Сторінки (1/18): | « | 1 | » |
Кохай мене, я знати мушу,
Чи справжні в тебе почуття.
На терези надії кладу душу,
Проти твоєї віри й каяття.
І буде так, в дорогу мої мрії,
Лети в світи із аркуша літак.
Промінчик віри відправляю,
Віри та надії, на зізнання
Відповім я так.
Чи буде так, як я намалювала,
На аркуші великих сподівань.
Ти з'явився, я вірила й знала,
Що це не просто сон і не обман.
І буде так, в дорогу мої мрії,
Лети в світи із аркуша літак.
Промінчик віри відправляю,
Віри та надії, на зізнання
Відповім я так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
Не розумію, не пробачу, відпущу,
А серце б'ється у лещатах зради.
Дощі змивають все про нас, мовчу,
Немає в кого запитати ради.*
Як боляче, і чорні хмари скрізь,
А дуже хочеться і сонця, і світанку.
Та все ж гублю я головну життєву вісь,
І не вині, та істина спочатку, якщо знайдеться довірлива душа
Віддам усе і не розтрачене кохання.
А ти, колишня, не коштуєш й гроша,
І це кажу, повір, тобі останнє,
Нам дали. Почитай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
Так, цей день для нас настав!
Ще крок — і ми дорослі.
Маленький епізод шкільних вистав
В дорослих снах появиться у гості.
Останній дзвоник, руки так тремтять,
Немов з шпаргалкою з-під парти,
А по подвір'ї голуби літять:
Прощання з вчителями, сміх і жарти.
Короткий погляд, рідний клас, вікно,
В якому і село, і небокрай.
Ми тут знання ростили як зерно,
І от тепер усе це — прощавай...
Та віримо, в скрутну хвилину,
Коли ні сил, ні вдачі, ні надії,
Згадаємо й прийдем в шкільну родину,
Щоб знову стати сильними й прийти до мрії!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
Злякали вибухи сором'язливу тишу,
І геть піша вона, подалі від людей.
Та що вона — навіть хитрюгу мишу
Загнали в нірку від "непроханих гостей".
А як раніше? Йшла по селах тиша —
Якою гордою, чарівною була...
Плела вінки кохання і дарувала нишком,
Й закоханих у вільний степ вела.
Отарою дитячі сновидіння
Теж поплелись кудись за небокрай.
І знову мій народ кує терпіння
Й мечі від скаженілих зграй.
В шпарину десь сховалося і щастя —
Хіба потрібне людям в цій порі?
Воно прийде коли довкола спокій,
І буде з нами із вечірря до зорі.
Лише зосталися з людьми віра і надія,
Бо хто ж як не вони за нас?!
А ще спішить до гурту, бачте, мрія —
Таке воно життя, вже без прикрас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
Завмер в космічному просторі відлік часу,
Завмерли в подиві і гори, і моря.
Я покохав так щиро і одразу —
Кохання вогник запалав і не згоря.
О жінко, берегине і мудра діво,
В тобі закладені чесноти сотень літ!
Любов, надія і пекуча віра,
Ця лебедина грація і неземний політ.
Ці благородні наміри й жага владорювання,
І цілий світ як матері вклоняється тобі.
І таїнство зачаття, і його чекання —
Усе це ти, як промінь у пітьмі.
Я покохав, і вже не зупинити
Цей рух одного із чудес.
Ти поглядом одним зуміла воскресити
Цей ніжний і водночас дивний стрес.
Ми сильна стать, але неначе діти
Схиляєм голови коли твоя рука
Погладить — ніде правди діти —
Суворість наче сон той відліта.
Уткнуся головою у коліна
Як матері в дитинстві — щезне страх.
Моє кохання, ти одна єдина
Краплина щастя у моїх руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
Перше кохання скромне й дуже ніжне,
І боячись образити жіночі почуття,
Ловлю себе на думці чомусь грішній,
Де поцілунки й пестощі до забуття.
Розкрилося воно як на світанку квіти,
І зацвіло й заграло розмаїттям трав.
Ми бавились й сміялись наче діти
І нам на павутинці травень грав.
Замріяні дівочі очі,
Юнацькі із пушком вуста,
Духмяні трави, хтиві теплі ночі,
Гомін цикад і кришталевий стан.
Думки одні і зплетені долоні,
Прогулянки до першої зорі.
Дивилися у слід березі сонні
І заздрили вчорашній дітворі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
Буяє зелен-цвіт, весна хвилює,
Кохання первоцвіт навкруг дарує.
Лунає вечорниць спів стоголосий,
А соловей в гаю нам щастя просить.
Розквітла й запашна весня гуляє,
Що дівчина одна — вона не знає,
Та знайде, затремтить серце дівоче
І поєднати долю з хлопцем схоче.
Танцюй же й веселись, весна-спокуса,
Та так, що і дідусь закрутить вуса.
До кола поведе свою сивеньку,
Ушкварить гопака — аж серце тенькне.
Весна, весна, розкрий обійми,
Ми в гармидері танцю стали дітьми!
І править по ночах весна-цариця...
Не віриш? То прийди хоч подивиться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022
Мы от истоков мироздания
Не милосердия искали, а страдания.
И всем порокам суеты и бытия
Внимали больше чем добру, лишь толику храня.
Но путь тернистый боли и вражды
Не изберём ни я, ни ты,
Припав к источнику познания присохшими губами вновь,
Мы обретём и веру, и любовь.
В гармонии любви и сострадания
Мы создадим иное мироздание,
И эра милосердия придёт —
Венец с шипами розы расцветёт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944970
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.04.2022
В твоїх долонях проліски весни,
Ці квіти невибагливі, та істина не в тому.
В них теплий день — барвистий і ясний,
Цей день лікує негаразди і зимову втому.
Ти доторкнись до синіх пелюстків,
Відчуй бажання довго-довго жити.
В цих квітах завмирає плин років
Й водночас юне щось, щоб радісне творити.
Назустріч сонцю пролісок голівку підніма:
Який же дух у кволому стебельці!
Та, мабуть, кращих квітів в світіт і нема,
Немов би молодість завирувала в серці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
Полинь колише вітер над Саур-Могилою,
Знову гремлять і точаться бої.
Орди братів з небаченою силою
Напали, хоч колись були свої.
Скажіть, які ми в біса новороси? —
Сини степів, волелюбиві козаки,
Ростили хліб, пили з долоні роси,
І напували коней із ріки.
Для чого отой "рускій мір", "єго понятья" —
"Лаптьом опять хлєбать пустиє щі".
А наші — села, сім'ї, воля, браття
Та навіть з сиром пироги й наші борщі.
Та не в обіді щастя — то для тіла,
Воля душі і поклик до рідні.
Захистимо свою свободу сміло
В святій, але нерівній боротьбі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
Осінь. Зажурено десь заспівала птаха,
Багрянцем укрився розбишака-гай.
По верховіттю кленів шкутельгає вітерець-невдаха...
Знов закохалась осінь у наш край.
Кружляє жовте листя на дорозі,
Останній танок з подихом зими.
Он і вона — товчеться сиротою на порозі,
Несе з собою білі кришталеві сни.
Плаче вдовою за селом осінній дощик
За тим минулим і щасливим днем,
І відчуває осінь його дотик,
І відліта у вирій журавлем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
Осінній гармидер, птахи у чеканні —
За мить до морів в них важкий переліт —
Як біженців гурт десь далеко в вигнанні,
І так це буває багато вже літ.
В осінньому небі тужливі наспіви:
Бринить у піснях неприкрита печаль.
До них би додати хоч крихітку віри,
Та тільки птахи є птахами, на жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
Насупилась осінь, непрохані сльози
На віях бринять полохливим дощем.
Юрбою циган проносяться грози
І туга за літом, за квітами щем.
Ген золотом ставить дерев сіре віття
Як літня жона чоловіку постіль —
Перина пухка жовтавого листя,
Осіннії чари за мить нівідкіль.
І вже віддає тремтливе кохання
І пестощі вітру, цілунок дощу
Насуплена осінь назавжди востаннє,
І жаль почуттів стрімкий плин ло плачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
— Матусю, що за зірка в небі?
— Тікай, дитино, то проклятий "Град",
І озирайся, доню, бо так треба:
Чатує із ракетами російський кат!
Та громлять їх хоробрі хлопці
І знищують то тут, то там,
Щоб із підвалів вийшли ми на сонце
І дивувалися справжнісіньким зіркам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
За біль синів, жінок і матерів
За сльози дочок стань до бою,
Бо нелюд геть вже озвірів:
Жахіття й вбивства тягне за собою!
Шепочу я молитву спраглими вустами:
Допоможи, о Боже, рідній стороні!
Забудьмо, друзі, чвари поміж нами,
З'єднаймося в нерівній цій борні!
І кожен заспіва, що ще не вмерла
Країна солов'їв, полів пшениці,
І спів почують Сіверський Дінець й стара Говерла,
І буде жатва до кривавої зірниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Мій край — моя квітуча сторона.
Я залишаю право за собою
Кохать тебе і — вибору нема —
Обороняти від знущання над тобою.
Немало промайнуло тих століть —
Козача слава до нащадків пригорнеться;
В бою покажемо всіх українців міць
І Божа матір вже від нас не відвернеться.
За волю, за сім'ю, за рідний дім,
За мову солов'їну і прекрасну
Я все віддам, пожертвую усім,
І полум'я борні навік не згасне!
Тримаймо стрій, бо ворог не дріма,
Оскаженілу лють свою покаже!
Ми козаки, і сумніву нема —
До перемоги навкруги все наше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Хвилина спокою перед початком бою:
На мить згадав свою сім'ю,
Де ми у місті рідному з тобою,
Тримаю руку у своїй твою...
Фонтан шепоче вірші птахам літа,
Спекотний день, зажурена верба,
І дзвінко й весело сміються наші діти:
Крихкий той спомин — був, і вже нема.
А ось і вибух — гомін канонади,
І заджижчали кулі знов.
За біль сім'ї громитиму я гада,
Що перекреслив спокій і любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
Мої бажання — все для України,
Як тихий плескіт хвиль в рідних річках.
Так буде мир — сьогодні і віднині, —
А Україна славиться в віках.
Просохнуть материнські гіркі сльози,
Найменший син додому поверне,
Не вибухи війни, а мирні грози
І дощ рясний на землю упаде.
Нехай бузковий цвіт весною запалає
І над могилами похилиться братів.
Ми вільні — і про це з них кожен знає.
Земля вам пухом, вічних добрих снів!
Впаде роса і сонце усміхнеться
В моєму наче рай краю
І дівчина до хлопця пригорнеться
І прошепоче: "Я тебе люблю".
Час невблаганний течією плине,
Запам'ятається усе, стихне набат.
Як птаха фенікс, так і Україна
Повстане з попелу. Ти віриш мені, брат?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022