| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
вона стала твоєю мрією, сплавом зі сліз і образ
ось бачиш, якою ти можеш бути, коли розтікається час
тобі більше не треба ховатися, вони пішли
на пʼєдесталі стоять тільки двоє — вона і ти
твоя Мрія начхала на бога, тобто на совість і страх
погубила себе і зібрала в нові суперечні слова
твоя Мрія тепер захлинається від мови любові і зла
а до пʼят її клеїться памʼять — липка смола
але Мрії зовсім не страшно, бо це чекає на всіх
ти вчуваєш у стінах її ледь вловимий сміх?
це так їй радо втілити твій ідеал
ти ж хотіла, щоб вона саме ТАКОЮ стала?
в Мрії ключиці — загострені, а очі — зі скла
більше ніхто не побачить, що Мрія слабка
а отже, ніхто більш не завдаватиме болю
Мрія віджила своє, настав час побути собою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024
Запах міста після дощу
Вривається в ніздрі до несхóчу
Так ніби чує тебе, ніби чує
Частоту серцевих скорочень
Щось всередині бʼється скло
Скло міцніше за будь-які крила
Я б хотіла винайти слово
Яке би його розбило
Птах смиренно падає на асфальт
Це фатальність чи випадковість?
Коли намацуєш в собі фальш,
Відрікаєшся дару мови
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024
щоночі в чужому місті, на фоні пустих квартир,
під звухи зітхань перегрітих старих двигунів машин
можна відчути дихання згорблених ліхтарів,
в яких завжди під прицілом серйозні замріяні ми.
свідки наших скандалів, співучасники наших гріхів,
вони надто багато знають, тому і позбавлені слів.
наші секрети назавжди у їхній сталевій пам’яті.
все на що здатні - моргати у тихий знак солідарності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2022
Улюблена кухня пахне полуничним чаєм.
Спокійно і тепло - а більше нічого не треба.
Серед холодного міста вона є маленьким раєм,
Де стелі сягають майже самого неба.
У її просторі не буває голосно.
Чайник, і навіть той, підтримує колективну тишу.
А у миті коли найбільше болісно,
Хтось прийде сюди, під прицілом весни, щось тихо запише.
З таких кухонь все починається, у них все і закінчується.
У таких місцях стіни інколи розтягаються, час віддихується.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022