це закінчиться, але інтуїтивно відчував, де знаходиться чоловік, що стріляв по наступаючих.
Чоловік раптом відкинув голову і, хрипко якось, заспівав вголос, хоч до цього щось мугикав собі під ніс :
"Любив козак дівчину і з сиром пироги..,
А то були мисливці —
Зовсім не вороги.., Взяли собі дівчину І з сиром пироги... Ой-й ! Чула-чула-чула-а... Ой-й !
Чула-а-чула ти..."
Дім зразу ж згадав цю пісню, яку співав завжди один малий хлопчина, а потім юнак — його господині і яку вона сама часто, наодинці, співала.
Щось затрепетало у серці його і, ніби, сльози почали капати.., а чи то дощ, що раптово полив з неба.
А дім старався тепер згадати ще більше і не міг, бо зовсім вже став немічним та хворим і розбитим.
Він старався з усіх сил захистити цього чоловіка від куль, що градом сипалися з усіх боків і пробивали його стіни.
Було боляче за себе і за чоловіка, що раптом припав на одне коліно і схопився за руку в крові.
Він був поранений, але не переставав стріляти та кидати гранати, що смішно вибухали і розкидали нападавших.
"Он ще один впав і не встає" — відмітив дім про себе і раптом побачив, як прокрадаются боком кілька чоловік до нього попід стіною сусіднього будинку.
Дім затріпотів вибитими вікнами, подаючи сигнал чоловікові про небезпеку, але видно було, що той не зрозумів його, бо не стріляв у цю сторону.
Дим та порох і ще вогонь пробирали дім жахом, а пробиті стіни сіяли ранами, що фізично було тяжко сприймати, як людині так і цьому будинку.
Потім один із цих, що прокрадалися, кинув щось в середину дому і... дім здригнувся від вибуху та захитався сам від страху.
Чоловік якийсь час вже не стріляв чергами з автомата, але дім відчував, що він ще живий.., бо он знову пролунав постріл чоловіка і один з кидавших гранати впав мертвим на землю.
Ще пролунав одинокий глухий постріл і знову хтось з нападаючих впав мертвим.
"Та їх ! Так, хлопче !" — подумав дім радісно, бо мав надію, що вороги підуть геть в страху...
Потім дім розгледів, як всі відійшли від нього і хтось з нападаючих щось приладнав на плечі, а потім вилетіла іскра, що впала просто в середину дому.
Вибух страшної сили розлігся довкола...
Дім страшно застогнав, а потім почав обвалюватись...
Ось тут він раптом ясно згадав, що тоді сказав цей чоловік його господині.
Він сказав тоді :"Ми завжди будемо разом у цьому домі — в нашому домі.., і дім завжди буде з нами, кохана моя..."
Тиша залягла довкола і тільки дощ та останні вогники мигаючого вогню, тихим шелестом згасаючих головешок диму, прокотилися і затихли, як реквієм по вбитих...
Оточуючі будинки були раді, що цей вискочка вже нарешті став, як вони — зруйнованим, бо дім догорів і... запався повністю.
Але вони не бачили нового, що було їм калікам не під силу — красивий високий дім стояв на віддалі, в новому вимірі, де на веранді сиділи чоловік з жінкою і пильно, з любов'ю, дивилися один одному в очі, взявшись за руки...
Вони знову були разом, а на зломаній табуретці біля столу лежала, курячись димом — файка, якої запашний дим так подобався завжди цьому красивому мирному будинку, де на вході красувався дитячою рукою простенький,
як молитва, напис — "МИР НАШОМУ ДОМУ !!!"
----------------------------------------------------------------
01.03.2015-13.01.2018;
Paris (St.D-U / "C.P")
====================================
ID: 931134
Читать тут :::
https://enigma.ua/articles/dim-abo-mir-nashomu-domu
Autor :::
Katynskyy Orest (Катинський Орест)
http://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931134
=================================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
***
«Гармонією маятника»
***
Число Бога,
Як скрита програма,
Що діє у Всесвіта
Підсвідомості..,
Де люди -- у ДНК,
Мають
Можливість
Тримати резервом
Силу :
Тої
Голограмної системи --
Ілюзії Матриці,
Що тримає світ
Гармонією маятника --
У собі,
Щоби вони жили
Розумінням
Та пізнанням любові,
Як шансом досконалості...
-------------------------------------------
09.12.2020-06.02.2022;
Paris (M° 13 / A)
=======================
(!!!)
«Число Бога» -- це є вислів та назва з програмувань, що є ДНК людини (62% / 38%).., де Числа Фібоначчі -- у його константі (ф=1,61).., іменують саме «Числом Бога».., як число Сили творення світу життя, чи Золоте Пересічення світу творіння.
І тому -- всьому є Гармонія та порядок Чисел...
--------------------------------------------------------
(Автор -- "Роздуми про життя...")
=============================
ID: 939361
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
http://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939361
===============================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
***
Ми всі --
Учні війни,
Яка немає
Пощади,
Бо хоче крові --
Любої..,
Так вона може
Жити
Та тішитись
Жертвами,
А ми --
Намагаємось
Вижити,
Щоби пізнати
Силу життя,..
Або померти,
Щоби змити
Гріхи та безчестя,
Бо в цьому є
Перемога,
Якою стаємо,
Чи продовжуєм
Бути,
Просто, людьми...
-------------------------------------------
28.08.2021; Paris (A / a)
=======================
(!!!)
"Ми всі народженні у війні, як жертві пізнання та вдосконалення
любові, щоби перемогти, колись -- себе у собі..."
--------------
(Автор -- "Роздуми про суть життя та систему влади")
=======================
Автор:
Катинський Орест (Katynskyy Orest)
=======================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
*** *** ***
Розплавленим золотом
Сльози падають з ран,
Коли помирають сини
За Волю
І... обеліски не вмістять
Тих золотих грам,
Що написом сяють
Із болю...
--------------------------------------
01.02.2018; Paris ("C.P")
==================================
Autor :: Катинський Орест
https://enigma.club/articles/slbozi-obeliskiv
https://uamodna.com/articles/-ilaquo-sljozy-obeliskiviraquo/
==================================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
***
Коли п'яна жінка
Сіла за руль машини --
Навігатор притворився,
Що він мертвий,
Щоби не був знищений
Без причини...
-------------------------------------------
08.03.2023; Paris (A-a)
=======================
Автор ::: Катинський Орест (Katynskyy Orest)
-------------
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
***
Коли зацвітають вишні...
***
Сумний світ...
Навіть,
Коли зацвітають вишні...
Все ж -- сумно мені,
Бо знову гинуть солдати --
Українські громадяни,
У цій неоголошеній війні...
Сумний світ...
Навіть,
Коли зацвітають вишні...
У самому м.Бахмут
Лежать пелюсками
Братства солдати
В крові...
Світ зійшов з розуму
І... сльозами
За вбитими --
Тими, які стіною стоять
На українській землі...
Сумний світ...
Навіть,
Коли зацвітають вишні...
Все ж -- гірко мені..,
Але я знаю,
Напевно,
Що будуть запахом
Перемоги -- ці вишні спілі,
В собі...
-------------------------------------------
24.09.2022-13.03.2023;
Paris ( M° BnM / A-a)
=======================
Автор ::: Катинський Орест (Katynskyy Orest)
=======================
(!!!)
"Інтерпретуючи слова А.Сіренко, як частина хайку...
З дозволу Вашого, як можливість сказати своє..."
-------------------
(Автор -- "Мудрість часу, як Система життя...")
=====================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
***
"Гліб Бабіч -- У пошанування (присвята)"
***
Свою волю я купив
Святою кров'ю
Відкуплення --
Тою кров'ю,
Яка вже зараз в мені
Діє :
Совістю захисту
Та охорони нації,
Бо --
Ця, моя крапка зору,
Має силу
Як символ Перемоги
ЗСУ --
Над кремлем в Україні,
А тому --
Відкидаємо сумніви,
Бо смерті немає,..
А свою я купив --
Святою кров'ю Відкуплення,
Що є Оранта моя --
Святая Русь-Україна,
Яка, в мені --
Вічно жива...
-------------------------------------------
28.10.2022-19.03.2023;
Paris ( M° 14 / A-a)
=======================
(!!!)
"Іншим мою точку зору приймати не обов'язково.
Але свою я купив за правильну ціну..."
----------------------------
(Гліб Бабіч)
=======================
(!!!)
"У пошанування (присвята) :
Гліб Валерійович Бабіч (02 березня 1969, Миколаїв — 28 липня 2022, неподалік від Ізюма, Харківська область) — український поет, автор пісень,
блогер, учасник російсько-української війни, співзасновник волонтерської ініціативи «Res_Publica. Брати по зброї», активіст ГО «Справа громад», до 2019 року — прапорщик, командир взводу 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Збройних сил України, після 24 лютого 2022 року — військовослужбовець Сил територіальної оборони м. Києва..."
-------------------------
(Автор -- "Хроніка війни ХХІ віку : Україна-Русь проти татаро-московії.")
======================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
***
Париж --
Це є столиця
Мафіозного капіталу
Злодіїв,
Але не тільки тих,
Що на вулицях
Та у транспорті діють..,
А найбільше --
То є :
Авантюристи,
Бандити,
Злодії,
Аферисти,
Які на владних місцях
Сидять
Та кров простих роботяг
П'ють банками,
Як вампіри,
Того міста,
Що було Лютеція
І.., в цьому лайні,
Бути чистими вміють...
-------------------------------------------
19.03.2023; Paris (A-v)
=======================
Autor :
Katynskyy Orest (Катинський Орест)
----------------------------------------------------------------
(!!!)
"Колись, «Лютеція» -- була назва м.Париж...
Саме такою описують її багато письменників Франції,
як ностальгію за втраченим..."
-----------------------------
(Автор -- "У пошуках істини, проживаючи і шляючись
вулицями м. Париж")
=====================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
***
Знову -- сьогодні ,
Сидів я в Кнайпі
"Небесні пльотки"..,
Де всі -- свої,
А фестиваль
Довкруг гуляє
І пиво ллється,..
Шинки забиті --
Бухають всі...
Давно померлих
Зустрів я знову
І свіжих зовсім,
Яких забув --
Я вже давно на чужині
І... ніжну пані,
Тендітну тілом,
У всім червонім --
Я побачив, ненароком,
У хмарки тьмі..,
Сиділа мовчки
Та без коси --
Зовсім одна,
В напівпокров..,
А що їй свято,
Як коло неї
Крутивсь в'юном
Сам Бог Війни --
Знову та знов..,
Який все зробить,
Щоб відпочила
Чарівна пані --
Змінена в сни
І... вона скромно
Їсть шербета,..
Коктель окремий
Їй подають..,
А я в куточку
Сиджу при гальбі
Що скомуніздив,
Як завжди,
Бо я клошара
І без грошей --
Бухаю муть..,
Живу, як можу --
Пишу сонети,
Поволі п'ю..,
Рими свої --
Смакую пивом,
Вдалі..,
Дивлюсь на мертвих,
Що клопотанням --
Ніби в строю :
Прагнуть щось,
Кричать,
Буянять,
Цілують губи
Сині вже..,
Тискають груди
Впалі..,
Аж поки кельнер
Мене помітив
І вишибало приповз,
Якось,
Щоби дістати по черепку
Впалім,
А я в провулок
Вспів,
Якби змалів --
Та тут підпилий
Святий з'явився,
На мене кинувсь
Неначе лев..,
Питання сипав,
Свій фрак накинув
І потягнув до Музи,
Бухати знову --
В дорогу Кнайпу
"Другий Едем"...
-------------------------------------------
09.04.2021-04.06.2022;
Paris (M° 04 / A-a)
===========================
(!!!)
«С Н И...» -- (Серія)
----------------------------------
Автор публікації :::
Катинський Орест (Katynskyy Orest)
=================================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023
***
"Йдучи, залиште світло..!
Це більше, аніж просто залишатися...
Це краще, ніж прощатися
І важливіше, ніж дати пораду,
Що кожен знає...
Йдучи, залиште світло :
Перед ним відступить холод..!
Світло собою заповнить місто..,
Світло покличе надію --
Навіть, якщо Bac там немає...
Виходячи, залиште світло,
Як маяк --
У туманному бурхливому морі,
Як ліки проти горя,
Як сердечності привіт..,
Як розраду комусь
У горі...
Хтось скаже:
"Нісенітниця і маячня..!
Немає ліків проти горя..!"
Я ні з ким не стану сперечатися...
Я дарую вам свій секретний заповіт :
Йдучи, залиште Світло..!
Світло любові серед сірих розпачу втрат,
Як надію: "Ми будемо..!
Будемо завжди..!"
Поки б'ється надія,
Відтак --
В годину, коли віри немає...
Йдучи, залиште світло..!
Навіть, якщо розлучаєтеся,
Навіть, якщо не повернетесь --
Залиште світло,
Серед неправди мли,
Яке комусь сіяє...
Йдучи,
Увімкніть світло..!
Хто помилився --
Той повернеться...
Нехай не гасне Ваше сонце..!
Йдучи -- залиште своє,
Хоч би маленьке
Та щире -- світло життя...
Приходячи, несіть світло..!
Той, хто світлий -- той і є вічний..!
Шлях зі світлом нескінченний,
Як Бога лице,
Яке твориться серцем
З надій почуття...
Приходячи, несіть світло..!
Несіть своє світло,
Як Світло Душі,
Для Всіх --
Пожертвування...»
--------------------------------------------
19.02.2023; Paris (A-a)
=======================
Автор публікації :::
Катинський Орест (Katynskyy Orest)
https://enigma.ua/articles/nesit-svitlo
==================================
(!!!)
"Цей переклад я зробив по просьбі своєї хорошої знайомої
Світлани Вільчинської, як подарунок всім та заповіт від
автора Галини Борисівни Волчек..."
--------------
(Автор -- Мої переклади поезії з різних джерел та мов світу...)
=====================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023
***
Не малюйте
Портрети ідолів,
Якщо фарби ілюзій
Гнилі,
Бо із часом прийде
То прозріння,
Яке істину дасть
У житті,
Щоби правдою жили
Всі чесно,
Де у совість вернеться
Та біль,
Що Покрова-Оранта
Жива --
У святій Україні,
Як очищення дала
Війна...
--------------------------------------------
02.12.2022; Paris (A)
=================================
Автор :::
Катинський Орест (Katynskyy Orest)
=================================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
***
Цей світ --
Парадоксальний,
Але в ньому
Немає нічого такого,
Що би не можна було
Зробити,
Бо :
Цей світ зложений
З людських думок,
Як бажань..,
Та слів,
Як реалізації їх --
В дійсному тому,
Яким можемо жити...
--------------------------------------------
02.12.2022; Paris (A-a)
=======================
Автор :::
Катинський Орест (Katynskyy Orest)
=======================
(!!!)
"Не спішіть йти сліпо за натовпом, бо він може виявитися
похоронною процесією..."
---------------------
(Робін Шарма)
================================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
***
«Якщо уряд порушує Права людей»
***
Є тільки один Бог
На світі,
Що називається --
Справедливість життя,
Як достатній Закон
України,
По якому живуть
Всі --
У вимогах чесності,
Як каже Конституція
І...
Не може бути
Узурпації влади
Одною якоюсь людиною --
При владі,
Бо
Україна є тепер
Парламенсько-президенською
Республікою,
Щоби всі --
До єдиного,
Були захищені гарантом
Виконання Закону,
Як має бути
По праву нації,
Що довірилась людям,
Як своїй Владі,
А коли
Влада використувує
Свій вплив та можливості --
Для порушення Конституції,
Як основного Закону
Держави --
Народ має право
На зміщення колоборантів,
Що засіли в найвищому
Органі України --
У Верховній Раді...
--------------------------------------------
04.06.2022; Paris (A-a)
=======================
(!!!)
“Якщо уряд порушує Права людей, то повстання їх -- священне право і обов’язок”
--------------------
(Напис на камені перед будівлею Ісландського парламенту)
==================«...» «...» «...» «...» «...» «...»
------------------------------------------------------------------------
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
*** *** ***
Державі потрібні
Громадяни,
Як населення,
Що податків робоча сила
І...
Це населення вибирає
Владу,
Яка повинна його захищати
Та піклуватися за дотриманням
Законів існування,..
А тому прості люди
Народжують багато дітей
Для держави,
Щоби могла існувати
Армія,
Як гарантія недоторканості
Надбань влади
І.., саме, прості люди,
Завжди --
Ціною власної крові
Та життя,
Виправляють ВСІ помилки
Влади,
Як зміст свого існування,
На цій Землі,
БО
В цьому -- їх пам'ять
Самопожертви :
Для Роду,
Для Волі,
Для віри,
Для честі -- в собі...
Слава нації..!
--------------------------------------------
26.02.2023; Paris (A)
=======================
Автор :: Катинський Орест
=====================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2023
Autor : Катинський Орест
*** *** ***
"Не погоджуйся, але приймай — ось дійсність нашої повсякденної системи
життя"
----------------------------------
(Автор)
===================================================
"— Що таке Матриця ?
— Відповідь десь там... Вона тебе шукає і знайде, якщо ти захочеш..."
----------------------------------
(*З фільму "Матриця")
==================================================
*** (1) ***
Година досягнень
-----------------------
***
Те, що робиться в Інтернеті — можна бачити і відчувати наяву, приймаючи в цьому
безпосередня участь...
Але те, що робиться в глибині мережі Інтернету — ніхто не бачить.
Тому, що це недозволено,.. багатьом.
Інет споживача — це верх хвиль, а в глибині відбуваються всі інші процеси,
які недоступні простим лузерам.
Чому?
Немає доступу,.. немає потрібних і необхідних знань, а хто зумів увійти туди — хакер
і ворог влади !
Тому, що там ховаються дуже і дуже цікаві речі, як факти...
Ось і я не знав біди, але моя цікавість...
Весь наш світ — це математика і музика, в результаті єдиного знаменника, як
Програма.
Бо, весь наш Всесвіт — це величезний Компютер, в якому існує все, як наші Діючі
Програми.
Можна простіше — Системи...
Ми всі — Системи в системах, як єдина Система Програм...
Незрозуміло...
Заходимо через телефон, як кращого друга і члена сім'ї, в інет і набираємо слово —
Система.
Читаємо...
Ось і я зробив таку ж дурість, що почав копатися в собі.., через інет. А в підсумку
я отримав тільки проблему, яку виношу для Вашої уваги, як факт
активації чіпа контролю (ЧК) за людиною...
Ні-ні, ви не помилилися !..
Проте.., все по-порядку...
Десь — в Задзеркаллі.
Час — земний.
Година — "Х"...
За столом сиділа Рада Комітету, яка приймала рішення самого Комітету, як
виконуючого органу, що контролював все на Землі...
Всього сім чоловік, які вирішували долю всієї Планети.
"Пост 1" і так далі за списком, де раз на квартал обирався голова, з цих семи, строком
на три місяці — не більше двох разів поспіль...
Досягнень було багато, але останнє — найуспішніше.
Нарешті на орбіту Землі вивели супутники для повного і беззастережного, у всіх
відносинах, контороля за людиною.
План був довго в розробці, як одне тільки назва "Roza"...
Чому "Roza", а не Фікус, Кактус або Контроль ?
У троянди багато пелюсток і вона їх тримає дуже довго разом — використовуючи
вологу, як систему, щоб шипи діяли захистом.
Зрозуміло ?
Ні ?
Невже все розжовувати потрібно кожен раз.?!
Думаємо всі..!
Десь в горах...
Десь в нейтральній країні...
Десь на планеті Земля в якомусь Центрі...
Але ж цих їх Центрів було дуже багато і всі контролювалися через ООН, як
офіційну організацію світу, проте...
Ближче до теми, а то час — гроші...
Доповідав Голова Ради Комітету.
— Вислухавши і обдумавши все, ми одноголосно дійшли висновку — наступний
етап можливий і реальний найближчим часом...
Раптово надійшов сигнал з поста охорони. Просто так ніхто не посміє переривати
нараду — значить щось дуже серйозне.
Увійшов шеф охорони і охоронець-робокоп Д-11, щоб доповісти наступне :
— Злом системи і... порушника взяли... Доставити сюди ?
— Навіщо ці дурниці — займіться самі.., як завжди.
— Це не просто людина.., він — один з Вас...
— Хто це ?
— Він складова ланцюга Системи наглядачів за Контролем...
— ???
— Перевірено.., не може бути помилки, панове...
— Введіть його ! — Розпорядився Голова...
— Знайомтеся, — Пролунав раптом над моїм вухом голос, — Маг шпигунства і
відмінний аналітик...
...Я стояв посеред чудової зали замку. Посередині зали маленький стіл на одній ніжці.
Біля нього стояв хтось у чорному капюшоні.
Горіли смолоскипи.
На підлозі світилися пентаграми чітких ліній Каббали.
За вікнами була ніч, що пробивалася крізь напів-вікна величезних дзеркал у стінах
замку.
Стояла страшна тиша...
Той, хто стояв за столиком, щось почав бурмотіти незнайомою мені мовою і я,
раптом, зрозумів, що я просто закланная вівця для якоїсь церемонії використання
моїх знань, а потім мене затягне Чорна Порожнеча.
Навічно.
Як козла відпущення.
Як жертву.
Як дурня, що поліз не туди...
---------------------------------
---------------------------------
*** (2) ***
Час рішення
-----------------
Мій сусід був дивним негром.
Високий, худий, смаглявий, кучерявий і... вар'ят.
Він сам з собою розмовляв і я був, спочатку, в шоці від нього, але...
Він якось раз заявив, що знаходиться під заступництвом Оріш, тобто богів
чорної релігії Вуду — Сантерії.
А його чорний і червоний кольори в одязі завжди були символами Елегба — бога
долі в Сантеріі, який відкриває і закриває "ворота щастя і негараздів"...
Сантерія — це релігія, що давала якісь можливості реально увійти в себе і побачити
той дійсний світ, а не Цей, що нам нав'язували в Ілюзію, як сутність нашого
щоденного і фальшивого буття.
Можливістю Трансу він входив в стан бачень і взаємодії з Астральним світом, звідки і
отримував необхідну "інформацію" про все і всіх.
Адже за кожним з нас стежить око, що називали "Око Гора", але це — не то, що ви
всі думаєте.
Око — це Система стеження за всім цим світом людей. Скрізь і постійно від
Володарів цієї землі, як древніх драконів...
Нас — людей, пасуть, як худобу...
Сильні світу цього пасуть нас...
Так !
Сильні світу цього можуть будь-кого зачинити в тюрму — тихо і непомітно, а
можуть так очорнити,.. що не відмиєшся вже ніколи і ні чим, якщо не захочеш їм
служити, бо тебе просто непомітно приберуть..
Так чи варто писать ?
Бризки проти можуть летіти.
Ой,.. вибачте, ви неправильно зрозуміли мене — подвійний сенс. Писанина може
вдарити на смерть будь-кого, хто проти.., а бризки звинувачень завжди будуть.
Була б людина, а звинувачення на нього знайдуться...
Якщо він не свій...
Це я згадав слова Етьєна Кассе з його книги «Лабіринти істини».., або — «Третя
світова психотронна війна: вона вже почалася»...
Так от,.. мій сусід був не тільки дивним, але і шпигун.
Він за мною шпигував уві сні і я раз його зловив вночі, як якусь тінь, біля свого
ліжка...
Ми, після цього, сіли і розговорилися, а ті, хто сидів поруч, з переляку, шарахнулися
і з деякої відстані спостерігали за нами.
Це вже потім один з них мені скаже-запитає : "А якою мовою ви спілкувалися ?"
І я йому чесно відповім: "англійською, французькою, іспанською..., а що ?"
"Так,.. дивно.., але крім шипіння, цвірінькання, клацання і ще якихось дивних
звуків і клекоту — жодного слова не було сказано вами..."
Цього не може бути...
Може !..
Ще й як може...
Адже, колись все ж приходить завжди Час вибору і реалізації...
Мій вже підійшов.., а я і не знав ще цього сам...
Комусь потрібно було взяти на себе сміливість закрити "Ворота щастя і негараздів",
щоб настала рівновага Істини...
Земля вже була в небезпеці колонізації темними Силами, а люди цього не бачили,
що їх корабель увійшов в АнтиСвіт, де Дух прийняв інші форми, а Душа
розсмоктувалася потихеньку у ТЕХНІЧНИХ нововведеннях.
Люди змирилися з технікою, що їх зжирала, а платою була буденність, черствість,
смиренність, тупість, байдужість, або в короткій і доступній формі "Золотий
трикутник".
А це тільки означає — їсти, спати, спорожняться і веселощі-забави, що вбивають
прагнення до інтелектуального зростання.
Навіть розмножуватися стало лінь.
Ось тобі і експеремент щурів, що спіткали Рай...
Що ж робити ?
І я запитав у мага-сусіда про це, а він чесно відповів — "Я не знаю, але все знають
Духи..."
Які-такі Духи?
Колись-говори-сказуй-відповідай !
"Слухай серце і... дихай Богом " — порадив він мені і... зник назавжди, як я
тоді думав...
Сиджу-у...
Слухаю-ю...
Вникаю-ююю...
Дихаю і... Бог, поруч, сопе...
Тривожно на серці і шкода всіх Землі людей...
Світу мало зрозуміти все це в моїй бідній простій людській голові і... Смерть поруч
сидячи,.. втішає, небога, мене...
Дощ.., сіє думки і тече до Душі...
Боляче-е-еееееееееееееееееееееее...
---------------------------------
---------------------------------
*** (3) ***
Час активації
-------------------
Короновірус вирував у всіх країнах.
Смертність була нижчою, ніж планувалося, але...
Ажіотаж був таким великим, що сугестивність деяких зашкалювала.
Що таке наша дійсність життя ?
Думки, що воплотились в реальність.
Тобто — маси людей здійснюють самогубство добровільно і без примусу тільки
повіривши в дію Короновірусу, як небезпечного ворога, а не друга, що такий же, як і
всі попередні віруси грипу, або дифтерії.
Просто необхідно дотримуватися елементарних правил санітарії і вірити в своє
гарне та непохитне здоров'я...
Проте...
Проблема — Реакція — Рішення...
Ось цей ланцюг створених подій, що народжує прагнення маси людей прагнути в
кайдани рабства і контролю, де спрацювала стратегія Комітету...
Двері в світ Інету були вже прочинені наполовину і я міг читати в своїх думках
той шлях, що мені був необхідний...
Входимо чи ні ?!
Йдемо,.. була-небула, а хто не ризикує — той не п'є шампанського...
...Я стояв серед чудової зали замку.
Десь звучала музика. Хтось щось комусь говорив, але я просто стояв і слухав.
Що ?
Я і сам ще не знаю...
Я стояв і слухав тишу, яка десь незримо була присутня, як призначення...
Чого ?
А.., це не так важливо.
Головне — я вже тут,.. так (!) — я тут, де колись був давним-давно...
Коли ?
Згадати б тільки...
Сон був таким виразним. Хтось кликав мене. Десь мене вже зачекалися...
Ось засвітилися катакомби під Парижем і я побачив їх усіх. Всю сітку, яка
відбилася в моїй свідомості навічно.
Тут же пролунав голос в голові :
— Тебе давно вже готували до своєї роботи, але ти не знав цього до певного часу. Ми
народили тебе і виховали для цього...
— Хто Ви ? Для чого ?
— Ти обраний і носиш титул Головного наглядача Контролю...
— А можна без жартів.., я просто сплю і ось я вже прокидаюся.., а це просто сон..,
сон, який проходить...
— Це не сон !
— А що ?
— Посвячення на служіння...
— Та ну,.. киньте кепкування і... пішли ви всі — у сні...
— Стояти.., струнко !
Мене вдарило немов струмом і я... побачив зовсім сивого Діда, якого десь-чомусь
якось смутно пам'ятав...
Але звідки ?
— Я тебе вчив постійно і жорстко, сину. Вибач, але часу зовсім немає. Я скоро
піду. Мені пора. Земля в небезпеці. Ти повинен вступити у володіння Силою і
Знаннями, що вже маєш...
— Що я повинен робити, батьку ?
— Ти приймеш те, що я дам тобі і будеш нести весь термін, що призначений тобі.
А все інше тобі відкриється в процесі, бо Сили тобі допоможуть усвідомити Важливе
і Необхідне для свого Часу...
— Зрозумів... та не зовсім, батьку...
— Ти готовий ?
— Ні.
— А зараз — готовий ?
— Збираюся...
— Ти вже готовий тепер ?
— Так !
— Прийми і неси на Благо і порятунок ті сили життя, що дано Всевишнім Творцем
для всієї землі у Справедливість !
— Буду і є "Я" в справі — по правді Всевишнього !
— Амінь !!!
Я відчув Знання, які необхідно захистити і... це міг зробити тільки один я,.. вже без
вагань і сумнівів — активізувавши чіп контролю (ЧК) за всім на Землі.
Велике Око посилало мені інформацію з усіх боків і як я її всю зумів бачити
та ще й осмислювати — про це я вже не думав...
Вдень я був простою людиною, а ось вночі — я часто забирав життя злих і жадібних
лиходіїв і не тільки в Катакомбах.
Я гуляв усім світом — не порушуючи рівноваги Сил...
Мене називали, тут в Парижі — Чудовиськом Підземелля і мій будинок був в самих
темних закутках Катакомб під ним.
Тут було багато кумедних людей і банд, але всі вони мене боялися, а я їх ні.
Я їх усіх знав. Я всіх їх відчував. Я знав скарби і таємні місця спецслужб. Я був
скрізь і ніде, але про мене ходили моторошні легенди.
Чудовисько, що невловиме і страшне та незрозуміле — жило в Паризьких катакомбах
так давно, що вже всі за нього забули.
Але були ті, хто ніколи не забував нічого...
Вони шукали мене...
І я це знав.
Я готувався до зустрічі з ними...
За мною були Артефакти сили і Таємні знання предків...
Вони хотіли їх відняти, ізолювавши і вираховуючи мене в годину Короновірусу.
Вони готувалися мене вбити напевно,.. проте...
Я не ховався і сам прийшов до них.
Бій все одно був неминучий...
То — навіщо втікати ?
Відповідь тут тільки одна : "Хто — кого.?!."
---------------------------------
---------------------------------
*** (4) ***
Година використання
----------------------------
Пункти щеплень діяли жорстко — або ти погоджувався на укол, або карантин
і... невідомо куди дівалися ті хто відмовилися.
А от хто повторно прийшов у згоду з медичним оглядом та погоджувалися на
вакцинацію і... тоді, прийнявши її, вже йшли по своїх справах життя...
Та у жилах текли вже інші капсули крові після вакцинації.
Кров'яна маса стала вже Кремнієва і контрольована в людині...
Як все просто і... плюс емоції.
Емоції — ворог логіки.
Тому, що вплив на емоції представляє з себе класичний прийом нейролінгвістичного
програмування, спрямованого на те, щоб заблокувати здатність людей до
раціонального аналізу, а в підсумку — взагалі, до здатності критичного осмислення
того, що відбувається в реальності.
А з іншого боку — використання емоційного фактора дозволяє відкрити двері в
підсвідомість для того, щоб впроваджувати туди думки, бажання, страхи, привички,
побоювання і ті програми контролю, які є стійкі Моделі Поведінки.
Заклинання про те, яким є жорстокий вірус.., як несправедливо ігнорувати правила і
турботу лікарів та й влади.., як страждають хворі і заражені — залишають за
кадром справжні причини того, що відбувається.
Того, що відбувається і має підґрунтя тільки одного — моделювати систему
гноблення мас таким ось хитрим способом...
Може я і не правий, але...
Комітет проаналізував експеримент і дав йому позитивну оцінку — відвернуто
увагу від головного і важливого...
— Завдяки біології, нейробіології та прикладній психології — Система отримала
у своє розпорядження передові знання про людину в області як фізіології, так і
психіки.
Системі вдалося дізнатися про звичайну людину більше, ніж вона сама про себе знає.
Це означає, що в більшості випадків Система має більшу владу і більшою мірою
керує людьми, ніж вони самі.., — Підбив підсумки Голова, — А тому, переходимо на
новий рівень контролю і запускаємо Систему космічного спостереження, за всіма —
"G", як складову операції "Roza"..
— Таки-Так.!.
— В епоху тотального контролю
Залишається вільним тільки той
Хто невидимий для всіх,
Як система..,— Процитував раптом голосно Голова.
Навколо всі аплодували лідеру, а я вже стояв біля дверей, які ще не відкрили....
Раптом пролунав потужний голос: — "Число Бога" на головному екрані, панове...
Всі заметушилися і... благовійне мовчання вперлося поглядами на великий екран,
де було вже видно якесь розмите сріблясте обличчя, що приховувало головне —
Невідомість, як Вищий Розум.
— Слухаю вас, Комітет.!.
— Ми вже зробили, згідно з Договором, часткову вакцинацію населення Землі і
ось-ось вони всі будуть служити єдиній меті вашої Матриці...
— Мало,.. цього дуже мало і темпи зовсім низькі.., прискорте процеси.
— Дайте нам можливість розпоряджатися Артефактами сили...
— Питання не розглядалося поки, але... є варіанти. Ви погано працюєте і тому
я дам вам свого помічника, як садівника системи "Roza" — Монстра. Заперечення не
приймаються... Він вже біля дверей... Чекате.!.
Екран блимнув і згас.
— Ось так завжди — він нами помикає, як хоче..— Прошепотів тихо Голові Комітету
його помічник і старший брат, — Ніколи не вникне в наші проблеми...
— І то непогано, що не умертвив когось...
— В настрої сьогодні...
Двері тихо почала відкриватися і ось перед усіма, що трепетно стояли членами
наради Комітету — з'явилася спочатку тінь, як привид, а потім і сам Монстр, як
сказало "Число Бога".., але не уточнило його вигляд...
Це прийшов я.
Я чекав розв'язки бою і не очікував, що всі впадуть на коліна переді мною...
Дивно...
Вони здалися без бою, а це значить — щось задумали недобре...
Поганий з мене Хакер, якщо я переміг без бою...
---------------------------------
---------------------------------
*** (5) ***
Час завершення
--------------------
Я сидів за довгим столом і тупо знемагав від цього нудного етикету, що представляв
гостинний обід.
Краще би було відмовитися заздалегідь, але...
У мене, за моїми підрахунками — було не настільки вже й багато часу і потрібно
було, за всяку ціну, дістатися до Головного Комп'ютера, що було, поки, мені ще
невідомо.
А тому, я піднімав келих при тостах і ставив його знову на стіл.
Як прискорити закінчення обіду в мою честь ? — Билася в голові тільки одна
думка.., — Це, поки — є перше, а друге — де сама їх Система ?
Тихо звучала музика.
— А коли Ви подивитеся наші успіхи ? — Раптом сказав голова, що сидів на відстані
п'яти кроків від мене у великому і важкому кріслі якогось там століття.., — І якщо ми
тепер будемо працювати разом — то хто командує всім ?
— Ти і тільки ти..! — Тихо відповів я і... зважився на зухвалість, — Слухай, а покажи
мені свій головний винахід, що все знає на Землі...
— Ти — про Головний Комп Системи ? Може, після обіду ?
— Давай,.. зараз, поки є настрій хороший...
— Ми підемо туди в супроводі Головного Начальника Охорони, як годиться по
протоколу нашого Комітету.
— Еге ж.., давайте зробимо це і я, нарешті, побачу ваше чудо техніки, що стоїть над
інтелектом світу !
— Ось.., радий знайомству — Пролунав раптом над моїм вухом голос, — Маг
шпигунства і відмінний аналітик...
Переді мною з'явився мій колишній сусід, але вже поголений — негр, шанувальник
системи Сантерії, або Чорної магії.
Як-як він там представився сам тільки-що мені: — Маг шпигунства і відмінний
аналітик.?!
Ось це поворот...
І він же — Головний Начальник Охорони...
Я так і знав, що десь був прокол в Системі і вони мене вирахували, але як...
Пізно, брат.., пізно буде, якщо не зробити рішучий крок у відповідь...
Швидкий, жорстокий і зухвалий...
Удар,.. ще удар !..
Перехоплення і блок.
Боляче ?
То-то же, — маг шпигунства і відмінний аналітик,.. — будеш знати наших...
Бігом в сусідній зал і ось.., десь тут головний Комп Системи.
Проте.., де ?
Думай і бий,.. бий і думай, брат...
Еге ж.., здається на стіні, а відкриває його самотній маленький столик на одній ніжці
в центрі залу, як снилося мені...
Поворот — немає результату.
Натиснути...
Саме так і... це то, що мені потрібно..!
Відкрився вхід з безліччю портів USB і я всунув свою флешку в один з них.
Ззаду хтось ломонув по голові.
Головне зараз для мене — не вирубатися. Флешка сама все зробить і запустить мій
вірус "Пандора", який почистить цю Систему в своє задоволення...
Але тут...
Охоронець-робокоп Д-11 взяв мене за плечі. Я смикнувся і тут його залізні руки
стиснули мене так, що перехопило подих.
І я зрозумів — марно і... вже пізно, тому що по тілу потік заспокійливий струм
байдужості.
— Знищте шпигуна, щоб і слід прохолов..,— Пролунав суворий голос Голови,
а потім він додав чистою російською, — Бо хто не з нами — той проти нас...
— А може ми його все ж використаємо — Пролунав вкрадливий голос його брата,
або Пост-2, — Як якусь альтернативу...
— Немає потреби.., таких багато і до того ж — він вже використаний, а більше і не
треба... Хто за ?
— Одноголосно !..
В очі мені подивився Д-11, що не випускав мене зі своїх чіпких рук і я прочитав
у них свій остаточний вирок...
На моєму горлі стиснулися його безжалісні пальці. Дихати стало нічим.
Це кінець — майнула думка.
"Корона-вірус" — операція знищення Душі, а потім і всього світу Свободи і
Волі.., — ще десь билося останньою думкою в темніючій моїй голові...
Морок...
Тиша...
Спокій...
Безмовність...
Раптом щось пискнуло, як струмом вдарило і... я підняв голову.
Що ж,.. як сказав один сліпий — будемо відчувати, щоби щось бачити...
-----------------------
Кінець 1-ої книги
----------------------------------------------------------------------
09.04.2007-18.03.2020; Paris (St.Denis-Univer / C.P)
-----------------------------------------------------------------------
( * ) Фільм " Матриця"
============================
https://enigma.club/articles/etap-aktivatsii-koronovirus
==========================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
***
Навіть, маленька
Пташка
Боїться війни,
Бо...
Бачить страх
І відчуває його,
Підсвідомо,
Сни,
Коли летить серед
Мертвого,
Яке співає смерть --
Всьому, що гине...
--------------------------------------------
13.10.2022; Paris (A-a)
============
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023
***
Канібалізм..,
Гомосексуалізм..,
Красота
І Смерть --
Це є чотири касти
Майбутнього суспільства,
Що вибере шлях
Штучного інтелекту,
Як сховок від всіх проблем
Життя,
Бо...
Такий "Рай існування"
Дарує
Загибель всього людства
На планеті Земля..,
Що підтверджує експеримент
"Всесвіт 25"
Над щурами,
Як досвід риску життя...
--------------------------------------------
08.10.2022; Paris (Aurora)
=======================
Автор :::
Катинський Орест (Katynskyy Orest)
=========================
(!!!)
"Більш детально можна знайти в Інеті..."
------------------
(Автор)
========================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
* * *
Як найпростіше
Знищити любого
Ворога..?
Зсередини..!
Саме там знаходиться
Його найслабше місце,
Де можна нанести
Самий сильний
Та непомітний для всіх
Удар,
Коли він почне нищити,
Підозрою згуби та зради --
Себе...
--------------------------------------------
07.10.2022; Paris (A-a)
========================
Автор ::: Катинський Орест ( Katynskyy Orest)
=========================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
***
Щось так --
Щось не так,
Як завжди,
Щодень --
У цьому житті,
Кожного з нас
І...
Біжимо,
Поспішаємо,
Летимо,
Наздоганяємо --
Суєтою кожного дня,
Щось важливе,
Як мимовільне --
Від дна,
Щоби виплисти,
Вижити,
Вибратись
На поверхню життя,
Де хвилі змивають,
Кожного --
До того місця,
Що є розпачу крапка,
Як суть неповернення..,
Але ми не знаємо --
Напевно,
Бо
Маємо ілюзію
Віри,
Що надією тішить,
В кожному --
Шанс,
Де...
Щось так --
Щось не так,
Як завжди,
Щодень --
У цьому житті,
Кожного з нас...
--------------------------------------------
10.10.2022; Paris (A-a)
=======================
Autor :::
Katynskyy Orest
(Катинський Орест)
======================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
***
І сонце плакало..,
І небо шаленіло..,
І десь тихенько
Ангел
Схлипував в тіні --
За тими вбитими,
Невинно,
Що були діти --
На милій Україні,
В цій неоголошеній
Кремлем війні,..
Бо
Шаленіла тьма
Перед світанком,
Коли у труби Ангел
Помсти протрубив
І йшло у наступ ЗСУ
На танках..,
І ревом небо покривало
Згуби тьму..,
Бо
Збулося написане --
В Апокаліпсис зміни,
Як новий Вік прийшов
Слов'ян,
Де засіяв Семарг у силі
"Стугни"..,
Щоби московський звір
Навік уже тепер
Сконав
І... знову Україна
Торжествує,
Як Київ-Русь історія
Веде
Ту стежку вузьку --
У дорогу дужу,
Якою нова зміна
Генерацію росте --
У велич єдністю
Гуртує,
Як то сьогодні вже,
У дійсність -- правда є...
--------------------------------------------
16.09.2022-25.02.2023;
Paris (A-a)
=================
Автор :::
Катинський Орест (Katynskyy Orest)
==============
(!!!)
"Пам'яті невиннозагиблих дітей та цивільних людей у війні 2022-2023 рр. проти рашистів на Україні..."
-------------------------
(Автор -- "Хроніка війни ХХІ віку : Україна-Русь проти татаро-московії.")
====================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
***
(Вільний переклад відомого вірша © Омар Хайяма)
***
З виродка
Краса проб'ється..,
У тупих, можливо -- ще, додасться в здибанку,
Коли, як рада -- у вірності
Сумнів знайдеться..,
Де
Продавший своє, як талант,
За безцінь --
Знову кається з самого ранку...
А совість небезпечна -- в пліткарях проллється
І... немає знову початку
і... немає кінця...
І то..,
І то -- так тлінно, в світі,
Змінюється, непомітно зовсім --
В суті смерті,
Як тінь творця...
Лише давай польоту
Вольність своїй Лірі,
Де немає перемінам кінця,
Бо римою летить
Від серця тіні то,
Що знайдеш,
Як втрату зміни каяття...
-------------------------------------------
09.04.2013-09.03.2022;
Paris ( M° BnM / A-a)
=======================
(!!!)
(Автор Katynskyy Orest (Катинський Орест) -- Мої переклади поезії з різних джерел та мов світу...)
=======================================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
***
Світ,
Як віз -- застряг
Серед болота корупції,
Казнокрадства,
Аферів,
Аристократії зла,
Щоби інші працювали
Щосили
Та... повозка надалі
На місці стояла,
Бо...
Правлять конями
Банки,
Які, у вигоді суть --
Собі приписують силу
Рушійну прогресу
І.., знову, в прибутках
Бідність іншим несуть --
Тим,
Які працюють постійно
Та вірять політикам
Фальші у СМІ,
Якщо так привикли,
В покорі рабства,
Волю змінити на пісні
Щі,
Якими не живляться
Вволю,
А тихо конають
В собі
Та ще радіють Богу,
Якого продали за фальшиві
Обіцянок гроші..,
Коли
Так їх навчили жити --
Від малку й до смерті,
В ярмі,
Де віз застряг
Серед того болота,
Що є поломані їх,
Як Свобода слова правди --
Волі пропалі мечі...
--------------------------------------------
29.12.2022; Paris (A-a)
=======================
Autor ::: Katynskyy Orest (Катинський Орест)
https://enigma.ua/articles/voli-propali-mechi
=======================================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023
*******
"'Я не люблю'"
--------------------------
***
(Володимир Висоцький написав, а я переклав...)
*** *** ***
Я не люблю фатальних результатів.
Життя моє у втомі не снує.
Я не люблю пустот порами року,
Коли пісень веселих голос не дає.
Я не люблю відкритого цинізму,
В захоплення не вірю, та до того ще,
Коли чужий мої читає вірші,
Заглядом крадучись мені через плече.
Я не люблю, коли наполовину,..
Або, коли розмов -- нав'язаного фул.
Я не люблю, коли стріляють комусь в спину,
Я також проти пострілів впритул.
Я ненавиджу плітки в чутках версій --
Червяки сумніву, як почестей ігру,
Або, коли весь час... та проти шерсті,
Або...
Коли залізом б'ють по душах склу.
Я не люблю упевненості ситої,
Вже краще хай відмовлять милістю гальма..!
Прикро мені, що слово «честь» забуто,
Коли такою честь існує,
Тепер --
Наклеп, як біда.
Коли я бачу зламанії крила,
Немає жалості у мені й недарма.
Я не люблю насильства та безсилля,
Ось тільки жаль,
Чомусь,
Розп'ятого Христа.
Я не люблю себе, коли боюся,
Як прикро є, коли невинних б'ють,
Я не люблю, як топчуть мені душу,
Тим більше, ще коли в неї плюють.
Я не люблю манежі та арени,
На них мільйон міняють по рублю,
Нехай попереду чекає час
У переміни,
Я це ніколи і ніяк не полюблю.
--------------------------------------------
23.07.2008-11.06.2022;
Paris (Rivoly / A)
=======================
(!!!)
Фулл -- по сучасному молодіжному сленгу означає повний, цілий, заповнений, повноцінний, укомплектований, курс нав'язаної розмови...
Від англійського слова (full) -- повний.
------------------------------
(Автор -- "Роздуми про суть життя та систему влади")
======================
(!!!)
Вірш-пісню написав бард Володимир Висоцький.
Переклад здійснив, з московської мови на українську мову -- Катинський Орест
--------------
Оригінал
https://www.culture.ru/poems/18840/ya-ne-lyublyu
-------------------------------
(Автор Катинський Орест -- Мої переклади поезії з різних джерел та мов світу...)
=============================================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
***
Ти моє серце забрала...
Ти мої сни прочитала...
Ти, в моїх мріях -- навіки...
Ще, як ми були дітьми...
Ще, як ми були дітьми --
Були щасливими
Ми...
Сипле дощем,
Сипле снігом,
Сипле пропалем жалем...
Сльози пройшли
І.., навіки --
Ти, в моїм серці --
Із тем...
Пишу вірші і у згадках
Губи твої відчуваю..,
Де ти тепер --
Я не знаю..,
З ким ти тепер --
Забуваю...
Ти моє серце забрала...
Ти мої сни прочитала...
Ти, в моїх мріях -- навіки...
Ще, як ми були дітьми...
Ще, як ми були дітьми --
Були щасливими
Ми...
--------------------------------------------
16.05.2021-20.08.2022;
Paris (BnM / A)
=======================
Autor ::: Katynskyy Orest (Катинський Орест)
======================================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2023
*** *** ***
Українці --
Завжди повертаються,
Як птахи --
На батьківський поріг,
Бо...
Скільки доріг є в світі
Та пісень безмежних,
Але найважливіша є,
Завжди,
Дорога додому,
Як пісня серця --
Поки ще зміг...
--------------------------------------------
26.02.2023; Paris (A-a)
=======================
Autor :::
Katynskyy Orest
-----------------------------
(!!!)
"Бійтеся українців..!
Бо коли вони повертаються, щоби забрати своє, як земля їх предків -- то сам Всевишній Аллах не знає їх сили помсти та кари...
Бійтеся українців..!
Україні завжди повертаються, щоби своєю святою кров'ю утвердити свою законну Правду...
Бійтеся українців..!"
---------------------------
(Джохар Дудаєв)
=======================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
***
«Рецензія -- цитатою з книжки...»
*** *** ***
Моя рецензія на книжку
«Про що мовчать француженки»...
Автор : Дебра Олів'є, 2014 рік видання..,
Де буквально слідуючим звучить
(цитатою з книжки, дослівно) :
«Мають значення не роки твого життя,
А скілько в цих роках було життя»..,
Якщо задуматись --
Докладно,
То, ніби, буде так,
Як сам в собі почув :
Життя пройшло
Ось так,
Як, ніби, один день --
Всього,
Десь, непомітно зовсім --
Промайнув..,
Або --
Від ранку... десь, того дитинства,
Що... забув, уже, в собі --
До вечора цвинтарних ям,
Якими заспокоївся
У дні,
Бо там усіх-усіх
Зустрів
Долиною пустих і тихих гам --
У запізнілій тишині...
-------------------------------------------
09.04.2020-10.03.2023;
Paris ( M° 14 / A-a)
=======================
(!!!)
"Моя рецензія на книжку «Про що мовчать француженки». ⏩Автор : Дебра Олів'є, рік видання 2014...
Чисто чоловічий погляд на всіх жінок Світу та їх мовчання вибору життя...
Або -- цитатою з книжки, дослівно : «Мають значення не роки твого життя, а скілько в цих роках було життя»..."
-----------------------------
(Автор Katynskyy Orest -- "У пошуках істини, проживаючи і шляючись вулицями м. Париж")
=====================
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023