| Сторінки (1/20): | « | 1 | » |
Запроси мене, квітко, у жоржинове літо,
Жовтим променем сонця закохай, залюби.
Я так хочу навчитись знову радісно жити,
Де лиш зіткане щастя, без війни і журби.
Запроси мене, мила, в кольорові простори,
Де захоплює подих висоти глибина.
Де таїть таїну горизонт неозорий,
Де нап'юся краси я від спраги сповна.
Запроси на шляхи, де несхмарене небо,
Де гойдає ріка, мов колиски, човни.
Запроси мене, квітко, я так хочу до тебе:
Пелюстки твоїх губ цілувати крізь сни.
Я так хочу завжди милуватися цвітом
І спивати любов із краплинок роси.
Запроси мене, квітко, у жоржинове літо,
Запроси мене, люба, запроси, запроси...
08.08.2023
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
***
Не раз горнув сніги посеред літа,
Не раз ловив засмагу при зимі.
Орав небесну синь очима вітер
І повні жмені віршів ніс мені.
В душі птахи співали перелітні,
Старі дуби тримали гордо стрій.
І смакували роси оксамитні
Величні білі коні мрій-надій.
Гойдало небо зорі світанкові,
Вколисувало сонце юний день.
А я шукав красу у кожнім слові,
У квітів набираючись натхнень.
І повнилось життя жагою жити,
Просіявши печалі і жалі,
І щиро усміхалися, мов діти,
Стежки моєї рідної землі.
Засіялось цих заходів і сходів,
Наповнилось немало літ і зим.
Та трохи щось у серці прохолодить
І зігріває душу вогник рим.
06.12.2023
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
Лютневе літо всім нам каже: прощавай!
На жаль, ми знаємо, що і таке буває.
Вирує пекло тут, де вчора квітнув рай,
І сонях, кулею прострілений, всихає.
Невдовзі північ, часом вибита межа,
І повні жмені дум нестерпно гонорових.
Страшних новин занадто чорна мережа,
Аж в небі янголів бракує для військових.
Вже надвечір'я над Азовом, меркне місто,
Загиблий спокій кожну душу розтина.
І ходить вітер між домів сумних, ребристих,
Де вкрала сонячні життя страшна війна.
Сьогодні літо всім нам каже: прощавай!
Бої до смерті не закінчуються й досі.
Вирує пекло тут, де вчора квітнув рай.
Знов Перемога переноситься... на осінь.
31.08.2022
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
Хустинкою вітру траві витираю сльозини,
Бо печалиться ранок: десь вибух страшний пролунав.
У калюжі дощу крапле кров із цвітіння калини.
І смакують метелики барви червневих заграв.
І відхмарилось небо, і сонце теплить життєдайно,
Аж природа наповну красує розкішністю нив.
Та мої надщербилися вірші від болю печально,
Бо війна і ятрить, і болить від страшних кровозлив.
Повноводдя осонцених рим безнадійно зміліло.
Плаче вся Україна. Вогнисте меню на щодень.
І здається: ніколи мені іще так не боліло.
Я молюся і схрещую пальці в полоні кишень.
Кожен ранок сльозить — я хустинкою вітру втираю,
Хоч ослабились нерви, і вена підступно тремтить.
Та у Бога лише Перемоги і миру благаю.
Хоч ховаю, та біль все одно привселюдно болить...
05.06.2022
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
***
Не плач, моя радосте: сонце на боці добра.
Курвиться люта війна, але то тимчасово.
Біль не заглушиш, його випускай з-під пера.
Знаєш сама, як лікує написане слово.
Все, що було до війни, відпусти на папір,
Щоби на аркуші неба розкрилились рими.
Все буде добре, рідненька, лиш мрій і повір,
В те, що невдовзі до нас знову щастя тектиме.
Нам лише треба цю тяжкість усім подолати,
Кожен промінчик ловити у темряві днів.
Попри війну сподіватись, любити, кохати
Навіть, якщо це життя завдає стусанів.
Віриш, ніколи не зхмарить війна Україну,
Кожного з нас не здолає, ніяк не зігне.
Тож усміхнись, моя радосте, в темну годину
Й сонячним словом своїм заціловуй мене.
27.07.2022
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022
***
Плачуть сьогодні і сльози, і біль, і жалі.
Ранок зволожений вкотре транслює тривогу.
Вибухи. Димно. Небо не бачить землі.
Пекло війни скоротило дорогу до Бога.
Світло небачене просить весна у війни,
Плаче дитя, заховавшись у лоні підвалу.
Труться об воду думок переможні човни,
Тільки палають від куль мого серця причали.
Чуєш, кохана, не треба сумних голосінь,
Знаєш сама хто у цій боротьбі переможе.
Правда і воля — знамено для всіх поколінь.
Вірю, Всевишній із нами, і Він допоможе.
Будуть сади квітувати приборкавши тінь,
Біди лихі відголосить захмарене небо.
Жовто-блакитно засяє життя далечінь,
Мирну стежину ізнов протоптавши до тебе.
Плачуть сьогодні і сльози, і біль, і жалі,
Нашу любов відбирають і смерть, і руїни...
Вибухи. Димно. Небо не бачить землі.
Тільки ніхто не зполонить мою Україну!
31.07.2022
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022
Скажи мені, птаху, мій голубе миру,
Чому того миру землі не несеш?
Лиш в хмарному небі літаєш так щиро,
Та кинуті крихти від хліба клюєш.
Замріяні весни без крові, міражні,
У думах і снах зацвітають печаллю.
Чому в цьому світі усе вже продажне,
І совість заховається в димній вуалі?
Коли вже чекати у дзьобику гілку,
І мирного неба над головою?
Щоб замість стрільби зазвучала сопілка,
У хвилину мовчання за втрачені долі.
Літай милий пташе, лети аж до Бога,
Хай добру новину про мир передасть.
Щоб сонцем світилася наша дорога,
І кожне життя зацвітало із щасть.
27.07.2019
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2022
***
У водах човник хвилечку розбив.
На березі вже зелено й вербово.
Як за тобою, весно, я тужив.
Війна краде моє весняне слово.
Ну як мені красу твою узріти,
Коли душа наповнилася болем?
Ти вже цвітеш, та одцвітають діти,
Собою захистивши наші долі.
Роса сріблиться в молодій траві,
Гіркавить дим від вибухів-туманів.
Ми ще живі. Та рани у крові.
Вже нею окровилися й тюльпани.
Квітневий час, джмелі в пилку гудуть.
Ну хоч комусь сьогодні веснянково.
Весна цвіте, та вірші не цвітуть.
Війна краде моє весняне слово.
19.04.2022
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022
Розстріляне дитинство порвалося на шмаття.
Страхи зламали спокій, усі забрали сни.
З дитячої сльози роздулося багаття.
Тремтить серцебиття від пороху війни.
Зґвалтована душа, понівечена болем.
Зруйноване усе, що чисте і святе.
Десь там іде весна залитим кров'ю полем,
Та тільки не для всіх вона вже зацвіте.
Народжене на смерть, грудне і безневинне
Вже не побачить світ. Тече гірка з очей.
Замовкло вбите серце, ридає Україна.
І материнський крик пронизує й пече.
За обстрілами обстріл. Залите небо димом.
Дощить і кровоточить у вирі оборони.
Війна. Кривавий ворог. Розстріляна дитина.
У рай душа злітає, й цвіте весна червоним...
17.04.2022
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2022
Уявна безпека, сирена — то нинішній хіт.
Броню на душі кривава війна розстріляла.
Україна воює зі злом. Збентежений світ.
Та тільки збентеження зараз занадто замало.
Квітнева пора. Тільки "квітнуть" не квіти, а міни,
Бо сусідня країна влаштовує нам геноцид.
Маріуполь, Гостомель і Буча зрівнялись в руїни,
І голосить моя Україна із плачем навзрид.
Подивись, білий світе, що орки у нас наробили.
Не десятки цивільних, а вже тисячі полягло.
Хто заплатить за смерті жінок і дітей, за могили
У дворах, де до вражого нападу щастя цвіло?
Україна вже більше не буде такою як вчора.
Бо єдність і правда стають у майбутнє дорогою.
Ми нація вільних. Приб'ємо московську потвору!
І наша у ранах весна зацвіте Перемогою!
10.04.2022
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
Відсахнулись дощі. Пішли в сторону.
Вийшло сонце з чужого крила.
Не любитись тобі з Рудим Вороном,
Бо від тебе любов не прийшла.
Відпір'їнились мрії без лету.
Розпогодилось, та не в душі.
Манить червень в барвисті букети,
Ті, які не прим'яли дощі.
Ухайдокано душу мовчанням,
І думками клюю сам себе.
Десь обабіч сховалось кохання,
Та до рук кошенятком не йде.
Обережний. Байдужість у сторону.
Не клюю на безликість крила.
Не любитись тобі з Рудим Вороном,
Як немає в душі джерела.
11.06.2021
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
Випурхаю із дому, неначе пташа із гніздечка,
І кудись за село, легкокрило стежками лечу,
У намріяний край, що живе у душі на крилечку,
Де віршами на травах росою-сльозою тремчу.
Там, де вишитий цвіт неповторної щирої тиші.
Невгамовні вітри десь далеко пішли навпростець.
Сонце променем ніжним весну чарівливу колише,
Хоч і бігає в полі небес із хмарин табунець.
А в густому гіллі цвіркуни щось виспівують гарно,
З чорнозему проклюнулось нове пшеничне життя.
Я розправивши крила, думками літаю так вправно,
І солодке повітря колише мене, як дитя.
Зачаровуюсь всьому, що тут оживає і дихає.
Ну хіба щось зрівняється інше з цією красою?
Усвідомлюю, що переймаюсь таємною втіхою,
Бо думками, чуттями і віршами кохаюсь з весною.
19.03.2021
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
Забинтоване серце давно вже не має чуттєвості.
І покинутий ранок навшпиньки біжить в нікуди.
Я ніжність шукаю, та тільки знаходжу миттєвості.
І краплі сльозин на траві —від печалі сліди.
Обіймаю дерева і цілую кульбаб пелюстки,
Вони все життя материнську любов заміняли.
Хай розносять вітри про самотність вразливу чутки,
Та страхи всі мої вже давно у полях відбуяли.
Я шукаю тепло, серед літа мені чомусь зимно,
І у долі моїй так бракує дзвінких, голосних.
Я римую рядки, але то вже не так і значимо.
Час відсіє пісок і застигне між стінок тісних.
Розбинтовую серце, що буде, то хай і буде.
Нашіптують хмари про дощ, замерзаю ще більше.
Я ніжність шукаю, яка загубилася в людях.
Та хто мою втомлену душу вже нею потішить?
01.07.2019
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
Проростаю з дрібного зеренця,
І тягну своє серце до світла,
Та занадто тоненьке стебельце,
Бо без сонця душа знов поникла.
Розгортаю маленькі листочки,
Хоч я виросту ким, ще не знаю:
Чи то квіткою, чи огірочком,
Чи веселкою з твого розмаю.
І коли повернеться весна,
Ти у сад свій мене пересадиш.
Я в обіймах твоїх допізна
Буду пити тепло і розраду.
Ти лише не згуби, захисти,
Цю маленьку слабеньку рослину.
Я тобі буду зріти й цвісти,
Бо в тобі моє щастя, людино!
07.02.2022
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
Ви не брати мені і вам я теж не брат,
Ми ними не були і вже не будемо.
Бо ви ніхто. Країна ваша — КАТ!!!
Ми цю війну НІКОЛИ не забудемо!
Ви нам не станете ніякою ріднею.
За це ціну велику вже заплачено.
Ви захлинетесь власною брехнею.
Вам цю війну НІКОЛИ не пробачимо!
Бо ви кремлівська шваль, бо ви рашисти.
І кров пролита. І ви йдете на дно.
Подохніть тварі москалі-фашисти,
Вам іншого по-суті й не дано.
Ми сильна нація, свобода в наших жилах,
А ваше "братське" ще у брехні й донині.
Та ця війна нам проростила крила.
Героям слава! Слава Україні!
26.02.2022
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Тонколезі трави поржавіли осінню,
Перезріли айстри десь за ворітьми.
Чи забудеш ти, як були дорослими?
Чи згадаю я, як були дітьми?
Забентежить вітер оковитим шепотом,
Знов дерева зрошують золоті листки.
Чи пізнаєш ти цю любов до трепету?
Чи я напишу щастя від руки?
Та заплаче раптом небо дощепадом,
І закряче день вороном рудим.
Чи підеш за мною в люті снігопади?
Чи я за тобою у вогонь і дим?
Розчахнуті верби гілля гнуть додолу,
Борсається човник у холодних водах.
Чи відкриєш ти мені душу голу?
Чи сховаю я всі свої незгоди?
В тонколезі трави падають останні
Яблука надії. Вересневий рай.
Чи пізнаєш ти все моє кохання?
Чи пізнаю я твій осінній вайб?
20.09.2021
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Купажую вітри і спиваю із променем сонця,
На краєчку тюльпанного келиха присмак весни.
Квітень знов одягає дерева у білі суконця,
І гойдає думки, мов на річці дніпровій човни.
День мене заплітає в обійми нових сподівань,
І кульбаби осонцений цвіт знову мрії розкрилить.
Очі кольору суму, захочуть нових поривань.
Ген, у небі не птах, то остання печаль моя квилить.
Я вдихаю фіалкову ніжність, п'янію від солоду,
І здається, що в мене сьогодні квіткове застілля.
Купажую вітри, які трішки навіюють холоду,
Та поезії нові свої випускаю з підпілля.
Як же тішуся квітнем, рядкую пером журавлиним,
Не викошую трави очима — впадаю у них.
І здається, що наче життя не розкреслене клином,
І я дихаю щастям, бо немало його у весни.
28.04.2021
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
Знімаймо куртки із наших травмованих душ,
Зима ж бо позаду, вже сонце у небі теплиться.
Дзеркалиться радо весна на обличчях калюж,
І скоро мій квітень у кожнім саду розбруниться.
Вивітрюймо біль, який ми набрали за зиму,
Квітневі вітри хай розвіють усе нанівець.
Впадаймо очима і тілом у зелень озиму,
Збираймо у росах добро для зім'ятих сердець.
Нехай веселкують думки, що пригнічені часом,
Щоб доленька сіяла в ноги нев'янучий цвіт.
А дні солов'ями дзвенять, без постійного басу,
Який вже занадто рознісся на весь білий світ.
Не треба боятись знімати із душ одежину.
Хто щирий, то істину цю і без слів розуміє.
Веснуймося разом в таку неймовірну годину,
І щира любов хай для кожного щастям весніє!
07.04.2021
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
Звечоріло, але не надворі — у ваших серцях.
Ця кривава війна забирає героїв найкращих.
Плаче ненька моя Україна, зкровавлений стяг,
І тримати сльозу на очах стає важче і важче.
У задимлене небо здіймаються янголи наші,
У тяжкій боротьбі з москалями віддавши останнє.
Вмилась кров'ю земля і весна проростає із паші,
У годину лиху наш народ згуртувавши єднанням.
І, здається, сам Бог вже не в силі біду цю спинити,
Під звучання сирен і атак не вщухають молитви.
Скільки ще, Україно моя, треба крові пролити,
Щоб назавжди із ворогом нашим покінчити битву?
Цей жорстокий терор від наказів тупого кремля
Гне додолу міста, українцям скалічує долі.
Десь у сховищі спить на тремтячих руках немовля,
На цей світ народившись в тяжкій і підвальній неволі.
У зруйнованих рідних домівках живе чорнота.
Міномети і танки — тепер наша нова реальність.
Тридцятирічна мати сиві коси свої розпліта.
Бо по мирній землі гатить ворог бездумно, безжально.
Звечоріло, та завтра народиться новий світанок,
Хоч вернути загиблих героїв, на жаль, неможливо.
Та прийде перемога до нас на зруйнований ґанок,
Будувати нову Україну — квітучу й щасливу.
27.03.2022
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943847
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2022
Знову з весною крокую до літа.
Віршами словоцвітіння вінкую.
Кожну пелюстку очима цілую,
Так, що аж травень усмішкою квітне.
Білі дерева залюблені вітром.
Золотом сонце дає преміальні.
Радо, чорнилом малюю буквально
Квітку ласкаво обтесану світлом.
Ніжно обвіршує душу тепло,
Гілля із рими легенько курсивить.
Скільки ще маю поезій окрилить,
Так, щоби затишно мріям було?
Скошую словом густі полини.
Муза й перо моїм Всесвітом правлять.
Вірш надсилаю в редакцію травня,
Хай надрукує у збірці весни.
06.05.2021
Віктор ОСТРОУХ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2022