| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Рідна мати ,Україно,
Посміхнись усім чарівно!
Крізь незгоди біль і сльози,
Встань з колін попри погрози!
Не дозволь себе забути,
І в багнюку окунути.
Ти міцна й незламна сталь!
Твоя історія летить у даль.
Про Тебе взнає цілий світ ,
Що загартований Твій дух від бід.
Твої сини у "розквіті душі",
Вертались з фронту у труні.
Вони життя своє віддали ,
Щоб терористи землю не забрали.
Щоб діти вибухів не чули,
Щоби дороги в крові не тонули.
Та ці загарбники-собаки ,
ДОНБАС ущент розшматували.
Людей, "вимісюють "як м'ясо.
У "КОРИДОРІ" (з білим прапором...)обстріли на трасі.
І день і ніч летять снаряди,
Повстанці незупинно мов в наряді
По дві години сплять в окопах,
Під гули "СМЕРЧІВ" й "ГРАДІВ"!
Із Тебе ,Матінко ти наша,
Була і є усім окраса!
Зробили дикий полігон,
Вже всі втомились від погонь...
Тебе, ось,Матінко-країно,
Росія хилить на коліна.
Та ти не здашся!Підведешся!
І в слід агресору лиш посміхнешся!
А Твоя слава житиме вовки,
Аж поки Путін вмре й закриються повіки.
Слава Тобі рідна Україно!!!
Вовіки Слава !!!
12.09.2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022
Війна сьогодні в Україні,
Тому історію пишу.
Щоб на майбутнє знали діти,
Усіх нас часточку лишу.
Почалось все у нас в кінці,
В кінці не лютої зими.
В четвер почули обстріли,
Й ракети тут гули.
А 25-го світило сонце,
І діти рвалися до нього.
А матері ховать їх стали,
В підвалах темних вбого.
А через день країна жартувала,
Писала жарти в інстаграм.
Цигани танк украли!!!
І палива сцідили не 100 грам .
Тоді Барона ще вплели,
Що він призвався на війну.
Отак нас Путін згуртував,
На себе кликав лиш біду.
Весь світ від нього відвернувся,
І сипав санкції нові.
В Росії падала валюта,
В ОО зліталися рублі.
А в Україну долари $ летять,
І Польща руку простягнула.
Вже 300 тисяч біженців прийняла,
Теплом своїм їх огорнула.
З кордонів їде допомога,
Нам видають усе нове.
Вони сецями також з нами
Нехай Вкраїна лиш живе!
А ми живемо!Ми не здамося!
І чорнозему клаптик не здамо!
Ну,що піймав рашист гранату?
Іди гім..о звідкіль прийшло.
Ми не брати,ми навіть вже і не сусіди.
Ми чесні воїни землі.
Ми гідністю і правдою живемо,
А з вами різні і чужі.
Росія Вовіка лиш знає,
Немає других в них Богів.
Народе руський, схаменися!
Бо шлють усі вас до ЧОРТІВ!
Ви під гіпнозом,чи глухі?
Чи може серця в вас немає?
Тут ваші діти гинуть,
Майбутнє ваше він ламає!!!
Ви боєтеся!Мовчите!
Цілуйте й далі йому п'ти.
У вас немає Сили Волі,
Ви Трупи!Ви Вар'яти!
А наші хлопці,ото сила,
То честь і гордість України.
Готові всі життя віддати,
І від дорослого і до дитини!
Херсон,Житомир, і Черкаси,
Ще Київ, Суми,Миколаїв.
Спиняли танки на дорогах,
Без зброї !!!людські зграї!!!
І танки ваші відступали
Робили кроки за кордон .
Ми протів техніки ідем,
Бо дух у нас немов бетон!!!
А ще фейсбук світлини викидає,
Як чоловік руками танк спинив.
Упав на вколішки безстрашний,
Але в село він не впустив.
Ну от такі ми Українці,
І Воля загартована така .
За стільки років згуртувала
Нас русько-Вкраїнська біда.
Це ще не все!
І все не взмозі описати.
Та буде жити УКРАЇНА!
І ПАТРІОТ НЕ ДАСТЬ ЇЙ ВПАСТИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022
НАТО ,закрий над Україною небо,
Бо душі невинні злітають далеко.
Ви знаєте?З нами Бог!!!
Та ця війна не ділиться на двох.
Бо, Ви країни,мовчите,
На душу гріх ви берете.
Ви дивитесь на все крізь пальці,
Ви співчуваєте,але живете,ходите на танці,
Смакуєте хороший кусок м'яса,
А тут вмирає дітей маса...
Жінок колону розстріляли..
За що?Що зброї навіть не тримали?
А ні! Мабуть за те,що діток народили?!
Що мирно,тихо собі жили.
Закрийте,небо Вас благаєм!
Ми всі жінки ,Вас,закликаєм!
Не будьте й Ви заручниками ката.
Не станьте нам персоною "non grata".
Допоможіть нам!Руку простягніть!
І людські душі збережіть!
Чи хочете доказів?Чи чекаєте чуда?
Чекайте, та чуда не буде!
Народ згуртувався,стоїть до кінця,
Та не дайте Україну стерти з лиця!
Чого ви чекаєте?Скільки жертв ще потрібно?
Нема сили духу?Все вірно?
Боїтесь ви погроз...
Над нами Бог стоїть! І давить мороз...
Окупанти примерзли до нашої землі,
Сиділи б краще у Кремлі.
Не нищіть школи і лікарні,
Бо всі зусилля і так марні.
Бо з нами Бог і Матір Божа,
Схаменіться вже!Робити так не гоже.
Ми всі горлаєм окупантам,
Не буде в нас пощади бандам,
Що розсадили все навкруг.
Але над нами синьо-жовтий обрус!!!
Якщо ,Країни,Ви слабкі,
То не такі наші сини!
Наші Орли, піднялись в вись,
Їх не лякає якась рись.
Бо хлопці наші найсильніші,
І тяжкі в них тут зараз ніші.
Та всі в бою, і не тікають,
І вас не просять,не благають.
Благає ми -жінки і мами,
І діточки малі із нами.
Закрийте Небо!
Бо все зайшло уже далеко...
Загарбники залізли на чуже,
І знищують усе святе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
Молися,Боже за Вкраїну,
Не дай перетворитись на руїну.
І я тихенько помолюся,
І до ікони притулюся .
Сльоза гаряча покотилась,
І на землі десь розчинилась.
До мене доня підійшла ,
Сльозу утерла і пішла.
"Не плач матуся! Ми разом!"
Ще трошки -будем ми гуртом.
Татусь вернеться ось додому,
Бо смутно,там йому самому.
Вже скоро скінчиться війна,
Щаслива буде дітвора.
Усі зберемося у храмі
Бог є і буде з нами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
Коли по справжньому кохаєш,
То жодну мить не забуваєш.
Ні зустрічі у парку,
Ані обійми й поцілунки до світанку.
І зігрівають душу миті,
Троянди подихом твоїм зігріті.
Що подарив тоді...на старім місці,
Уже давно!У молодому віці.
На зустрічі до тебе бігла як дитя,
І жаждала завжди твого тепла.
Тоді було усе спонтанно,
А зараз все обдуманно й банально.
Я пам'ятаю місяць лютий,
Коли залишились удвох, а ти був скутий.
Я щось про себе все бовтала,
А ти мовчав...А я не замовкала!
Ти міг мовчати,та не дарма,
На пам'ять брав мабуть сповна.
Я пам'ятаю все!А, ти ,чи не забув?
Я думала ти мій!Але...мабуть...ти ним не був!
Та мабуть ні..ти був серйозний,
І добрий,ніжний,амбіціозний.
Ніколи клятви не давав,
Від мене теж не вимагав.
А я кохала палко вірно,
На інших наплювать було - всерівно.
Для мене всесвіт був-це Ти!!!
Та жаль... не рівносильні Ми!!!
Але приємно все згадати,
Шкода не можна це сховати,
Як клаптик сірого паперу,
Не можу...маю отаку манеру.
Я хочу все забути,знищить,загубити,
Не хочу більше я Любити!!!
Але від цього не втекти,
Які по справжньому кохали-не змогли!
Болить водночас й серце гріє,
А може він про мене мріє?
Вже пів життя запитую себе,
Чи хоть чучуть кохає він мене?
А відповідей я не чую,
Бо не питаю!Не ризикую!
Мабуть боюсь розчарувань,
Боюсь живих тих слів звучань.
А як же ж далі жити?
Подавлювать себе і тишком нити?
Прокручувати ролик молодості?
Нічого не казати?Триматись в Гордості?
Не знаю...розривають думки дах,
Я хочу стати іноді як птах!!!
І полетіти відірватись від землі,
Забути все,забути всіх.
Я хочу бути вільною!Ти чуєш?
А ..ти..мовчиш!Не дихаєш,не дуєш!
Не йдеш на право,ані вліво,
Прямуєш мимо сміло!
Не можу я тебе розкрити,прочитати,
О,Боже!Скільки хочу я сказати!
Скільки хочу розказати,
Бити в груди,шматувати.
Ох скільки злості назбиралось,
Ох,ця Любов!Навіщо взялась?
Заради милих спогадів отих,
Який з них сенс?Який мотив?
Без них вірша б не написала,
Якби так сильно не Кохала!
Коли по справжньому кохаєш,
То жодну мить не забуваєш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
Тривожна валізка більше тижня лежить,
В кожну мить я боюся,що ракета влетить.
Що вибухне в хаті,чи десь на подвір'ї.
Та хочу я миру,про спокій я мрію.
Мій Саша не дома,десь там на війні,
Як все це покинуть?Не просто мені!
Розум каже:"Іди! І діток збирай"!
А ноги не ходять,не не ідуть в чужий край!
Три дні я збиралась, шукала дороги,
Та транспорт не їхав, не було і змоги.
А тут все так швидко,дзвінок пролунав.
Ну що ти вже їдеш?Бо час вже настав.
Вдихнула повітря,зібралась з думками,
Бог чує молитви!Він завжди із нами!
Все те що просила ,само завітало,
І тепло на серці так стало.
Невже ми поїдемо,покинемо пекло?
І буде там тиша?Далеко-далеко?
Та як же поїхать,залишити дім?
І дні всі щасливі залишити в нім?
Та найбільше,болить на душі,
Що лишаються тут рідні усі.
І земля тут вже рідна,і посаджені квіти,
І тата не лишуть! Кричать мені діти.
Заливаюсь сльозами і вибухають мозги
Не можу я просто, так взяти й піти.
Не настав мабуть час,
Бог дорогу мою ще відклав!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
Реве Дніпро, і Київ дрижить,
На руках з немовлям мати кричить..
Отступітся кати кляті,
Не простить вам Бог нічого-будете прокляті.
Ви добрались до Вкраїни,рвете її серце,
Ми піднялися горою,мусите тут вмерти.
Розбомбили Маріуполь-в дітей ви стріляли,
На руках батьків вони тяжко вмирали.
Що ж ті Ангели зробили?За що їм та доля?
Зруйнували їм життя...На небі їх ВОЛЯ!
А НАСЕЛЕННЯ ТЕ МИРНЕ?Чим же завинило?
Щоб ти,вороже проклятий,на чужині згнило!
Гіркі сльози лились не дарма,
У вас совісті нема.
Вас ненавидить весь світ,
Бог над нами наче щит.
Та не вічна війна-буде МИР!
І Московію брудну ще лататимуть від дир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
Піднявся тиск...стискає в грудях,
І кров'ю капає сльоза.
За що вмирають малі діти?
Що робиш з ними ти орда???
Фейсбук гортаю з верху вниз,
Усюди чуть про Україну.
І тут натраплюю на фото,
Розстріляну Ангелика-дитину...!
Як вам не соромно,СКОТИ,
Стріляти в безневинні оченята?
Хіба в душі вам не колотить,
Коли дванадцять літ дитяті?
Ви також діти.Для когось, ви батьки!
Невже в вас совісті немає?
Мені у мізки це не влазить ,
Невже у світі так буває?
Ех ви "герої родіни"...
Згадайте своїх матерів.
І уявіть картину чорну,
Де вони плачуть у гробів.
Ну що страшненький, сон?
Е ні!Не сон це!Це життя..!
Вертайтесь черстві гади!
Бо вже не буде вороття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
Привіт, світе,мене звати Україна.
Я не новонароджена дитина.
Але я зовсім молода,
24 серпня 91 народжена.
Я маю пращурів святих,
З тобою,світе,я знайомлюсь .А ти..затих...
Моя земля свята й родюча,
У нас пшениця найпахуча.
В нас найсмачніший,житній хліб,
В нас колос сам лягає в сніп.
У нас вода лиш сріблом ллється,
І сонях золотом до сонця б'ється.
І наречена мак у косу заплітає,
Бо милого з війни чекає.
2022 рік....почалася війна,
Я не чекала,що це зробить братська сторона
Що мене ударить в спину,
І зазіхне на територію,і пустить слину.
В 4 -ій ранку,коли спала,
На Київ мій ракета впала.
Увесь народ просунувся в мить,
Як в хаосі і страху будем жить?
Е,ні!Боятися?У себе вдома?
Де все дитинство?І так чудово?
Не здамся просто так!
Ось бачиш,світе?Воювати я мастак!
Бо мій народ - це мої діти,
Ніколи нас не розділити!
Сьогодні місяць як воюєм,
Моє ім'я ,ти світе ,чуєш.
Моє ім'я ,ти,не забудеш,
Як перемогу,я здобуду!!!
Ось така я Україна,
Вільна,незалежна,країна!
Лесів М. 24.03.22.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
Як можна убивати з задоволенням?
Прийшли новини з Бучі і Гостомеля.
Русня ступила на Вкраїну,
І перетворила на руїну.
Вона нещадно убиває,
Дітей і матерів усіх жахає.
Що вам зробили всі ці люди?
Ви розбрат сієте усюди.
Ви розстріляли чоловіка,
У кожнім домі є каліка.
Ви гвалтували досмерті жінок ,
Безжально... на очах їх діточок.
Ви мирних танками давили -заворуха...
Атошникам ви відрізали вуха.
Людей на трасі роздягали ,
Тату із Тризубів шукали.
Ви зв'язували руки -на коліна клали,
В потилиці усім стріляли...
З жінок знущались після смерті,
Як добре ,душі в них безсмертні!!!
Ще кожна жінка вам присниться,
Від крові вам вже не відмиться.
У вас клеймо буде в роду,
Горіти вам усім в АДУ!
Та ви кати,ви нечисть,зброд,
Керує вами дьявол-Идиот!
По лікті руки у крові,
Ви всі прокляті!Ви скоти!
Зелені коридори розстріляли,
Щоб ви в чистилищі застрягли.
До нас ввірвались ви над ранком,
Ракети прилетіли на світанку.
Ви влаштували мордобій,
Весь день у нас тривога,то відбій.
Кінця і краю ми не знаєм,
Лиш перемогу ми чекаєм.
Ми жодну смерть не простимо,
І рідний дім не віддамо!
Сльозина не скотилася дарма ,
Вам буде снитись Буча і її різня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022