| Сторінки (5/440): | « | 1 2 3 4 5 | » |
[i]Засяє те, що дихало чорнилом...
[/i]
Слова не забуті, допоки не стануть світилом:
Опісля зали́шиться - жити під їхнім теплом.
Слова не почуті, допоки не згинуть мотивом,
Де скрипка лякає своїм нетутешнім ярмом...
На денах зародження дихає сонна лілея,
Небо змиває усе, що було вітряком...
Лінія вперше розквітла, немов орхідея:
Їй суджено ЖИТИ, на аркуші, біло-звеном...
Падає листя, мов яструб до зелені поля.
Співом заходиться досі не знана ріка.
Слова не забуті: ще піниться болем сваволя,-
Порожні? - До часу,.. немовби тривка висота...
01.03.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2025
[i]Не знає ніч, яка буває воля...
[/i]
Вечірня зоря обіймала насуплені гори.
Усміх не сходив: лишалася боса вода.
Загострені плечі здіймались, немов без опори,
Тонули у затінку, наче густа висота.
Дихали спогади білою кригою фальшу,
Сипались квіти - остання далека лоза.
У нашому танго багато зів'ялого маршу,
Бо ми одинокі, як синя, бездонна роса...
Ми одинокі в потоці наземно-прелюдій...
Слалася мохом розпечена, сива кора.
Важко буває ніколи й ніким не забутій:
Скована морем буває насилу пуста...
25.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025
[i]Слухай небачене...
[/i]
Не будь першозламною, щира до снігу розлуко,
Не будь потайною, як тиша, що косить весну...
Сонце тікає, аби зосередити муку,
А ми затихаєм, бо знаєм свою пустоту...
Падають обрії, тиснучись білими швами.
Люті морози - усе, що снує висота...
Бачимо серцем, та мріємо тільки вустами.
Стиснена сутінь - до часу легка німота...
Не падай у море, аби поєднати печалі:
Вони за тобою, вони вже течуть у тобі...
Нас тільки двоє в пориві сумної вуалі,
Нас тільки двоє, та глибоко - ми не одні...
20.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2025
[i]Оповиті павутинням шукають осоння...
[/i]
Тримай мої плечі, повні рутинної волі,
Ховай мої думи, осяяні співом лісів.
Нехай не забуті, ми змінимо ковані долі,
Нехай не покинуті, зрушимо тік полюсів.
Весня́ний супо́кій замінимо втечею тиші,
Розквітнуть мотиви, де ми над'юнацьки живі.
Світання короткі, та все ж таки, повагом, більші,
Ніж наші спокути і їхні руді береги.
Тримай мої плечі, мов за́вжди знайде́ш незабутнє,
Мов знаєш провалля, з якими заручена суть...
Лишилось одне: зруйнувати закруглено-кутнє,
Аби відшукати, що так і не зможем відчуть...
15.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025
[i]Квітом РОЗлуки...[/i]
Бути там, де сяють білі зорі,
Ховати ніч, немов останню мить.
Палати тінню й чути присмак волі...
Бо ми - найперші, ми - німа блакить...
У чарах міста лити шум розмови,
Вдягати іній, змінно-білу тюль,
Чекати щастя: з ним ростуть канони.
Дахи тікають... Ми ж в обіймах куль...
Де кличе небо, там снують просто́ри...
Далекі шати: знов зійшла пітьма.
Ми надто винні: мов навислі дзвони...
А вітер виє, тихо жне моря...
13.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025
[i]Ізранені руки тікають угору...
[/i]
Тікаю від себе до ТИХ, що бояться забути,
Як легко втопати в перині нечутих картин,
Як легко вертати в осінні, загублені рути,
Де надто солодкий обіймами змитий полин...
В озерах безвілля до неба ще тягнуться руки,
Та їх зупиняють обрамлені міццю вуста...
Бачити серцем? - Незнано підводити муки...
У НИХ є богема - безладно жива сліпота.
Змінюю колір, аби увінчати безладдя,
Змінюю дотик, аби запроторити біль.
Та крики сильніші за зморені пилом багаття:
Їх не почути... у затінку тіла і хвиль...
09.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2025
[i]Лише із СОБОЮ...[/i]
Наземні вітрила ховали суміжні зеніти,
А ми їх шукали... у сяйві нічної пітьми,..
Вірили в диво, немовби захоплені діти,
Бо знали напевне: розлука зітре́ береги.
Ми тішили відстань, якої, здавалось, не буде,
Ки́дали відчай: йому зависока ціна.
Та що б ми змінили, маленькі загублені люди?..
А вічне мовчало: його наздогнала весна...
Що б ми змінили, коли ще не мали нічого?!
Питали у вітру, чи зі́йде опала зоря.
Та ми помилялись, бо мали багато живого...
Дотичних до СЕБЕ поглинула змінна краса...
04.02.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2025
[i]Усміх тішить всіх, та не з тобою...
[/i]
Зранку - щаслива, хвилинами - трохи безумна,
Сповнена видива, мовби невпинна ріка.
Тінями скована, щира і завжди нелюдна,
Яскрава, мов рута, і тепла, як збита зоря.
Для когось - порожня і навіть беззахисно-винна,
Для когось - далека, у зареві диких латать.
І мало хто знає, яка у вечір'ї ранима:
Їй хочеться в небо самими вустами кричать.
Сонце заходить - і слухає білі години.
Стіни зливаються: знову одна чорнота.
Зранку лиш очі, до болю, відкрито-щасливі,
У темряві сяйво - плющево-жива висота...
30.01.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
[i]В обрамленні спокою знайдеш єднання...[/i]
Не треба слів, не треба алегорій:
Ми всі - розлука. Їй належить БУТЬ.
У плині часу й тузі категорій
Вербова гілка - змінно-біла суть.
Не треба слів, нехай пульсує тиша,..
У ній мотиви бавлять сонну вись.
В тумані міста досі рвана ніша:
Дощі та сонце, хай навік, злились.
Та всі окремо... Світло б'є пророче,
Вганяє в серце сотні білих куль...
Не треба слів, моя тривала ноче,-
Послухай небо, в ньому тінь зозуль...
28.01.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
[i]Прийняти уламки, що сховані в серці...
[/i]
Ти не чекаєш, допоки розі́б'ється стеля,
Тікаєш у засвіт, немовби сховала ярмо.
Бачиш як сяє оспівана тінню мореля,
І все ще змиваєш своє доленосне тавро.
Ти пересичена, мовби небесна волошка,
Змінюєш ночі. Години шалено летять.
Дорога вузька, мов насилу зарівнена дошка,
Очі волають, та ніжно-безсило горять...
Ти не соромишся, тільки ховаєш розлуку.
Довгі прелюдії - все ще захована вись.
Ти обпікаєшся, знов обіймаючи муку,
Із нею бо легше: руїни заввічно злились...
25.01.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2025
[i]Фортеця не триматиме вічно...
[/i]
Він чув її крики, та все ще любив до нестями,
Мирився зі снами в обідню живу заметіль.
Ранками тішив надією зварено-кави...
Вона усміхалась... у променях сонячно-зіль.
Він знав, що наївна, та й хитрості інколи повна:
Сніданкам не вірила, тішила знайдену суть.
Любила мовчання, із ним бо незмінено-кровна,
Як ті, що знаходять свою недопалену путь.
А там, за фіранками, знову обточує холод...
Він думав про неї, не зважував, як відпускать.
Нехай іще ранок побуде, мов стиснений солод,
Нехай ще побуде, бо легко лише не тримать...
21.01.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2025
[i]Забудь незабутнє...
[/i]
Забудь мої очі, як я забувала світанки,
Де ми прокидались на битому дотиком склі.
Забудь мої вірші, що їх відпускала в початки
НЕ нашого літа, на чисто-земнім полотні.
Забудь моє серце, що все оберемно ховало,
Ти в ньому - незнане, бо спалено дико-чуже.
Бо зорано вічне, яке самовито стікало
З горнятка довіри, мов стигле й забуте кліше.
Забудь мої руки, які не могли обіймати,
І збиті тенета, які обплітали жагу...
Ти й досі гадаєш, що можеш безсило втікати,
Та я не сховаюсь. Дивися - усе ще стою...
18.01.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025
[i]Непідступній сниться підступ...
[/i]
Вона полюбила завідома змиті руїни,
Обпечені ртуттю і надто самотні міста.
Вона змалювала до болю щасливі картини,
Де ніч проростає, надійна і зимно-пуста.
Вона полюбила байдуже до вічного диво,
Зронила пустелі, що їх дарувала весна.
Сузір'я спокути її зруйнувало безвинно.
Тепер - надокучлива... Ллється сумна висота...
Вона проростала, мов пісня в забуті тенета,
Впивалась отрутою, наче медова жага.
Її не пізнати: занадто розкута вендета,
Лише б зрозуміти - де сяє її темнота...
14.01.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025
[i]Безкоштовно тільки з маскою...
[/i]
Буду собою,.. без гриму і сивого фальшу,
Буду собою без тіні довіри в руці,
Хай і зрівняється танець до зниклого маршу...
Тільки сльоза побіжить по осінньо-щоці...
Буду собою, засяю, аби надихати,
Стишу провалля: надто нестерпно кричить.
Подихом жару свій холод почну обпікати,
Той, що у серці залежано-ликом горить.
Буду весною, аби оберемно літати,
Буду жагою, аби дарувати вогні...
Ми нетривалі до присмаку ніжної вати,
Ми одинокі, як білі, сумні кораблі...
06.01.2025
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025
[i]Ким би ми не були...
[/i]
Довіра в польоті - давно потонулі мотиви.
Замінено кривду: на поле ступає мовчаль,
Закидано скелі, аби розбивалися зливи
Об наші серця і їх рідну до болю печаль...
Ми сокровенні і, може, навік незнайомі,
Забуті поети і трохи сумні скрипалі.
Віддані морю, та тільки на тепло-поромі,
Залежні від погляду, мовби живі кораблі.
Такі ж неналюблені, щирі і надто бездонні,
Усіяні видивом, наче безкрай-небеса...
Ми вже розбились, аби пробудитись в осонні,
Ми заблукали, мов тіняві, сонні поля...
31.12.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2025
[i]Залишене - не повернуте...
[/i]
Залиш мені погляд зів'ялої в сутіні хвилі,
Залиш мені полум'я, мовби срібли́ться на дим.
Пове́рнеться спомин на лічені кавою милі,
Де ми не забуті у тисняві стоншено-рим...
І зрошені сіллю ми знову пірнемо в довіру,
Налякані грою ми станемо просто-людьми,
Де легко створити ОДНУ досконалу надію,
Де важко розбитись у лоні живої пітьми.
А збіднене щастя знову вкладеться у стрічку:
Вона невагома в пориві земної краси...
Залиш мені погляд, його заховаю в порічку:
Нехай визріває до літепла вічно-зими...
26.12.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2025
[i]Розбий себе холодом...
[/i]
Втомилась від холоду: він обпікає губами,
Жадано кличе у вирій невід-мерзлоти,..
Стягує осінь, в яку я пірнула думками,
Навіює спомин... в оазі полин-пустоти.
Втомилась від затінку: він оперізує соти,
Змінює сяйво на кинуті часу вогні...
Лише б не втонути, допоки не зіткано води,
Лише б не розбитись об скелі, надійно пусті...
Втомилась від погляду - раннього дотику грому.
Сонними крилами дихає статний ліхтар.
Втомилась від омуту - в ньому багато порому,
У ньому заліг невимовно розтятий муар...
21.12. 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2025
[i]Шукати знищене...
[/i]
І скаже тиша,- Я навік пропала.
Шукай в туманах, мовби ще жива.
Шукай у водах: я тоді втопала.-
І ти знайде́ш, на мить, на день, на два.
А далі - крики, далі - знову рани.
Кипить омана, тисне чорний дим.
У пісні птаха стогне вовча манна,
У соло вітру б'ється подих рим... -
І я прийду, схилюсь до тебе тінню,
Торкнусь вустами сонно-білих вій:
І ти пізнаєш ту жагучу й плинну
Мою весну - земний, стражденний бій...
17.12.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024
[i]Обвуглена крига ляже на папір...
[/i]
Писала душею, ніколи - живими вустами,
Боялась розлуки і знала свою заметіль.
Мовчала гіркими і надто їдкими сльозами,
Аби перетишити кригою кований біль...
Її оглядали чорнилами вимиті очі,
Судили серця, що лишились на битому склі.
Вона озирала висоти, задиво пророчі,
Шукала спасіння між інших... [i]Вони[/i] ж відняли...
Зраджена, сива й нікому нічого не винна,
Вибита сумом, неначе полегла трава.
Вона все писала, немовби завигідно пінна,
Насправді ж камі́нна, насправді - занадто жива...
10.12.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024
[i]Промоклі сади промовляють...
[/i]
В мені пустота розцвітає незнано-садами,
Висміює дотик і силиться змити політ.
Чуєш?..- Небесся... говорить живими вустами...
Замріяні вигини тихо шепочуть услід...
Лише ненайперші стають безутішно німими:
Всередині - зорі, в тумані биття чорноти,
Зовні - провалля стають оберемно-живими.
І різані думи поспішно малюють сліди...
Стікає безшумна і надто засніжена піна,..
Дихає суттю байдужий до часу ліхтар...
В мені порожнеча, загублена хмарами зміна,
В мені океани, що ними розкинувся пар...
03.12.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2024
[i]Із собою - без масок...
[/i]
Дозволь собі надмінне - говорити...
Про біль і стужу, радості і жаль.
Дозволь собі, трояндо, знову жити...
Шипи віп'ялись в синьо-білу даль...
Кричи про нішу, ту що зводить брами,
Волай про повінь, ту що жне міста.
Надміру сива, ти в полоні гами:
Чужа між тіл, але навік своя...
Ти чуєш інших, хай не розумієш,
Ти знаєш ночі: їм належить світ...
Люби росою, так як ти умієш.
Є тільки дощ і твій прозорий квіт...
28.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2024
[i]Дивитись - не відчувати...
[/i]
Моїми очима знайди обпікаюче сонце,
Моїми словами скажи про віддалену суть.
Дивитись душею - покірно підносити лонце,
Місячну повінь, якою завинно снують...
Спробуй забути моїми тривкими полями.
Серце шукає загублені ртуттю вогні.
Задимлена постать волає живими ролями:
Обрати одну? - Підкоритись осушено-тьмі.
Узрій мою тишу, нечувану ранами пісню,
Побач моє небо, усіяне жилами див...
Не станеш питати: пізнаєш не вигідну - різну,..
Тільки дивись... на безвихідь омріяно-снів...
23.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2024
[i]Чатуй на завісу...
[/i]
Відчуй мій сон. Тобі пасує осінь.
Знайди свій гнів - у ньому сотні змін.
Ти чуєш? - Тиша... Мов тендітна просинь,
Їй важко БУТИ в денах сизих війн.
Торкнися листя, хай навік розтане,
Схились рікою - знову менший світ.
Хай сяють очі - серце не повстане:
Камі́нна сутінь в'яже кисло-плід.
Покинь свій час - і він безвинно вкаже
На ту жагу і подих канних сліз,
Які чекають,.. поки світло в'яже
Твою натуру... з моря й біло-гріз...
19.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2024
[i]Полегшене - удаване... [/i]
Задимлені спогади ніччю лягали на скроні,
Падали зарева, мовби остання луна.
Стомлені очі, здавалось, на диво бездонні
Ширили сутінь, якою зникала зоря...
Вона була [i]іншою[/i], мовби загублена дума,
Вона була [i]вірною[/i], мовби таланна роса.
Жадано бавила спокій: у ніжності - струнна,
Стомлено ки́дала попіл: у сумі їдка.
Доводила світу, що варта всієї любові,
Доводила сонцю, що сяє далеко-пітьмі.
Її б обійняти... Навколо засяяли долі
Інших людей, інших слів, та, на жаль, не її...
14.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024
[i]Мовчи, поки світ не змінився...
[/i]
І хтось у всьому світі скаже,- Досить...-
У сні любові зникне океан.
І той, що злістю ласки ніжно просить,
Зуміє стерти погляд білих ран.
І той, що кане в листі, зможе встати...
Надійні судна бачать коло див:
У їхнім соло тоне присмак вати,
І грають води рідних доле-нив...
І хтось у всьому світі скаже,- Досить...-
Не стане горя, буде тільки спів.
Жива утіха все рутинне скосить
І зі́йде місяць ніжно-білих снів...
12.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024
[i]У холоді наодинці...
[/i]
Я чую ніким не побачені в мареві хвилі,
Знаю тенета, що їх приручили міста.
Ніжно змовкаю у відповідь кинутій милі,
Змінюю правду, хоч нею сезонно й була.
Дихаю спокоєм, наче не знала рутини,
Багряністю осені списую чисті мости.
Якби я літала, то знала б забуті вершини,
Якби ж я літала... і знала засніжені [i]ТИ[/i]...
Ки́даю зими, аби надолужити спрагу,
Міряю вічність, аби пробудити вогонь.
І кожної ночі зриваю з обличчя відвагу,
Аби заховатись... у тіло замерзлих долонь...
05.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024
[i]Розбий, поки дозволено...
[/i]
Розбий мене люттю в обрамленні сивої ночі,
Розбий мою правду в тумані живого вікна.
Опала надія заляже глибинами в очі,
Мов лита часовня, де стихла подія сукна...
Чекай, коли вийду на палубу ніжного льоду,
Зігріюсь довірою лунної небо-води.
Ти станеш кричати, щоб знищити сяйво польоту,..
Та я не почую... Шукати, щоб тільки знайти...
Ти вхопиш за руку і поглядом зміниш овали!..
Тугою спокою змінно і ласо війне.
Я ж незворушно і міряно висунусь далі,
Аби захистити, що БУДЕ і те, що вже Є...
31.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024
[i]Часовня змін запрошує у танго...
[/i]
Колись вони зна́йдуть, про що розказати думками,
Колись вони змінять руїнами вмиту луну.
Забракне довіри - зліпити надію словами:
Їй холодно чути, як нищать бездонну зорю.
Колись вони вкажуть, про що наболіли вистави,
Про що потерпали незнані життю кораблі.
А доти ж лишаються тільки невинні забави,
Основа багаття й холодні до часу вогні...
"Колись" - невідоме, та надто живе у роялі:
Іще не поставлено змінний до чину акорд...
Вони ще зіграють на вишитій сріблом вуалі,
Аби потонути... у золоті стишених нот...
22.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
[i]І той, що всміхається, змінює сльози...
[/i]
Осінніми зорями танули ковані сльози:
У космосі тіла падали сиві лучі.
Вона розуміла, що дихати знову не в змозі:
Закинуто силою досі безмовні ключі...
Все добре, навічно,- кричали осушені ноти. -
Було розуміння тривкої, до болю, зими.
Вона усміхалася,.. тиснула ніжністю доти,
Поки лишалась із [i]ними[/i] на зрадницьке "ТИ"...
Щойно втікала, ховалась у стисненій думі.
Розірвана усмішка билася током луни! -
Того вже не знали... На людях - ніколи не в сумі,
З собою - в надії: не знати малої ціни...
Назавтра устане, аби породити загали...
Навіяні соти замріяно скинуть вогню...
Розірвана усмішка знову заб'ється в корали,
Аби увінчатись... вечірньо-залежним табу...
17.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2024
[i]Відповідь тримається оманою...
[/i]
Хтось підривається й тихо, шалено злітає,
Хтось опускається, ніжно притиснувши сон.
Позмінна байдужість думками про вічне ширяє,
Майданам свободи навіює скований тон.
Лише парасолі мов пам'ять про сховані жари:
Немає надії на теплі, забуті місця,
Де кожен шукає свої доленосні муари,..
Яких не існує... з початку й до німо-кінця.
Умовністю дотику падає окіл у небо.
Усе заворожує погляд не зналих життя.
Хтось підривається... Де ти, незнана потребо?
Хтось опускається... Ночі підвладне виття...
15.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024
[i]Картина ночі змінить білий вік...
[/i]
Опиши мене всього трьома словами,
Це вибір тиші, синіх диво-зір.
Сьогодні берег знов живе дощами,
А завтра сяє колом змінних лір.
Питання, - Хто я? - Мовби до забави.
Застигла пісня, наче й не було.
І тільки мить далека від постави:
Туманний промінь - зіткане звено.
Всього три слова змінять білі стани:
Віллє́ться колір - стигле полотно.
Надія прірви змінить вирок манни
І все ще буде... мовби не було...
10.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2024
[i]Крізь обрамлену призму...
[/i]
Нестерпно лишатись беззахисно винним у тиші:
Прірва доносить про білість вогню-молока.
Чорні овали скидаються тугою ніші,
Мов їхнє спасіння - незаймана роль вітряка...
Світ роз'єднало посушливо-зрадницьке літо,
Сонними віями ніжно лягло на зворот.
Вгору скотилось обрамлене поглядом сито,
Ласа омана чинних до сяйва турбот...
Усе недописане все ще зосталось у парі:
Хай обпікає своїм ненаситним крилом.
Лишатись у тиші - немовби тонути в муарі,
Де тінь замовкає, умита починним звеном...
08.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024
[i]Крила для вищого...[/i]
Розітнуте небо звелося низькою горою -
Легко пізнати його надокучливі сни.
Гратись із тінями? - Жар обпікати журбою,
Навічно тікати,.. шукати, але не знайти...
Стомлені ночі малюють досвітні овали.
Сиплють бажання умиті дощем авеню.
Вона відчуває, як води ховають корали:
Їм важко шуміти і легко знайти дежавю.
Пробачити холод? - Із нього ступають вуалі,
Пишуться ноти криштального тіла весни...
Усміхнена зовні ще повна їдкої печалі.
Торкатись байдужості? - Взором, але не крильми...
06.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024
[i]Тенета обіцянок
породжують сутінь...
[/i]
Вона пробачала собі неосяжні тенета,
Щораз обіцяла навік проростити мигдаль.
Занадто жорсткою постала для неї вендета:
Помста СОБІ за нескорено змінену даль.
Відділена змінами дихала в сонячну раму,
Ішла і шукала свої найтепліші вогні.
Зовні кричали і нищили зорану гаму,
Її руйнували, та знищити вже не змогли...
Омита грозою своїх незачерпаних ліній,
Покинута гронами жовклого листя-імли
Вона обіцяла віддатись... насилу осінній,
Вона обіцяла продатись... безвиграшній грі...
01.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024
[i]Вогненні сльози спалять холоднечу...
[/i]
Вогонь моїх сліз малював берегами
Солону, мов парус, живу карамель.
Хотів обійняти червоно-лугами
Навічно розлиту, сумну акварель.
Повагом шуму торкався октави...
Чулася пісня задимлених ват,
Аби перетишити соло гітари,
Аби надолужити сяйво утрат...
Спалена осінь - заввічні мотиви,
Спаяна з дотиком ніжна вода,
Яка утікає в ясні переливи,
Аби не зігріла... близька чорнота...
24.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2024
[i]Тиша - за опалий шум...
[/i]
Схилилося небо на сковані дотиком груди
І надто легкою здалася безсила рука.
В далекім [i]учора[/i] боявся розлуки-застуди...
[i]Сьогодні[/i] немає... Бездонне биття маяка.
Ніхто не почує і тільки засніжений вітер
Солодом стане, допоки не вкриє зоря.
Насущні удари вкладуться у декілька літер -
Зіллються слова, мов безкраї, залежні поля...
Війни за мир - найдешевша у світі отрута.
Парні бутони усипали тихі серця.
[i]Вони[/i] б ще [i]були[/i], але надто вже сильна спокута:
У ній переможені... зіткані тінню ловця...
21.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
[i]Я думала, що живу, коли
світ навколо танув...[/i]
Місто не спить, воно дихає зовні дощами,
Сиплеться кавою, любить сумними лото.
Б'ється за правду жагучими тіло-мечами,
Аби потонути за те, що живе і жило...
Всередині ллється парне молоко на поталу,
Сумніви губляться, наче безсиле перо.
Ти загорілася, мовби шукала забави,
Здається, учора, насправді ж - незмінно давно...
Ранили ноти, лягали на тіло дощами,
Тиснули затінки, фарбами шили міста.
Хотіла сховатись, аби перейнятись вустами
Далекого обрію, змінного, наче вода...
17.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2024
[i]Заточена бурею ілюзій...
[/i]
Усипана росами темних, до засліпу, вулиць
Ішла і тримала безкраї потоки в собі.
Холодом гріли надії, де геній - безумець,
І падали тіні, мов рівні, забуті вогні.
Потяги линули, наче беззвітні отари,
Полишені поглядом знову зривали мости.
І канули в сяйві незлічено зайві муари:
Їм писано [i]бути[/i] і в зоряну темінь [i]рости[/i]...
Вона упивалася ніччю, немовби грозою,
Щодня залишала свої доленосні сліди...
Та люди не знали, що болі точила собою,
Бо зовні - сузір'я і тихі, обрамлені сни...
12.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024
[i]Задимлені ночі проводять до світла...[/i]
Холодні ночі: знову запах льоду,
Осіння чаша - тепло-жовтий мед.
Пастельні хвилі: їм немає ходу,
Лягли на іній,.. мов живий мольберт...
Самотні очі знали подих кави,
Тікали вдалеч, якось мимохіть.
Усе шукали часу до забави,
Їм також треба... все ж когось любить.
Безпалі зорі знов торкались неба
І падав шелест, мов луна, до ніг.
Все надто легко, щоби збутись креда,
Аби лиш подих... щось лишити зміг...
07.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024
[i]Сипле час...[/i]
І тільки так: були і будуть люди,
Озера тиші й во́ди ранніх снів,
Сміливі очі, тінь яких не збути,
І теплі зорі... надто сивих брів.
Сьогодні - крила, завтра тільки попіл.
Жовтіє листя зовні, не в душі.
Палає ніч і тоне в думі окіл,
Беззвучний символ, грань і тік межі.
І що сказати? - Люди, тільки люди.
Їх вічне щастя б'ється за печаль...
Пізнати б нам, аби навік забути,
Як сипле час, живу до сліз, кораль...
03.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2024
[i]Глибоке серце не вчуває ден...
[/i]
Падало небо, горіло найліпшим романом.
Зоряні пута бавили чорну панель...
ВОНА не хотіла,.. та стала шаленим обманом...
ЇЇ не існує - забракло надії морель...
Холодом ніжності дихали наймані крила,
Ки́дали тіні останні живі ліхтарі.
ВОНА відчувала, як дотиком гріється жила.
ЇЇ руйнували,.. але вберегти не змогли.
Зігріта льодами і вилита білою грою,
Усипана квітом далеких до часу ідей.
ВОНА обіцяла навічно лишитись собою,
Та серце замерзло на подисі менших кирей...
Зовні скидались холодні, до затінку, очі,
Всередині же́вріли теплі, до зарева, ночі...
29.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024
[i]Навчені невігласи ширять оману...
[/i]
Серпневі ночі пахнуть білим димом.
І кане місяць в дивній темноті.
Немає нас - і світ гукає співом,
Далеким звуком, данню пустоті.
Серпневі ночі ллються диким шумом,
Не тисне скроні. Вільно диха тюль.
Усе живе, аби не вкритись мулом,
Аби забути вічну пісню куль.
Епоха вчить - і знову не навчає...
Згубити долі,.. інші - поживуть.
Людина б'ється, тільки от... програє.
Серпневі ночі... Ними все б забуть...
Звучать ліси, немовби небувалі.
Розбитий берег знов шепоче,- Далі...
26.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2024
[i]Зламай себе, щоб не зламали інші...[/i]
Утомлена бути вершиною теплого болю,
Покинута маревом, наче солодка вода...
Їй обіцяли загратись незнаною роллю.
Вона ж обманулась, неначе безсила ріка...
І міряні сльози лягали, до сивого, рівно.
Осунуті зарева знов роздирали вогонь.
Лишатись одній лише б означало - [i]наївно[/i].
Там надто засніжено, надто беззвітний кордон...
Холодні уми і байдужі до милості губи -
Усе завіряло, що люди жили і живуть...
Вона ще повстане, аби перетишити згуби,
Вона скам'яніє, щоб тільки незламано БУТЬ...
22.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
[i]Тишу не забути...[/i]
Вона хотіла бути тільки з ним,..
Вона хотіла - знову бути поруч.
Довкола сяяв тепло-синій дим,
Занадто близько, якось надто о́бруч.
Вона хотіла зміряно літать,
Вона бажала сяяти вогнями.
Нічних пейзажів шита благодать
У їхнім танці вабила вустами.
Вона хотіла вперше - навіки́.
І знало серце: тишу не забути.
Він чув її... Мовчали вітряки.
Усе вже ЇХНЄ, все що може БУТИ...
19.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2024
[i]Відкинуті - найтепліші...[/i]
[i]Вони[/i] ще дивилися в очі, затиснуті болем...
Нічого не видали тільки шалені вуста:
Усміх не сходив із досі умитої горем...
Хай думають,- [i]інша[/i], [i]не наша[/i]. - Аби не пуста...
Вона повернулася, рівно підносячи спину,
Вийшла у затінь і довго себе ще кляла...
Вони вже й забули, як тиснули все до загину,
Вона ж остаточно лишилась на волі... німа.
Ніхто не побачить, як ввечері згадує омут,
Ніхто не почує, як б'ється надія долонь...
Хай зранку співає ніким не відчуваний когут,
А ввечері мається теплий, до болю, вогонь...
15.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
[i]По лезу незрівнянності...[/i]
Дай мені час на "побути собою",..
Довкола і так забагато імли.
Тане спокута живою росою
У пам'яті ночі і серці луни.
Дай мені хвилю на скинуті ролі...
Подих, коралі і темні плащі -
Усе до одно́го у темному колі...
Сяють оазами чорні мечі.
Спини ховають не згаслий початок,
Який виривають тому, хто ЖИВЕ...
Маска рятує маленький зачаток,..
Маска впивається, зріє, росте.
Сонце ж боїться направити промінь.
Люди мов дзеркало, все відіб'ю́ть...
А що як і знов не побачити корінь,
З якого троянди і ночі... ростуть?..
10.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
[i]Очам не дано бачити найвище...
[/i]
Серце щасливого мається дотиком туги,
Тиша нещасного сяє досвітньо-вогнем.
Крила метелика - два переспівані плуги,
Борються з вітром, заввільним до болю конем...
Темні зіниці приховують білі пустелі,
Холод впивається жаром осиплих ночей.
І сказане вголос - тілесна омана дуелі,
Пристанище диму і віяло чорних плечей.
Позбавлений голосу, ним же навічно і стане...
Зорі хитають осушені полем човни.
І все, що назовні без затінку б'ється і кане,
Всередині - лине, потоками диво-луни...
08.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
[i]Зрозуміти - дечому програти...
[/i]
Насилу пізнаю твою незалежану тишу,
Насилу зрівняю увінчану даллю журбу.
Дикими квітами затінок тільки й залишу...
Ти не пове́рнешся... в надто безвільну імлу...
Білі тенета зіллються із парою моря,
Наймані рими якось тендітно зійду́ть.
Почути б себе, коли дихає витоком доля!..
Почути б як віяні, віяні сіллю, підуть.
І якось омріяно лунними сходами жити...
Стихнуть мінори, щойно заб'ється вода.
Вірністю ночі усе б до малого спалити:
Прірви заввічні, поверхня ж... занадто тривка...
02.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
[i]Своєю дорогою литись у засвіт...
[/i]
Якщо тільки є, куди знову і знов повертати...
Сонце сідає, покинуте зовні вогнем.
Ти можеш летіти і милістю тиші згорати,
Можеш мовчати у відповідь волі імен.
Руки - обіймами, наче незміряні дати.
Руки в кишенях, мовби сталеве лото.
Серце холоне, аби якнайглибше чекати,
Йому надаремне, йому до пори... все одно...
І тягнуться промені колом і жито-лозою,
У тьмі пробиваються, наче байдужа весна.
Зміряні думи навічно лиша́ться з тобою.
Якби ж тільки серце, що лине, та все ж не зверта...
29.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
[i]Місячна синь обернулась душею...
[/i]
Ти знову повільно торкаєшся ніжного тіла,
Шепотом тисняви легко даруєш політ.
Кава із цукром далека до ситого діла.
Ніч - беззмістовна, дихає тінню услід.
Ти знову приходиш, немовби боїшся забути...
Наші сузір'я усе ще заплетені ввись.
Ти знову десь поряд, аби не зуміла відчути,
Наскільки самотня у хижості видива рись...
Ти все ще надійна, як рама вечірньої тиші,
Усе ще спокійна, мов квіти у дивнім саду.
Життя безнастанне, допоки не прийняті ніші:
Повінь беззвітна, допоки чимдуж не впаду...
Очі зустрінуться, щойно поглянеш у вічі,
Душі зійду́ться, щойно відчую зорю.
У дальності затінку повагом ніжаться свічі.
Ти все ще зі мною, в уяві, у сні, наяву...
23.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2024
[i]І вечір яскравіше сяє вночі...
[/i]
Як часто каміння лягає цитатою ночі,
Як ніжно і пафосно блідне осіння вуаль.
Постаті гріються, поки не зрадили очі,
Поки видніється скинута заревом даль.
Ноти зливаються, мовби не викриті долі.
Силиться море пізнати шалений роман.
Тіні поетики фарбами змінюють ролі:
Білому - срібне, а чорному - злото-обман.
Тихими сонцями дихають сині кордони,
Золами рокоту падає дика імла...
Світ не про те, щоби вабити ситі канони,
Ду́ші про те, щоби сяяла кожна зима...
18.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
[i]Обпечена душа - згоріле тіло...[/i]
Сурмами спокою гаснуть полеглі устави,
Пасмами шепоту ллються тендітні жита́.
Наймані ролі, залежні паласи вистави,
Дихають інеєм, наче неспана зоря.
Є тільки море і в ньому - забута пустеля,
Денами стелиться курява, сиза вода.
Манною темряви дихає лита мореля,
Їй не збагнути піщаного небо-тепла...
Литими фарбами зіткано сонячні душі,
Вільними крилами світяться гори зі спин...
Люди ж бояться безмірно тягучої стужі:
І згорблені стани одягнуті в чорний полин...
13.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
[i]Лише глядачам і ніколи - акторам...
[/i]
Побудь зі мною трохи на пероні -
Так холодно пускати зимну ніч.
В обіймах тануть масляні долоні,
Жилава маска знаних нам облич.
Туманне сяйво пише тихі ролі.
Боюсь упасти, мовби це кінець.
Білявий попіл знов насипав солі,
Бо сита повня - то лише ловець...
Не треба слів, не треба до зізнання.
Мовчання скаже, хто про що кипить...
Стояли двоє, а над ними рання
Горіла зірка... Місто шумно спить...
08.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2024
[i]З тобою без тебе...[/i]
Тільки не ти... у сум'ятті жагучого льоду...
Сипався місяць, мовби на силу журбі.
Поручні каменем тихо спадали на воду...
Знов беззмістовна, знову ти б'єшся вгорі.
Білі дзерка́ла тіняво бавили зорі,
Ти відбивалася в їхній вербо́во-душі.
Маслинові плечі рівно лягали у хорі,
Мовби крилаті, зовні беззвітні дощі...
Знати б з тобою, скільки навіює море,
Скільки ховає той одинокий ліхтар...
Очі твої у нічному - незвідане горе,
Тепла надія - холодний, до витоку, пар...
04.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
[i]Чорними смугами в'язані маки...
[/i]
Епоха руйнує незаймані змінами душі,
Погляд ховається в матово-синє лоно.
Падає листями ніч і торкається стужі.
Ми зрозумілі, допоки не згине руно.
Тіні лякають подобою дикого сонця,
Маковий омут шиє увінчану даль.
Сукнами пламені дихає марево лонця,
Тіло вкриває безмірно відтала вуаль.
Біле і чорне - одвічне беззахисне танго,
Тепла руїна у доблесті кинутих вод.
Наймані спокої - перші затінені рангу,
Перший відрізок у шпальті залежно-свобод...
Гнівно колоситься змінена кулями роща,
Пахне забутими вічно зелена імла.
Тільки недопалок, мовби освітлена площа,
Те́пло згорає в окопі, де плаче земля...
01.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024
[i]Не звернений погляд - висока забава...
[/i]
Даленій, моя звана вогнями і тінню пурпуро,
Теплими стягами лийся і падай униз.
Стань полониною, тепла й жилава натуро,
Порухом листя, що звучно лягає на тис...
Біль не чекає, що стане у затінку тепло,
Ночі не тиснуть, коли засинає трава.
Ти завідверта, аби обмануся ревно,
Ти завелика, але ненадміру легка.
Погляди з темряви повняться люттю печалі,
Ранені соти солодші за вдавано-мед.
Зміна епохи - то зміна всієї моралі,
Надто безлюдний, але доленосний сюжет.
Вартою неба здригаються білі овали,
Вишиті вени беззвучно стікають увись.
Ти зруйнувала обрамлені суттю октави,
Ти кинула квіти, що все ж воєдино сплелись...
20.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2024
[i]Утрачене - надміру бездоганне...
[/i]
Залий моє серце пустотами сивого світу:
Ми невблаганні, коли засинає вода.
Візьми поголосся і запахи ніжного цвіту,
Пам'яті хвилі і зареву лунно-судна...
Пахощі сонця стеляться витоком кави,
Наші руїни втрачають поламану суть.
Знову зведеться усе до одної октави,
Крила якої згорають, аби не відчуть.
Ти тільки й промовиш до холоду ночі-пустелі,
Тільки й зоставиш ізмазану дотиком вись...
Будуть стояти порослі трояндами скелі,..
Бо ті, що розбились, наза́вжди і міцно злились...
13.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2024
[i]Не стане коритися житнє каміння...[/i]
Вона засинала під витоки тіл серенади,
Билося серце ніким не почутих алей.
Замазані вишнею ви́сіли кетяги вати
В далекому небі, обрамленні сірих ідей.
Вона пробачала, коли забувала розлуку,
Вона виринала, коли не писала рядки.
Цілісні мури походили радше на муку -
Згущалися вії, немов на роїння води.
Вона пролітала, мов ластівка, шовком надії,
Аби перетишити всі застарілі міста,
Якими скидалися тучні й незмінні події,
Якими журилася вся прибережна весна.
Вона не любила так міцно, аби до потуги.
Вона не тримала так легко, немов до пера.
Квітами затишку дихали зморені луги,
Пасмами ночі спадала найважча гора...
10.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024
[i]Туманним буває тільки світло...
[/i]
Розбуди в мені напади чинних ілюзій,
Кинь у чорнила засніжено-мед.
Листя спадає у тонни екструзій,
Аби відпустити опалий намет...
Зміною спогадів дихає рама:
Усміхом солі улийся в нектар.
Межи світаннями котиться драма -
Сиза надія на сонний муар...
Я пам'ятаю: ти любиш начала,
Каву із солодом сонячних ден.
Я ж люблю ночі; як дихає пара
Гірко́тами кави у затінку вен...
Піна чекає, забута грозою,
Сміється ніким не прожита весна.
Журяться ноти, але не тобою -
Кинуто ва́ги на сутінь крила...
02.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
[i]Звичка БУТИ породжує непевність...
[/i]
Ти знову прийшла на дорогу, де знесено хащі,
Знову прийшла на жаровню, де тануть вогні.
Ми стали чужими - тепер вже не гірші й не кращі,
Море втонуло у нашому срібному сні.
Ти довго чекала, коли нападе порожнеча,
Тихо судила своє неземне каяття.
Потому ізвикла. Відда́ла дани́ну предтеча...
Легко покинути, важко пізнати злиття.
Як же наївно - вбачати, що знову звикаєш,
Як же безлико - вдивлятись у шпальти газет:
Міряти правду, в якій бездиханно згораєш,
Чути пейзажі, які поневолив мольберт...
Ми одинокі, допоки можливі потопи,
Ми віковічні, допоки не впала зоря...
Пам'ять безсила, подоба до скошено-ропи,
Та є в ній надія, із сивим кінцем забуття...
30.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
[i]Нехай глибина, але все ж на поверхні...
[/i]
Мальоване море не має надії,
У ньому вершина - твоя самота.
Коли залягають вітрилами вії,
Здіймається подих і вся німота.
Мальовані скелі не мають безсилля...
Із ними зникають безкраї світи.
Зябрами пафосу бліднуть сузір'я,
Немов у кайданах віщун-пустоти.
Молочні заграви лякають водою,
Що знов уливається з гирла джерел.
І різані неба згасають золою
Виши́ваних золотом чистих ідей.
Залежна година хотіла б заснути...
Темрява глибша за долю світил.
Аби ж послідовно і все ж не втонути
У плавності й видиві щемних мастил...
19.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
[i]Пульсуй надалі стертістю подій...[/i]
Якщо я зустріну тебе на розпутті,
Якщо передбачу твою німоту,
Зі́йде віками луна у безлюдді,
Аби полонити живу пустоту.
Якщо закричу, що не зможу чекати,
Якщо доленосно посію весну,
Лий бездоріжжя, аби відчувати,
Як відпускаю сумну пелену.
Дихай, коли я порушу мовчання,
Тисни у прірву медових очей.
Ми перелюбимо все до зізнання,
Коли намалюємо подих ідей.
У мить, як наважуся бути без тебе...
Майся подолами кованих вій.
Коли заречуся узяти на себе,
Стану холодна, мов дума подій...
11.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024
[i]Кінець покаже, як ламати сяйво...[/i]
Вона була з ним, але надто самотня...
Біль перевалами канув у час.
Падали небо і чиста безодня,
Аби заблукати у сірості мас.
Падали тіні в піщано-заметах,
Вода розбивала останні сліди.
Він і вона ще були у тенетах
Вечірньої втоми й ранко́во-імли.
Вільно і мов на руїнах чекали...
Він і не слухав, лише обіймав.
Так беззмістовно усе і ховали...
Пологістю рани безлюдій вщухав...
У моря глибини вдивлялась непевно,
Він у небесся ізточував день.
Попереду - берег і все надаремно:
Вони розіб'ю́ться, у ті́ні морель...
09.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024
[i]Яснітиме в полі беззахисна любов...[/i]
Квітни у полі солодкою тінню,
Падай у засвіти піною рощ.
Ми не глибокі, щоб знатись полинню,
Яку омиває промовисто-дощ...
Натяком давності лийся в устави,
Тонкістю неба вдавайся у шум.
Скільки життя, про яке не сказали,
Скільки надії на сточено-сум.
Тінь утікає, аби не спалили,
Рама чорніє, аби відчувать,
Як покидають її першоліри,
Як одиноко і певно тікать...
Квітни у полі солодкою тінню.
Листя прибуде жагою луни,
Яка возведеться опалою синню,
Яка передбачить: корали - то ми...
06.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2024
[i]Піщаним акордом лютує вистава...[/i]
Згорить дотла остання нота світу
І згине час, який щомить кипів.
Сумлінна вічність, кована по ситу,
Зуміє стерти сотні хвиль морів...
Та МИ ще будем, в пам'яті мінорів,
Бо тлінне знає, що горить вві сні.
Піщаний світ - без ніші і кордонів,
Пологий стан - усе тече в мені.
Розкуті гори - то єдина втіха,
Незмінне місце, там палає стан.
Пустеля знов і вже навічно диха,
У ній втонув безмежно зрілий план...
Пісок рушає. Тільки легко й певно.
Забуте сонце в'яже синьо-плай.
Довкола знову якось надто темно,
Бо час руйнує, час малює край...
02.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2024
[i]І тільки пам'ять знову нагадає...[/i]
Забудь мене, а я тебе - ніколи...
Впаде із гір марка й сумна стіна.
Посіють пафос теплі дні й мінори,
Бо час мов осінь - мертва, зла весна.
Скажи, що знаєш, як дійти до краю,
Скажи, що чуєш, як горить імла!..
І стане тиша, мовби все, що маю,
Потоне в сяйві. Є лиш ТИ і Я...
Здобудь надію; змінюй і лишайся,
Обточуй рани, же́врій, ніжно йди.
Навіюй рими і на мить спиняйся,
Аби заснути... і приспать світи.
Ти бачиш небо, синьо-білі сколи,
Ти чуєш тишу, мовби ми самі.
Забудь мене, а я тебе - ніколи,
Хай буде дань хоча б одній весні...
26.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
[i]Зійдуть з колій потяги до НАС...[/i]
Потяг, в якому до грубощів тепло.
Потяг, в якому холодні серця...
Ми програє́мо,.. аби ж не даремно.
Ми надаємо живого кінця...
Сонні вагони у жовтому танці...
Очі - у стелю, а думи - углиб.
Струни торкають беззахисні пальці,
Мрії лягають на швидкості диб...
Ритми і колії - все до вистави,
Аби зруйнувати останній акорд.
Сутінь і видива - наші устави,
Аби відпустити засніжено-борт...
Іній рятує, немовби печатка,
Якою завірено все до ідей.
Ми програє́мо - і щастя зачатка
Більше не буде між інших людей...
21.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
[i]Останній торк залишиться у морі...[/i]
Тягни мене в ніч непосріблено-сяйвом,
Оспівуй неторкане білим чолом.
Ти вже у пам'яті кинуто-наймом,
Невпинно малюєш безсило-крилом.
Я упускаю твої першоочі...
Тягнеться обрій, неначе туман.
За рисами темряви котяться ночі,
Мовби великий пухнастий обман...
Я не твоєї ласкавості море,
Я не твоєї незнаності край.
Буде боліти, несказана поре,
Буде вертати у змазано-гай...
Ти не побачиш моєї свободи,
Ти не відчуєш мого каяття.
Хвилі знесуть, що було при нагоді,
Хвилі-години, що знають життя...
13.04.2024
[i]І.М.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
[i]І той занотує, що вміє чекати...[/i]
Упало сонце в нішу тепло-гір
І тепла повінь сповнила октави.
Ми досі тут - між біло-синіх зір,
Ми досі в ночі, мов наземні трави...
Якби ж ті хмари знали всі життя,
Що руки їх скидали в сизі ві́рші.
Якби ж горіли всі серцебиття
І знали місце чорно-білі ніші.
Та що ж казати, хай воно "якби"...
Чекають щастя теплі пори року.
Де пада відчай, повно там журби,
Де кане тиша, думи вірні току.
І все ще буде, хай тепер "колись",
І все ще стане, змушеним чекати.
Мої слова вже більше не чиїсь,
А наші весни - тільки НАШІ шати...
10.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
[i]Розходження душ об'єднує серця...[/i]
Її омана гріє чорний сніг,
Його вуста оспівують причали.
Де гріло сонце, ліг опалий сніг,
Аби омити всі земні мурали...
Вони скидались омутом жердин,
Вони плекали сизі токи дива,
Які ховав у сні живий полин,
Які збивала досі тепла злива.
А далі - мить, і в ній вони пішли,..
Забуті кров'ю, мов підземні води,
Мов ті комети - юні міражі
Та їх серця - нічні й сумні висоти...
А далі - шум, уквітчаний зерном,
І чисті миті - їх поб'є началом.
Вони ще тут, а правда - за вікном,
Їй надто важко... дихати причалом...
02.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
[i]Аби тільки БУТИ...[/i]
Упасти росою на вигнуті трави,
Стягнути пастелі, що сплять у вікні,
Мовби навічно розбито устави,
Мовби забуто, що ніч - у мені.
Зрушити попіл вогненної птахи...
Ми не суцільні в мозаїчно-сні,
Коли оберемками сиплються рани,
Які засинають у стишено-грі.
Скинути правду заради обману,
Кричати повз тишу, немов у журбі!..
З'єднати пологості білого стану,
Аби тільки БУТИ, не іншим - собі.
Аби ж тільки бачити, чути і знати
Єдиною сутінню наших сердець,
Коли зацвітають (аби не мовчати)
І тішаться подихом засвіти берць...
24.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
[i]Розбиті брами - початок зізнання...[/i]
Здалося на хвилю, що зорі тепліші -
Стали такими на синьо-плечі.
Коли проводжала, дивилися інші
Байдужо і дико, на біль уночі.
Коли говорила, стікала рікою,
Мовби плекала камінні воли.
Якщо й засинала, то билась водою
Об жовті розпуття та їх береги.
Ставало нестримно у тінях жадання,
Ставало даремно у схожості сил.
Ніхто не повірив у стоки зізнання,
Яким обіцяли заточення вил.
Тільки дерева і далі зростали,
Сипались попелом сонні вітри,
Аби у сум'ятті цвіли і згорали
Бездонні зіниці - омани смоли...
13.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
[i]Сотнями кануть опалі статури...[/i]
Зорій, моя думо, подолами скелі,
Живи синьоокі похмурі міста.
Хай переможцями вийдуть з дуелі
Наші сузір'я та їх висота...
Виміряй тишу сумною весною,
Знайди одиницю навали смоли,
Яка поглинає серця не собою -
Видихом жару залив-чорноти.
Шуми чистотою прозорого скельця,
Вадою моря і змінних імен.
Люби послідовністю теплого серця,
Мовби не знатимеш інших знамен.
І всюди, де тільки ростуть перламутри,
Всюди, де падає листя і сніг,
Шукай насінину у мареві пудри,
Аби простелити надію до ніг...
06.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
[i]Тінь приречена без світла...[/i]
Всередині тіла до відчаю темно.
Як воно може нестримно любить,
Коли потопає безсило і ревно,..
Коли ненадійно і ласо бринить?..
Змінено погляди, сон і вуалі.
Дещо живіше лежить в пустоті.
І зовсім нічого не варті коралі,
Які віддаються нічній самоті...
Зовсім нічого не варті пустелі,
Що сповнюють відстань бездушних вітрів,
Що ки́дають в очі квітучі морелі
Інших, ніким не примітних, садів...
Глибини, які потопають віками,
Зсередини дихають люттю й теплом.
Так і здіймаються ніжно-ростками
Високі чуття, в темноті, під крилом...
01.03.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
[i]Розірвані неба - початок світання...[/i]
Я знов розчинюся у запалі сонця,
Знову розтану у холоді нив.
Зміни бояться солоного лонця,
Бурі ж хитаються... в золоті див...
Я безнастанно шукаю початок,
Мовби це подих, надія, політ.
А все надто легко, щоб дати завдаток,
Усе надто змінне, щоб ніжити світ.
Мільйони думок і навали прелюдій.
Сотні очей, та немає близьких.
У всьому є подих окреслених студій
Білого неба малих і старих...
Я знову полишу усі першотрави,
Знову готично, але напишу.
Хай тільки тиша лежить, для забави,
Хай тільки серце співа...наяву...
24.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
[i]Як воно - знати безмірні світання?..[/i]
Вона знається в тому, що за́вжди дивує,
В тому, що люди малюють криві.
Вона безнадійно і легко полює
На сонні троянди, що сплять ввишині.
Задимлена тінню своїх наділюзій
Вона первостанно ширяє увись,
Ділиться небом і ртуттю екскурсій
По тихим серцям , що горіли...колись.
Вона з'єднує сонце гаряче із містом
І ревно чекає суцільно-дощів,
Аби все наповнилось водами й змістом,
Аби вже не знати далеких шипів...
У ясності шуму ізранених звуків
Димлеться тайна навік-забуття...
Вона ще поси́дить між тиші і стуків
Єдиного серця й німого життя...
19.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
[i]Поцілована гама має свій колір...[/i]
Боюся твоєї щасливої тіні,
Але другорядно лишаюсь у ніч,
Аби зруйнувати ударні та сині,..
Пустити по світу стривожено-клич...
Я обману тебе сном і містами,
Хай оберемком лягають поли.
Я прокричу, але вже не вустами -
Змішано квіти із тушшю смоли.
Тоді вже навчуся, як дума, літати,
У час той полину серпанком зорі.
Тільки й зумію тебе обійняти
Віялом серця на босій горі...
Боюсь твого щастя, навічно без мене,
Боюсь твого шансу у тихій руці.
Усе переможне давно не суттєве,
Тільки от гама лежить на щоці...
13.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
[i]СЬОГОДНІ і є вічністю...[/i]
Падає небо уламками снігу,
Тихо чекає, що при́йде весна.
Сірі кути не стидаються бігу,
Люди ж тікають, коли німота.
Стіни стають безумовно-чужими
І все ще надію шиповано ллють,
Аби зрозуміти, якими сліпими
Бувають події і вся їхня суть.
А сховане кане у морі жадання,
Падає в тиху, невинну журбу.
Сильнішим за правду є тільки зізнання
І вміння сказати одвічне,- Люблю.-
Зорі все также невинно співають...
Аби лиш почути їх стишену лють,
Поки вони ще ніяк не згорають
У думі про те,.. що навічно заснуть...
07.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
[i]Порушене світло заточує шрами...
[/i]
Зроби мене сильною, пам'ятна думо,
Зроби мене бурею сизого дня.
Хай ти і пристрасна, зорана гумо,
Але не тутешня, але... крем'яна.
Спалені всі до одно́ї печатки,
Остання - в камінні, що змінює тон.
Їй - заховати позмінні зачатки
У той нетривалий порушено-сон...
І стукає камінь у литі хвилини,..
Мовби годинник, заточує вік.
І стигнуть плоди у найважчі години,
Якими стікає поламано-лік...
Сходжені гори бажають кипіти
Своїми літами і веснами крон.
Тільки зимове ніяк не пробити,
Бо осінь ввижається... дотиком скронь...
01.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
[i]Змінить предтеча незмінені дена...[/i]
У ніч заховаю усі перелюби,
У день заколишу багряні міста.
Ми й досі ще тут, але вже не до згуби -
Досі згораєм у сконі листа.
І все незабуте лишається в повні...
Важко зліпити із криги чуття,
Коли всі питання душевні, не мовні,
Коли ти ОДИН і нема забуття.
І речі навколо - всього лиш макети,
Люди навколо - сталеві лиття.
Зніжений дотик, мов тихі стилети,
Знову готує швидкі вороття...
Усипано порухом дивні вітрила.
Ми ж із тобою лише самота,
Якій не судилося вабити крила,
Якій не судилося знати ЖИТТЯ...
28.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
[i]Минуле стає лише обрисом долі...
[/i]
Вабила тінню жилава бруківка,
Сипав уривисто найманий дощ.
Він і вона - пережита сторінка
Спалених запитом аґрусу площ.
На ньому і досі жага від забави,
На ній же - просякнутий дивом папір.
Світи розділились білесо-вустами
Загнаних в тисняву стомлених дір...
Від нього все также вчувались парфуми,
Вона ще і досі носила шарфи,
Мовби боялася вилити думи...
І плакали стіни, навіси і шви...
Широкі дороги й вузькі тротуари
Мани́ли самотністю дивних ідей.
Він і вона вже не сизі муари,
А люди з їх болем між інших людей...
23.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
[i]Заохочені чути - убиті мовчанням...[/i]
Запитай мене - хто я у синьому морі,
Хто я в молочнім потоці людей,..
Чому ненароком згасаю в мінорі
Збитих золою жилавих ідей,
Чому я ховаю своє перепуття...
Хай би мов доказ, лише запитай!
Інакше - ні слова, бо рани - відлюддя,
Удавані стани - чужинно-розмай...
І я розкажу, що хвилює октави,
Я передам, що шумить уві сні.
Але донесу лише коло оправи,
Усе первозданне лиши́ться... в мені...
Лише запитай - і скажу, що зумію,
Лише зупинися і в ніч нагадай,
Що віддана досі я зрілому диву,
Що же́вріє в тілі далекий розмай...
20.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
[i]Казкою неба обірвуться зорі...[/i]
Ти вкотре почнеш про незгаслу миттєвість...
Подихом ночі зведеться обман.
Укотре почнеш про даремну чуттєвість,
Аби засвітити осяяння ран,
І тихо напишеш у тому началі...
Стане солодкою змита іржа.
Ти не згадаєш моєї печалі,
Щойно торкнешся липкого пера...
У книзі, дарованій омутом щастя,
Збитій рядками живої зорі,
Ти намалюєш багато напастя:
Менше - до серця і більше - мені.
У місячнім сяйві побілено-сонця
Тільки згадаєш розсипаний мак,
Аби упізнати полишеність мовця,
Аби зрозуміти, що все вже не так...
15.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
[i]Пам'ятне - усе, що лишиться "на потім"...
[/i]
Вона натякала, що зможе забути,
Знову забути, як дихає дощ.
Вона обіцяла ще трохи побути
Уявною змінною пінистих рощ.
І сипались попелом давні октави,..
Якось невміло морозила сіль.
Вона ж не змінила живої постави,
Якій ще належало знищити біль.
Увінчане знову вдалося до браку
Стиснутих щелеп і світлих кутів.
Даровані подихи стиглого маку
Лягали на щоки з-за бідних тонів...
Вона не чекала ні честі, ні суду...
Миттю лягали сумні спориші.
Тільки безмовне саджало застуду
Глибоко в серце, мов теплі ножі...
10.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
[i]Пройдене - виклик майбутньому...[/i]
Ніжно згасають обрамлені зорі
Пошуком сяйва забутих лісів.
Чуються крики у гостро-мінорі,
Якими чатують уми голосів.
Стелиться запитом давня дорога...
Змінює тінь обережний сюжет,
В якому вона ненадійно полога,
Аби увінчати живий силует.
Край піднебесся лише й засинає...
Тут, у сузір'ї, немає тривог:
Той, що залежить, буремно ширяє,
Той, що боїться, не зна засторог...
І пам'ять, мов крила, про дикі початки,
Хай і сезонний, але про кінець...
Неба не знають, що їхні зачатки -
Зоряні очі, що ллють вітерець...
06.01.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
[i]Зима навчить весняне відчувати...[/i]
Вона посміхнеться на біль від розлуки...
Буде літати промовисто сніг.
Ніч не пізнає заденної муки,
Доки не вчує залежано-сміх...
Вона озирнеться, аби не чекати,
Аби відновити свої вітражі.
Знов побоїться вкладатися спати,
Мовби ті фарби - лише міражі.
І стане омріяне засобом долі,..
Стане жагуче метою зими.
Вона заспіває із присмаком солі -
Гнівно розі́рве сталеві струми.
Повагом тиша пірне у розпуття...
Їй вже не буде, чого відпускать -
Лише пережити незмінне з відлюддя
І знову боротись, і знов відчувать...
30.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
[i]І навіть найближчі стають вітряками...[/i]
Ти дивишся в очі і бачиш терпіння,
Дивишся в душу і бачиш вогонь -
Він не для нищення, він до спасіння,
Як ляже дитинство на спалахи скронь.
Ти чуєш веління і знаєш розплату -
Знову віддаш завелику ціну́,
І вкотре полинеш у скинуту вату -
Втіху за те, що плекаєш зорю.
Мить - і зав'януть безмовні вітрила...
Ти не повіриш тому, що втече,
І тільки поглянеш особою звіра,
Який і не знає, як дико пече...
Ти дивишся в очі, але не глибинно,
Дивишся зовні у кі́ркову шаль...
Ми порізнились навік і рутинно,
Маючи в серці... незайману даль...
25.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
Весна покохала, як мала уже відпускати.
Порухом ниви убрався у вічності мед.
Лазу́рова хижа хотіла усе увібрати,
Тільки сьогодні - у зо́рі, у дощ і замет.
О́брази болю ніяк не давали заснути -
Ранені дивом бояться шуміти вгорі.
Та осені легше - вона не боїться забути,
Мовби ще зна́йде потоки відлуння в корі.
Якби ж їй сказали, як можна і як поведеться,
Весна б упізнала свою незачерпану роль.
І той, хто у тишу незмінно, та все ж усміхнеться,
Міг би змінити навалу беззахисних доль...
Коли вже здається, що спів не змінити виттями,
Коли вже здається, що хмари - це тільки униз,
Весна зрозуміє, що жити лише почуттями -
Надто безпечно, мов чути на віддалі бриз...
18.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
[i]Лише одна відчула гриву поля...[/i]
Вона була тендітна, мов тополя.
Вона казала,- Сни мені вночі...
Та я не знала, там, у тиші поля,
Що пишуть бурю всі живі ключі...
І падав сніг, і били щемні грози,
І линув день у свій безжальний час.
Вона стояла, мов не знала пози,
Де бути щастю... з нами чи без нас...
Роївся світ і мусив БУТИ спалах...
Вона жила, мов той дичавий кінь -
Йому у гриву падав ніжний запах,
Де мерзло сонце й гріла дивна синь...
Вона не знала більшого за очі,
В яких тонула вся глибока тінь,
В яких співали тихі-тихі ночі
І слались квіти, мов на тон спасінь...
14.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
[i]І здасться раптом - більше не наповнить,
Та всередині буде пустота...[/i]
Вона проводжала кохання у довгім зеніті.
Билась об серце тонка́ перламутрова шаль.
Та щось залишалось, таки залишалось у світі,
І гріла розпукою тиха беззахисна даль.
Омутом неба спадали осінні тривоги,
Рокотом ночі котились останні листи.
І ледве тримали на витоці тисняви ноги -
Падали в темряву надто безмежні мости...
Мало хто знав, та її не лякали потоки -
Сонячну віддаль і так замиває вода.
Тільки дерева черпали її застороги,
Немовби чекали... погаро-сліпого лиття...
Дощі відшуміли і все ще, можливо, і буде.
Билась об серце тонка́ перламутрова шаль...
Вона одинока, аби увінчати забуте,
Вона неосяжна, мов дерева стишений жаль...
08.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
[i]Криками тихо назву "не своєю"...[/i]
Розбуди мене в день, коли все закінчи́ться
І стане так легко, немов навесні -
Птаха не буде боятись розбиться,
Бо вщухнуть навіки зимові вітри.
Схопи мене в час, коли буду тікати,
Тікати від себе, думок і доріг,
Аби гіркота не змогла упіймати,
Хоча ще і стане на білий поріг.
І я не почую шаленого крику...
Я не почую голосся війни.
Стихне троянда у сутінках віку,
Який беззмістовно порвуть на шматки.
А зібрані клапті не змінять руїни...
І градами знову назветься пора,
Якій не належить шукати дани́ни
У вигляді вибухо-спалах-вогня...
01.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
[i]Однаково різні шукають свободи...[/i]
Колись я про тебе невпинно забуду -
Пам'яті легше дивитись удаль.
Зі́йдеться витоком те, що не збуду,
Омиється жаром, як біла вуаль.
Стануть вершини всього лиш макетом,
Усі горизонти - подобою манн.
Хтось із нас вийде сміливим поетом,
Який донесе життєдайності ран.
Спіле постане тонко́ю жагою.
Ми, перепалені, змінимо час.
В очах промайнуть постулати до бою
За те, що ніколи не буде про НАС...
Колись я про тебе невпинно забуду.
Тільки незнане порушить овал.
Двоє сердець не здолають застуду -
Змінені дива не зі́тнуть мурал...
27.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2023
[i]Ніхто з нас не винен у спокої серця...[/i]
Сховано теплі осінні тумани.
Погляди в зовсім суху акварель.
Сизі міста, що навколо кружляли,
Забули про вальс і тендітну морель.
Усипано снігом неска́зані дива...
Тихо спадає додолу розмай
І чується тихе веління, де злива
Знов відчуває на тілі обман...
І тільки два неба, омиті грозою,
Дивляться в душі полегло-світів...
Ми дихали зовсім чужою золою
На відстані надто далеких мостів.
Ми проводжали свої першоквіти,
Знову спадали у відчай негод,
Аби розійтися у власні зеніти
Сонячно-денних і зоряно-згод...
22.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
[i]Сильні мовчать, коли небо говорить...[/i]
Я покажуся тендітною гранню,
Сивою нотою медо-сльози́.
Я увірвуся знечулено-ранню,
Мовби проміння крізь обіг води.
Я стану тією, що скине вуалі...
Жінка із запахом ніжного сну,
Яка розкидає всесвітні печалі,
Окрилена тінню живих авеню...
Я буду чекати рутинно і вміло,
Буду любить, як не вміє ніхто.
І серед оман я постану сміливо,
Бо знатиму правду, що вибиє скло.
І зігнуті рамки покажуться грою...
Зоряні дива запросять у світ.
Омріяне стане частиною бою,
В якім перемога - нездо́ланий квіт...
15.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
[i]Прощання перекриває зустрічі...[/i]
Знаходять провалля широкі фінали,
Маються думи від болю ідей.
Роз'єднують сум невидя́щі вокзали,
Що знають гвоздики і туш орхідей.
Тільки пароми впускають відлуння...
Падають окликом сизі жалі́.
Тоне у сухості дивне чаруння
З то́го, що відстані надто малі.
Рвуться нитки́ всезалежного сяйва...
Колії чують бажання-розмай,
Та потяги знають омани вагання,
Потяги чують просочення ран...
Сонні вокзали веліють забути
Про́води тих, хто не ве́рне назад.
Аби ж тільки все зупинити і БУТИ,
Щоб в голосі - сонце, в душі - водоспад...
Неспинні години тікають у хмари,
Аби вже ніхто і ніяк не дістав...
Стоять у задумі печальні вокзали,
Аби тільки люд знов когось відпускав...
09.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
[i]Найменший порух викресле вогненне...[/i]
Не бійся про вчора - його тут не буде,
Не бійся про завтра - його не бува.
Ходять між листями ті́няві люди,
Вмиті дощами і ситом огня.
Змішано жовте, червоне й зелене,
Далі вже - білий, початок життя.
Усе недоспіване за́вжди блаженне,
Усе відшуміле, мов дика гроза.
Сьогодні ти з кимось - і сповнений щастя,
Сьогодні ти сам - і в потоках журби.
Є тільки ТУТ, бо ще дим не продався,
І те несказанне, що в'ється в сади;
Воно убереться у ситі дерева,
Ніжно наповнить багаті плоди.
І все нерутинне долине, мов злива,
Солодом то́го, що змі́цнить мости...
01.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023
[i]Довіра породжує потребу...[/i]
Візьми мої крила під синю опіку, -
Благала безвихідь живого вікна.
Капали сльози без болю та ліку
На купу розбитого віями скла...
Там, за стіною і рамою поля,
Сходить безвільна далека зоря.
Вона прокладає безучасті моря
І дивиться вгору, немовби сліпа...
Із нею ми врозтіч, коли відчували
Осяяний дотик тісно́ї струни.
Із нею ми разом, коли відпускали
У звідані далі потоки луни.
І тільки ізранені подихом болю
Же́вріли два монолітних крила...
Ми були ра́зом, закохані в долю,
Хоча і найперше - я за́вжди одна...
28.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023
[i]Уламки буття увірвались у вічне...[/i]
Кремі́нні дерева читали завіти,
В яких засинали рутинні віки,
В яких підіймались, ніжніші за віти,
Знайдені сонця ясної ріки.
Жодної втечі міцного коріння...
Сходження дива або листопад-
Тиснява брості не змінить сузір'я
Зимної ночі, де б'є водоспад...
Обпалені очі бажають горіти,
Наче востаннє побачили тінь.
Листя злітає, аби не чорніти
В золоті сонцеося́йних спасінь.
І дивляться крони у віддалі жару...
Хай не згасають уламки буття.
Сонне коріння убралось у пару
Того, що неспинне і зветься - життя...
23.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
[i]"Колись" - залишає надію на завтра...[/i]
Колись вона знову покине зеніти,
Сумні галереї медових ідей.
Ніколи не будуть кричати поети
В душі її сонцепрові́дних солей.
Колись вона знову полюбить розмови
Сумних тротуарів із дико-дощем.
А доти ховаються теплі промови,
Сковані ртуттю і жовто-плющем.
Колись вона знову погляне у небо
На збілені вати блакитних полів.
Це стане останнім у часі плацебо,
Стане останнім у сотах морів.
Колись вона буде ясніти від долі,
Яка подарує незмінний політ.
І буде шуміти у чисто-мінорі,
Знаходячи в пахощах теплий завіт...
13.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
[i]Окрилені знають ціну порожнечі...[/i]
Свобода рятує від сивого болю,
Збирає каміння рояль-чорноти.
І падають води зі скелі до бою,
Аби вже ніколи себе не знайти.
Тануть омани в багряно-флаконі...
Воля шукає свої береги -
До неї знайду́ться незнані кордони
І зрошені димом сухі вітряки.
Свобода ладнає життя парусами
І знову заходять у ніч кораблі.
Пульсує завзяття з малими вітрами
І чути навпроти,- Не бійся, жени.
І тільки неволя дозволить почути,
Як в тілі стражденно жеврі́є погар...
Сковані крила - і вже не відчути,
Як близько вершина й далеко провал...
10.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023