Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Я не забуду никогда прекрасный Мартовский тот вечер.
Над нами неба пелена,
И счастье было бесконечным.
А звёзды, что молчат всегда,
В тот миг шептали нам о вечном.
Любить? На это не способна
Была пока тебя не знала.
А ты любил только себя,
И ничего не волновало твой
Хладнокровный ясный разум.
Теперь со мною лишь одной
Ты нитью чувств и счастья связан.
Ты помнишь ночи у костра,
Вишнёвый вкус моей помады?
Твои зелёные глаза
Стали мне главною наградой.
Моя рука в твоей руке,
Удары сердца участились.
А, может, я сейчас во сне?
А, может, это мне приснилось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906621
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.03.2021
Заплющ очі на мить і відчуй, як кричить
Моє серце, коли стоїш поруч.
Твоїх подихів спів, губ гарячих мотив
Простір мій полонили власноруч.
Ніжні струни душі склали кращі вірші
І тобі всі в листі надіслали,
Сліз прозорий кришталь і рожева вуаль Снів, сценарій яких не згадала.
Твоє русяве волосся – пшениці колосся,
Ти змістив всі мої ідеали.
Твої бурштинові очі, мов зоряні ночі,
Я гарніших за тебе не знала.
Перший промінь світання,
Відверті зізнання,
Ми з тобою їх щиро жадали.
Легкий помах вій, в душі буревій,
Наші серця не збрехали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2021
І смеркає, і світає,
Слава наша українська
Чолом неба сягає,
Скілько сліз було пролито –
Не порахувати,
Скілько душ загублено –
Нікому не знати.
Кров‘ю вмиті і политі
І лани, і кручі,
Тільки сила й єдність наші
Стоять невмирущі.
Не скорились, тату рідний,
Ми і не здалися,
Ти за нас, за Україну
Богу помолися.
А ми в любові й радості
Тебе пом‘янемо,
Твою пам‘ять вшануємо.
Кайдани порвемо,
У ворожії ярма отих запрягнемо,
Хто синів твоїх рідних мордує, вбиває,
Ми все, тату, вистоїм, усе подолаєм.
Слово рідне, якби взяти тебе і пустити
Білим голубом у небо лани облетіти,
Доторкнутися до гір тих,
Що хмари стягають,
До садів тих замріяних,
Що знов спочивають,
Спалахнуло б ти у серці кожної людини,
Добро у ду́ші сіяло б від ночі до днини,
Воля б наша жаданая з миром покохалсь,
А гордість наша нескорена
Зі спокоєм побрались.
Спасибі, тату рідний, за правду, за віру,
За Україну нову, вільну, за твою довіру,
Ми щасливі, бо єдині, бо духом могутні,
Хай душа твоя радіє за наше майбутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906499
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
моє місто, приспане снами солодкими,
вмите дощем і в осінь закохане,
одягається в золото, зігрівається кавою,
ледвечутно говорить
з примхливою марою.
зажурливий вітер смуту навіює,
а вічна надія кохається з мрією.
ранкова тиша, холодна й німа,
затишні вулиці знов обійма.
а вони, наче ковдрою, білим туманом
укриті й утомлено входять в оману.
в ліхта́ревім світлі втопають проспекти,
самотні поети складають сонети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
коли душа моя мандрує між світами,
меланхолі́я заливає мені груди,
коли пульсує кров у скронях
до нестями,
моїм єдиним порятунком стають люди.
краса облич, тіней тіл неповторність,
порив думок, яскравість їхніх мрій.
і щира радість, і легка мінорність,
і пристрасть неприборканих стихій.
все є у ній, людина – це закоханість
в повільність подихів і гру недовгих вій.
і я давно вже віддала їм свою душу,
і я давно вже присвятила своє серце,
бо кожен з них – це неосяжний дивний всесвіт,
бо кожен з них – окремий вид мистецтва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021
Вона потерпала від ворожої шаблі,
Вмиваючись кров‘ю своїх рідних синів,
Її катували, над нею знущались,
А вона все прощала своїх ворогів.
Коли її били, вона підіймалась,
І кожного разу вставала з колін,
Бридким своїм зрадникам
В обличчя сміялась,
Коли захлиналась навіть болем своїм.
Вона непереможна,
вона нездоланна,
Її зламані крила
Завжди відростають.
Моя Україно, я тебе кохаю,
І кохання щирішого в світі не знають.
І я вдячна усім,
Хто повз біль і страждання,
Породжував в душах надію і віру,
Хто своїми рядками,
Міцними словами
Здобув нам і волю, і єдність, і силу.
Коли від сліз боліли очі,
Від голоду пухли кінцівки,
Коли, здавалось, хтось наврочив,
А замість спогадів уривки,
Коли ховали матері
Синів своїх у чистім полі,
Що помирали, не зробивши
Навіть ковтка тієї волі,
Коли вмирали без надії,
Що хоч в дітей здійсняться мрії,
Єдиним порятунком душ
Ставало їхнєє мистецтво,
Що сповнювало хворе серце,
Здіймалось птахом над Дніпром
І облітало всю країну,
І в ту лихую, злу годину,
Кликало стати всіх гуртом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021