Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Смерть підняла чорні крила,
Та не здійнялася:
Так нажерлась, що несила —
На траву вляглася.
Роздяглася, позіхнула,
А із рота — душі
Вилітали наче з дула —
Чорні та недужі.
Що ж ти, смерте, забирала
І дівчат красивих?
Чи старих тобі замало —
Хворих, кволих, сивих?
Й що за звірі-людожери
Чи бездушні відьми
Тебе, клята ненажеро,
Годували дітьми?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Ви посіяли смерті насіння
на землі, що під вами не буде,
й попри все її з ранку до ночі
поливаєте кров'ю дітей.
вас залишили доля й везіння —
вас ненавидять боги і люди.
чорні ворони виклюють очі
і серця з ваших мертвих грудей
щойно квіти, що ви посадили,
проростуть і проколять шипами
ваші ноги і гусені танків,
поглинаючи душі й тіла —
всі кого ви нещадно убили,
бо не вийшло зробити рабами —
вам помстяться, і з ваших останків
проростатиме чорна трава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022