| Сторінки (5/481): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Непередбачена Поезії дорога!
Вона сама, - мов із повітря, із нічого.
Її примушувать до чогось безнадійно,
Вона, як вітер, як погода непостійна.
Та інколи віщати вміє щось пророче
Так, щоб біди якоїсь раптом не наврочити,
Відкривши світові і сокровенні тайни.
Поезіє, я твій прихильник, щирий, давній!
І начебто давно прийшов до твого ґанку,
Чи приймеш ти мене такого без останку,
Якому по душі сприймати твої хвилі,
Що линуть вічно в Світі білім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025
Тікай, мій хлопчику, тікай
В Дубай, в Оман, за виднокрай!
Ти все зробив уже, що міг!
Невчасно ти колись не втік,
Та все ж тікаєш котрий рік
Від кинутих на вітер слів,
Гучних, солодких обіцянок.
Все пізно вернеться, чи рано
Тобі болючиш в сто разів,
Бо вже така вона та карма,
Чи то людська, чи Божа кара.
Тікай, тікай, мій хлопчику,
Щоб не дісталося по копчику!
Хоч на край світу, хоч за край,
Як пташка у політ рушай!
Та не відстане ота карма
І може вдарить по карману,
По гаманцю, по голові,
Бо є закони світові,
Тобі це не Печерський суд!
Та все ж, коли було нелегко
Сміливим був, як Робін Гуд,
Удар тримаючи від де-кого,
Ти вигляд мав-таки sehr gut!
Та все ж, мій хлопчику, тікай
Подалі, хоч за виднокрай!
І може, згодяться лелеки
З собою взяти на крило,
То добре б нам й тобі було,
І спокій нам й тобі безпека
І всій країні порятунок,
То кращий був би подарунок
Для нашої країни-неньки.
Втікай, мій хлопчику, швиденько!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2025
Прибульці ще не все украли
І хочуть красти далі ще,
Бо вдало так облаштували
Для себе жирне лежбищЕ.
І вже нелегко відірвати
Їх загребущі щупальцІ.
І час прийшов вже обрубати
Кінцівки разом ті й оці.
Неначе їм не пре із горла,
І не ввійшли іще в кураж,
За все віддячиться по-повній
І навіть з головою аж.
Закони діють бумеранга
Миттєво діють у наш час
І бачення не треба Ванги,
Як карма діє повсякчас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2025
Одинадцятий рік, як пала Україна!
Гинуть найкращі дочки, сини!
Матінко Божа, єдиного Сина
Ти віддала в пазурі сатани
Задля спокути гріхів всього людства!?
Людство дивилось на муки тяжкі.
Одинадцятий рік на ложі Прокрустовім
Ненька моя за гріхи всі людські
Страждає безвинно! Дивиться людство
(Навіть є купка, хто співчува)
І особливо пильно від лютого,
Як на якісь там кіношні дива.
Ідуть на екрані страсті небачені,
Як круто усе закрутив режисер!
Дві тисячі років людство, мов збочене...
Невже це за них Син Божий помер!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2025
Хіба ми не пройшли всілякі тернії?
З'єднали нас споріднені дороги.
Сидим ось поряд, - і обидва генії,
А світ про нас не знає а нічого.
Ти друже, майстер! Сам того не знаєш!
А що поезія, живопис? Незрівнянно
Душа себе сама відображає,
Життю і Богу, - це її осанна!
І не буває вдячності занадто
За всі надбання долі, навіть втрати,
Що маєш, що залишилось за кадром,
І слава Богу, є про що згадати.
Хай Білий Світ й не зна про нас нічого,
Душі не соромно і перед цілим
Цим Білим Світом, навіть, перед Богом,
Бо справді знає справжню собі ціну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2025
Завітала до мене з запізненням
Муза, - Слава іще пізніш.
Почали аудит і ревізію:
"Щось від нас утаїти, - облиш!
Відчиняй свої довгі шухляди
Діставай, що відклав у стіл,
І щоб якось провини загладити :
Зізнавайсь, що сховати хотів!"
А хотів я колись, ще замолоду,
Щоб лунали пісні щодень,
Щоб завжди мені бути голодному
До поезії і до пісень.
В світі творять красу і без мене,
Та хотілось торкнутись краси
І мені, і нести, як знамено
Крізь бездушні, залізні часи.
Так хотілось знайти ті рядочки,
Щоби сяяли, наче кришталь!
Та хтось всупереч долі наврочив, -
Не писалося довго, на жаль.
Кликав Музу, - і ось відгукнулась,
Мов почулись слова від душі:
"Я тебе не сварю за прогули,
Якщо пишеться, то і пиши! "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2025
Я надто музику люблю, -
Тремтять її осяйні крила,
До іншого немає діла, -
Я чую музику свою.
А настрій в серці вже такий, -
На тишу серце я настрою.
Дивлюсь на тебе, - нам з тобою
Мовчати краще залюбки.
Мовчання, тиша, тиха ніч
І таємничий вічний спокій,
І буде він над нами, поки
З тобою разом віч-на-віч.
Почути можна як вночі
Зірки шепочуть між собою.
Давай помовчимо з тобою,-
Таємно музика звучить.
Ми вдвох і мов на самоті, -
Ні пари з вуст хоча б хвилину,
Цю вічну музику невпинну
Почути можна раз в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2025
Як довго будуть холоди,
І ніч безсонна і бездонна?
Чекать весняної води,
Невідворотна моя доля.
Весна всі змиє зимні сни,
Думки у маренні нічному,
І як торішній сніг, вони
Не заподіють зла нікому.
Не бути довго холодам,
Розтануть кришталеві сльози
І зрушиться на міліграм
Світ од смертельної загрози.
Невимушено і природно
Розквітнуть квіти де завгодно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2025
Розбурханий день, знову ніч горобина
З вогнем і водою розмішує глину.
І знову не спати, вола без упину
Сирена, шматує ганчірку пітьми.
Душа безневинна, неначе дитина,
Зіщулилась, як сирота між людьми.
Ні краплі спокою, і сон ні ногою,
Хтось бавиться з нами кривавою грою.
Не бійся! За мною, ти мов за стіною!
Та все ж помолюся я:"Боже, спаси!"
І будем чекати з тобою відбою.
Можливо, що радості не за горою,
Та все не минають ворожі часи.
Помолимось разом , рідненька з тобою,
Бо янголи наші не вийшли ще з бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2025
Поезія одне, життя це друге.
Як поєднать поезію з життям?
І їй, й йому без жалю й каяття
Довіривсь, як надійнішому другу.
Життя зове - Поезія, агов!
Чи поєднаються обидва кола,
Мов шлюбні з'єднуються долі ,
І вісь єдина в них - Любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2025
Цей ВеВеПе - це віддзеркалення Росії :
Це підлість, це брехня і це війна.
Допомогла підняти йому вії
Вона, - Росія, може, й не одна.
Її патріотизм дійшов до мазохізму,
Сидіть в лайні по вуха, - як прогрес !
І дух марксизму, ленінізму, сталінізму
Нікуди не розвіявся, не щез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2025
Я кажу тобі, - поспати треба,
Бо не спиться також і мені.
Нерви розхитались, а у тебе
Аж занадто, - плачеш уві сні.
Ми забули відпочинок, спокій,
Що таке це - тиша, благодать,
Може буть, триватиме це, поки
Будуть в нас сирени завивать.
Тому і не спиться нам з тобою,
І куди подівся спокій наш.
Захопився Світ страшною грою,
Зовсім несмішний цей єралаш.
Все ж кажу тобі: поспим хоч трохи,
Білий Світ не зникне за той час,
Поки ми спимо, - я певен, Богу
Не до сну, - він збереже і Світ, і нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
Скільки болю, Боже! Стільки горя!
Коли їх би перелить в метал,
То залізні здійнялись би гори
І тоді би Судний день настав.
Скільки горя, Боже! Стільки болю
Розкотилось по землі, як ртуть !
Всіх спіткала одночасно доля
Зла-презла ! Чи рани заживуть?
Скільки сліз горючих пролилося,
Випало кривавої роси!
Дивно, що моря не плещуть досі
І потопу не прийшли часи
Із кривавих сліз і слів прокляття,
Що невпинно ллються із грудей.
В нас найкращі гинуть сестри, браття,
Та невже, не дійде до людей!
Бо найкращі, - це вони спроможні
Батьківщину рідну боронить
Хіба Бог нам всім не допоможе
У таку страшну, рішучу мить !?
Хіба Бог і янголи не з нами?!
Де ж той праведний і Божий гнів!?
Бо гірськими піднялись хребтами
Зненависть і гнів до ворогів
І Любов до рідної домівки,
До Землі, до Неба і Рідні !
Будемо ж триматися ми стільки,
Скільки необхідно і настільки,
Щоб настали переможні, мирні дні !
Коли ж прийде спокій в серце кожне?
І не буде грізної пітьми?
Поки Батьківщину захищати можем,
Буде Батьківщина, - будемо і ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
Хіба я можу по-другому, -
Тебе, як рідну, не жаліти,
А серце смутком оповите
І незважаючи на втому,
Тебе продовжує любити
Оту і ніжну, і тендітну,
Яку побачив я на фото,
Де молоді ми ще достоту.
Та не зника ніщо безслідно,
І слідом за любов'ю жалість,
(Яка у спадок нам дісталась)
Приходить. Наче ми не знали,
Що юності всього замало:
Любові, радісних емоцій,
Тому в душі у серці досі
Відлуння юних днів щасливих,
Де все було - і грім, і зливи,
І небо світле і глибоке,
І добрими були пророки,
Думки осяйні провіщали,
Немовби янголи над нами
Частіш з'являлись з кожним роком.
Життя ж було не без помарок.
Ми щось такого наробили,
Втручалися недобрі сили,
Частіше насувались хмари,
Любов затьмарюючи нашу,
Гірку наповнюючи чашу
Так, щоб наповнилась по вінця,
Щоб в серці поселився відчай
І жалість за отим минулим,
Де ми були ще нерозлучні
Із вірою в щасливу долю,
Де панувала на престолі
Надія в світле майбуття, -
Не животіння, а життя
Чекало без гіркоти й болю.
Хіба я можу по-другому, -
Без тебе ні ногою з дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2025
Приснилася весни мелодія.
То, мабуть, так душі хотілось,
Щоб знов весняне сонце сходило
І зігрівати заходилось
Дерева, що дрижать від холоду,
Бруньки, коріння занімілі,
Душі хотілось, як замолоду,
Заповнить піснею пробіли.
В години хмурі і жорстокі
Вона завжди весну чекала,
Готова все терпіти, поки
Квітучі дні не наставали.
Дай Боже, знов весни діждатись,
Почути пісню світанкову
І солов'їної кантати
Зіркову чудо-постанову.
Душа жадає, як ніколи,
У сонячнім зігрітись колі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2025
Минає день і на порозі вечір,
І незабаром навернеться ніч.
Трапляються в житті й незвичні речі
І вкажуть, - що життя коштовна річ.
Воно здавалось, наче недолугим,
Коли у сутінках і небо, і земля,
Коли надію втрачено, як друга
Й беззахисна душа, як немовля.
І день минув, прийшов і вечір,
Не за горами темна ніч десь там...
І спогадів тягар наліг на плечі,
Вдивлятись в темінь боляче очам,
В імлу, в якій зароджується ранок,
Той що спасіння принесе душі,
Який загоїть всі нестерпні рани,
Це він думок освітлених рушій, -
Що не дарма приходить день й минає
І буде теплий вечір, тиха ніч
І впевнена душа, що не втрачає
Надію в щастя, як коштовну річ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2024
О як тебе не вистачає, друже!
Було мені спокійно, знав, - ти є.
Душа безсмертна!? Віриться не дуже
У потойбічне вічне битіє.
Я знаю, ти не надто в все те вірив,
Невпевненість і сумніви були.
А чи душа злетить, як птах у вирій,
Чи як метелик в світло із пітьми?!
Це протягом життя не розгадати,
Можливо, що лише в останню мить.
Як все життя оцим не перейматись,
Постійно душу цим не тормошить?!
Мій друже, так тебе не вистачає!
Твоя поезія зі мною і жива!
А чи спокійно там за виднокраєм
Душі, що віддзеркалилась в словах,
Відвертих і проникливих, і щемних,
Що кожний раз за душу так беруть!
Їх хочеться читати ще раз й ще раз.
Душа й слова, я вірю, не помруть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2024
В кожної епохи своя назва,
Є епоха Світла, Темноти...
І не одного, можливо, вразило, -
Ми жили в епоху бідноти.
Закінчилась бідності епоха
І прийшла епоха крадіїв.
Не було так за царя Гороха,
Коли красти ще ніхто не смів.
Сталось це за нашої епохи,
Стало крадіїв, як тарганів.
І нічого, що там того Бога,
Не бояться зграї крадіїв.
Це для них закінчилась епоха
Бідності і совісті якраз.
Цар Горох не був, напевно, лохом
І не допускав того, що в нас.
Ну, а в нас не цар, і слава Богу,
Та царя не має в голові
В того, хто в сьогоднішню епоху
Із собою крадіїв привів.
Бачать і поки що терплять люди,
Скільки ще терпітимуть бедлам?!
"Аз воздам" - не дінеться нікуди,
Кожному воздасться по ділам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2024
У поета серце, - третє око.
Він, - ворона біла між людьми.
Бачить вогник в глибині пітьми,
Позахмарні небеса високі.
Надчутливе серце у поета,
Чує тишу неба і громи,
Споглядає і чуми бенкети,
І бенкети посеред чуми.
Серце у поета, - третє око
І гостріший має зір тому.
Бачить наскрізь все і напряму
Всьогосвітнє Око з свого боку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2024
Я не хотів ніколи, рідний мій Вовчанську
Тобі такої долі, світової слави!
Розбитий, наче Герніка ота нещасна,
Не занімів, як кролик ти перед удавом,
Характер показав козацький свій прадавній.
Зберіг обличчя не в одну всесвітню бойню,
Поранення були, заділо десь там злегка...
Пробач, я приїздив до тебе, як до Мекки,
Так рідко! А тепер куди? В криваву довбню,
Де кожну мить чека смертельна небезпека!?
Де вже живого не залишилось нічого!?
Де пращури перевертаються в могилах!?
Яка ж то позамежна і нелюдська сила
Так прокотилась від порога до порога!
Вернулися часи, мов Гога із Магога.
Мов по тобі пробігло стадо динозаврів
З якогось там іще незнаного періоду,
Яке на тебе виродки погнали підло.
Було у тебе вчора, - що покаже завтра?
Як оновити твою душу, - невже пізно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2024
Наворачивается слеза, наворачивается...
Е. Евтушенко
Навертається сльоза, навертається, -
Все не так, якби хотілось, обертається.
Обертаються галактики і атоми,
Про одне я думав, мріяв, - і ось на тобі!..
Обернуся і вдивляюся до болю,-
Наче не такою бачив свою долю.
Навертається сльоза, навертається, -
Знов сумні-сумні думки повертаються
І згадається про все, що не збулося,
Може, тому і посивіло волосся.
Підійду я до вікна, навкруг погляну, -
Жовтень вийшов прогулятись на галявину,
І навернеться сльоза, знов навернеться,-
Моє літо, моє сонце не повернуться!
Не повернешся і ти, мій любий хлопчику,
Не побачимося, - хочеться-не хочеться,
Бо давно обрав собі ти іншу вотчину.
Зустрічалися з тобою ми так мало,
Лихо зле не одного мене спіткало.
Навернулася сльоза, накотилася, -
У страшному сні такого і не снилося,
Не такою мені бачилась дорога, -
І звертатися до кого, окрім Бога?!
Нова стежка, може, до чогось протопчеться, -
Повернути радість хочеться, так хочеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024
Невже любов у нас вчорашня,
І закінчилось все учора?
Немов набігла хмара чорна,
Життя затьмарюючи наше.
І стала посмішка гіркою,
Слова відверті, і поготів
По вінця сповнені гіркоти,
Тепер дивують злою грою.
А скільки в погляді колючок,
І стільки за життя не бачив,
І щоб подовше ще помучить,
Слова доходили до плачу.
Лиш серце може все пробачить
Воно не звикло до розлучень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2024
Немовби живем на вулкані.
Чи попіл, чи сніг з небосхилу
Завалює землю щосили
Чи з неба то падають камені?
Нічної навалено сажі,
Вселенська за вікнами копоть,
Немов із помпейських розкопок,
Чи знайдуться залишки наші?
І літ через сто не раніше,
А там наші душі безгрішні,
А там - наша юність недавня,
Осколки надій неостанні,
Серця, що навиліт поранені,
І наша любов до останнього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Неначе дикий мед, були твої вуста,
Гірчинка відчувалася доволі,
Весняні листя так гірчать в тополі,
Коли над нею синьоока висота.
Як дикий недоступний мед були вуста,
Були ще недоступнішими наче.
Тоді я був іще сліпим, не бачив, -
Що наш медовий місяць все ще не настав.
Бо ще були твої вуста ,як дикий мед,
Життя ішло і не здавалось медом,
Солодощів не обіцяло наперед.
Не бачив сенсу я в простому кредо,
В банальних і затертих до дірок словах, -
Що без гіркоти щастя й долі не бува!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Що ж реальність? Сон, немов вві сні?
Бо на Світі стільки нереального...
Чи здалось, почулося мені,
Чи то голос внутрішній, чи дальній? -
"Не тягни у Світ свою печаль,
Хай вона залишиться в долині!
Новий Світ відкрив осяйну даль,
Зрячим хочеш буть, то стань віднині!
Хочеш щось нове відчуть? Відкрий
Серце своє зорям променистим!
То хіба несильний ти такий,
Та чи не з Божественного тіста?
І хіба в душі не збереглась
Божа таємнича, чиста іскра?!
І веде свій відлік Новий Час, -
І у нього сяюча палітра!
За порогом кинь тяжкий тягар,
Той, що мучить душу твою вічну,
Бо життя твоє, - то Божий дар!
Та чи Бога радувати нічим?
Скажеш, - це життя не обирав,
Але шлях свій обираєш сам ти
І квиток щасливий вже дістав,
Тільки один Бог тому гарантом!
То ж життя навчися цінувать,
В всьому, що оточує навколо,
Так, щоб Світ тебе поцілувать
Захотів, відкривши світле коло! "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024
Пам'яті Ірини Фаріон
Жінок вбивати,- справа звична
Завжди була для федерації.
А чи таємно, чи публічно
Вона своїх всіх перебила,
Що правду виказать посміли.
Яка там ще, - емансіпація!?
Для федерації всі рівні :
Чоловіки, жінки і діти,
Раз плюнути для неї, - вбити!
Для цього методи є різні,
Є виконавці, в справі терті, -
Застрелити, чи отруїти,
Чи так, - замордувать до смерті.
Зазвичай їй, - убивць пригріти.
Коли я чую, - федерація,
Асоціація одна :
Катів і кіллерів - це нація,
Смерть для людей - це все вона!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2024
Другу Олександру
Ти був в раю, де вічне Сонце гріє,
Куди до Афродіти прилітав Гермес ,
Там, де збуваються людські всі мрії
І Зевс прихильно посміхається з небес.
Де є усе, чого душа бажає,
Як і годиться те у всякому раю,
Де в руки сиплються самі врожаї,
Немовби люди там не мелють, не кують.
Ти побував насправді в райських кущах!
Ти був вже там, хіба не пригадав?
Чому не залишив нас, Боже, невмирущими,
Зривать із древа яблука нікому б я не дав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
Коли голосували ті за нього, -
Вони обрали лихо і війну.
Ну, а тепер прохають, молять Бога :
"Спаси! " і ворогів що сил клянуть.
Сліпі! Та я їх майже не жалію,
Жалію тільки рідних і дітей,-
Звалилися на них страшні події!
Багато в світі ще сліпих людей.
І стали разом всі отак сліпцями,
Пішли по миру помочі просить.
Про все забули ті, що обіцяли, -
Епоха бідності закінчиться умить!
Епоха це невігласів, абсурду, -
Розумних, зрячих повели сліпі, -
Кудись наосліп, навмання, в нікуди.
І що ж тепер довіку так терпіть!
Чи хтось зізнається, що в нього катаракта?
Хоч, начебто навколо бачить щось.
Колони йдуть сліпих життєвим трактом,
І я іду, бо так вже довелось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2024
(Хіба не радість)
Світлані
Хіба не радість, - у вікно прочинене
Чарівно усміхається весна?
Хіба для того не було причини,
Душа весь час чекала: -Де ж вона,
Яка б любить на все життя навчила?-
Душа відчує музику чарівну,
Коли вона у мрії порина,
Які весна усе життя навіює, -
Зустрітися з казковою царівною,
Душа її побачить, - Це вона! -
Що любить музику, весну і квіти,
Квітучий сад, трояндову зорю,
Що любить мріяти, немов летіти
Понад землею, - те, що й я люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2024
Бог створював типові все ж створіння,
Налагодив конвеєр божий свій,
Та виникали недорозуміння, -
Траплявся в виробництві раптом збій,
У той процес втручався, певно, змій.
З'являлось іноді на світ таке щось,
В стандарти, що не лізло аж ніяк, -
Ставало несподіванкою дещо, -
А чи то геній був, чи маніяк.
На світ з' явились люди десь ось так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2024
Спогади, як за плечима клунок,
То наче пір'ячко, то наче прес.
Все життя, немов повільний трунок,
Яке здавалось, як делікатес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
І спікся день, із пилу, з жару
Підносить знову він свої дари.
Змітає абрикоси з тротуару
Сумний двірник вечірньої пори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Я не хотів ніколи, рідний мій Вовчанську,
Тобі такої долі, світової слави!
Розбитий, наче Герніка ота нещасна,
Не занімів, як кролик ти перед удавом, -
Характер показав козацький свій прадавній.
Зберіг обличчя не в одну всесвітню бойню,
Поранення були, заділо десь там злегка...
Пробач, я приїздив до тебе, як до Мекки,
Так рідко. А тепер куди? В криваву довбню?
Де кожну мить чека смертельна небезпека!?
Де вже живого не залишилось нічого!
Де пращури перевертаються в могилах!
Яка ж то позамежна і нелюдська сила
Так прокотилась від порога до порога!
Вернулися часи, мов Гога із Магога.
Мов по тобі пробігло стадо динозаврів
З якогось там іще незнаного періоду,
Яке на тебе виродки погнали підло.
Було у тебе вчора, - що покаже завтра?
Як оновити твою душу, невже пізно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
Війна у Франції не йде,
А там іде олімпіада.
Рекорди будуть де-не-де
І переможці будуть раді.
А ми вдивляємось з окопів,
Хто плигне вище, дальше всіх,
Тому заплеще вся Європа, -
Ми порадіємо за них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Іде війна! Години йдуть, роки,
Іде чемпіонат, олімпіада...
Накликав хтось події рокові,
Що будуть люди вже життю не раді.
Іде війна! За нею біди йдуть.
Та в чому ж перед Богом ненька винна?!
О Господи, який тернистий путь
Проліг, і як завжди, для України!
Іде війна! І це вже не війна,
А лиходійство йде уже всесвітнє, -
Це розіп'яти хоче сатана
Україну, - в світі щось було подібне.
Іде війна! Прихильники її
І масло ллють, і підкидають дрова,
І смерть проходить вільно по землі,
І як завжди, для публіки це - шоу.
Іде війна! Це вже не новина.
І що нового в світі? А нічого!
Суєта суєт всесвітня йде одна!
Насупилися брови знову в Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
І для душі буває насолода,
Осліплення, що не шукає вад,
Як сонце серед хмар, - сліпуча врода,
Як спалахи трояндових сонат.
Захмарна насолода, - чути скрипку,
Чи віртуозний прочитать сонет.
Поезію і музику так рідко
Душа стрічає раптом тет-а-тет.
Зустрінеться краса одного разу
Душі, та зрозуміє без підказок:
Ось поряд, під рукою, це вона,
Гармонія! В якій не місце вадам
І їй уже нічого не завадить, -
Нерозуміння падає стіна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2024
О як підкореному підкорити
Жіноче серце, як зібрать букет
Із розмаїття слів, що є на світі,
Почати і завершити сонет?
Мистецтво - квітку підібрать до квітки,
До слова слово, - чим це не букет?
І все для того, щоб хоча би зрідка,
Красу жіночу стріти тет-а-тет.
Краса красу доповнює природньо,
Довершеніше, що є на сьогодні?
Уява пише чарівний портрет.
Що може буть чарівніше на світі
Краси жіночої посеред квітів?
Ось ще букет, - завершений сонет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2024
І скільки квітів не було б на світі,
Та все одно їх буде мало все ж,
Щоби коханим дарувати квіти.
Завжди закохані не знають меж.
Троянд мільйон коханій, - це ще мало,
Хай буде їх мільйон і плюс одна.
Коханням щедро так обдарувала
Велике серце доля навісна.
Хіба кохання має якусь міру,
Бо розраховане воно лиш на довіру,
Воно омани відчуває яд.
Кохання справжнє, наче в квіти вбране,
Якому люба й квітка під парканом
Й безкрайнє море сяючих троянд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
Земля зомліла вся від спеки,
Уже і дихать нічим їй,
А хмари дощові далеко,
На хвилі десь там на своїй.
Води краплину їй, хіба що,
Уже терпіть немає сил.
Не квапляться чомусь ледащо
Хмарки з дощем, як не проси.
І на землі усе страждає,
І спрагу як угамувать?
Від того наче дах зриває,
Нелегко зовсім пити дать.
"Дай пити, питоньки хоч трохи!" -
Кого просить-молить? Іллю?
Куди поділися пророки?
За справу би взялись свою!
Чи є іще у нас мольфари?
Та хоч би відьми й відьмаки
Пригнали дощові би хмари.
Хай зливи будуть, хоч які!
Хай злива всю накриє землю,
Щоб наковтавсь пісок води,
Щоб напилися чорноземи,
Та так, щоб не було біди.
Бо не потрібно нам потопу.
Хай прийде дощ рясний взапас,
Та хоч транзитом, автостопом, -
Той дощ би спас і землю, й нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2024
Світлані
Я море пригадав до болю
І кипариси під вікном,
Не в змозі я змінити долю,
Якби і був би чаклуном.
Плескались в морі ми доволі,
Як парочка дельфінів, нам
Здавалось, - на морськім просторі
Спокійно людям й кораблям.
Шуміли хвилі під скалою,
Під каменем чаївся краб,
А чайки скиглили з журбою
І поряд швартувавсь корабль.
Захоплювались хвилі грою
І хлюпотіли, наче так,
Щоб убаюкать нас з тобою,
Ще усміхався нам моряк.
Не знали ми, що зло-нещастя
Тамують кораблі в броні
І що вже плавають зубасті
Акули і на мілині.
Що буде вся земля квітчаста
Не в бризках моря, а в крові,
Що будем згадувати часто
І мирне море й кораблі.
Якби ж то знали ми, як би ж то...
Без моря жити б не змогли, -
Наділи з мушель би намисто,
З дельфінами би поплили, -
Де вітер свище, сині хвилі,
Де сонце вічно золоте,
І нам було б усе по силі,
Усе просте і непросте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2024
Під рідним, синім, сяючим склепінням
Жилося добре нам усім гуртом.
Життя, як дерево в цвіту з корінням,
Війна в нас раптом вирвала зі злом.
Війна сама собою не приходе,
За нею слідом смерть, розруха йдуть,
Водить летальні любе хороводи,
Вона метка , отруйна , наче ртуть.
Від того цвіт розвіявся по світу,
Квітучий, рідний залишили край
Його майбутнє, - і жінки, і діти,
Бо в рідний край заліз страшний бабай.
І він не віртуальний, а реальний, -
Залізна плоть і дихає вогнем,
І погляда за горизонти дальні,
Все більше шаленіє з кожним днем.
Наш цвіт повернеться! Коли? Не знамо...
Розрахуватись треба з бабаєм.
Питає все частіш дитина: "Мамо,
Коли ми з татом бабая уб'єм?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
Дітей лякали ми бабаєм.
І новий заявивсь бабай.
І ось бабаїв дика зграя
Удерлася в наш рідний край.
І не лякають, а вбивають!
Життя зірвалось під укіс.
Пощади зграя та не знає,
Немов вселився в зграю біс.
Підступна, підла, осоружна
Готова зграя рушить все,
Готова і здихати дружно,
Війна - відомий їй процес.
І все іде не по-нарошку,
Де грань між смертю і життям.
Як змія бив Котигорошко,
Б'ють хлопці зграю по соплям!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
(Майже народне)
Ой, Україну попиляли
Всю розпиляли на шматки
І між собою розпихали
Усякого добра немало
Клани! Що ж, - вони такі!
А ось народ, який роззули, -
Його роззують ще не раз!
А має що?! Чотири дулі,
Ще й з маком! Дурні, наче кулі
Надуваються нараз!
Та скільки треба ще терпіння,
Щоб стать терпілами-таки?!
І кожний раз із розумінням
Розумне сіється насіння, -
Сходять тільки будяки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Що пам'ятаю, - все забути хочу,
Терзає біль, як той орел, весь час,
Що прометеєву печінку точить.
Як все забуть болюче водночас?
А що було колись там до потопу, -
Хіба я пам'ятаю про оте?
Хтось пам'ять стер мою ще допотопну,
Без цього щось нове не проросте.
Щось відбулося, чи не відбулося,
Згадалася якась там маячня.
Чи щось було, та чи мені здалося?
Та це ж воно усе моє життя!
Як буть щасливим, як нова копійка,
Блищать по-новому до всього і усіх?
Невже щасливим буду я настільки,
Не пригадавши де є гріх, негріх?
Те що вважається в житті гріхами,
Хіба не розповів про це Ісус?
Тому не можу жити я безтямно,
Тому, напевно, й пам'яті боюсь.
Ну що ж, то хай вже мою душу точить,
Як прометеєву печінку той орел,
Терпіти наберуся знову мочі.
Щось пам'ятаю, - значить не помер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2024
Десь йде футбол, десь дискотека,
Співають люди і танцюють
Війна дала нам іпотеку, -
До строка, може, відпрацюєм.
І, може, ще повеселимось
Розвіємо думки сумні ми
В країну повернуться з чимось,
Додому рідні пілігрими.
Всі будуть раді і щасливі, -
Що ось домівка, рідний дім,
Та серед стрічей галасливих
Хтось засумує над нічим:
Було гніздо, і була хата, -
Бур'ян і пустка, щебінь, пил, -
Сусід лишив нам загадку, клятий,
Серед нелічених могил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
Чи є життя, коли в житті
Пріоритети бомб і куль
І множить все війна на нуль?
Чи Світ до пекла на путі?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2024
Жили собі люди, жили і жили,
Вітались завжди: "Здоровенькі були!" "
І на тобі! Зграя ввірвалась презла!
Така от біда! Отакі от діла!
Вже не вистачає снарядів і куль.
Вчепивсь не один в нас скажений пітбуль.
Уже ми по-всякому - й так, й перетак,
Вже начебто свора вся кров'ю стіка,
Ніяк не відстануть, - порода така.
Їх точно якийсь натаскав маніяк.
А треба зробити було ще давно
Прищеплення вчасно від чумки і сказу
І може, запізно робити це зараз.
Змінити незмінне кому це дано?
І що тут подіяти? І очевидно,
Їх всіх лікувать кардинально потрібно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2024
Спливає кров'ю Україна.
За що їй доля отака?!
Європа дивиться пасивно,
Європа знов чогось чека.
Як ненависний нам, той смертний
Ординський дух! Орда знов пре!
І знову лізе так уперто
В Європу, взявшись за старе.
Вбивати, руйнувати, нищить
І красти, в око що впаде,
Кичитись духом своїм нищим
Спроможна, як ніхто, й ніде.
Яке нашестя по рахунку
Отримав XXI вік,
Що майже підійшло впритул
До єврозападних доріг.
До серця хоче дотягнутись,
До Києва, як до Русі.
І знову їй нестерпно скрутно,
За всіх стоїть ізо всих сил.
Європа дивиться пасивно,
Як б'ються вітязі нові -
Попович, Муромець, Добриня,
Бо в українській є крові
Ті гени, - й звуться: Воля, Гідність,
Не стерла їх нова доба!
І як завжди, іде нерівна
Із супостатом боротьба.
І знову, сном мов оповита,
Європа, ще не дошкуля
Орда, що пре несамовито, -
Комфортно споглядать здаля,
Немовби ігри в інтернеті -
Азарт, інтрига, - хто кого?
Чи вітязі здолають єтів,
Чи ті доб'ються знов свого.
Нестерпно боляче, що гине
Цвіт нації, країни цвіт -
І щогодини, й щохвилини!
А Світ не зна, - що за весь Світ!
За білий Світ, за вільний Світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2024
Хто сплячих разом всіх розбудить?
Їх розбудити ще зумій!
І сплячі ті, раби, чи люди,
А хто з них хто, ще зрозумій ?
Чи вийдуть із рабів все ж люди,
Чи стануть люди ті - людьми,
Коли про себе думать будуть:
Ми не раби, раби не ми!
Чи є раби, що вийшли в люди!?
Є рабство нової доби -
В лайні по груди, вірять в чудо,
Оце і є вони, - раби!
Хіба не чудно, - вірить в чудо?
А що рабам іще робить!?
Хазяїн скаже, - так і буде,
Всіх ощасливить в одну мить!
Хазяїн разом всіх утішить,
(тут не зівай, часу не гай)
Коли рабів убогих, нищих
Він скопом поведе у рай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
Мій Вовчанськ - це міні Маріуполь,
У біди страшної той же самий стиль -
Мов якийсь циклоп ялозить дупою
Нарочито в цих місцях з усіх зусиль.
Людоньки, кому таке це снилось ?!
Їздили в Шебєкіно туди-сюди...
І ось раптом в рашкі всі сказились, -
І від півдня до північної гряди.
Хто це знав, - незвані влізуть гості,
Щоб нам навіженість показать свою!?
Хто б подумав, що жили ми на краю
Моря Люті, океану Злості.
Залишили пращури нам спадок
Справді смертоносну цю болотну гниль, -
Розплодилось в ній без ліку гадів,
Ось тепер до нас і лізуть звідусіль.
Чом святого воїна Михайла,
(А була ж нагода, та іще й яка!)
Під врочистий передзвін пасхальний,
Гадину розчавить не взялась рука!?
А тепер ми маєм, те що маєм...
Та невже зусилля наші марні?!
Важко заганяти гадів в болота, -
І це справді зараз справа непроста,
Та ми вірим, - з нами Правда пресвята!
Скільки же у нас по всій по Україні
І великих Маріуполей, і міні !?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2024
І битва йде на виживання,
На жаль вона ще не остання,
Лихих новин вже через край,
Де пекло наповза на рай!
У Війни немає вихідних,
Ні перерв немає, ні спочинку,
Тільки перекурить на хвилинку
Й знову б'є у серце і під дих.
І не знає вихідних Війна,
І на кожнім кроці вона чинить
Беззаконня, - бід усіх причина,
Бо абсурд з абсурдів - це вона.
Відпочинку у Війни нема, -
До кривавого працює поту,
Кров товче у ступі, наче воду,
Доки не накриє всіх пітьма.
Вівтарі Війни - це кров і прах,
Там де на нулі життя і мудрість,
Там Війна, як абсолютна дурість,
Свій бере початок в головах.
Коли розум втрачено і сенс
Існування щастя, як такого,
То тоді безумство вже надовго...
Та розпаду включено процес
Антиістини, ілюзії дзеркал,
Де Війна зриває перепони,
Набирає лютого розгону,
Підіймає свій кривавий вал.
Йде Війна! Кривавий вічний бій
Між Добром і Злом без компромісів,
Де всі видно пекла, раю риси, -
Янголи зійшлись і бісів рій.
Це зійшлися Світ і Антисвіт!
Смерть в Війні, неначе її писар, -
Мертві душі вносить у свій список,
Чисті і нечисті душі в звіт.
У Війни немає вихідних!
Та невже немає їй зупину,
Як спинить Війни зловісний хід?!
Скільки віддуватися за всіх
І життям платити безупинно?!
Рветься з усіх сил на Божий Світ
Зло, що накопичилось донині!
Як достукатись до Бога так, щоб Він
Всі закрив портали для всіх війн!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2024
Хотят ли русские войны?
Спросите вы у тишины...
Ев. Ев.
Чого поліз до нас, москалю?!
Немов з якогось задзеркалля!
Ніхто тебе в нас не чекав!
Не вгомонишся, прешся далі,
Назад крути свої педалі,
Не тільки нас, усіх дістав!
І хто поступить необачно,
Щоб в його дім заліз безхатченко,
В покої світлі, в чистий дім?
А в європейський і поготів!
Ти гірше гунів, або готів!
Ти остогид давно усім!
Ти запитай-но у Одеси,
Вона захоче, щоб агресор
По Дерибасівській шниряв?
Чи схоче Харків, запитай ти,
Щоб крісло мера гауляйтер
Своєю дупою зім'яв?
Поїдь у Київ, там спитай ти,
А чи були у нього браття,
Чи не було їх взагалі?!
І Україну запитай ти,
А чи захоче віддавати
Синів і дочок в москалі!
Відверту думку щоб узнати
У добрих у людей спитай ти,
Хто ти такий, хто ви такі ?!
Спитай хоч Господа самого,
Хто зараз ви такі для нього?
І може відповість-таки?
На путь наставить вас убогих,
Дорогу вкаже до барлоги, -
Туди скоріше, навтьоки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2024
Хотів він зазирнути в його очі,
Зустрів зіниці сатани.
Портали пекла і війни
Розверзнуті охоче.
2019р.
Якого ж він поперся в президенти?
Збирав аплодисменти б, девіденди,
І дивлячись на нього, маргінали
Від сміху животи би надривали,
Наївні ідіоти, як ніколи,
Голосували би не по-приколу,
По-іншому би все ж таки вони, -
І не було б великої війни,
Не вили би сирени і ракети
Були б ще запаковані в пакети,
І стільки не було б у нас смертей,
Розбитих міст і сіл, і доль людей,
І друзі не загинули б молодші
Мої, веселі і розумні хлопці ,
І дочок би на шлюб в якомусь році
Благословили і зятів хороших,
І не було б багато ще всього,
Покрило що, як пліснява його.
Так ні, він вирішив, як Прометей,
І як ніхто, все зробить для людей, -
Дасть вогник миру! Вийшло ж навпаки, -
Заглянувши він в очі сатани,
Підлив ще масла в вогнище війни,
Яка і так тягнулася роки.
Як обіцяв, він "сделал" Україну
І раз, і два, і навіть, вже не раз.
Чи візьме він на себе всі провини,
На стадіоні з'явиться з повинною,
І там же, знову ставши на коліна,
Покається перед народом у свій час?!
Хто знає це? Хто ж певен в тому з нас?
Покаже час всю правду без прикрас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024
Зранку чаю заварю побільше,
Чай гарячий, може, душу втішить,
Не відмовлю я собі ні в чому
І нап'юся чаю досхочу.
І сьогодні ні ногою з дому,
Поміркую, як було раніше,
Що нового в світі я почув?
А почув нового я нічого,
Світ старою все іде дорогою
І ніяк із неї не зверне,
Може, чай зігріє все ж мене?
Чай мені зазвичай не зашкоде.
Мабуть, друзям потім подзвоню:
- Як у вас природа там, погода
І яке сьогодні в вас меню? -
- Все по-старому, нового ані чого,
Живемо як-небудь, слава Богу!
Світ старою шкандиба дорогою,
Ми тримаємось за нього якомога,
Від старого Світу допомоги
Будемо чекати іще довго. -
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2024
І
В житті і чарівне бува, -
Киплять білопінні акації,
Тривають у світі дива -
І кожна билинка жива
Розквітнути хоче ще вранці.
Бузок відкіпів і підряд
Акації слідом щосили
Ураз одночасно вскипіли,
Мов світла завмерлий розряд, -
Це душі їх світяться білі.
Упину не знаючи, втоми
І зранку і вдень і вночі
В природній гарячій печі
Підходить весняна опара,
І запах пухких калачів
Відчує весь світ незабаром.
Це вічний працює двигун,
Невидимий оку простому,
Ледь чутно тремтіння і гул,
Неначе з далеких трибун,
Доноситься дійство невтомне.
І скільки вже діб так підряд
Чаклує, і не наугад,
Над сумішшю ватри й вина,
Могутній алхімік, - Весна!
ІІ
Чарівне чаклунство навколо!
Це показ моделей весняних?!
Дерева зібралися в коло -
Царівни у шатах чудових,
І кожна із них незрівнянна!
Це високородних порід
Зібравсь одночасно весь цвіт!
ІІІ
Я мовби в чарівному колі!
Дерева, що вчора ще голі,
І раптом - у шатах чудових.
Весна не працює спокволу,
На тлі іще лютої сили,
Яка безперервно, підступно,
У люті своїй безпробудній,
Знекровлює землю щосили,
Не знає упину і втоми,
Кайфує від того погрому.
Ну що ж, чародійка Весна
Воздасть отій силі сповна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2024
"Пропав синок мій, безвісті пропав,
Можливо він потрапив у полон,
Там беззаконня, - це у них закон"-
Сусід про наболіле розказав.
Я співчував: "Що ж, шанси є завжди
В обставині, здавалось б непростій,
А жити неможливо без надій."
Ой, натворили нелюди біди.
Сусіда постать згорблену стрічав,
Неначе смутку він тягар носив,
Віталися, як завжди зазвичай,
Розпитувать не вистачало сил,
Йому нелегко, все я помічав.
Є безперечно істини прості, -
У кожного тягар свій у житті.
Не зможе зняти твій тягар отой,
Мабуть, ні друг, ні лікар, ні герой.
І пережити все самому треба
Молити Бога, сподіватися на себе?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024
Як здавна вказують нам заповіді Божі,
Що зло творити один одному негоже.
Підстав щоку і возлюби врага свойого
Так, щоб від нього не лишилося нічого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024
Треба душу музиці навчати,
Хай там на гітарі, на роялі,
Імпульс початковий їй надати,
Щоб сама навчалася надалі.
Душу музиці навчати треба,
Щоби чула голос часу, неба,
Щоб відчула звуки щастя й горя,
Голоси усі землі і моря.
Тоді вийдуть на високу сцену
Нові бахи, моцарти, шопени,
Для душі заграють, як по нотах,
Світові відкриються красоти,
Всі гармонії земні, - й надалі
Не терзатимуть ні біди, ні печалі
Ті, що землю вічно навіщали
Ще з тих пір, коли вона в польоті
В часі-просторі, в пітьмі кромішній,
Де були прогнози всі невтішні.
Тим, хто крикне: "Гойда!" Скажуть: " Годі!
Геть ідіть! Бо ви давно тут лишні! "
Чи душа була колись безгрішною,
І не знала сенсу вічних пошуків?
А чи був рай на Землі-горошині?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024
Любов моя до тебе неминуча,
Занесена в невидиму скрижаль.
І наче легко піддаються кручі,
Та ми усе ж на відстані на жаль...
Постійно я у снах тебе знаходжу,
Цілую й обіймаю ніжний стан.
Чекаю так давно хвилину гожу,
Коли б насправді я щасливим став.
Але вона надмірно забарилась
І я тускнію безпорадно сам.
Прийди до мене, я кричу щосили,
Мені набрид самотній тарарам.
yusey
Пародія
(не винуватий я, вона сама написалася!
Дякую за натхнення yusey)
Любов моя до неї неминуча
Є в Книзі Битія. Любов - скрижаль!
Готовий я круті долати кручі,
Для неї все! Мені себе не жаль.
Вона приходить увісні до мене,
Коли Морфей баюкає мене.
Щасливий я щонощно і щоденно,
Мене цей сон уже не омине!
Із самозабуттям її цілую,
І ніжний стан, а також напівстан,
І мріяв, марив завжди про таку я,
Такому щастю я дивуюсь сам.
Прокинувшись, тускнію весь змарнілий ,
Аж гульк, нема її ні тут ні там
"Куди поділась? - я кричу щосили, -
Мені набрид самотній мій бедлам!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2024
Любов буває різна : неминуча,
Буває, що і омине на жаль.
Вона ж для мене скрипка неприручена,
А я її всевідданий скрипаль.
Які у неї є чарівні звуки!
Що можуть підкоритись лиш перстам.
Є музика любові, - що за мука
Вивчати ту науку сам на сам.
Любов, здалось, зі мною так споріднена,
Немов в сорочці, з нею народивсь.
Всі їй співали і співають гімни,
І я співаю зараз, як колись.
Вона відчує музику й молитви,
Де несумісні лицемірство й фальш.
Вона лиш обирає душу світлу,
Любов - вона Весняний вічний вальс!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2024
Дощ пройшов нечутно по Землі,
Що пропахла зеленню і пилом.
Де Христос проїхав на ослі,
Розквітали квіти там щосили.
Що хвилює душу навесні?
Сонечко ласкаве, як раніше...
Рано залишатись в стороні,
Треба рано встати, - і потішить
Дощик, що проходить по Землі,
Сплять пташки і квіти, - іще рано...
І Христос, що не дрімав в сідлі,
Воздає Отцю хвалу-осанну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2024
(переклад з російської варіант 1)
Що там діється? Свято Всевишне!
Квітне в квітах увесь небокрай,
Піднебесні і яблуні, й вишні,
Розквітають із краю і в край.
Всюди квіти цвітуть осипаються,
Аж до краю земної імли,
А над ними ще другі зійшли.
Чи прощаючи всіх, так вітаються?
І над всим цим суцвіттям, - розквітла
Синя вись, куди оком не кинь.
І відкрилась небес височинь
Та, де крила пташині привітно
Обіймають усю далечінь!
СВЯТО
(переклад з російської варіант 2)
В небі квіти цвіли на весь Світ,
В Небі Свято вершилось Всевишне
І всесвітні там яблуні, вишні
На весь Світ розсипали свій цвіт.
А над ними нові вже цвіли,
Пелюстки в Небесах розсипали.
В піднебессі поволі світало
І ставало світліш на Землі.
Над суцвіттям розквітлим отим,
Наче хтось ліхтарі засвітив,
Височила ще Вись надвисока,
Білі-білі, широкі-широкі
Крила там обіймали Світи!
ПРАЗДНИК
Расцветали на небе цветы, –
В небе праздник творился Всевышний.
И небесные яблони, вишни
Осыпали свой цвет с высоты.
Расцветали цветы, просыпаясь,
А за ними другие цвели,
И склонялись до самой земли,
Иль приветствуя, или прощаясь.
И над этим соцветьем, при этом,
Ещё высь там такая была
Ослепительная! И приветно
Птицы, словно объятья, крыла
Развернули над всем Белым Светом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2024
Я яблука любив,
а ти любила груші.
Я яблука любив,
їх ніжний аромат,
Я яблуні любив
за білосніжні душі,
Коли під сонцем знов
відроджується сад!
Я яблука любив
і полюбились груші,
Коли одного разу
дала ти скуштувать.
І смак, і аромат
запали мені в душу
І стали мені груші,
як ніжна благодать!
І сік розливсь по венах
потоком ніжним, рідним,
І серце ненароком,
неначе сколихнув,
І стало моє серце
тоді грушеподібним.
Я яблука любив,
про них я не забув.
Який чаклун схрестив –
і яблуню, і грушу?
І їх з тих пір обох
повік не роз’єднать.
І схрещення оте
ніхто не смів порушить.
На яблуню і грушу
зійшла мов благодать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024
Будь ніжною, благав я, дивовижною!
Як мантру, я повторював не раз.
Хіба життя ми бачили по-різному?
Однаковим воно було для нас.
Була любов і просто розуміння!
Нікуди ж не поділися вони?!
Та ось між клемами з’явилося іскріння,
З моєї, із твоєї сторони.
І, може, це з’явилося з роками,
Щось накипіло на душі немов.
Щось з нами трапилось... Що з нами?
Немає ніжних поглядів, розмов.
А, може, ніжність в нас втрачає сили,
У венах струм повільно протіка?
Пророкувала що стара Сивілла?
Була ж любов! Чи, може, не така,
Яка здалась на самому початку?
Були ми дивовижними в ті дні!
Я серце дам моє тобі на згадку, –
Собі залишу спогади одні.
Та залишилась під усім печатка!
БУЛА ЛЮБОВ!
Таки була!
Чи – ні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2024
1
Любов – це почуття, –
спалахує, як люстра!
Я ж – хмарка, що в штанцях,
а не якийсь там звір.
Любов, про тебе хто
чутки дурні розпустить, –
Тих до бар’єру я
враз викличу, повір!
Любов, – ти на віки!
А, може, на годину?
Любов, – безцінний скарб!
А, може, низка втрат?
Любов, все можеш ти!
Звеличити людину!
А можеш і дверима
ти грюкнуть не на жарт!
2
Любовь, – звук о тебе
ласкает сердце, ухо!
Я – «облако в штанах»,
а не какой-то зверь!
Любовь, – кто о тебе
распустит злые слухи,
К барьеру сразу тех
я вызову, поверь!
Любовь, – ты навека!
А, может, лишь на сутки?
Любовь, – сокровище!
А, может, цепь потерь?
Любовь, – ты панацея!
А, может, только шутка?
И перед самым носом
захлопнешь быстро дверь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024
Весняний затишок я бачу, як вві сні,
Цей острівець живих розквітлих квітів,
Що парасольками вишневими укриті.
Навкруг війна, - а на війні, як на війні.
Вона випалює усе... Навколо попіл
Вкриває простір, задихається земля...
Все більше й більше з кожним часом попит
На свіжий вітер, що летить до нас здаля,
Несе на крилах вісточку надії, -
Що з часом знову все розквітне, як весна,
І сонячне проміння всі серця зігріє, -
Не за горами Перемога! Це - вона?!
В вбранні блискучим, наче та Афіна,
У неї промінь блискавичного меча,
Дорога переможна лиш одна єдина,
Де неприйнятні компроміси й нічия,
Бо за спиною біль всього народу, -
Надія, воля, прагнення одне:
Спасти Життя, Країну, Землю і Свободу !
Війна, все осоружне - все оте мине!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024
Мені приснилось, - вранці по стерні,
Де коники тікали на всі боки,
Поблизу тихої, як сон, затоки
Я біг - і літо молоде нівроку
Назустріч усміхалося мені.
І не колола, лоскотала лиш
Стерня, як щільна щітка, мої п'яти,
В обличчя дихав ранок ніжно м'ятою
В душі щось розквітало, наче свято,
І вітер шепотів, чи то комиш.
Куди я поспішав? Спішать завжди
Кудись там роки юні безоглядно,
І кожен день для них буденне свято.
Куди летіли роки молоді ?
Я, мабуть, щастя відчував тоді.
А зараз що? То згадки лиш одні...
Я поспішав, прокинувшись до світла,
І ранок розгоравсь привітно...
Так в радість все було тоді мені
Вкінці весни і напочатку літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
Бог все створив, - що справа, зліва,
І всім намітив свою роль:
Ти - Жінка, будеш королівною,
Ось Чоловік твій, - він король!"
переклад з російської
ТОСТ
Бог создал всё, - что справа, слева
И всем наметил свою роль:
"Ты - Женщина, - будь королевой,
А вот, Мужчина - твой король!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
Треба дочекатись Перемоги!
Хочеться діждатись, як ніколи,
Коли землю ми очистимо від нечисті,
Може, й без чиєїсь допомоги.
Скільки буде ще і сліз, і болю?
О який тягар нам ліг усім на плечі!
Скільки ще чекати Перемоги?!
Боже, дай, щоб витримати, сили!
Та хіба Тебе щосили не молили, -
Звідки ще чекати допомоги?
Скільки б не тримались і як довго, -
Захистим ми все, що любим і любили!
Бо не марно йшли до Перемоги
Воїни і полягли не марно,
Щоб до Перемоги скоротить дорогу,
Сподіваючись на себе і на Бога,
Більше все ж на себе і незламну
Свою віру в безперечну Перемогу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
Найкращому другу, Олександру,
який народився в рік доброго Дракона
Дружба наша іспокон,
Від нуля до скону.
Ти дракон і я дракон, -
Ми удвох дракони.
Хто дракон дорослий з нас,
Хто дракончик-хлопчик?
Ти раніш з'явивсь в свій час,
Довше землю топчеш.
Хай на місяць, хай на час,
Я не суперечу -
Старший ти дракон із нас, -
Так, це безперечно.
Ми давно не малюки,
Віддаю законно
Право старшої руки,
Як дракон дракону.
Ясно, хто в нас генерал,
Генерал-полковник,
Головне, щоб кожен знав, -
Мирні ми дракони.
З'ясувалось, що дракон
Добрий є і скромний
І характер, міль пардон,
Зовсім не драконій.
Пощастило нам обом,
Мабуть, Бог боронить,
І ніякий злий дракон
Нас не роздраконить.
Про лихих драконів Світ
Дзвонить у всі дзвони,
Та ми знали з ранніх літ, -
Добрі ми дракони.
Ти дракон і я дракон, -
Ми за мир резонно.
Ділять світ, як той батон,
То дурні дракони.
Буде щастя на землі,
Мир і це законно.
Хай єднаються усі
Добрі лиш дракони!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2024
Весна пробудила дерева,
Своєю легкою рукою ...
Якась заважала їй ст*рва
Що живиться плоттю і кров'ю.
Щось схоже на Гідру, Химеру,
Висмоктує сили життєві,
Мов з номенклатур Люцифера,
Якогось нелюдського древа.
І як її здихатись? Дихає
Весна так з цілющою силою,
Що враз зціпеніли всі віхоли,
Що дмухали в душу щосили.
І денно, і нощно, щомиті,
Сліпучі спалахують люстри,
Як нові сузір'я всесвітні, -
Бутони, суцвіття, пелюстки.
Це наче оновлення Світу,
Цілющі фонтани б'ють соків!
Як добре, - прийшла вона в строки,
А в спину вже дихає літо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
Закінчиться війна тоді, коли
Вона подавиться людською плоттю,
Яка, як кетчупом, полита кров'ю
Так щедро, гноєм, сечею поготів,
Чадних пожеж, скелетів міст на тлі,
Де вже живих не стане під рукою,
Тоді і скаже, відригнувши: "Годі!
Нажерлася від пуза я, по горло!
Сиділа на дієті я так довго!
Моя ще не закінчилась дорога,
Не випутатись людству з моїх пут,
Поки не зрозуміє: Я - абсурд!
Безумства вірус, що приживсь в слухняних масах.
І вибухає вірус час від часу!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
Прошумить по-весняному вітер...
Абрикоси розпахлися скрізь.
Ти мені усміхнешся, - лиш діти
Можуть так усміхатись до сліз,
Після наче дрібної образи,
Де життя, мовби гра не на жарт.
І збирає весна свої пазли,
Надихне нас весняний азарт.
Подивись, як пройшли непомітно
В нас найкращі і дні і роки,
То ж давай посміхатись привітно,
Щось від щастя зосталось-таки.
І ніщо не зникає безслідно,
І не варт турбуватись тоді,
Що ми часом неначе нерідні,
Ми з тобою, на жаль, не святі.
Нам від цього ніякої користі ,
І для нас тільки шкода одна,
І для нервів і серця, і совісті,
Зцілить, може, нас тільки весна.
Беззахисні ми, мов малі діти,
Від житєйських залежні вітрів,
І куди нам з тобою подітись, -
Будем разом, - це ясно без слів.
Що ж, не будем терзатись питаннями ,
Пил образ ми стряхнемо замить.
Абрикоси розпахлися зрання,
По-весняному вітер шумить.
переклад з російської
ВЕСЕННИЙ ВЕТЕР
Прошумит по-весеннему ветер...
И вдохнув аромат абрикос,
Улыбнешься ты мне, - только дети
Могут так улыбаться до слез,
После самой обычной обиды,
Когда жизнь как игра, но всерьез.
Пусть немало всего пережито,
Всё ж наладится жизнь - не вопрос.
То, что стал я с годами не сдержан
И чувствительным, то не беда.
Знаем, каждый из нас не безгрешен, -
И зачем попрекаем тогда
Мы друг друга за что-то нередко,
Что в сравненьи с другим - ерунда.
Посмотри, как прошли незаметно
Наши лучшие дни и лета.
Но осталося что-то ж такое , -
(Не исчезнуть ему никогда )
Разве стоит тогда беспокоить
Нам друг друга, и не без вреда ,
И для сердца, для нервов расшатанных
От житейских недобрых ветров.
И пути у нас нету обратного, -
Быть нам рядом, - всё ясно без слов.
Что ж, - не будем терзаться вопросами,
Пыль стряхнем застарелых обид.
Облетают цветы абрикоса , -
По-весеннему ветер шумит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
Еліта, що це - інтелект, освіта,
Духовність і мораль на висоті?
Та справжня є у нас-таки еліта ,
В якої влада, гроші на меті.
Дорвавсь до влади, - краде по-елітному, -
Котедж елітний і таке ж авто.
Еліта - олігархи і політики,
Всі інші - лузери, чи кінь в пальто.
І їх так легко надурити можна,
Як пити дать, два пальці об асфальт.
Не може буть еліта незаможною,
Стара пішла, глядь, і нова є знать.
Міняється еліта на еліту,
Закон природи, - що отут гадать.
В еліти - (що там інтелект, освіта)
Закона три - брехАть ! хапАть! кидАть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
А нам чиєсь потрібне співчуття?
І хто утішить матір і вдову,
І заколише сироту-дитя,
Щоб не підняв на них ніхто брову,
Щоб рук не розпускав, не запускав
На їхні голови тьму лютих зграй, -
Смертельне залізяччя знов і знов ,
І що накрило землю з краю в край?!
Утішить серце хто, зупинить кров,
Яка вже розлилася, як ріка?!
Невже країни доля вже така, -
Знущався щоб над нею супостат?!
Вона ж то може гідно відплатить,
Нікчемних не послухавши порад,
Бо гніву струм нічим не зупинить, -
Наблизиться відплати, помсти мить!
Нам не потрібне співчуття чиєсь
Без допомоги і рішучих дій
Того, хто дба лиш про добробут свій,
Лиш на словах - свобода і прогрес,
Цинічні обіцянки без надій.
Та щоб Свободи твій вогонь не щез,
Борись, побориш, рідний Краю мій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
Та що ж - Любов?! Чи розуміють ті,
Які говорять, - знаються в любові ,
В думках, - утіхи тіла на меті,
Для цього є усі передумови.
Як розрізнить небесне і земне?
Де є вона - Любов? А де - Кохання?
Коли палає кров? Кого це омине?
Коли душі тривожать поривання?
Що бачать очі, - це іще не все,
Душа мовчить, закрите третє око...
Коли Макар собі телят пасе,
Чи дума він про щось таке високе?
Опівночі погляне якось ввись,
Душа незнано наче затріпоче...
Яка краса відкрилась! Ти дивись!
Зірки палають, як дівочі очі!
Лиш туга хилить голову униз
І погляд знову опада додолу.
Вогонь тремтить, шипить спокволу хмиз...
Любов! Кохання! Де ти, моя Доле?
P. S.
Як кажуть, боже - Богові! А те ,
Що роль в житті важливу наче грає,
Воно не грішне, хоч і не святе.
І щастя є, що раю відгук має!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2024
Дід "мессери" збивав,
Казав, неначе груші.
І я уполював,
І завалив я "сушку",
Бо не ловив я гав,
Сама летіла в руки.
Дід якось виживав,
Брав "мессерів" на мушку,
Я теж не відставав
І влучив "сушку" в дупу.
Дід вижив, повернувся,
І брязкали медалі...
І ти, моя матуся,
Діждись! Я, мов із сталі.
Та тільки ось зіб'ю
Тварюку ще крилату.
Тебе, братів люблю,
Помщусь всім оркам клятим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
І звідки той козел з'явився,
Який насправді звався цапом?
Чи, може, хтось його призначив,
Чи самостійно сам пробився,
Де проживали мирно поряд
Тваринки всякі собі мирно?
В своїх полях паслись спокійно,
Так ні, - з'явилось оце горе!
Всім спокою нема від тоді,
Когось бодне, лягне когось ще...
Таке бліде, хиляве, тоще,
Та злюще, підле по природі.
Обходить стали стороною,
Щоб з тим козлом не зустрічатись,
Та він навмисно лізе клятий,
Щоб щось лихого десь накоїть.
Як тільки вийде прогулятись,
І глядь, нікого вже немає.
Чого чекати, - хто це знає,
То краще з ним не зустрічатись.
Вже й думали зібратись браття,
Та й начесати цапу морду
Гуртом там якось при нагоді.
Та лячно, - може біснуватий,
Перекусає всіх до сказу,
То ліпше буде, - не чіпати,
Поговорити краще з цапом
І все з'ясується відразу.
Знов прогулятись вийшов якось,
Та й до ставка дійшов козел той,
В ставок заглянув, як в люстерко,
Став корчити страшні гримаси
І грізно роги наставляти,
І той давай не відставати,
І все страшніше час від часу.
То ж рішення прийшло спонтанно, -
Ах, так, - і розігнавшись, сходу
Він відчайдушно плигнув в воду,
Лиш гучно мекнув наостанок,
Пішов до раків на сніданок.
Мораль, - щоб цапа зупинити :
Є в світі засоби надійні !
Натрапивши на сили рівні, -
Він шлях закінчить тим кульбітом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024
Чому поліз він в пазурі,
Чи був то подвиг необачний?
Бісився той від нетерплячки,
Хотів напитись крові смачно
До перших півнів, до зорі.
Хто роздуває пузирі,
Ти знав, наруги і облуди ,
Закон німий, підступні судді...
Ти бачив, що з тобою буде,
Коли полізеш в пазурі ?
Поліз із головою чом
В цупке, огидне павутиння,
Які на те були причини. -
Той поміняв свою личину :
Був упирем, став павуком?
А що смачніше - муха, джміль?
Той знається в делікатесах,
Від жертв кайфує і процеса.
І щоб справляти чорну месу,
Де взять ще жертву і звідкіль?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Той, що удосталь накачаний ботоксом,
Вволю брехнею, облудою, підлістю,
Не заморочує звивини кодексом
Совісті, честі, вірності, гідності, -
Тим, що зазвичай людині властиво.
Мізки плекає первісно цнотливі
Той, що накачаний газом болотним,
Подихом прірви і страхом блювотний,
Мрячним туманом ілюзій і марень,
Смородом смертним бридких буцегарень,
Що викликає відразу в людині.
Ні на хвилину не знає зупину
Той, що весь повен падучою піною,
Марить, постійно скликаючи тіні,
Всіх потойбічних нічних нищебродів,
Фата моргану вождя всіх народів,
Фюрера привид і дуче примару, -
Мріє про повну картину кошмару :
Тверді небесні, земля ,щоб війною
Наскрізь просякли, - і шламом, золою
Засипало очі, і так вже незрячі,
Всім поголовно трупам ходячим,
Й людство втягнути у вир безнадії -
Денно і нощно про це його мрії !
Світ прозріває і бачить хто сіє
Плани безумні, химерні події.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Запальна, як тарантелла ,
Любить мама моцареллу
І співати акапельно.
Спритний, сильний, як Тарзан,
Любить папа пармезан
І вареників казан.
Розійшлись в смаках, - не дивно ,
В кожного свої смаки,
Це дається всім взнаки.
В світі все ж таки є диво, -
Світле й темне свіже ПИВО, -
Всіх єднає залюбки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
Їде зомбі на трамваї,
На машині і в метро,
Та про те іще не знає,
Що давно уже ніхто.
Зомбі їде на "Уралі",
БТР він осідлав,
А, що то останнє раллі,
Ще про те ніхто не знав.
Зомбі в небі пролітає
І не думає про смерть,
Що його кінець летальний,-
Прямо в пекло шкереберть.
В зомбі є наказ - на захід
Цілити "буран" і "смерч",
Та не знає, - вже є запис
До Кобзона на концерт.
Зомбі вирячився в телік
І радіє, - острів наш
Та не знає, - перемеле
Молох і його на фарш.
Зомбі множаться, як клони,
Зомбі-зет і зомбі-ві,
Зомбі-змій повзе в колоні,
Хоче хліба на крові.
Зомбі-драко лізе в драку,
Пре на нас з усіх сторін.
Будем гнать його під сраку,
Ще про те не знає він.
Від життя він всіх рятує,
Де загрожує життя.
Та не знає, що прямує
"Родіна" у небуття.
І червону кнопку тому,
Як зіницю береже.
Завмирає світ від того, -
Чи нажме, чи не нажме？
Шкуру він Левіафана
Приміряв уже не раз.
Є у зомбі мегаплани -
Світ лякати повсякчас.
І веде кривавий танок
Зомбі стільки вже століть...
Боже, дай хоч наостанок,
Хоч на мить йому прозріть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
Я не хочу в эСэСэСэР,
Я не хочу туда обратно.
Там к коммунизму паровоз
Летел что силы под откос;
Там рьяно Вова-пионер
На верность Ильичу дал клятву;
Я не хочу туда обратно.
Частично клятве верен той,
Пройдя уверенно застой,
подрос тот мальчик непростой,
и вскоре, выйдя из народа,
он на развалинах свободы,
российский мир устроил свой.
Он в правоте своей уверен;
И подтянув страну к себе
От края к краю в полной мере,
Её уставами поверил,
Параграфами КГБ.
Он рос, крепчая год от года,
И незаметно так дорос,
Почти что до отца народов;
Да что там! он ─ всемирный босс!
И ложь, и лесть ─ его опора;
Льстецы (их тьмы, и тьмы, и тьмы)
Поют осанну дружно хором;
Кто тенорком, кто баритоном,
Баском, но все ─ фальцетами.
Не кротким вырос наш сосед,
Питомец северной пальмиры,
Готовя в путь орду ракет,
Он кратко говорит о мире.
Бессменный россиян кумир,
Как-будто бы он гроб Господень,
И не взирая на расходы,
Спасает русским миром мир.
Фантомы, не фантомы, вроде, ─
Везде провидит русский мир;
Стволами мирными мортир
Грозит соседним он народам,
Готовя им кровавый пир.
А с незапамятного года,
Та клятва верности его
Проклятьем стала для народа
Родного края моего.
Ему подумать недосуг
О дружбе, ─ как её не стало…
Порочный замыкает круг,
Гремя огнём, сверкая сталью.
И не для братских мирных уз,
Не ради дружеских объятий,
На нас свои он гонит рати, ─
Ему мерещится Союз.
И кстати, заявляет он
Для прессы, как и для ООН:
─Не при делах со всех сторон…─
Картину маслом он такую
Рисует, всех уверив в том:
Мол, сами мы с собой воюем
И сами мы себя сечём,
А он здесь вовсе не при чём.
Устроил мир он свой на страхе,
Там мудростью никак не пахнет.
Нет, чтобы как-то проявить,
Пусть дружбы видимую каплю
И мы б сказали, может быть:
─ Мы мирно можем с вами жить,
Но уберите ваши грабли
И в наш не лезьте огород. ─
Но у него другой подход
И так уже который год.
А что ж народ российский? Прёт
Его от спеси и величия,
Распухшие до неприличия;
Затылки чешет всякий час:
─ А чё никто не любит нас? ─
P. S.
QUOUSQUE TANDEM!
И доколе
Испытывать терпенье наше
Он будет. Всё же в нашей воле
Сказать: ─ Гудбай, Рассея-Раша! ─
Примечание:
QUOUSQUE TANDEM! [ квоуʹсквэ таʹндэм >
До каких же пор, наконец!
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
В 1959 році до Москви
прилітали моделі від
Діора для показу мод.
А потім влаштували
прогулянку на москві
Три грації гуляли по москві,
Столиця дивувалась граціям.
Якась іншопланетна нація
З'явилася зненацька візаві.
На хвильку прочинилася "завіса",-
І залетіли сяючі зірки
З далекої галактики первісної,
А там життя, і все там навпаки.
З якого це сузір'я екіпаж, -
Місцеве плем'я вилупило беньки -
По вулицях і вільно отак швендяють
Чарівні привиди, - фантом, міраж?
І в головах у всіх переворот, -
І звідки ці з'явилися опудала?
Упали з неба і шукають Гудвіна?
І хочуть збунтувати весь народ?
Оголене відверто дещо в них,
У шляпах чудернацьких, як поганки.
Оце події із самого ранку, -
Та хто ж дозволив випустить таких.
Моделі прилетіли від Діора,
На фей що схожі, - чарівних комах.
Навколо них кружляла ціла свора
Здивованих місцевих сіромах.
І запахом якимсь було наповнене
Повітря, до нестерпності під час.
І погляди ліпились до оголених
Плечей і рук, і сяючих прикрас.
Юрба дивилась з захватом й осудою:
А що за шествіє небачене таке!
І кашляла юрба, мов від простуди.
Давно пора вже слать комюніке!
А чим же закінчився той вояж?
Мовчання тільки, до сьогодні аж.
Учився Світ робити макіяж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
Повний кошик яблук, ще й - в руці.
І кого чекає подарунок?
Може, хтось отрима поцілунок,
А комусь дістануться синці.
Яблука звабливі, як вуста.
Яблука спокуси, чи незгоди?
Зможе все зробити з ким завгодно
Посмішка, - що квітка розквіта.
Ореол, - крислатий капелюх,
Муза, - чарівна царівна!
Це ж вона!, яка постійно
Надиха поетів, відганяє мух!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
Хтось придумав цікаву теорію, -
Став на тому бабло заробляти, -
Щоб позбутися болю і горя,
Треба міцно когось обійняти.
Обійму для початку я котика,
Хтось обійме ласкавого песика,
І не буду я більше невротиком,
І забуду про всяку агресію.
То ж давайте попарно і хором
Упроваджувати обіймашки,
Може, звичкою стане те скоро,
І я певен, - всім буде на краще.
Нас чекають обійми попереду
І в сумну, і щасливу годину.
Хто обняти наважиться нелюда?
Може, стане той нелюд людиною?
Та не буду я ризикувати
І не хочу іти я на ризик.
Буду рідних своїх обіймати,
Дорогі цілувати мармизи.
Обіймаймось! Все буде на краще!
Обіймаємось, жаль, ми не часто...
Хай всесвітні ідуть обіймашки!
ОбіймИ нас всіх, Боже, на щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
ОБС працює безкоштовно
І новини-блискавки летять.
Вибухають мізки, як бавовна;
І цього в ОБСу не віднять.
Є мережі - бренди інтернету,
Є іще надійніший зв'язок.
Обплели мережі всю планету, -
Ні гу-гу... ОБС - не замовк!
Техніка буває безнадійною
У період катастроф і війн.
І у Світі є одна надія -
ОБС зв'язок тримає свій.
До кінця не віриться в прогреси,
Спалах з Сонця до Землі примчить,
Замовчать на ній усі процеси,
ОБС ніяк не замовчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Пішов під яблуню поспати,
Щоб від наук не з'їхав дах,
І не успів ще задрімати,
Тут яблуко у лоба, - бах!
Все те, що діється, - на краще!
І хтось там, щоби не казав.
Приліг під яблуню ледащо,
А там закон тяжіння ждав.
Так Ньютон Ньютоном і став.
Ловити вчасно треба ґав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
Підем на берег океану
Збирати крабів, як гриби.
(Пародія)
Крабів важко відшукать,
Не пірнувши в воду,
Краще вже гриби збирать
Підем на природу.
На човні весь час гриби, -
Де знайти тих крабів?
А у лісі нам гриби
Будуть дуже раді.
Стануть шляпками махать,
Це не те що клешні
Краби вміють виставлять,
Бо ми нетутешні.
Десь ховаються на дні
Краби в океані.
До смаку тобі й мені
Все ж гриби в сметані!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
Куди подівся пес Патрон?
Його нема на сайтах.
У рейтингах він чемпіон,
Відомий був, - згадайте!
І що актор там, чи співак,
І навіть, президенти,
В важливих справах був мастак,
IQ інтелігента.
У мери навіть він збиравсь,
Десь майже розписався,
Та він із долею не гравсь,
Спокусі не піддався.
Йому іще й які пісні
Співалися запоєм!
І так хотілося мені
Погладити героя.
Хотілось б знать, - де ж зараз він?
А чи живий, здоровий?
Як передати мій уклін,
Його побачить знову?
Не дай-то Боже, щось таке
З ним сталось випадково,
Його заняття нелегке
І служба пресурова.
Я сподіваюсь, - добре все,
Щодня благополучно
Військову службу він несе
І сповіщає гучно,
Де небезпека, негаразд,
Життю комусь загроза,
Він вчасно голос свій подасть, -
По-іншому не може.
А я ж то знаю, - мирний він,
З котами, навіть, дружить.
Чи в нього вже солідний чин,
В верхах високих служить,
Заради світлої мети
Старається він дуже!
Та нагадай про себе ти
І відгукнися, друже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024
Моє кошенятко голодне,
Воно увесь час хоче їсти,
Поїсть, - і відразу нашкоде
В якомусь таємному місці.
І кішка моя теж голодна,
І плутається під ногами,
І їсть вона все, що завгодно,
Викрикує голосно гами.
Мій кіт хоче їсти і їсти
І мітить підряд все навколо.
Йому не сидиться на місці, -
Накручує коло за колом.
А хто ще у нас тут голодний,
Ні крихти не ївши насправді?
І як же знайти головного,
Хто зможе сказати всю правду?
Та дещо існує незримо,
Невидиме оку простому, -
Каструлями, кришками грима,
Не хоче виходити з дому.
І що там на кухні за крики?
Якісь барабашки неначе.
Знов тихо, - щось знову принишкло...
Та я до усього вже звиклий, -
Спіймаю когось на гарячому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024
Який у вірусів з'явився вид?
І, як завжди, питання гостре.
Проклюнувся новий гібрид -
Чиновника і бізнес- монстра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Вот день за окном и зима там кругом.
Вот дворник шагает с метлой и ведром –
То скипетр, державу он держит в руках.
На кошек, собак нагоняет он страх.
Горит мандарина на нём кожура.
Смести он намерен весь снег со двора.
Он бодро берётся за дело с утра,
Он верен законам метлы и ведра.
И тут же сметает он чьи-то следы,
И взмахи его и смелы, и тверды.
И временно ставши он буквою «ЗЮ»,
Вот чью-то сметает дорогу, стезю.
И вместо следов зачернеет асфальт,
И, кажется, дворник всему тому рад.
Чернеет асфальт в очертаньях двора,
И снега растёт, вырастает гора.
Закон воплотил он ведра и метлы –
Как черный квадрат, – двор чернее смолы.
Возможно, что дети к горе той придут,
И снежную бабу, смеясь, возведут,
Ей радостно вручат ведро и метлу;
Грозить она дворнику станет тому,
Который следы все возьмёт, и сметёт,
Возможно, что даже на годы вперёд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008355
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.03.2024
У конкурсі на жарти, байки,
Забуду вчасно про журбу,
А щоб тримати чесну марку,-
На лайки друзям всім табу.
Як тут не перейти межу?
І я собі поставлю лайки,
Бо сам з собою не дружу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Як той Ахілл, що кликав Гектора, - на поєдинок
Ти викликав Корупцію в тяжку годину.
Жіноча стать її все ж не завадила тобі,
Ти намір мав один - перемогти у боротьбі.
Рішучість й чесність - то твої і зброя й лати.
Хто ж з нею ще на боротьбу таку був здатен?
Щось раптом сталося страшне, сміливий сину ?!
Ми бачимо не Репіна, - таку собі картину :
Де та ж Корупція поставила тебе в партер!
Скажи, що думати і що робити нам тепер?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
Был кот, тут что ни говори, -
Какой был кот!
Ушёл он, как Экзюпери,
Ушёл в полёт.
Через заснеженный балкон
Цепочкой след...
Ну, вот сейчас, вот здесь бы он!
Был кот - да нет.
Мы под балконом и окрест
Прошли чуть свет.
Куда девался кот?! Бог весть!
Был кот, - да нет.
Привыкли мы уже к нему
За столько лет.
Ну как тут рассказать кому,
Что был, - да нет.
Скрёб лапой сильною он дверь -
Даёшь балкон!
О, где же, где же ты теперь
Наш кот Семён?!
Зима 2005г.
Автор : Стряпан Николай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006695
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2024
Забрезжит вдруг, забьётся в подсознаньи,
В душе промчится быстрый холодок, -
И замираешь в тёмном ожиданьи -
Что? - настоящий стих или стишок?
Вперёд, назад, беги по кругу снова,
Лети, душа моя, кружись, кружись!
И, кажется, сейчас снесу я слово,
Как курица яйцо, в котором дремлет жизнь.
Автор: Стряпан Николай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006694
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2024
Время всё торопиться, стремится,
Гасит все мечты.
Оплывают и теряют лица
Прежние черты.
Холодеют и черствеют души -
Не хватает слов.
И увы! - не слышат больше уши
Всех полутонов.
И прессуются в одно мгновенье
Вехи всех времён и числ.
Бьётся разум мой в силках смятенья -
Где же, в чём же смысл?
Автор : Стряпан Николай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006356
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2024
Где остался тот солнечный день,
Сквозь который я шёл молодой?!
Мне махала ветвями сирень,
Надо мной - свод небес голубой.
Блики солнца ласкали меня,
Свежесть веяла майского дня.
Сколько было восторга в груди! -
Жизнь была всё ещё впереди.
Жизнь прошла. Из ошибок и бед
Так нелепо сложилась она.
И не тот уже солнечный свет
И не та уж небес глубина.
И невесел мой ныне денёк
И совсем недалёк уж порог,
За который шагнуть - и не быть.
Только прежде всё надо допить.
2006г.
Автор : Стряпан Николай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006354
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2024
Такая ранняя весна! -
Такой осенний блеклый свет.
И не откликнется луна
В деревьях голых мне в ответ.
А прошлогодняя листва
И прошлогодняя трава
Так потрясающе мертва!
Холодный хилый ветерок
Её расшевелить не смог...
Сырая в доме тишина,
Пейзаж унылый из окна, -
Полузасохший абрикос
Торчит покойником
И трупы прошлогодних ос
На подоконнике.
И я торчу таким чужим
Пространству этому,
Когда-то так теплом моим
О! Как согретому!
Ужель она уже пришла -
Весна без моего тепла?
2007г.
Автор : Стряпан Николай Петрович
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006269
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.02.2024