Артем Лелека

Сторінки (1/6):  « 1»

Зранку віяв холод

Зранку  дмухнув  холод.
Навіяв  смуту  й  голод.
Прокидатися  голодним,
Вставши  не  з  тієї  ноги,
Завжди  неприємно.
Справді  складно
Залишатися  свідомим,
Адже  знову  в  сон  клоне.
Хоч  би  не  впасти.
Дійти  і  лице  вмити
Холодною  водою.
Мов  рукою
Зняло  втому.
Дверну  ручку  знову
Заклинило  на  півоберті
І  не  вийти  з  дому.
Холодний  вітер  повернув  втому.
У  настрої  злому,
Умившись  холодною  водою,
Вернувся  голод.
Холод.
Скрізь  холод.
Наскрізь  пробирає,
Прокинутись  не  дає.
Ввечері  понесло  теплом.
Пахне  димом.
Проклята  вуглинка  з  пічки
Не  дала  поспати  ще  трішки.
Тікати  вже  пізно.
Зрештою  мені  тепло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022


Я - бог свого світу

Він  сильний.
Стійкий,  але  також  вразливий.
Готовий  боротись  до  спочину,
Поки  не  здолає  або  не  загине.
Міцнішає  з  кожною  помилкою,
Але  він  боїться  усякою  жилкою.

Вона  є  любимиця  інших.
Крихка,  але  витончена,  не  безгрішна.
Була  вона  створена  вимушено.
З  рук  її  долю  викрадено.
Тепер  в  неї  фа́тум  світитись  на  аркушах.
Але  міг  настати  без  неї  мій  крах.

Воно  було  дане  мені.
Нерідко  рятує,  але  ранить  іноді.
Якби  не  воно,  не  було  б  той  свободи,
Яка  нас  сп'яняє,  руйнує  закони.  
Воно  зізнається  в  коханні,
Але  ж  і  приносить  страждання.

Вони  об'єднались  щоб  бути  мною,
Щоб  їхнім  міг  стати  слугою.
Мій  дух,  моя  творчість  і  слово
Заклали  для  мене  основу,
Яку  я  в  змозі  міняти,  покращити,
Зламати.  Але  головне  зрозуміти,
Що  [i]я  -  бог  свого  світу.
Я  -  бог  світу.
Я  -  бог.
Я.[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2022


Пустота

"Уяви,  як  ти  падаєш.
І  що  ти  відчуваєш?
Радість?  Біль?  Не  хотілося  б  це  знати,
Бо  мені  не  треба  уявляти.
Уяви  кошмар  нічний,
Прокинувшись  з  якого,  ти  блідий
Починаєш  про  нього  забувати.
А  мені  не  треба  уявляти.
Не  можу  я  прокинутись,  як  інші,
Адже  не  сплю.  А  з  цього  їм  що?
Немає  людям  не  знайомим  діла.
Близькі  також  не  дізнаються..."  Зомліла
Фарба  на  папері,  написана  тревожною  рукою.
Не  дають  покою  слова,  начертані  з  такою
Злобой,  не  людською.
До  стелі  дріт  прикутий.
Замість  тебе  інший  має  бути.
Зрозуміло,  що  ти  відчуваєш,
Бо  тепер  я  це  переживаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022


Vivat revolution!

Просинайтеся!  Вставайте!
Шум  і  гамір  всюди.
Революція  б'є  в  вікна,
Люди  б'ють  у  груди.
Долучайтеся  усі:
Малі,  дорослі  та  старі.
Час  історію  творити.
Злий  народ  -­  не  розділити!
І  покажемо  ми  їм
Де  тут  правда,  де  наш  дім,
Де  батьків  наших  могили,
Де  із  свободой  розділили.
Бери  народ  сокири
І  рушниці,  і  гармати.
Зламаймо  наші  грати,
Що  не  давали  прокидатись.
Звільнімо  всіх,  хто  цього  бажає.
А  хто  не  хоче  -  той  свободи  і  не  бачив,  і  не  знає.
Хай  живе  Революція!
Хай  живуть  її  сини!
Не  закують  нас  більше  у  ганебні  кайдани!
Як  помрéмо,  будем  знати  що  боролися  всі  ми.
Без  смертей  -  життю  не  бути.
І  коли  поляже  кожен,
Народиться  новий  лідер,  що  продовжити  це  зможе.
За  ідею  і  за  волю  будуть  битися  завжди.
Заживем  тоді  спокійно,  без  війни  та  ворожби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022


Потепліло

На  коні  залізному  я  скачу
Серед  полів  пустих.
Грохіт  копит  його,  серця  з  металу
Ніяк  не  затих.
З  кожним  стрибком
З-під  ніг  земля  летить  отруйна,  мертва.
Мій  кінь  не  останній  
Але  й  земля  смертьносна  не  перва.
З  кожним  ривком
Повітря  з  носа  гаряче
Зігріває  планету.
Я  це  чую,  відчуваю,  бачу.
Бий  та  убий
Мене,  кінь  мій,  ногами  могутніми́.
Звір  не  спиниться,  далі  руйнує,
Поки  не  змінимось  ми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022


Палач

Немає  зла.
Немає  вдач.
Тут  не  забуті  горе,  плач.
Лиш  добросовісний  палач
Не  може  більш  голів  сікти.
Він  зморений.
Він  безсилий.
Не  пройде  навіть  й  милі
За  всі  гріхи  покаяться.
Як  Богові  вкланяється,
Просить  щоб  дійшов.
Але  немає  в  нього  Бога.
Не  вірить  він  попам,  пророкам.
Не  зна'  нічого  він  святого
І  з  кожним  кроком
Все  нижче  й  нижче  падає.
Бажає  він
Прощення  хоч  від  когось
За  те,  що  вбиває.  Дзвін
Сокири  взнає  він  завжди.
Чи  може  доброї  душі
Людина  бути  палачем?
Чи  може  оправдатись?
Стати  щитом  і  мечем
Як  хотілось?
Опорою  родини
І  дідів,  дітей
Не  буть  йому  ніколи.
Сам  для  себе  нині
Не  є  таким.
Більше  немає  радості.
Немає  розчарувань.
Лише  напис  на  могилі:
"Палач.  Носитель  смерті  та  страждань".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022