| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
я смутно колихався на свіжому сіні
ти плакала морем і смутком осіннім
я кланявся тихо і згадував тихо
ти віяла правду і віяла лихо
мене налякали потрачені ночі
я скучив за голосом тихим дівочим
коли я побачу невтрачене світло
коли потечуть сльози знову донизу
настене рай
грай
перепливаєму впадину снів
де я чогось такого хотів
і на коліна, спочатку себе, потім сина
тримався за землю. сидів, не вагався
ти вчасно заснув і вчасно узявся
хто ти? тобі уже не знайти
тільки піднятись, тільки іти
променем плотним
і злим?
чи то так? уже не знаю
непідйомну ношу маю
і дощем, струмком, рікою, дельтою
собі стікаю
в океан
це можливо, це буває
тільки нам,
тонким тросом, ці розряди - проводам!
дам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020