| Сторінки (1/51): | « | 1 | » |
Що за море із маразму?
В ньому місяць тонуть всі.
Гниди з нотками сарказму,
Лиють брехні звідусіль.
Наші йоб@ні сусіди,
Тихо в мордорі регочуть,
Але наше сонце зійде,
Після звірств цієї ночі.
В орків попри перевагу,
Взагалі нема святого.
Замість того в противагу,
Ми завжди у серці з Богом!
Ви ж у бісовим служінні,
Мов тупий, рогатий скот.
Ви принесли зубожіння -
"Недобратський" бл@дь народ!
Хай візмуть вас всіх судоми,
Розвелися потні гниди!
УКРАЇНЦІ без утоми,
Будуть вас усіх давити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Нестерпно думати про тебе,
У відчайдушній самоті.
Коли часами навіть мебель -
Яскраві згадки тих подій.
З кутка в куток себе тягаю,
Реальність вибита з під ніг.
Того вже зараз не згадаю,
Як ти могла, а я як міг.
Лиш вправно грав роль джентельмена
І все життя позаду біг.
Ти так надіялась на мене,
А я кохання не зберіг.
Туга́ застрягла поміж ребер ,
Усі думки якісь не ті.
Нестерпно думати про тебе,
У відчайдушній самоті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2022
Я вже далеко не маленький,
На завтра чітко маю цілі.
За цю дорогу, потихеньку,
Думки вже стали більш дозрілі.
Дістався вищого етапу,
Та ще далеко до фіналу.
І тільки вгору, вверх по трапу.
Боротись прагну за медалі.
Хоч ззовні трішечки змінився
Та ще присутня простота.
В душі я точно залишився,
Той життєрадісний пацан.
Завжди тримаюся на рівні
І принципи в мені ті ж самі.
Хоч свого роду десь наївні,
Але все чітко по програмі.
Якщо іти, то вже навіки,
Якщо любить, то лиш одну.
Сприймати доброту, як ліки,
А не вести подвійну гру.
Пишу цей вірш злегка́ п'яненький,
Щоб трішки зплутати маршрути.
Я вже далеко не маленький,
Хоч і хотілось би ним бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2022
Бродила стомлено, занедбана собака.
Слаба, голодна та скалічена була.
Лякалась кожного, хто поряд щось балакав.
Тому і бігла ночувать, на край села.
Її щоденно стронились люди,
Та гнали геть, з перед своїх очей.
Вона була вже рік чужою всюди,
По суті що? Жахливий ювілей.
Але не за́вжди так було погано,
Бо до недавна, мала вона все.
І теплу буду, й свіжу пайку кожний ранок,
Котру господарка нагріє й принесе.
Та сталось те, чого її собача підсвідомість,
І до кінця життя, не зможе взяти в толк.
Якась страшенно темна невідомість,
Якийсь несамовито виражений шок.
Спочатку почались брудні знущання,
Котрі її доводили до сліз.
Були також безглузді намагання,
Її завезти якомога далі в ліс.
Та як тоді вона могла збагнути,
Про зраду від людей, яких любила без завад,
До ко́трих зі щенячих літ своїх була прикута?
Ніяк! Тому і поверталася назад.
Завжди натхненно йшла і з вірними очима,
Натомість викликала у господарів лиш злість.
І от черговий раз її везла машина,
Знайомими стежками, у той злощасний ліс.
Але господар цього разу був жорсткішим.
І вкинувши в мішок, він перебив їй лапи.
Залишивши її, та рушив геть неспішно.
Ні грама не вагавшись, покинув помирати.
Але вона таки, розгризла той мішок,
Бо мала до життя понадвелику волю.
Її довіра миттю стерлась в порошок,
Коли в агоніях кривилася від болю.
Вже рік пройшов додому не верталась,
Та й не було по суті вже куди.
Вона в житті доволі настраждалась.
Про це нагадують чисельні шрами та сліди.
Ось так і буде до свого кінця.
Бродити стомлено із вірною душею,
Нести тягар, що важче від свинця.
Залишивши наївність за межею.
Така її вже доленосная негода,
А, що ж господарі, чому ось так вчинили?
Та просто думали, що в неї є порода,
Тому і без вагань її тоді купили.
І цуценятком вона дійсно виглядала так,
Але як підросла, всі миттю зрозуміли,
Що це, якийсь низький, собачий брак.
І те, що їх нахабно обдурили.
Коли дізналися, що це проста дворняга,
Посипались відразу ж ті ідеї...
Для них, це ніщо інше, як розвага.
Тому й рішили здихатись від неї.
Скажіть мені, ну як таке можливо,
Щоб ми отак бездумно, щось робили?
Прохання маю люди я важливе,
Цінуйте тих, кого ви приручили.
Немає жахливішого створіння на землі,
Ніж підлі та жорстокі *** люди!
І це присутнє в вас, у них, в мені.
А далі, що? А там, лиш гірше буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
Мені б туди, де мир навколо,
й немає згадки про біду.
Мені б туди, де йшовши в школу,
ми крали яблука в саду.
Туди, де були́ інші теми.
Я хочу повернутись в часі,
де найжахливіша проблема -
зробить домашку в п'ятім класі
Туди, де двері всі відкриті,
де в мінус двадцять п'ять спекотно,
там де раділи кожній миті,
туди, де було безтурботно.
Мені б туди місток звести,
туди у дні ті безнервові.
Мені б ще раз туди втекти,
де всі живі і всі здорові.
Мені б туди, назад у спокій.
Туди де з братом ліжко спільне,
мені б в мої 12 років,
а не оце все божевілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021
Я схильний до жорстокості,
якщо того не знали.
Завжди у підсвідомості
одні і ті ж фінали.
Щось чорне льється венами,
стає буграми шкура,
в мені лютують демони.
Така моя натура.
І лізуть вони в голову,
завдаючі страждання.
Та знають мене голого,
без віри й сподівання.
Навіяло тут смороду
і тхне до очманіння.
Так шкода, що вже змолоду,
Гниє моє коріння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021
Чому декому́ не злюбилася,
болюча нам тема, вакцини.
Тому, що вже вщент загубилася,
довіра до медицини.
І знову ті кляті політики,
гівна в наші уші налили.
Ми навіть того й не помітили,
як швидко народ розділили.
Ввелися якісь привілеї,
заставили людство колотися.
Бо люди для них, то лакеї,
безликі, без права боротися.
Говорять, відстоюють думку людей,
але без людскої довіри.
Бо всі там хранителі власних ідей -
огидні, брудні лицеміри!
І може вже зараз готові ви,
жбурляти у мене каміння.
Ми люди з душевними болями -
вакцина для нас, не спасіння.
Знецінились наші духовності,
все менше і менше свободи.
А десь у закритому офісі,
плюють нам в лице ляльководи.
Ми будемо голими й босими ,
нас змусять повітря купляти.
Нас викосять мертвими косами,
не довго лишилось чекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021
На галявині зеленій,
грались каченята.
Їх качині теревені
чули за три хати.
Біле личко, жовті лапкі,
всі були мов на підбір.
Всі подібні, всі однакі -
полонили цілий двір.
А позаду жалібненько,
на білому фоні,
Виділялося чорненьке
і слабке доволі.
Запримітили всі хором,
жертву для насмішок,
стали наближатись скоро
І кричать гучніше.
А чорне́ньке те поча́ло,
далі віддалятись.
Одне біле наздогнало,
й нумо вихвалятись:
"Я таке красиве біле,
як нова гравюра,
а ти якесь почорніле,
точно замазюра.
Хто ж з таким дружитиме?
Чорним, не красивим.
Так собі і житимеш,
сумно й нещасливо."
А тим часом мимо двору,
Пробігала кішка.
Стала свідком цього спору
Й притаїлась нишком.
Довго вона зазирала
І стала кружляти.
Так, як сильно полюбляла,
змалку полювати.
Каченята й далі втішно,
настрій піднімали
Як побачили ту кішку,
миттю повтікали.
Всім втекти не пощастило.
Біле як стояло,
так на місці і застило,
Ледве не пропало.
Стоїть та й очима лупа,
кличе допомогу.
Хоч була їх ціла купа -
а поряд нікого.
Кішка піднабрала руху,
очі захміліли.
Й блискавично, так щодуху,
кинулась до цілі.
Чорне миттю зрозуміло -
треба рятувати!
Кинулось воно на звіра
й нумо хвіст щіпати.
Кішка якось розгубилась,
похололи лапи.
У клубок мерщій скрутилась
і давай тікати.
Каченя ще кілька кроків
топало за нею.
Навело в дворі враз спокій,
мужністю своєю.
І невдовзі білобокі
з сіна і з квасолі,
стали десь поодиноко,
визирать поволі.
А те біле каченятко,
як прийшло до тями,
нумо весело й завзято -
бігти з каяттями.
Та чорненьке подивилось,
й мовило тихенько:
"Хоч я чорне і вродилось,
та душа тепленька.
Краще бути ззовні чорним,
але сяяти душею.
Бути чесним, вміру гордим
І боротись за ідею."
Розвернулося зухвало
І давай тікати.
Віддалилось і почало,
травичку щіпати.
PS:
Я бажаю всьому світі,
добиватися вершин,
щоб були завжди ви світлі
і назовні і в душі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021
Самотність -
з'їдає душу.
Самотнім -
я бути мушу.
Коханням -
розбите серце.
Остання -
закрита дверця.
Щасливим -
наврядчи буду.
Можливо -
пройдеш крізь груди.
Залишиш -
мене одного.
У тиші -
та ледь живого.
І стане -
страшенно темно.
Я п'яний -
і все даремно.
Високий -
та падать мушу.
Самотність -
з'їдає душу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
Усі стежки, усі дороги,
Ведуть завжди мене додому.
В притул до рідного порогу,
У край, де я не знаю втоми.
Де мчу в екстазі не свідомо,
Повітрям в ніздрі солод б'є,
Тут все так болісно знайоме,
Та все, до жадності моє.
Лиш час доволі швидкоплинно,
Летить, мов сокіл поміж хмар.
Крадеться з образом невинним
І рве безжально календар.
П'янить свідомість рідний солод
І так чудово тут мені,
Втамовую душевний голод,
В моїй батьківській стороні.
Були поразки, будуть перемоги.
За, що я дійсно вдячний Богу,
Що всі стежки і всі дороги,
Ведуть до рідного порогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2021
Жадаю. Нестримно скажу вам, жадаю.
В блакитному небі втонути.
Побачити контури, рідного краю
І в подиху, щастя відчути.
Хіба ж не щаслива людина удома?
Хіба ж не спромінює спокій?
Ця істина, з давніх часів всім відома,
Та в тренді уже скільки років.
Я той свій куточок, де землі квітучі
У серці зберіг назавжди.
Нестримна, невдячна, буває болюча,
Жага повернутися туди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
Все частіш сижу міркую,
Розум б'є одна задача.
Я живу, чи вже існую,
Чом наслідує невдача?
Чом завжди за крок від краю,
Сам себе ловлю в тенета.
Світ по іншому сприймаю,
Від верхівки, до скелета.
Стати далі, ще смію
Бо позаду було різне.
Мабуть завтра зрозумію,
Лиш би вже не було пізно...
Все навколо відкидаю,
До людей відношусь злісно.
Та нічого, почекаю.
Знати б, що не буде пізно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
Кава з сигаретою,
Ранок у вікні.
Що у нас з планетою?
Поясніть мені.
Що у світі коїться?
Тонемо в крові!
Рани не загояться,
Поки ще живі.
В купу із проблемами ,
Мов якась чума
Боротьба з химерами,
Хаос та пітьма.
Вже віками боремось,
Проливавши кров.
Потім знову молимось
І вбиваєм знов.
Час вже схаменутися,
Не ділити світ.
Розбрату позбутися
На мільйони літ.
Кава з сигаретою,
Ранок у вікні.
Що у нас з планетою?
Поясніть мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
Над вершинами сірих бетонних примар
Височіло залізнеє чудо
Там в кабіні сидів машиніст поміж хмар
І таке відчуття що не злазив нікуди
Зранку вліво та вправо махав він стрілою
Цілий день, той дракон металевий гудів
І не мав ні обіду, ні сну, ні покою...
Мов злочинець в в'язниці, весь час лиш сидів.
В дощ, в туман і в сильний вітер,
Він завжди тягнув вантаж.
Дома ждали його діти,
А під краном антураж.
Пролітало миттю дорогоцінне життя.
А він увесь час залишався вгорі,
Роботою жив він до забуття.
І, як люди кажуть - там і згорів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2021
Дивитися й небачити.
Кохати лиш в душі,
Та й ворога пробачити
Не зможеш, як не мрій.
Порожніми стосунками
Наповнене життя.
Не купиш подарунками
Своє серцебиття,
Якщо немає пристрасті,
Не з'явиться вона.
Не крутить серце лопасті,
Без віски чи вина!
Коли змарніли сподівання
І вмить все зіпсувалось,
Згадай для себе без вагання,
Як все то починалось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021
Зустрілися яко́сь два лиха,
Він вже старий та й ногі ледь волочить.
Вона маленька і доволі тиха,
Але уміло діду голову морочить.
Давай бажання я твої влаштую,
Що хочеш ти від мене дідуган?
Кажу серйозно й зовсім не жартую,
Я долю розгадаю, краще за циган.
Можливо ти бажаєш, грошей велику купу.
Дівчину молоду, машину найновішу!
Змінити на палац, свою дрібну халупу,
Ти тільки загадай, чим хоч тебе потішу.
Послухав, це старий та тільки усміхнувся.
Брехня то все, хвостата ти зараза!
Я все життя своє старанно гнувся,
Повірь я знаю, не бува усе й одразу.
Не маю таких звичок, щоб вірити у чудеса,
Справляюся з усім, що підкидає доля.
І всі свої бажання, виконую я сам.
Надіюся при цьому, тільки на здоров'я.
Нагнувшись над багаттям він тихо зауважив,
Морочить голову мені, було не слід.
Надів її на гілку та й засмажив.
Бо мав бажання, з'їсти рибки на обід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021
Літо промайнуло,
осінь і зима.
Як грошей не було,
Так їх і нема!
Гаманець старенький,
Зберігає вірність.
Він завжди тоненький -
Ось вона стабільність!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021
Грає пісня у темряві ночі,
Похилились могутні дуби.
Я тебе відпускати нехочу,
Ні за які у світі скарби.
Я без тебе швиденько засохну,
Мов калюжа мілка без дощу.
Мов двигун, що без палива глохне.
Я свого - уже не відпущу!
Кохана, кохана, кохана,
Прошу я тебе усміхнись.
Кохана, кохана, кохана,
До мене прошу пригорнись.
Кохана, кохана, кохана,
Мене ти до раю веди.
Кохана, кохана, кохана,
С тобою я буду завжди.
Ми крокуємо мов одне ціле,
Куди ти, туди я, й навпаки.
Моя воля цілком зрозуміла -
Доторкнутись твоєї руки.
Я жадаю тебе скуштувати,
Все що хочеш, для тебе зроблю.
Хочу губи твої цілувати
І казати як сильно люблю!
Кохана, кохана, кохана,
Прошу я тебе усміхнись.
Кохана, кохана, кохана,
До мене прошу пригорнись.
Кохана, кохана, кохана
Мене ти до раю веди.
Кохана, кохана, кохана
С тобою я буду завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021
Заростає шлях до хати,
Там де верби і дуби.
Де чекає мене мати,
Де читати я любив.
У саду, старі дерева
Вони бачили багато.
І мене малого в ревах,
Заховавшись поза хату.
Помічали вони завжди,
Хто приходить, що несе,
Радість, горе, негаразди.
Вони бачили усе.
А калина червоненька,
Й досі родить під городом,
Лікувала мене ненька
Нею часто від хвороби.
Стежка з лісу визирає,
Заховавшись у траву.
Й досі соловей співає
Криє тишу лісову.
А ось тут, на цьому місці,
Я ніколи не забуду,
Ми колись давно в дитинстві -
Будували "халабуду".
Скільки часу має шлях,
А уява розтавляє,
Всі деталі по місцях.
Все, що бУло пам'ятає.
Кожне дерево в саду,
Кожну втоптану травинку.
Я по пам'яті знайду,
Кожну пляму, на будинку.
Повернутись би на хвильку,
В ті казково теплі дні.І
Ну хоча б до понеділку,
Можна навіть у ві сні.
Спогади ворушать душу,
Про мій рідний серцю край.
Знов я звідси їхать мушу,
Але ти мене чекай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
Про душу кажуть, добрела до краю.
А де той край, де прірва у яку зірвуся?
Усі живі із часом помирають.
Збрешу. Коли скажу, шо не боюся.
Збрешу, коли скажу що не кохаю.
І чесним словом, поборовши зло.
Душа нестримно добрела до краю.
І тіло також з нею добрело...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
Прокинься і живи! Не створюй сіру тишу.
Вона не личить ні одній людині.
Поглянь, як тихий вітер акацію колише,
а горобці лаштуються в рядок на горобині.
Пройдися по траві, котра бринить росою,
її топтали ще прадавні люди.
Невже не варто, милуватися красою,
котра удома, в полі, в лісі, всюди?!
Не треба зайвих слів, але натомість слухай,
слова ніщо для тіла,та різко ранять душу.
Коли одного разу, ти скажеш в очі глухо:
- Пробач я йду! Пробач мене! Я мушу!
Прокинься! Вже весна. Вставай. Піди пройдися.
Життя - не завжди доручає другий шанс.
Піди до церкви, Богу помолися.
Бо він лиш тільки знає, як скласти твій пасьянс.
Повірь, ти можеш набагато більше,
ніж просто плавати весь час по течії.
Живи! Лови момент! Радій життю частіше,
І не пускай до себе близько, "над чашею змії"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
Як подивишся в мій бік -
Серце завмирає!
Більше й більше кожен рік,
Я тебе кохаю!
Ніжний погляд рано вранці,
Твій ловлю охоче,
Все життя немов у танці -
Дивимося в очі.
Я відразу ж покохав.
Ти така цікава.
Бурна суміш божества,
Молоко та кава.
Ти красива без прикрас,
Таких небуває.
Кожен день, мов перший раз,
Міцно обіймаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021
Мчать роки мов літаки.
Розганя попутно хмари.
Ми стаємо заслабкі,
Щоб наносити удари.
Все частіше прилітає,
Від хвороб. А, що знаття?
Лиш одна істота знає,
Де закінчиться життя.
Звісно вдячні своїй долі.
За багаж що за плечима.
З ним ідемо ми поволі,
Поки є в ногах ще сила.
Стали вже комусь сенсеєм,
Дехто настанов питає,
Хтось вітає з ювілеєм,
Ну а хтось і не згадає.
Так повільні, так незграбні.
Ворчимо перед екраном.
І хапаємось так жадно,
Проживати кожен ранок.
Вічність це примхлива штука,
Десь гуляє вдалині,
І від неї а ні звуку,
Та й приходить лиш у сні.
А хотілось би, хотілось
Вічно бігати, рости.
Купа справ ще залишилось,
А тобі вже треба йти,
Має ціну наша юність
Напишіть це на афіші,
Бо пізніше прийде мудрість,
Що з роками ще цінніша.
Ми стаємо вже слабкі,
Кожну ніч глядим кошмари.
Мчать роки мов літаки,
Розганя попутно хмари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021
Хочеш нового? Створюй!
Хочеш вражати? Дій!
Щоб взяти з неба зорі,
потрібно дати бій.
Щоб був у житті достаток,
та повна чаша світла,
потрібно пропахати
найменше півстолліття.
Зламати легко щастя,
якщо воно сире.
Тож бережи, старайся,
не жди поки помре.
Коли почуєш Бога,
не втрать лице своє.
Спитайся сміло в нього,
хто ти в цім світі є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021
Торкнула землю темна ніч.
Зоря вгорі замерехтіла.
Ти бігла вдаль, йому навстріч,
Ти так давно цього хотіла.
Він раптом став, за пару кроків.
Ти зупинилась й кинулася в плач;
- Я змарнувала стільки років,
Пробач, мене, прошу, пробач!
Ти стільки часу не до нього йшла,
Вуста чужі тебе все цілували,
Не з ним ти в ліжку ночі провела.
І рукі не його, в обіймах затискали.
А він смиренно свого часу ждав.
Змирившись з долею жорсткою,
Бо, ще колись давно пообіцяв,
Що буде поруч, назавжди з тобою!
Тепер же ти на відстані руки,
Тремтиш від почуття провини.
Нарешті ваші з ним стежки
зустрілися. І мов завмер годинник.
Ти дивишся на нього й розумієш,
Що ось цього мені і бракувало.
Коли він поряд, бездиханно млієш,
У тебе ще такого не бувало.
Він підійде,візьме тебе за ручку
І тихо мовить слово; -"Захищу"!
Одягне без вагань тобі каблучку.
Одразу ж знову перехопить дух.
А ніч, давно взяла усе в облогу.
Лиш місяць виглядає з-за озерця.
Потрібно всеж сказать, спасибі Богу!
Що об'єдналися в союз два серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021
Немало у світі порожніх людей!
Без сорому і без любові,
Не мають вони а ні мрій, ні ідей
І згодом згасають поволі.
На серці печаль, а в душі порожнина,
А дивлячись в очі ти сам розумієш,
Що в цьому нажаль людина не винна,
Людину настигла зневіра.
Коли її змалку "кидали" безщадно,
Завжди прибивали в куточку,
Якщо все життя, протікало так складно,
Залишиться лиш оболочка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021
Чашка кави в далекій країні,
Неодмінно мене збадьори́ть.
А ці барви, яскраво-осінні,
Нагадають, як сильно болить.
З-під великого шару емоцій,
Просочиться одна лиш туга,
Я живу в протилежному боці,
Наче вільний, але в ланцюгах.
Я поставив собі цю задачу.
Перш за все що свою, не чиюсь.
Я душею по-справжньому плачу,
А вустами неспинно сміюсь.
Різко б'є по мізка́х ностальгія,
Не чекаючи вдалий момент.
Наче вельми страшенна стихія,
Що розламує мислення вщент.
Надає сил жага до вітчизни,
Де чекають мене рідні люди.
Я про них часто згадую ніжно,
До скипіння стискаючи зуби.
І лиш небо однаково синє,
Повертає додому на мить,
А ці барви, яскраво-осінні,
Нагадають, як сильно болить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021
Холодом намащений
В мить поменшав день.
Заспівали пташеньки,
Золотих пісень.
Дощиком пригнічені
Сидимо на місці.
Тішаться без принципів,
Лиш гриби у лісі.
Вільно на всі боки,
Розгулялась хвища.
З силою жорстоко,
Лютий вітер свище.
Мають неприємності
У цей час сади.
Бо вони миттєвістю,
Скинули плоди.
Сонечко вже знехотя,
З-за хмар визира,
Завітала в чоботах
Золота пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
Посміхайся, в будь-яку погоду,
Не давай розкиснути собі,
Не давай емоціям свободи.
Навіть, коли тонеш у журбі.
Твоя біль, нікому не цікава.
Всім начхати, це твоє життя!
Та, котра колись була ласкава,
Вмить бува, міняє почуття.
Заховай усі свої страждання.
Зрозумій, ти вірним шляхом йдеш.
Там, де вже колись було кохання!
Більше ти нічого не знайдеш.
Все погане врешті решт мине,
Свіжий погляд інколи потреба.
Ти сприйми лиш правило одне!
Посміхайся, та надійсь на себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021
Його не забудеш,
Куди б не подався.
Ти думати будеш,
Де ріс і з ким грався.
Улюблене місце,
З дитинства згадаєш
І твоє серце,
Туди зажадає.
І,що б не казали
Тобі вороги,
Твої ідеали
Всі тут,навкруги!
Люби. Пам'ятай!
Тут щастя було
Завжди приїзжай,
У рідне село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021
Полюбляв малий Сергійко,
сам бешкетувати.
То яєць розіб'є з трійко,
то не йде до хати.
І була у нього звичка,
винуватив інших:
"То не я був, то сестричка,
бий її сильніше"!
За Сергійка віддувались,
всі кого він бачив,
як встигали так й ховались,
півень, кіт та качур.
Якось мама перед святом,
принеслА ковбаски.
Та й поклала її в погреб,
хай лежить, до Паски.
А Сергійко у цю мить,
з котиком тягався.
Льох забули зачинитить
кіт туди й сховався.
Сергійко теж шмигнув за ним.
"Стій! Куди ти друже?
Повернись, не будь дурним",
а коту байдуже.
В погребі малий Сергій,
угледів ковбаску.
Надкусив її мерщій
і попав у пастку.
Миттю двері відчинились
і з'явилась мати.
В голові все закрутилось.
Що ж їй набрехати?
І сказав із повним ротом:
"Мамо, не сердися,
тут насправді усе просто,
це не я, це киця".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021
Пливуть рядки якогось вірша,
Вербуючи у свій полон.
Люблю, коли навколо тиша.
І коли сам! Як Робізон.
Щоби думки збрелись до купи,
Та обгрунтовано змогли,
Допомогти мені збагнути -
Де друзі, а де вороги?
Для кого ладен біль прожити,
Сьогодні, завтра і завжди
Кому віддати все на світі?
Залишивши свої сліди...
У, що найбільше всього вірю,
У чисту правду чи в казки?
У казці всі довкола вірні,
А от в житті, все навпаки.
Це ж, як потрібно любить гроші,
Щоб позабути рідний дім,
Ми ж всі по суті - діти Божі
Чому ж тоді всі блага їм?!
Співають пташки звінко, звінко.
Дають концерти у саду.
Чергову дочита сторінку,
Помрію трішки і піду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
Ти скажеш, що живу не так.
І принципи мої вже застаріли,
А сам ти пив життя, яке воно на смак?
А я скажу, із присмаком зневіри.
Із присмаком надії й сподівання,
Зі страхом, далі стати бодай крок.
Коли неактуальні всі бажання,
Стаєш заручником, своїх німих думок.
Буває так, що чорнобіла смуга ,
Заповнює буквально все життя.
І, що ж тоді, яка тоді заслуга?
Нічого більше, тільки співчуття.
В житті бува фальшива режисура
Сценарій також мабуть рідкісне лайно,
Але та сама внутрішня натура -
Не дасть тобі звалитися на дно.
У кожного шляхи життєві різні.
І всі його проходять, як сліпці.
Щось згодом розуміють, але пізно,
А дехто розуміє лиш в кінці.
Живи своїм життям вирішуй особисте,
Не треба лізти у чужі задачі.
Я знаю сам, на скільки моє чисте.
Тобі ж бажаю щастя і удачі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
Я кожен день рахую дні,
Щоб знову обійняти сина.
Нема ріднішого мені,
Він мій герой, моя частина.
Я той дзвінкий, дитячий сміх,
Тримаю в пам'яті завжди.
І де б не був, куди б не біг.
В душі ношу його сліди.
Де він, там завжди метушня.
Він маму в ріст наздоганяє.
Біжить хутчіше до вікна,
Коли її також чекає.
Вглядаюсь в числа на стіні,
А там, лиш тільки половина.
Я кожен день рахую дні,
Щоб знову обійняти сина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
Заговори зі мною тихо,
щоб нас не чули вороги.
Нехай вони собі на втіху,
одягнуть нам ті ланцюги.
Нехай знущаються, безжально,
розпалюють словесні війни,
та нас зламати нереально.
Бо ми з тобою - серцем вільні!
Забудь, усі свої страхи.
Не варто думати про віру,
тому, що ми, як ті птахи,
ось-ось полетимо у вирій.
Забудь про долю не байдужу,
про енну кількість наших мрій.
Забудь слова, що ранять душу,
але мене забуть не смій!
Поговори зі мною тихо,
щоб нас не чули вороги.
Я не хотів накликать лихо,
прошу тебе поговори...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
Приїхали до баби з міста,
онуки, юні програмісти.
Бабуся начебто зраділа,
рішила їх пустити в діло.
Одразу ж на наступний ранок,
закрила перцю 40 банок.
Пішла збудила отих двох,
з наказом, "банкі нести в льох".
Онуки нехотя піднялись,
пішли обоє повмивались,
поїли й почали ганяти,
ті кляті банки в льох тягати.
А бабка, часу не втрачала,
пішла в сусіда коси взяла,
і каже: "любі мої діти,
потрібно сад весь обкосити".
Вони собі переглянулись,
побрали коси та й нагнулись.
Як-небудь сад той покосили.
Обід настав, пішли поїли,
зібрались вже іти гуляти.
А бабка їм: "Куди? Стояти!
У мене є сарай-музей,
треба прибрати у свиней".
Вони носами покрутили,
Пішли в сарай і все зробили.
Уже й гулять не дуже хочуть,
Куди вже підеш, серед ночі?
Баба пита: "ви шо втомились"?
Онуки трішки розізлились.
Старший сказав: "ми шо раби"?
"Піди туди, оце зроби,
бери сама та все й роби,
нам треба лиш один предмет -
Висококласний інтернет.
Ми їхали сюди, щоб грати,
пить молочко й відпочивати".
Послухала стара та й каже:
"Я хочу внукі вас розважить,
потрібно грядкі ще скопати,
придрати двір, сколоти дрова,
а завтра подоїть корову.
І все робити урочисто,
Бо це село, бо це не місто.
Щоб шось до столу таки мати,
потрібно плідно попахати".
Онуки бабку зрозуміли,
Зібрали речі та й звалили.
В кінці звучить така розвязка -
життя в селі, це вам не казка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021
Озброївшись ножем складальним,
Зібравши в купу сподівання,
Запасся планом геніальним,
Та й рушив в ліс на полювання.
Але не те коли вбивають
Заради м'яса чи потіхи,
Зайшов до лісу, й затихаю.
Бо полювання буде тихим.
Є час подумати, збагнути,
Знайти всі пазли в голові,
З обличчя павука смахнути,
Послухати пташок пісні.
Ну, що за хоббі без трофею?!
Заб'ю грибами повен кошик!
Немов гуляю по бродвею
І тринькаю нажиті гроші.
Наситившись уже до втоми,
Мов переміг, якесь змагання
Піду у напрямку додому,
Таке от в мене полювання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021
Замерехтіла в небі зірка.
Здається перша, в сьогоденні
Уже за мить, їх буде кілька.
І в кожної своє наймення.
І кожна має свій початок,
Так само, як і свій кінець.
Але у них немає "взяток",
Ніхто не гляне в гаманець.
Коли прийде пора, згасають.
І не тримаючись за місце,
Його спокійно залишають.
Як тільки-но зникає місяць.
Народу мабуть не збагнути
Докіль будем жебракувати,
Зібрати всіх зірок у купу -
І присудити їх до страти.
Нехай згасають кляті трутні,
Зітремо гадів нанівець.
Колись ви були всемогутні,
Аж ось вам всім, настав кінець.
Замерехтіла в небі зірка.
Здається перша, в сьогоденні
Чомусь душі, враз стало гірко.
А шо ще треба для натхнення?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021
Багато було сказано,
Залишилось мовчати.
Дорога так небажано,
Звернула на початок.
Усе чого так прагнули:
Думки, думки, думки.
Казати й чути правду лиш,
Виходить навпаки.
Сурова недосказаність,
Нависла і шкварчить.
У нього нерозгаданість,
Вона також мовчить.
Вуста у край зав'язані,
Між ними стали ґрати.
Багато було сказано,
Залишилось мовчати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021
Він поглядом ловив щодуху,
Її розпечені, тонкі вуста.
Спіймаючи, сидів і просто слухав,
Очікував з жагою на слова.
Слова, що до недавна зігрівали,
Ті, що дорожче будь-якого статку!
Натомість, інші різко прозвучали,
Я не люблю тебе. Пробач. І крапка.
Це жарт якийсь? Ти, що таке говориш?
І посміхаючись швидесенько піднявся,
Надіюсь, ти це більше не повториш,
Але вердикт від цього не мінявся.
Холодний піт скопився на обличчі,
Настала цілковита, мертва тиша.
Він підійшов до неї якомога ближче
І зрозумів, вона вже стала інша.
Погас уже вогонь в її очах.
І погляд став жахаюче жорстоким.
Вона обрала собі інший шлях.
І він напевно не такий широкий.
Їм доля дарувала теплу зустріч,
Багато років спільного життя,
Але його паскудна нерішучість,
Згубила всі прекрасні почуття.
Не треба кажеш, ні про що жаліти.
Та лиш життя нам сколотило підлу змову.
Він повернувсь, не силі вже терпіти,
Пішов з надією, продовжити розмову...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
Ти чуєш, село засинає?
У тиші маленьких дібров.
Усе навкруги затихає,
Щоб завтра прокинутись знов.
Послухай кажу, подивися.
Довкола сама темнота.
То вечір над нами схилився,
Лиш чути десь голос кота.
На змореній сонцем травиці,
Сховалась маленька оса.
Вона тут чекає водиці,
До рання, до поки роса.
Послухай малесеньку річку,
Послухай її береги.
Виконують тут кожну нічку,
Симфонію "плачу верби".
А в лісі від запаху хвої,
Можливо лишитись назавжди.
Одразу забудуться твої
І біди і всі негаразди.
Усе це я знаю на пам'ять,
Бо ж виріс у цій атмосфері.
Мене всі ті тонкості манять,
У тій чудернацькій манері.
Ти чуєш, село засинає?
Одразу стає якось легко,
Як жаль, що мене там немає.
Як жаль, що я зараз далеко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021
А мені, простота до вподоби.
У роботі, у людях, в словах.
Все сприймати без заздрості й злоби.
Що засіла, давно в головах.
А мені, простота до вподоби.
Щирість, вірність до мозку кісток!
Жити так, щоб не знати жадоби,
Не хапаючи з неба зірок.
Хай з наївних довкола сміються,
В них душа повсякденно цвіте,
В них серця різним кольором б'ються.
Кожне чисте, надійне й просте.
Я залишу ось тут свої спроби.
Донести той позив на руках,
Що мені, простота до вподоби!
У роботі, у людях, в словах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021
У мрії мені випадково здалося,
Що знову ми разом, що все недарма.
Твоє золотаве, розкішне волосся,
Я знов, як колись у повітря здійняв.
Згадав і про те, як на мене дивилась.
Про ніжно-блакитний очей твоїх, колір,
Як просто тоді ти мені підкорилась.
За тебе й тепер, я дякую долі!
Закохано спали,закохано їли.
І дружба сердець наших, кріпла щодня.
Та злі язики,наш союз отруїли
І стала ламатися міцна броня.
Не встиг схаменутись,як ти десь поділась...
Невже все що було,то лише сон?
Немов у повітрі ти вмить розчинилась,
Тепер на душі тихо гра саксофон.
У ритмі мого одинокого серця,
Не можу знайти я на тебе образ.
Та є там одна таємная дверця,
Звідки звучить твій улюблений джаз.
Я мрію,я вірю, що скоро знайдешся.
Я знов на собі відчую твій дотик.
До мене ти ніжненько так пригорнешся.
І тихо прошепчеш: -Люблю тебе Котик!
Тільки знайдися! Молю я! Благаю!
Ох, заживемо з тобою ми потім.
Наше коханнячко, знов запалає.
А ворогів, ми зітремо у попіл
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021
Мокрий сніг періщить в обличчя,
Заховаю у ньому свій нежить.
Ти приходила із потойбіччя,
Із старої похилої вежі.
Ти приносила щастя, у жменях.
Я з жагою сверлив твої очі.
І лилося тепло, в наших венах,
Від світанку, до пізньої ночі.
Та нажаль, все квапливо скінчилось.
Наче казка. А де ж хеппі енд?
Моє серце, на друзки розбилось -
Почуваюся мов секонд хенд.
Ти пішла, гордо дивлячись в небо.
Твоя постать без краю велична.
Та залишила лиш після себе,
Тільки сніг, що періщить в обличчя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021
Прийшов, побачив, переміг!
Здавалось би просте рівняння.
І наче впорався, добіг,
Але не виконав завдання.
А бігти ж зовсім недалеко,
Тут можна дотягтись рукою.
Та хто сказав, що буде легко,
Прожити в боротьбі з собою?
Ми старт беремо ще дитинства,
Щоб перейти той рубікон.
І все життя так урочисто -
Повинні бігти марафон.
Спочатку все, десь більш запЕкло,
А в середИні затиха.
В кінці ж є страх, потрапить в пекло,
Бо жоден з нас не без гріха...
Дай Боже сил пройти спокійно,
Дорогою лиш однією!
Щоб оминути всі ті війни,
І жить в гармонії з душею!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
У нього їхав дах, щоразу дуще,
Коли на думку поверталась та,
Котру закарбував назавжди в душу,
Котра з роками стала вже йому свята.
Його ніколи так не розривало взагалі,
Життя текло стабільно й не примітно.
Але одного разу, він зустрів її.
Таку сміливу, горду і в той час тендітну.
З тих пір поклявся він її любити,
У супереч всіляким перепонам!
Щоразу погляди її тонкі ловити
І жити тільки по її законам.
Бувало все і щастя з ейфорією і лють.
Підносила, та водноча́с ламала крила.
Він з часом врешті усвідомив суть,
Вона його назавжди полонила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924551
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
Шепоче знов мені десь глибоко у серці,
Сумлінна спрага, спрага до вітчизни.
Давно поник я між мінорних терцій,
Котрі мене остіннім часом гризли.
Тернистий шлях, це зовсім не поїздка,
В кінці якої, вас чекають добрі вісті.
І терен вам, ніяка то не квітка.
Тернисто - це знаходитись на місці.
На тому місці, котре мені чужинне
І давить давить, що не й говори.
Скажіть мені, хіба ж отак повинні,
Заносити від відчаю вітри?
А там, мене чекає батьківщина,
Яку залишив я миттєвим рухом,
Там дивокрай там вся моя родина,
Там рідне слово, кОтре пестить вуха.
Немає ліків кращих на сьогодні,
Ніж бачити вживу своє коріння.
По істині, це сила надприродня.
Лікує певно кожне покоління.
Кажу собі знедавна, пам'ятай!
На рівні сильнодіючих ведінь,
По-справжньому цінуєш рідний край,
Коли на довго відїзжаєш в далечінь.
Я закохався в тебе,зовсім дитинча
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021
Він жив у світі перевернутих ілюзій,
Котрі по суті сам собі й посіяв.
Не мав ні грошей, ні надійних друзів.
Від того видихався та беззупинно мріяв.
Він непристойно часто, згадував минуле.
Проблеми, помилки, а рідше перемоги.
Усе, що будувалося, в один момент тонуло.
Завжди не в тому напрямку, вели його дороги.
Можливо мріям не судилося здійснитись?
Нехай. Не так вже це тоді й важливо.
Бо розум каже; лиш би не спізнитись,
Пожити встигнути насамперед, щасливо.
Зібрати купу неймовірних вражень,
Щоб кожне миттю перехоплювало подих,
Створити збір щасливих відображень.
Життя сприйняти, як один суцільний подвиг.
Навчитись жити у теперішньому часі,
Спокійно спати, щоб минуле вже не снилось.
В майбутньому, усе тримати на увазі.
Та поділитись тим, що зараз накопилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2021
З-за обрію нагрянула потвора,
Напищена і чорна, як та ніч,
Котрою йшов додому вчора,
Не розібравшись в чому таки річ.
І зараз я байдужки, що навколо,
Збирається навідатись гроза.
Уява мені корегує слово,
Котре я вчора так і не сказав...
Піднявся вітер, затягнуло небо
І грім гуркоче, мов тяженний рок.
А я нестримно думаю про тебе,
Не в силі всеж ступити бодай крок.
За мить, почнеться нескінченна злива.
І змиє всі приховані думки,
Буквально вчора, був таким сміливим,
Сьогодні все виходить навпаки.
Дощем холодним поливає з неба,
А я продовжую стояти серед поля.
Дивлюся в даль і думаю про тебе,
Яка ж капризна штука - наша доля.
Пройшла негода налила води,
Веселка підштовхне мене промовить,
Важливе слово, що в мені сидить.
"Люблю"! Сьогодні, завтра і завжди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2021
Заглянь в щоденник про життя
Ти бачиш? Там твоє майбутнє!
Зроби велике відкриття:
Повірь у себе! Ти, могутня!
З таким глибоким відчуттям,
Будуй свої яскраві плани.
Зумій залишитись дитям,
Лише для рідної, для мами.
Не забувай старі образи,
Вони затягнуть тебе в пащу.
Завжди повторюй одну фразу:
"Я заслуговую на краще!"
Крокуй вперед, лиш стисни зуби,
Минай із підлості калюжи.
Та просто знай, існують люди,
Яким ти справді не байдужа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021
Ми ж не роботи то щира правда.
Нам властиво в житті помилятись.
Може то була зовсім не зрада,
А лиш по́милка, що могла статись.
Може то і не було кохання,
Звісно по́милка. Як ще збагнути?
Може ти і не була остання?
З ким іще доведеться зітхнути?
Кого ще доведеться любити?
Затискати в обіймах рішуче,
Щоб тоді у кінці зрозуміти,
Знову по́милка, знову болюча.
Край тих всіх негативних історій,
Визначає мабуть тільки Бог.
Я залишу претензію долі.
То є по́милка, що ми не вдвох.
На поми́лках повинні навчитись,
Та натомість одна лиш пітьма.
Звикли вже на тих по́милках жити.
Ми не роботи, може й дарма...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2021