| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Не ховай свій погляд від мене,
Ти відкрила для мене сенси нові.
Не ховай погляд від мене, в непрості ці часи,
Ти дала мені сили, світити правдиві думки,
Не цілуй мене зараз, збережи той вогонь.
Веди мене звідси у дикі поля,
Де існує сонце й пітьма,
Де стиг первозданної дикості виноград -
Коли покохались, гайнуло багато,
Виноградник засох, злишилась лоза,
Сумую безмежно, бо нас вже нема.
Помішались з землею, забулись десь там,
Неважливо як, де і коли?!
Кохання у світі лишилось, я люблю тебе, квіте…
І все ж, я вже попрощавсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
Мовчання тихого туману,
І на вустах злишилась посмішка вітальна,
Стоїть посеред рубікону, стара усміхнена нудьга.
Все витріщається на тебе, згадати хочеш дні минулі,
А ти по нотам, по законам приймаєш всі старі слова
Ця бездоганна гра, цей зіграний сонет.
І кожна нота відбиває проміння стиглого буття:
Коли давно твої вуста, відбили світло гомогенного життя,
В цій посмішці весна глибокодумна,
Перетікає в наші груди, заполоняє наш сосуд,
А ейфорія б'є ударами свобод, весна зсередини буяє -
Тоді зростає ностальгічна пісня, нудьга, покинула життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
Віроломні кручі глибинного квіту,
Що зовні складні, а в середині тихі.
Підступні стежки, невблаганного краю,
Всі миті пройшли, гайнули до краю,
Лишилось збагнути, минулого кривди.
Хто бив тебе, люде?
Народ що знущався приходить з глибин -
Гидотне глибоке болото, де живе кривавий черв‘як.
Він прожив замість нас історій славетних багато,
І висмоктує сили під видом гуманних думок
Непритомним диктує, як буть паразитом:
Зрівняти б все у багно…
Сліпе й недолуге, вбачає в собі неземний абсолют.
Хіба ж так буває, щоб гельмінт був проповідником бога?
Яке там - він сонця боїться,
Незграбна потвора, забудь про степи і ліси.
Твоє місце у лоні брехні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022
Суцільна темінь в морі,
Зібрались краби кособокі,
Їдять свободи бліде тіло
Лиш нам з тобою боронити -
Святі статути її тіла.
Ми там де є - на самім дні,
З тобою разом, лише вдвох:
Підкорюємо злам епох.
Ми шукачі незгод і кривд гуманних,
Не нам коритись, а сягати -
Цих незакінчених думок
Свободу, сестри й браття!
Вона одна така, єдина
Манити буде все життя даремне.
І хоч би як і, щоб там не було
Які б незгоди і надриви, штуряли очі,
Били грім думок, та пам'ятай,
Болото всохне, а ідея - ні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2022
Фіалки мріють стати тілом,
Вони все кличуть, манять, тішуть
Прийди, прильни до нас.
Вони не відчувають теплоти,
Вони не відчувають тихої любові,
Вони лиш відчувають сонячні напливи
Для них немає ночі, не наступає емоційна прірва
Приляже тілом вічним сном людина,
І оповине, обійме філка монолітна.
Заволоділа тілом, все є - зосталось лиш рости:
Та все ж чи є завершена метаморфоза?
Процес неповноцінності зведенний в абсолют,
У мене є те тіло?
Я маю клятий ґрунт, чому я не росту?
Стремління бути краще, буть всюди.
Зробити все через чужий рахунок,
Ти пов‘язалась з мертвим тілом
Некроз - не створює життя.
З тендітного дитя, ти стала сурогатним трупом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022
Квітне сяйво небесних розалій
Цикл життя підходить к кінцю,
В обіймах лісної канви я лежу.
Омиває мене земляне полотно,
Душа мерехтить, хотілось ще жити,
Не цілуй мене люба, вуста металеві сховай
Шукай не мене, оминай, і забудь
Світай кришталь мого серця, будь правдой мені
Мій розум, йди, направляй і грими на весь світ -
Тіло мреця, забуте лежить
Та враз, затанцює воно в поєдинку зі смертним одром,
Парує, і йде у двобій, ніяк не спинити
Трагедія ціло в комедії поєднались,
Мрець б‘ється з зоставленим заповітом,
З смертовною працею наших життів
Безумні сонети життя, феєрія з трауром єднались в сосуді
Створи novum organum або вихід твій є графоманські трактати?
Ніхто не засудить і не похвалить.
І щоб ти не вибрав, цинічно паскудо -
Ти мертвий, мій друже
Ніколи не пізно, та все ж не для тебе,
Спи міцно, попереду ціле життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2022
Космос тече в наших венах подолих,
Пролітає потоком стрімким до небесних зірок.
Не видно у спектрі - ми лиш відбитки думок
Як маленькі амеби тяжієм небуття споглядати,
Шукаєм себе, а знаходим буття́́
Рутина, що крок, то вічність секунди гайнула у прірву,
Людина завжди то й шукає сакральність без сенсів
Священним вважає своє віроломство!
Живе поза часом, в думках минулих образ -
Маленька пилинка в безмежній космічній пустелі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022