| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Без квітів не зумію існувати,
Без квітів літо - курява німа,
Без квітів жити - прозою писати,
Без них не прийде радісна весна.
І навіть осінь - жінка одинока,
Вдягне спідницю квітчану із айстр,
Їй стане не самотньо, а високо,
Вона станцює свій осінній вальс.
Тому і літо все не вицвітає,
Лишає трохи цвіту восени...
Жоржини квітнуть зоряний розмаєм,
Коли стоять в зажурі ясени.
GG2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Вже сонце догорає, літо йде,
А нам лишає спогади у збанку
Солодких вишень вариво п‘янке,
Спасівок груш на підвіконні зранку.
Лани вже не шовкові, вже стерня,
Комори повні, в льосі аж по вінця.
І осінь йде, з туманами зрання
Аж комашня ховає свої крильця.
Ще раз чи два напитися б його
Палкого літа, бабиного меду.
Холоне кава ранку одного,
І розумієш- вже прощатись треба.
GG 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Лети, лети, моя солодка пташко,
Далеко ввись, у небо, до хмарин.
Знайди себе, хоч як би було важко,
Дістань вінець омріяних вершин.
Лети, не бійся, круки ще дрімають.
Ти вдосвіта торуй свою блакить.
Торкнись крилом небес, що так чекають,
Допоки світ у маренні ще снить.
Здобудеш. Вірю. Там за небокраєм,
Тебе чекає цілий вир подій.
Тримайся міцно, хай же не здолає
Тебе реальність. Не здавайся. Мрій.
Сміливим лаври. Боягузам сором.
Не проживеш на повну зі страхом.
Як заховаєш мрії у комору,
То закуєш майбутнє ланцюгом.
GG 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
Провулок тихий, скрипка і ліхтар.
І дощ рахує скрипалеві кроки.
Примружив очі від світіння фар,
Лице у зморшках - то відлуння років.
Він кожен вечір лине до зірок
І плаче скрипка, звуками мелодій,
Колись він був поважний як пророк -
Тепер стоїнь понурий наче злодій.
Від старості вже зігнута спина́
І кине часом дрі́бку перехожий.
Стоїть скрипаль. Чия тому вина,
Що він - маестро, не на себе схожий?
Був молодий, здоровий, успіх мав,
Бог щедро наділив його талантом.
Став гордовитим, душу занедбав,
Гадав, що слава є його гарантом.
Пройшли роки і оплески пройшли.
Перешуміли, як той дощ надвечір.
А друзі й слава в небуття пішли
І втома літ спустилася на плечі.
Нема батьків, дітей, він сам один,
Немов билина на чужому полі.
А час летить , не жаль йому годин
І рік за роком проводжає доля.
Стоїть скрипаль під жовтим ліхтарем,
А скрипка плаче, грає щось одвічне.
Щоб не судити вік свій одним днем,
Не забуваймо думати про вічне!
GG2020́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
Неба прозора вуаль впала мені на плечі.
Зоряний літній пил вкотре запалює вечір.
Стихло відлуння слів. Тихо. Усі поснули.
Ось колихнувся цвіт. Яблуня стрепенулась.
І заспівав соловей, защебетав стоголосо.
В полі зелений лан. Вітер колише просо.
Стежкою тінь біжить. Я же іду за нею.
Дихаю раєм тим, що ми звемо Землею.
Втома кудись втекла і залишився спокій.
Чую за мною йдуть рідні до болю кроки.
Стрілися як птахи. Руки твої як крила.
Я простягла свої. Серце своє відкрила.
Юність медових днів. Щастя дзвенить рікою
Очі лише зімкну, бачу як ми з тобою.
І пропливає час. Знову минає вечір.
Юності дивний чар знову бере за плечі.
Роки забули лік. Спогади не спалити.
Не загасити днів, що надихали жити.
Тиша знов навкруги. Тільки шепоче просо.
Літо вже промина. Жди золотаву осінь.
GG 2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
Знов горимо у лихоманці світу,
Забули вже одвічне і просте.
Які ми є? Чиєї неньки діти,
Якщо для нас обгортка то святе?
Міняєм маски як на карнавалі,
Нас захопив яскравий світський грим.
А що там далі? Що чекає далі?
Проявиться оте, що є під ним?
Чи будемо ховатися до гробу
За вдаваним кадрованим життям?
Чи пройдемо у Бога свої проби,
Чи в пекло понесемо те сміття?
GG 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
Бери мене за руку і веди, таку як є - обпалену вітрами.
Без опору я здамся у полон, бо так давно люблю тебе без тями.
Надпий росою вкриті береги, хай вийде сіль на сильні твої плечі,
я заколишу сни твої і дні, я затишком наповню кожен вечір.
А прийде ніч, я місяцем з вікна твої долоні буду цілувати
і краплею добірного вина мене ти зможеш вдосталь смакувати.
Я буду як наперсток для душі, усі го́лки прийму на сво́ї пальці,
єдине прошу, тільки не роби мене земною, як оті недбальці.
Тримай мене в душі як оберіг і не показуй світу, хай не знає,
що ти в мені мелодію зберіг, що лиш тобі у серце долинає.
GG 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Дбайливими руками мами був створений маленький світ і виплекане кожне слово лунало в нім як заповіт.
Ті принципи одвічно рідні, поглянь, ще пахнуть молоком, вони тебе цілують в тім'я і пестять душу перед сном.
І так навіки буде, мамо? Мені так добре, коли ти, береш мою маленьку руку і кажеш стежку куди йти.
Так буде доти, поки будеш своє прабатьківське тепло живити власною душею, лелече берегти гніздо.
Вплелися роду хромосоми у цей старий від часу тин, журавлик воду зачерпає, немов минуле добуває і каже: ти - батьківський син.
В хатині дихає долівка пахучим квітом спориша, а піч ховає в собі духів, щоб спала з миром їх душа.
І долинає теплий вітер, цілує втому сивих скронь, нескошена трава пахуча чекає доторку долонь.
А мальва, мов жива, хапає тебе з-за хати за рукав, тут навіть небо пам'ятає, тут кожен кут тебе чекає, прийди, щоб совість не проспав.
GG 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Заведи мене в спогади, мамо, як за руку вела колись... Подорожником гоїлась рана, дні-перлини в намисто взялись.
Заплети мені в коси жасмину, що цвіте до сьогодні в саду, запали в моїм серці жарину, щоб палала допоки живу.
Захисти від людей, що врікають, за червоною стрічкою днів. Хай я просто побуду дитина без тривожних думок своїх снів.
Заступи моє серце від болю, що не раз насипа гіркоти, полиновим настоєм ще зрання від любові мене захисти.
Мамо, мамо, колись ти казала, вибирай собі долю сама, я не знала, що цвітом кохання ти в полин доливала слова: "Боже, Боже, моя ж ти, дитино, виростай і щасливою стань!"
Зацвіла наречена калина, свідок щастя мого і зітхань.
Заведи мене в спогади, мамо, де клубком ще не взялись стежки,
Де цвіте мого щастя калина, ти дорогу мені покажи.
GG 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
М'яка трава і хлюпотіння річки,
Магічна ніч манила міражами,
Крізь ватру перестрибами сторічки,
Це свято вже віки мандрує з нами.
Вінки пливуть, русалки заглядають,
І заздрять, що в дівчат ще довші коси!
Босо́ніж ноги коло обертають,
Вмивають їх вечірні теплі роси.
Летить лелека, пізно - забарився.
І пісня лине хвилею з туманом.
Пливуть вінки, хто знайде - залюбився!
Святкує молодь літнього Івана.
А Буг тече, несе могутні води,
Старий вже він - традиції шанує!
Якби лиш міг, надпив би тої вроди,
Купальська ніч давно його чарує!
В лісах цвіте до ранку пишна квітка,
Так хочеться в ту ніч її шукати.
Копає трави нишком десь Марічка,
Івана певно хоче зчарувати.
Буяють трави, пахне косовиця,
Плетуть вінки замаєні дівчата.
В купальську ніч так солодко не спиться,
Дрімає тільки вибілена хата.
І чорний кіт стрибає на повітку,
На небі місяць хоче надкусити!
Шукали в лісі віковічну квітку?
Дива та й годі, як тут не любити?!
* * *
Вже Буг мілкий, русалки перевелись,
А луг заріс висо́ко бур'янами.
Всі виросли, давно вже поженились,
Лиш спогади лишилися між нами.
GG 2020́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Мовчиш? Нема чого сказати?
А так красиво медом поливав, свої слова, обіцянки, поради, що весь мій світ на тобі клином став.
Тоді був листопад. Я пам'ятаю. З дерев вже облетіли всі листки. Я слухала як осінь відлітає ключем у небі, а пройшли роки.
Я думала багато, не повіриш. Я думала всі ночі стільки літ. Чому так сталось? Серце не заміниш. Воно ж тобі дивилося услід.
Чому все так? Бо ми так захотіли. Знайти себе у світі майбуття. Ми як чернетку день у день писали, а озирнулись, то було життя.
GG 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2020
Чужі помилки - не твої уроки, вони не вчать ніскільки і ніяк.
Чужі на світі викривлені кроки - чужу ходу не виправить простак.
Коли ж наступиш сам на кожен камінь і вдарить там, де точно не чекав,
Перейдеш вугіль босими ногами, відчуєш міць, де шкіру обпікав.
Її наростиш, з часом, крок за кроком, і не болючі станють мозолі.
Твій досвід називається уроком, на небі пізно, краще на Землі.
Простора школа, стіни у безмежжя, летиш назустріч власній висоті.
Пройти її не можна обережно, уроки вчать хоч дуже непрості.
І ти пройди! Прийми щоденний виклик - теши себе, як камінь чи скалу. Стань хоч малим, де поруч щось велике! Собою стань і з досвідом своїм.
GG 2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2020
Якщо вже так, то краще вже ніяк.
Не можна через силу рідним стати
Чи віднайти в душі людській маяк,
Якщо її миттєво пролистати.
Там треба впитись в ноти відчуттів,
На час якийсь узути черевики,
І перейти від ниток до вузлів,
І навіть гіркоту душі надпити.
Не можна зверху, там лише малінь,
Припудрені в люстерку бачиш квіти.
В глибинах б'є до болю височіть,
Летіти з неї... разом би летіти.
А той маяк не вічний, не для всіх,
Лиш раз хитнеш крихкі його світила,
І він розтане, як весняний сніг,
Загасне, як розтрачена довіра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020