| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Буває так , що хочеться забути,
Забути все , що живе сьогодні,
В завтра згине , і сьогодні вже не буде
Лише залишиться надія , і то не сьогодні...
Ми вже не ті, хто був вчора.
Лише в мріях будем тими , ким будем завтра!
А сьогодні завжди іскрить нещастям,
І душі палають вогнем , лиш бездушні пливуть
Ми - перешкода , але це не надовго
Іскристий той човен пливе по річці "Життя"
А серце завмерле , завтра скаже:''Пора''
І місяць зайде , свічка згорить.
Яхве не дасть , але все забере...
І така мрія як завтра розкаже нам все.
Іскри зійдуть , а небо стане землею,
Зійде небесне , нереальне стане реальним
Дасть дерево плід , хтось його з'їсть...
Ніч стане днем , а дня вже не буде.
Сон - другий рай , тож пекло пройде стороною
Сонце зійде , і тепло в душі
Айзберг холодить , і кристал холодіє
Дари небесні - віра, надія, любов!
Воля в серцях , а душа безкінечна!
Мрія загине , а віра жива, яка б не була .
Це лиш слова , одне небуття
Але для когось - якісь сподівання...
А мрія твоя загубилася вчора
Зараз мине , і ти опинишся завтра
Термін, як щастя, настигнеш ти скоро
Секрет у вчорашньому , так воно є!
І ключ від душі знайдеться один...
Щастя вже близько , загадка - в тобі!
Сльози, як діаманти , занадто велика ціна...
Відповідь вже поруч , всьому свій час
Я в тебе вірю , але ти - це не я...
А годинник - та ж сама іскра.
Час біжить , а життя в твоїх руках!
А іскра спалає , така вона є
І щире слово лікує тебе , а злосне - псує...
Ми є душа ! Вона жила і до нас...Жива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2022
Так було, коли це сталося...
Коли біль - клинок нещастя.
Б'є по серцю й вбиває
Того, хто один, без слів та емоцій.
Немає біля нього нікого,
Він лиш один десь в пустоті...
Пустинею блукає в уяві своїй
Без думок і наявності щирості та доброти
Пошуки минулого зацікавили в собі
Правди не бачив, але вірив - знайде!
Але пустота - навколишній світ
Полум'я ненависті й злиднів той слід!
В пам'яті немає минулого кращого
А в майбутньому лиш нікчема, і повсюди чекають невдачі...
Сказати немає як, і слова- як давнішній світ,
Бо провосуддя- пілюля добра.
Заполонила серце байдужість
Бориться за себе , і ворог для всіх
І сказати немає чого - як і завжди.
До тих , хто вбиває клинок у серце чужих
Самотність в душі - серцю лиш біль!
Говориш :" іди !"
І як тут іти , коли камінь несеш ти на гору важкий ?
Погляд ненависті , немов отрута для душі...
Ідеш... І лиш думи від пустоти
Ніколи не вір - будеш вірний собі
Будеш на самоті - загинеш в пустоті
За ту біль в самісінькій душі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2022
А боль в душе моей не тянет
К мысли радостной , что бы не делал я
Как будто я чужой... Чужой для всех!?
Рассказов много мне поведали
За вечер тёмный , вечер ясных звёзд
Внутри меня и мысли ведь не те уже
И не такой здесь их черёд.
Внутри меня не то, что было утром
Не то , что было вечером и днём
Забылось всё... И сразу взвились тучи
Как только прозвучал тот гром !
Как же забыть теперь ту молнию ,
Что освещала небо , разгоняя тьму ,
Что била больно , била прямо в душу
Забыть её я не могу , не знаю , почему.
И надо мной стоял всё тот же запах ,
Хоть чуть он мной позабытый ,
Но это эхо , эта боль и эхо
Из настоящего и будущего моего .
И боль в душе ничто уже не лечит
Или сейчас я слаб , хоть сил полно?
Уж быть таким как есть или остаться
Мне в этой жизни так ведь суждено !?
И позабыть то всё , что еле тлеет
Или горит сейчас в огне большом ?
Ведь притворяться просто не умею
И вам спешу поведать я о том!
И возродиться с пепла , как из тлена
Восстать из мифа , подобно птице той ,
И быть как она? Или надо измениться?
Забыться в прошлом мне перед толпой ?
Чтобы из времени пропавший
Никто не знал , кто я такой
И был ли я вообще когда-то?
И жил , и мыслил , и дышал тоской..,
Но не дадут мне затеряться вечно
Те крылья , что ношу я за спиной
И жить сейчас не тем кем жил я раньше , жил сердечно
А быть тем самым , кто я есть сейчас , иль я чужой ?
Но миф есть миф , и никогда не станет правдой
И нет в нём смысла , или для кого то ещё это ведь не миф?
Ничто не происходит здесь случайно
И создан этот мир для близких и чужих
Хоть боль в душе всё это ведь не лечит
Но знать своё всегда здесь буду я
Важней всего на этом белом свете
Быть верным своей мысли , быть верным до конца.
И никогда не стать простой,
Чужой какой-то вещью...
И боль в душе исчезнет навсегда!
Как миф , как эхо из легенды
Быть тем , кем есть ! И до победного конца!
Пылинки звёзд засветятся светлее
И на душе уютно и тепло.
И будут лишь все мысли о тебе лишь
Моя любимая , красивая душой!
Всегда ты будешь мной , а я тобой!
И нет никакой здесь фальши
Есть только ты и я , на этом свете
И ляжем вместе на одну кровать
И пару слов шепну тебе на ушко
"Что я тебя люблю! " - услышишь ты опять
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945140
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.04.2022
Живемо раз - слово скаже
Хто роскаже про дорогу нашу ?
Заглянемо в майбутнє - гріх нам буде
Впадемо в пустоту - розправа теж.
Правда якби і є в чомусь - справа також
Коли впадеш болото лицем ,
Але це пройде кожен з нас
Як дим в повітрі - так людина в самоті
Ми проведемо все в далекому майбутньому
Але смерть пильнує за нами
І страх за тобою стає крилами твоїми
Злетиш в невдачу - повну гріхів та сліз
Дивитися в перед заважає той ніс
А крапля сльози впаде - не дивись.
Раз озирнешся після сльози
Який розійдеться по всій тій воді
Віддзеркалення разу буде в очах
Та ілюзія та спаде в дорозі добра
Не бачиш себе - тоді не побачиш всіх
Омине стороною злий дух "химера"
І останнє слово почуєш в собі
Озирнешся кудись - пропадеш назавжди
А слово так і залишиться лише в тобі
Почуєш лиш те , що жило в тобі до миті тієї
Коли сказали : " Пора" ,- то пора вже йти
В дорогу ту чисту , як крапля сльози
А мить не за горами , ми тут не назавжди!
Почуєш і ти слово :"..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022