| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Коли зима не зима і сірість буднів вбиває,
Й над головою нависли мільйони турбот,
Коли калюжі навколо, що краю немає,
Ти зупинись, посміхнись всім незгодам назло.
Коли дістав весь цей пасмур і сил вже немає,
Й пташки не щебечуть, і снігу нема,
І сонця не видно й в душі нагнітає,
Ти пам'ятай, що не завжди чарівна зима.
Сніжинки не завжди кружляють зимою
Як в казці Діснея, мов білі птахи,
Та іноді вітер так дме, що додолу
Згинає дерева й зриває дахи.
Ти зупинись, зрозумій, не погода впливає
На день твій, на настрій, на ціле життя,
Не мусиш жалітись, що снігу немає,
Стогнати, що знову не справжня зима.
Своєю душею створи собі настрій,
У справах буденних шукай позитив.
А внутрішня сила не дасть тобі впасти,
Якщо вмієш щодня йти до свої мети.
Не погода вирішує ким тобі бути,
Які в голові поселяти думки.
Ніякий вітер не взмозі хитнути
Те внутрішнє сяйво, що прагне цвісти.
Тож іди проти вітру й дощу посміхнися,
Стань в калюжу й похмуру погоду "зігрій"
Своїм настроєм, змусь небеса затрястися,
Щоби сніг з них посипав.
Вір у здійснення мрій!
07.02.2020. © YARMAK
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2020
Я мысли, которые у меня в голове или ум, который их думает?) Кто я?...
Всё в этом мире пустота... И только то, чему мы придаем важность становится нашим миром, то, чему мы позволяем поселится в нашей голове определяет фокус нашей реальности.
Каждое живое существо в этой жизни стремится только к двум вещам: обрести счастье и избежать боли. Все наши действия и поступки обусловлены этими стремлениями.
Смысла не существует! Но мы страстно пытаемся его отыскать.
Каждый ищет ответ на вопрос "Зачем?" И сам создаёт ответ, который родит в своем уме. Этот ответ даёт силу продолжать жить ради какой-то цели. Но смысла нет...
Ибо я даже не ум, который думает мысли, а странник, который наблюдает за этим умом. Так кто же я?...
06.06.2020. © YARMAK
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879546
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 13.06.2020
Хай небо палає кожного ранку,
Хай душу пробудить від зимнього сну
І чари Морфея програють світанку
Котрий розпалює в серці весну.
І хай цей чарівний вогняний обрій
Запалить вам очі своїм теплом,
Хай сяють яскраво в надії хоробрій,
Що відізветься цей погляд добром.
Небо палає саме для тебе,
Для тебе щоранку сонце встає.
Будь вдячний, що бачиш це вогняне небо,
Від нього на серці тепло стає.
Хай серце палає кожного ранку,
Щоб міг ти угледіть примарну красу,
Хай б'ється вогнем і без перестанку
Ганяє по венах вогненну росу.
В момент, коли ти усвідомлюєш все це,
Коли прозріваєш від сну наяву,
Ти бачиш прекрасне це вогняне небо
І розумієш, що значить "Живу".
Усе стає радісним, легким, можливим,
Немає бар'єрів для звершень твоїх.
"Вчорашнє" стає таким неважливим,
А "завтра" принесе щастя і сміх.
Частіше дивіться як небо палає,
Хай ранки приносять у ваше життя
Те, чого кожній людині бажаю:
Просте усвідомлення сенсу буття!
17.12.19. © YARMAK
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2020