| Сторінки (1/22): | « | 1 | » |
[b]Прийшов Сірко вухатий
Брехеньку наскавчати
Звірячому цареві,
На той час було – Леву!
«Чого тобі, Скавчало,
У мене часу мало!»
Кавкнув Сірко фальцетом: –
«Я хочу буть поетом!
Скавчати, цар, про тебе,
Якщо буде потреба …
Та бачу - ви не в темі,
Незрілі для поеми.
Поки не ймете тями,
То поживу із вами.
Барліг ваш та наїдки
Мені - наче знахідка!»
Тож слухав Лев скигління
Щось більше з півгодини,
А потім з’їв Сірка -
Бо доленька гірка!
—*—*—*—*—*—
Читач, конклюзія буденна:
Обачним будь, поводься чемно.
Своїм уставом не хвались,
В чужу парафію не прись![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2024
Евгений Евтушенко «Непонятным поэтам»
(переклад з російської)
Зазвичай заздрив я завжди
всім тим,
хто пише вкрай безглуздо
і чиї вірші - наче пустка,
мов млою вистлані рядки.
Я буквоїдів поважав,
очі з захопленням таращив,
а сам лякливо оминав
абракадабр
та тарабарщин.
Я ліз із шкіри геть
у боротьбі
з здоровим глуздом, наче зодчий,
але шаленості в собі
з таємним пострахом не зочив.
Мені так соромно було.
Тож мав зусилля
в собі шаленство віднайти …
Єдине,
що пізнав тоді -
життя по суті -
божевільня.
То як покара – себе думками мучив -
де ж, в чому я недоборщив
та нічого не відчебучив
такого,
мовби: «дир… бул… щир…»?
Агов, незрозумілії поети!
Єдині в світі ви предмети
цнотливих заздрощів моїх …
Я -
з хробаків найзрозумілих.
Нічий кантарок вас не стрима,
ніхто вас в розум не зашорив,
чиєсь там:
«Нічого не втямив …» -
солодше меду та вина.
Творці блаженних нісенітниць,
поверху плинучих хвилин
живіть,
наповнюючись вірой,
що зрозуміють вас колись.
Щасливці!
Лячно, все ж таки,
всім зрозумілим бути, проте хибно!
Усе життя писати зовсім зрозуміло,
а відійти незрозумілим назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2024
Кто-то сказал, что стыд и срам,
Кто пьёт с утра да ещё сам.
Скажу Вам, братцы, без балды:
Когда трухнет туды-сюды -
Здесь станет не до церемоний,
А в самый раз сто грамм лимонной!
Я виноват, что пью вино,
Что пристрастился к злому зелью,
Что предпочтенье отдаю,
Увы, не трезвости - похмелью.
Страдаю, каюсь, но в душе
Живёт злой, маленький чертёнок
И шепчет на ухо бесёнок:
«Ну что, браток, опять дилемма?
Скажу: похмелье не проблема.
Как дядя Гамлет рёк однажды
- Пить иль не пить, вопрос есть важный,
Ведь третьего здесь не дано,
И побеждает вновь вино …»
Вот так, забыв про долг семейный,
Спешу купить портвейн отменный.
Будун, он тоже хрен капризный –
Мир переломлен, словно в призме.
Стакан, второй - и ты в строю,
Опять попал в свою струю.
Сам для себя ты не заметен,
Хотя, со стороны приметен.
Шестой, седьмой стакан прошел,
Ты покосился и «ушел» …
Вот и достиг ты совершенства –
Лежишь в кустах – одно блаженство,
Будун в тебе души не чает,
А по тебе погост скучает!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013694
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.05.2024
[b]Одного ранку, струсивши рештки сна,
Віслюк заржав - зрадів пригожій днині,
Бо навкруги цвіла юна весна,
В гаю лунало тьохкання пташине.
Щоб краще чути, він подався в ліс,
Адже на це у віслюка був свій причи́нок:
Мав верескливий галас, невеликий зріст
Й статуру – вилитий підсвинок.
То все таке, що й в борщ не кришать,
Але віслюк набув штудерний спадок:
Птах защебече чи джмелі дзижчать -
Прожогом мчить уже на ґанок.
Доверху настовбурчить свої вуха
І кожен звук мрійливо слу́ха.
І цього дня замріяний вухань
Забрів у хащі - о́бшарок мовчання;
Не знав віслюк, що наслідком блукань
Стане халепа, перша та й остання.
Навкруги нього тиша, дикі хащі,
Ні шурхіту, ні щебету, ні звуку.
Завмерло все ... Віслюк роззявив пащу
І заволав - аж листя впало з буку!
Поблизу в лігві дрімав сіроманець.
Голодний сон - скоромне дивовиддя:
Снився йому кабанчик, гладкий бранець,
Їдав колись давно, тепер – сновиддя.
Він аж зубами клацнув спересердя,
Як зчув той вереск, що порушив тишу;
«Кому не терпиться позбутись милосердя?»
І швидко підтюпцем на галас рушив …
Коли ж дістався осередку верещання
Й просунув писок між віття ліщини,
Узрів таке, що аж присів від здивування
Й закляк на мить, згадавши смак свинини.
«Гладкий горлач! Ось маю сон у руку!»
Мовив вовцюра й скреготнув зубами;
Віслюк стояв, задрав вгору пащеку
Та й верещав на всі лади і гами.
«Кінець виставі!» Вовк у два стрибки
Дістався до горлянки горлопана …
І в хащах знову тиша навкруги,
Лиш вітерець гуляє в кронах
Невблаганний …
***********
Байці кінець. Мораль повинні знати:
Коли не піп, то не вдягайся в шати.
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
[i][b]І на людей находить очманіння -
Мов горлопанка уночі на півня;
Бо він вважає: вранці сонце не засяє,
Поки спросоння він не загорлає.[/b]
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
Накриється вселенською пиз**ю
Вами всіма обожнюваний Вавілон …
Із острівця, де жили колись зайці
Покинуть лавру «царські» яйця,
Чи лише те, що там лишилось
Бо саме так тому судилось …
Не я суддею буду вам
А час, який спливає хутко -
Вас, дурнів, гонить по шиям
Та й ще по дупі пиз**ть прутко!
Сконає самозванець – цар!
Його друзяки-посіпаки
Драла в’єб**нять до «канар»,
Бо найцінніше – власні сраки!
А що народ? - Тупа голота,
Століттями гнили в болотах,
«Боже, царя храни…» горлали
І кожен день сивуху жрали ..
Згниє ваш Вавілон на корні,
Спливе трухой по річці Чорній.
Бо на крові невинних жиє,
Блудить, грабує та жиріє,
Прийде імперії пиз**ць!
Хай здохне падло - «цар-отець»
Та його покручі при владі
Згорять у пеклі всім на радість!
**********
Бо наша віра – провісниця!
Бо кров людська – то не водиця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024
[i][b]Коли здолаєш ти свій шлях земний,
Що повний смутку і зарадити нічим -
Про ворогів своїх забудеш та їх долю;
І лише серце роз’ятрить твоє до болю –
Мовчання друзів!...
І думки́ сповиті млою …[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024
[color="#2b0606"][b]«От добра добра не ищут» -
Всякий слышал эту притчу,
Да вот многим невдомек:
Кто, зачем её изрёк?
«От добра добра не ищут» -
Коль ленив ты - ветер свищет
В скудоумной голове,
Проку нет в пустой молве.
«От добра добра не ищут» -
Кто ретив, всегда отыщет,
И несущий в мир добро
Не ждет злато-серебро.
Добро людям отдавать –
Дар от Бога, Благодать.[/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982185
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.05.2023
[color="#300a16"][b]Є правило, що винятку не має,
(хоча це виняток, само собою);
Якщо людину віра обіймає,
І перша думка: «Бог завжди зі мною!»,
То решта - його думи-міркування
Шлях уторований находять без вагання.[/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023
[b][color="#140d0d"]Колаборант – ти є потвора,
Для хробака твій труп – комора;
Живе в тобі, інших не знає -
І твої тельбухи длубає …
Адже не знайдеш більш кармічного,
Для хробака житла смачнішого
І на той час – патріотичного.[/color]
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2023
[color="#1a0404"][b][i]Зачем мне честь, к чему отвага,
Когда любая передряга
Разрушит тишь, отнимет сон,
Мне эта жертва – не резон.
В своем раю, в своей каморке
Верен одной скороговорке:
Ложь – фимиам, обман – отрада
Вралю первейшая награда!
И вот, войдя в дивный каскад,
Чую! - знакомству буду рад,
И, предвкушая безотказность,
К чертям сметаю куртуазность …
Все обещания я помню
И обряд верности исполню
Тебе, богине из ларца –
Апате, взросшей без отца!
Безумно этой встрече рад,
Я отведу Вас в зимний сад …
Под буйство пахнущих магнолий,
Вам подарю салоп соболий …
* * * * *
Льстивый обман, лживый посул –
Соврал - и глазом не моргнул[/i]![/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971919
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.01.2023
[i][b]Я б радий був забути все …
Щоб спогади були святкові,
Та забуття нас не спасе,
Не поверне назад любові.
Любов розстріляна лежить
В своїй крові, в моєму краю.
Війна знекровлює – ятрить,
Гнів творить лють,
І кожну мить
Життя невинних забирає!
- - - -
Я б радий був забути все,
Та забуття нас не спасе.[/b]
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2022
[color="#1a0303"][b]Брехло, пропаГандон, колаборант,
Меле плітки, як мак у ступі,
І саме ЦЕ є твій талант -
Ху*лу улесливо лизати дупу.
Згадав Шухевича, Бандеру! …
А що ж ти, падло, не згадав
Бучанських вбивць і мародерів?
- Бо чорту душу запродав!
Йолоп, чому забув ти про ГУЛАГ,
Голодомор-смерть в Україні?
Мабуть, в заваді саркофаг,
Де ваш пророк лежить донині!
А що? Убив царя і всю сім’ю
Та й ще десяток душ мільйонів,
Імперію втопив в крові –
Створив країну гегемонів.
Чому забув про Вусаня,
ОГеПеУ, еНКаВеДе …?
Бо ти є покруч і свиня –
Брехня с тобою поруч йде!
Катинь, Кенгір і Сандармох
Ти не згадав… Ти геть забув!
Бо як людина ти вже здох,
А розум твій давно заснув!
Тільки дзявчиш про «руський мір»
Про педофілів - ані слова,
Як ґвалтували діточок!
– Мовчок!
Бо гріх і жах! В пельці полова.
Тікай! Від правди не втечеш.
Такого бевзя не тримають.
Якщо лайно десь протече,
Його ніхто не зупиняє.
Цілуй орді прутня та дупу,
Цим заробляй собі свій пай.
Плети вервечку біля дубу,
Смикнись на гілку та сконай![/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022
[b]Війну не зупинити, замкнувши рідну хату -
Відстрочити нашестя на користь окупанту.
Війни кінець побачать тільки мертві,
То хай орда стане заручницею смерті!
Не ждіть від ворога жалю чи співчуття -
Невідомі ординцям чесноти й почуття.
Бог любить правду, і вона у нас,
Звитяга нас чекає, я вірю – прийде час!
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2022
[color="#0d1e45"][b]Ти пам’ятаєш? - серед волошок в полі
Кохались ми, не знаючи гріха …
Над нами небо, ми молоді і голі,
І наша пристрасть вирувала невщуха.
Я - пам’ятаю! … волошкове поле,
Цілунок твій, як виноградне гроно,
Сплетіння тіл мов перекатиполе,
Й твоє волосся з запахом лаванди…
---------
Там, серед поля, зацвіла троянда -
Твоє цнотливе і прекрасне лоно …[/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022
Відповідь волгоградському [u]сантехніку Лісвіну[/u] на його римовану ескападу в бік діячів російської інтелігенції, яка не підтримала окупації України росією і взнаки цього покинула її межі. «Сантехнік» вирішив, що таким чином ВОНИ образили росію, х*йла і особисто його. Хто не читав його римовку, то може перейти за запитом до google -[u] «Житель Волгограда ответил Андрею Макаревичу …»[/u]
***********
[b]Сантехник мысль елозил о россии,
Накручивая паклю на резьбу -
В стране рабов не отыскать мессию;
Одно дерьмо в сортире Пикабу.
Когда глашатай у страны - сантехник
То значит, скоро быть большой беде,
Ведь вместо мозга у него кишечник,
А там где голова – торчит биде.
Вот больше века, как они у власти -
Племя сантехников, облюбовавших трон.
Убили, жгли, рубили на запчасти
Царя с семьей! И рухнул пантеон!
Россия умерла, её осколки в френчах
Бежали - кто в Париж, а кто в Харбин
И на прощанье им вещал бубенчик -
России нет! Есть ВЧК, ГУЛАГ, Катынь!
Теперь в стране триумфа Октября
Сто лет живут потомки палачей,
Где дом купца стал плахой для царя -
Там зародилось племя упырей.
-------------------
России нет! Сантехник, не ропщи,
«Машина времени» тебе ЕЁ не сыщет.
Аллы Борисовны последнее «Прости» -
Тебя простит в последний раз, если отыщет...
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963598
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.10.2022
[color="#0c0517"][b]Москаль залишиться кацапом ,
Нехай мине і сто віків -
Продасть курча, собаку з цапом,
Аби залить в корчмі мізки!
Де б ти не був, де б не ступив -
Дякуй за мудрість Мономаху:
«Мій святий Боже, заступи,
Мати за друга москаляку!».
Чванливе стерво московите,
Тамбовський вовк тобі друзяка!
За півстакана оковитой -
Ти й рідних смикнеш на гілляку.[/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
[color="#030314"][b]Ніч, вулиця, ліхтар, мотузка,
Гойдався мародер з ОРДЛО,
Скрипіла весело галузка -
Чекає зашморг на ху*ло!
Місяць насипав зорь по небу.
Нема живих серед примар;
Повісили – того що треба,
Шибениця, вулиця, ліхтар.[/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
[color="#070d0c"][b]Гримить!
Дме вітер псам у пику,
З півночі суне орда дика -
Московський нелюд дав наказ
Вбивати й грабувати нас!
Нас, українців, у своїх хатах,
Вбивати мирний люд!
То жах! …
Тож за які провини, падло -
Ти вбив маленьких діточок
Та при надії жіночок?
Тварюка!
Що ти наробив?
Мабуть, тебе сам чорт зробив?
Ти не людина - нелюд, зло!
Тобі дали ім’я – х*йло …
Ти людожер, кремлівське стерво,
Твій мозок зжерли трупні черви!
Тепер жеруть твою босоту,
Вбитую руzzкую мерзоту!
Будем вбивати вас, бл*дей,
Бо в вас не бачим ми людей!
Ніхто від помсти не уйде,
Гнів праведний усіх знайде,
І зашморг,
Шибениця
Жде! [/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2022
[u]відповідь Глебу Корнілову
(москворотому трубадуру)[/u]
[color="#050806"][b]Я почув твою пісеньку, «брате»,
Зразу видно, не нюхав ти порох.
Твій герой - то москаль з автоматом,
Він для мене завжди буде ворог!
Не прикриєш ти тілом, базікало –
Теревениш пусті обіцянки…
Перший бій - і штанці обсцикали
Ви, прибульці – з Расєї засранці!
Ти сопілка-свистулька путінська,
Шкода - ми не зустрінемся в січі,
Я б тобі, міністрелька ху*лівська,
Натянув би до дупи вічі!
Та недарма Бог любить правду:
Як не я, то мій брат-рубака
Твою пельку припне доладу
Та й порве на хреста тобі ср*ку![/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
[color="#0a120d"][b]Не ждали мерзоти,
Прийшли москвороті,
Принесли і зброю,
І смерть!
Триндять, що блукають,
Дороги не знають,
Не вірте, вбивайте -
Ущерть!
Люби, Боже, правду,
Бережи, Боже, Лавру!
Прибульці хай згинуть -
Всі - геть!
Чуй, Ірод кремлівський,
Бузувір московський -
Тобі буде диба –
І смерть![/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
[color="#061f0a"][b]У спілкуванні вважав себе за панібрата.
Не втомлював себе увагою в дрібноті,
Та перетворившись на попіл герострата,
Багнюкою чіплявся на чужі чоботи.[/b]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2022