| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Що ж ви, "браття" наші східні,
Тепер вже колишні...
Сколихнули Україну
Мов той цвіт на вишні.
Чи вам совісті забракло
Разом в мирі жити,
Щоби перед усім світом
Так себе зганьбити...
Пролилася кров червона
Матері сивіють...
Знову гинуть сини наші,
Діти сиротіють.
"Цар" почав з нас глузувати
- Така їхня доля...
НЕ ДІЖДЕТЕСЬ! ЩЕ НЕ ВМЕРЛА
НІ СЛАВА, НІ ВОЛЯ!
Хлопці руські - зупиніться.
Тут вас не чекають.
Бо в могилах поляжете
Вас не відспівають...
Закружляла над степами
Смерти примара.
Ще недовго і проллється
На вас Божа кара.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2022
На північ відійшли докучливі морози.
Свій лік в календарі закінчує зима.
І хоч подекуди звучать її погрози,
Проте вона старається дарма.
В повітрі вже запахло талим снігом.
І мох смарагдовий з-під кучугур проліз.
Струмки дзюрчать веселим, жвавим бігом,
Петляють крізь тенета крижаних валіз.
На пагорбах найпершіі первоцвіти!
Зігріті сонцем радісно стоять.
І ніби посилають нам привіти,
Ввесь ліс чарівним запахом п'янять.
І вся природа наче оживає
Птахів лунає пісня голосна.
Від того співу серце завмирає,
А в душу знову проситься весна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Морозом вдарив легковажний лютий.
Сердитий, необачний "бокогрій"
Стоїть в заметі верболіз забутий.
А десь під ним пожовклий травостій...
Ганя північний вітер темні хмари,
Як кінь розгнузданий по небу мчить.
Гойдаються дерева, мов примари.
І степ у візерунках сріблотканих спить
Лякає холод, та однак це ненадовго.
Заплачуть скоро вже бурульки із дахів.
Впаде промінчик сонця золотого,
Почне весна веселий свій заспів.
А поки що на дворі "крутень" лютий
Закутав все у білі килими.
Такий вже він, нестримний і розкутий,
Останній місяць матінки-зими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
Несіть добро від серця до сердець
І кожний крок не втомлюйтесь любити.
Життя - як річка, десь початок, десь кінець...
Тож кожний день немов останній треба жити.
Рука торкнеться срібного пера
І в рифму перевтілить задум вмілий.
Слова сплетуться із промінчиків добра
І ляже вірш на аркуш сніжно-білий.
На доброті тримається усе
Вона рятує землю і лікує душу.
Цей дар Господь для кожного несе
Про це я вам сказати друзі мушу.
І все ж щасливий нас чека кінець
Надія є, тому потрібно жити!
Несіть добро від серця до сердець
І кожний крок не втомлюйтесь любити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
Перший сніг, як зимове вітання,
Білим пухом із неба летить.
Він тихенько іде до світання,
Поки осінь ще солодко спить...
Закружляє над травами в полі,
Не забуде гаї і луги.
Верби, клени, й високі тополі,
Запорошить усе навкруги.
Перший сніг на барвистому листі,
На стежках і узбіччі доріг.
І калина в червонім намисті
Сніг тримає на вітках своїх.
Там, де вчора квітки запізнілі
Промінь сонця піймали на мить,
Вже сьогодні у білій ванілі
Перший сніг мов у казці лежить..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021
Нас поєднала осінь золота,
Мабуть сам Бог велів їй це зробити.
Яка ж ти гарна і вродлива й молода!
Таку як ти не можна не любити!
Тобі в косу ромашки заплітав,
Вуста поїв ранковою росою.
Коли ти спала, чашку кави готував,
І милувався ніжною красою!
Ми разом мокли під одним плащем,
А потім босими ступали по калюжах.
Промоклі наскрізь проливним дощем.
Та нам до всіх тоді було байдуже!
Ти пам'ятаєш ранки весняні
І літній зорепад у тебе на долонях.
За нас два серця на одній струні,
Заграли вальс до сивини на скронях!
Ще десь далеко наше майбуття,
Тож ми плин часу призупинемо на мить...
Багряним цвітом нехай стелиться життя,
А щастя й долю осінь золотить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
Підкралась осінь непомітним кроком,
Приспала літо подихом своїм.
Так несподівано, так ненароком,
Покрила жовтим килимом гаї.
Давно покошені отави в лузі,
Десь відлітають швидкокрилі ластівки.
Їх гомін чується по всій окрузі,
Такі вони, ці білогруді "співаки"
Ставок сховався у ранковому тумані,
Він ціле літо нас красою чарував.
Там лебідь лебедиці про кохання,
Свою найкращу пісню дарував.
Мандрує осінь непомітним кроком,
Милує око, барвами повнить.
Так несподівано, так ненароком,
Зліта замріяного літа мить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Як ніхто, ти уміла кохать,
Всю себе до кінця віддавала.
І щоб душу свою лікувать,
Струни серця завжди колихала..
Як ніхто, ти уміла чекать,
Навіть там, де чекати не варто..
І ночами до ранку не спать
Всі образи сприймати за жарти...
Як ніхто ти уміла страждать
Рани в серці навчилась лічити.
І щоб якось цю біль вгамувать
Йшла в надії до Бога молитись.
Як ніхто, ти навчилася жить,
Примхи долі тримать героїчно!!
Ти навчилась кохать лиш на мить,
Але мить ця триватиме вічно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021
Не треба слів...хай просто будуть квіти!
Ромашки білі у твоїх руках!
Дощами вмиті, сонечком зігріті.
Красуні-чарівниці в ніжних пелюстках!
Ти чуєш, як ромашка тихо промовляє:
"Мене ти як полюбиш, полюблять і тебе".
Її вітри колишуть, Бог її плекає
Над нею гомін літа й небо голубе.
Цвітуть, квітують, мов радіють діти
Духмяні, жовтоокі, в білих сорочках.
Не треба слів...хай просто будуть квіти!
Ромашки білі у твоїх руках!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021